Захворювання, що передаються статевим шляхом

Рак шийки матки належить до небагатьох пухлин, причину яких відомо напевно. Майже всі його випадки спричиняють онкогенні типи вірусу папіломи людини (ВПЛ), а цим вірусом за життя заражається майже кожна сексуально активна людина^[1]. Здебільшого імунна система позбувається його сама, без жодних симптомів. Небезпечною стає лише стійка інфекція, яка роками непомітно змінює клітини шийки матки^[1]. Ця історія добре показує, як статеві інфекції перетворюються на хвороби: тихо, повільно і часто тоді, коли людина про зараження давно забула.

Інфекції та захворювання: у чому різниця

Колись усі ці хвороби називали «венеричними», і в побуті ця назва досі жива. Лікарі тепер частіше кажуть про інфекції, бо збудник може жити в організмі без жодних проявів і все одно передаватися партнерам. Інфекція означає, що бактерія, вірус чи паразит потрапили в організм і розмножуються. Захворювання починається тоді, коли збудник уже пошкоджує тканини або порушує роботу органів і з'являються симптоми.

Інфекція може залишатися прихованою: нічого не болить, нічого не видно. Проте організм уже зустрівся зі збудником, і саме на цьому етапі перебіг найлегше зупинити. Тож будь-яке захворювання, що передається статевим шляхом (ЗПСШ), починається з інфекції, що передається статевим шляхом (ІПСШ), але не кожна інфекція доходить до хвороби. Науковцям відомо понад 30 бактерій, вірусів і паразитів, які передаються під час сексу, проте більшість випадків припадає на вісім збудників: чотири з них виліковні (сифіліс, гонорея, хламідіоз, трихомоніаз), а чотири віруси (гепатит B, вірус простого герпесу, ВІЛ і вірус папіломи людини) лишаються в організмі надовго або назавжди^[2].

Кілька прикладів того, як інфекція переходить у хворобу:

• Вірус папіломи людини: багато людей мають його без будь-яких проявів. Але деякі його типи здатні спричинити передракові зміни клітин або генітальні бородавки, і це вже захворювання^[3].
• ВІЛ: після зараження симптомів може не бути роками. Без лікування вірус поступово виснажує імунну систему, і розвивається СНІД^[4].
• Сифіліс: на початку це лише невелика безболісна виразка, а через роки без лікування можливе ураження мозку, серця і судин^[5].

Тому безсимптомна інфекція потребує такої самої уваги, як і та, що вже дає про себе знати.

Основні типи ЗПСШ

Захворювання, що передаються статевим шляхом, дуже різні за проявами й наслідками. Одні перебігають тихо, інші дають яскраві симптоми вже за кілька днів. Частину повністю виліковують, інші контролюють ліками роками.

Вірус папіломи людини (ВПЛ)

Вірус папіломи людини належить до найпоширеніших статевих інфекцій: за оцінкою ВООЗ, його мають близько 300 мільйонів жінок у світі^[2]. Типів цього вірусу понад сотню. Більшість нічим себе не виявляє і минає сама. Типи високого ризику можуть змінювати клітини шкіри й слизових так, що з часом виникає рак^[3]. Найнебезпечніші з них 16-й і 18-й: у великому міжнародному дослідженні їх знайшли в 71% випадків інвазивного раку шийки матки^[6].

Онкогенні типи вірусу пов'язують із виникненням^[3]:

• раку шийки матки
• раку анального каналу
• раку статевого члена
• раку вульви та піхви
• деяких видів раку голови й шиї, зокрема ротоглотки.

Зміни, спричинені онкогенними типами, можуть роками нічим себе не виявляти, а від появи змінених клітин до раку зазвичай минають роки й десятиліття^[1]. За цей час їх вдається знайти під час скринінгу: цитологічного мазка (Пап-тесту) або тесту на ВПЛ.

Генітальні бородавки

Інші, низькоонкогенні типи вірусу папіломи спричиняють генітальні бородавки, медична назва яких гострокінцеві кондиломи. У побуті їх називають просто «кондиломами» або «папіломами в інтимній зоні». Це м'які утворення тілесного або білуватого кольору на статевих органах чи навколо заднього проходу. Самі бородавки в рак не переходять^[7], але можуть заважати фізично й пригнічувати настрій.

Бородавки іноді зникають самостійно, проте можуть з'являтися знову. Якщо потрібне лікування, використовують^[7]:

• креми, розчини або мазі для місцевого нанесення
• кріотерапію, тобто заморожування
• електрокоагуляцію («припікання») або видалення лазером.

Нарости можна прибрати, але сам вірус може ще довго лишатися в організмі, тому бородавки інколи повертаються^[7].

Генітальний герпес

Генітальний герпес (у побуті «статевий герпес») проявляється пухирцями, які лопаються й залишають болісні виразки на статевих органах, біля ануса чи на стегнах. Після першого епізоду вірус залишається в нервових вузлах поблизу і може знову спричиняти висип на тому самому місці. Загострення провокують ультрафіолет, тертя, куріння, алкоголь^[8]. Вилікувати герпес неможливо. Противірусні ліки полегшують загострення, а людям, у яких буває понад 6 загострень на рік, можуть призначити щоденний курс на 6–12 місяців^[8]. Герпес 2-го типу приблизно втричі підвищує ризик заразитися ВІЛ^[9].

ВІЛ та СНІД

Вірус імунодефіциту людини поступово руйнує імунну систему. Через 2–6 тижнів після зараження частина людей переносить коротку грипоподібну хворобу з болем у горлі, температурою, збільшеними лімфовузлами й висипом, а потім симптомів може не бути роками^[4]. У побуті ВІЛ і СНІД часто вживають як синоніми, хоча це неточно: ВІЛ є вірусом, а СНІД (синдром набутого імунодефіциту) його пізньою стадією, яка без лікування розвивається зазвичай через багато років^[10].

На цій стадії людина стає вразливою до інфекцій і пухлин, з якими здорова імунна система легко справляється. Типові прояви запущеної ВІЛ-інфекції^[10]:

• стрімка втрата ваги
• гарячка, діарея, виражена слабкість
• тяжкі інфекції, зокрема туберкульоз і тяжкі бактеріальні інфекції, а також пухлини, наприклад лімфоми
• ураження нервової системи, зокрема криптококовий менінгіт (грибкове запалення оболонок мозку).

Антиретровірусна терапія пригнічує вірус настільки, що тест його вже не знаходить, і тоді людина не передає ВІЛ статевим партнерам^[10]. Більшість тих, хто лікується, ніколи не доходить до стадії СНІДу і живе довго^[4].

Сифіліс

Сифіліс спричиняє бактерія бліда трепонема, і перебігає він стадіями. Спершу на місці зараження з'являється безболісна виразка (твердий шанкр), яка зникає сама. Пізніше виникає висип на шкірі й слизових. Без лікування сифіліс переходить у приховану стадію без симптомів, а через роки в третинну, з ураженням мозку, серця й судин^[5]. За оцінкою ВООЗ, у 2022 році сифілісом заразилися 8 мільйонів дорослих^[5]. Сифіліс виліковний: основні ліки, бензатину бензилпеніцилін, вводять ін'єкцією, а на пізніх стадіях потрібно кілька доз^[5]. Вже наявних ушкоджень лікування не усуває.

Гонорея

Гонорея (стара побутова назва «трипер») уражає слизові сечостатевих шляхів, а також прямої кишки, горла й очей, якщо туди потрапили сперма чи вагінальні виділення^[11]. У чоловіків вона зазвичай дає печіння під час сечовипускання і виділення з пеніса, у більшості жінок не дає жодних симптомів^[12]. Гонокок стрімко набуває стійкості до антибіотиків, і ВООЗ попереджає про ризик, що колись гонорея стане невиліковною^[12].

Хламідіоз

Хламідіоз одна з найпоширеніших статевих інфекцій: у 2020 році ним заразилися 128,5 мільйона дорослих^[13]. Інфекція часто не дає симптомів або дає ледь помітні, а без лікування може спричинити запалення органів малого таза, безпліддя і позаматкову вагітність^[13]. Лікується антибіотиками, тож головне завдання полягає в тому, щоб вчасно її виявити.

Трихомоніаз

Трихомоніаз (у побуті часто кажуть просто «трихомонада») спричиняє одноклітинний паразит піхвова трихомонада. У жінок він дає виділення з піхви, свербіж, біль під час сечовипускання і сексу, у чоловіків здебільшого не має симптомів^[14]. Трихомоніаз повністю виліковується метронідазолом або тинідазолом, а без лікування пов'язаний з ускладненнями вагітності й запальними захворюваннями органів малого таза^[14].

Гепатит B

Гепатит B вражає печінку і передається через кров, сперму та вагінальні виділення. Якщо людина заражається дорослою, хронічна інфекція розвивається менш ніж у 5% випадків, а в немовлят приблизно в 95%^[15]. Хронічний гепатит B може призвести до цирозу і раку печінки: у 2022 році від його наслідків померли близько 1,1 мільйона людей^[2]. Від нього є ефективна вакцина.

Запальне захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ)

Запальне захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ) є ускладненням: інфекція піднімається з піхви й шийки матки до матки, маткових труб і яєчників. Найчастіше винні хламідії та гонокок, рідше звичайні бактерії піхви^[16]. У побуті такий стан часто називають «запаленням придатків», хоча придатки (труби й яєчники) уражаються не завжди окремо від матки. ЗЗОМТ може супроводжуватися болем унизу живота, болем під час сексу, кровотечами між менструаціями й температурою, а може перебігати майже непомітно^[16]. Найнебезпечніший наслідок полягає в рубцях на маткових трубах, через які виникають безпліддя або позаматкова вагітність.

Симптоми: як помітити проблему

Більшість статевих інфекцій перебігає без жодних ознак^[2]. Людина почувається здоровою, але збудник поступово вражає організм або передається іншим. Коли ж симптоми з'являються, ігнорувати їх не можна.

Перші ознаки зазвичай виникають у місцях контакту: на шкірі, слизових, у сечостатевих шляхах. На пізніх стадіях деяких інфекцій додаються ураження нервової, імунної та серцево-судинної систем.

Сигнали, які можуть вказувати на статеву інфекцію^[17]. Не всі вони з'являються одразу, але навіть один із них дає привід обстежитися:

• біль або печіння під час сечовипускання чи сексу
• виразки, пухирці, бородавки або висипання на статевих органах, біля ануса, на стегнах або в роті
• виділення з піхви або пеніса, незвичні за кольором чи запахом
• свербіж, подразнення, почервоніння в інтимній зоні
• набряк або біль у яєчках
• кровотечі між менструаціями або кров після статевого акту.

На пізніших стадіях інфекція може виявлятися далеко від статевих органів. Привід для обстеження дають:

• тривала або періодична гарячка
• хронічна втома, виснаження
• втрата ваги без очевидних причин
• порушення пам'яті, концентрації, координації
• погіршення слуху або зору
• нудота, біль у животі
• біль під час менструацій, якого раніше не було.

Суворого шаблону немає: одна й та сама інфекція в різних людей дає різні симптоми або не дає їх зовсім. Тому лише аналіз показує, чи є інфекція^[17].

Читайте:

Ознаки статевих інфекцій у чоловіків

Виділення, печіння під час сечовипускання, виразки чи висип на долонях: як статеві інфекції проявляються в чо...

Як передаються ЗПСШ

Більшість захворювань, що передаються статевим шляхом, поширюються під час сексу, і це поняття ширше, ніж здається. Передача можлива без проникнення і без еякуляції. Одні збудники живуть у слизових оболонках, інші в біологічних рідинах, треті на шкірі, тому захист залежить від типу контакту і стану здоров'я обох партнерів.

Збудник потрапляє в організм через мікротріщини, виразки, слизові оболонки або під час контакту з кров'ю, спермою, вагінальними виділеннями. Для деяких інфекцій досить дотику до ураженої шкіри.

Основні шляхи передачі:

• Вагінальний секс: класичний шлях передачі багатьох інфекцій, зокрема ВІЛ, хламідіозу, гонореї, сифілісу, трихомоніазу.
• Анальний секс: один із найризикованіших через тонку слизову прямої кишки, яка легко травмується. Підвищує ризик ВІЛ, вірусу папіломи, сифілісу.
• Оральний секс: так передаються гонорея, сифіліс, герпес і вірус папіломи, тому інфекції бувають і в горлі^[11].
• Контакт шкіри зі шкірою: достатній для передачі вірусу папіломи^[3] та герпесу, навіть якщо шкіра партнера виглядає нормально^[9].
• Від матері до дитини: під час вагітності, пологів або грудного вигодовування^[2]. Під час вагітності дитині передається сифіліс^[5], під час пологів герпес^[9] і гонорея^[11], а ВІЛ і під час вагітності, і з грудним молоком^[10].
• Контакт із кров'ю: небезпечний насамперед щодо ВІЛ і гепатиту B, зокрема через спільні голки, татуювання чи пірсинг нестерильними інструментами^[15], а також сифілісу при переливанні неперевіреної крові^[5].

Вплив на організм і ускладнення

Статеві інфекції рідко залишаються «місцевою» проблемою. Без лікування вони здатні пошкоджувати життєво важливі системи організму, і часто незворотно. Одні ускладнення розвиваються за кілька місяців, інші за роки. Найвразливіші імунна, нервова, серцево-судинна та репродуктивна системи, а частина ушкоджень наростає поступово, без гострих проявів.

Ускладнення, які можуть виникнути без лікування:

• Ураження головного та спинного мозку: нейросифіліс порушує мислення, координацію, психіку і спричиняє сильний головний біль. Ураження нервової системи, очей і вух при сифілісі можливе на будь-якій стадії, навіть ранній^[5].
• Імунодефіцит: ВІЛ знищує CD4-лімфоцити, різновид білих кров'яних клітин, які керують імунною відповіддю. Запущена ВІЛ-інфекція означає, що їх лишилося менше 200 в мікролітрі крові^[10], і тоді з'являються тяжкі інфекції, яких у здорових людей не буває.
• Ураження серця й судин: третинний сифіліс може вражати серце й великі судини, зокрема аорту^[5].
• Передракові зміни та рак: онкогенні типи вірусу папіломи пов'язані з раком шийки матки, анального каналу, вульви, статевого члена, ротоглотки, а хронічний гепатит B з раком печінки^[2]. Жінки з ВІЛ мають ушестеро вищий ризик раку шийки матки^[1].
• Безпліддя: хламідіоз і гонорея спричиняють запалення, після якого маткові труби рубцюються і стають непрохідними. У великому дослідженні серед жінок, які перенесли підтверджене під час лапароскопії ЗЗОМТ і намагалися завагітніти, трубне безпліддя виявили в 10,8%, а в групі порівняння не виявили жодного випадку^[18]. У чоловіків гонорея може спричинити запалення яєчок і безпліддя^[12].
• Позаматкова вагітність: ще один наслідок ЗЗОМТ, коли запліднена яйцеклітина не може потрапити до матки через пошкоджені труби і прикріплюється поза нею^[16].
• Вищий ризик ВІЛ: герпес, гонорея і сифіліс полегшують зараження ВІЛ^[2]; сифіліс, наприклад, підвищує цей ризик приблизно вдвічі^[5].

Що довше інфекція живе в організмі, то більша ймовірність ушкоджень, які лишаться навіть після повного знищення збудника.

Коротко: антибіотики знищують збудника сифілісу, гонореї чи хламідіозу, але не відновлюють рубці на маткових трубах чи ушкоджені нерви. Тому вирішальне значення має термін, коли інфекцію виявили.

Вагітність і ризики передачі

Деякі статеві інфекції потрапляють до плода ще до народження або заражають дитину під час пологів. Загроза від різних інфекцій неоднакова, тому про них думають ще до зачаття або на ранніх термінах вагітності.

Найбільше на вагітність і здоров'я дитини впливають ВІЛ, сифіліс, гонорея, хламідіоз і герпес. Генітальні бородавки дитині передаються рідко. Запалення органів малого таза після нелікованої інфекції впливає на здатність завагітніти й виносити дитину в майбутньому.

Що треба знати під час вагітності:

• Сифіліс: переходить через плаценту і спричиняє вроджений сифіліс. Якщо вагітна не лікується, лікується пізно або неправильним антибіотиком, у 50–80% випадків вагітність закінчується несприятливо: мертвонародженням, смертю новонародженого, передчасними пологами^[5]. У 2022 році сифіліс мали близько 1,1 мільйона вагітних у світі^[2].
• ВІЛ: може передатися дитині під час вагітності, пологів і грудного вигодовування. Антиретровірусна терапія, розпочата якомога раніше, захищає і матір, і дитину^[10].
• Гонорея і хламідіоз: підвищують ризик передчасних пологів і малої ваги дитини^[13]. Гонорея під час пологів може спричинити в новонародженого запалення очей, яке без лікування загрожує сліпотою^[11].
• Герпес: герпес новонародженого трапляється рідко, приблизно в 10 на 100 тисяч пологів, але може залишити стійкі неврологічні ураження. Найвищий ризик, коли мати вперше заражається наприкінці вагітності^[9].
• Генітальні бородавки: дитині передаються рідко. Частину методів лікування вагітним не застосовують, тому про вагітність треба сказати лікареві^[7].
• ЗЗОМТ: після нього значно зростає ризик безпліддя і позаматкової вагітності^[16].

Тому під час вагітності обов'язково обстежують на ВІЛ, сифіліс і гепатит B, а за потреби на інші інфекції. Це дає змогу вчасно розпочати безпечне для дитини лікування.

Як діагностують ЗПСШ

Розмови про симптоми для діагнозу не досить. Більшість інфекцій роками не проявляються або дають скарги, які легко сплутати з іншими хворобами, тож навіть висип чи виділення лікар не може оцінити «на око». У побуті часто просять «здати аналізи на приховані інфекції», але такого медичного поняття немає: краще прямо сказати лікареві, які були контакти, і він підбере потрібні тести.

Вибір аналізу залежить від підозрюваної інфекції, симптомів, статі й видів сексуальних контактів. Основні методи:

• Огляд: лікар оцінює шкіру, слизові, лімфатичні вузли, шукає висип, виразки, бородавки.
• Мазки і зішкріби: зі слизової піхви, шийки матки, сечівника (уретри), анального каналу або горла. Хламідії, гонокок і трихомонаду в них шукають методом ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції) та подібними тестами, які знаходять генетичний матеріал збудника^[13][14]. Замість мазка часто підходить зразок сечі^[11].
• Аналіз крові: на ВІЛ, сифіліс^[5], гепатити B і C. Для пошуку хламідій і гонокока кров не підходить, їх шукають у мазку чи сечі.
• Кольпоскопія: огляд шийки матки під збільшенням, щоб знайти зміни, спричинені вірусом папіломи, і вирішити, як їх лікувати^[1].
• Лапароскопія: огляд органів малого таза через невеликі проколи; нею підтверджують ЗЗОМТ у складних випадках, коли інші методи не дають відповіді^[18].

Коли саме здавати аналіз після ризикованого контакту, скільки триває період «вікна» і як часто перевірятися без симптомів, залежить від конкретної інфекції. Якщо симптоми минули самі, інфекція не обов'язково зникла: твердий шанкр загоюється без лікування, а сифіліс переходить у приховану стадію^[5].

Методи лікування

Лікування буває коротким і простим або потребує постійного контролю. Бактеріальні інфекції і трихомоніаз виліковуються повністю, вірусні пригнічують до мінімальної активності^[2]. У будь-якому разі вчасна терапія знижує ризик ускладнень і передачі збудника іншим.

Схему лікар підбирає з огляду на збудника, стадію, вагітність і загальний стан здоров'я. Самолікування таблетками, «що допомогли знайомим», небезпечне: неправильний препарат чи доза лишають інфекцію живою і допомагають бактеріям ставати стійкими до антибіотиків^[12].

Основні методи лікування ЗПСШ:

• Антибіотики: при гонореї, сифілісі, хламідіозі; при трихомоніазі протипротозойні препарати. Курс приймають повністю, навіть якщо симптоми зникли.
• Противірусні препарати: при герпесі скорочують загострення і зменшують їх частоту, при ВІЛ антиретровірусна терапія утримує вірус під контролем^[10].
• Засоби місцевої дії: креми, розчини, мазі для лікування бородавок і місцевих уражень.
• Хірургічні методи: для видалення великих бородавок^[7] або зрідка при ускладненнях ЗЗОМТ, наприклад гнійниках (абсцесах) у трубах чи яєчниках^[16].
• Кріотерапія або лазер: для видалення генітальних бородавок^[7]; кріотерапію, термоабляцію чи висічення електричною петлею застосовують і для знищення передракових змін шийки матки^[1].
• Тимчасова відмова від сексу: до завершення лікування, навіть якщо симптомів уже немає. При гонореї, наприклад, чекають щонайменше 7 днів після приймання ліків, а партнерів теж обстежують і лікують^[12].

Те, що інфекція вже встигла пошкодити, не завжди вдається відновити. Але більшості ускладнень можна запобігти, якщо не зволікати з діагностикою і пройти лікування до кінця.

Профілактика ЗПСШ

Жоден метод не дає абсолютного захисту, але більшості інфекцій, що передаються статевим шляхом, можна запобігти. Профілактика охоплює і презерватив, і щеплення, і звичку перевірятися регулярно, ще до появи будь-яких скарг.

Статеві інфекції не вибирають людей за віком, орієнтацією чи соціальним статусом. Навіть один постійний партнер не гарантує безпеки, бо інфекція з попередніх стосунків може роками нікого не турбувати.

Що реально знижує ризик:

• Відверта розмова: перед новими стосунками обговорити попередні тести і домовитися, як захищатися. Це турбота про обох, без підозри.
• Регулярні обстеження: навіть без симптомів, особливо при нових партнерах. Жінкам, крім того, потрібен регулярний скринінг шийки матки на вірус папіломи чи змінені клітини^[1].
• Презервативи: у парах, де ними користувалися завжди, ризик ВІЛ знижувався приблизно на 80%^[19]; від інфекцій, що передаються через шкіру, вони захищають частково.
• Латексні серветки: захищають під час орального сексу, зокрема при контакті з вульвою або анусом^[17].
• Вакцинація: безпечні й ефективні вакцини існують проти двох вірусних статевих інфекцій, вірусу папіломи людини та гепатиту B^[2]. Обидва віруси можуть спричинити рак, тож щеплення захищає й від нього.
• Доконтактна профілактика ВІЛ (PrEP): препарати для людей із підвищеним ризиком зараження, щоденні таблетки, вагінальне кільце або ін'єкції тривалої дії^[10].
• Постконтактна профілактика ВІЛ: курс ліків, який починають якомога швидше після можливого зараження, не пізніше ніж через 72 години^[4].

Коротко: щеплення від вірусу папіломи й гепатиту B захищає від двох статевих інфекцій, які можуть закінчитися раком, і зробити його можна задовго до будь-якого ризику.

Профілактика складається з кількох звичок: відкритих розмов, турботи про себе і готовності перевіритися, а не гадати.