Анемія: причини, симптоми, лікування

У 2021 році анемію мали 1,92 мільярда людей, тобто 24,3% населення Землі^[1]. Серед жінок 15–49 років показник ще вищий: за даними ВООЗ, анемія є в 30% із них, у 37% вагітних і в 40% дітей віком від 6 місяців до 5 років^[2]. Багато хто роками списує її прояви на звичайну перевтому.

Що таке анемія

Анемія означає, що в крові бракує еритроцитів або гемоглобіну, білка, який переносить кисень до тканин. Лікарі оцінюють її за концентрацією гемоглобіну. За настановою ВООЗ 2024 року, першим оновленням порогів з 1968 року^[3], анемію діагностують, якщо гемоглобін нижчий за 130 г/л у чоловіків, 120 г/л у невагітних жінок, 110 г/л у вагітних у першому й третьому триместрах і 105 г/л у другому^[4].

Причиною анемії може бути брак речовин для утворення клітин крові, їхнє надто швидке руйнування, кровотеча або порушення роботи кісткового мозку. Іноді анемія є самостійною хворобою, частіше ж наслідком іншої. Типи анемії різняться за походженням, перебігом і прогнозом.

За походженням анемії бувають набутими та успадкованими. Набуті з’являються протягом життя через захворювання, травми, дефіцит поживних речовин чи крововтрату. Успадковані пов’язані з генетичними змінами й часто проявляються з дитинства. За тяжкістю вони коливаються від легких, які легко виправити, до загрозливих для життя.

Іноді анемія є лише сигналом іншої серйозної патології. Серед чоловіків і жінок після менопаузи із залізодефіцитною анемією приблизно в третини знаходять хворобу, що її спричинила, найчастіше в травному тракті^[5].

Анемія трапляється в будь-якому віці. Найбільший тягар припадає на дітей до 5 років, жінок і країни Африки на південь від Сахари та Південної Азії^[1]. Поширеність залежить від харчування, доступу до медичної допомоги, інфекцій і хронічних хвороб.

Легка анемія може взагалі не мати симптомів, і людина дізнається про неї випадково з аналізу крові^[6]. Тяжка, навпаки, обмежує звичайну активність і потребує тривалого лікування.

Симптоми анемії

Прояви залежать від типу анемії, швидкості її розвитку й загального стану організму. Коли гемоглобін падає швидко, наприклад після кровотечі, симптоми з’являються різко; при повільному зниженні організм встигає пристосуватися^[6]. Найчастіше першою ознакою стає втома.

• Втома: виснаження, яке не минає навіть після відпочинку.
• Біль у грудях: виникає через нестачу кисню для серця, особливо в людей з ішемічною хворобою серця^[4].
• Запаморочення: порушення рівноваги, нестійкість, переднепритомний стан^[4].
• Часті інфекції: інфекції входять до ускладнень нелікованої анемії^[7]; особливо типові вони для апластичної анемії, коли кістковий мозок недовиробляє ще й лейкоцити.
• Серцебиття: пришвидшений або нерівний ритм, яким серце компенсує нестачу кисню^[4].
• Головний біль: періодичний або постійний^[2].
• Блідість шкіри: обличчя, слизові та нігтьові ложа стають світлішими, ніж звично.
• Пульсуючий шум у вухах: дзвін чи гул у такт серцю; при залізодефіцитній анемії він трапляється рідше за основні симптоми^[8].
• Задишка: утруднене дихання навіть при незначному навантаженні.

Ці симптоми рідко з’являються всі одночасно, і жоден з них не специфічний: головний біль чи слабкість часто мають інші причини. При дефіциті заліза бувають і незвичні ознаки: потяг їсти лід або папір (пікацизм), ламкі ложкоподібні нігті, синдром неспокійних ніг^[8]. Відповідь дає лише аналіз крові.

Читайте:

Чи може анемія викликати головний біль?

Анемія і головний біль: чому нестача гемоглобіну може відгукуватися болем у голові, при яких типах анемії це ...

Причини анемії

Лікарі поділяють анемії на набуті та успадковані, а частина форм може бути і тими, і іншими.

Міф: анемія і нестача заліза означають одне й те саме. Насправді: дефіцит заліза з їжею справді найчастіша причина анемії у світі, але на другому місці стоять гемоглобінопатії та гемолітичні анемії^[1], а ще бувають дефіцит фолатів і вітаміну B12, інфекції, хронічне запалення та спадкові хвороби^[2]. Препарати заліза в цих випадках не допоможуть, а при таласемії можуть зашкодити через перевантаження залізом.

Набуті анемії

Ці форми розвиваються впродовж життя через нестачу поживних речовин, крововтрату, хронічне запалення або аутоімунні порушення.

• Залізодефіцитна анемія: найпоширеніший тип. Виникає через недостатнє надходження заліза з їжею, погане всмоктування або втрату крові, наприклад через рясні місячні чи кровотечу в травному тракті^[5]. У 3–5% випадків причиною виявляється целіакія^[9].
• Анемія хронічних хвороб: при тривалому запаленні організм не може повноцінно використати запаси заліза для утворення еритроцитів.
• Аутоімунна гемолітична анемія: імунна система помилково атакує власні еритроцити й руйнує їх швидше, ніж утворюються нові.
• Макроцитарна та мегалобластна анемія: кістковий мозок виробляє занадто великі незрілі еритроцити. Причиною часто є дефіцит вітамінів групи B, насамперед B12 і фолатів.
• Нормоцитарна анемія: еритроцитів менше, але розмір клітин нормальний. Таку картину дають гостра крововтрата, гемоліз, хронічні хвороби^[4].
• Перніціозна анемія: аутоімунний стан, при якому організм втрачає здатність засвоювати вітамін B12.

Анемія нерідко супроводжує хронічні захворювання: онкологічні процеси, хвороби нирок, хвороби печінки, захворювання щитоподібної залози та запальні хвороби кишківника.

Успадковані анемії

Деякі форми передаються генетично, людина народжується з ними, і вони часто залишаються на все життя.

• Анемія Даймонда–Блекфана: кістковий мозок виробляє недостатньо еритроцитів.
• Анемія Фанконі: рідкісний стан, що підвищує ризик недостатності кісткового мозку та інших кровотворних розладів.
• Серпоподібноклітинна анемія: еритроцити набувають форми серпа, стають жорсткими й можуть закупорювати дрібні судини.
• Таласемія: організм виробляє менше гемоглобіну, тому еритроцити дрібні й менш ефективні.

Інші типи анемій

Ці стани можуть бути як набутими, так і спадковими.

• Апластична анемія: кістковий мозок втрачає здатність виробляти достатньо клітин крові.
• Гемолітична анемія: еритроцити руйнуються швидше, ніж організм встигає їх замінити.
• Мікроцитарна анемія: клітини дрібні через нестачу гемоглобіну. Вона супроводжує дефіцит заліза, таласемію або сидеробластну анемію.
• Сидеробластна анемія: залізо надходить у клітину, але не вбудовується в гемоглобін на етапі формування еритроцитів.

Через таке різноманіття лікування без визначення типу анемії часто б’є повз ціль.

Діагностика анемії

Симптоми анемії схожі на прояви багатьох інших хвороб, тому діагноз ставлять за аналізами крові.

• Загальний аналіз крові: показує кількість еритроцитів, їхній середній об’єм (мікро-, нормо- чи макроцити) та інші клітини крові. Рівень вітаміну B12 і фолієвої кислоти (B9) в нього не входить: їх визначають окремими аналізами, якщо еритроцити збільшені.
• Тест на гемоглобін: вимірює концентрацію білка, що переносить кисень; саме за ним встановлюють анемію та її тяжкість.
• Гематокрит: визначає відсоток еритроцитів у загальному об’ємі крові.
• Мазок крові: під мікроскопом видно форму й розмір еритроцитів; його радять переглядати щоразу, коли причина анемії неясна після перших аналізів^[4].
• Підрахунок ретикулоцитів: показує, чи виробляє кістковий мозок нові еритроцити. Висока кількість свідчить про гемоліз або гостру крововтрату, низька про проблему з кровотворенням^[4].

Для підтвердження дефіциту заліза найкориснішим окремим аналізом є феритин сироватки: рівень нижче 15 мкг/л означає, що запаси заліза вичерпані^[5][9]. При запаленні феритин може бути хибно нормальним, бо зростає як білок гострої фази^[4].

Ускладнення анемії

Тривала нелікована анемія означає хронічне кисневе голодування тканин. Найбільше від нього страждає серце: зростає ризик аритмій, збільшення серця й серцевої недостатності, а вагітність частіше перебігає з ускладненнями^[7]. У людей з ішемічною хворобою серця тяжка анемія може загострити стенокардію і спровокувати інфаркт; гострий коронарний синдром можливий, коли гемоглобін падає нижче 70–80 г/л^[4]. У дітей анемія загрожує затримкою розвитку^[7].

Лікування анемії

Лікування залежить від причини. Відновити кількість еритроцитів мало: треба усунути те, що заважає їх утворенню або призводить до втрати. Терапія може включати зміни в харчуванні, препарати, медикаменти чи спеціальні процедури.

Дієтичні добавки

Коли організму бракує поживних речовин, застосовують:

• Залізо: при залізодефіцитній анемії починають з однієї таблетки на день заліза сульфату, заліза фумарату чи заліза глюконату; якщо вона погано переноситься, переходять на приймання через день, інший препарат або внутрішньовенне залізо^[9].
• Фолієва кислота (вітамін B9): потрібна для утворення еритроцитів і синтезу ДНК. Більшість людей приймає таблетки близько 4 місяців, але спершу перевіряють рівень B12, бо фолієва кислота може замаскувати його дефіцит^[10].
• Вітамін B12: потрібен для дозрівання еритроцитів. Його вводять ін’єкціями гідроксокобаламіну; при перніціозній анемії уколи роблять кожні 2–3 місяці довічно^[10].

Коротко: препарат заліза працює, якщо за 4 тижні гемоглобін зріс на 20 г/л або повернувся в норму; після цього його приймають ще близько 3 місяців, щоб наповнити запаси^[9].

Медикаменти

Коли добавок недостатньо, застосовують лікарські препарати:

• Еритропоетин: стимулює кістковий мозок виробляти еритроцити. Власний еритропоетин виробляють переважно нирки^[4], тому препарати на кшталт епоетину альфа найчастіше потрібні при анемії хронічної хвороби нирок.
• Імуносупресанти: пригнічують імунну систему, коли анемія має аутоімунне походження^[7].

Процедури

У тяжких випадках лікарі застосовують:

• Переливання крові: швидко відновлює кількість еритроцитів. Стабільним пацієнтам без хвороб серця його зазвичай роблять, коли гемоглобін нижчий за 70 г/л, а при серцево-судинних хворобах поріг вищий, близько 80 г/л^[4]. Часті переливання можуть перевантажити організм залізом^[7].
• Трансплантація кісткового мозку: замінює пошкоджені кровотворні стовбурові клітини здоровими; серед ризиків інфекції та реакція «трансплантат проти господаря»^[7].
• Хірургічне втручання: потрібне, щоб зупинити внутрішню кровотечу, яка спричиняє анемію.

План лікування складають індивідуально: одній людині досить кількох місяців приймання заліза, іншій потрібна довічна терапія.

Чи можна впоратися самостійно

Легку анемію через дефіцит заліза або фолієвої кислоти справді виправляють препаратами й корекцією раціону, і самопочуття поліпшується поступово, у міру відновлення гемоглобіну.

Проте лікуватися навмання ризиковано. Втома чи головний біль можуть мати зовсім іншу причину, а залізо не допоможе при дефіциті B12 чи таласемії. До того ж залізодефіцитна анемія в дорослих може бути першою ознакою кровотечі з травного тракту, зокрема колоректального раку, тому чоловікам і жінкам після менопаузи радять гастроскопію та колоноскопію^[9].

Коротко: таблетки заліза без аналізу можуть приховати справжню причину. Спершу з’ясовують, звідки дефіцит, і лише потім його поповнюють.

Прогноз при анемії

Коли проблема в нестачі поживних речовин, прогноз зазвичай сприятливий: гемоглобін відновлюється за кілька тижнів лікування, і людина повертається до звичного ритму.

Спадкові форми та анемії при хронічних захворюваннях повністю усунути вдається не завжди. Тоді лікування спрямоване на контроль симптомів і запобігання ускладненням, а прогноз визначає насамперед основна хвороба.

Профілактика анемії

Спадковим формам запобігти неможливо, але залізодефіцитна анемія часто пов’язана з харчуванням і крововтратами. Рекомендована норма заліза для жінок 19–50 років становить 18 мг на добу, для чоловіків 8 мг^[11].

Продукти, багаті на залізо:

• М’ясо: джерело гемового заліза, яке засвоюється краще за рослинне. Порція смаженої яловичої печінки (85 г) дає близько 5 мг^[11].
• Бобові культури: квасоля, сочевиця та нут. Пів склянки вареної сочевиці містить близько 3 мг заліза^[11].
• Зелень: шпинат містить стільки ж, але засвоюється це залізо погано через поліфеноли^[11]; кращий вибір кучерява капуста та крес-салат^[8].

Міф: червоне м’ясо є єдиним справжнім джерелом заліза. Насправді: залізо є в бобових, зелені, сухофруктах, збагачених пластівцях. З рослинної їжі воно засвоюється гірше (5–12% проти 14–18% у змішаному раціоні), тому вегетаріанцям потрібно в 1,8 раза більше заліза, але закрити цю потребу можна^[11].

Міф: гранат, гречка, буряк чи печінка самі піднімуть гемоглобін. Насправді: у гранаті, гречці й буряку негемове залізо, якого засвоюється небагато, а печінка корисна, але не замінює лікування. При підтвердженій залізодефіцитній анемії призначають таблетки заліза, зазвичай приблизно на 6 місяців, а харчування лише доповнює їх^[8].

Засвоєння заліза з рослинної їжі поліпшує вітамін C^[11], тож до бобових доречні овочі чи цитрусові. Великі кількості чаю, кави, молочних продуктів і цільнозернових злаків з фітиновою кислотою, навпаки, заважають його всмоктуванню^[8].

Таке харчування зменшує ймовірність дефіциту заліза, але не захищає від анемій генетичної чи іншої природи.

Життя з анемією

Анемія буває короткочасною або супроводжує людину все життя. Крім лікування причини, допомагають щоденні звички:

• Здорове харчування: різноманітний раціон із джерелами заліза, фолатів і вітаміну B12.
• Приймання добавок: препарат заліза приймають під час їди або одразу після неї, щоб зменшити нудоту, закреп чи біль у животі; темний кал при цьому є нормою. Таблетки зберігають поза досяжністю дітей: передозування заліза може бути смертельним для малюка^[8].
• Вода: пийте за відчуттям спраги. Даних, що додаткова вода підвищує гемоглобін, немає.
• Фізична активність: прогулянки й легкі вправи допомагають почуватися краще, а важкі навантаження до відновлення гемоглобіну можуть посилити задишку й серцебиття.
• Захист від інфекцій: регулярне миття рук і вакцинація знижують ризик інфекцій, які при анемії переносяться важче.

Коли звернутися по допомогу

Деякі ознаки свідчать про те, що серце не отримує достатньо кисню або анемія швидко наростає. При них потрібно негайно звернутися по медичну допомогу:

• Біль у грудях: тиск чи стискання за грудниною.
• Задишка: різке утруднення дихання навіть у спокої.
• Втома, що не дає спати: виснаження настільки сильне, що порушує нічний відпочинок.
• Нудота та дискомфорт у животі: іноді ці прояви маскують серцеві проблеми.
• Серцебиття: відчуття прискореного чи нерівного ритму.
• Тривога та відчуття страху: неспокій, що супроводжується фізичним дискомфортом.
• Пітливість, запаморочення або непритомність: сигнали можливих серйозних порушень кровообігу.