Ефірні олії при астмі: чи справді допомагають?

У національному опитуванні дорослих австралійців 55,6% людей з астмою скаржилися на погіршення самопочуття після контакту з ароматизованими продуктами: освіжувачами повітря, засобами для прибирання, парфумованою косметикою. Серед людей без астми таких було 23,9%, а 24,0% учасників з астмою пов'язали із запахом напад^[1]. На цьому тлі ефірні олії, які продають як «природну допомогу для дихання», виглядають парадоксом: це ті самі концентровані леткі аромати. Бронхіальна астма, яку в народі здавна називають ядухою, є хронічним запаленням дихальних шляхів з епізодами задишки, кашлю, свистячого дихання і стискання в грудях. Ліки дають змогу тримати її під контролем, проте багато людей шукають «м'якші» засоби, і ефірні олії серед них одні з найпопулярніших.

Поширені ефірні олії, які асоціюють з полегшенням симптомів

Деякі ефірні олії справді фігурують у дослідженнях як можливі допоміжні засоби при астмі. Ідеться про вплив на окремі ланки хвороби, переважно на запалення чи алергічну реакцію, і жодна з олій астму не лікує. Доказів мало: більшість даних отримано на клітинах, тваринах або в невеликих групах людей. Американський Національний центр комплементарного та інтегративного здоров'я підсумовує, що дані не підтримують використання комплементарних методів замість доведеного лікування астми^[2].

Олії з потенційними протизапальними властивостями

Запалення дихальних шляхів лежить в основі астми, тому вчені перевіряли олії, які можуть його приглушувати. Ось що відомо:

• Лаванда (Lavandula angustifolia): у дослідженні 2014 року на мишах з моделлю алергічної астми вдихання лавандової олії зменшувало опір дихальних шляхів, кількість еозинофілів (клітин алергічного запалення) і надмірне утворення слизу в бронхах^[3]. Досліджень на людях з астмою, які підтвердили б такий ефект, бракує.
• Евкаліпт (Eucalyptus globulus): головну сполуку евкаліптової олії називають 1,8-цинеолом, або евкаліптолом. Саме її вивчали при астмі, причому в капсулах з чистою речовиною, а не в інгаляціях олії. У невеликому подвійному сліпому дослідженні 32 пацієнтів з тяжкою астмою, які постійно приймали преднізолон, цинеол по 200 мг тричі на день протягом 12 тижнів дав змогу знизити дозу гормону в таблетках на 36%, а плацебо лише на 7%^[4]. В іншому дослідженні 247 пацієнтів додавали цинеол до звичного лікування на 6 місяців, і функція легень, симптоми та якість життя в них покращилися дещо більше, ніж у групі плацебо^[5]. Європейське агентство з лікарських засобів розглянуло ці роботи й не зробило твердих висновків щодо евкаліптової олії при астмі, бо в дослідженнях використовували цинеол. Ліки з евкаліптовою олією схвалено лише як традиційні засоби від кашлю при застуді та місцевого м'язового болю^[6].
• Ромашка римська (Chamaemelum nobile): її традиційно вважають засобом, що розслабляє м'язи й пом'якшує кашель, але досліджень ромашкової олії саме при астмі бракує. Для людей з алергічною астмою важливіше інше: ромашка належить до родини айстрових, і в людей з алергією на амброзію, хризантеми, чорнобривці чи маргаритки реакції на неї трапляються частіше. Описані й тяжкі алергічні реакції, аж до анафілаксії^[7].

Міф: якщо від евкаліпта чи перцевої м'яти «дихається легше», значить, дихальні шляхи розширилися. Насправді: ментол і подібні сполуки подразнюють холодові рецептори слизової, і з'являється відчуття свіжого вільного дихання. У дослідженні 18 здорових добровольців після вдихання ментолу 16 відчули, що носом дихати легше, проте прилади не зафіксували змін ні носового потоку повітря, ні температури слизової^[8]. Приємна прохолода ще не означає, що звужені бронхи стали ширшими.

Олії з антигістамінним потенціалом

У багатьох людей астма має алергічну природу, тому цікавість викликають олії, які можуть впливати на дію гістаміну, головного посередника алергічної реакції.

• Олія чайного дерева: 27 добровольцям вводили гістамін у шкіру передпліччя, і 21 з них потім наносили на це місце чисту олію чайного дерева. Пухир після цього зменшувався швидше, хоча площа почервоніння не змінювалася^[9]. Це дослід зі шкірою, і на бронхи його результати не переносяться. До того ж чайне дерево входить до олій, які найчастіше дають позитивні алергопроби при контактному дерматиті^[10].
• Фісташка цільнолиста (Pistacia integerrima, відома в Індії як каркатшрінгі): ефірну олію з наростів-галів цієї рослини в народній медицині Індії застосовують при астмі та бронхіті. У лабораторних дослідах вона пригнічувала вивільнення речовин з опасистих клітин, які виділяють гістамін, і розслабляла гладкі м'язи, а в морських свинок з моделлю алергії зменшувала реакцію дихальних шляхів^[11]. Людей у цих дослідах не було.

Коротко: найкраще при астмі вивчена не олія, а окрема сполука евкаліпта, цинеол, у капсулах як додаток до ліків. Для лаванди, ромашки, чайного дерева і фісташки є лише досліди на тваринах, клітинах або шкірі.

Як застосовують ефірні олії при астмі

Ароматерапія використовує олії по-різному, але при астмі спосіб застосування має критичне значення: майже за будь-якого з них леткі речовини потрапляють у дихальні шляхи. Деякі методи можуть спричинити подразнення або навіть спровокувати напад, тому обережність тут є передумовою безпеки.

Інгаляції та розпилення

Найпоширеніший спосіб полягає у вдиханні ефірної олії. Саме він при астмі найменш передбачуваний. Варіанти інгаляцій можуть бути різними:

• Аромадифузори: пристрої, які розпилюють олію в повітря. Безпечнішими вважають електричні ультразвукові моделі, що не нагрівають олію і не мають відкритого полум'я. Проте й вони не нейтральні: у дослідженні в житловому приміщенні ультразвуковий дифузор з олією чайного дерева підвищив вміст летких органічних сполук у повітрі приблизно вдесятеро понад фон, а нагрівальний приблизно в 100 разів, і з ним концентрації кількох терпенів перевищили рівні, безпечні для тривалого вдихання^[12].
• Сухе випаровування: кілька крапель наносять на ватку або серветку і залишають поблизу, щоб олія поступово випаровувалась.
• Парова інгаляція: у миску з гарячою водою додають кілька крапель, схиляються над нею і вдихають пару. Очі при цьому треба захистити, а дітей до процедури не допускати. Для людей з астмою гаряча пара сама може бути тригером: у невеликому експерименті 6 пацієнтів з легкою астмою 4 хвилини часто дихали вологим повітрям температурою 49 °C, і опір їхніх дихальних шляхів зріс на 112%, а після повітря кімнатної температури на 38%; гаряче повітря також спричиняло кашель^[13]. Миска з окропом до того ж нерідко закінчується опіками: в одному британському опіковому центрі за два роки госпіталізували 19 таких пацієнтів віком від 2 тижнів до 91 року^[14].

Нанесення на шкіру (топічне застосування)

Через шкіру частина речовин олії всмоктується, а решта випаровується і все одно потрапляє в дихальні шляхи. Чисту олію на шкіру не наносять: це може спричинити подразнення або алергію.

• Компреси: кілька крапель розведеної олії наносять на тканину й прикладають до шкіри.
• Ванни: перед додаванням до води ефірну олію змішують з диспергентом, тобто речовиною, що допомагає їй розподілитися у воді, наприклад з повножирним молоком. Інакше олія залишиться на поверхні води й може подразнити шкіру. Гарячі ванни з евкаліптовою олією протипоказані при великих ушкодженнях і відкритих ранах шкіри, гострих хворобах шкіри, сильній гарячці, тяжких інфекціях, тяжких порушеннях кровообігу і серцевій недостатності^[6].
• Масаж: для втирання в шкіру змішують ефірну олію з базовою олією, наприклад мигдалевою.

Приймання всередину

Деякі ефірні олії продають у капсулах як харчові добавки. Вживати їх усередину можна лише за призначенням лікаря, а засоби з евкаліптовою олією для приймання всередину призначені тільки дорослим і підліткам від 12 років^[6]. Окрема небезпека полягає у випадковому ковтанні олій дітьми. У токсикологічному центрі Торонто за 16 місяців зафіксували 251 випадок, коли діти проковтнули олію евкаліпта, камфорну олію чи засоби з ними; у двох дітей були судоми. В описаних у науковій літературі випадках траплялися кома і судоми, одна дитина померла^[15].

Можливі ризики та застереження

Попри натуральне походження, ефірні олії є сумішами активних хімічних речовин. Для людей з астмою вони не завжди безпечні: деякі можуть погіршити симптоми або спровокувати напад. Тому перш ніж експериментувати, слід добре зважити ризики.

Відсутність регуляції та доказів

Ефірні олії зазвичай не мають статусу лікарських засобів. Вони не проходять обов'язкової перевірки на ефективність, як ліки від астми, а їхній склад часто не контролюється належним чином. Наприклад, FDA (американське Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів) класифікує їх залежно від заявленого призначення, і олію «для розслаблення» може бути віднесено до косметики. FDA вже надсилало попереджувальні листи компаніям, які приписували ефірним оліям неправдиві лікувальні властивості^[16]. Тож користувач не завжди може бути впевнений у якості продукту або в тому, що в пляшечці справді те, що написано на етикетці.

Ризики алергії та побічної дії

Індивідуальна реакція на ефірну олію непередбачувана. Навіть ті, хто раніше не мав алергії, можуть отримати подразнення або напад через інгаляцію чи контакт зі шкірою. Американський фонд астми та алергії наголошує, що доказів користі ефірних олій при астмі немає, а леткі органічні сполуки з їхнього аромату погіршують якість повітря в приміщенні так само, як пахощі, освіжувачі повітря й ароматичні свічки^[16].

Найпоширеніші небезпеки:

• Алергічні реакції: висип, свербіж, сльозотеча, нежить, загострення астми. Близько 80 ефірних олій уже описані як причина контактної алергії, переважно після нанесення чистих олій або концентрованих продуктів^[10].
• Подразнення слизових: особливо небезпечне при парових інгаляціях або розпиленні в закритому приміщенні.
• Бронхоспазм: замість того щоб розширювати дихальні шляхи, деякі сполуки можуть їх звужувати. У проспективному дослідженні вищий вміст у повітрі пінену, камфори та ліналоолу, типових компонентів ефірних олій, передбачав респіраторні симптоми, зокрема зниження пікової швидкості видиху, а використання ароматичних продуктів з ліналоолом було пов'язане із симптомами з боку дихання^[17].
• Ризики для дітей: дитяча шкіра та дихальні шляхи чутливіші. Засоби з евкаліптовою олією протипоказані дітям до 30 місяців через ризик спазму гортані, а також дітям із судомами в минулому^[6]. Ректальні свічки (супозиторії) з камфорою, цинеолом, ментолом, евкаліптовою, сосновою чи скипидарною оліями Європейське агентство з лікарських засобів рекомендувало протипоказати дітям до 30 місяців і дітям з епілепсією чи фебрильними судомами через ризик неврологічних ускладнень^[18].

Якщо після контакту з ароматом з'явилися кашель, свистяче дихання чи стискання в грудях, вийдіть на свіже повітря і скористайтеся інгалятором швидкої допомоги згідно з планом дій. Викликайте швидку за номером 103 або 112, якщо стан погіршується, після максимальної дози інгалятора не легшає або інгалятора немає під рукою^[19]. Покрокові дії описує перша допомога при нападі астми.

Чи можуть ефірні олії замінити медичне лікування?

Астма є хронічною хворобою, яка потребує системного підходу. Якщо ставити ефірні олії на місце перевірених методів, це вже ризикована заміна доказового лікування. Національний центр комплементарного та інтегративного здоров'я США радить не замінювати призначене лікування іншими підходами і обговорювати з лікарем будь-які добавки^[2]. Те саме правило стосується й інших домашніх засобів, зокрема меду при астмі.

Коротко: жодна ефірна олія не лікує запалення в бронхах і не захищає від тяжкого нападу. Ароматерапія може бути хіба що доповненням, і лише тоді, коли базове лікування та інгалятор швидкої допомоги залишаються на місці.

Класичне лікування та додаткові методи контролю астми

Для ефективного контролю астми недостатньо уникати тригерів. Основу лікування становлять перевірені препарати, які впливають на головні механізми хвороби: запалення, гіперреактивність (надмірну чутливість) бронхів і бронхоспазм. Коли стандартна терапія не допомагає, застосовують і новіші методи.

Медикаментозні засоби

Призначення препаратів залежить від тяжкості перебігу. Є засоби, які зменшують запалення, і препарати швидкої дії, які знімають напад. У тяжких випадках можуть призначити біологічну терапію або процедуру на бронхах.

• Бронхолітики (бронходилататори): препарати, які розслабляють гладкі м'язи бронхів і полегшують дихання. Найвідоміший з них сальбутамол, у побуті «синій інгалятор», застосовують для швидкого зняття нападів. Проте Глобальна ініціатива з боротьби з астмою (GINA) не радить дорослим і підліткам лікувати астму самим лише бронхолітиком короткої дії, бо таке лікування і надмірне користування ним пов'язані з ризиком тяжких наслідків^[20].
• Інгаляційні кортикостероїди: зменшують запалення в слизовій оболонці дихальних шляхів і є основою контролю астми. Навіть при легкій, зокрема інтермітуючій астмі, найкраще вивчений інгалятор, що поєднує низьку дозу будесоніду з формотеролом і застосовується за потреби: у великих дослідженнях такий підхід зменшував кількість тяжких загострень щонайменше на 60% порівняно з самим бронхолітиком короткої дії^[20].
• Біологічні препарати: ліки в ін'єкціях для тяжкої астми, яку не вдається контролювати інгаляторами й таблетками^[19]. Омалізумаб блокує імуноглобулін E при алергічній (атопічній) астмі; меполізумаб, реслізумаб і бенралізумаб пригнічують еозинофільне запалення; дупілумаб блокує сигнали інтерлейкінів 4 і 13, а тезепелумаб діє на один з перших сигналів запалення і допомагає навіть при астмі без вираженого алергічного запалення^[21].
• Бронхіальна термопластика: процедура, під час якої через бронхоскоп стінки бронхів прогрівають радіочастотною енергією, щоб зменшити шар гладких м'язів і їхню здатність до спазму. За кокранівським оглядом 3 досліджень (429 дорослих), вона дає скромне покращення якості життя і менше загострень, але не покращує контроль симптомів, а під час курсу частка госпіталізацій через ускладнення з боку дихання зростає з 2 до 8%^[22].

Профілактика загострень

Навіть за правильного лікування астма може загострюватися під впливом зовнішніх чинників. Тому поряд з ліками допомагають профілактичні заходи:

• Вакцинація: щеплення від грипу радять людям з астмою, бо віруси грипу посилюють її симптоми^[19]. Від пневмококової інфекції щеплюють, зокрема, людей від 65 років, людей з тяжкими хронічними хворобами дихання та тих, чий імунітет ослаблений лікуванням, наприклад стероїдами^[23].
• Уникнення тригерів: напад можуть спровокувати алергени, тютюновий дим, забруднене повітря, сильний емоційний стрес, а також хімічні подразники із засобів для прибирання, фарб, косметики й освіжувачів повітря^[24].
• Регулярне спостереження: контроль симптомів і функції легень дає змогу вчасно змінити схему лікування. Перевіряти лікування, техніку користування інгалятором і план дій радять щонайменше раз на рік^[19].

Читайте:

Як полегшити свистяче дихання у домашніх умовах

Як полегшити свистяче дихання вдома: чому в грудях свистить, які симптоми супроводжують свист, що можуть дати...