Грибкова інфекція вуха (отомікоз): симптоми, причини, лікування

Грибкове ураження вуха — це нечастий, але стійкий запальний процес у зовнішньому слуховому проході, який зазвичай пов'язаний із вологим середовищем або подразненням шкіри.

Грибкова інфекція вуха може залишатися непоміченою, поки не з’явиться відчуття закладеності, свербіж або характерні виділення. Часто отомікоз виникає після купання, при використанні ватних паличок або на фоні зниженого імунітету. Це захворювання частіше спостерігається в осіб віком близько 30 років, зазвичай вражаючи лише одне вухо. У теплу пору року або в умовах підвищеної вологості ризик значно зростає, особливо в тих, хто займається плаванням чи іншими водними видами спорту. Без лікування отомікоз не зникає самостійно й може ускладнитися.

Що таке грибкова інфекція вуха

Отомікоз — це грибкова інфекція, яка уражає зовнішній слуховий прохід і, рідше, інші частини зовнішнього вуха: козелок, завиток або мочку. Ураження зазвичай обмежується одним вухом. Основними збудниками є грибки роду Candida (дріжджоподібні) та Aspergillus (плісняві), які можуть викликати як місцеве запалення, так і системні інфекції при імунодефіциті.

Попри те, що отомікоз не є найбільш поширеним видом інфекції вуха, приблизно 10 % людей мають хоча б один епізод протягом життя. Переважно захворювання виникає у дорослих і найбільш часто — у віці близько 30 років. Воно не пов’язане із сезонністю безпосередньо, але вологе середовище, тепла погода та контакт із водою значно підвищують ризик.

Симптоми отомікозу

Прояви грибкової інфекції вуха можуть бути як легкими, так і досить вираженими. У більшості випадків отомікоз починається з дискомфорту, який поступово посилюється. Зовнішній вигляд слухового проходу теж змінюється — у ньому можуть накопичуватись виділення або грибкові маси, що викликає відчуття закладеності.

Найпоширеніші симптоми отомікозу:

• Свербіж у вусі: часто є першою ознакою, може бути інтенсивним і нав’язливим.
• Біль або дискомфорт: зазвичай помірний, але може посилюватися при натисканні на козелок або при жуванні.
• Виділення з вуха: різного кольору — жовтого, білого, сірого, коричневого або зеленого; консистенція теж варіюється.
• Зниження слуху: виникає через закупорення слухового проходу грибковими масами чи набряком.
• Дзвін у вухах (тинітус): може поєднуватися з іншими симптомами або виникати окремо.
• Неприємний запах: іноді від виділень йде виразний запах, що свідчить про активний інфекційний процес.
• Відчуття закладеності або повноти у вусі: схоже на перебування під водою, зменшується після очищення слухового проходу.

Крім того, шкіра навколо вуха або всередині проходу може ставати червоною, набряклою, лущитися. У разі тривалого перебігу можливе утворення кірок або щільного нальоту, що ускладнює огляд і лікування.

Причини та збудники

Причиною отомікозу є активне розмноження грибків у зовнішньому слуховому проході. Ці мікроорганізми можуть потрапити з навколишнього середовища або бути частиною нормальної мікрофлори шкіри. Захворювання розвивається тоді, коли створюються сприятливі умови для росту грибків: вологе середовище, пошкоджена шкіра, знижена локальна імунна відповідь або порушення мікробного балансу.

Основні грибки-збудники

Найчастішими причинами отомікозу є:

• Candida: дріжджоподібні грибки, які можуть бути присутніми на шкірі, але починають активно розмножуватись при порушенні мікрофлори. Відомі також як збудники молочниці.
• Aspergillus: плісняві грибки, часто виявляються саме при грибкових інфекціях вуха. Можуть спричиняти місцеві ураження, алергічні реакції, а в разі потрапляння в легені чи кров — системні інфекції.

Грибки постійно присутні в навколишньому середовищі — у повітрі, пилу, воді. Здебільшого вони не викликають жодних проблем. Але при зниженні захисних функцій організму або місцевого бар’єру шкіри слухового проходу, вони починають рости інтенсивніше. Особливо швидко це відбувається у вологому, теплому середовищі з обмеженим доступом повітря — саме таким, як усередині вуха після купання, використання навушників або ватних паличок.

Фактори ризику

Хоча грибки присутні всюди, отомікоз розвивається лише за певних умов. Фактори ризику можна поділити на медичні та побутові. Їх наявність не гарантує розвитку інфекції, але значно підвищує ймовірність зараження, особливо якщо вони поєднуються.

Медичні чинники

Певні захворювання й стани можуть послабити здатність організму протистояти грибковим інфекціям:

• Цукровий діабет: підвищений рівень глюкози може порушувати захисну функцію шкіри й змінювати мікрофлору.
• Онкологічні захворювання (наприклад, лімфома): імунна система ослаблюється як внаслідок хвороби, так і через лікування.
• ВІЛ/СНІД: імунодефіцит сприяє розвитку опортуністичних інфекцій, зокрема грибкових.
• Екзема та інші дерматологічні стани: порушення цілісності шкіри відкриває доступ грибкам.
• Післятрансплантаційний стан: застосування імуносупресантів знижує опірність організму.
• Хіміотерапія або променева терапія: впливають на імунну відповідь та здатність тканин до відновлення.

Побутові та поведінкові чинники

Навіть без хронічних захворювань отомікоз може виникати через щоденні звички або особливості способу життя:

• Вологе середовище: перебування в умовах високої вологості або проживання в тропічному кліматі створює ідеальні умови для грибків.
• Надлишок або дефіцит сірки у вусі: як її накопичення, так і повне очищення знижують природний захист.
• Плавання, серфінг, дайвінг: частий контакт з водою підвищує ризик колонізації грибками.
• Використання навушників або беруш: порушують вентиляцію слухового проходу, сприяють скупченню вологи.
• Тривале застосування антибіотиків або стероїдів: зокрема у вигляді вушних крапель, змінює мікрофлору, дозволяючи грибкам переважати.

Головний чинник ризику

Найчастіша причина розвитку отомікозу — це спроби механічно очистити вуха за допомогою ватних паличок, шпильок, сірників чи інших предметів. Такі дії травмують ніжну шкіру слухового проходу, знімають захисний шар сірки й створюють сприятливе середовище для грибкової інфекції. Саме ця звичка найчастіше передує розвитку захворювання.

Діагностика

Для підтвердження діагнозу отомікозу недостатньо лише скарг пацієнта — необхідне візуальне обстеження та, за потреби, лабораторне підтвердження. Симптоми грибкової інфекції можуть бути схожими на бактеріальний зовнішній отит, тому важливо точно визначити збудника, щоб підібрати ефективне лікування.

Огляд отоскопом

Перший крок — це отоскопія. Лікар оглядає слуховий прохід за допомогою отоскопа — спеціального інструмента зі світлом. При отомікозі часто видно щільні скупчення темного або білого нальоту, фрагменти грибкових мас, лущення або набряк. Барабанна перетинка зазвичай не змінена, але може бути частково закрита нальотом. Візуальний вигляд грибкової інфекції у багатьох випадках настільки характерний, що дозволяє поставити діагноз уже на цьому етапі.

Лабораторне дослідження

Якщо у вусі наявні виділення, залишки рідини чи кірки, лікар може взяти мазок для мікроскопічного аналізу або культурального дослідження. Зразок надсилається до лабораторії, де фахівці визначають, чи присутні грибки і які саме. Такий підхід дозволяє відрізнити грибкову інфекцію від бактеріальної, що критично важливо для вибору ліків.

У багатьох випадках культуральний посів не є обов’язковим, адже клінічна картина та типові візуальні ознаки отомікозу вже самі по собі дозволяють встановити правильний діагноз. Але якщо попереднє лікування було неефективним або є підозра на рідкісний збудник, лабораторне підтвердження стає необхідним.

Лікування

Лікування грибкової інфекції вуха складається з кількох етапів. Воно має бути цілеспрямованим і послідовним: просто закапати краплі — недостатньо. Успішне лікування починається з механічного очищення вуха і може включати місцеві, а в деяких випадках — і системні протигрибкові препарати.

Очищення слухового проходу

Перший обов’язковий крок — ретельне очищення слухового проходу від грибкових нашарувань, сірки, кірок або виділень. Це дає можливість лікам досягти ураженої поверхні. Лікар може використати промивання, аспірацію або мікроскопічне очищення спеціальними інструментами. Після цього вухо висушують, щоб зменшити вологість і запобігти подальшому росту грибків.

Місцеві протигрибкові засоби

Найчастіше використовують вушні краплі з клотримазолом — він ефективно пригнічує ріст грибків і допомагає уникнути рецидивів. За потреби можуть застосовуватись інші засоби: еконазол, міконазол або амфотерицин B. Якщо ураження поширюється на зовнішні частини вуха або супроводжується запаленням шкіри, призначають мазі або креми з клотримазолом, кетоконазолом чи флуконазолом.

Допоміжні розчини

У деяких випадках ефективним є розчин, що містить 10 см³ 2% оцтової кислоти та 90 см³ 70% ізопропілового спирту. Ця комбінація дезінфікує слуховий прохід, знижує вологість і пригнічує грибкову активність. Такий підхід особливо корисний при легких формах або як доповнення до основного лікування.

Системне лікування

Якщо місцева терапія не дає результату, або інфекцію спричинив Aspergillus, який іноді є стійким до препаратів групи азолів, лікар може призначити пероральні протигрибкові засоби. Це також стосується випадків, коли отомікоз ускладнений або зберігається понад очікуваний термін. Вибір препарату залежить від збудника та клінічної картини.

Полегшення симптомів

На період лікування можуть бути потрібні безрецептурні знеболювальні препарати — парацетамол або ібупрофен. Вони не впливають на збудника, але полегшують біль, дискомфорт і знижують запальну реакцію.

Тривалість лікування може становити до чотирьох тижнів. Симптоми поступово зменшуються, але важливо не припиняти терапію одразу після покращення — грибок може повернутися, якщо курс не завершено повністю.

Ускладнення

Отомікоз зазвичай не становить серйозної загрози для здоров’я, особливо якщо діагностований і пролікований вчасно. Проте у випадках затяжного перебігу, неправильного лікування або відсутності терапії інфекція може поширитися на сусідні структури або викликати ускладнення. Деякі з них хоч і рідкісні, але потенційно небезпечні.

Можливі ускладнення грибкової інфекції вуха:

• Розрив барабанної перетинки: трапляється у разі надмірного запалення або агресивного механічного втручання.
• Тривала втрата слуху: зазвичай тимчасова, але при глибокому ураженні може стати стійкою.
• Інфекція скроневої кістки: грибки можуть проникати в тканини основи черепа, особливо за наявності імунодефіциту.
• Грибковий мастоїдит: запалення кісткового відростка за вухом, що потребує тривалої терапії.
• Енцефаліт: у поодиноких випадках грибкова інфекція може поширитись до головного мозку і викликати його запалення.

Такі ускладнення є винятками, але саме вони пояснюють, чому отомікоз не можна залишати без уваги. Зволікання з лікуванням або самолікування підвищують ризики, особливо в людей зі зниженим імунітетом.

Профілактика

Запобігти отомікозу цілком реально, якщо дотримуватись простих правил. Основна мета профілактики — зберегти здорову мікрофлору вуха, уникати надмірної вологи та не пошкоджувати шкіру слухового проходу. Ці заходи особливо актуальні для тих, хто вже мав грибкову інфекцію або часто перебуває у вологому середовищі.

Щоб знизити ризик розвитку отомікозу, рекомендується:

• Не видаляти всю сірку з вуха: вушна сірка має природні захисні властивості та перешкоджає розмноженню грибків.
• Уникати використання ватних паличок: вони можуть пошкодити шкіру та змінити вологість середовища у вусі.
• Використовувати беруші під час купання: особливо у відкритих водоймах або басейнах.
• Добре висушувати вуха після водних процедур: м’яким рушником або феном у режимі холодного повітря на відстані.
• Не розчісувати вухо: навіть при свербежі, оскільки це може пошкодити шкіру та створити вхідні ворота для інфекції.
• Уникати тривалого застосування вушних антибіотиків чи стероїдів: без призначення лікаря, адже вони змінюють баланс мікрофлори.
• Використовувати тільки власні навушники й регулярно їх очищати: чужі або забруднені навушники можуть переносити грибки й подразнювати шкіру у вусі.

Дотримання цих правил не вимагає великих зусиль, але значно зменшує ймовірність зараження. Особливо важливо бути обережним у літній період та під час відпочинку біля води, коли вологість і температура створюють ідеальні умови для грибків.

Як полегшити стан удома

Хоча лікування отомікозу передбачає обов’язкове застосування призначених лікарем засобів, полегшити деякі симптоми можна й у домашніх умовах. Важливо при цьому не нашкодити: жодні домашні методи не замінюють протигрибкової терапії, але можуть підтримати загальний комфорт під час лікування.

Ось кілька підходів, які можна застосувати безпечно:

• Сухе тепло: теплий сухий компрес або грілка (через тканину) можуть зменшити дискомфорт або біль. Не використовувати гарячі чи вологі компреси.
• Безрецептурні знеболювальні: парацетамол або ібупрофен допомагають зменшити запалення та полегшити біль.
• Уникання вологи: під час лікування необхідно тримати вухо сухим: не плавати, не занурювати голову у воду, уникати потрапляння шампуню під час душу.
• Жодного стороннього втручання: не намагайтеся самостійно чистити вухо або видаляти наліт — це може погіршити ситуацію.

У деяких випадках лікар може дозволити використання домашнього розчину оцтової кислоти в поєднанні зі спиртом для промивання, однак це слід робити виключно за його рекомендацією. Самостійне застосування будь-яких рідин або народних засобів у слуховий прохід не рекомендоване.

Як позбутися неприємного запаху ніг

Календула

Причини виникнення лупи: детальний розбір