Бактеріальний вагіноз (гарднерела)

За даними Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC), бактеріальний вагіноз є найпоширенішим вагінальним станом у жінок віком 15–44 роки^[1]. Метааналіз досліджень з усіх регіонів світу оцінив його поширеність у загальній популяції в 23–29%, а лікування лише симптомних випадків щороку коштує близько 4,8 млрд доларів^[2]. Ще одна його особливість: після стандартного лікування він часто повертається, і у 2025 році дослідники показали, що частина відповіді ховається в партнера.

Що таке бактеріальний вагіноз

Бактеріальний вагіноз (БВ) розвивається, коли порушується рівновага між різними видами бактерій у вагінальній флорі. У нормі в ній переважають лактобактерії, які створюють кисле середовище й стримують ріст умовно-патогенних мікроорганізмів. Коли анаеробні бактерії починають активно розмножуватися, вони витісняють лактобактерії, і рН зростає понад 4,5^[3]. У США загальнонаціональне обстеження виявило БВ у 29,2% жінок^[4].

Хоча стан найчастіше асоціюється із сексуально активними жінками, у тих, хто ніколи не мав статевих контактів, він трапляється рідко^[1]. На ризик впливають поведінкові та фізіологічні чинники^[5]:

• Вагітність та гормональні коливання; поширеність БВ зростає й під час менструації.
• Наявність мідної внутрішньоматкової спіралі; гормональна контрацепція ризику не підвищує.
• Використання спринцювання або агресивних засобів гігієни.
• Часта зміна статевих партнерів або новий партнер (зокрема партнерка-жінка).
• Невикористання презервативів чи стоматологічних дам (під час орального сексу).

Деякі жінки мають підвищену схильність до БВ: від природи в них менше лактобактерій або анаеробні бактерії розмножуються швидше. У загальнонаціональному обстеженні в США частота БВ помітно різнилася між етнічними групами (51,4% серед темношкірих жінок і 23,2% серед білих) і зростала з кількістю статевих партнерів упродовж життя та з частотою спринцювань^[4].

Причини та механізм розвитку

БВ виникає через порушення природного балансу мікрофлори вагіни. На відміну від класичних інфекцій, його не спричиняє один чужорідний мікроб. Кількість лактобактерій (Lactobacillus) зменшується, а анаеробні бактерії, які в нормі присутні в малій кількості, розмножуються надмірно. Чи може БВ бути наслідком зараження одним статевим збудником, досі невідомо^[5].

Лактобактерії виробляють молочну кислоту, яка підтримує кислий рН і пригнічує ріст інших мікроорганізмів. Найчастіше процес починає Gardnerella vaginalis: вона утворює на слизовій біоплівку, у якій потім легко оселяються інші умовно-патогенні бактерії^[3]. Через це змінюються і рН, і склад виділень, що дає характерні симптоми.

Вплив зовнішніх факторів

Спринцювання вимиває разом із потенційно шкідливими бактеріями й захисні лактобактерії. Антибіотики, призначені з іншого приводу, теж можуть знищити корисні мікроорганізми та «розчистити» шлях анаеробам.

Незахищений секс, новий партнер чи велика кількість партнерів пов'язані з вищим ризиком БВ. Офіційно він не належить до інфекцій, що передаються статевим шляхом, але статеві контакти можуть його спровокувати або передати^[6]. У жінок, які мають статеві стосунки з жінками, БВ часто буває в обох партнерок^[5]. Сприяти змінам бактеріального балансу можуть і мідна внутрішньоматкова спіраль чи механічний вплив під час інтенсивних статевих актів.

Симптоми бактеріального вагінозу

Часта безсимптомність ускладнює своєчасне виявлення БВ. Проте існують характерні ознаки, за якими його можна запідозрити.

Характерні симптоми:

• Виділення незвичного кольору: сірувато-білі, брудно-білі або зеленуваті^[7]. Вони однорідні й рідкі, рівномірно вкривають стінки піхви і не мають грудочок^[3], що відрізняє їх від виділень при молочниці.
• «Рибний» запах виділень: найхарактерніша ознака, яка особливо посилюється після сексу^[6]. Сперма має лужну реакцію, а в лужному середовищі запах стає різкішим; на цьому ж принципі побудований «тест на запах» з лугом.
• Печіння та подразнення: інколи з'являється вагінальне печіння або печіння під час сечовипускання^[7]. Свербіж для БВ нетиповий, на відміну від молочниці.
• Дискомфорт під час статевого акту: неприємні відчуття чи біль можуть бути пов'язані зі змінами слизової. Це не основна ознака БВ, і такий дискомфорт частіше мають інші причини, наприклад вагінальна сухість.

Читайте:

Чому під час місячних з’являється запах і як його зменшити

Запах під час місячних: звідки він береться, чим відрізняються металевий, «рибний» і гнильний запахи, що їх по...

Бактеріальний вагіноз і молочниця: у чому різниця

Бактеріальний вагіноз часто плутають із вагінальним кандидозом, який у народі називають «молочницею». Обидва стани змінюють виділення й викликають дискомфорт, але природа в них різна.

Молочницю спричиняє надмірне розмноження грибів роду Candida (найчастіше Candida albicans). Виділення стають густими, білими, схожими на сир, а для неї більш характерні сильний свербіж та подразнення піхви й вульви. Її лікують протигрибковими засобами у формі кремів, свічок або таблеток.

БВ проявляється рибним запахом і рідкими сіруватими чи зеленуватими виділеннями; сильний свербіж нетиповий. Його лікують антибіотиками (метронідазол чи кліндаміцин), а протигрибкові засоби й засоби від молочниці можуть стан навіть погіршити^[7].

Коротко: самостійно відрізнити БВ від молочниці за виділеннями вдається не завжди, тож перед лікуванням краще підтвердити діагноз мазком.

Діагностика та тести

Якщо виникла підозра на БВ, варто звернутися до гінеколога або сімейного лікаря. Лікар збирає анамнез, зокрема про попередні інфекції, контрацепцію та статеве життя, бо ці чинники впливають на вагінальну флору.

Основні методи діагностики

Найпоширеніші способи підтвердити БВ:

• Гінекологічний огляд: лікар оцінює стан слизової піхви й шийки матки та характер виділень: колір, запах і в'язкість.
• Забір зразка виділень: спеціальним тампоном беруть вагінальний секрет для лабораторного дослідження.
• Мікроскопічний аналіз: у нативному мазку («wet mount») шукають «ключові клітини» (clue cells), тобто клітини епітелію, обліплені паличковидними бактеріями; для діагнозу їх має бути щонайменше 20%^[3].
• Тест на запах: до зразка додають кілька крапель розчину гідроксиду калію; поява різкого рибного запаху свідчить на користь БВ.
• Перевірка рН: при БВ вагінальний рН перевищує 4,5.

Діагноз ставлять за сукупністю ознак. За критеріями Амселя потрібні щонайменше три з чотирьох: характерні виділення, ключові клітини, рН понад 4,5 і позитивний тест на запах^[5]. У дослідженнях використовують ще шкалу Ньюджента за мазком, забарвленим за Грамом: 7–10 балів відповідають БВ^[5].

Лікування та управління станом

Лікування спрямоване на придушення надмірного росту анаеробних бактерій і відновлення балансу мікрофлори. CDC рекомендує лікувати БВ у жінок із симптомами^[5].

Антибіотики, які використовуються для лікування БВ^[5]:

• Метронідазол: таблетки по 500 мг двічі на день протягом 7 днів або вагінальний гель 0,75% один раз на день протягом 5 днів.
• Кліндаміцин: вагінальний крем 2% на ніч протягом 7 днів; як альтернатива, вагінальні супозиторії 100 мг на ніч 3 дні або таблетки по 300 мг двічі на день 7 днів.

Альтернативними препаратами є також тинідазол (2 г раз на день 2 дні або 1 г раз на день 5 днів) і секнідазол (одноразово 2 г у гранулах)^[5]. Лікар обирає препарат і форму з урахуванням стану, зручності й протипоказань. Кліндаміциновий крем має масляну основу і ще 5 днів після застосування може послаблювати латексні презервативи й діафрагми, тому під час лікування краще утримуватися від сексу або послідовно користуватися презервативами^[5].

Курс треба завершити, навіть якщо симптоми зникли раніше: передчасне припинення антибіотиків підвищує ризик рецидиву^[7]. Заборону алкоголю під час приймання метронідазолу CDC у настановах 2021 року вважає необов'язковою, бо доказів реакції, подібної до дисульфірамової, бракує^[5]; проте інструкції до препарату часто радять утриматися, тож це варто обговорити з лікарем.

Приблизно 30% випадків БВ минають без лікування^[3], але передбачити, у кого саме, неможливо. Засобів без антибіотика з доведеною ефективністю для лікування БВ немає, тому самолікування рідко закінчується добре.

Лікування вагітних вимагає особливої уваги через ризик передчасних пологів. Метронідазол у дослідженнях не виявив тератогенної дії, а тинідазолу під час вагітності слід уникати^[5].

Профілактика бактеріального вагінозу

Стовідсоткового захисту від БВ немає: навіть CDC визнає, що механізми його поширення й найкращі способи профілактики досі до кінця не зрозумілі^[1]. Проте кілька звичок здатні знизити ймовірність цього стану.

Рекомендації для підтримання здорової мікрофлори

• Уникайте спринцювання: Міф: спринцювання «очищує» піхву й допомагає позбутися запаху. Насправді: воно порушує природний баланс бактерій, даних на користь спринцювання для лікування чи полегшення симптомів немає, а ризик рецидиву БВ воно може підвищувати^[5].
• Обмежуйте кількість статевих партнерів: часта зміна партнерів пов'язана з вищим ризиком БВ. Презервативи та стоматологічні дами зменшують ризик.
• Контролюйте гігієну: для зовнішніх статевих органів достатньо води й простого мила; вагінальні дезодоранти, ароматизовані гелі та агресивні пральні засоби для білизни краще не використовувати^[6].
• Носіть дихаючу білизну: бавовняну або хоча б із бавовняною ластовицею, яка відводить зайву вологу^[7].
• Очищуйте секс-іграшки: мийте їх після кожного використання, а якщо іграшкою користуються обоє партнерів або її застосовують поперемінно для анального та вагінального проникнення, надягайте новий презерватив щоразу^[7].

Ще один чинник ризику, який можна змінити, це куріння: NHS радить відмовитися від нього серед заходів профілактики^[6]. Антибіотики варто приймати лише за призначенням лікаря.

Міф: йогурт чи пробіотики з аптеки вилікують БВ або надійно захистять від нього. Насправді: CDC зазначає, що жодне дослідження не підтвердило користі таких продуктів замість антибіотиків чи як доповнення до них^[5]; кокранівський огляд також не знайшов достатніх доказів ні за, ні проти^[8]. Перспективним виглядає вагінальний препарат зі штамом Lactobacillus crispatus: у рандомізованому дослідженні після курсу метронідазолу БВ за 12 тижнів повернувся у 30% жінок, які його використовували, проти 45% у групі плацебо^[9]. Ідеться про окремий лікарський засіб.

Ускладнення та ризики

Сам по собі БВ зазвичай не небезпечний, проте без лікування він підвищує ризик низки ускладнень, пов'язаних передусім із репродуктивним здоров'ям.

• Підвищений ризик інфекцій, що передаються статевим шляхом, таких як гонорея, хламідіоз і трихомоніаз^[5], а також ВІЛ: за метааналізом 23 публікацій, БВ підвищував ризик зараження ВІЛ у 1,6 раза^[10].
• Дисбаланс мікрофлори знижує природний захист слизової, роблячи її вразливішою до патогенів.
• Розвиток запальних захворювань органів малого таза (ЗЗОМТ), а також вищий ризик інфекцій після гінекологічних операцій^[3]. Інфекція може поширюватися на матку, маткові труби та яєчники й спричиняти запалення та біль.
• Порушення фертильності. Після ЗЗОМТ у маткових трубах можуть утворюватися рубці й спайки; у дослідженні жінок, які перенесли ЗЗОМТ, безпліддя частіше розвивалося в тих, у кого труби були частково або повністю непрохідні^[11].
• Ускладнення під час вагітності. БВ із симптомами пов'язаний із передчасним розривом плодових оболонок, передчасними пологами та іншими несприятливими наслідками вагітності^[5].

Чому важливо лікувати бактеріальний вагіноз

Часті рецидиви можуть свідчити про глибші проблеми з мікрофлорою. Якщо БВ повертається знову й знову або лікування не допомагає, лікар може призначити додаткові дослідження, перевірку на інші інфекції або оцінити вплив гормональних змін. Для жінок із багатьма рецидивами існує підтримувальна схема: метронідазоловий гель двічі на тиждень понад 3 місяці; вона зменшує кількість рецидивів, але після її припинення ефект не зберігається^[5].

Бактеріальний вагіноз під час вагітності

Гормональні зміни під час вагітності роблять вагінальну флору вразливішою: БВ буває приблизно в 25% вагітних^[7]. Його пов'язують із приблизно дворазовим зростанням ризику передчасних пологів^[3], хоча в більшості вагітностей БВ проблем не створює^[6].

Лікування рекомендоване всім вагітним із симптомами, а рутинне обстеження вагітних без симптомів для профілактики передчасних пологів не рекомендоване^[5]. Кокранівський огляд 21 дослідження показав, що антибіотики ефективно усувають БВ під час вагітності та знижують ризик пізнього викидня, але загалом не зменшують ризику передчасних пологів до 37 тижнів^[12]. Призначений курс не варто скорочувати чи змінювати дозування без погодження з лікарем.

Партнерські відносини та передачі бактерій

Сексуальна активність впливає на ймовірність БВ, хоча класичною статевою інфекцією його не вважають. Чоловіки не можуть хворіти на БВ, бо цей стан пов'язаний із вагінальною флорою, але можуть передавати пов'язані з ним бактерії^[7].

Міф: раз БВ не вважають ІПСШ, партнера-чоловіка лікувати немає сенсу. Насправді: у рандомізованому дослідженні 2025 року чоловіки отримували таблетки й крем з антимікробними засобами для шкіри статевого члена, і БВ упродовж 12 тижнів повернувся у 35% їхніх партнерок проти 63% у групі, де лікували лише жінку; дослідження зупинили достроково через очевидну перевагу^[13]. Метааналіз шести досліджень підтвердив, що лікування самими таблетками для чоловіка рецидивів не зменшує, а комбінована схема потребує подальшої перевірки^[14]. Настанови CDC 2021 року, ухвалені до цього дослідження, рутинного лікування партнерів не рекомендують^[5], тож рішення варто обговорити з лікарем.

Коротко: при повторних епізодах БВ у жінки з постійним партнером-чоловіком варто запитати лікаря про одночасне лікування обох.

Чи можливо повністю уникнути бактеріального вагінозу

Гарантій немає, бо стан залежить від особливостей власної мікрофлори та низки зовнішніх чинників.

Один епізод БВ не означає, що він обов'язково повернеться, проте рецидиви трапляються часто. У дослідженні після курсу метронідазолу БВ повернувся у 58% жінок протягом 12 місяців; ризик був вищим у тих, хто вже мав БВ раніше, мав постійного партнера або партнерку-жінку^[15]. За оцінкою Cleveland Clinic, протягом життя повторно стикаються з БВ до 80% жінок^[7].