Свербіж шкіри: причини, можливі хвороби, лікування

Хронічний свербіж, тобто такий, що триває 6 тижнів і довше, хоча б раз у житті мав кожен п'ятий дорослий. У німецькому опитуванні 2540 людей таких виявилося 22%, а на момент опитування свербіж турбував 13,5% учасників^[1]. Найчастіше винна сама шкіра: пересушене опаленням повітря, подразливе мило, екзема. Буває й інакше: шкіра виглядає зовсім чистою, а свербіж роками випереджає діагноз хвороби печінки, нирок чи крові^[2]. Тому важить усе: де свербить, коли посилюється, чи є висип і що ще змінилося в самопочутті.

Свербіж, який лікарі називають прурит, може бути короткочасним і швидко зникати, а може переслідувати щодня, порушуючи сон, заважаючи працювати й відпочивати. Іноді він з'являється без будь-яких видимих висипів, іноді супроводжується плямами, пухирями чи розчуханою шкірою.

Основні причини свербежу

Європейська настанова з хронічного свербежу ділить його причини на шкірні, системні (сюди належать і ліки), неврологічні, психогенні та змішані, а частину випадків так і не вдається пояснити^[2].

Проблеми зі шкірою

Шкірні хвороби є найчастішим чинником свербежу. Вони супроводжуються висипами, почервонінням чи сухістю.

• Екзема: сухі ділянки, тріщини та сильний свербіж.
• Атопічний дерматит: свербіж у дітей і дорослих, що загострюється взимку^[2].
• Псоріаз: червоні бляшки зі сріблястими лусочками; свербіти може й шкіра поза бляшками^[2].
• Кропив'янка: раптові сверблячі пухирі, схожі на опік кропиви.
• Грибкові інфекції: почервоніння та свербіж у складках шкіри, у паху чи між пальцями стоп, як при мікозі стоп^[3].
• Суха шкіра: свербіж без висипів, особливо після купання; у людей старших 65 років сухість належить до найчастіших причин тривалого свербежу^[4].
• Короста (скабієс): її спричиняють крихітні кліщі, що відкладають яйця в шкірі. Свербить дуже сильно, особливо вночі, а висип найчастіше видно між пальцями, на зап'ястках, під пахвами, на талії, у паху та на сідницях^[5].

У більшості випадків ці проблеми видно на поверхні тіла, що допомагає запідозрити саме шкірне походження свербежу.

Міф: коростою хворіють лише неохайні люди. Насправді: заразитися може будь-хто через тривалий тісний контакт шкіра до шкіри, зокрема статевий, а з гігієною це ніяк не пов'язано. Лікують усіх членів родини одночасно, навіть без симптомів, а свербіж після лікування може триматися ще кілька тижнів^[5].

Хвороби внутрішніх органів

Іноді свербіж виникає без висипів і сигналізує про порушення роботи внутрішніх систем^[2].

• Захворювання печінки: свербіж посилюється вночі, часто без висипів. Для застою жовчі, або холестазу, типовий свербіж долонь і підошов^[2], а його сила не залежить від того, наскільки тяжко уражена печінка^[6].
• Хвороби нирок: свербіж усього тіла або спини при хронічній хворобі нирок. Серед людей на діалізі помірний чи сильний свербіж мають до 30%^[2].
• Проблеми з щитоподібною залозою: свербіти може як при надмірній (гіпертиреоз), так і при зниженій (гіпотиреоз) функції залози; для другого типова ще й суха шкіра^[2].
• Цукровий діабет: свербіж буває по всьому тілу, але часто він локальний, у ділянці статевих органів і заднього проходу^[2].
• Дефіцит заліза: шкіра стає сухою та свербить, причому навіть до розвитку залізодефіцитної анемії^[2].
• Онкологічні хвороби: стійкий свербіж без інших пояснень. Частіше він супроводжує хвороби крові: при лімфомі Ходжкіна свербіж мають близько 30% хворих, а при справжній поліцитемії (пухлинному надлишку еритроцитів) понад половину, і характерно, що шкіра свербить і поколює після контакту з водою^[2].

Такі причини не завжди очевидні, тому слід звертати увагу на супутні симптоми: втому, зміну ваги, спрагу. Нічний свербіж по всьому тілу разом з ознобом, гарячкою, нічною пітливістю і схудненням настанова прямо називає приводом шукати лімфому^[2].

Коротко: свербіж без висипу, що не минає понад 6 тижнів, особливо разом зі схудненням, нічною пітливістю чи жовтизною шкіри, є приводом здати аналізи крові. Ще один новий крем тут причину не знайде.

Побічна дія ліків

Деякі препарати здатні спричиняти свербіж навіть без висипу чи алергії, і список таких ліків довгий^[2].

• Антибіотики: амоксицилін, цефтріаксон, кларитроміцин та багато інших можуть провокувати як алергічний висип, так і свербіж на чистій шкірі.
• Знеболювальні: нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), як-от ібупрофен, диклофенак чи ацетилсаліцилова кислота, іноді дають реакції шкіри.
• Препарати для тиску: свербіж як побічний ефект описаний для інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (еналаприл, лізиноприл), амлодипіну, бета-адреноблокаторів і сечогінних засобів, зокрема гідрохлоротіазиду.
• Гормональні засоби: оральні контрацептиви, естрогени, прогестерон, тестостерон і тамоксифен можуть спричиняти або підтримувати хронічний свербіж.
• Опіоїди: морфін, кодеїн і трамадол можуть провокувати свербіж по всьому тілу, бо діють на опіоїдні рецептори в нервовій системі.
• Інші групи: статини, алопуринол, гідроксихлорохін, протиепілептичні (протисудомні) засоби та сучасні протипухлинні препарати.

Якщо свербіж з'явився після початку нового препарату, про це треба сказати лікарю, який його призначив. Часто допомагає заміна ліків, але скасовувати їх самостійно не можна.

Психологічні чинники

Емоційний стан теж впливає на відчуття шкіри. Свербіж може бути «помилковим сигналом» нервової системи. Від психогенного свербежу відрізняють нейропатичний, коли пошкоджено сам нерв: так буває після оперізувального лишаю, при розсіяному склерозі чи ураженні дрібних нервових волокон^[2].

• Стрес: загострює наявні проблеми зі шкірою, тому настанова радить уникати напруження і вчитися розслаблятися^[2].
• Тривожність: спричиняє відчуття свербежу без висипів.
• Депресія: може поєднуватися з хронічним дискомфортом; у людей із психічними розладами свербіж трапляється частіше^[2].
• Соматоформний (психогенний) свербіж: народна назва «свербіж на нервовому ґрунті». Психічні чинники тут визначають, коли свербіж починається, наскільки сильний і чому не минає^[2]. Такий діагноз ставлять лише тоді, коли інші причини виключено.

У таких випадках допомагає робота з психоемоційним станом: сон, відпочинок, підтримка близьких, а за потреби психотерапія і ліки, які підбирає лікар.

Де на тілі може з'являтися свербіж

Свербіж може локалізуватися на різних ділянках тіла. Місце, де свербить, підказує, який стан може бути причиною.

Читайте:

Свербить шия: причини і що робити

Свербіж шиї: чому свербить шкіра на шиї, які зовнішні подразники, шкірні та внутрішні хвороби можуть за цим ст...

Свербить груди: причини і що робити

Свербіж у грудях: чому свербить шкіра грудей, під грудьми та навколо сосків, які хвороби шкіри й стани під час ...

Свербіж у ділянці голови

Шкіра голови часто реагує на зовнішні й внутрішні подразники. Це може бути як тимчасовий дискомфорт, так і прояв захворювання.

До можливих причин відносять:

• Лупа: сухість шкіри й надмірне відлущування.
• Себорейний дерматит: почервоніння та жирні лусочки.
• Псоріаз: потовщені бляшки зі свербежем.
• Грибкові інфекції: ураження волосистої частини голови, яке в побуті називають «стригучим лишаєм».
• Алергія на шампуні чи фарби: алергічний контактний дерматит з подразненням після догляду.
• Педикульоз: воші й характерний свербіж.

Свербіж обличчя

Обличчя відкрите для контакту з навколишнім середовищем, тому свербіж тут може виникати часто.

Серед причин можна виділити:

• Алергічні реакції: свербіж після косметики чи кремів.
• Атопічний дерматит: сухість і висипи з дитинства.
• Розацеа: почервоніння, печіння й свербіж.
• Грибкові інфекції: висипання та лущення.
• Сонячні опіки: подразнення після тривалого перебування на сонці; схожі скарги дає і сонячна алергія (фоточутливість).

Свербіж очей

Очі надзвичайно чутливі до подразників. Свербіж у цій ділянці часто поєднується зі сльозотечею чи почервонінням.

До найчастіших причин належать:

• Алергічний кон'юнктивіт: свербіж, набряк і сльози.
• Синдром сухого ока: нестача слізної рідини.
• Блефарит: запалення повік з лускою біля вій.
• Контактні лінзи: реакція на матеріал чи розчин.
• Інфекції: бактеріальні або вірусні ураження.

Свербіж у вухах

Ця зона також може свербіти з різних причин, від простих до серйозних.

Серед можливих факторів можна назвати:

• Надлишок сірки: утворення сірчаної пробки. Чистити вухо ватними паличками не слід, бо вони заштовхують сірку глибше^[7].
• Алергія на сережки: реакція на метал, найчастіше на нікель.
• Отит: запалення з болем і свербежем.
• Грибкове ураження: свербіж і виділення.
• Суха шкіра: подразнення без інших симптомів.

Свербіж рук і ніг

Кінцівки часто контактують з алергенами й зовнішніми подразниками.

До частих причин відносяться:

• Алергічні висипи: реакція на побутову хімію чи їжу.
• Екзема: почервоніння, сухість і свербіж.
• Грибкові інфекції: між пальцями або на нігтях.
• Укуси комах: локальний свербіж і набряк; сверблячі укуси рядком або групою на шкірі, відкритій під час сну, часто залишають постільні клопи^[8].
• Цукровий діабет: сухість і тривалий свербіж.

Свербіж у ділянці статевих органів

Делікатна зона, де свербіж може бути симптомом як незначного подразнення, так і інфекцій.

До можливих причин належать:

• Молочниця (кандидоз): свербіж, сирнисті виділення.
• Бактеріальний вагіноз: дискомфорт і запах.
• Захворювання, що передаються статевим шляхом: хламідіоз, трихомоніаз, генітальний герпес.
• Алергія на засоби гігієни: реакція на прокладки чи гелі.
• Гострики (ентеробіоз): для більшості людей це просто «глисти». Тонкі білі черв'ячки, схожі на шматочки нитки, відкладають яйця біля заднього проходу, тому в дітей сильно свербить ця ділянка або піхва, особливо вночі. Лікувати треба всіх у родині, старших 2 років^[9].
• Склероатрофічний ліхен: хронічне запалення шкіри вульви, яке в жінок часто стоїть за тривалим свербежем у цій ділянці^[2].

Свербіж по всьому тілу

Якщо свербить більшість тіла без висипів, причина може бути у внутрішніх розладах.

До таких причин відносяться:

• Захворювання печінки: застій жовчі та накопичення жовчних кислот.
• Проблеми з нирками: свербіж при хронічній хворобі нирок, який називають уремічним.
• Гормональні зміни: вагітність і менопауза. Свербіж турбує близько 18% вагітних^[2] і здебільшого безпечний, але про нього треба сказати лікарю чи акушерці, бо іноді за ним стоїть внутрішньопечінковий холестаз вагітних^[3].
• Онкологічні хвороби: іноді ранній симптом.
• Алергія на ліки: реакція на препарати.
• Вік: щотижня свербіж відчувають близько 60% людей старших 65 років^[2]. У побуті це звуть «старечим свербежем», але причини в нього цілком конкретні: суха шкіра, супутні хвороби й багато ліків одночасно^[4].

Як встановлюють причину

Свербіж може бути проявом десятків різних станів. Тому лікар завжди починає з розмови та огляду, а вже потім за потреби призначає аналізи чи інші дослідження. Головне питання: це шкірна проблема чи хвороба внутрішніх органів.

Що запитують у пацієнта

Під час збору анамнезу, тобто історії хвороби, лікар уточнює багато деталей. Це допомагає скласти картину і припустити, де шукати причину.

• Час появи: коли почався свербіж, раптово чи поступово; свербіж до 6 тижнів вважають гострим, довше хронічним^[2].
• Попередні проблеми зі шкірою: чи були раніше екзема, псоріаз, кропив'янка.
• Сімейний анамнез: чи є в родині випадки хронічних шкірних хвороб.
• Алергії: чи були реакції на косметику, мийні засоби, ліки.
• Ліки: які препарати й добавки людина приймає, і чи не з'явився свербіж після нових^[2].
• Контакти: чи є близькі, які також скаржаться на свербіж (можлива короста).
• Інші симптоми: біль, гарячка, схуднення, нічна пітливість.
• Подорожі: чи були виїзди в регіони з підвищеним ризиком інфекцій, чи мали контакти з водоймами.

Що шукають під час огляду

Лікар уважно оглядає шкіру та загальний стан пацієнта.

• Локалізація висипів: симетричні чи однобічні, великі чи дрібні ділянки.
• Характер уражень: сухість, лущення, пухирі, почервоніння.
• Вторинні зміни: подряпини, товсті ділянки шкіри, вузлики від розчухувань.
• Стан інших зон: нігті, волосся, слизова рота, ділянка статевих органів.
• Загальні ознаки: жовтяниця, збільшені лімфатичні вузли, зміни щитоподібної залози.

Які аналізи та обстеження можуть призначити

Якщо причина не очевидна, потрібні додаткові дослідження. Настанова радить починати з базового набору аналізів^[2].

• Загальний аналіз крові: допомагає виявити анемію, запальні процеси, хвороби крові; разом із ним часто визначають феритин, тобто запас заліза.
• Біохімічні аналізи: рівень глюкози і глікований гемоглобін, креатинін, печінкові проби (АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза, ГГТ), білірубін.
• Гормони: дослідження тиреотропного гормону (ТТГ) при підозрі на проблеми зі щитоподібною залозою.
• Алергологічні тести: IgE та реакція на поширені алергени.
• Серологія: аналізи на вірусні гепатити B і C, ВІЛ.
• Візуалізація: рентген грудної клітки, УЗД печінки, селезінки та лімфатичних вузлів.
• Біопсія шкіри: невеликий шматочок шкіри досліджують під мікроскопом, якщо на ній є зміни незрозумілого походження.

Таке поетапне обстеження допомагає виключити небезпечні стани та знайти реальну причину свербежу. У багатьох випадках цього достатньо, щоб обрати правильне лікування.

Як можна зняти свербіж

Коли причина встановлена, лікування спрямовують саме на неї. Але незалежно від діагнозу можна полегшити сам симптом і зменшити неприємні відчуття. Настанова радить діяти поступово: спершу догляд і місцеві засоби, а сильніші ліки додавати, якщо цього мало^[2].

Догляд за шкірою

Найпростіший і найчастіший спосіб боротьби зі свербежем полягає в правильному догляді. Він допомагає особливо у випадках сухої шкіри або легких подразнень^[2].

• Зволоження: зволожувальні засоби, або емоленти, без ароматизаторів щодня, особливо після душу та на ніч; на пошкодженій сухій шкірі вони самі по собі зменшують свербіж.
• Делікатне миття: тепла вода замість гарячої, ванна не довше 20 хвилин, м'які засоби без лугу й парфумів, шкіру після миття промокають рушником.
• Одяг: вільний одяг з натуральних тканин, зокрема бавовни; вовни й синтетики краще уникати, а прати варто засобами для чутливої шкіри^[3].
• Захист від розчухувань: коротко підстрижені нігті, бавовняні рукавички на ніч. Замість чухати можна поплескати шкіру або прикласти вологий прохолодний рушник^[3]. Інші прийоми, як не чухатися при екземі та атопічному дерматиті, стануть у пригоді й при свербежі з інших причин.
• Обережність із сонцем: уникати тривалого перебування на спеці та під прямими променями.
• Прохолода і спокій: у спальні вночі має бути прохолодно. Свербіж посилюють сауна, спиртові компреси, гострі страви, багато гарячих напоїв і алкоголь, а компреси з ромашкою чи олією чайного дерева, попри славу «заспокійливих», можуть подразнювати шкіру^[2].

Місцеві засоби

Креми та мазі допомагають безпосередньо в місці свербежу. Їх підбирають залежно від стану шкіри^[2].

• Глюкокортикоїдні креми: у побуті їх звуть «гормональними мазями». Застосовують при екземі, алергічних реакціях та інших запальних процесах; на незапаленій шкірі настанова їх не рекомендує.
• Інгібітори кальциневрину: мазі з такролімусом і крем із пімекролімусом особливо корисні при атопічному дерматиті і, на відміну від гормональних, не стоншують шкіру. У перші дні вони можуть пекти. При уремічному свербежі їхній ефект описаний лише в окремих спостереженнях.
• Охолоджувальні креми з ментолом: ментол (зазвичай 1–10%) дає відчуття прохолоди і знімає дискомфорт, такі засоби можна наносити кілька разів на день.
• Місцеві анестетики: креми з лідокаїном чи полідоканолом знімають обмежений свербіж; їх застосовують короткими курсами, до 4 тижнів.

Ліки для всього організму

Коли місцевих засобів недостатньо, призначають препарати системної дії. Вони впливають на механізми свербежу в організмі, а вибір залежить від причини^[2].

• Антигістамінні: цетиризин, лоратадин та інші сучасні препарати допомагають при кропив'янці, дермографізмі й укусах комах.
• Седативні антигістамінні: гідроксизин, який також знімає тривожність і полегшує засинання. Для людей похилого віку засоби першого покоління ризиковані: вони спричиняють сплутаність свідомості, падіння, сухість у роті й закрепи.
• Антидепресанти: доксепін, сертралін чи міртазапін можуть зменшувати хронічний свербіж, особливо пов'язаний із психічними станами або хворобою нирок.
• Габапентин і прегабалін: ліки з групи протисудомних, які допомагають при нейропатичному свербежі і при свербежі в людей на гемодіалізі. У мережевому метааналізі 22 досліджень габапентин мав найбільші шанси виявитися найефективнішим засобом для пацієнтів на гемодіалізі, хоча частіше спричиняв запаморочення^[10]. Для таких пацієнтів є і спеціальний препарат дифелікефалін, який вводять після діалізу: у дослідженні 3 фази помітне полегшення відчули 49,1% пацієнтів проти 27,9% на плацебо^[11].
• Колестирамін: засіб першої лінії при свербежі від хвороб печінки; він зв'язує жовчні кислоти в кишківнику, а якщо не допомагає, лікар послідовно пробує рифампіцин, налтрексон і сертралін^[6].
• Короткі курси кортикостероїдів: преднізолон може застосовуватися при тяжкому свербежі на тлі запальних хвороб шкіри, але не довше 2 тижнів через побічні ефекти.
• Світлолікування: вузькосмугова UVB-терапія (опромінення ультрафіолетом B) допомагає при свербежі, пов'язаному з хворобою нирок, а при холестатичному свербежі її пробують, коли ліки не діють^[2].

Міф: від будь-якого свербежу допоможе таблетка від алергії. Насправді: антигістамінні засоби блокують гістамін, тож добре діють там, де винен саме він, як-от при кропив'янці чи укусах комах^[2]. При свербежі через хвороби печінки вони неефективні^[6].

Коротко: якщо антигістамінна таблетка не допомагає, це підказка, що свербіж має іншу природу, і її варто шукати разом із лікарем. Збільшувати дозу самостійно немає сенсу.

Навіть якщо причину свербежу знайдено не відразу, симптом можна значно полегшити. Правильне поєднання догляду та ліків допомагає більшості людей повернути комфорт у щоденному житті.

Коли варто звернутися до спеціаліста

У більшості випадків свербіж можна полегшити простими засобами догляду чи доступними ліками. Записатися до сімейного лікаря варто, якщо свербіж заважає жити, не минає попри догляд або повертається, охоплює все тіло, дуже сильний, з'явився разом із новою висипкою, ущільненням чи набряком або під час вагітності^[3]. Далі він може скерувати до вузького фахівця.

• Дерматолог: коли свербіж триває довго, не має очевидної причини або супроводжується висипами, які не минають. Лікар підбирає лікування та може призначити фототерапію.
• Гематолог: при підозрі на захворювання крові, коли свербіж поєднується зі збільшенням лімфатичних вузлів, нічною пітливістю чи схудненням.
• Гастроентеролог або гепатолог: якщо є ознаки ураження печінки (жовті склери, потемніння сечі, світлий кал).
• Нефролог: при хронічних хворобах нирок і свербежі на тлі діалізу.
• Психіатр або психотерапевт: при психогенному свербежі, який посилюється на фоні депресії, тривоги чи інших психічних розладів.

Звернення до спеціаліста особливо потрібне тоді, коли свербіж супроводжується додатковими симптомами: схудненням, втомою, гарячкою, нічною пітливістю. Це може бути ознакою системних хвороб, які потребують своєчасного лікування.