Блефарит: причини, симптоми і лікування

У дослідженні 2022 року офтальмологи оглянули 1032 пацієнтів звичайних очних клінік і в 57,7% з них знайшли на віях «комірці», характерні сліди кліщів Demodex. Майже половина цих людей (44%) ніколи не чула від лікаря слова «блефарит»^[1]. Запалення країв повік трапляється дуже часто, але його довго списують на «втому очей» або алергію.

Коли краї повік запалюються, шкіра біля вій лущиться, а очі червоніють і сверблять. Людина відчуває, ніби в оці щось заважає, або помічає, що вії злипаються після сну. Блефарит зазвичай не загрожує зору, проте здатен надовго зіпсувати щоденний комфорт: це хронічний стан, і лікування контролює симптоми, але не дає остаточного вилікування^[2]. Головне в боротьбі з ним — регулярний догляд і терплячість.

Симптоми

Блефарит буває двох типів: передній і задній. Передній уражає зовнішній край повіки, де ростуть вії; його частіше пов'язують зі стафілококами (бактеріями, що живуть на шкірі) та себорейним дерматитом. Задній зачіпає внутрішній край, що прилягає до ока, і майже завжди означає дисфункцію мейбомієвих залоз, тобто дрібних жирових залоз у товщі повіки^[2]. Обидві форми часто поєднуються і мають подібні прояви. Найсильніше симптоми відчуваються зранку: за ніч людина не кліпає, сльоза застоюється, а краї повік склеюються виділеннями^[2].

Стан то стихає, то повертається, чергуючи ремісії й загострення. Запалення зазвичай охоплює обидва ока і завдає дискомфорту, але не погіршує зір назавжди. Типові прояви:

• Свербіж повік
• Почервоніння очей
• Подразнення та сльозотеча
• Лущення або кірочки біля вій
• Печіння чи поколювання очей
• Світлобоязнь
• Відчуття піску в оці
• Тимчасове погіршення зору

Блефарит часто розвивається разом із хворобами шкіри: розацеа, себорейним дерматитом або псоріазом. Розацеа особливо часто супроводжує задній блефарит, бо вражає водночас шкіру обличчя і мейбомієві залози^[2]; цей варіант називають очною розацеа. У таких випадках лікують і повіки, і шкіру.

Причини

Блефарит може розвиватися через проблеми з мейбомієвими залозами, бактерії, кліщів або захворювання шкіри. Іноді запалення пов'язане з подразненням косметикою чи розчинами для контактних лінз. Причини різняться залежно від форми захворювання.

Передній блефарит

Цей тип пов'язаний із процесами на зовнішньому краї повіки, де ростуть вії. Його можуть викликати такі чинники:

• Себорейний дерматит: лущення шкіри подразнює краї повік і викликає запалення.
• Розацеа: запалення шкіри обличчя нерідко поширюється й на повіки.
• Алергія: реакція на косметику, краплі або розчини для лінз може подразнювати повіки, часто разом з алергічним кон'юнктивітом.
• Сухість очей: зменшення сльозопродукції змінює бактеріальний баланс на краях повік і може провокувати запалення.
• Паразити: воші або кліщі Demodex оселяються у волосяних фолікулах вій і залозах. У 10-річному дослідженні Demodex знайшли у 62,4% людей із блефаритом і у 24,3% здорових, причому з віком кліщів більшає в обох групах^[3].
• Інфекція вірусом простого герпесу: у поодиноких випадках може викликати виразковий тип запалення країв повік.

Задній блефарит

Причиною заднього блефариту зазвичай є дисфункція мейбомієвих залоз. Вони виробляють жирову частину слізної плівки, яка не дає сльозі випаровуватися. Коли відтік жиру блокується або його склад змінюється, сльоза стає нестабільною, очі пересихають, а краї повік запалюються^[2]. До основних чинників належать:

• Дисфункція мейбомієвих залоз: закупорення залоз перешкоджає нормальному виділенню жиру.
• Розацеа: запальні зміни шкіри обличчя впливають і на залози повік.
• Себорейний дерматит: надлишкове лущення шкіри може поширюватися на краї повік.

Типи блефариту

Ознаки можуть відрізнятися залежно від форми запалення:

• Стафілококовий блефарит: може спричиняти випадіння вій або неправильний напрямок їх росту.
• Себорейний блефарит: супроводжується жирними лусочками біля вій.
• Виразковий блефарит: може викликати кровоточивість після зняття кірочок.
• Мейбомієвий блефарит: погіршує якість слізної плівки.
• Демодекозний блефарит: його характерна ознака — циліндричні «комірці» з лусочок біля основи вій^[1].

Причини часто поєднуються: шкірні захворювання, мікроорганізми й порушення секреції залоз підсилюють одне одного. Тому для ефективного лікування треба з'ясувати конкретний тип блефариту.

Фактори ризику

Імовірність блефариту зростає, якщо одночасно є кілька чинників, що впливають на шкіру або роботу повік:

• Розацеа або себорейний дерматит
• Діабет
• Носіння контактних лінз
• Перебування в сухому повітрі або кондиційованих приміщеннях
• Контакт із пилом або хімічними подразниками
• Жирна шкіра або надлишок мікроорганізмів на шкірі
• Неповне зняття макіяжу
• Гормональні зміни, зокрема менопауза
• Прийом певних ліків, наприклад протиракових препаратів

Під час загострення не варто носити контактні лінзи й користуватися косметикою для очей, особливо підводкою і тушшю^[4]. Лінзи додатково підсушують поверхню ока, а сон у контактних лінзах підвищує ризик інфекцій рогівки.

Міф: блефарит буває в неохайних людей, і ним можна заразитися. Насправді: блефарит не передається іншим людям^[4], а кліщів Demodex знаходять і в чверті людей без жодних скарг^[3]. Гігієна повік допомагає, але людина, яка ретельно вмивається, через розацеа, себорейний дерматит чи вікові зміни залоз однаково може мати схильність до запалення.

Діагностика

Для підтвердження діагнозу офтальмолог спочатку розпитує про симптоми, їхню тривалість і повторюваність, а потім уважно оглядає повіки та очі. Лікар оцінює краї повік, вії і поверхню ока, шукаючи запалення, кірочки або закупорені мейбомієві залози.

Найчастіше використовують щілинну лампу, спеціальний мікроскоп із вузьким яскравим променем світла. Пацієнт спирається підборіддям і лобом на підставки, а лікар під збільшенням оглядає краї повік і рогівку. Так визначають тип блефариту і помічають інші ураження: мейбомієві кісти, кон'юнктивіт або початкові зміни рогівки. Під лампою добре видно і «комірці» на віях, тому дослідники радять шукати їх під час кожного огляду^[1].

Після обстеження лікування підбирають залежно від виявленої причини. Якщо запалення пов'язане зі шкірним захворюванням або кліщами, терапію спрямовують і на основний чинник, щоб зменшити кількість загострень.

Лікування

План терапії залежить від типу блефариту та результатів огляду. Основа для всіх форм — гігієна повік; ліки додають, коли її недостатньо^[2]. Огляд 34 досліджень не знайшов жодного методу, що виліковує хронічний блефарит, хоча гігієна повік і місцеві антибіотики полегшують симптоми^[5].

Для усунення бактеріального запалення призначають очні мазі або краплі з антибіотиками, наприклад еритроміцином, бацитрацином чи поліміксином B. Місцеві антибіотики зменшують симптоми і прибирають бактерії з краю повіки при передньому блефариті^[5]. При задньому блефариті застосовують азитроміцин у краплях або доксициклін у таблетках, які діють і як протизапальні засоби. У метааналізі шести рандомізованих досліджень обидва варіанти покращували стан мейбомієвих залоз, а місцевий азитроміцин мав дещо кращий результат і менше системних побічних ефектів^[6]. Доксициклін часто дають у низьких дозах, проте доказів його користі поки небагато^[7].

Стероїдні очні краплі або мазі зменшують набряк і подразнення. Їх призначають короткими курсами під наглядом офтальмолога, іноді разом з антибіотиками, а переконливих доказів довгострокової користі стероїдів при хронічному блефариті немає^[5].

При задньому блефариті можуть застосовуватись краплі з циклоспорином, які гальмують місцеву імунну реакцію і зменшують запалення^[2]. Таку терапію офтальмолог підбирає індивідуально.

Для демодекозного блефариту з'явився спеціальний засіб: краплі з лотиланером 0,25%. У 2023 році їх схвалило Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA)^[8]. У двох великих дослідженнях (833 учасники) через 6 тижнів кліщі зникли у 60,2% людей, які отримували лотиланер, і у 16,1% у групі плацебо^[9]. Препарат доступний не в усіх країнах, тому досі часто використовують засоби з олією чайного дерева. Огляд Cochrane не дав певної відповіді щодо їхньої ефективності й радить нижчі концентрації, бо олія може подразнювати очі^[10]; наносити її на повіки краще за порадою лікаря.

Коротко: вилікувати блефарит раз і назавжди не можна, але гігієна повік разом із ліками під конкретну причину (бактерії, залози чи кліщі) тримає його під контролем.

Якщо блефарит спричинений розацеа або синдромом сухого ока, лікар може призначити креми для шкіри або зволожувальні краплі для стабілізації слізної плівки. Лікування першопричини зменшує частоту рецидивів.

У клініках застосовують і апаратні методи:

• LipiFlow: термопульсаційна процедура, що прогріває краї повік і очищує мейбомієві залози.
• Інтенсивне імпульсне світло (IPL): серія світлових імпульсів, які стимулюють залози й зменшують запалення.
• BlephEx: механічне очищення країв повік від кліщів, бактерій і біоплівки.

За мережевим метааналізом 47 досліджень, через 2–4 місяці найкраще полегшували симптоми сухості протоколи з IPL, а серйозних побічних ефектів не зафіксували^[11].

Зволоження очей

Штучні сльози зменшують сухість і подразнення протягом дня. При частому тривалому використанні краще обирати краплі без консервантів, які м'якше діють на поверхню ока.

Домашній догляд і гігієна повік

Гігієна повік потрібна при всіх типах блефариту і полегшує симптоми як переднього, так і заднього^[5]. Процедури продовжують і тоді, коли симптоми минули: якщо їх припинити, запалення повертається^[4]. На час загострення відмовтеся від туші, підводки й тіней.

Регулярний догляд складається з кількох простих кроків:

• Теплі компреси: розм'якшують кірочки та полегшують очищення.
• Очищення країв повік: допомагає зняти залишки кірочок і шкірного секрету.
• Масаж повік: сприяє відтоку жиру з мейбомієвих залоз.

Як робити теплий компрес

Теплий компрес знімає подразнення і розм'якшує загуслий секрет залоз. Чисту тканину, змочену теплою водою, прикладають до закритих очей на 5–10 хвилин^[4]. Коли вона охолоне, її знову занурюють у теплу воду й прикладають повторно.

Поради під час застосування:

• Змочуйте тканину лише у теплій воді, а не підігрівайте її в мікрохвильовій печі: так легко обпектися.
• Користуйтеся лише м'якою тканиною, не тріть повіки та не натискайте надто сильно, щоб не пошкодити шкіру.

Після компресу краї повік очищають м'якою серветкою або ватною паличкою, змоченою у теплій воді. Такий догляд зменшує лущення.

Зручнішою альтернативою можуть бути нагрівальні маски для очей, які довше тримають стабільну температуру. Для очищення є готові аптечні засоби для гігієни повік: гелі, пінки, серветки. У рандомізованому дослідженні спеціальний очищувач для повік зменшував симптоми і «комірці» на віях, а дитячий шампунь такого ефекту не дав і навіть погіршив закупорення залоз^[12].

Як очищати краї повік

Обережно протріть зону біля вій, де виходять протоки залоз, ватною паличкою з очищувальним засобом або, якщо його немає, зі слабким розчином дитячого шампуню (кілька крапель на півсклянки теплої води)^[4]. Очищення роблять двічі на день, і цей ритуал стає постійним.

Коротко: гігієну повік не кидають після покращення; спеціальний засіб для повік працює краще за дитячий шампунь.

Як масажувати повіки

Після теплого компресу масаж допомагає видавити загуслий секрет із мейбомієвих залоз. Масажують пальцем або ватною паличкою, обережно, круговими рухами вздовж лінії росту вій, без сильного натискання. Так відновлюється виділення жиру, що захищає поверхню ока від пересихання.

Можливі ускладнення

Якщо запалення залишити без уваги, з часом можуть з'явитися серйозніші проблеми з очима. Вони пов'язані з тривалим подразненням, змінами в роботі залоз і вторинними інфекціями^[2].

До можливих ускладнень належать:

• Халязіон: безболісне ущільнення на повіці через закупорення мейбомієвої залози.
• Ячмінь: болючий червоний вузлик біля вій, що утворюється через інфекцію волосяного фолікула.
• Кон'юнктивіт: запалення з країв повік переходить на кон'юнктиву, прозору оболонку ока, і розвивається блефарокон'юнктивіт^[13]. При легкому перебігу почервоніння зменшує і домашнє лікування кон'юнктивіту.
• Проблеми з віями: тривале запалення може призводити до випадіння вій, їхнього знебарвлення або росту в бік ока.
• Кератит або виразка рогівки: у тяжких випадках запалення або постійне тертя повіки пошкоджують рогівку, аж до втрати зору^[2].
• Порушення слізної плівки: дисбаланс жиру, слизу та води в сльозах викликає сухість або надмірну сльозотечу, і поверхня ока стає вразливою до подразнення.

Такі ускладнення трапляються нечасто, і постійна гігієна повік та контроль шкірних хвороб навколо очей допомагають їх уникнути.

Читайте:

Хвороби очей: симптоми, причини, лікування

Проблеми із зором трапляються в будь-якому віці, від шкільної короткозорості до глаукоми в літньому віці. Які...