Епілепсія: що це і як її лікують

Епілепсія — не лише судоми з піною біля рота. Напад може тривати кілька секунд і виглядати як завмирання посеред розмови, а сучасне лікування більшості людей дає життя без нападів.

Людина раптом замовкає, дивиться в одну точку й не чує, коли її кличуть. Через десять секунд вона продовжує фразу, ніби нічого не сталося. Так теж може виглядати епілептичний напад, і такий короткий епізод легко прийняти за звичайну неуважність.

Епілепсію мають близько 50 мільйонів людей у світі, і до 70% з них можуть жити без нападів, якщо правильно підібрати протинападові ліки^[1]. Водночас навколо хвороби досі багато страху й міфів, а від того, як поводяться свідки нападу, залежить безпека людини.

Що таке епілепсія і коли ставлять діагноз

Епілептичний напад — це короткий збій електричної активності мозку. Один напад ще не означає епілепсії. Діагноз ставлять, коли мозок має стійку схильність до нападів, а на практиці — за одним із трьох критеріїв^[2]:

• Два непровоковані напади з проміжком понад 24 години.
• Один непровокований напад, якщо ризик наступних у найближчі 10 років не менший за 60% (наприклад, через зміни на МРТ чи ЕЕГ).
• Встановлений епілептичний синдром — характерне поєднання нападів, віку початку й змін на ЕЕГ.

Слово «непровокований» тут ключове. Напад на тлі дуже низького цукру в крові, гострої травми чи відміни алкоголю має зрозумілу причину й сам по собі епілепсією не вважається^[2][3].

Найчастіше епілепсія починається в дитинстві та після 65 років; у загальній популяції нею хворіють приблизно 4–8 людей із 1000^[4]. Хвороба не обов’язково довічна: її вважають такою, що минула, якщо людина 10 років живе без нападів, а останні 5 з них — без ліків, або якщо вікозалежний синдром «переріс»^[2].

Як виглядають напади

Лікарі ділять напади передусім за тим, де вони починаються. Класифікація Міжнародної протиепілептичної ліги (ILAE), оновлена у 2025 році, виділяє вогнищеві (фокальні) напади, генералізовані та напади з невідомим початком^[5]. Вогнищеві стосуються приблизно 60% випадків епілепсії, генералізовані — близько 30%^[4].

Вогнищеві (фокальні) напади починаються в одній ділянці мозку. Якщо свідомість збережена, людина розуміє, що відбувається, але може відчути дивний запах чи смак, поколювання, посмикування руки, раптовий страх або відчуття «вже баченого». Якщо свідомість порушена, вона завмирає, не відповідає, може жувати, плямкати, перебирати пальцями, а потім не пам’ятає епізоду^[5]. Вогнищевий напад може поширитися на обидві півкулі й перейти в двобічний тоніко-клонічний.

Генералізовані напади одразу охоплюють обидві півкулі:

• Абсанси. Раптове «вимикання» на кілька секунд із застиглим поглядом, іноді з кліпанням. У дитини їх легко прийняти за замріяність.
• Генералізовані тоніко-клонічні. Тіло напружується, людина падає, потім з’являються ритмічні посмикування; можливі прикушування язика й мимовільне сечовипускання, після нападу — сплутаність і сонливість.
• Міоклонічні. Короткі блискавичні посмикування рук або плечей.
• Тонічні та атонічні. Раптове напруження всього тіла або, навпаки, втрата м’язового тонусу з падінням.

У класифікації ILAE 2025 року всього 21 тип нападів^[5], тож перелік вище — лише найпоширеніші. Якщо ви стали свідком нападу, зніміть його на телефон: відео дуже допомагає лікареві^[3].

Чому виникає епілепсія

Причини епілепсії ILAE об’єднує в шість груп: структурні (зміни будови мозку), генетичні, інфекційні, метаболічні, імунні та невідомі^[9]. Від причини часто залежить лікування, тому її шукають одразу після діагнозу.

Приблизно в половини людей у світі причину так і не знаходять^[1]. Серед відомих — черепно-мозкова травма, інсульт, пухлини мозку, пошкодження мозку під час пологів, інфекції нервової системи (менінгіт, енцефаліт, ускладнення ВІЛ), вроджені вади розвитку мозку та генетичні синдроми. ВООЗ оцінює, що близько чверті випадків можна було б запобігти — наприклад, безпечнішими пологами, захистом голови від травм і профілактикою інсульту^[1].

Після 55 років картина інша. В аналізі понад 2000 людей, які вперше мали напад у цьому віці, причину не встановили в 30%, ішемічний інсульт був у 15%, а ще в 15% напад спровокувала гостра ситуація. Деменція й інші нейродегенеративні хвороби, зокрема хвороба Альцгеймера, загалом давали 5%, але серед людей 85–89 років — уже 18,5%^[10].

Читайте:

Інсульт: симптоми, причини, лікування та відновлення

Інсульт — це раптова зупинка кровопостачання мозку, яка загрожує життю та може залишити після себе незворот...

Чи передається епілепсія у спадок

Гени відіграють роль, але епілепсія в батьків не прирікає на неї дітей. У великому популяційному дослідженні серед близьких родичів людей з епілепсією (батьків, братів і сестер, дітей) хвороба до 40 років розвинулася в 4,7%. Це приблизно втричі частіше, ніж у загальній популяції, але понад 95 зі 100 родичів до цього віку епілепсії не мали^[11]. Найвищий ризик — у родинах, де хтось має ідіопатичну генералізовану епілепсію^[11].

Є і суто генетичні форми. Наприклад, синдром Драве — тяжка дитяча епілепсія — приблизно у 80% випадків пов’язаний зі змінами гена SCN1A^[12]. Якщо в родині є такий діагноз і ви плануєте дітей, варто обговорити це з лікарем-генетиком.

Що може спровокувати напад

Багато людей з епілепсією помічають, що напади з’являються не випадково. В опитуванні 104 пацієнтів 97% назвали хоча б один провокатор, найчастіше — стрес, недосипання й утому^[13]. В іншому опитуванні 149 дорослих такі чинники помічав 71%, і серед них лідирували стрес, зміна погоди й нестача сну^[14]. Це самооцінка, тому вона показує, що люди пов’язують із нападами, а не доводить причину.

• Мерехтливе світло й контрастні візерунки. Напади від світла бувають у 2–14% людей з епілепсією, найбільше провокує мерехтіння з частотою 15–25 спалахів за секунду^[15].
• Алкоголь. Судоми, пов’язані з алкоголем, дають приблизно третину госпіталізацій через напади; частина з них — судоми відміни, які виникають після припинення тривалого вживання^[16]. Водночас людям з контрольованою вогнищевою епілепсією без залежності невеликі дози, ймовірно, не шкодять^[16].
• Пропущені таблетки. Нерегулярний прийом ліків — не лише ризик нових нападів, а й один з чинників раптової смерті при епілепсії, на які можна вплинути^[17].

Щоденник нападів допомагає побачити свої закономірності: записуйте дату й час, що ви робили, як спали, чи їли, чи пили алкоголь і чи пропускали ліки.

Як ставлять діагноз

Після першого нападу людину варто оглянути фахівцеві, який має досвід діагностики епілепсії, бажано протягом двох тижнів^[3]. Найцінніше на цьому етапі — детальна розповідь самої людини й свідків, а також відео нападу.

• ЕКГ. Її роблять усім після першого нападу, щоб не пропустити серцеві причини: аритмія та непритомність можуть давати посмикування, схожі на судоми^[3].
• Аналізи крові. Потрібні, щоб виключити гіпоглікемію та інші порушення обміну речовин^[3].
• Електроенцефалографія (ЕЕГ). Запис електричної активності мозку допомагає підтвердити діагноз і визначити тип нападів. Після першого нападу її краще зробити якнайшвидше, в ідеалі протягом 72 годин. Нормальна ЕЕГ між нападами трапляється часто, тож епілепсію вона не виключає^[3].
• МРТ головного мозку. Шукає структурну причину: рубці, пухлини, вади розвитку. Її рекомендують майже всім із встановленою епілепсією, КТ — коли МРТ зробити не можна^[3].

Як лікують епілепсію

Основа лікування — протинападові (протиепілептичні) препарати. Вони не прибирають причину хвороби, а запобігають нападам, тому їх приймають щодня й тривалий час^[4]. Лікар намагається обійтися одним препаратом^[18].

Шанси хороші. Приблизно 60% людей з уперше виявленою епілепсією перестають мати напади на одному препараті, ще 10–20% — на комбінації^[4]. У спостереженні за 1795 пацієнтами протягом 30 років перший препарат зупинив напади на рік і довше в 50,5%, другий додав ще 11,6%, третій — 4,4%^[19]. Нові ліки загальних результатів не покращили: з кожною наступною невдалою спробою шанс зменшується^[19][20].

Препарат добирають за типом нападів, віком, статтю, планами на вагітність і супутніми хворобами. Наприклад, настанова NICE радить при вогнищевих нападах починати з ламотриджину або леветирацетаму, при генералізованих тоніко-клонічних — з ламотриджину, леветирацетаму або вальпроату (з жорсткими обмеженнями для вальпроату), а при абсансах — з етосуксиміду^[21]. Етосуксимід на момент підготовки статті в Державному реєстрі лікарських засобів України не зареєстрований. Деякі препарати можуть посилювати окремі напади: карбамазепін і окскарбазепін, наприклад, здатні погіршити абсанси^[21].

Кидати ліки самостійно небезпечно. Питання про поступову відміну розглядають індивідуально, коли людина прожила без нападів щонайменше два роки^[18][1].

Якщо ліки не допомагають

Якщо два правильно підібрані й добре переносимі препарати не дали стійкої ремісії, епілепсію називають фармакорезистентною^[23]. Таких людей варто направити до спеціалізованого центру епілепсії^[24]. Там розглядають інші варіанти.

Хірургічне лікування. Якщо напади починаються в одній ділянці мозку, її можна видалити або відокремити. У рандомізованому дослідженні людей зі скроневою епілепсією через рік після операції 58% не мали нападів з порушенням свідомості, а серед тих, хто лише продовжував приймати ліки, — 8%^[25]. Операція не завжди означає остаточне вилікування: серед 615 дорослих без нападів через 5 років залишалися 52%, через 10 років — 47%, а ліки повністю відмінили 28% тих, у кого напади припинилися^[26]. Можливі ускладнення операції обговорюють заздалегідь: у рандомізованому дослідженні вони були в 10% пацієнтів^[25].

Стимуляція блукаючого нерва. Під шкіру грудей вшивають невеликий генератор, який через електрод на шиї періодично подає імпульси до нерва. Його розглядають, коли операція не підходить^[27]. У дослідженнях стимуляція з високою інтенсивністю в 1,7 раза частіше зменшувала напади вдвічі, ніж з низькою, а найчастіші побічні ефекти — захриплість, кашель і задишка^[28].

Глибока стимуляція мозку. Електроди встановлюють у ділянку таламуса. У рандомізованому дослідженні за три місяці частота нападів знизилася на 40% проти 15% у групі без стимуляції, через два роки — в середньому на 56%^[29]; через 7 років зниження сягало 75%^[30]. Проте люди зі стимулятором частіше скаржилися на депресію й проблеми з пам’яттю^[29].

Кетогенна дієта. Дуже багато жиру й мінімум вуглеводів. Для дітей з фармакорезистентною епілепсією вона може бути ефективною: за три місяці класичної дієти до 55% дітей переставали мати напади, до 85% мали їх удвічі менше, хоча якість цих даних низька. Для дорослих докази непереконливі, а часті побічні ефекти — блювання, закрепи й діарея^[31]. Це не та кето-дієта, яку обирають для схуднення: лікувальну дієту призначають і контролюють фахівці центру епілепсії^[27]. Інколи використовують м’якшу модифіковану дієту Аткінса^[31].

Читайте:

Кето-дієта

Кето-дієта — це низьковуглеводний, високожировий режим харчування, який сприяє схудненню та покращенню енер...

CBD, трави й інші «природні» засоби: що кажуть дослідження

Багато людей з епілепсією та батьки дітей з частими нападами шукають щось «натуральне» на додачу до ліків.

Канабідіол (CBD). Очищений канабідіол у Європейському Союзі зареєстрований як ліки для дітей від 2 років і дорослих із синдромами Леннокса — Гасто та Драве (разом із клобазамом) і з туберозним склерозом^[32]. У рандомізованому дослідженні при синдромі Драве кількість судомних нападів за місяць знизилася з 12,4 до 5,9, а в групі плацебо — з 14,9 до 14,1; повністю позбулися нападів лише 5%^[33]. В Державному реєстрі лікарських засобів України такого препарату на момент підготовки статті немає. CBD-олії з магазинів — інша історія: серед 84 продуктів, куплених онлайн, точно маркованими були лише 31%, а в 21% знайшли ТГК^[34].

Омега-3. Добавки омега-3 вивчали при фармакорезистентній епілепсії, але досліджень мало, вони невеликі, і доказів користі недостатньо^[35].

Мелатонін. У метааналізі 10 рандомізованих досліджень мелатонін на додачу до лікування скорочував час засинання й зменшував тяжкість нападів, але дослідження були короткими й неоднорідними^[36].

Йога. Кокранівський огляд знайшов лише невеликі дослідження з істотними недоліками, тому надійних висновків про вплив йоги на напади немає^[37].

Акупунктура. 17 рандомізованих досліджень мали високий ризик упередженості, і наявні дані не підтверджують, що акупунктура лікує епілепсію^[38].

Гінкго білоба. Описано двох людей з добре контрольованою епілепсією, у яких напади повернулися протягом двох тижнів після початку прийому гінкго^[39]. Це лише описи випадків, але обережність тут доречна.

Будь-яку добавку чи трав’яний засіб спершу обговоріть з неврологом, щоб він перевірив сумісність з вашими ліками. І не замінюйте призначені препарати «натуральними» засобами: контроль над нападами забезпечують саме ліки.

Чим небезпечна епілепсія

Епілептичний статус. Напад, що триває понад 5 хвилин, або серія нападів без відновлення свідомості між ними — невідкладний стан^[7]. Людям з ризиком таких нападів лікар може скласти індивідуальний план екстреної допомоги з препаратом для близьких^[8].

Раптова неочікувана смерть при епілепсії (англ. SUDEP). Вона трапляється рідко: за рік — приблизно в 1 дитини з 4500 і в 1 дорослого з 1000 з епілепсією. Головний чинник ризику — генералізовані тоніко-клонічні напади, і чим вони частіші, тим ризик вищий. Повна відсутність нападів, особливо тоніко-клонічних, помітно його знижує^[40]. На ризик впливають також пропуски ліків, зловживання алкоголем, неконтрольовані напади, самотнє проживання та сон без нагляду^[17]. Загалом ризик передчасної смерті в людей з епілепсією до трьох разів вищий, ніж у загальній популяції^[1].

Депресія і тривога. Активна депресія буває приблизно в 23% людей з епілепсією, а шанси на неї майже втричі вищі, ніж у людей без епілепсії^[41]. Про пригнічений настрій чи тривогу скажіть лікареві так само, як про нові напади: ці стани теж потребують лікування, і одним із варіантів допомоги може бути когнітивно-поведінкова терапія.

Інтелектуальні порушення. Серед людей з інтелектуальною недостатністю епілепсію має приблизно кожен п’ятий (22%), і що тяжчі порушення, то частіше вона трапляється^[42].

Читайте:

Депресія: все, що потрібно знати

Депресія — це не просто тимчасовий смуток чи «поганий настрій», а складний психічний розлад, який може суттє...

Як жити з епілепсією

Епілепсія — не вирок для навчання, роботи, спорту чи сім’ї. Більшість обмежень стосуються ситуацій, де раптовий напад може закінчитися травмою.

• Приймайте ліки щодня в той самий час. Нагадування в телефоні та таблетниця на тиждень допомагають не пропускати дози.
• Бережіть сон. Недосипання — один з найчастіших провокаторів нападів^[13].
• Розкажіть близьким про першу допомогу. Колеги, друзі й учителі дитини мають знати, що робити й чого не робити під час нападу.
• Подбайте про безпеку. Поки напади не контрольовані, не купайтеся й не плавайте на самоті, обирайте душ замість ванни та обговоріть з лікарем, чи можна вам керувати автомобілем.
• Носіть медичну позначку. Браслет або картка з діагнозом і контактом близької людини допоможуть стороннім правильно зреагувати.
• Плануйте вагітність разом з неврологом, а не після того, як вона вже настала.
• Приходьте на контроль. Дітям з епілепсією лікування переглядають щонайменше раз на рік, як і дорослим з фармакорезистентною епілепсією чи високим ризиком ускладнень^[18]. Якщо напади повернулися після ремісії, до лікаря варто потрапити протягом двох тижнів^[3].