Рак буває різним: чим відрізняються типи пухлин

Рак — це не окрема хвороба, а більше ніж 200 різновидів злоякісних пухлин, кожна з яких має свої причини виникнення, перебіг і підхід до лікування. Загальна назва часто вводить в оману, адже за нею стоїть безліч окремих станів.

Діагноз «рак» не дає повного розуміння того, з чим саме доведеться мати справу. Існують десятки підходів до класифікації: за клітинною будовою, за місцем виникнення, за ступенем злоякісності чи навіть за генетичними мутаціями. Для медицини це не формальність — правильна класифікація визначає весь подальший шлях: від вибору лікування до прогнозу.

Типи раку за клітинним або тканинним походженням

Один із ключових способів класифікації злоякісних пухлин — це поділ за типом клітин, з яких почалося переродження. Це не просто назви — тип клітини визначає агресивність, схильність до метастазування, варіанти терапії та навіть можливість раннього виявлення.

Карциноми

Карциноми — це найпоширеніша форма раку. Вони виникають з епітеліальних клітин, які вистилають шкіру, слизові оболонки, внутрішні порожнини органів і протоки. Саме цей тип пухлин становить переважну більшість усіх онкологічних захворювань.

У межах карцином виділяють декілька підтипів, залежно від того, з яких саме епітеліальних клітин почалося зростання пухлини:

• Аденокарцинома: виникає з залозистих клітин, що виробляють секрет, наприклад, молочних або слизових залоз.
• Плоскоклітинна карцинома: утворюється з клітин, які вкривають шкіру, порожнину рота, стравохід, шийку матки, дихальні шляхи.
• Базальноклітинна карцинома: розвивається з базальних клітин шкіри, що лежать у її глибших шарах.
• Перехідноклітинна карцинома: формується з клітин, що можуть розтягуватися, — таких, як у сечовому міхурі та частинах нирок.

У деяких випадках карциноми називають ще точніше — залежно від розташування: наприклад, карцинома молочної залози може бути дуктальною (із протоків) або лобулярною (із часточок).

Карциноми — єдиний тип злоякісних пухлин, у яких може бути неінвазивна фаза. Такі пухлини ще не проросли через базальну мембрану і називаються карцинома in situ. Їх виявлення на цьому етапі дає найкращі прогнози.

Саркоми

Саркоми виникають із мезенхімальних тканин — тобто тих, що складають каркас організму. Це м’язи, кістки, хрящі, сухожилля, судини, жирові тканини. Цей тип раку зустрічається значно рідше за карциноми, але характеризується швидким зростанням і ризиком ранніх метастазів.

До прикладів сарком належать:

• Остеосаркома: пухлина кісткової тканини, зазвичай у підлітків та молодих людей.
• Хондросаркома: рак хрящової тканини.
• Ліпосаркома: злоякісне новоутворення жирової тканини.
• Рабдоміосаркома: пухлина скелетної м’язової тканини.
• Лейоміосаркома: пухлина гладенької мускулатури, наприклад, у шлунково-кишковому тракті або матці.
• Ангіосаркома: рак кровоносних судин або лімфатичних шляхів.
• Мезотеліома: пухлина плеври чи очеревини, часто пов’язана з впливом азбесту.
• Фібросаркома: новоутворення зі сполучної тканини.

У назвах сарком часто зберігається вказівка на клітину походження. Наприклад, доброякісна пухлина кістки — це остеома, а злоякісна — остеосаркома.

Мієлома

Мієлома, також відома як множинна мієлома, є злоякісним новоутворенням плазматичних клітин — різновиду білих кров’яних клітин, які виробляють антитіла. Ці клітини зазвичай локалізуються в кістковому мозку. Ураження кількох кісток одночасно — характерна ознака мієломи.

Лейкемія

Лейкемії — це ракові захворювання кровотворної системи, що починаються в кістковому мозку. На відміну від інших форм раку, вони не утворюють чітко обмежених пухлин, а циркулюють у рідкому середовищі — крові. Їх називають «рідкими пухлинами».

Основні типи лейкемій:

• Гостра лімфоцитарна лейкемія: швидкоплинна форма, що вражає лімфоцити.
• Хронічна лімфоцитарна лейкемія: повільніша, але теж лімфоїдна за походженням.
• Гостра мієлоїдна лейкемія: агресивна форма з ураженням мієлоїдних клітин.
• Хронічна мієлоїдна лейкемія: повільно прогресуюча форма з характерною генетичною перебудовою.

Незважаючи на «рідку» природу, лікування лейкемій може включати методи, типові для твердих пухлин — наприклад, хіміотерапію високої дози та трансплантацію кісткового мозку.

Лімфоми

Лімфоми — це рак імунної системи, зокрема лімфатичних вузлів і лімфатичних тканин. Можуть виникати не лише у вузлах, а й у селезінці, шлунку, кістковому мозку та інших органах.

Основні типи:

• Лімфома Ходжкіна: характеризується наявністю клітин Рід-Штернберга.
• Неходжкінські лімфоми: широка група, що охоплює десятки варіантів, з різною агресивністю та відповіддю на терапію.

Змішані типи і бластоми

У деяких пухлинах зустрічаються клітини з різних типів тканин — наприклад, одночасно аденокарцинома і плоскоклітинна карцинома. Такі пухлини називають змішаними. Їх складність визначає потребу в індивідуалізованому підході до лікування.

Бластоми — це пухлини з ембріональних клітин, які ще не диференціювались у певний тип тканини. Вони частіше виникають у дітей і мають свої особливості перебігу.

Первинний, метастатичний і вторинний рак

Поряд із поділом за клітинною структурою існує й інше важливе розрізнення — за місцем виникнення пухлини. Це ключове для правильного діагнозу, прогнозу й вибору лікування.

Первинний рак

Первинною називають пухлину, яка виникла в певному органі або тканині як перше злоякісне утворення. Вона може залишатися локалізованою або з часом поширюватися за межі початкової ділянки. Наприклад, якщо рак виник у молочній залозі — це первинний рак молочної залози. Саме це утворення визначає назву й тип пухлини незалежно від того, куди вона далі пошириться.

Метастатичний рак

Коли пухлина поширюється в інші частини тіла, її клітини проникають у кров або лімфатичну систему, формуючи нові пухлинні осередки. Вони, однак, зберігають клітинні характеристики початкового раку. Це означає, що, наприклад, рак молочної залози, який дав метастази в легені, не стає раком легені. Його назва — «метастатичний рак молочної залози в легенях».

Термін «інвазивний рак» також не варто плутати з метастатичним. Інвазивний означає, що пухлина проросла в навколишні тканини, але ще не обов’язково поширилася на віддалені органи. Навіть рак на ранній стадії може бути інвазивним, якщо його клітини подолали базальну мембрану.

Вторинний рак

Інколи в організмі виявляють нову пухлину, яка не має зв’язку з попереднім раком. У такому випадку йдеться про вторинний рак, або другий первинний. Це означає, що в людини одночасно або послідовно виникли дві (або більше) злоякісні пухлини різного походження. Наприклад, рак нирки й рак щитоподібної залози, кожен із яких має окрему природу.

У 3–5% випадків лікарі не можуть визначити, де саме виник первинний осередок пухлини. Є лише дані про її поширення в організмі. Такий стан називають рак невідомого первинного походження або рак із невстановленим джерелом. Його лікування значно складніше, оскільки схема терапії зазвичай залежить від клітинного типу первинної пухлини.

Типи раку за органом або системою організму

Окрім клітинної класифікації, практичне значення має поділ раку за тим, у якому органі або системі він виникає. Цей підхід допомагає зорієнтуватися в симптомах, методах обстеження та можливих ускладненнях. У кожному випадку мова йде про локалізацію первинної пухлини, навіть якщо вона вже поширилась.

Центральна нервова система

Рак головного або спинного мозку — це окрема категорія пухлин. Первинні пухлини мозку виникають безпосередньо в тканинах центральної нервової системи, на відміну від метастазів, які походять з інших органів.

Часті типи:

• Гліома: пухлина клітин-глій, що підтримують нейрони.
• Астроцитома: пухлина з клітин астроцитів.

Метастази до мозку можуть походити від раку легень, меланоми чи молочної залози. У той час як більшість пухлин у мозку — саме метастатичні, поширення пухлин із мозку на інші органи трапляється рідко.

Голова і шия

До цієї категорії належать пухлини язика, мигдаликів, глотки, носоглотки, гортані. Історично фактором ризику були куріння і зловживання алкоголем, але нині зростає частка раку, асоційованого з вірусом папіломи людини (ВПЛ).

• Рак порожнини рота: охоплює губи, ясна, щоки, язик, дно рота та тверде піднебіння.
• Рак гортані: уражає голосові зв’язки та інші структури гортані.

Важливо враховувати етіологічні відмінності: пухлини, пов’язані з ВПЛ, мають кращий прогноз і чутливіші до терапії.

Молочна залоза

Рак молочної залози — один із найвідоміших і водночас найбільш досліджених типів раку. Переважна більшість пухлин — це карциноми, які виникають у протоках або часточках залози. У чоловіків також можливий рак грудної тканини, хоча він зустрічається рідше.

• Неінвазивний рак протоків: дуктальна карцинома in situ — рання форма, що не вийшла за межі протока.
• Лобулярна карцинома: виникає у часточках молочної залози.
• Запальний рак: нетипова форма, яка проявляється почервонінням, набряком і потовщенням шкіри, без пальпованого вузла.
• Чоловічий рак молочної залози: частіше має спадкову природу (наприклад, мутації BRCA).

Дихальна система

Рак легень — серйозне онкологічне захворювання, яке може розвинутись навіть у людей без факторів ризику. Існує два основних типи, які мають різний перебіг та відповіді на лікування.

• Немалоклітинний рак легень (НМРЛ): охоплює аденокарциному, плоскоклітинну карциному та великоклітинний рак. Це приблизно 80–85% випадків.
• Дрібноклітинний рак легень (ДКРЛ): агресивна форма з високою швидкістю метастазування. Частіше виникає у курців.
• Мезотеліома: рак плеври, пов’язаний із впливом азбесту.

Травна система

У цій групі — пухлини будь-якої ділянки шлунково-кишкового тракту: від стравоходу до прямої кишки. Найчастіше це аденокарциноми, але у верхніх відділах можливі й плоскоклітинні форми.

• Рак стравоходу: плоскоклітинна форма характерна для осіб із курінням і вживанням алкоголю; аденокарцинома — частіше виникає через тривалий гастроезофагеальний рефлюкс.
• Шлунковий рак: поширений у деяких регіонах світу, рідше — у Західній Європі. Може бути пов’язаний із H. pylori та харчовими звичками.
• Панкреатичний рак: часто діагностується на пізніх стадіях, має високий рівень смертності.
• Рак печінки: первинний гепатоцелюлярний рак зустрічається рідше, ніж метастази в печінку. Фактори ризику — вірусні гепатити та цироз.
• Колоректальний рак: охоплює пухлини товстої і прямої кишки. Один із провідних за частотою діагнозів.
• Анальний рак: має відмінні механізми розвитку. Більшість випадків асоційовані з ВПЛ-інфекцією, зокрема підтипами 16 і 18.

Сечовидільна система

Ця група охоплює рак нирок, сечового міхура, сечоводів і сечівника. Також включає злоякісні утворення передміхурової залози, яка анатомічно належить до сечостатевої системи.

• Нирково-клітинна карцинома: найпоширеніший вид раку нирок. Виникає з епітелію канальців нирки.
• Перехідноклітинна карцинома: виникає у слизовій оболонці миски нирки або сечоводів. Має здатність до рецидивування.
• Пухлина Вільмса: дитяча пухлина нирки, зазвичай виявляється у віці до 5 років.
• Рак сечового міхура: часто асоціюється з курінням та впливом хімічних барвників, що використовуються у промисловості.
• Рак простати: одна з найпоширеніших онкологічних патологій у чоловіків. У більшості випадків має повільний перебіг, але можливі агресивні форми.

Злоякісні пухлини цієї системи часто виявляються на ранніх етапах завдяки симптомам — кров у сечі, порушення сечовипускання, болі в попереку чи таза.

Репродуктивна система

Цей тип раку охоплює пухлини статевих органів у чоловіків і жінок. Частина з них має спадкову компоненту, а деякі — вірусну етіологію.

• Рак яєчників: частіше виникає після менопаузи. У 80% випадків виявляється на пізніх стадіях, коли вже є поширення в черевну порожнину.
• Герминогенні пухлини: пухлини, що виникають із клітин, які повинні були стати яйцеклітинами або сперматозоїдами. Можуть траплятись як у яєчниках, так і в яєчках.
• Рак матки (ендометрія): злоякісна пухлина внутрішнього шару матки. Часто діагностується через маткові кровотечі.
• Рак фаллопієвих труб: зустрічається рідко, але інколи є джерелом пухлин, які раніше вважалися яєчниковими.
• Рак шийки матки: майже завжди пов’язаний із ВПЛ. Його можна попередити завдяки скринінгу та вакцинації.
• Рак яєчка: переважно вражає молодих чоловіків, має високі шанси на вилікування при ранньому виявленні.

Ендокринна система

Пухлини ендокринної системи часто впливають не лише структурно, а й функціонально — змінюють рівень гормонів, що продукуються ураженими залозами. Це може маскувати або, навпаки, прискорити діагностику.

• Рак щитоподібної залози: найпоширеніша злоякісна пухлина ендокринної системи. Включає папілярну, фолікулярну, медулярну та анапластичну форми.
• Рак надниркових залоз: рідкісна пухлина, яка може виробляти надлишок гормонів (кортизол, адреналін, альдостерон).
• Множинна ендокринна неоплазія: спадковий синдром, що включає одночасно кілька пухлин ендокринних залоз, наприклад паращитовидної, гіпофіза, підшлункової.

Через гормональну активність ці пухлини часто виявляють раніше, ніж інші форми раку. Діагностика базується на поєднанні гормональних тестів, УЗД та КТ/МРТ.

Кістки та м’які тканини

Первинний рак кісток і м’яких тканин зустрічається рідко. Натомість метастази до кісток — досить часте явище при поширених стадіях інших типів раку. Симптоми можуть включати біль або патологічні переломи.

• Остеосаркома: пухлина, що виникає в кістковій тканині, зазвичай у дітей та підлітків.
• Саркома Юінга: агресивна пухлина кістки або м’яких тканин, переважно в дитячому віці.
• Капоші-саркома: злоякісна пухлина судинного походження, яка може виникати у людей з імунодефіцитними станами.

Деякі пухлини цього типу можуть бути спричинені вірусами або спадковими синдромами. Лікування залежить від локалізації, типу клітин і ступеня агресивності пухлини.

Рак крові та імунної системи

До цієї категорії належать пухлини, які уражають клітини крові, кістковий мозок або лімфатичну систему. Вони не формують щільних мас, як більшість «твердих» пухлин, але можуть поширюватися по всьому організму через кровотік і лімфу. Вони відрізняються особливою чутливістю до системної терапії та часто мають специфічні чинники ризику, включно з інфекційними.

• Ходжкінська лімфома: має характерні клітини Рід-Штернберга. Частіше уражає молодих дорослих. Добре піддається лікуванню навіть на пізніх стадіях.
• Неходжкінські лімфоми: дуже різноманітна група захворювань. Включає як повільні, так і агресивні форми. Локалізація може бути не лише у лімфовузлах, а й у шлунку, селезінці, мозку.
• Гостра лімфобластна лейкемія: переважно дитячий тип, який розвивається швидко, але добре реагує на терапію.
• Хронічна лімфоцитарна лейкемія: повільно прогресує, частіше у людей старшого віку.
• Гостра мієлобластна лейкемія: агресивна форма з високою швидкістю поділу клітин, потребує негайного лікування.
• Хронічна мієлобластна лейкемія: пов'язана з характерною хромосомною перебудовою (філадельфійська хромосома), має поетапний перебіг.
• Мієлома: пухлина плазматичних клітин, що виробляють імуноглобуліни. Може викликати ураження кісток, ниркову недостатність, анемію.

Фактори ризику цих захворювань можуть включати вплив хімічних речовин, іонізуючого випромінювання, а також віруси — наприклад, вірус Епштейна–Барр. У дітей рак крові є найпоширенішим видом злоякісних новоутворень.

Рак шкіри

Пухлини шкіри поділяються на меланому та немеланомні форми. Незважаючи на те, що немеланомні типи зустрічаються частіше, саме меланома є найнебезпечнішою з огляду на ризик метастазування.

• Базальноклітинна карцинома: найпоширеніший тип раку шкіри. Повільно зростає, рідко метастазує, але здатна до місцевої інвазії.
• Плоскоклітинна карцинома: часто розвивається на ділянках шкіри, що зазнали хронічного впливу ультрафіолету. Має вищу схильність до метастазів, ніж базальноклітинна.
• Меланома: розвивається з меланоцитів — клітин, що продукують пігмент. Може виникати на здоровій шкірі або з наявної родимки. Один із найагресивніших видів пухлин.

Пухлини шкіри часто виявляються на ранніх етапах завдяки візуальним змінам. Для оцінки підозрілих утворень застосовують критерії АВСDE: асиметрія, нерівні краї, зміна кольору, діаметр понад 6 мм, еволюція (зміни з часом).

Інші способи класифікації

Крім основних типів, рак поділяють за іншими критеріями, які допомагають уточнити характер перебігу захворювання та вибрати оптимальну тактику лікування.

• Ступінь злоякісності: показує, наскільки клітини пухлини відрізняються від нормальних. Градація — від 1 до 3. Вищий ступінь — вища агресивність.
• Стадія: описує поширеність пухлини: локальна, регіонарна або віддалена. Найчастіше використовується система від 1 до 4. Стадія 0 — це карцинома in situ.
• Спадковість: деякі типи раку можуть передаватись у родинах. Наприклад, до 10% випадків раку молочної залози пов’язані з мутаціями BRCA1/BRCA2. Інші приклади — синдром Лі-Фраумені, спадковий неполіпозний рак товстої кишки (HNPCC).
• Молекулярно-генетичний профіль: сучасна онкологія все частіше класифікує пухлини за наявністю мутацій. Наприклад, мутації EGFR, ALK, KRAS у раку легень або HER2 у раку молочної залози.

Молекулярна діагностика відіграє дедалі важливішу роль у виборі таргетної та імунотерапії. Вона дозволяє персоналізувати лікування й уникнути малоефективних схем.

Йогурт і колоректальний рак: нове дослідження

Як розрізнити меланому та вікові плями

Колоректальний рак: симптоми, ризики, та важливість скринінгу