Ефірні олії: що це, кому підходять, які ризики

У французькому дослідженні 42 людей з алергічним контактним дерматитом від ефірних олій восьмеро потрапили до лікарні. Двоє з п'яти пацієнтів спершу навіть не згадали лікареві, що користуються оліями, а пораду щодо їх використання під час покупки отримала лише третина^[1]. Ефірні олії, які в побуті часто називають просто «ефірками», давно вийшли за межі аромаламп. Вони є в доглядовій косметиці, засобах для ванн і масажу, а деякі продаються навіть у капсулах для ковтання. Попри популярність, мало хто знає, що саме міститься в цих маленьких флаконах і чому кілька крапель можуть як потішити, так і нашкодити.

Що таке ефірні олії

Ефірні олії — це леткі ароматичні речовини, які виробляють рослини. У природі вони захищають рослину від шкідників, приваблюють комах-запилювачів і стримують ріст мікроорганізмів. Люди навчилися видобувати ці сполуки у вигляді концентрованих витяжок, які й назвали ефірними оліями.

На відміну від звичайних рослинних олій, ефірні олії не містять жирів і не залишають масної плями на папері: вони швидко випаровуються і мають характерний різкий запах. Кожна з них є сумішшю десятків, а іноді й сотень сполук, які формують аромат конкретної рослини і відповідають за її біологічну дію.

Концентрація й об'єм

Для невеликої кількості ефірної олії потрібно дуже багато сировини. Щоб отримати близько 0,5 кг лавандової олії, переробляють приблизно 100 кг квітів^[2]. У дамаської троянди вихід ще менший: олії в квітках лише 0,030–0,045%, тобто на 1 г олії йде 2–3 кг свіжих пелюсток^[3]. Тож флакончик трояндової олії, який коштує як розкішний букет, по суті і є кількома такими букетами. Тому в ефірній олії концентрація активних сполук набагато вища, ніж у самій рослині, і поводитися з нею треба як із сильнодійною речовиною.

Методи екстракції

Існує кілька способів отримання ефірних олій. Вибір залежить від виду рослини, її будови, стійкості компонентів до нагрівання і того, для чого виробляють олію:

• Парова або водна дистиляція: найпоширеніший спосіб. Рослинну сировину обробляють гарячою парою або окропом. Ароматичні сполуки переходять у пару, яку потім охолоджують і конденсують. Так отримують олію і гідролат, тобто ароматизовану воду, яку в побуті називають «квітковою водою».
• Холодне пресування: використовують переважно для цитрусових. Шкірку плодів віджимають під високим тиском, вивільняючи ефірну фракцію. Саме так отримують, наприклад, лимонну олію.
• CO₂-екстракція: менш поширена технологія, у якій активні речовини витягують вуглекислим газом під високим тиском. Вона зберігає більше чутливих сполук, які руйнуються при нагріванні.
• Мацерація й анфлераж: старовинні методи, коли квітки або листя настоюють у жирі, а потім виділяють з нього ароматичну частину. Зараз їх застосовують рідко.

Чисті й змішані ефірні олії

Не всі продукти на полицях є 100% ефірними оліями. Часто їх розводять базовими оліями (жожоба, виноградних кісточок, мигдалевою тощо), щоб зменшити концентрацію, здешевити продукт або одразу підготувати його до нанесення на шкіру. Такі суміші вже не є чистими ефірними оліями і мають інші правила використання.

Якісну ефірну олію фасують у скляний флакон темного кольору, бо світло руйнує її компоненти. На етикетці мають бути латинська назва рослини, спосіб отримання і країна походження. Якщо цього немає, якість продукту під питанням. Ринок ефірних олій регулюється слабко, і виробник не завжди мусить доводити, що саме і в якій концентрації налито у флакон^[4]. З часом склад олії змінюється навіть у закритому флаконі^[2], тому її зберігають щільно закритою, у прохолодному темному місці, і не користуються старими залишками.

Хімічний склад і активність

Кожна ефірна олія складається з десятків речовин. Основні їхні групи: монотерпени, естери, альдегіди, кетони, спирти, феноли й оксиди^[5]. У лабораторних дослідах ці сполуки проявляють антимікробні, заспокійливі, стимулювальні чи протизапальні властивості, проте результат у пробірці не завжди повторюється в організмі людини. У лавандовій олії головні компоненти ліналоол і ліналілацетат^[6], у м'ятній ментол, який дає відчуття прохолоди.

Саме складний склад робить ефірні олії привабливими і водночас непередбачуваними. Дві партії однієї олії можуть мати різний хімічний профіль залежно від сорту рослини, ґрунту, клімату і навіть часу збору врожаю. Наприклад, в одному лабораторному аналізі розмаринова олія містила 29,5% евкаліптолу і 21,4% камфори^[7], а камфора в більших дозах токсична.

Як використовують ефірні олії

Спектр застосування ефірних олій дуже широкий. Вони входять до складу косметики, ароматизаторів, засобів для інгаляцій і масажних сумішей, їх використовують і в народній медицині. Від способу застосування напряму залежать і користь, і безпека.

Ароматерапія

Ароматерапія є найвідомішою сферою застосування ефірних олій. Олію вдихають безпосередньо, наприклад з серветки чи над гарячою водою, або через дифузор, який розсіює її в повітрі^[2]. Пояснення її дії таке: леткі сполуки потрапляють до нюхових рецепторів носа, а далі сигнал іде до лімбічної системи мозку, яка відповідає за емоції, пам'ять і регуляцію деяких фізіологічних процесів (дихання, серцебиття, артеріального тиску).

Для ароматерапії використовують:

• Аромадифузори: електричні або ультразвукові пристрої, що розпилюють ефірну олію в повітрі.
• Аромалампи: нагрівають воду з кількома краплями олії, і ароматичні сполуки випаровуються.
• Інгаляції над гарячою водою: їх роблять, щоб полегшити дихання при нежиті, найчастіше з м'ятою або евкаліптом. У цього способу є прихований ризик: в одному австралійському опіковому центрі зібрали 308 пацієнтів, які обварилися під час парових інгаляцій від застуди, більшість із них були діти до 5 років, а 23,1% знадобилася пересадка шкіри^[8]. Тому миску з окропом не ставлять там, де її може перекинути дитина, а за опіку окропом шкіру одразу охолоджують проточною водою.

Довгі сеанси в закритій кімнаті мають свою ціну: надлишок аромату може спричинити головний біль, нудоту або подразнення слизових, тому дифузор краще вмикати ненадовго і провітрювати приміщення.

Нанесення на шкіру

Завдяки тому, що ефірні олії розчиняються в жирах, вони проникають у шкіру. Через це їх додають до косметики, засобів догляду, масажних сумішей і засобів для точкового нанесення.

Головне правило: на шкіру ефірні олії в чистому вигляді не наносять. Їх розводять у базовій олії, наприклад:

• олії виноградних кісточок
• жожоба
• солодкого мигдалю
• кокосовій олії (рафінованій).

Більшість сумішей для шкіри в ароматерапії мають концентрацію 1–5%, для обличчя зазвичай обирають нижню межу, близько 1%, а для немовлят і малих дітей 0,5–2,5%; літнім людям і тим, у кого чутлива шкіра, концентрацію теж зменшують^[9]. На практиці 3 краплі ефірної олії на 10 мл базової дають близько 1,5%. Під час вагітності розведення роблять ще слабшим. На пошкоджену, запалену чи хвору шкіру олії не наносять навіть розведеними^[4].

Олії на шкіру застосовують так:

• Масаж: для розслаблення, зменшення м'язової напруги чи полегшення головного болю. Для головного болю напруги є невелике дослідження: 10% розчин м'ятної олії, нанесений на лоб і скроні, полегшував біль так само, як 1000 мг парацетамолу^[10].
• Точкове нанесення: при прищах, укусах комах, подразненнях (найчастіше чайне дерево, лаванда).
• Косметика: засоби для обличчя, тіла, волосся з невеликою кількістю олій у складі.

Перед першим використанням роблять тест на чутливість, або патч-тест: розведену олію наносять на внутрішній бік передпліччя чи згин ліктя і стежать за шкірою 24–48 годин, бо алергічна реакція може з'явитися не одразу.

Ванни й компреси

Ефірні олії можна додавати у воду для ванни, але спершу їх змішують з диспергатором (наприклад, основою для гелю для ванни) або базовою олією^[9]. Олія з водою не змішується, тому краплі залишаються на поверхні і можуть спричинити подразнення шкіри або слизових. Олії бею (Pimenta racemosa), гвоздики, кори кориці, лемонграсу і чебрецю тимолового хемотипу у ванну краще не додавати зовсім^[9].

Компреси з ефірними оліями теж поширені. У воду додають кілька крапель олії, змочують тканину і прикладають до потрібної ділянки. Так використовують, наприклад, лаванду при м'язовій напрузі або ромашку.

Внутрішнє застосування: ризик чи терапія?

В аптеках справді є препарати з ефірними оліями для ковтання. Капсули з м'ятною олією у кишковорозчинній оболонці за метааналізом 12 досліджень (835 пацієнтів) полегшували симптоми синдрому подразненого кишківника: щоб покращення відчула одна людина, лікувати потрібно трьох-чотирьох^[11]. Капсули з лавандовою олією (силексан) у метааналізі плацебо-контрольованих досліджень за 10 тижнів зменшували тривогу краще за плацебо^[12]. Це лікарські засоби з точним дозуванням, і олія з флакона їх не замінить, а зашкодити може.

Міф: кілька крапель ефірної олії у воді чи чаї корисні для травлення та імунітету. Насправді: олію чайного дерева ковтати не можна взагалі^[13], а ковтати великі кількості будь-яких ефірних олій не рекомендують^[2]. Олія з водою не змішується, тож на слизову рота і стравоходу потрапляє концентрована крапля.

Наслідки проковтування нерозбавлених ефірних олій можуть включати:

• хімічні опіки слизових
• порушення дихання
• пригнічення центральної нервової системи
• ушкодження печінки або нирок.

Такі реакції описані в медичній літературі. В Індії лікарі описали жінку, яка після великої дози м'ятної олії потрапила до лікарні в комі та шоковому стані. Її переводили на штучну вентиляцію легень, і до тями вона прийшла лише через добу^[14]. Тому ковтати ефірну олію можна тільки у вигляді зареєстрованого лікарського засобу, призначеного для приймання всередину, і за порадою лікаря.

Найпопулярніші ефірні олії та їхні властивості

Ароматичні леткі сполуки містять сотні рослин, але в ароматерапії, косметології та домашньому догляді найчастіше застосовують кілька десятків олій. Їхня популярність тримається на запаху і на біологічній активності, яку дослідження підтверджують лише частково.

Ось олії, які найчастіше трапляються вдома і в салонах:

• Лаванда (Lavandula angustifolia): лаванда відома заспокійливою дією, її використовують для сну і зменшення тривожності. У метааналізі 11 досліджень з 628 дорослими вдихання лавандової олії покращувало якість сну, хоча автори визнають, що досліджень мало і їхня якість обмежена^[15]. Лаванду додають до засобів для подразненої шкіри, але вона ж є однією з олій, на які найчастіше розвивається контактна алергія^[1].
• М'ята перцева (Mentha × piperita): олія перцевої м'яти містить ментол, який холодить шкіру і слизові, створюючи відчуття вільного дихання. Її використовують при застуді, головному болю та м'язовій напрузі. Немовлятам і маленьким дітям м'ятну олію не наносять на обличчя і не дають вдихати: ментол може порушити їм дихання^[16].
• Чайне дерево (Melaleuca alternifolia): у дослідах на культурах мікробів має антисептичну і протигрибкову дію, головний активний компонент терпінен-4-ол^[17]. При прищах 5% гель з цією олією в дослідженні на 124 пацієнтах зменшував кількість висипань так само, як 5% бензоїлпероксид, хоча діяв повільніше^[18]. Для грибка стоп доказів небагато, а для грибкових інфекцій нігтів ще менше^[13].
• Евкаліпт (Eucalyptus globulus): популярний у період застуд. Європейське агентство з лікарських засобів визнає препарати з евкаліптовою олією засобами традиційного застосування для полегшення кашлю при застуді та локального м'язового болю: вони давно й безпечно використовуються, але клінічних доказів ефективності недостатньо. Інгаляції та нанесення на шкіру дозволені з 4 років, а дітям до 30 місяців і дітям, які мали судоми, такі засоби протипоказані через ризик спазму гортані^[19].
• Лимон (Citrus limon): аромат лимона освіжає і багатьом піднімає настрій. Олію часто додають до засобів для прибирання і косметики. Після нанесення на шкіру слід уникати сонця, бо віджата цитрусова олія підвищує чутливість до ультрафіолету.
• Ромашка (Matricaria chamomilla / Chamaemelum nobile): ромашку традиційно використовують для заспокоєння чутливої чи подразненої шкіри і при тривожності, але надійних клінічних доказів мало. Парадокс у тому, що ромашка сама може спричинити алергію, аж до анафілаксії. Найвищий ризик у людей з алергією на споріднені рослини: амброзію, хризантеми, чорнобривці, маргаритки^[20].
• Іланг-іланг (Cananga odorata): застосовують в ароматерапії при стресі й емоційній втомі, а також у парфумерії та масажних оліях заради солодкого квіткового аромату. Водночас серед 10 930 людей, яким у Німеччині робили алергопроби з ефірними оліями, саме на іланг-іланг реагували найчастіше: 3,9%^[21].

Читайте:

10 ефірних олій: властивості і користь

Ефірні олії лаванди, чайного дерева, м'яти, евкаліпта, цитрусових, розмарину та інших рослин: що про кожну з де...

Ці олії використовують окремо і в сумішах. У дифузорах часто поєднують лаванду з лимоном або евкаліптом, у масажних сумішах м'яту з чайним деревом чи іланг-ілангом. Реакція на ту саму олію в різних людей буває різною, тому нову олію починають з мінімальної концентрації.

Чи дійсно ефірні олії ефективні

У публічному просторі ефірні олії часто подають як «натуральну альтернативу» ліків. Цьому сприяють соцмережі й маркетинг, які обіцяють кращий настрій, «очищення» простору і спокійні нерви. Але що каже наука?

Дослідження дії ефірних олій

Окремі дослідження показують потенціал ефірних олій у кількох напрямках: протимікробному, протизапальному, психоемоційному. Проте великих клінічних випробувань із чіткими протоколами досі мало.

Ось що відомо на сьогодні:

• Протимікробна активність: у лабораторних умовах олія чайного дерева пригнічує ріст бактерій, зокрема золотистого стафілокока (Staphylococcus aureus), і грибів роду Candida^[17]. Огляд 2014 року описує, що в пробірці деякі ефірні олії посилюють дію антибіотиків на стійкі бактерії, але це поки напрям для майбутніх досліджень^[22].
• Протизапальна дія: огляд 2024 року зібрав дані про олії м'яти, розмарину, лаванди та інших рослин при виразковому коліті. Автори описують протизапальну й антиоксидантну дію, але прямо зазначають, що ці припущення спираються на експериментальні роботи і потребують клінічних досліджень^[23].
• Антиоксидантні властивості: у тестах у пробірці (зокрема DPPH-аналізі) розмаринова олія добре нейтралізувала вільні радикали^[7]. Підтверджень, що така дія корисна в організмі людини, немає.
• Психоемоційна дія: у дослідженні серед студентів-медсестер мішечки з лавандовою і розмариновою оліями знижували тривогу перед іспитами і пульс^[24]. Метааналіз 2019 року охопив 65 рандомізованих досліджень лаванди: вдихання її аромату знижувало тривожність, але якість більшості робіт невисока^[25].
• Серцево-судинні ефекти: у тому ж метааналізі вдихання лаванди не знижувало систолічний артеріальний тиск достовірно^[25], тож на ароматерапію як засіб від тиску розраховувати не варто.

Коротко: надійні клінічні дані є лише для кількох конкретних форм: капсул з м'ятною олією при синдромі подразненого кишківника, капсул з лавандовою олією при тривозі і 5% гелю чайного дерева при прищах. Більшість інших властивостей відома з пробірок і дослідів на тваринах.

Чому доказів досі недостатньо?

Головна причина у складності стандартизації. Ефірні олії є сумішами, склад яких залежить від місця вирощування рослини, сезону, способу обробки, тому важко провести кілька досліджень з однаковими зразками. Заважають і відсутність єдиного дозування, і те, що люди дуже по-різному сприймають запахи: аромат, який одному нагадує лавандове поле, іншому нагадує бабусину шафу із засобом від молі. Навіть для безсоння, при якому ароматерапію застосовують дуже часто, ретельних досліджень мало, і невідомо, чи вона допомагає^[26].

Де ефірні олії можуть бути справді корисними

На практиці ефірні олії можуть допомогти:

• покращити настрій, якщо аромат приємний і не викликає дискомфорту: у дослідженні з людьми в стані стресу лимонний аромат покращував настрій, хоча на показники стресу і біль не впливав^[26]
• полегшити відчуття закладеності носа при застуді: після вдихання ментолу 16 з 18 учасників відчули, що дихати стало легше, хоча вимірювання не показали змін носового потоку повітря^[27]
• заснути, якщо перед сном розпилити лаванду або капнути її на серветку біля подушки
• зменшити подразнення шкіри або висипання, наприклад готовим 5% гелем з чайним деревом при акне.

У цих випадках ефірні олії працюють як допоміжний засіб. Але вони не є ліками і не замінюють доказового лікування, особливо при серйозних або хронічних хворобах. Якщо симптоми тривають, посилюються або з'являються нові (гарячка, задишка, сильний біль), потрібен лікар.

Побічні ефекти

Популярність ефірних олій часто вводить в оману: здається, що натуральне означає безпечне. Насправді це концентровані біоактивні речовини, які разом з бажаною дією можуть давати й побічні ефекти. Найбільше ризикують люди з алергіями, хворобами дихальних шляхів, діти та вагітні.

Шкірні реакції

Найчастіше ефірні олії спричиняють місцеві реакції. Навіть кілька крапель нерозведеної олії на шкірі можуть дати:

• почервоніння
• свербіж
• печіння
• лущення або контактний дерматит.

Найбільш подразливими вважають олії кори кориці, гвоздики, орегано і чебрецю^[9]. У деяких людей реакція виникає навіть від парів олії, що осідають на шкіру: це повітряно-контактний дерматит, різновид алергії. Контактну алергію описано майже для 80 ефірних олій, а серед тих, що частіше за інші дають позитивні алергопроби, є лаврова, апельсинова, чайного дерева, іланг-ілангу, сандалова і гвоздикова^[28]. Що частіше і довше контакт, то вищий ризик сенсибілізації, тобто формування алергії: серед людей з алергією на ефірні олії частіше трапляються масажисти та косметологи^[21].

Респіраторні реакції

Ароматерапію зазвичай вважають нешкідливою, але в людей з бронхіальною астмою або чутливими дихальними шляхами вдихання ефірних парів може спровокувати:

• задишку
• кашель
• відчуття стиснення в грудях
• навіть бронхоспазм.

У дослідженні людей з астмою підвищення в повітрі рівня пінену, камфори, ліналоолу та ліналілацетату, тобто речовин, що входять до евкаліптової, розмаринової, лавандової олій, передбачало погіршення дихальних симптомів^[29]. Дифузор помітно насичує повітря: у пілотному дослідженні з олією чайного дерева загальний рівень летких органічних сполук у кімнаті під час роботи ультразвукового дифузора був приблизно в 10 разів вищим за фоновий, а теплового приблизно в 100 разів, і концентрації деяких терпенів перевищили безпечні рівні тривалого впливу^[30]. Тому ефірні олії при астмі радше можуть бути тригером нападу, ніж допомогою. Тому не варто розпилювати ефірні олії в закритому приміщенні без провітрювання, особливо якщо поруч діти або люди з хронічними хворобами легень.

Головний біль і запаморочення

Надто насичений аромат, особливо в закритому приміщенні, може спричинити головний біль або запаморочення. Навіть для лаванди, яку вважають однією з найм'якших олій, серед можливих побічних ефектів ароматерапії називають головний біль і кашель^[31]. Якщо після процедури з'явилися нудота чи тиск у скронях, процедуру припиняють і провітрюють кімнату. Сонливість, сплутаність свідомості чи судоми після контакту з олією, особливо в дитини, є приводом викликати швидку за номером 103 або 112.

Підвищення фоточутливості

Деякі ефірні олії, зокрема цитрусові (лимон, бергамот, апельсин, лайм), містять фурокумарини (фуранокумарини). Це речовини, які підвищують чутливість шкіри до ультрафіолету^[2]. Така фоточутливість при виході на сонце після нанесення олії може спричинити:

• почервоніння
• пухирі
• пігментацію
• опіки, які помітні не одразу.

Описано випадок, коли після нанесення нерозведеної бергамотової олії і перебування на сонці на шкірі з'явилися пухирі, а пігментація трималася ще довго після лікування^[32]. Особливо уважними треба бути влітку, після масажу або засобів догляду з цитрусовими оліями.

Алергічні реакції

Деякі компоненти ефірних олій є алергенами. Наприклад, ліналоол, гераніол, евгенол часто входять до складу парфумів, але містяться і в лаванді, розмарині, гвоздиці, цитрусових. У німецькій базі даних за 2010–2019 роки 8,3% пацієнтів, яким цілеспрямовано робили алергопроби з ефірними оліями, реагували хоча б на одну з них^[21]. Алергія може бути негайною (висип, свербіж, набряк) або відстроченою, коли контактний дерматит з'являється через 24–48 годин після використання.

Коротко: алергія на ефірну олію може з'явитися і після років користування нею. Лавандова олія не має природного захисту від окиснення і на повітрі утворює сильні алергени, тому відкритий давно флакон небезпечніший за свіжий^[6].

Ризики та застереження

У побуті ефірні олії використовують дуже широко, але необережне поводження з ними може бути справді небезпечним. Особливо це стосується дітей, людей із хронічними хворобами, домашніх тварин і вагітних. Найчастіші джерела проблем: порушення дозування, неправильний спосіб застосування і недбале зберігання.

Проковтування: критична помилка

Найсерйозніші наслідки виникають після вживання ефірних олій всередину. Навіть кілька крапель можуть спричинити отруєння, від подразнення слизової до ураження печінки та центральної нервової системи. Олію болотяної м'яти (пулегію) вважають особливо токсичною для печінки, а якщо людина поперхнеться і олія потрапить у легені, може розвинутися пневмонія^[4]. Небезпечними вважають і олії евкаліпта, чайного дерева, гвоздики, перцевої м'яти. До токсикологічного центру Онтаріо звернулися щодо 251 дитини, яка проковтнула евкаліптову, камфорну олію або засоби з ними: найчастіше були кашель і блювання, у двох дітей сталися судоми^[33].

Деякі ефірні олії смертельно небезпечні навіть у малій кількості. Олія гаультерії (зимолюбки, вінтергріну) складається переважно з метилсаліцилату, і разом із камфорою вона входить до переліку речовин, здатних тяжко отруїти дитину однією чайною ложкою^[34]. Для малюка небезпечною може бути вже чайна ложка 10% камфорного засобу, у якій міститься 500 мг камфори^[35].

Якщо дитина чи дорослий проковтнули ефірну олію, не викликайте блювання і не давайте їсти чи пити, а одразу телефонуйте 103 або 112 і покажіть медикам флакон^[36]. Без медичних показань і спеціальної лікарської форми жодна ефірна олія не призначена для приймання всередину.

Потрапляння в очі, слизові та вуха

На ділянки з тонкою слизовою не можна наносити ефірні олії: очі, ніс, рот, аногенітальну зону. Навіть розбавлена олія може спричинити сильне печіння, хімічний опік, сльозотечу, тимчасове погіршення зору або набряк. Якщо це сталося, ділянку промивають великою кількістю чистої води і звертаються до лікаря.

Ефірні олії не закапують у вухо. Якщо барабанна перетинка пошкоджена, олія потрапляє в середнє вухо: у дослідах на морських свинках нерозведена олія чайного дерева в середньому вусі погіршувала проведення звуку високої частоти, а 2% розчин такого ефекту не мав^[37].

Небезпека для дітей

Дитячий організм набагато вразливіший до отруйних речовин, ніж дорослий. У малюків тонша шкіра і незріла печінка, тож токсичні ефекти в них сильніші^[4]. Навіть невелика кількість ефірної олії на шкірі або вдихання високої концентрації парів може спричинити:

• утруднене дихання
• сонливість або, навпаки, збудження
• напади кашлю чи блювання.

Особливо обережними слід бути з оліями м'яти, евкаліпта, розмарину, чайного дерева, які можуть уражати нервову систему дитини. Описано 18-місячного хлопчика, який проковтнув трохи лавандового ароматизатора для дому: через 3 години він став дуже сонним і загальмованим, і лише за кілька годин стан нормалізувався^[4]. У 2007 році описали трьох хлопчиків до статевого дозрівання, у яких збільшилися грудні залози на тлі засобів з лавандовою і чайною оліями^[38], проте систематичний огляд не знайшов переконливих доказів такого зв'язку^[39]. Ефірні олії зберігають щільно закритими, поза зором і досяжністю дітей.

Ризик для домашніх тварин

У котів, собак та інших домашніх тварин інша система знешкодження речовин у печінці. Котам, наприклад, бракує ферменту, яким інші ссавці знешкоджують фенольні сполуки^[40]. Тому вдихання пари або контакт олії зі шкірою може спричинити у тварини отруєння з такими симптомами:

• нудота, блювання
• млявість
• тремор
• порушення координації.

Найкраще вивчена небезпека олії чайного дерева. Серед 443 котів і собак, отруєних нею, ознаки з'являлися через 2–12 годин і тривали до 3 діб, а найтяжче хворіли молоді коти з малою вагою^[41]. Інші олії вивчені гірше, тому, якщо є сумніви, краще не вмикати дифузор у кімнаті, де перебуває тварина.

Вагітність і період годування грудьми

Даних про безпечність ефірних олій під час вагітності й годування грудьми мало^[31]. У професійних настановах з ароматерапії розведені олії лаванди й ромашки вважають прийнятними, а найбільшої обережності радять у перші 3 місяці. Під час вагітності не рекомендують олії полину, рути, шавлії, гісопу, камфори, насіння петрушки та лаванди французької (Lavandula stoechas). Отруєння під час вагітності майже завжди пов'язані з ковтанням великих доз, зокрема олії болотяної м'яти, яку колись пили, щоб перервати вагітність^[9]. Тож будь-яку олію під час вагітності краще погодити з лікарем.

У період лактації олії не наносять на груди й ділянки, яких торкається немовля, і не розпилюють поряд з його обличчям. Якщо олію хочеться використати для себе, наносять її на ділянки, що не контактують з дитиною, наприклад на стопи.