Трихомоніаз: симптоми, лікування, профілактика

Трихомоніаз — інфекція, яку легко передати й не так просто помітити. Вона вражає мільйони, але більшість людей навіть не здогадуються, що інфіковані.

Серед усіх інфекцій, що передаються статевим шляхом, трихомоніаз має одну особливість — вона часто не залишає жодних видимих слідів. Саме це робить її небезпечною. Людина може почуватися цілком здоровою, але при цьому продовжувати заражати інших. Доступність лікування не знижує актуальності проблеми — інфекція шириться, бо багато хто не знає, що вона існує, або соромиться пройти обстеження.

Загальна інформація про інфекцію

Трихомоніаз — це інфекція, що передається статевим шляхом (ІПСШ), яку спричиняє одноклітинний паразит Trichomonas vaginalis. Він не має нічого спільного з бактеріями або вірусами, хоча симптоми можуть бути схожими. Цей збудник рухливий, має джгутики й паразитує переважно у сечостатевих шляхах. Потрапивши в організм, він прикріплюється до слизових оболонок і викликає запалення. Хвороба передається під час сексуального контакту, незалежно від того, чи це проникнення, чи просто контакт статевих органів.

За поширеністю трихомоніаз випереджає багато інших інфекцій. Це найчастіша невірусна ІПСШ у світі. Велика частина випадків залишається непоміченою, адже інфекція часто перебігає безсимптомно. Лише близько третини заражених звертаються за медичною допомогою, відчуваючи дискомфорт. У решти — ні скарг, ні підозр.

Інфекція може торкнутися кожного, хто має сексуальні контакти. Проте найбільш вразливою групою залишаються жінки — у них трихомоніаз діагностується частіше, а перебіг — виразніший. На це впливають анатомічні особливості та склад мікрофлори піхви, що створює сприятливе середовище для паразита.

Наслідки можуть бути серйозними навіть при відсутності симптомів. Трихомоніаз підвищує ризик інфікування іншими ІПСШ, у тому числі ВІЛ. Тому вчасне виявлення й лікування — не лише питання комфорту, а й захисту репродуктивного та загального здоров’я.

Як передається трихомоніаз

Ця інфекція передається виключно під час сексуального контакту. Найбільший ризик — при вагінальному сексі, як з проникненням, так і без нього. Паразит легко переходить від однієї людини до іншої через вагінальні виділення або сперму. Інфекція не потребує еякуляції — достатньо лише контакту слизових.

Основні шляхи передачі

Trichomonas vaginalis може потрапити в організм такими шляхами:

• Під час вагінально-пенільного контакту: найчастіший шлях зараження.
• Через вагінально-вагінальний контакт: можлива передача між жінками.
• Через анальний або оральний секс: рідше, але паразит може виживати поза сечостатевими органами.
• Через контакт статевих органів: навіть без проникнення або еякуляції.

Немає жодних доказів того, що інфекція може передаватися через побутові речі. Trichomonas vaginalis не виживає поза тілом, тому не передається через сидіння унітазу, рушники, білизну чи посуд.

Чому інфекція так швидко поширюється

Багато хто не знає, що інфікований. Це пов’язано з відсутністю симптомів у більшості випадків. Людина відчуває себе абсолютно здоровою, але продовжує мати статеві контакти, під час яких передає паразита іншим. А коли симптоми таки з’являються — іноді проходить кілька тижнів після зараження.

Є кілька факторів, які сприяють поширенню:

• Інфекція часто не дає симптомів: до 70% випадків — без явних проявів.
• Недостатній рівень тестування: багато людей ніколи не проходили обстеження на трихомоніаз.
• Відсутність бар’єрного захисту: презервативи знижують ризик, але не гарантують повного захисту.
• Лікування лише одного партнера: без одночасного лікування обох людей інфекція легко повертається.

Симптоми трихомоніазу

Більшість людей, які мають трихомоніаз, не підозрюють про це. До 70% випадків минають без жодних ознак, і саме тому інфекція здатна передаватися від людини до людини абсолютно непомітно. Проте коли симптоми з’являються, вони можуть бути неприємними, особливо у жінок. У чоловіків трих зазвичай проявляється значно слабше або взагалі не дає клінічної картини.

Симптоми у жінок

Жінки частіше відчувають дискомфорт. Симптоми зазвичай з’являються протягом 5–28 днів після зараження. Вони можуть посилюватися під час менструації або статевого акту. Водночас у частини інфікованих прояви можуть зникати самостійно, але це не означає, що інфекція минула — паразит продовжує жити в організмі.

Найхарактерніші симптоми у жінок такі:

• Виділення з піхви: рідкі, пінисті, можуть бути білими, жовтими або зеленуватими, часто з різким неприємним запахом.
• Свербіж або подразнення: у ділянці статевих губ, навколо входу до піхви.
• Біль або печіння: при сечовипусканні або під час сексуального контакту.
• Почервоніння або набряк слизової: іноді супроводжується відчуттям сухості.

Симптоми у чоловіків

У чоловіків симптоми або відсутні, або дуже невиразні. Через це багато носіїв не звертаються до лікаря і залишаються джерелом зараження. Якщо ознаки все ж з’являються, вони зазвичай пов’язані із запаленням у сечівнику.

Можливі симптоми у чоловіків включають:

• Печіння або біль: при сечовипусканні чи після еякуляції.
• Свербіж або подразнення: у сечовипускальному каналі.
• Виділення з пеніса: зазвичай рідкі, прозорі або трохи пінисті, трапляються рідко.

У будь-якому випадку, навіть за відсутності скарг, людина може залишатися носієм паразита. Тому тестування має сенс і без симптомів — особливо якщо партнеру вже підтвердили інфекцію.

Діагностика

Трихомоніаз легко сплутати з іншими інфекціями — бактеріальним вагінозом, кандидозом, уретритом чи навіть циститом. Тому поставити діагноз лише за симптомами неможливо. У більшості випадків лікар проводить огляд і бере зразок виділень для лабораторного аналізу.

Огляд і клінічні ознаки

У жінок діагностика часто починається з огляду шийки матки. Під час цього лікар може помітити так звану «полуничну шийку» — ділянки почервоніння з точковими крововиливами. Це характерна, але не обов’язкова ознака трихомоніазу. Також звертають увагу на консистенцію й запах виділень. У чоловіків оглядають отвір сечівника, уточнюють наявність подразнення або рідких слизових виділень.

Лабораторні методи

Найточніший спосіб виявлення інфекції — лабораторна перевірка виділень або мазків. Для цього використовують кілька методів, залежно від можливостей лабораторії:

• Мікроскопія: огляд зразка виділень під мікроскопом. Дозволяє побачити рухливі паразити, якщо їх достатньо багато.
• Посів: зразок поміщають у спеціальне середовище, де паразит розмножується. Метод точний, але потребує часу.
• ПЛР-тест: виявляє генетичний матеріал збудника. Це найчутливіший і найсучасніший спосіб діагностики.

Коли призначають лікування без аналізів

Іноді лікар може призначити лікування наосліп, без попередніх аналізів. Це буває тоді, коли сексуальний партнер вже має підтверджений діагноз, а людина мала з ним контакт. Така профілактика має сенс лише у випадках недоступності тестування або затримки з результатами. В усіх інших ситуаціях точний діагноз — важлива умова ефективного лікування.

Оскільки трихомоніаз нерідко поєднується з іншими інфекціями, рекомендовано одночасно пройти обстеження на ВІЛ, хламідії, гонорею та сифіліс. 

Лікування

Трихомоніаз не минає сам по собі. Інфекція може залишатися в організмі місяцями, а іноді й роками. Увесь цей час людина залишається заразною. Саме тому лікування необхідне навіть у випадках без симптомів — і для самої людини, і для запобігання передачі інфекції партнерам.

Препарати першої лінії

Є два ефективні засоби для лікування трихомоніазу — метронідазол та тинідазол. Обидва препарати вбивають паразита, діючи системно. Призначаються у вигляді таблеток, які приймають перорально. Інших форм — свічок, кремів чи ін’єкцій — не використовують.

Схема лікування

Жінкам найчастіше призначають метронідазол по 500 мг двічі на день протягом 7 днів. Для чоловіків у багатьох випадках ефективною є разова доза 2 г метронідазолу. Лікування тинідазолом можливе, але частіше використовується як альтернатива при непереносимості метронідазолу або рецидиві.

Застосування препаратів без консультації не рекомендується — дози та тривалість лікування повинні відповідати клінічній ситуації.

Що потрібно врахувати під час лікування

Щоб лікування було успішним, недостатньо просто прийняти таблетку. Є низка умов, яких важливо дотримуватись. Ось що слід мати на увазі:

• Лікування має отримати кожен партнер: якщо інфекцію лікує лише одна людина, повторне зараження відбувається майже гарантовано.
• Сексуальні контакти заборонені протягом 7 днів: навіть якщо симптоми минули раніше, слід дочекатися повного виведення збудника з організму.
• Необхідно пройти контрольне тестування: приблизно через три місяці після лікування рекомендовано повторно здати аналізи, щоб переконатися, що інфекція не повернулася.
• Алкоголь під час лікування заборонений: особливо при прийомі метронідазолу чи тинідазолу, оскільки можливі сильні побічні ефекти.

Трихомоніаз добре піддається лікуванню, якщо дотримуватись усіх рекомендацій. Але варто пам’ятати: навіть повне зникнення симптомів не гарантує, що інфекції більше немає. Тільки контрольне обстеження дає впевненість.

Побічні ефекти лікування та обмеження

Попри те, що препарати для лікування трихомоніазу добре переносяться більшістю людей, вони можуть викликати тимчасові небажані реакції. Найчастіше це відбувається під час прийому метронідазолу або тинідазолу. Особливо важливо уникати алкоголю — не лише протягом курсу лікування, а й ще протягом 48 годин після його завершення. Інакше можуть виникнути різкі й неприємні симптоми.

Ось що може супроводжувати прийом ліків:

• Розлади шлунка: частий побічний ефект, особливо при разовій високій дозі.
• Присмак металу в роті: не шкідливий, але неприємний симптом, який минає самостійно.
• Печія або дискомфорт у шлунку: іноді допомагає прийом ліків після їжі.
• Головний біль або запаморочення: минають без втручання після завершення курсу.
• Нудота з блюванням і почастішанням пульсу: можливі при поєднанні з алкоголем.

Щоб уникнути ускладнень, важливо не лише дотримуватися дозування, а й утриматися від алкоголю. І це правило не має винятків: навіть невелика доза спиртного може призвести до важкої реакції, схожої на отруєння.

Ускладнення при відсутності лікування

Навіть якщо трихомоніаз не дає про себе знати, це не означає, що він безпечний. Паразит продовжує жити в організмі, підтримуючи хронічне запалення. Це підвищує ризики не тільки для самого інфікованого, а й для його партнерів. Наслідки можуть бути серйозними — особливо для жінок і людей із ВІЛ.

Найбільшу увагу медики звертають на зв’язок трихомоніазу з підвищеним ризиком зараження вірусом імунодефіциту людини. Запалені тканини слизової легше пошкоджуються, а це створює "відкриті ворота" для ВІЛ. Навіть якщо зараження не відбувається, перебіг ВІЛ у разі вже наявного трихомоніазу може ускладнюватись.

У вагітних жінок

Жінки, які інфіковані трихомоніазом під час вагітності, мають вищий ризик ускладнень. Навіть безсимптомний перебіг може негативно вплинути на перебіг вагітності, зокрема на тривалість гестації та вагу новонародженого.

До можливих наслідків трихомоніазу належать:

• Передчасні пологи: підвищений ризик народження дитини до 37 тижнів гестації.
• Низька маса тіла при народженні: новонароджений важить менше 2500 грамів.
• Передача ВІЛ: у жінок із ВІЛ ризик передати вірус статевому партнеру зростає, якщо є супутній трихомоніаз.

Саме тому Центри з контролю та профілактики захворювань рекомендують жінкам із ВІЛ щонайменше раз на рік проходити обстеження на трихомоніаз — навіть за відсутності скарг.

Рецидив і повторне зараження

Лікування трихомоніазу зазвичай ефективне. Але це не дає гарантії, що інфекція не повернеться. За даними спостережень, приблизно кожна п’ята людина знову заражається вже впродовж трьох місяців після лікування. У більшості випадків причина проста — статевий партнер не пройшов лікування або було відновлено сексуальні контакти надто рано.

Повторне зараження не завжди супроводжується симптомами, тому контрольне тестування через певний час — не пересторога, а необхідність. Особливо якщо є новий партнер або були незахищені контакти після лікування.

До факторів, які підвищують ризик повторного зараження, належать:

• Контакт із нелікованим партнером: найчастіша причина рецидиву.
• Порушення режиму після лікування: секс у перші сім днів після прийому ліків підвищує шанс повторного зараження.
• Недотримання дозування або передчасне припинення курсу: паразит може не бути повністю знищеним.

Рецидив не означає, що ліки не працюють. Це означає, що інфекція залишилась у колі партнерів або була заново отримана. Саме тому принцип одночасного лікування обох партнерів залишається ключовим.

Профілактика

Запобігти трихомоніазу можливо — але для цього недостатньо покладатися лише на самопочуття. Оскільки більшість заражених не мають симптомів, ключову роль відіграє профілактика. Захист потрібен не лише тоді, коли є підозра на інфекцію, а постійно — незалежно від того, з ким і як часто людина має статеві контакти.

Найефективніші заходи профілактики такі:

• Використання презервативів: бар’єрний метод значно знижує ризик зараження під час будь-якого виду сексуального контакту.
• Регулярне обстеження: особливо якщо є нові партнери або відсутність моногамії.
• Лікування в парі: обов’язкове лікування обох партнерів при встановленому діагнозі.
• Чесність у сексуальних стосунках: попередження партнера про наявність трихомоніазу дає йому змогу своєчасно пройти лікування й зупинити ланцюг передачі.
• Обмеження кількості сексуальних партнерів: кожен новий контакт — це додатковий ризик для здоров’я.

Жоден метод не дає стовідсоткової гарантії, але комбінація обережності, обстежень і відповідального ставлення до партнерства істотно знижує шанси зіткнутися з інфекцією. Інакше кажучи — профілактика починається не з аптеки, а з поведінки.

Коли звертатися до лікаря

Чекати, поки симптоми стануть «серйозними», — не найкраща стратегія у випадку з трихомоніазом. Якщо є підозра на інфекцію або партнер отримав діагноз, звернення до лікаря має бути без зволікань — навіть при відсутності скарг. Те саме стосується й ситуацій, коли з’являється новий сексуальний партнер або мали місце незахищені статеві контакти.

Але є випадки, коли тягнути точно не варто:

• Виділення з піхви або пеніса: особливо якщо мають незвичний колір, запах або консистенцію.
• Печіння або біль: під час сечовипускання чи статевого акту.
• Свербіж, почервоніння, набряк: в ділянці статевих органів, навіть без виділень.
• Неприємний запах: який не минає після гігієнічних процедур.

Краще здати один аналіз і заспокоїтись, ніж залишити інфекцію без уваги. Особливо з огляду на те, що лікування просте й доступне, а от наслідки — ні.

Трихомоніаз під час вагітності

Інфікування трихомоніазом під час вагітності потребує уваги, навіть якщо немає симптомів. З одного боку, лікування можливе і відносно безпечне. З іншого — невилікувана інфекція може вплинути на перебіг вагітності та здоров’я дитини.

Згідно з медичними протоколами, метронідазол можна застосовувати у період вагітності. Його безпечність визнано для всіх триместрів. Тинідазол зазвичай не призначають, особливо в першій половині вагітності, через недостатню кількість даних про його безпечність.

Якщо трихомоніаз не лікувати, зростає ймовірність таких ускладнень:

• Передчасні пологи: пологи до 37-го тижня.
• Низька вага дитини при народженні: менше 2500 грамів.

Важливо повідомити лікаря про наявність симптомів або відомий діагноз ще на етапі планування вагітності або під час першого візиту. Це дає змогу підібрати безпечну й ефективну тактику лікування.

Часті запитання (міфи й уточнення)

Чи є трихомоніаз «жіночою хворобою»?

Ні. Інфекція вражає як жінок, так і чоловіків. У чоловіків вона частіше минає безсимптомно, але це не зменшує ризику передачі. Наявність чи відсутність симптомів не пов’язана зі статтю, а лише з індивідуальними особливостями організму.

Чи пов’язаний трихомоніаз із гігієною?

Ні. Паразит передається виключно під час сексуального контакту. Інфекція не з’являється внаслідок поганої гігієни, використання чужих речей чи відвідування громадських туалетів. Уникнення зараження — це питання захисту, а не чистоти.

Чи є трихомоніаз різновидом хламідіозу?

Ні. Це два різних захворювання. Хламідіоз спричиняє бактерія, трихомоніаз — найпростіший паразит. Вони мають різну природу, перебіг і методи лікування. Об’єднує їх лише те, що обидва передаються статевим шляхом.

Секссомнія: коли секс стається уві сні

Лямбліоз: симптоми, причини, лікування

8 причин болю після сексу