Що варто знати про опіки

У дослідженні 2495 дітей з опіками проточною водою охолодили 90,6% з них, але достатньо довго лише 71,3%. Саме в цих дітей шанси на пересадку шкіри були на 40% нижчими, а опік на всю товщу шкіри траплявся помітно рідше^[1]. Опік (у побуті кажуть «обпікся», а про гарячу рідину «обварився») є ушкодженням шкіри та глибших тканин жаром, електричним струмом, хімічними речовинами, тертям чи випромінюванням^[2]. Від причини залежать симптоми, ризики й те, що робити в перші хвилини, а від глибини ураження залежить, чи відновиться шкіра сама.

Читайте:

Опік: що робити і перша допомога

Перша допомога при опіках: що робити при опіку в перші хвилини, як відрізнити ступені ураження шкіри, як діяти...

Як шкіра реагує на опіки

Шкіра складається з трьох шарів: епідермісу, дерми та гіподерми. Кожен із них реагує на ушкодження по-своєму, і саме глибина ураження визначає, наскільки серйозним буде опік і що робити в перші хвилини. Глибина ж залежить від температури, тривалості контакту, товщини шкіри та її кровопостачання: на долонях, підошвах і спині шкіра товща й довше витримує жар, а на тонких повіках глибокий опік виникає дуже швидко^[3]. Поверхневі опіки зачіпають лише зовнішній бар'єр, а при глибших ушкоджуються судини, нерви й жирові клітини.

Короткий перелік шарів шкіри та того, які опіки їм відповідають:

• Епідерміс: поверхневий бар'єр шкіри, страждає при опіках першого ступеня
• Дерма: шар із нервовими закінченнями й залозами, уражається при опіках другого ступеня
• Гіподерма: жирова клітковина, яку може зачепити глибокий опік третього ступеня

Епідерміс

Це зовнішній шар шкіри, який ми бачимо щодня. Він утримує вологу і створює бар'єр для бактерій і вірусів. У ньому немає кровоносних судин, тому при ушкодженні лише цього шару кровотечі зазвичай немає. Саме епідерміс страждає при опіках першого ступеня, які здебільшого минають без ускладнень.

Дерма

Наступний шар розташований глибше. У ньому є нервові закінчення, потові й сальні залози, волокна колагену та кровоносні судини. Дерма відповідає за чутливість, еластичність і міцність шкіри. Якщо опік доходить до цього рівня, це вже другий ступінь: такий опік болить, дає пухирі та набряк.

Гіподерма (підшкірна жирова клітковина)

Цей шар складається переважно з жирових клітин. Він пом'якшує удари, зберігає тепло й запас енергії. Опік третього ступеня руйнує всю товщу шкіри разом із судинами, нервами й волосяними фолікулами, а іноді сягає жиру й м'язів^[4]. Така шкіра сама не відновиться, потрібна термінова медична допомога.

Ступені опіків і симптоми

Тяжкість опіку залежить від температури чи речовини, що його спричинила, і від того, як глибоко ушкоджено шкіру. За глибиною виділяють три ступені, як і в МКХ-10 (рубрики T20–T32). Український стандарт медичної допомоги «Опіки» ділить другий ступінь ще на два: ІІа (поверхневий частковий) і ІІб (глибокий частковий)^[3]. Кожен ступінь має свої симптоми, вигляд, ускладнення й вимоги до лікування. Іноді біль зникає ще до того, як стане очевидним масштаб ураження, і це не обов'язково добра ознака.

Опік першого ступеня

Це найпоширеніший і найлегший тип опіку. Він зачіпає тільки епідерміс, поверхневий шар шкіри. Шкіра стає від рожевої до червоної, трохи набрякає, болить, може свербіти або ставати чутливою до дотику. Пухирів при такому опіку немає^[3]: якщо вони з'явилися, ураження вже глибше.

Через кілька днів шкіра може лущитися. При натисканні вона тимчасово світлішає. Попри неприємні відчуття, довготривалих наслідків зазвичай немає.

Найчастіші причини опіків першого ступеня:

• легкий сонячний опік (у побуті кажуть «обгорів на сонці»)
• контакт з окропом або іншою гарячою рідиною, що перекинулася
• занадто гаряча ванна
• бризки під час приготування їжі
• дотик до гарячої поверхні, наприклад праски
• тертя шкіри об тверду поверхню, як-от штучне покриття спортивного поля або килим.

Такі опіки загоюються самі приблизно за тиждень, за стандартом МОЗ за 3–7 діб^[3]. Якщо ж ураження займає велику площу, потрібна консультація лікаря.

Опік другого ступеня

Цей опік глибший: крім епідермісу, він зачіпає частину дерми. Він болючий, а уражена ділянка набрякла, волога, з пухирями, які в побуті часто називають «водянками». Пухирі можуть розриватися, тоді відкривається мокнуча поверхня, яка згодом вкривається кіркою.

Лікарі називають такий опік ураженням часткової товщини шкіри. Поверхневий опік ІІа ступеня зачіпає лише верхній, сосочковий шар дерми: пухирі червоні й вологі, шкіра біліє при натисканні, а загоєння триває 1–3 тижні, хоча колір шкіри може ще довго відрізнятися, з'являються світліші чи темніші плями. Глибокий опік ІІб ступеня сягає сітчастого шару дерми: поверхня суха, не біліє при натисканні, болить слабше, гоїться 3–6 тижнів і залишає рубці^[3].

Серед найпоширеніших причин опіків другого ступеня:

• окріп (у побуті «кип'яток»)
• відкрите полум'я
• контакт із гарячими поверхнями
• розплавлений віск
• гаряча пара з праски або кухонного приладу
• сильний сонячний опік з пухирями на великій площі
• хімічні речовини.

Що довше гоїться рана, то вищий ризик рубця. У дослідженні 337 дітей з опіками гарячими рідинами гіпертрофічні (товсті, випуклі) рубці мали 8% тих, у кого рана загоїлася за 10–14 днів, 20% при загоєнні за 15–21 день і 68% при загоєнні за 26–30 днів^[5].

Опік третього ступеня

Це найсерйозніший тип опіку: він руйнує епідерміс і всю дерму, а часто й підшкірну клітковину^[3]. Гинуть і нервові закінчення. Саме тому, попри глибоке пошкодження, опік може не боліти: чутливість зникає через загибель рецепторів.

Шкіра виглядає білою, коричневою, чорною чи обвугленою, часто з восковим блиском^[4], а на дотик суха й жорстка. Лікарі називають це опіком повної товщини шкіри.

Причини таких опіків зазвичай пов'язані з сильними травмувальними чинниками:

• тривалий контакт із гарячим предметом
• кипляча олія чи інші дуже гарячі рідини
• вогонь
• електричний струм
• агресивні хімічні речовини.

Разом зі шкірою гинуть волосяні фолікули, потові залози та судини, тож нова шкіра сама не виросте: зазвичай потрібна пересадка власної шкіри людини (аутотрансплантація)^[3]. Медична допомога потрібна негайно.

Коротко: біль погано показує глибину опіку. Білу, суху чи шкірясту ділянку показують лікарю, навіть якщо вона майже не болить.

Типи опіків

Опіки класифікують ще й за чинником, що їх спричинив. Від нього залежать характер ушкодження, перебіг загоєння і лікування. Хімічний опік триває, доки речовина лишається на шкірі, а електричний може серйозно пошкодити глибокі тканини навіть тоді, коли шкіра зовні виглядає майже неушкодженою^[3].

Термічний опік

Термічний опік є найпоширенішим типом. Його спричиняють полум'я, гаряча рідина, пара, розпечений метал чи інші гарячі предмети. Такі опіки бувають від легких до дуже глибоких і можуть охоплювати великі ділянки тіла. Діти особливо вразливі саме до опіків гарячими рідинами^[2].

Поширені причини:

• окріп або пара, зокрема під час парових інгаляцій при застуді чи бронхіті: в австралійському дослідженні 308 таких опіків більшість постраждалих були дітьми до 5 років, а 23,1% знадобилася пересадка шкіри^[6]
• відкрите полум'я
• нагрівальні прилади: праска, плита, піч
• розпечена олія або жир

При пожежі людина може ще й обпекти дихальні шляхи, вдихнувши дим чи гарячі гази^[2].

Сонячний опік

Сонячний опік виникає через надмірну дію ультрафіолетового випромінювання, найчастіше сонячного. Зазвичай це поверхневий опік першого ступеня^[7], але він буває болючим, із почервонінням, лущенням і набряком, а сильний сонячний опік дає пухирі. Сонячні опіки легко недооцінити, особливо при тривалому перебуванні на пляжі чи в горах без захисту.

Найчастіші ситуації:

• відпочинок на пляжі без сонцезахисного засобу
• робота на відкритому повітрі влітку
• тривалий похід у горах

Хімічний опік

Хімічний опік спричиняють агресивні речовини: кислоти, луги, розчинники, дезінфекційні засоби. Такий опік поглиблюється, доки речовина лишається на шкірі, тому головне якнайшвидше припинити її дію: тривалість контакту є одним із головних чинників тяжкості^[8]. Глибина ураження залежить також від концентрації речовини.

Типові чинники^[9]:

• кислоти (наприклад, сірчана, азотна, електроліт з акумулятора)
• луги (нашатирний спирт, тобто розчин аміаку, їдкий натр, тобто гідроксид натрію)
• побутова хімія (засоби для чищення труб і духовок, відбілювачі)
• промислові реагенти або агресивні добрива

Допомога починається одразу. У рукавичках знімають забруднений одяг, суху речовину обережно змітають зі шкіри, а потім ділянку промивають проточною водою кімнатної температури щонайменше 20 хвилин і не намагаються «нейтралізувати» кислоту лугом чи навпаки, бо реакція виділяє тепло й поглиблює ушкодження^[8]. Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить лити воду на уражену ділянку близько години^[9].

Електричний опік

Електричний опік (лікарі кажуть «електротравма») виникає, коли струм проходить через тіло. Ураження тканин при цьому може бути значно глибшим, ніж видно зовні: струм здатен пошкодити м'язи, судини й навіть внутрішні органи. Опіки найчастіше з'являються в місцях входу й виходу струму, ці точки зазвичай темні, сухі, з отвором у шкірі^[3]. Перш ніж торкатися постраждалого, джерело струму вимикають, якщо це безпечно^[8].

Джерела ураження:

• побутові електроприлади
• відкриті дроти
• електромережа на виробництві
• удар блискавки

Опік тертям

Опік тертям виникає при інтенсивному або тривалому терті шкіри об тверду поверхню. Часто трапляється під час падіння на асфальт або синтетичне спортивне покриття. Він може бути поверхневим, а може поєднуватися з глибокими саднами (здертою шкірою) і сильним болем. У дітей такі опіки нерідко спричиняє стрічка бігової доріжки, і вони бувають навіть на всю товщу шкіри^[4].

Поширені ситуації:

• падіння з ковзанням по твердій поверхні
• ковзання по килиму або підлозі
• травма на спортмайданчику (особливо зі штучним покриттям)
• рухома стрічка бігової доріжки, до якої дитина торкнулася рукою

Лікування опіків

Як діяти при опіку, залежить від його ступеня, глибини та площі. Легкі ушкодження часто лікують удома, серйозніші потребують лікаря, а іноді госпіталізації. Перший крок першої медичної допомоги при термічному опіку завжди однаковий: прохолодна проточна вода. Метааналіз семи досліджень показав, що 20 хвилин такої води протягом перших трьох годин після травми зменшують потребу в пересадці шкіри та операціях^[10].

Опік першого ступеня

Хоча це легка форма ураження, біль буває досить сильним. Завдання на цьому етапі: зменшити біль, не дати шкірі пересохнути й захистити її від інфекції.

Рекомендовані дії:

• Якнайшвидше охолодити уражене місце прохолодною (не крижаною) проточною водою протягом 20 хвилин; це має сенс навіть у перші 3 години після травми^[11]
• Якщо крана поруч немає, прикладати чистий прохолодний мокрий компрес і часто змінювати його впродовж 20 хвилин^[8]
• Обережно промивати ділянку прохолодною чи теплою водою з м'яким милом, не розтираючи шкіру
• Наносити вазелін 2–3 рази на день^[7] або гель алое вера: у метааналізі чотирьох досліджень (371 пацієнт) опіки з ним загоювалися в середньому на 8,8 дня швидше, хоча продукти в дослідженнях були різні^[12]
• Закрити шкіру стерильною неприлипною пов'язкою, якщо є ризик забруднення^[7]; пластирі та клейкі пов'язки на опік не клеять^[11]
• Прийняти ібупрофен або парацетамол у дозах з інструкції, щоб зменшити біль^[11].

Міф: свіжий опік треба змастити олією, маслом, сметаною чи зубною пастою. Насправді: ВООЗ радить не наносити на опік лід, олію, масло, зубну пасту чи інші побутові засоби^[2], а NHS застерігає від будь-яких кремів, олій і масла на опіку^[11].

Після загоєння ділянку прикривають одягом або засобом з SPF 30 і вище: почервоніння після опіку іноді тримається тижнями, особливо на темній шкірі, а захист від сонця робить слід менш помітним^[7]. Якщо площа ураження велика, опік не гоїться за тиждень або постраждала дитина чи людина похилого віку, краще звернутися по медичну допомогу.

Опік другого ступеня

Цей опік потребує уважного спостереження, навіть якщо здається незначним. Основне завдання: запобігти інфекції, не дати рані пересохнути й контролювати біль. Особливо це важливо, якщо на шкірі утворилися пухирі.

Що зробити вдома:

• Охолодити уражену ділянку прохолодною проточною водою протягом 20 хвилин, без льоду^[8]
• Зняти прикраси й одяг біля опіку, поки не почався набряк, але не здирати те, що прилипло до рани^[11]
• Після охолодження накрити опік харчовою плівкою, поклавши її смужками, а не обмотуючи кінцівку по колу, або чистою неприлипною пов'язкою; на обличчя плівку не кладуть^[8]
• Не проколювати пухирі^[11], бо так у рану легше потрапляє інфекція
• Обережно промивати ураження чистими руками й водою без агресивних засобів
• Наносити тонкий шар вазеліну; місцеві антибіотики на легкі опіки дерматологи не радять^[7]
• Приймати знеболювальне: ібупрофен або парацетамол у звичайних дозах.

Опік не завжди одразу показує свою справжню глибину. У перші дні частковий опік може «поглибитися» і стати глибшим, ніж здавався спочатку^[13], тож остаточна глибина визначається лише через кілька днів^[3]. Тому за раною стежать 2–3 дні: якщо вона погіршується або з'являються ознаки інфекції (гній, посилення болю, температура 38 °C і вище), потрібен огляд лікаря^[4]. Без лікування інфекція може поширитися на сусідні тканини як бактеріальний целюліт. Іноді призначають антибіотики, а глибокий опік закривають пересадкою шкіри.

Коротко: 20 хвилин під прохолодною проточною водою допомагають навіть через годину-дві після опіку, а лід і домашні мазі тільки шкодять.

Опік третього ступеня

Такий опік є критичним станом, і самостійне лікування неможливе. Через ураження нервів потерпілий може не відчувати болю, що вводить в оману. Відновлення без медичного втручання не відбувається.

До прибуття медиків (швидка за номером 103 або 112) людині з опіком третього ступеня необхідно:

• Зігрівати саму людину: накрити термоковдрою або чистою тканиною ті ділянки тіла, що не обпечені^[8]
• Не видаляти прилиплий одяг із зони ураження^[2]
• Охолоджувати опік прохолодною проточною водою протягом 20 хвилин, якщо це не затримує виклик допомоги, і стежити, щоб людина не переохолодилася; мазі не наносити^[8]
• Не прикладати лід і не використовувати крижану воду

Можливі ускладнення: інфекції, втрата рідини, переохолодження (гіпотермія), шок, а також правець. У лікарні рану очищують і перев'язують, знеболюють, вводять рідину у вену (інфузійна терапія), а за потреби оперують і пересаджують шкіру^[11]. Якщо щеплення від правця не повторювали понад 5 років, проводять його профілактику. Антибіотики «про запас» у перші дні стандарт МОЗ не рекомендує: основою боротьби з інфекцією є місцеве лікування рани й видалення омертвілих тканин, а профілактично антибіотики дають під час операції^[3]. Огляд Cochrane не знайшов доказів, що профілактичні антибіотики всередину чи у вену зменшують частоту інфекції опікових ран у неоперованих пацієнтів^[14]. Тривалість відновлення залежить від площі ураження й загального стану організму.

Коли звертатися до лікаря

Інколи навіть незначний на перший погляд опік потребує медичної уваги. Це стосується як зовнішніх проявів (пухирі, набряк, зміна кольору), так і загального самопочуття людини. Особливо уважними треба бути, якщо постраждала дитина чи людина похилого віку або якщо опік розташований на обличчі, кистях, суглобах чи статевих органах. Слабкий біль ще не гарантує легкого перебігу.

Ситуації, коли потрібен лікар, а при тяжкому опіку виклик швидкої за номером 103 або 112:

• опік охоплює велику площу тіла, навіть якщо здається несерйозним; площу зручно оцінювати долонею постраждалого разом із пальцями, яка становить приблизно 1% поверхні тіла^[3]
• ураження обличчя, кистей, стоп, статевих органів, пахвинної чи сідничної ділянки^[11][2]
• біль не минає впродовж кількох діб або посилюється
• з'являється гній, неприємний запах або температура підвищується до 38 °C і вище
• у дитини опік більший за 3 см, з пухирями або не загоївся за два дні^[4]
• ознаки поширення інфекції: почервоніння навколо рани розширюється, з'являються озноб і слабкість
• опік спричинено хімікатами, електричним струмом або гарячою парою під тиском
• людина була в задимленому приміщенні, має опіки обличчя чи рота, захриплий голос, кашель або їй важко дихати: це може бути опік дихальних шляхів чи отруєння чадним газом^[2]

Хімічні опіки особливо небезпечні, бо речовина продовжує ушкоджувати тканини, доки її не змили. Найчастіше це кислоти, луги, окисники та засоби для дезінфекції. Такі опіки іноді не помічають у перші хвилини, особливо в дітей. При потраплянні кислоти чи іншої агресивної речовини на шкіру або в очі NHS радить одразу викликати швидку^[9].

Опіки третього ступеня завжди вимагають невідкладної медичної допомоги. Вони загрожують рубцями, втратою функцій і ускладненнями для всього організму. За оцінкою ВООЗ, 2023 року від вогню, жару та гарячих речовин у світі загинули близько 163 тисяч людей, і приблизно 22% із них становили діти до 15 років^[2].