Трихомоніаз: симптоми, лікування, профілактика

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я, у 2020 році у світі сталося близько 156 мільйонів нових випадків трихомоніазу серед людей 15–49 років, причому чоловіків серед них було навіть трохи більше, ніж жінок: 82,6 проти 73,7 мільйона^[1]. Попри це, трихомоніаз досі вважають «жіночою» проблемою, бо в чоловіків він здебільшого перебігає непомітно. Людина почувається здоровою і так само непомітно передає інфекцію далі. Лікування просте й доступне, але спрацьовує лише тоді, коли інфекцію виявили.

Загальна інформація про інфекцію

Трихомоніаз — це інфекція, що передається статевим шляхом (ІПСШ), яку спричиняє одноклітинний паразит піхвова трихомонада (Trichomonas vaginalis). Це найпростіший організм, тобто він не належить ні до бактерій, ні до вірусів, хоча симптоми можуть бути схожими. Збудник рухливий, має джгутики й живе переважно в сечостатевих шляхах: у жінок у піхві, на шийці матки, у вульві та сечівнику, у чоловіків у сечівнику^[2]. Він прикріплюється до слизових оболонок і спричиняє запалення. Інфекція передається під час статевого контакту, навіть без проникнення.

Це найпоширеніша у світі статева інфекція, яку спричиняють не віруси^[3]. Більшість випадків лишається непоміченою: хоч якісь симптоми з'являються лише приблизно в 30% інфікованих^[2]. У решти немає ні скарг, ні підозр.

Заразитися може кожен, хто має статеві контакти. Діагностують трихомоніаз частіше в жінок, і в старших жінок частіше, ніж у молодших^[2]. У жінок і перебіг зазвичай виразніший, бо паразит добре почувається в середовищі піхви.

Наслідки можливі й без симптомів. Запалення статевих органів полегшує зараження іншими статевими інфекціями, зокрема вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), і його передачу^[2]. Тому вчасне виявлення й лікування захищає репродуктивне здоров'я і самої людини, і її партнерів.

Як передається трихомоніаз

Інфекція передається майже виключно під час статевого контакту, а людина є єдиним відомим хазяїном паразита^[3]. Найбільший ризик пов'язаний із вагінальним сексом. Паразит переходить від однієї людини до іншої з піхвовими виділеннями або спермою, причому еякуляція для цього не потрібна: достатньо контакту слизових.

Основні шляхи передачі

Trichomonas vaginalis може потрапити в організм такими шляхами:

• Під час контакту пеніса з піхвою: найчастіший шлях зараження, в обох напрямках.
• Через контакт піхви з піхвою: можлива передача між жінками^[2].
• Через анальний або оральний секс: ураження рота чи заднього проходу трапляється нечасто^[2], тому основний ризик стосується статевих органів.
• Через контакт статевих органів: навіть без проникнення або еякуляції.

Доказів, що інфекція передається через побутові речі, немає. Трихомонада не утворює стійких до середовища цист і поза тілом виживає лише кілька годин у вологому середовищі^[3]. Тому сидіння унітазу, рушники, білизна чи посуд реальної загрози не становлять.

Чому інфекція так швидко поширюється

Багато хто не знає, що інфікований. Людина почувається здоровою, має статеві контакти й передає паразита іншим. Навіть коли симптоми з'являються, це може статися через кілька тижнів після зараження або значно пізніше, а потім вони можуть то зникати, то повертатися^[2].

Є кілька факторів, які сприяють поширенню:

• Інфекція часто не дає симптомів: більшість інфікованих не відчуває жодних змін.
• Недостатнє тестування: багато людей ніколи не проходили обстеження на трихомоніаз.
• Відсутність бар'єрного захисту: правильне й постійне використання презервативів запобігає зараженню^[1], але без них ризик значно вищий.
• Лікування лише одного партнера: якщо другий партнер не лікувався, інфекція легко повертається.

Симптоми трихомоніазу

Приблизно 70% інфікованих не мають жодних ознак хвороби^[2], і саме тому інфекція поширюється так непомітно. Якщо ж симптоми з'являються, вони бувають доволі неприємними, особливо в жінок. У чоловіків трихомоніаз здебільшого не дає скарг^[1].

Симптоми у жінок

Жінки частіше відчувають дискомфорт. Симптоми зазвичай з'являються через 5–28 днів після зараження^[2]. Вони можуть посилюватися під час менструації або статевого акту. У частини жінок прояви згасають самі, але це не означає, що інфекція минула: без лікування вона може тривати місяці й навіть роки^[2].

Найхарактерніші симптоми у жінок такі:

• Виділення з піхви: рідкі, пінисті, прозорі, білі, жовтуваті або зеленуваті, часто з неприємним «рибним» запахом^[2][4].
• Свербіж або подразнення: у ділянці статевих губ, навколо входу до піхви.
• Біль або печіння: під час сечовипускання (дизурія) або статевого акту^[3].
• Почервоніння або набряк слизової: іноді з відчуттям сухості. Після статевого акту може з'являтися невелика кровотеча^[3].

Симптоми у чоловіків

У чоловіків симптоми або відсутні, або дуже невиразні. Через це багато інфікованих чоловіків не звертаються до лікаря і лишаються джерелом зараження. Якщо ознаки все ж з'являються, вони зазвичай пов'язані із запаленням сечівника (уретри).

Можливі симптоми у чоловіків такі:

• Печіння або біль: під час сечовипускання чи після еякуляції^[2].
• Свербіж або подразнення: усередині статевого члена, у сечівнику.
• Виділення зі статевого члена: зазвичай рідкі, прозорі або трохи пінисті, трапляються нечасто.

Навіть без скарг людина може бути інфікованою. Тому тестування має сенс і без симптомів, особливо якщо в партнера вже виявили трихомоніаз.

Читайте:

Ознаки статевих інфекцій у чоловіків

Виділення, печіння під час сечовипускання, виразки чи висип на долонях: як статеві інфекції проявляються в чо...

Діагностика

Трихомоніаз легко сплутати з іншими станами: бактеріальним вагінозом, вагінальним кандидозом, уретритом чи навіть циститом. Тому поставити діагноз лише за симптомами неможливо: лікар оглядає пацієнта, а підтверджує інфекцію лабораторний аналіз^[2].

Огляд і клінічні ознаки

У жінок під час гінекологічного огляду лікар іноді бачить так звану «полуничну шийку матки»: почервоніння з дрібними точковими крововиливами. Ця ознака вважається характерною, але трапляється лише приблизно у 2% жінок із трихомоніазом^[3], тож її відсутність нічого не виключає. Також лікар оцінює вигляд і запах виділень. У чоловіків оглядають отвір сечівника, звертають увагу на подразнення або рідкі виділення.

Лабораторні методи

Найточніше інфекцію виявляє лабораторний аналіз мазка або виділень. Залежно від можливостей лабораторії використовують такі методи:

• Мікроскопія: огляд свіжого мазка під мікроскопом. Якщо паразита видно, діагноз майже напевно правильний, але навіть в ідеальних умовах метод знаходить лише близько 60% інфекцій, бо трихомонади рухаються в зразку тільки приблизно 15 хвилин^[3].
• Культуральний метод (посів): зразок поміщають у спеціальне середовище, де паразит розмножується. Метод точніший за мікроскопію, але результат доводиться чекати кілька днів.
• Молекулярні тести: метод ампліфікації нуклеїнових кислот (МАНК), зокрема полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), виявляє генетичний матеріал збудника. У метааналізі 27 досліджень чутливість таких тестів становила 99%, а специфічність 100%^[5]. Для жінок найкращий зразок береться з піхви, деякі тести підходять і для сечі чоловіків^[6].

Коли призначають лікування без аналізів

Сексуальним партнерам людини з підтвердженим трихомоніазом лікування призначають одразу, не чекаючи власних аналізів. Це стосується партнерів за останні 60 днів або останнього партнера, якщо контакт був давніше^[4]. В інших ситуаціях лікування починають після підтвердження діагнозу, бо схожі симптоми мають інфекції, які лікують інакше.

Оскільки трихомоніаз нерідко поєднується з іншими статевими інфекціями, разом із ним радять перевіритися на ВІЛ, хламідіоз, гонорею та сифіліс^[6].

Лікування

Розраховувати, що трихомоніаз мине сам, не варто: без лікування інфекція може триматися місяцями, а іноді й роками^[2]. Увесь цей час людина заразна. Тому лікування потрібне і тоді, коли симптомів немає, щоб захистити і себе, і партнерів.

Препарати першої лінії

Трихомоніаз лікують препаратами групи нітроімідазолів: основний засіб метронідазол, альтернативний тинідазол^[7]. Обидва діють на паразита в усьому організмі. Їх приймають у таблетках: так виліковується 90–95% пацієнтів, тоді як вагінальний гель із метронідазолом допомагає лише приблизно в половині випадків^[3], бо не досягає сечівника й залоз біля входу до піхви. Тому місцеві засоби для лікування трихомоніазу не рекомендують.

Схема лікування

За рекомендаціями Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC) 2021 року, жінкам призначають метронідазол по 500 мг двічі на день протягом 7 днів, чоловікам одноразово 2 г метронідазолу^[3]. Тижневий курс для жінок замінив колишню разову дозу після рандомізованого дослідження: на контрольному аналізі паразита виявили в 11% жінок, які лікувалися 7 днів, і в 19% після разової дози^[8]. Альтернатива для жінок і чоловіків: тинідазол 2 г одноразово^[4]. Всесвітня організація охорони здоров'я теж називає основними засобами метронідазол і тинідазол, а 2024 року оновила свої рекомендації щодо лікування трихомоніазу^[1].

Самостійно ліки приймати не варто: дозу, тривалість курсу і перевірку на інші інфекції визначає лікар.

Що потрібно врахувати під час лікування

Щоб лікування спрацювало, однієї таблетки замало. Ось умови, яких слід дотримуватися:

• Лікування має отримати кожен партнер: партнерів лікують одночасно, інакше повторне зараження дуже ймовірне^[2].
• Без сексу щонайменше тиждень: статевих контактів уникають до завершення лікування в усіх партнерів і ще щонайменше 7 днів після нього^[9], навіть якщо симптоми минули раніше.
• Контрольний аналіз: усім сексуально активним жінкам радять повторне тестування приблизно через 3 місяці після лікування^[7]. Молекулярний тест не варто робити раніше ніж через 2 тижні після курсу^[3].
• Алкоголь краще відкласти: інструкції до метронідазолу радять не пити під час курсу і ще кілька днів після нього.

Трихомоніаз добре лікується, якщо дотримуватися всіх рекомендацій. Зникнення симптомів ще не гарантує, що інфекції більше немає: упевненість дає лише контрольний аналіз.

Коротко: трихомоніаз лікують таблетками, жінкам потрібен 7-денний курс метронідазолу. Без одночасного лікування партнера і тижня без сексу після курсу інфекція легко повертається.

Побічні ефекти лікування та обмеження

Більшість людей переносить метронідазол і тинідазол добре, але тимчасові небажані реакції можливі. Британська служба охорони здоров'я (NHS) радить утримуватися від алкоголю під час курсу метронідазолу і ще 2 дні після нього^[10].

Ось що може супроводжувати приймання ліків:

• Нудота або блювання: найчастіший побічний ефект; допомагає простіша їжа і приймання таблетки після їди^[11].
• Присмак металу в роті: неприємний, але нешкідливий; допомагають вода і звична проста їжа^[11].
• Дискомфорт у шлунку або діарея: якщо діарея триває понад добу, слід порадитися з лікарем^[11].
• Головний біль або запаморочення: також описані серед можливих реакцій^[12].
• Нудота, біль у животі, припливи жару і сильне серцебиття: саме таку реакцію описують при поєднанні метронідазолу з алкоголем^[10].

Міф: навіть ковток спиртного на тлі метронідазолу спричиняє тяжку реакцію, схожу на отруєння. Насправді: огляд опублікованих випадків такої реакції не знайшов у жодному з них переконливого доказу, що її спричинив саме препарат^[13], і американські рекомендації 2021 року більше не вимагають відмовлятися від алкоголю під час лікування^[14]. Утім, інструкції до препарату і британська служба досі радять не пити, а відкласти келих на кілька днів значно простіше, ніж потім розбиратися з нудотою.

Ускладнення при відсутності лікування

Навіть якщо трихомоніаз нічим себе не виявляє, паразит підтримує запалення в статевих шляхах. Це підвищує ризики і для самої людини, і для її партнерів. У жінок обговорюють зв'язок трихомоніазу із запальними захворюваннями органів малого таза, у чоловіків рідше трапляються запалення придатка яєчка і простатит, а також можливе зниження фертильності^[3].

Найбільше уваги медики приділяють зв'язку трихомоніазу з ВІЛ. У метааналізі досліджень серед жінок із високим ризиком трихомоніаз підвищував імовірність заразитися ВІЛ приблизно в 1,5 раза^[15]. Запалена слизова легше ушкоджується, і вірусу простіше проникнути в організм.

У вагітних жінок

Для вагітних трихомоніаз має особливе значення: навіть безсимптомна інфекція може вплинути на термін пологів і вагу дитини.

До можливих наслідків трихомоніазу належать:

• Передчасні пологи: до 37 тижнів вагітності. У метааналізі 9 досліджень за участю понад 81 тисячі жінок трихомоніаз підвищував цей ризик у 1,42 раза^[16].
• Низька маса тіла при народженні: новонароджений важить менше 2500 грамів^[2].
• Передача ВІЛ: у жінок із ВІЛ запалення, спричинене трихомоніазом, полегшує передачу вірусу статевому партнерові^[2].

Через це американські рекомендації радять жінкам із ВІЛ обстежуватися на трихомоніаз на початку спостереження і далі щонайменше раз на рік, навіть без скарг^[14].

Рецидив і повторне зараження

Лікування трихомоніазу зазвичай ефективне, але не захищає від нового зараження. Приблизно кожна п'ята людина заражається знову протягом 3 місяців після лікування, найчастіше через секс без презерватива з інфікованим партнером^[2].

Повторне зараження не завжди дає симптоми, тому контрольний аналіз потрібен навіть тоді, коли партнер теж лікувався^[2]. Особливо якщо з'явився новий партнер або після лікування були незахищені контакти.

До факторів, які підвищують ризик повторного зараження, належать:

• Контакт із нелікованим партнером: найчастіша причина повернення інфекції.
• Секс надто рано: статеві контакти до завершення лікування в обох партнерів і протягом тижня після нього.
• Недотримання дозування або передчасне припинення курсу: паразит може загинути не повністю.

Повернення інфекції здебільшого не означає, що ліки не працюють: паразит лишився в колі партнерів або потрапив в організм знову. Стійкість до препаратів буває, але нечасто: у дослідженні 538 зразків трихомонад низьку стійкість до метронідазолу мали 4,3%, а стійких до тинідазолу не знайшли^[17]. Якщо інфекція тримається попри лікування і повторне зараження виключене, лікар призначає інший курс^[4].

Профілактика

Запобігти трихомоніазу можна, але самопочуття тут поганий орієнтир, бо більшість інфікованих не має симптомів. Захист потрібен постійно, незалежно від того, з ким і як часто людина має статеві контакти.

Найефективніші заходи профілактики такі:

• Використання презервативів: правильне використання під час кожного статевого акту найдієвіше запобігає трихомоніазу^[1].
• Регулярне обстеження: особливо при нових партнерах або кількох партнерах одночасно.
• Лікування в парі: обидва партнери лікуються, якщо в одного з них підтвердили діагноз.
• Чесність у стосунках: якщо повідомити партнера про трихомоніаз, він зможе вчасно пролікуватися і не передасть інфекцію далі. Коли сказати самому важко, лікар може допомогти повідомити партнерів^[1].
• Менше статевих партнерів: найнижчий ризик мають тривалі моногамні стосунки з партнером, який пройшов обстеження і не має інфекції^[2].

Жоден метод не дає стовідсоткової гарантії, але поєднання презервативів, обстежень і відвертих розмов із партнером істотно знижує шанси зіткнутися з інфекцією.

Коли звертатися до лікаря

Чекати, поки симптоми стануть «серйозними», при трихомоніазі не найкраща стратегія. Якщо є підозра на інфекцію або партнер отримав діагноз, до лікаря звертаються без зволікань, навіть без скарг. Те саме стосується ситуацій, коли з'явився новий партнер або були незахищені статеві контакти.

Є ознаки, з якими зволікати точно не варто:

• Виділення з піхви або статевого члена: особливо незвичного кольору, запаху чи консистенції.
• Печіння або біль: під час сечовипускання чи статевого акту.
• Свербіж, почервоніння, набряк: у ділянці статевих органів, навіть без виділень.
• Неприємний запах: який не минає після гігієнічних процедур.

Краще здати один аналіз і заспокоїтися, ніж залишити інфекцію без уваги: лікування просте, а наслідки нелікованої інфекції можуть бути тривалими.

Трихомоніаз під час вагітності

Трихомоніаз у вагітної потребує уваги, навіть якщо симптомів немає. Лікування можливе й безпечне, а нелікована інфекція може вплинути на перебіг вагітності.

Метронідазол вагітним дозволений: ці таблетки безпечні під час вагітності^[2]. Метааналіз досліджень не виявив зв'язку між прийманням метронідазолу в першому триместрі та вадами розвитку дитини^[18]. Тинідазол вагітним не рекомендують узагалі, бо його безпечність не встановлена^[4].

Крім передчасних пологів і малої ваги дитини, нелікований трихомоніаз пов'язують із такими ускладненнями:

• Передчасний розрив плодових оболонок: відходження вод до початку пологів і до 37 тижнів; за даними метааналізу, ризик вищий у 1,41 раза^[16].
• Затримка росту плода: дитина замала для свого терміну вагітності; ризик вищий у 1,51 раза^[16].

Про симптоми або відомий діагноз варто сказати лікареві ще під час планування вагітності або на першому візиті. Тоді лікування можна провести вчасно і безпечно.

Часті запитання (міфи й уточнення)

Чи є трихомоніаз «жіночою хворобою»?

Ні. Інфекція вражає і жінок, і чоловіків, просто в чоловіків вона здебільшого не дає симптомів^[1]. Передавати її це не заважає: серед жінок-партнерок інфікованих чоловіків трихомонаду знаходять у 67–100%^[3].

Чи пов'язаний трихомоніаз із гігієною?

Ні. Паразит передається майже виключно під час статевого контакту. Інфекція не з'являється через погану гігієну, чужі речі чи відвідування громадських туалетів. Уберегтися від неї допомагає захищений секс, а ретельне миття тут нічого не змінює.

Чи є трихомоніаз різновидом хламідіозу?

Ні. Це два різні захворювання. Хламідіоз спричиняє бактерія, трихомоніаз спричиняє найпростіший паразит. Вони мають різну природу, перебіг і лікування. Спільне в них лише те, що обидва передаються статевим шляхом.