Порушення сну: види і лікування

За оцінкою 2019 року, обструктивне апное сну мають 936 мільйонів дорослих віком 30–69 років^[1]. Та апное лише один із багатьох розладів сну. Міжнародна класифікація розладів сну (ICSD-3) поділяє ці стани на сім великих груп: безсоння, розлади дихання під час сну, гіперсомнії на кшталт нарколепсії, розлади циркадного ритму, рухові розлади, парасомнії та інші^[2]. Причини бувають різні, від стресу до фізичних хвороб, а регулярно поганий сон часто сигналізує про один із цих розладів.

Обструктивне апное сну

Обструктивне апное сну є одним із найпоширеніших і водночас недіагностованих розладів сну. Під час сну дихальні шляхи раз у раз частково або повністю перекриваються, дихання зупиняється на кілька секунд чи довше, рівень кисню в крові падає, а сон фрагментується^[3]. Критерії цього діагнозу виконують приблизно 34% чоловіків і 17% жінок середнього віку^[3].

Симптоми та ризики

Основні симптоми обструктивного апное: гучне хропіння, паузи в диханні, які помічає партнер, і раптові пробудження з відчуттям задухи. Сама людина часто не знає, що хропе чи перестає дихати. Інші типові ознаки: втома, денна сонливість і головний біль після пробудження.

Повторювані падіння кисню й нічні стрибки активності нервової системи навантажують серце й судини. Серед людей з гіпертонією, серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, фібриляцією передсердь та після інсульту апное мають 40–80%^[3]. На тлі постійної втоми можуть розвиватися депресія та інші психічні порушення.

Як лікувати

Лікування залежить від тяжкості апное. Перший етап стосується способу життя: схуднення при надмірній вазі, обмеження алкоголю, відмова від куріння, а також сон не на спині. Ці зміни можуть зменшити кількість пауз у диханні.

Основний метод лікування дає апарат CPAP, який безперервно подає повітря під тиском і не дає дихальним шляхам злипатися. Американська академія медицини сну (AASM) наполегливо рекомендує терапію позитивним тиском дорослим з апное та денною сонливістю^[4]. Тим, хто не переносить CPAP, сомнолог може запропонувати індивідуальну внутрішньоротову капу, яку виготовляє стоматолог: вона висуває нижню щелепу вперед і утримує просвіт дихальних шляхів^[5].

Якщо ці методи не допомагають, лікар може порадити операцію: видалення частини тканин глотки або усунення інших анатомічних причин апное.

Безсоння

Безсоння проявляється труднощами із засинанням або підтриманням сну. Воно буває гострим, після стресу чи зміни обставин, або хронічним, якщо порушення тривають три місяці й довше. Часто його супроводжує тривога через сам недосип, і це ще більше заважає заснути. Чим гостре безсоння відрізняється від хронічного, визначає і вибір лікування.

Симптоми та ризики

До основних симптомів безсоння належать важке засинання, часті нічні пробудження, а також надто ранній підйом без можливості заснути знову. Удень людина відчуває втому й сонливість, їй важче зосередитися й запам'ятовувати.

Хронічне безсоння пов'язане з вищим ризиком депресії, тривожних розладів, серцево-судинних хвороб і порушень обміну речовин, зокрема підвищення рівня глюкози та цукрового діабету. Недосип також послаблює імунний захист.

Як лікувати

Підхід залежить від виду та тяжкості безсоння.

• Когнітивно-поведінкова терапія безсоння (КПТ-Б) є основним методом. Американська колегія лікарів радить її всім дорослим із хронічним безсонням як лікування першої лінії^[6], AASM також дає їй сильну рекомендацію^[7]. Ця форма когнітивно-поведінкової терапії змінює думки й звички, які підтримують безсоння: обмежує час у ліжку, вчить релаксації та роботі зі стресом.
• Зміни в поведінці: темна, тиха спальня з комфортною температурою. Екрани телефонів, планшетів і телевізорів перед сном краще відкласти, бо їхнє світло може пригнічувати вироблення мелатоніну, гормону сну.
• Режим дня: лягати й вставати в один і той самий час, навіть у вихідні, і не пити кави ввечері. Міф: келих алкоголю допомагає спати. Насправді: алкоголь лише прискорює засинання, а в другій половині ночі сон стає уривчастим і частіше переривається^[8].
• Медикаментозне лікування: якщо інші методи не допомогли, лікар може призначити снодійне на короткий час. Міф: снодійні є найкращим лікуванням безсоння. Насправді: у метааналізі 24 досліджень з участю людей старше 60 років вони подовжували сон у середньому лише на 25,2 хвилини, а когнітивні побічні ефекти траплялися в 4,78 раза частіше, ніж на плацебо^[9]. Тривалий прийом загрожує звиканням, тому такі препарати призначає тільки лікар.

Коротко: при хронічному безсонні лікування починають з КПТ-Б, а снодійні лишаються короткочасним доповненням.

Нарколепсія

Нарколепсія є хронічним розладом регуляції сну й неспання. Людина відчуває надмірну денну сонливість, а її може раптово «вимкнути» посеред дня: такі епізоди називають сонними атаками. Нарколепсію з катаплексією мають близько 0,02% дорослих, і зазвичай вона починається в підлітковому чи молодому віці. Її причиною є рання загибель нейронів гіпоталамуса, які виробляють гіпокретин (орексин), речовину, що підтримує бадьорість^[10].

Симптоми та ризики

Головний симптом нарколепсії: нестримне засинання вдень під час будь-якої діяльності, за кермом, у розмові чи на роботі. Сонні атаки тривають від кількох секунд до кількох хвилин і небезпечні травмами, якщо застають людину в критичний момент.

Інші симптоми включають катаплексію, тобто раптову втрату м'язового тонусу під впливом емоцій, наприклад сміху чи здивування. Можливі сонний параліч і яскраві галюцинації під час засинання або пробудження, а також часті нічні пробудження^[10]. Без лікування нарколепсія спричиняє постійну втому, проблеми з концентрацією, депресію чи тривожність.

Як лікувати

Вилікувати нарколепсію повністю неможливо, але симптоми добре контролюються. Для дорослих AASM дає сильні рекомендації модафінілу, пітолісанту, оксибату натрію та солріамфетолу, а умовні ще армодафінілу, декстроамфетаміну й метилфенідату^[11]. Оксибат натрію діє і на сонливість, і на катаплексію^[10].

Важливою частиною лікування є чіткий режим сну. Пацієнтам радять планувати короткі денні дрімоти: вони зменшують сонливість і кількість епізодів засинання в невідповідний момент.

Алкоголь та інші речовини, що пригнічують нервову систему, посилюють сонливість, тому їх краще уникати. Фізична активність і збалансоване харчування допомагають підтримувати рівень енергії.

Нічні жахи

Нічні жахи (нічний терор) належать до парасомній. Під час епізоду людина раптово сідає чи схоплюється в ліжку в стані жаху, кричить, метушиться. Найчастіше це трапляється в дітей 3–8 років, рідше в дорослих^[12]. Рідкісним розладом нічні жахи не назвеш: у довготривалому дослідженні в Канаді пік припав на вік півтора року, коли вони були в 34,4% дітей^[13].

Симптоми та ризики

Нічні жахи зазвичай виникають у першій частині ночі, іноді кілька разів, і тривають до 15 хвилин^[12]. Дитина кричить, різко рухається, виглядає наляканою, але по-справжньому не прокидається і вранці нічого не пам'ятає. Цим нічний терор відрізняється від нічних жахіть, які людина після пробудження пам'ятає. Зазвичай явище минає з віком, хоча близько третини дітей з ранніми нічними жахами пізніше починають ходити уві сні^[13].

Для батьків такі епізоди стають джерелом стресу. Часті напади порушують сон усієї родини й можуть викликати в дитини страх перед сном.

Як лікувати

Ліки при нічних жахах зазвичай не потрібні. Допомагають спокійний ритуал перед сном, регулярний режим, достатня тривалість сну та менше стресу ввечері. Під час епізоду дитину не варто будити: вона може вас не впізнати й засмутитися ще більше. Досить залишатися поруч і стежити, щоб вона не травмувалася. Якщо епізоди повторюються в той самий час, можна щоночі протягом двох тижнів будити дитину приблизно за 15 хвилин до очікуваного нападу^[12].

До лікаря варто звернутися, якщо нічні жахи часті, почалися після 5 років або не минають після 12^[12]. Іноді призначають когнітивно-поведінкову терапію або ліки, щоб зменшити частоту нападів.

У більшості дітей нічні жахи минають самі. Якщо вони повторюються часто, допоможе спокійний режим сну та консультація лікаря.

Синдром неспокійних ніг (СНН)

Синдром неспокійних ніг (СНН) є неврологічним розладом: неприємні відчуття в ногах змушують постійно ними рухати. Симптоми посилюються ввечері та вночі, тому заважають заснути й відпочити.

Симптоми та ризики

Основні симптоми СНН: поколювання, свербіж, тягнучі відчуття або «повзання мурашок» у ногах, які минають від руху. Вони виникають у спокої, особливо коли людина лягає спати, тому сон уривається, а вдень з'являються втома й зниження працездатності. СНН буває в будь-якому віці, але найчастіше в людей середнього й старшого віку.

Синдром неспокійних ніг нерідко поєднується з іншими розладами сну, наприклад з обструктивним апное. Він також буває пов'язаний з анемією, діабетом, хворобами нирок або виникає як побічна дія ліків. Настанова AASM 2024 року серед чинників, що посилюють СНН, називає алкоголь, кофеїн, антигістамінні, серотонінергічні та антидофамінергічні препарати, а також неліковане апное^[14].

Читайте:

Синдром неспокійних ніг: причини і лікування

Синдром неспокійних ніг заважає заснути через неприємні відчуття в ногах і непереборне бажання ними рухати. ...

Як лікувати

Лікування синдрому неспокійних ніг складається з кількох складових, спрямованих на полегшення симптомів і покращення якості життя:

• Зміни в харчуванні та способі життя: обмеження кофеїну й алкоголю, відмова від куріння. AASM радить починати саме з усунення таких чинників^[14].
• Залізо: усім із вираженим СНН перевіряють феритин і насичення трансферину. Дорослим залізо призначають, якщо феритин не вищий за 75 нг/мл або насичення трансферину менше 20%^[14].
• Медикаментозне лікування: раніше основою були препарати, що посилюють дію дофаміну. Тепер AASM радить спершу габапентин, габапентин енакарбіл, прегабалін або внутрішньовенне залізо, а прамипексол і леводопу не рекомендує для стандартного застосування через ризик аугментації, коли з часом симптоми посилюються^[14].
• Фізичні вправи: регулярна ходьба чи йога можуть зменшити дискомфорт у ногах.
• Масажі та терапія компресією: масаж ніг або компресійні шкарпетки декому полегшують неприємні відчуття.
• Покращення режиму сну: регулярний розпорядок і техніки релаксації полегшують засинання.

Симптоми СНН іноді вказують на інші хвороби, наприклад дефіцит заліза чи ураження нирок, тому діагноз має поставити лікар.

Сонний параліч

Сонний параліч виникає на межі сну й пробудження: свідомість уже повернулася, а рухатися чи говорити людина ще не може. Стан триває від кількох секунд до кількох хвилин і часто супроводжується яскравими галюцинаціями, відчуттям тиску на груди або страхом перед невидимою загрозою. Хоча б один епізод бував у 7,6% людей у загальній популяції, у 28,3% студентів і в 31,9% пацієнтів із психічними розладами^[15].

Симптоми та ризики

Під час сонного паралічу людина при свідомості, але не може поворухнутися чи вимовити слово. Можливі галюцинації: присутність людей або тварин поруч, звуки, яких насправді немає. Одне з найнеприємніших відчуттів полягає в сильному тиску на груди чи враженні, що важко дихати. Епізоди пов'язують із безсонням, змінною роботою, джетлагом, посттравматичним стресовим розладом, панічним і генералізованим тривожним розладом, а також із сімейною схильністю^[16].

Міф: сонний параліч є чимось містичним або небезпечним для життя. Насправді: він лякає, але шкоди не завдає^[16]. Часті епізоди бувають пов'язані з нарколепсією чи обструктивним апное, тому їх варто обговорити з лікарем.

Як лікувати

Лікування сонного паралічу починають з основної причини, наприклад безсоння, нарколепсії чи апное. Для профілактики Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить регулярно спати 7–9 годин, лягати й вставати в той самий час, не спати на спині, не їсти рясно й не пити алкоголь чи каву перед сном, а фізичні навантаження закінчувати щонайменше за годину до сну^[16]. Потрібна тривалість сну залежить від віку.

Якщо сонний параліч трапляється часто й дуже турбує, лікар може запропонувати КПТ або антидепресант у низькій дозі^[16].

Лунатизм

Лунатизм, або ходіння уві сні, є парасомнією, за якої людина виконує різні дії під час глибокого сну й не усвідомлює їх. Вона може встати з ліжка, ходити кімнатою і навіть виконувати складніші дії. Хоча б раз у житті ходили уві сні 6,9% людей, протягом останнього року таке бувало в 5% дітей і 1,5% дорослих^[17]. Схильність передається в родині: якщо уві сні ходили обоє батьків, лунатизм у дитинстві розвивався в 61,5% дітей, без такої історії в 22,5%^[13].

Симптоми та ризики

Лунатизм проявляється ходьбою або іншими діями уві сні. Людина може вийти з дому, взяти небезпечні предмети чи травмуватися, нічого не усвідомлюючи. Особливо ризиковано це в незнайомому місці або там, де є сходи й перешкоди. Епізоди провокують недосип, гарячка, стрес, алкоголь, деякі ліки, зокрема снодійні, а також апное чи синдром неспокійних ніг^[18]. Більшість дітей переростають лунатизм до підліткового віку, а в дорослих він буває стійкішим і потребує лікування.

Як лікувати

Основа лікування лунатизму полягає в безпеці: зачинені двері й вікна, бар'єри на сходах для дітей, вільна від перешкод підлога, сховані ножі та інструменти, сигналізація на дверях^[18]. Варто налагодити режим сну й зменшити стрес. Міф: лунатика не можна будити. Насправді: це не шкодить, але різке пробудження налякає й дезорієнтує людину, тому її краще м'яко відвести до ліжка^[18]. Якщо епізоди часті або є ризик травм, лікар може направити на КПТ чи гіпнотерапію, а за потреби призначити клоназепам або антидепресанти^[18].