Оперізувальний лишай: причини, симптоми та лікування

Понад 99% людей старше 50 років уже мають у нервових клітинах вірус вітряної віспи, навіть якщо не пам'ятають, як хворіли^[1]. У кожного третього він колись прокинеться знову і дасть оперізувальний лишай^[2]. Хвороба починається непомітно, з поколювання чи печіння на клаптику шкіри, яке легко сплутати з болем у спині чи боці. Висип з'являється лише через кілька днів, а біль іноді залишається на місяці після того, як шкіра загоїлася. Саме тому лишай краще впізнати рано: противірусні ліки мають своє «вікно», і воно коротке.

Що таке оперізувальний лишай

Оперізувальний лишай, або оперізувальний герпес (herpes zoster, у МКХ-10 код B02), це вірусна інфекція, що уражає нерв і ділянку шкіри, яку він «обслуговує». Її спричиняє вірус varicella-zoster, той самий, що колись дав вітряну віспу (вітрянку). Після вітрянки вірус не залишає організм, а «спить» у нервових вузлах (гангліях) біля спинного мозку^[3]. Коли імунний контроль слабшає, він знову активується і рухається нервовими волокнами до шкіри^[4].

У побуті часто кажуть «оперізуючий лишай» (нормативна форма саме «оперізувальний») або «герпес на тілі». Із простим герпесом на губах ця хвороба має спільну лише родину вірусів. Слово «лишай» теж плутає: стригучий лишай, яким можна заразитися від кішки чи собаки, спричиняє грибок^[5], а оперізувальний від тварин не передається.

Перші прояви бувають ледь помітними: печіння, поколювання чи підвищена чутливість шкіри на певній ділянці, іноді головний біль і нездужання. Через кілька днів там з'являється висип, який охоплює смугу лише на одному боці тіла, найчастіше на грудях і животі, але буває й на обличчі, біля ока чи на статевих органах^[6]. Висип з обох боків тіла для лишаю нетиповий.

Іноді вірус поводиться нетипово, і біль із поколюванням з'являються без висипу. Такий перебіг лікарі називають zoster sine herpete, тобто «зостер без висипу»^[4]. Діагностувати його складніше, але джерело проблеми те саме: нерв, у якому «прокинувся» вірус.

Заразність оперізувального лишаю має свої особливості. Сам лишай від людини до людини не передається, але той, хто не хворів на вітрянку і не щеплений, може заразитися від хворого вітряною віспою^[2]. Вірус передається при контакті з рідиною з пухирців або з частинками, що потрапляють у повітря з висипу, доки той не підсохне^[3]. До появи пухирців і після того, як вони вкрилися кірочками, людина вже не заразна^[2]. Для дорослого, який уникнув вітрянки в дитинстві, така зустріч може обернутися вітряною віспою у дорослому віці, яка перебігає тяжче.

Симптоми та перебіг

Найпомітніша ознака оперізувального лишаю — болючий висип на одній половині тіла. Він часто починається з поколювання чи свербежу, що переходять у печіння або гострий біль. Біль виникає через запалення нерва, тому буває глибоким, стріляючим або ниючим. Підготовчий період із болем без висипу триває щонайменше 48 годин, а нерідко кілька днів^[4]. У цей час біль на грудях можуть прийняти за серцевий, а біль у боці за ознаку проблем із нирками чи жовчним міхуром.

Перед появою висипу людина може відчувати симптоми, схожі на застуду: підвищену температуру, головний біль, втому чи розлад шлунка. Потім з'являються червоні плями, на яких за 3–4 дні формуються пухирці з прозорою рідиною. Приблизно за 10 днів вони підсихають і вкриваються кірочками^[7]. Пухирці сверблять, і розчісувати їх не варто.

До найтиповіших проявів належать:

• Глибокий, пекучий або стріляючий біль: може передувати висипу на кілька днів або зберігатися після його зникнення.
• Свербіж і поколювання: рання ознака подразнення нерва в місці майбутнього висипу.
• Почервоніння або зміна кольору шкіри: зона, на якій формується висип.
• Підвищення температури: може супроводжуватися ознобом, головним болем і загальним нездужанням.
• Загальна слабкість: відчуття втоми, яке може з'явитися ще до висипу.
• Шлунковий розлад: нудота або легкий біль у животі, що іноді супроводжує інфекцію.

Висип на статевих органах інколи нагадує генітальний герпес, а пухирці на обличчі плутають із застудою на губах, тому при сумніві краще показатися лікарю.

Причини

Причиною хвороби є повторна активація вірусу varicella-zoster. Після вітрянки вірус залишається в нервових клітинах у неактивному стані й може «прокинутися» через десятки років. Тоді він поширюється вздовж нервового волокна до шкіри, спричиняючи запалення і болючий висип.

Причина пробудження вірусу не завжди очевидна. Найчастіше це відбувається, коли клітинний імунітет слабшає: із віком, при тяжких хворобах або під час лікування, яке пригнічує імунну систему, наприклад хіміотерапії^[6]. Серед пускових чинників називають також емоційний стрес і повторний контакт із вірусом^[4]. У більшості людей лишай з'являється без явного зовнішнього приводу, просто як наслідок віку.

Фактори ризику

Захворіти на оперізувальний лишай може будь-хто, хто колись мав вітрянку. Діти, щеплені від вітряної віспи, теж можуть його отримати, але рідше, ніж ті, хто перехворів^[3]. У деяких людей ризик набагато вищий, бо імунна система гірше тримає вірус у «сплячому» стані.

До основних факторів ризику належать:

• Ослаблений імунітет: через онкологічні хвороби, ВІЛ-інфекцію, пересадку органів або приймання ліків, що пригнічують імунітет, зокрема кортикостероїдів^[2].
• Вік понад 50 років: із роками імунна відповідь на вірус слабшає. У молодих здорових дорослих трапляється 1,2–3,4 випадку на 1000 людино-років, а після 65 років уже 3,9–11,8^[4].
• Хронічний стрес: стрес послаблює імунну систему і належить до відомих пускових чинників^[6], хоча виміряти його внесок у кожному випадку неможливо.

Ризик також зростає при тяжких гострих і хронічних хворобах^[4]. Для більшості людей вірус так і залишається неактивним, але за несприятливих умов може раптово проявитися.

Ускладнення

Наслідки хвороби бувають відчутні навіть після зникнення висипу. Найпоширеніше ускладнення — постгерпетична невралгія (у побуті кажуть «нервовий біль після лишаю»): біль у зоні колишнього висипу, що триває 3 місяці й довше від початку хвороби^[4]. Він буває пекучим, ниючим чи стріляючим, а іноді нестерпним стає навіть дотик одягу. Такий нейропатичний біль заважає спати й працювати, і понад 30% людей із невралгією мають його довше за рік^[8].

Для лікування невралгії існують окремі ліки. Лікар може призначити габапентин або прегабалін, трициклічні антидепресанти (амітриптилін, нортриптилін) чи пластирі з лідокаїном 5% або капсаїцином 8%^[4]. Найбільше ризикують люди старшого віку, з ослабленим імунітетом і ті, у кого були сильний біль до і під час висипу та рясний висип^[4].

У деяких випадках вірус уражає органи чуття або рухові нерви. Серед таких ускладнень:

• Бактеріальна інфекція шкіри: імпетиго або бактеріальний целюліт, розвивається, якщо пухирці травмуються або розчісуються; іноді потрібні антибіотики^[6].
• Проблеми із зором: око уражається в 10–25% випадків^[4]. Запалення рогівки (кератит) та інших частин ока може призвести до втрати зору, тому висип біля ока, на кінчику чи крилі носа або погіршення зору потребують термінового огляду^[6].
• Слабкість м'язів обличчя (синдром Рамзая Ханта): рідкісне ураження лицьового нерва, яке проявляється слабкістю м'язів одного боку обличчя й іноді проблемами зі слухом^[6].
• Порушення слуху: шум у вухах, запаморочення або зниження слуху, коли вірус зачіпає нерв слуху й рівноваги^[4].
• Запалення мозку або легенів: рідкісні, але небезпечні ускладнення, енцефаліт чи пневмонія.

Такі стани потребують медичного нагляду. Летальні випадки трапляються рідко, переважно при тяжкому перебігу на тлі різкого зниження імунітету. Госпіталізують від 2 до 25 людей на 100 тисяч на рік, частіше літніх^[8].

Діагностика

Лікар зазвичай розпізнає оперізувальний лишай під час огляду. Характерна ознака — висип уздовж ділянки шкіри, яку іннервує один нерв (дерматом), і він не переходить на інший бік тіла. Саме ця «односторонність» допомагає відрізнити лишай від інших шкірних хвороб.

Для підтвердження діагнозу іноді використовують лабораторні методи. З пухирця беруть рідину або зішкріб і шукають ДНК вірусу методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), найкориснішим аналізом для підтвердження діагнозу^[3]. Такі аналізи потрібні, коли симптоми нетипові, висипу немає або в людини ослаблений імунітет.

Лікування

Швидкого способу вилікувати лишай немає, проте ліки полегшують стан і зменшують ризик ускладнень. Ранній початок терапії дає найкращий ефект: противірусні засоби найкраще діють, якщо почати їх протягом 3 діб від появи висипу^[6].

Для лікування використовують такі групи препаратів:

• Противірусні засоби: ацикловір, валацикловір, фамцикловір. Вони пригнічують розмноження вірусу, скорочують гостру фазу і зменшують її тяжкість^[2]. Курс зазвичай триває 5–7 днів^[4].
• Знеболювальні препарати: парацетамол або ібупрофен полегшують біль і знижують температуру. При сильному болю лікар може призначити інші засоби.
• Кортикостероїди: їх іноді призначають при ураженні ока чи лицьового нерва, щоб зменшити запалення. Від постгерпетичної невралгії вони не захищають: за кокранівським оглядом, доказів такої дії дуже мало^[9].

Міф: якщо вчасно випити противірусні, невралгії точно не буде. Насправді: ліки скорочують гострий біль, але в кокранівському огляді ацикловір не знизив частоту постгерпетичної невралгії через 4 і 6 місяців, а фамцикловір у дослідженні теж не дав значущого ефекту^[10].

Коротко: вчасні противірусні ліки полегшують гостру фазу лишаю, але від тривалого нервового болю після нього надійніше захищає вакцина.

Здебільшого лікування проводять удома, а при тяжкому перебігу чи дуже ослабленому імунітеті може знадобитися госпіталізація і ацикловір у вену^[4]. Висип варто прикривати вільним одягом або неприлипною пов'язкою^[6] і не торкатися пухирців без потреби. Своєчасне лікування допомагає швидше відновити шкіру.

Читайте:

Герпес: часті запитання

Герпес: відповіді на найчастіші запитання про те, як ним заражаються, чи справді вірус залишається в організм...

Герпес на губах: як швидко позбутися

Як швидко позбутися герпесу на губах: що робити з першого поколювання, які мазі й таблетки скорочують загостр...

Тривалість і прогноз

Від перших симптомів до повного зникнення висипу зазвичай минає 3–5 тижнів^[7]. Спочатку з'являється біль і свербіж, потім висип, пухирці, а згодом кірочки. Шкіра очищується, але біль може залишатися ще довго^[6].

Більшість людей одужують без серйозних наслідків. Частота постгерпетичної невралгії в дослідженнях коливається від 5% до понад 30% залежно від віку пацієнтів і того, як саме рахують^[8]. Що старша людина, то вищий ризик.

Хвороба може повторитися^[2]. За даними систематичного огляду, повторний епізод мають 1–6% людей, і що довше спостереження, то вищі цифри^[8]. Повтори частіше бувають при ослабленому імунітеті^[4], а висип при цьому зазвичай з'являється в іншому місці^[7].

Профілактика

Найнадійніше захищає щеплення. Сучасна рекомбінантна вакцина проти оперізувального лишаю (торгова назва Шингрикс) не містить живого вірусу і вводиться у двох дозах з інтервалом 2–6 місяців. Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC) рекомендують її всім дорослим від 50 років, зокрема тим, хто вже мав лишай або раніше отримав стару живу вакцину, а також дорослим від 19 років з ослабленим імунітетом. Під час гострого епізоду щеплення не роблять^[1]. Вікові межі безоплатних програм у різних країнах різняться, тож про щеплення варто запитати свого лікаря.

У великому дослідженні людей від 50 років вакцина знизила ризик оперізувального лишаю на 97,2%^[11]. У людей від 70 років захист становив 89,8%, а від постгерпетичної невралгії 88,8%^[12]. Захист тримається довго: в одинадцятий рік після щеплення ефективність ще становила 82%^[13]. Після ін'єкції часто болить рука, бувають втома чи ломота: місцеві й загальні реакції протягом тижня мали 79% щеплених проти 29,5% у групі плацебо^[12], а виражені реакції 17% проти 3,2%, тоді як серйозні побічні ефекти траплялися так само часто, як після плацебо^[11]. Якщо лишай усе ж виникне, він зазвичай перебігає значно легше^[6].

Поки висип не підсох, треба дотримуватися правил безпеки, щоб не заразити інших. Висип тримають закритим, пухирці не розчісують, часто миють руки. Слід уникати тісного контакту з вагітними, які не хворіли на вітрянку, людьми з ослабленим імунітетом і немовлятами до 1 місяця. На роботу чи навчання краще не виходити, доки пухирці мокнуть або якщо висип неможливо прикрити^[6].