Розацеа: симптоми, причини, лікування

Людям з розацеа десятиліттями радили відмовитися від кави, адже після горнятка обличчя «спалахує». У 1981 році дерматолог перевірив це просто: пацієнти пили каву й окремо кофеїн при 22 °C, а також каву й звичайну воду, нагріті до 60 °C. Холодні напої почервоніння не викликали, а гарячі кава й вода спричиняли однаковий приплив крові до обличчя. Винною виявилася температура, кофеїн тут ні до чого^[1]. Через кілька десятиліть велике спостереження за понад 82 тисячами жінок показало навіть протилежне: ті, хто пив чотири й більше горнят кави з кофеїном на день, мали на 23% нижчий ризик розацеа, ніж ті, хто майже не пив кави^[2]. Ця історія добре ілюструє розацеа: про неї ходить багато порад, але перевірені факти часто виглядають інакше.

Наскільки поширена розацеа

Метааналіз 32 досліджень, у яких загалом взяли участь понад 26,5 мільйона людей, оцінив поширеність розацеа серед дорослих у 5,46%. Хвороба трапляється і в жінок (5,41%), і в чоловіків (3,90%), найчастіше у віці 45–60 років. В опитуваннях за симптомами цифри виходять вищими, ніж за діагнозами лікарів, тобто частину почервоніння люди помилково приписують розацеа^[3]. Найчастіше її діагностують у людей зі світлою шкірою, хоча розацеа буває за будь-якого кольору шкіри^[4].

Від «типів» до ознак: як класифікують розацеа

Раніше розацеа ділили на чотири підтипи: еритематотелеангіектатичну, папулопустульозну, фіматозну та очну. На практиці в однієї людини часто поєднуються кілька з них, тому у 2017 році експертний комітет Національного товариства розацеа (США) запропонував описувати хворобу через окремі ознаки, тобто фенотипи, які пов'язані зі спільним механізмом запалення^[5]. Міжнародна група ROSCO у 2019 році підтримала цей підхід і порадила лікувати кожну ознаку окремо, поєднуючи засоби, а метою лікування вважати повне очищення шкіри, а не просто «трохи краще»^[6].

За цією логікою діагноз можна поставити за однією з двох ключових ознак: стійким почервонінням центральної частини обличчя, яке періодично посилюється, або фіматозними змінами, тобто потовщенням шкіри. Інші ознаки враховують, коли їх щонайменше дві: припливи, папули й пустули, телеангіектазії (розширені дрібні судини) та ураження очей^[4].

Симптоми розацеа

Розацеа зазвичай зосереджена на щоках, носі, підборідді й лобі. Симптоми можуть то посилюватися, то стихати, а їхня вираженість дуже різниться від людини до людини.

Почервоніння й видимі судини

Це найвідоміша картина, яку раніше називали еритематотелеангіектатичною розацеа. Обличчя часто «спалахує» від тепла, емоцій чи алкоголю, а з часом почервоніння стає стійким і нагадує сонячний опік. На щоках і крилах носа з'являються тонкі червоні судинні «павутинки». Шкіра буває сухою, чутливою, може пекти або свербіти, особливо після нанесення косметики.

Папули й пустули

На тлі почервоніння виникають червоні горбики (папули) і гнійнички (пустули), схожі на прищі. Головна відмінність від акне полягає у відсутності комедонів, тобто чорних і білих «крапок»^[4]. Висипання бувають болючими, шкіра навколо може набрякати.

Потовщення шкіри (фіма)

Шкіра поступово грубшає, пори збільшуються, рельєф стає горбистим. Найчастіше це відбувається на носі й має назву ринофіма. Вона типова для чоловіків^[4].

Ураження очей

Очна розацеа проявляється сухістю, почервонінням очей, сльозотечею, печінням, відчуттям піску чи стороннього тіла, світлобоязню та нечіткістю зору. Часто запалюються краї повік, на них утворюються кірочки. За різними даними, очі уражені в 50–75% людей з розацеа^[4]. Дослідження дають ще ширший розкид, від 6% до 72%, бо очна розацеа досі погано вивчена^[7]. Очна розацеа буває навіть у дітей і людей з темною шкірою, у яких її легко пропустити^[8]. Сухість і печіння в очах легко сплутати зі звичайним синдромом сухого ока, тому людям з розацеа варто розповідати лікарю й про очні скарги.

Чому виникає розацеа

Точна причина розацеа невідома, проте вчені вже добре розуміють кілька ланок, які разом запускають хронічне запалення.

Надмірна реакція вродженого імунітету

Колись поширеною була думка, що імунна система при розацеа «атакує власні клітини шкіри», як при автоімунних хворобах. Насправді проблема в іншому. Шкіра людей з розацеа виробляє аномально багато кателіцидину, природного протимікробного пептиду, і розщеплює його на незвичні фрагменти, які підсилюють запалення й розширення судин^[9]. Тобто захисна система шкіри реагує надто бурхливо на звичайні подразники: тепло, ультрафіолет, мікроорганізми.

Кліщі Demodex

Мікроскопічні кліщі Demodex живуть у волосяних фолікулах і трапляються також на здоровій шкірі. Метааналіз 23 досліджень показав, що в людей з розацеа ці кліщі виявляють у 9 разів частіше, ніж у людей без неї, а їхня щільність на шкірі значно вища. Втім, такі дослідження не можуть довести, що кліщі спричиняють хворобу, а не просто краще розмножуються на вже запаленій шкірі^[10].

Спадковість

Дослідження 275 пар близнюків показало, що в однояйцевих близнюків тяжкість розацеа збігається помітно частіше, ніж у різнояйцевих. Внесок генів оцінили приблизно в 46%. Решта припадає на зовнішні чинники, серед яких найсильніше зв'язок мали вік і ультрафіолет, отриманий упродовж життя^[11].

Helicobacter pylori: зв'язок слабкий

Ідея, що шлункова бактерія Helicobacter pylori спричиняє розацеа, звучить давно. Метааналіз 2017 року не знайшов статистично значущого загального зв'язку, лише в дослідженнях з дихальним уреазним тестом. Лікування інфекції теж не дало достовірного покращення шкіри^[12]. Свіжіший метааналіз 2024 року виявив, що інфекцію в людей з розацеа знаходять дещо частіше, але у великих популяційних дослідженнях цей зв'язок зникав^[13]. Тому шукати й лікувати H. pylori «від розацеа» без скарг на шлунок немає підстав. Інша річ, якщо є симптоми виразкової хвороби.

Тригери загострень

Тригери не викликають саму хворобу, але провокують спалахи почервоніння й нові висипання. Національне товариство розацеа опитало 1066 пацієнтів, що в них спричиняє загострення^[14]:

• сонце: 81%;
• емоційний стрес: 79%;
• спекотна погода: 75%;
• вітер: 57%;
• інтенсивні фізичні навантаження: 56%;
• алкоголь: 52%;
• гаряча ванна: 51%;
• холодна погода: 46%;
• гостра їжа: 45%;
• вологість повітря: 44%;
• тепло в приміщенні й певні засоби догляду: по 41%;
• гарячі напої: 36%.

Автори опитування наголошують, що набір тригерів у кожного свій, тому корисно вести щоденник і записувати, після чого стався спалах^[14]. Окремі продукти, як-от молочні, певні фрукти чи овочі, називала лише невелика частка опитаних, тож вилучати з раціону все підряд немає сенсу.

Найбільше доказів проти алкоголю. У тому ж великому спостереженні за жінками, яке вивчало каву, вживання 30 г алкоголю й більше на день було пов'язане з підвищенням ризику розацеа на 53% порівняно з тими, хто не пив, особливо для білого вина й міцних напоїв^[15]. Стрес посідає в опитуванні друге місце, тому техніки релаксації мають практичний сенс, хоча клінічних досліджень саме при розацеа мало.

Читайте:

Розацеа -дієта

Розацеа — хронічне захворювання шкіри, яке може сильно вплинути на якість життя. Важливу роль у контролі сим...

Діагностика

Лабораторного аналізу на розацеа не існує. Дерматолог ставить діагноз за оглядом і розпитуванням, біопсія зазвичай не потрібна^[4]. Лікар запитає, коли з'явилися перші симптоми, що провокує спалахи, чи є подразнення очей, що ви вже пробували для лікування і чи є схожі проблеми в родичів.

Розацеа важливо відрізнити від схожих станів^[4]:

• акне: є комедони, яких при розацеа немає;
• себорейний дерматит: жирне лущення в носогубних складках, на бровах і волосистій частині голови;
• червоний вовчак: висип «метелик» на щоках зазвичай не заходить у носогубні складки й не має гнійничків;
• реакція на гормональні мазі: кортикостероїди на обличчі можуть викликати схожий на розацеа дерматит і загострення після відміни.

Біопсію або аналізи призначають лише тоді, коли картина нетипова й треба виключити інші хвороби. Якщо турбують очі, варто показатися офтальмологу.

Лікування розацеа

Розацеа не виліковується остаточно, але більшість її проявів добре контролюються. Кокранівський огляд 2015 року проаналізував 106 рандомізованих досліджень, у яких взяли участь 13 631 людина^[16]. За його висновками, найсильніші докази мають місцеві засоби бримонідин, азелаїнова кислота й івермектин, а також доксициклін та ізотретиноїн усередину^[17]. Лікування підбирають під конкретні ознаки, і часто поєднують кілька засобів^[6].

Засоби від папул і пустул

Івермектин, крем 1%. У дослідженні з 962 учасниками його порівняли з метронідазолом 0,75%. Через 16 тижнів івермектин зменшив кількість висипань на 83,0% проти 73,7%, а стану «чисто або майже чисто» досягли 84,9% проти 75,4% пацієнтів. Переносимість івермектину була кращою^[18].

Метронідазол місцево ефективніший за плацебо, що підтверджено доказами помірної якості^[19]. Це давній і доступний засіб.

Азелаїнова кислота у формі 20% крему і 15% гелю зменшує кількість запалених елементів і почервоніння. Систематичний огляд дійшов висновку, що вона щонайменше не поступається метронідазолу^[20].

Засоби від стійкого почервоніння

Для стійкого почервоніння створили гелі й креми, які тимчасово звужують судини. Гель бримонідину зменшував почервоніння вже через 30 хвилин після нанесення, і ефект тримався до 12 годин. У цих дослідженнях не спостерігали звикання чи «рикошетного» почервоніння^[21]. Крем оксиметазоліну 1% в об'єднаному аналізі двох досліджень з 885 учасниками також достовірно зменшував почервоніння порівняно з основою крему^[22]. Ефект цих засобів тимчасовий, тому їх наносять щодня.

Таблетки

Доксициклін призначають при помірній і тяжкій папулопустульозній розацеа. Спеціальна форма 40 мг з модифікованим вивільненням діє протизапально в дозі, нижчій за антибактеріальну. У двох дослідженнях за 16 тижнів вона зменшувала кількість висипань значно сильніше, ніж плацебо. Найчастішими побічними ефектами були нежить, діарея й головний біль, кожен приблизно в 4–5% учасників^[23]. Доксициклін підвищує чутливість шкіри до сонця, тож під час лікування сонцезахист обов'язковий^[24].

Ізотретиноїн у низькій дозі допомагає, коли інше лікування не діє. У дослідженні з 156 пацієнтами доза 0,25 мг/кг на добу протягом 4 місяців забезпечила зменшення висипань щонайменше на 90% у 57,4% людей, а в групі плацебо лише в 10,4%. Проте після відміни розацеа повернулася в 58,3% тих, кого спостерігали далі^[25]. Ізотретиноїн з високою ймовірністю спричиняє вади розвитку плода чи втрату вагітності^[26], тому його приймають лише під контролем лікаря й з надійною контрацепцією.

Лазер та інтенсивне імпульсне світло

Процедури з лазером чи інтенсивним імпульсним світлом (IPL) найкраще прибирають видимі судини: після 1–3 сеансів їх стає менше на 50–75%, а результат зберігається 3–5 років. Самі оброблені судини не повертаються, але можуть з'явитися нові. Розлите почервоніння зменшується скромніше, в середньому приблизно на 20%. Сеанси проводять з інтервалом 3–4 тижні, після них часто буває почервоніння, яке зникає протягом двох тижнів^[27]. Імпульсний лазер на барвниках і IPL в порівняльному дослідженні дали однаковий результат^[28]. Кокранівський огляд оцінив докази ефективності світлових методів як низької якості^[19].

Лікування ринофіми

Потовщену шкіру носа ліки не розсмоктують. Її видаляють хірургічно або аблятивними лазерами: CO2-лазер і ербієвий лазер ефективні, при цьому ербієвий рідше залишає рубці й світлі плями^[29]. Після процедури потовщення може повертатися, тому лікар зазвичай призначає підтримувальне лікування^[27]. Зрідка в тканині ринофіми виявляють базальноклітинний рак шкіри, в одному дослідженні таких було 2 зі 140 пацієнтів^[30], тож вузол, що швидко росте на носі, треба показати лікарю.

Лікування очної розацеа

Для очей застосовують гігієну повік, антибіотики місцево чи всередину, краплі з циклоспорином та IPL. Систематичний огляд 66 публікацій показав, що повна чи часткова відповідь на місцеві протимікробні засоби була в 91% пацієнтів, на антибіотики всередину в 89%, на циклоспорин у 87%, а на саму гігієну повік у 65%^[7]. Проте якісних рандомізованих досліджень мало, і для циклоспорину Кокранівський огляд оцінив докази як низькі^[19]. Окремий огляд IPL-терапії повік: у п'яти невеликих дослідженнях частковий ефект отримав 91% пацієнтів, але повного одужання не досяг ніхто^[31]. При частих закапуваннях краще обирати краплі без консервантів.

Коротко: висипання найкраще лікують івермектин, азелаїнова кислота, метронідазол і доксициклін, почервоніння тимчасово зменшують бримонідин чи оксиметазолін, а судини найкраще прибирає лазер або IPL.

Догляд за шкірою при розацеа

Шкіра при розацеа чутлива й легко подразнюється, тому правильний догляд є частиною лікування. Американська академія дерматології радить^[32]:

• Сонцезахист щодня. Засіб широкого спектра з SPF 30 і вище, бажано мінеральний, з оксидом цинку чи діоксидом титану. Наносити навіть у похмуру погоду, а також носити капелюх і сонцезахисні окуляри, шукати тінь.
• М'яке очищення. Делікатний засіб замість мила, наносити кінчиками пальців, змивати теплою водою й промокати бавовняним рушником. Мочалки, щітки й скраби не підходять.
• Зволоження. Після вмивання й ліків наносити зволожувальний крем або засіб для відновлення бар'єру шкіри.
• Обережно з інгредієнтами. Уникати спирту, камфори, ароматизаторів, гліколевої й молочної кислот, ментолу, лаурилсульфату натрію та сечовини, а також тоніків і астрингентів. Обирати засоби з позначкою «без ароматизаторів», а не просто «без запаху».
• Тест нового засобу. Перевіряти косметику на невеликій ділянці шкіри, перш ніж наносити на все обличчя.
• Макіяж. Краще мінеральна пудра або засоби на водній основі. Зелений коректор маскує почервоніння.

Щоденний догляд за шкірою при розацеа складається з дрібниць: вмиватися теплою водою, нові засоби вводити по одному, щоб зрозуміти, який саме дав реакцію. Гормональні мазі на обличчя без призначення лікаря не використовуйте: кортикостероїди дають короткочасне полегшення, але потім викликають сильне загострення^[4]. Багато хто шукає домашні засоби від розацеа, проте їх варто перевіряти так само обережно, як і косметику.

Як зменшити кількість загострень

Запобігти самій хворобі неможливо, але частоту спалахів можна зменшити. Національне товариство розацеа радить^[33]:

• захищати обличчя від сонця цілий рік, носити капелюх з широкими крисами й стежити за УФ-індексом;
• пити каву, чай і какао теплими: часто достатньо просто знизити температуру напою;
• обмежити алкоголь: серед опитаних вино спричиняло загострення в 48%, міцні напої в 37%, пиво в 26%;
• у холод і вітер прикривати щоки й ніс шарфом, а для холодної пори підібрати зимовий догляд за чутливою шкірою;
• у спеку перебувати в прохолодному приміщенні, пити прохолодні напої, освіжати обличчя спреєм з прохолодною водою;
• замінити інтенсивні тренування, що перегрівають, на помірні або коротші й частіші;
• обмежити гострі приправи: чорний і білий перець, паприку, червоний і кайєнський перець;
• при стресі пробувати глибоке дихання, візуалізацію чи розслаблення м'язів;
• вести щоденник і уникати саме своїх провокаторів.

Від обмеження кави заради профілактики розацеа користі не очікують: автори великого дослідження прямо пишуть, що їхні дані цього не підтримують^[2].

Ускладнення та пов'язані хвороби

Якщо розацеа не лікувати, почервоніння може стати постійним, а на шкірі можуть залишитися рубці^[4]. Очна форма здатна дійти до запалення рогівки, тобто кератиту^[34].

Розацеа впливає й на психіку. Метааналіз когортних досліджень показав, що в людей з розацеа ризик розвитку депресії вищий приблизно в 2,4 раза, а тривожного розладу приблизно в 2,2 раза^[35]. Якщо пригніченість і небажання виходити з дому тривають тижнями, про це варто сказати лікарю, адже існують різні типи депресії, і їх лікують.

Систематичний огляд 29 досліджень пов'язав розацеа з депресією, артеріальною гіпертензією, серцево-судинними хворобами, тривожністю, порушеннями ліпідного обміну, діабетом, мігренню, ревматоїдним артритом та іншими станами. Автори підкреслюють, що причинний зв'язок не доведений^[36]. У популяційному дослідженні в людей з розацеа частіше траплялися целіакія, хвороба Крона, виразковий коліт і синдром подразненого кишківника^[37]. Ці зв'язки не означають, що одна хвороба спричиняє іншу, проте автори радять при скаргах на кишківник у людей з розацеа не відкладати обстеження.