«Сонячна алергія» або фоточутливість: види, симптоми та як з нею впоратися

Коли дослідники опитали 6895 людей у країнах від Середземномор'я до Скандинавії, виявилося, що висип після сонця хоча б раз мав кожен п'ятий-шостий: 18% європейців^[1]. Причому на півдні Європи таких людей було не менше, ніж на півночі. У когось реакція розвивається за кілька хвилин, в інших через кілька днів. Комусь вистачає крему з SPF, а комусь заважає навіть світло крізь вікно. Різні типи сонячної алергії мають різні причини, симптоми й підходи до лікування.

Що таке сонячна алергія

«Сонячна алергія», або фоточутливість, є узагальненою назвою для різних шкірних реакцій на ультрафіолетове (УФ) випромінювання, а іноді й на видиме світло. У побуті кажуть «алергія на сонце» або «сонячний дерматит», лікарі об'єднують такі стани під назвою фотодерматози. Найчастіше це висип, який супроводжується свербежем, почервонінням, набряком або печінням. У деяких випадках додаються загальні симптоми: головний біль, нудота або утруднене дихання^[2].

Ці реакції можуть виникати вже після кількох хвилин на сонці або лише після тривалішого впливу. У частини людей висип з'являється тільки на відкритих ділянках, але деякі форми вражають і шкіру під тонким одягом. Слово «алергія» тут умовне. Справжньою алергічною реакцією за механізмом є сонячна кропив'янка і фотоалергія на речовини, змінені світлом. Поліморфний світловий висип пов'язаний з відстроченою реакцією імунних клітин шкіри на власні молекули, змінені ультрафіолетом^[3]. А фототоксична реакція на ліки чи сік рослин взагалі не залежить від імунітету: це пряме пошкодження шкіри, схоже на дуже сильний сонячний опік^[4].

Види «сонячної алергії»

Під терміном «сонячна алергія» об'єднують кілька різних реакцій шкіри на світло. Вони відрізняються тривалістю, виглядом висипу, механізмом, типом променів, що провокують симптоми, і навіть тим, у яких людей трапляються. Деякі форми мають чітку генетичну основу, інші виникають лише в поєднанні з певними хімічними речовинами. Найчастіше лікарі мають справу з п'ятьма типами.

Поліморфний світловий висип

Найпоширеніша форма сонячної алергії: за оцінкою Британської асоціації дерматологів, її мають 10–20% людей у західних країнах^[5]. Лікарі також називають її поліморфним фотодерматозом. Жінки хворіють приблизно вчетверо частіше за чоловіків^[3]. Починається хвороба здебільшого до 30 років, шкіра може бути будь-якою, але найчастіше висип буває в людей зі світлою шкірою. Приблизно 15% хворих знають про таку саму проблему в родичів^[5].

Після перших днів на яскравому сонці навесні, на початку літа або на морі з'являється сверблячий чи пекучий висип: дрібні червоні вузлики, пухирці, більші плями. «Поліморфний» означає «багатоформний», проте в однієї людини висип щоразу виглядає однаково. Для реакції інколи досить 20 хвилин сонця, і виникнути вона може навіть від світла, що пройшло крізь віконне скло, бо головний винуватець тут довгохвильовий ультрафіолет (UVA)^[5]. Висип з'являється через кілька годин або днів, найчастіше на руках, грудях і ногах, тобто на шкірі, прихованій взимку під одягом. Обличчя і кисті уражаються рідше, бо вони звикли до сонця^[6]. Якщо уникати сонця, висип минає без рубців приблизно за 7–10 днів^[5]. Із цією формою пов'язаний і весняний висип на вухах, що частіше буває в хлопчиків 5–14 років^[6]. Механізм імунний, але не алергічний у вузькому сенсі (без участі імуноглобуліну E, тобто IgE). Поліморфний світловий висип не заразний і не пов'язаний з раком шкіри^[5].

Сонячна кропив'янка (solar urticaria)

Це рідкісний, але небезпечний тип. Пухирі, свербіж, печіння і почервоніння з'являються вже через кілька хвилин після потрапляння на сонце. Зазвичай досить менш ніж пів години на світлі, а висип нерідко «вибирає» шкіру, яка зазвичай прикрита одягом, наприклад спину^[7]. Пухирі можуть утворюватися й під тонкою тканиною. Провокують їх найчастіше UVA і видиме світло, тому реакцію може спричинити навіть денне світло в хмарний день^[8]. У тіні висип зникає за кілька хвилин чи годин і зазвичай минає протягом доби^[8]. Сонячна кропив'янка є справжньою алергічною реакцією: світло перетворює певну речовину в шкірі на алерген, і клітини вивільняють гістамін. У тяжких випадках, особливо коли опромінено велику площу шкіри, можливі запаморочення, падіння тиску й системна реакція аж до анафілаксії^[8]. У 61% людей із сонячною кропив'янкою є атопія, тобто схильність до алергічних хвороб на зразок атопічного дерматиту чи астми^[7].

Фотоалергічна реакція

Цей тип розвивається лише за умови взаємодії світла з певними речовинами на шкірі або в ній: інгредієнтами ліків, косметики, сонцезахисного крему чи парфумів. Під дією ультрафіолету речовина зв'язується з білками шкіри, і імунна система починає сприймати цю пару як чужорідну. Найчастіше так реагують на хімічні УФ-фільтри (бензофенон-3, октокрилен), ароматизатори та гелі з кетопрофеном^[9]. Перше знайомство з речовиною минає непомітно: імунітету потрібно 7–10 днів, щоб «навчитися» на неї реагувати. Під час наступних контактів висип з'являється через 1–3 дні (24–72 години) після сонця^[4]. Він має вигляд червоних сверблячих плям, пухирців або мокнучих ділянок, як при екземі, і може поширюватися за межі відкритих зон шкіри. Така реакція є різновидом контактного дерматиту і без нової дії алергену може триматися до трьох тижнів^[9].

Фототоксична реакція

Цю реакцію часто плутають з фотоалергічною, хоча трапляється вона частіше^[4]. Імунітет у ній участі не бере: ліки чи речовина рослини в шкірі поглинає світло і утворює активні форми кисню, які пошкоджують клітини. Тому фототоксична реакція може статися в будь-кого, хто прийняв достатню дозу такого засобу і побув на сонці. Вона з'являється за хвилини чи години, нагадує сильний сонячний опік з печінням, набряком, іноді пухирями і має чітку межу там, де шкіру прикривав одяг^[4]. Те саме буває, коли на шкіру потрапив сік лайма, селери, петрушки чи борщівника; у побуті це називають «опіком від борщівника». Після такого опіку часто лишаються темні плями, тобто гіперпігментація, а сама реакція здебільшого згасає протягом тижня^[9].

Актинічне пруриго

Рідкісна хронічна форма зі спадковою схильністю: у хворих частіше знаходять певний варіант генів імунної системи (HLA-DR4). Пруриго означає висип із дуже сверблячих вузликів. Частіше хвороба трапляється в людей латиноамериканського та індіанського походження в Північній, Центральній і Південній Америці, а в Європі буває рідко^[10]. Приблизно третина хворих є дітьми, і часто хвороба починається ще до статевого дозрівання^[10]. Висип виглядає як сверблячі вузлики або шорсткі бляшки на обличчі, шиї, руках, що з'являються через години чи дні після сонця. У 60–70% хворих уражені губи, а в 45% кон'юнктива, тобто слизова оболонка ока^[10]. Ураження можуть бути стійкими й не минати навіть узимку. У тяжких і давніх випадках висип з'являється і на прикритих ділянках.

Хто ризикує більше

Сонячна алергія може виникнути в будь-якої людини, але деякі чинники підвищують імовірність. Поліморфний світловий висип і сонячна кропив'янка частіше трапляються в людей зі світлою шкірою, актинічне пруриго частіше в людей із темнішою^[2]. Часто простежується спадкова схильність, коли реакції на сонце вже були в когось із родичів. Підвищена чутливість до світла також буває однією з ознак червоного вовчака, тому лікар зважає й на цю можливість.

Ще один важливий чинник: ліки, які підвищують чутливість шкіри до ультрафіолету. На таку реакцію припадає до 8% усіх побічних реакцій ліків на шкірі^[4]. Тоді навіть нетривале перебування на сонці може спричинити висип. Найчастіше це фототоксична реакція, рідше фотоалергія. Найнадійніше доведено роль аміодарону, доксицикліну й тетрацикліну, гідрохлортіазиду, напроксену, піроксикаму, вориконазолу і хлорпромазину^[11].

• Антибіотики: зокрема тетрацикліни (доксициклін) і фторхінолони (ципрофлоксацин)^[4].
• Протигрибкові засоби: найвідоміший приклад вориконазол, а також гризеофульвін^[4].
• Антигістамінні препарати: парадоксально, але деякі засоби проти алергії самі можуть підвищувати чутливість до світла. Це стосується передусім старого прометазину; сучасні таблетки, якими лікують сонячну алергію, такої дії майже не мають^[4].
• Препарати для зниження холестерину: іноді спричиняють шкірну чутливість до світла^[2].
• Сечогінні засоби (діуретики): гідрохлортіазид та інші тіазидні діуретики, які застосовують при гіпертензії (у побуті «гіпертонії») або набряках^[11].
• Гормональні препарати: наприклад, комбіновані протизаплідні таблетки^[2].
• НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби): напроксен і піроксикам усередину, а також гелі з кетопрофеном^[11].
• Ретиноїди: препарати для лікування акне, зокрема ізотретиноїн, а також засоби, які використовують у косметології^[4].

Реакції на сонце частіше виникають навесні та на початку літа, коли люди починають більше часу проводити надворі. З поступовим звиканням шкіра може ставати менш чутливою: шар рогових клітин товщає, з'являється більше меланіну, і симптоми слабшають^[3].

Симптоми сонячної алергії

Реакція на сонце може виникнути одразу або з затримкою: через кілька годин або навіть днів. Це залежить від типу фоточутливості, інтенсивності світла, тривалості впливу й того, яка частина тіла була відкрита. У деяких випадках висип виникає лише на ділянках, що зазнали опромінення, з чіткою межею по краю одягу. Але буває, що ураження поширюється і на інші зони.

Симптоми варіюються від незначного дискомфорту до серйозного стану. Найпоширенішими є шкірні прояви:

• Пухирці, папули, вузлики або кропив'янка: різноманітні форми висипань, які можуть зливатися або бути точковими. На темній шкірі почервоніння помітно гірше, і висип часто має вигляд дрібних, як шпилькова головка, вузликів^[6].
• Свербіж: часто сильний, змушує розчісувати уражену ділянку.
• Почервоніння: ознака запалення на шкірі.
• Лущення або утворення кірочок: наслідок загоєння або подразнення.
• Печіння: відчуття, схоже на опік.
• Набряк: місцеве припухання тканин через запальну реакцію.

У рідкісних випадках сонячна алергія спричиняє загальні (системні) симптоми. Це особливо стосується сонячної кропив'янки, коли під світло потрапила велика ділянка шкіри^[7]:

• Головний біль.
• Запаморочення або короткочасна втрата свідомості.
• Нудота й блювання.
• Утруднене дихання або свистяче дихання (свистячі хрипи).
• Анафілаксія: загрозлива для життя реакція, яка вимагає негайної допомоги.

Хоча подібні симптоми виникають рідко, їх поява є сигналом для термінового втручання.

Чому виникає сонячна алергія

Точні механізми розвитку більшості форм досі повністю не з'ясовані. У частині випадків важить генетична схильність, тобто проблема повторюється в родині. При поліморфному світловому висипі ультрафіолет, який зазвичай трохи притлумлює імунітет шкіри, у схильних людей цього не робить, і імунні клітини атакують змінені світлом молекули самої шкіри^[3]. Те, що жінки хворіють частіше, а після менопаузи висип слабшає, наводить на думку про роль естрогенів^[3].

Шкіра може реагувати на світло і опосередковано: через зміну структури ліків чи хімічних речовин, які потрапили в неї. Тому механізми різних типів сонячної алергії суттєво відрізняються, а лікування треба підбирати під конкретну форму.

Як діагностують

Діагноз сонячної алергії зазвичай ставить дерматолог або сімейний лікар після розпитування про симптоми й аналізу всіх ліків і косметики. Важливо згадати препарати, які ви приймали напередодні, а також засоби, які наносили на шкіру. Корисно сфотографувати висип: сонячна кропив'янка часто встигає зникнути до візиту^[8].

Для уточнення діагнозу може проводитися фототестування. Під час цієї процедури невеликі ділянки шкіри опромінюють світлом різної довжини хвилі та інтенсивності. Так визначають, який саме спектр спричиняє реакцію^[8]. Проводять його у спеціалізованих центрах.

У деяких випадках фототестування поєднують із фотопатч-тестами: на шкіру наносять речовини, які можуть бути причиною реакції, частину з них опромінюють і порівнюють відповідь^[9]. Аналізи крові допомагають виключити червоний вовчак (антинуклеарні антитіла) і порфірії, рідкісні хвороби з подібною чутливістю до світла^[3]. Рідше лікар призначає біопсію, тобто взяття маленького зразка шкіри для аналізу під мікроскопом.

Як лікують

Найефективніший спосіб впоратися із сонячною алергією полягає в тому, щоб уникати сонця^[2]. Але на практиці це не завжди можливо. Тому існує кілька методів, які допомагають зменшити прояви або запобігти реакції.

• Антигістамінні препарати: засоби, що знижують свербіж і зменшують висип. Серед доступних в Україні лоратадин, фексофенадин, цетиризин. При сонячній кропив'янці лікар може підвищити дозу^[8]: за зведеними даними про індуковану кропив'янку, доза аж до чотирикратної діє краще за стандартну^[12]. Повністю запобігти реакції антигістамінні засоби вдається рідко^[7].
• Кортикостероїди: у більш виражених випадках їх застосовують системно (наприклад, преднізолон) короткими курсами, щоб зняти запалення, наприклад на час відпустки на півдні^[5].
• Місцеві засоби: креми або мазі з кортикостероїдами та емоленти, які полегшують свербіж і зменшують запалення шкіри^[6].
• Омалізумаб: ін'єкційний препарат, що зв'язує IgE, який застосовують при тяжкій сонячній кропив'янці, коли не допомагають таблетки. Для цієї форми його призначають поза офіційними показаннями^[12], а повний контроль симптомів він дає лише приблизно третині хворих (37%)^[7].
• Фототерапія: курс світлового «загартовування» ранньою весною, під час якого шкіру поступово привчають до ультрафіолету в спеціальній кабіні під контролем лікаря. Ефект за зиму зникає, тому курс повторюють щовесни^[5].

Лікування підбирається індивідуально, залежно від типу фоточутливості, її тяжкості та того, як організм реагує на різні методи. При тяжкому поліморфному світловому висипі й актинічному пруриго інколи призначають гідроксихлорохін, а при актинічному пруриго ще й талідомід, який через ризик вад розвитку плода застосовують з особливою обережністю^[10]. З роками стає легше: за 15 років 60% людей із поліморфним світловим висипом помічають покращення або зникнення симптомів, за 30 років 75%^[3].

Коротко: якщо висип з'являється за кілька хвилин на сонці і зникає в тіні, це схоже на сонячну кропив'янку; якщо через години чи дні і тримається тиждень, імовірніший поліморфний світловий висип або реакція на ліки.

Як запобігти появі симптомів

Оскільки точні причини більшості форм сонячної алергії не встановлені, гарантованого способу повністю її уникнути немає. Але є низка заходів, які суттєво знижують ризик появи симптомів, особливо на початку весни й у перші теплі дні літа.

• Починайте з малого: навесні і на початку літа поступово збільшуйте час перебування на сонці, щоб дати шкірі адаптуватися^[5].
• Уникайте сонця в пікові години: приблизно з 10:00 до 16:00 сонце найактивніше, тому краще залишатися в тіні або в приміщенні^[2]. Орієнтуватися допомагає УФ-індекс.
• Перегляньте свій догляд: припиніть користуватися косметикою, парфумами чи кремами, після яких була реакція. Ліки, призначені лікарем, самостійно не скасовуйте: запитайте, чи можна замінити препарат або зменшити дозу^[4].
• Захищайте шкіру: носіть легкий, але закритий одяг із щільної тканини, головні убори з широкими крисами, використовуйте плівки на вікнах, що фільтрують ультрафіолет. Звичайне скло, зокрема бокові вікна більшості автомобілів, пропускає UVA^[8].
• Користуйтеся сонцезахисним кремом: широкого спектра (від UVA і UVB) з SPF не менше 30. Наносьте приблизно за 15 хвилин до виходу й поновлюйте кожні 2 години, а також одразу після купання й потовиділення^[13]. При фотоалергії на хімічні фільтри та при реакції на видиме світло краще підходять мінеральні засоби з оксидом цинку чи діоксидом титану^[8].

Читайте:

Спрей чи лосьйон: як обрати сонцезахисний засіб

Спрей чи лосьйон для захисту від сонця: чим відрізняються ці формати, скільки засобу потрібно, як правильно р...

Сонцезахисний крем взимку: чи потрібен SPF

Сонцезахисний крем взимку: чи потрібен SPF взимку в місті й у горах, як діють на шкіру UVA- і UVB-промені в холодну п...

Ті самі звички захищають і від фотостаріння шкіри. Хто майже не буває на сонці, може мати нестачу вітаміну D, тому варто обговорити з лікарем аналіз крові та, за потреби, добавки^[5].

Міф: засмага «натреновує» шкіру, тому найкраще одразу добре засмагнути в перші ж дні відпустки. Насправді: саме різкий перший контакт із сильним сонцем найчастіше й запускає висип, а повторне опромінення до загоєння його посилює. Допомагає поступове звикання або фототерапія під наглядом лікаря^[3].

Що робити при появі симптомів

Якщо на шкірі з'явилася реакція після перебування на сонці, кілька простих кроків допоможуть зменшити дискомфорт і запобігти погіршенню стану.

• Уникайте подальшого сонячного впливу: зайдіть у приміщення або станьте в тінь. Якщо висип знову опромінювати, він посилюється й поширюється^[5].
• Прикладіть прохолодний компрес: чиста волога тканина з холодною водою зменшить свербіж і печіння; охолодити шкіру допомагають і зволожувальні засоби^[6].
• Пийте достатньо води: особливо якщо довго пробули на спеці, бо разом із висипом легко недооцінити перегрівання.
• Прийміть антигістамінний засіб: зазвичай доступний без рецепта, наприклад цетиризин або лоратадин^[6].

Звернутися до лікаря варто, якщо висип посилюється або не минає за тиждень, сильно набрякає або супроводжується болем у суглобах і м'язах чи незвичною втомою^[6]. Є симптоми, при яких не можна зволікати й треба викликати швидку допомогу за номером 103 або 112^[2]:

• Біль у грудях.
• Непритомність або сильне запаморочення.
• Раптовий сильний головний біль, що не минає.
• Судоми або м'язові спазми.
• Блювання, яке не припиняється, або біль у животі.
• Складнощі з диханням або ковтанням.
• Різка слабкість без пояснення.