Захворювання, що передаються статевим шляхом

Деякі статеві інфекції не викликають жодних відчутних симптомів. Але це не робить їх безпечними: з часом вони можуть перейти в серйозні хвороби, які впливають на імунну, репродуктивну або нервову систему.

Статеві інфекції — тема, яку часто оминають. Але уникнення розмов не зменшує ризиків. У той час як одні хвороби супроводжуються помітними симптомами, інші розвиваються без жодного натяку і виявляються лише тоді, коли вже пошкоджені внутрішні органи. 

Інфекції та захворювання: у чому різниця

У медичній термінології важливо не плутати інфекцію та захворювання. Ці поняття тісно пов’язані, але не взаємозамінні. Інфекція — це початок процесу, коли патогени (бактерії, віруси, паразити) потрапляють в організм і починають там розмножуватися. Захворювання — це наступний етап, коли цей процес вже викликає пошкодження, порушення в роботі органів або систем, і супроводжується симптомами.

Інфекція може залишатися прихованою — жодних ознак, нічого не болить. Але це не означає, що все добре. Організм уже стикнувся з патогеном, і саме в цей момент можна зупинити прогресування. Якщо ж інфекція починає впливати на тканини або викликає імунну відповідь — це вже хвороба. Тобто, будь-яке захворювання, що передається статевим шляхом (ЗПСШ), починається з інфекції (ІПСШ), але не кожна інфекція доходить до стадії хвороби.

Щоб краще зрозуміти, розгляньмо кілька прикладів:

• Вірус папіломи людини (ВПЛ): багато людей мають вірус папіломи людини без будь-яких проявів. Але деякі його штами здатні викликати передракові зміни або генітальні бородавки — це вже захворювання.
• ВІЛ: після зараження може не бути симптомів роками. Але коли вірус ослаблює імунну систему — розвивається СНІД.
• Сифіліс: на ранньому етапі — лише невелика виразка. З часом — ураження серця, мозку, судин.

Отже, ігнорувати безсимптомну інфекцію — значить дозволити їй перейти у щось значно серйозніше.

Основні типи ЗПСШ

Захворювання, що передаються статевим шляхом, дуже різноманітні за проявами, наслідками та механізмами. Деякі з них протікають тихо, інші — проявляються яскраво вже за кілька днів. Є такі, що піддаються повному лікуванню, а є й ті, які залишаються в організмі назавжди. Щоб розібратися, розгляньмо найпоширеніші типи ЗПСШ окремо.

Вірус папіломи людини (ВПЛ)

Це один із найпоширеніших вірусів, що передається статевим шляхом. Деякі його типи нічим себе не проявляють і зникають самостійно. Інші — можуть викликати зміну клітин на слизовій та шкірі, що згодом переходить у рак. Найнебезпечнішими вважаються типи 16 і 18.

ВПЛ пов’язують із виникненням:

• раку шийки матки
• раку анального отвору
• раку статевого члена
• раку вульви
• орального та ротоглоткового раку.

Зміни, викликані онкогенними штамами, можуть залишатися безсимптомними до появи пухлини. Але є можливість виявити ці зміни завдяки скринінговим тестам — наприклад, цитологічному мазку (ПАП-тесту) або тесту на ВПЛ.

Генітальні бородавки

Інша група ВПЛ, що має низький онкогенний ризик, викликає генітальні бородавки — м’які утворення тілесного або білуватого кольору, які з’являються в ділянці статевих органів або ануса. Ураження не перероджуються в рак, але можуть викликати фізичний дискомфорт або емоційне напруження.

Бородавки іноді зникають самостійно. Проте можливі й рецидиви. Якщо необхідне лікування, використовують:

• препарати для місцевого нанесення (наприклад, креми або розчини)
• кріодеструкцію — замороження
• термокоагуляцію — припікання.

Хоча зовнішні прояви можна усунути, сам вірус в організмі може зберігатися тривалий час.

Генітальний герпес

Генітальний герпес, вірус проявляється у вигляді сверблячих пухирців або виразок на статевих органах. Після першого епізоду можливі рецидиви, особливо під час стресу чи зниження імунітету. І хоча герпес не виліковується повністю, противірусна терапія допомагає зменшити тривалість загострення й кількість рецидивів.

ВІЛ та СНІД

Вірус імунодефіциту людини поступово руйнує імунну систему. У перші роки після зараження симптоми можуть бути мінімальними або взагалі відсутніми. Але без лікування вірус послаблює захисні механізми організму, і розвивається СНІД — синдром набутого імунодефіциту.

На цій стадії людина стає вразливою до безлічі інфекцій, грибкових уражень, деяких форм раку. Типові симптоми СНІДу:

• стрімка втрата ваги
• виражена слабкість
• часті інфекції
• ураження нервової системи.

Завдяки сучасній антиретровірусній терапії люди з ВІЛ можуть жити десятиліттями без розвитку СНІДу, зберігаючи якість життя.

Сифіліс

Це бактеріальна інфекція з кількома клінічними фазами. На початковій стадії виникає безболісна виразка (твердий шанкр), яка зникає сама. Пізніше з’являється висип на шкірі, слизових, іноді — гарячка. Без лікування сифіліс переходить у приховану, а потім — у третинну фазу з ураженням мозку, судин, серця. Антибіотикотерапія (найчастіше — ін’єкції пеніциліну) ефективно знищує бактерію, але не усуває вже наявні ушкодження.

Гонорея

Ще одна бактеріальна інфекція, що вражає слизову сечостатевого тракту. У чоловіків зазвичай викликає болісне сечовипускання і гнійні виділення. У жінок — часто перебігає без симптомів, але може призвести до серйозних ускладнень.

Хламідіоз

Хламідіоз – одна з найпоширеніших безсимптомних інфекцій. Вона часто лишається непоміченою, але здатна викликати запалення в малому тазу, пошкодження маткових труб і безпліддя. Лікується антибіотиками, але важливо виявити її вчасно.

Тазове запальне захворювання (PID)

Це вже не окрема інфекція, а ускладнення після нелікованої гонореї або хламідіозу. Вражає матку, труби, яєчники. Може супроводжуватися болем у нижній частині живота, температурою, а іноді протікає безсимптомно. Одне з найнебезпечніших наслідків — формування рубців, що призводить до безпліддя або позаматкової вагітності.

Симптоми: як помітити проблему

Багато інфекцій, що передаються статевим шляхом, протікають без жодних ознак. Людина може відчувати себе абсолютно здоровою, але при цьому бути носієм вірусу чи бактерії, які поступово вражають організм або передаються іншим. Саме це робить ЗПСШ підступними: симптоми з’являються не завжди і не одразу. Але якщо вони виникають — ігнорувати їх не можна.

Перші ознаки зазвичай з’являються в місцях контакту: на шкірі, слизовій, у сечостатевих шляхах. На пізніх стадіях додаються симптоми, що свідчать про системне ураження — з боку нервової, імунної, серцево-судинної систем.

Ось перелік сигналів, які можуть вказувати на ЗПСШ. Не всі вони обов’язково з’являться одразу, але поява навіть одного з них — привід для обстеження:

• біль або печіння під час сексу чи сечовипускання
• виразки, пухирці або висипання на статевих органах, анусі, стегнах або в роті
• виділення з піхви або пеніса, незвичні за кольором або запахом
• свербіж, подразнення, почервоніння в інтимній зоні
• набряк або біль у яєчках
• міжменструальні кровотечі або кров після статевого акту.

На пізніших стадіях інфекція може виявлятись не лише в статевій сфері. Варто звертати увагу на:

• тривалу або періодичну лихоманку
• хронічну втому, виснаження
• втрату ваги без очевидних причин
• порушення пам’яті, концентрації, координації
• погіршення слуху або зору
• нудоту, біль у животі, дискомфорт під час менструацій.

Ключова особливість — відсутність суворого шаблону. Одна й та сама інфекція може давати різні симптоми у різних людей або не давати їх взагалі. Це ще раз підкреслює важливість регулярного тестування навіть за відсутності скарг.

Як передаються ЗПСШ

Більшість захворювань, що передаються статевим шляхом, поширюються під час сексуального контакту — але це поняття значно ширше, ніж здається. Передача може відбуватись навіть без проникнення, а іноді — й без еякуляції. Деякі інфекції живуть у слизових оболонках, інші — у біологічних рідинах, треті — на шкірі, тому захист залежить не лише від презерватива, а й від типу контакту та стану здоров’я партнерів.

Інфекції можуть потрапити в організм через мікротріщини, відкриті виразки, слизові оболонки або при безпосередньому контакті з рідинами — кров’ю, спермою, вагінальними виділеннями. Для деяких збудників навіть цього не потрібно: достатньо шкірного дотику в ураженій зоні.

Щоб краще розуміти ризики, важливо знати, які саме шляхи передачі існують:

• Вагінальний секс: класичний шлях передачі багатьох інфекцій — зокрема ВІЛ, хламідіозу, гонореї, сифілісу.
• Анальний секс: один із найризикованіших шляхів через тонку слизову прямої кишки, яка легко травмується. Підвищує ризик передачі ВІЛ, ВПЛ, сифілісу.
• Оральний секс: може стати джерелом зараження ВПЛ, гонореєю, сифілісом, герпесом. Особливо при наявності мікротравм, карієсу, пародонтозу.
• Контакт шкіра до шкіри: достатній для передачі ВПЛ або герпесу, навіть якщо зовнішніх проявів у партнера немає.
• Передача від матері до дитини: можливий під час вагітності, пологів або грудного вигодовування — наприклад, для сифілісу, ВІЛ, генітальних бородавок (в окремих випадках).
• Контакт із кров’ю: потенційно небезпечний при ВІЛ або сифілісі, зокрема під час переливань, через нестерильні голки або татуювання.

Вплив на організм і ускладнення

ЗПСШ — це не лише локальні інфекції. Якщо їх не виявити й не лікувати вчасно, вони здатні пошкоджувати життєво важливі системи організму — не завжди очевидно, не завжди швидко, але часто незворотно. Деякі ускладнення розвиваються протягом років, інші — проявляються через кілька місяців. Саме через це лікарі наголошують не лише на лікуванні симптомів, а й на регулярному обстеженні, навіть якщо немає скарг.

Різні збудники можуть уражати різні органи. Але найвразливішими залишаються імунна, нервова, серцево-судинна та репродуктивна системи. Частина цих ушкоджень може з’являтись поступово, без гострих проявів, тому пацієнт дізнається про них, коли зміни вже незворотні.

Нижче — приклади ускладнень, які можуть виникнути, якщо ЗПСШ залишити без лікування:

• Ураження мозку та спинного мозку: у пізній стадії сифіліс викликає нейросифіліс — стан, що впливає на когнітивні функції, координацію, зір, слух і навіть психіку.
• Імунодефіцит: ВІЛ поступово знищує CD4-клітини, залишаючи організм без захисту. У фінальній стадії — СНІД — можливі важкі інфекції, що не виникають у здорових людей.
• Порушення роботи серця: сифіліс на пізніх етапах може вражати аорту та клапани, викликаючи серцеву недостатність.
• Передракові й онкологічні зміни: ВПЛ високого ризику асоціюється з розвитком раку шийки матки, анального отвору, вульви, пеніса, ротоглотки. Ураження можуть тривалий час не мати симптомів.
• Безпліддя: хламідіоз і гонорея часто викликають хронічне запалення, яке призводить до формування рубців у маткових трубах і непрохідності. У чоловіків — ураження придатків яєчок.
• Позаматкова вагітність: ще одна небезпечна форма наслідків ПІД — коли запліднена яйцеклітина не може потрапити до матки через пошкоджені труби.

Важливо розуміти: чим довше інфекція живе в організмі, тим більша ймовірність, що вона залишить після себе ураження, які не вдасться усунути навіть після повного знищення збудника.

Вагітність і ризики передачі

Період вагітності — це не лише вразливий час для майбутньої матері, а й критично важливий для розвитку дитини. Деякі інфекції, що передаються статевим шляхом, можуть потрапляти до організму плода ще до народження або інфікувати новонародженого під час пологів. Не всі ЗПСШ несуть однакову загрозу, але ризики існують, і їх потрібно враховувати ще до зачаття або на ранніх термінах вагітності.

Частина захворювань, зокрема ВІЛ, сифіліс і хламідіоз, має прямий вплив на перебіг вагітності та розвиток плода. Інші — як-от генітальні бородавки — рідко передаються новонародженим, але можуть ускладнити пологи. Запалення в малому тазу, що виникає після нелікованих ІПСШ, впливає на здатність до зачаття та виношування дитини в майбутньому.

Ось кілька важливих моментів, на які варто звернути увагу під час вагітності:

• Сифіліс: може передаватися через плаценту, викликаючи вроджену інфекцію, що іноді закінчується викиднем або мертвонародженням.
• ВІЛ: здатен інфікувати дитину під час вагітності, пологів або грудного вигодовування. Ризик значно знижується при вчасному призначенні антиретровірусної терапії.
• Генітальні бородавки: дуже рідко передаються дитині. Але якщо вони великі або розміщені в ділянці піхви, можуть стати причиною для кесаревого розтину.
• Тазове запальне захворювання (ПІД): після нього значно зростає ризик безпліддя або позаматкової вагітності — коли запліднена яйцеклітина імплантується поза межами матки.

Під час вагітності обов’язково призначають скринінг на ВІЛ, сифіліс, хламідіоз та інші інфекції. Це дозволяє виявити проблему вчасно та підібрати безпечне лікування або відтермінувати втручання до закінчення вагітності — залежно від ситуації.

Як діагностують ЗПСШ

Діагностика захворювань, що передаються статевим шляхом, не обмежується розмовою про симптоми. Більшість інфекцій можуть роками не проявлятися або викликати неспецифічні скарги, які легко переплутати з іншими хворобами. Тому лікар не може поставити діагноз «на око» — навіть якщо є висип, виділення чи біль.

Точне виявлення збудника можливе лише за допомогою лабораторних та інструментальних методів. Вибір аналізів залежить від конкретного захворювання, симптомів, статі, статевої активності й наявності ускладнень.

Ось основні методи, які використовуються для виявлення ЗПСШ:

• Фізикальний огляд: оцінка стану шкіри, слизових, лімфатичних вузлів, наявності висипів, виразок, бородавок.
• Мазки і зішкріб: беруться зі слизових оболонок піхви, шийки матки, уретри або анального каналу — залежно від підозри.
• Аналіз крові: використовують для виявлення ВІЛ, сифілісу, гепатиту В, гепатиту С, антитіл до хламідій або герпесу.
• Кольпоскопія: застосовується у гінекології для виявлення змін на шийці матки, викликаних ВПЛ або іншими інфекціями.
• Лапароскопія: у складних випадках — для виявлення запалень у малому тазу, коли інші методи не дають чіткого результату.

Варто пам’ятати: навіть якщо симптоми минули самі собою, це не означає, що інфекція зникла. Деякі збудники залишаються в організмі надовго і можуть активізуватися пізніше або передаватися іншим.

Методи лікування

Залежно від типу захворювання, лікування може бути простим і короткочасним або вимагати постійного контролю. Головне — не відкладати звернення по допомогу. Деякі інфекції виліковуються повністю, інші — залишаються в організмі, але можуть бути пригнічені до мінімальної активності. У будь-якому разі вчасна терапія знижує ризик ускладнень і передачі збудника іншим людям.

Схема лікування підбирається індивідуально, з урахуванням збудника, фази хвороби, загального стану здоров’я та супутніх проблем. Самолікування або використання «чогось подібного, що допомогло знайомим» може тільки ускладнити перебіг хвороби та ускладнити подальшу терапію.

Основні методи лікування ЗПСШ включають:

• Антибіотики: застосовуються для боротьби з бактеріальними інфекціями, такими як гонорея, сифіліс, хламідіоз. Схема — строго за призначенням, з повним курсом навіть після зникнення симптомів.
• Противірусні препарати: використовуються при герпесі або ВІЛ для зменшення активності вірусу й кількості рецидивів.
• Засоби місцевої дії: мазі, креми, розчини — для лікування бородавок, локальних уражень, свербежу.
• Хірургічні методи: іноді потрібні для видалення новоутворень або ускладнень (наприклад, при хронічному ПІД).
• Лазер або кріотерапія: застосовуються для усунення генітальних бородавок чи уражених ділянок шийки матки.
• Тимчасове утримання від сексу: обов’язкова умова до завершення лікування, навіть якщо симптомів уже немає — щоб не заразити партнера та не отримати повторне інфікування.

Те, що вже встигло пошкодити організм, не завжди можна повернути назад. Але більшість ускладнень можна попередити, якщо не зволікати з діагностикою та дотримуватись призначеного лікування до кінця.

Профілактика ЗПСШ

Жоден метод не дає абсолютного захисту, але більшість інфекцій, що передаються статевим шляхом, можна попередити. Профілактика — це не лише про презерватив, а й про стиль життя, відкритість у стосунках і готовність перевірятися регулярно, а не тільки тоді, коли щось пішло не так.

Важливо розуміти, що ЗПСШ не вибирають людей за віком, орієнтацією чи соціальним статусом. Інфекції передаються через контакт — фізичний, біологічний чи шкірний — і ризик виникає там, де немає обговорення, довіри або відповідальності.

Ось що реально знижує шанси підхопити ЗПСШ, навіть якщо ви сексуально активні:

• Відкрите обговорення: перед початком нових стосунків варто говорити про попередні контакти, тестування та очікування. Це не недовіра — це турбота про обох.
• Регулярне тестування: навіть без симптомів. Особливо якщо були нові партнери або відкриті стосунки. Перевірка на ВІЛ, сифіліс, хламідії, гонорею та ВПЛ — базовий рівень відповідальності.
• Правильне використання презервативів: захищає від багатьох інфекцій, що передаються через рідини. Але не завжди — від вірусів, які живуть на шкірі (ВПЛ, герпес).
• Використання латексних серветок: дає захист під час орального сексу. Підходить для контакту з вульвою або анусом.
• Вакцинація: проти ВПЛ та гепатиту В. Обидві інфекції можуть призвести до раку, і щеплення — це дієвий захист.
• PrEP (передекспозиційна профілактика): рекомендована людям із підвищеним ризиком інфікування ВІЛ. Це препарати, які приймаються щоденно й знижують ризик зараження.

Профілактика — це не один жест і не разова дія. Це система: культура спілкування, звичка дбати про себе і розуміння, що знати — краще, ніж здогадуватись.

Низьке лібідо: чому та способи його підвищення

Цукровий діабет 2 типу: причини, симптоми, лікування

Поговоримо про лібідо: чому немає взаємного потягу?