Що варто знати про опіки

Опіки — це пошкодження шкіри, що можуть бути як незначними, так і критичними. Їхня небезпека залежить від глибини ураження та площі, яку вони охоплюють, а також від своєчасності наданої допомоги.

Опік — це не просто тимчасове почервоніння або дискомфорт. Це ураження тканин, яке виникає внаслідок контакту з гарячими предметами, хімічними речовинами, електричним струмом або навіть надмірним тертям. У кожного типу опіку — свої особливості: симптоми, ризики та методи лікування. Щоб правильно діяти в таких ситуаціях, важливо розуміти, як саме шкіра реагує на травмувальний чинник і які наслідки це може мати для здоров’я.

Як шкіра реагує на опіки

Щоб зрозуміти, як саме діють опіки, потрібно розібратись у будові шкіри. Вона складається з трьох шарів: епідермісу, дерми та гіподерми. Кожен із них реагує на ушкодження по-різному. Саме глибина ураження визначає, наскільки серйозним буде опік і що потрібно робити в перші хвилини після травми. Поверхневі опіки зачіпають лише зовнішній бар’єр, а при глибших ушкоджуються судини, нерви й жирові клітини.

Для зручності — короткий перелік шарів шкіри та того, які опіки їм відповідають:

• Епідерміс: поверхневий бар’єр, страждає при опіках першого ступеня
• Дерма: шар із нервовими закінченнями й залозами, уражується при опіках другого ступеня
• Гіподерма: жирова клітковина, уражається при глибоких опіках третього ступеня

Епідерміс

Це зовнішній шар шкіри, який ми бачимо щодня. Він утримує вологу, бере участь у терморегуляції та створює бар’єр для бактерій і вірусів. У ньому немає кровоносних судин, тому при ушкодженні цього шару зазвичай немає кровотечі. Саме епідерміс страждає при опіках першого ступеня, які часто проходять без ускладнень.

Дерма

Наступний шар розташований глибше й складається з нервових закінчень, потових і сальних залоз, волокон колагену та кровоносних судин. Дерма відповідає за чутливість, еластичність і силу шкіри. Якщо опік доходить до цього рівня, він уже вважається другим ступенем. Таке ураження зазвичай супроводжується болем, пухирями та набряком.

Гіподерма (підшкірна жирова клітковина)

Цей шар складається переважно з жирових клітин. Він служить для амортизації, збереження тепла та енергії. Опіки третього ступеня проникають саме сюди, руйнуючи не лише поверхневі тканини, а й судини, нерви та фолікули. У таких випадках самостійне відновлення неможливе — потрібна термінова медична допомога.

Ступені опіків і симптоми

Кожен опік — це окрема історія, яка залежить не лише від температури чи речовини, що спричинила травму, а й від глибини проникнення в шкіру. За цією ознакою виділяють три основні ступені: перший, другий і третій. Кожен має свої симптоми, вигляд, потенційні ускладнення й вимоги до лікування. У деяких випадках біль може зникнути ще до того, як стане очевидним масштаб ураження — і це не обов’язково добра ознака.

Опік першого ступеня

Це найпоширеніший і найлегший тип опіку. Він зачіпає тільки епідерміс — поверхневий шар шкіри. Тканини при цьому залишаються цілими, але з’являються запалення та дискомфорт. Виглядає такий опік як почервоніння з легким набряком. Шкіра може бути болючою, свербіти або ставати чутливою до дотиків.

У деяких випадках можуть з’явитися лущення або незначні пухирці. При натисканні шкіра тимчасово світлішає. Незважаючи на неприємні відчуття, довготривалих наслідків зазвичай немає.

Найчастіші причини опіків першого ступеня:

• легкий сонячний опік
• контакт з гарячою водою або рідиною, що перекинулася
• занадто гаряча ванна
• розбризкування під час приготування їжі
• дотик до гарячої поверхні, наприклад праски
• тертя шкіри об тверду поверхню, як-от штучне покриття спортивного поля або килим.

Такі опіки часто загоюються самостійно впродовж одного тижня. Але якщо ураження займає велику площу, потрібна консультація спеціаліста.

Опік другого ступеня

Цей тип опіку глибший, бо зачіпає не лише епідерміс, а й частково дерму. Такий опік уже не просто поверхневий — він завжди болючий, а уражена ділянка може виглядати пухирчастою, вологою або набряклою. Пухирі можуть розриватись, утворюючи кірку, а в місцях пошкодження часто виникає мокнуча поверхня.

Медичний термін — «часткове ураження товщі шкіри». Лікування може бути складним, залежно від площі ураження та його розташування.

Серед найпоширеніших причин опіків другого ступеня:

• кипляча вода
• відкрите полум’я
• контакт із гарячими поверхнями
• розплавлений віск
• гаряча пара з праски або кухонного приладу
• сонячний опік на великій площі
• хімічні речовини.

Більшість опіків другого ступеня загоюються за кілька тижнів, хоча в окремих випадках залишаються рубці.

Опік третього ступеня

Це найсерйозніший тип опіку, який уражає всі три шари шкіри — епідерміс, дерму та гіподерму. Тканини повністю знищуються, включно з нервовими закінченнями. Саме тому, попри глибоке пошкодження, опік може не боліти — чутливість зникає через загибель рецепторів.

Шкіра виглядає обвугленою, блідою, восковою або темною з характерною жорсткою текстурою. Медична назва — «повне ураження товщі шкіри».

Причини таких опіків зазвичай пов’язані з сильними травмувальними чинниками:

• тривалий контакт із гарячим об’єктом
• киплячі рідини або мастила
• вогонь
• електричне ураження
• хімічні речовини високої агресивності.

Ураження зачіпає не лише шкіру, а й волосяні фолікули, потові залози та судини. У таких випадках нова шкіра не виросте без втручання — часто потрібна пересадка тканин. Медична допомога має бути надана негайно.

Типи опіків

Опіки класифікують не лише за глибиною ураження, а й за тим, який чинник їх спричинив. Це важливо, адже походження опіку впливає на характер ушкодження, перебіг загоєння та методи лікування. Наприклад, хімічний опік діє довше навіть після припинення контакту, а електричний — може залишатися небезпечним усередині тканин, хоч зовні виглядає незначним. 

Термічний опік

Термічний опік - найпоширеніший тип, який виникає при контакті з високою температурою. Це може бути полум’я, гаряча рідина, пара, металеві поверхні чи розігріті предмети. Такі опіки можуть варіюватися від легких до дуже глибоких і охоплювати великі ділянки тіла.

Поширені причини:

• кипляча вода або пара
• відкрите полум’я
• нагрівальні пристрої: праска, плита, піч
• розпечене масло або жир

Сонячний опік

Сонячний опік - цей тип опіку виникає внаслідок надмірного впливу ультрафіолетового випромінювання, найчастіше — від сонця. Він зазвичай поверхневий, але може бути болючим і супроводжуватися почервонінням, лущенням і набряком. Сонячні опіки легко недооцінити, особливо при тривалому перебуванні на пляжі чи в горах без захисту.

Найчастіші ситуації:

• відпочинок на пляжі без сонцезахисного крему
• робота на відкритому повітрі влітку
• тривалий похід у горах

Хімічний опік

Хімічний опік спричинений контактом з агресивними речовинами — кислотами, лугами, розчинниками, дезінфекційними засобами. Такий опік може прогресувати навіть після змивання речовини, тому важливо якнайшвидше припинити дію реагенту. Глибина ураження залежить не тільки від концентрації, а й від тривалості контакту.

Типові чинники:

• кислоти (наприклад, сірчана, азотна)
• лужні засоби (на зразок аміаку або гідроксиду натрію)
• побутова хімія (очищувачі труб, відбілювачі)
• промислові реагенти або агресивні добрива

Електричний опік

Електричний опік виникає при проходженні струму через тіло. Особливість таких опіків — ураження тканин може бути значно глибшим, ніж видно зовні. Струм здатен пошкодити м’язи, судини й навіть внутрішні органи. Опіки найчастіше з’являються в місці входу й виходу електричного імпульсу.

Джерела ураження:

• побутові електроприлади
• відкриті дроти
• електромережа на виробництві
• удар блискавки

Опік тертям

Опік тертям – це ушкодження шкіри внаслідок інтенсивного або тривалого контакту з твердою поверхнею. Часто трапляється під час падіння на асфальт або синтетичне спортивне покриття. Може бути як поверхневим, так і супроводжуватись глибокими саднами та болем.

Поширені ситуації:

• падіння з тертям на тверду поверхню
• ковзання по килимі або підлозі
• травма на спортмайданчику (особливо зі штучним покриттям)

Лікування опіків

Те, як саме потрібно діяти при опіках, залежить від їхнього ступеня, глибини та площі ураження. Якщо легкі ушкодження часто можна вилікувати вдома, то більш серйозні потребують професійної допомоги, а іноді — госпіталізації. У цьому розділі описано, що варто робити при кожному типі опіку та на які симптоми звертати увагу.

Опік першого ступеня

Незважаючи на те, що це легка форма ураження, біль може бути досить неприємним. Завдання на цьому етапі — зменшити біль, не допустити пересихання шкіри та захистити її від інфекції.

Рекомендовані дії:

• Промити уражене місце прохолодною (не крижаною) водою протягом 5–10 хвилин
• Прикласти чисту прохолодну серветку або компрес, якщо біль не стихає
• Обережно промити ділянку теплою водою, без мила або з м’яким очищувальним засобом
• Нанести вазелін або інший нейтральний зволожуючий засіб кілька разів на день
• Закрити шкіру стерильною неприлипкою пов’язкою, якщо є ризик забруднення
• Прийняти ібупрофен або парацетамол для зменшення болю та набряку.

У більшості випадків такі опіки минають за 5–7 днів. Але якщо площа ураження велика, або постраждала дитина чи людина похилого віку, краще звернутись за медичною допомогою.

Опік другого ступеня

Цей тип опіку потребує уважного спостереження, навіть якщо здається незначним. Основне завдання — запобігти інфікуванню, підтримати вологість рани й контролювати біль. Особливо це важливо, якщо на шкірі утворилися пухирі.

Що варто зробити вдома:

• Охолодити уражену ділянку водою протягом 10–15 хвилин — без льоду
• Зняти прикраси чи одяг біля опіку, поки не виник набряк
• Накласти чисту вологу серветку або стерильну пов’язку
• Не проколювати пухирі — це підвищує ризик інфекції
• Обережно промивати ураження чистими руками й водою без агресивних засобів
• Наносити безрецептурну мазь з антибіотиком, якщо шкіра піддається забрудненню
• Приймати знеболювальне: ібупрофен або парацетамол у стандартному дозуванні.

Деякі причини, як-от гаряче масло чи мікрохвильові рідини, можуть спричинити опік, симптоми якого проявляться не відразу. Тому важливо стежити за раною 2–3 дні: якщо вона погіршується або з’являються ознаки інфекції (гній, посилення болю, підвищення температури) — потрібен огляд фахівця. У деяких випадках призначають антибіотики або пересадку шкіри.

Опік третього ступеня

Такий опік — критичний стан, і самостійне лікування неможливе. Через ураження нервів потерпілий може не відчувати болю, що іноді вводить в оману. Шкіра виглядає твердою, темною, обвугленою або восковою, іноді з білими ділянками. Відновлення без медичного втручання не відбувається.

До прибуття медиків людині з опіками третього ступеня необхідно:

• Забезпечити спокій і тепло — накрити термоковдрою або чистою тканиною
• Не видаляти прилиплий одяг із зони ураження
• Не зволожувати опік водою чи маззю
• Не накладати лід або холодні компреси

Можливі ускладнення включають інфекції, втрату крові, розвиток гіпотермії, шок, а також ризик правця. Пацієнтам з такими опіками зазвичай вводять внутрішньовенні антибіотики, призначають інфузійну терапію та проводять пересадку шкіри. Тривалість відновлення залежить від площі ураження й загального стану організму.

Коли звертатися до лікаря

Інколи навіть незначний, на перший погляд, опік може потребувати медичної уваги. Це стосується як зовнішніх проявів (пухирі, набряк, зміна кольору), так і загального самопочуття людини. Особливо уважними варто бути, якщо постраждала дитина, людина похилого віку або якщо опік розташований у делікатних зонах — на обличчі, руках, суглобах або в ділянці статевих органів. Не менш важливо оцінити глибину ушкодження: поверхневий біль ще не гарантує легкого перебігу.

Є ситуації, у яких обов’язковий контакт з лікарем або виклик швидкої допомоги:

• опік охоплює велику площу тіла — навіть якщо він здається несерйозним
• ураження в ділянці обличчя, долонь, стоп, пахвинної чи сідничної зони
• біль не минає впродовж кількох діб або посилюється
• з’являється гній, неприємний запах або підвищується температура
• пухирі лопнули — особливо, якщо ураження на руках або ногах
• ознаки інфекції: почервоніння, нагноєння, озноб, слабкість
• опік спричинено хімікатами, електричним струмом або гарячою парою під тиском

Хімічні опіки можуть бути особливо небезпечними, бо діюча речовина продовжує ушкоджувати тканини навіть після припинення контакту. Найчастіше це кислоти, луги, окисники, засоби для дезінфекції або гази побутового використання. Такі опіки іноді залишаються непоміченими в перші хвилини, особливо в дітей.

Опіки третього ступеня завжди вимагають невідкладної медичної допомоги. Вони загрожують не лише рубцюванням і втратою функцій, а й системними ускладненнями. За частотою в дитячому віці — це третя причина смертності після ДТП і утоплень.

Що таке вишнева ангіома і як її безпечно видалити

Лікувальні чаї традиційної китайської медицини: кілька рецептів

Атопічний дерматит: причини, симптоми, лікування