Оперізувальний лишай: причини, симптоми та лікування

Оперізувальний лишай — це вірусна інфекція, яка пробуджується через роки після перенесеної вітрянки. Вона викликає болючий висип, печіння та ураження нервів, нагадуючи, що вірус нікуди не зник.

Іноді хвороби, які здаються дитячими, повертаються у зрілому віці з новою силою. Оперізувальний лишай починається непомітно — з легкого свербежу або поколювання, які швидко переростають у різкий біль. Людина може відчувати втому, гарячку, головний біль, не підозрюючи, що це перші сигнали старого знайомого вірусу вітрянки. Його реактивація не залежить від пори року чи настрою, але часто збігається з періодами ослаблення імунітету. Цей стан не лише фізично болючий, а й психологічно виснажливий, адже біль зберігається навіть після зникнення висипу.

Що таке оперізувальний лишай

Оперізувальний лишай, або герпес зостер, — це вірусна інфекція, що уражає нервові волокна та шкіру. Її викликає вірус varicella-zoster — той самий, який колись спричинив вітряну віспу (вітрянку). Після перенесеної вітрянки він не залишає організм, а залишається «сплячим» у нервових клітинах. З роками, коли імунітет слабшає, вірус може знову активуватися й викликати запалення нервів разом із болючим висипом.

Перші прояви можуть бути непомітними: печіння, поколювання чи чутливість шкіри на певній ділянці тіла. Часто додаються головний біль, втома або незначне підвищення температури. Через кілька днів у цьому місці з’являються червоні плями, які перетворюються у пухирці з рідиною. Висип зазвичай обмежується однією половиною тіла — на грудях, спині, обличчі чи шиї. Через 10 днів пухирці підсихають і покриваються кірочками, які зникають через 2–3 тижні.

Іноді вірус поводиться нетипово — біль і поколювання з’являються без висипу. Такий перебіг ускладнює діагностику, але джерело проблеми те саме — нервові клітини, у яких «прокинувся» вірус.

Заразність оперізувального лишаю має свої особливості. Сам лишай не передається від людини до людини, але вірус varicella-zoster може спричинити вітряну віспу у тих, хто її не мав. Інфікування можливе при прямому контакті з рідиною з пухирців або під час вдихання мікрочастинок із висипу. Щоб не заразити інших, важливо тримати висип закритим і уникати тісного контакту з немовлятами чи людьми з ослабленим імунітетом.

Симптоми та перебіг

Найпомітніша ознака оперізувального лишаю — це болючий висип, який з’являється на одній половині тіла. Він часто починається з поколювання чи свербежу, що переходять у печіння або гострий біль. Цей біль пов’язаний із запаленням нервів, тому може бути глибоким, стріляючим або ниючим. Висип зазвичай локалізується на грудях, спині, обличчі чи животі, рідше — на шиї або ногах.

Перед появою висипу людина може відчувати симптоми, схожі на застуду: підвищену температуру, головний біль, втому чи розлад шлунка. Через кілька днів з’являються плями, які перетворюються у пухирці з прозорою рідиною. Пухирці згодом лопаються, підсихають і вкриваються кірочками, які повністю зникають через кілька тижнів. Усе це супроводжується болем, який іноді триває довше, ніж сам висип.

До найтиповіших проявів належать:

• Глибокий, пекучий або стріляючий біль: може передувати висипу за кілька днів або зберігатися після його зникнення.
• Свербіж і поколювання: рання ознака подразнення нервів у місці майбутнього висипу.
• Почервоніння або зміна кольору шкіри: зона, на якій формується висип.
• Підвищення температури: супроводжується ознобом, головним болем і загальним нездужанням.
• Загальна слабкість: відчуття втоми, яке може з’явитись ще до появи висипу.
• Шлунковий розлад: нудота або легкий біль у животі, що іноді супроводжує інфекцію.

Після появи висипу пухирці зазвичай підсихають через 10 днів, але повне загоєння може тривати до трьох тижнів. У деяких випадках висип не з’являється зовсім — це так званий «безвисипний» лишай, коли симптоми обмежуються лише болем і підвищеною чутливістю шкіри.

Причини

Оперізувальний лишай виникає через повторну активацію вірусу varicella-zoster. Після того як людина перехворіла на вітрянку, вірус не зникає з організму, а залишається у нервових клітинах у неактивному стані. Він може «прокинутись» навіть через десятки років. Коли це стається, вірус починає поширюватись уздовж нервових волокон до шкіри, викликаючи запалення і болючий висип.

Причина повторного пробудження вірусу не завжди очевидна. Найчастіше це відбувається, коли імунна система слабшає — із віком, під час стресу, при хронічних хворобах або після прийому ліків, що знижують імунний захист. У більшості випадків реактивація пов’язана не з конкретним зовнішнім фактором, а з природним зниженням опірності організму з роками.

Фактори ризику

Захворіти на оперізувальний лишай може будь-хто, хто колись мав вітряну віспу (вітрянку). Проте у деяких людей ризик набагато вищий. Найчастіше вірус активується в умовах, коли імунна система ослаблена і не здатна ефективно контролювати його «сплячий» стан.

До основних факторів ризику належать:

• Ослаблений імунітет: через онкозахворювання, ВІЛ-інфекцію або прийом імуносупресивних препаратів.
• Вік понад 50 років: із роками імунна система природно слабшає, що полегшує реактивацію вірусу.
• Хронічний стрес: може впливати на імунну відповідь і підвищувати ризик повторної активації вірусу, хоча прямий зв’язок не доведено.

Ризик також збільшується при тривалих хворобах, недосипанні, виснаженні чи неправильному харчуванні. Для більшості людей вірус так і залишається неактивним, але за несприятливих умов він може раптово проявитись.

Ускладнення

Оперізувальний лишай може мати тривалий перебіг і залишати по собі наслідки навіть після зникнення висипу. Найпоширенішим ускладненням є постгерпетична невралгія — це нервовий біль, який триває місяцями або навіть роками після загоєння шкіри. Такий біль може бути пекучим, ниючим чи стріляючим і часто заважає нормально спати чи працювати.

У деяких випадках вірус уражає органи чуття або нерви, що призводить до серйозніших наслідків. Серед них:

• Бактеріальна інфекція шкіри: імпетиго або бактеріальний целюліт, розвивається, якщо пухирці травмуються або розчісуються.
• Проблеми із зором: запалення рогівки чи інших частин ока, що може призвести до втрати зору.
• Параліч обличчя (синдром Рамсея-Ханта): ураження лицьового нерва, яке проявляється асиметрією або слабкістю м’язів.
• Порушення слуху: поява шуму у вухах, запаморочення або зниження слуху.
• Запалення мозку або легенів: рідкісні, але небезпечні ускладнення — енцефаліт чи пневмонія.

Такі стани потребують медичного нагляду, адже іноді можуть становити загрозу життю. Хоча летальні випадки трапляються рідко, вони можливі при тяжкому перебігу або різкому зниженні імунітету.

Діагностика

Лікар зазвичай розпізнає оперізувальний лишай під час огляду. Характерна ознака — це висип, який з’являється вздовж нервових ліній (дерматомів) і не переходить на іншу половину тіла. Саме така «односторонність» ураження допомагає відрізнити лишай від інших шкірних хвороб.

Для підтвердження діагнозу іноді використовують лабораторні методи. З пухирців можуть узяти зразок рідини або зішкріб шкіри, щоб перевірити наявність вірусу varicella-zoster. Такі тести потрібні, коли симптоми нетипові або висип відсутній, але є підозра на лишай.

Лікування

Оперізувальний лишай не має швидкого способу повного вилікування, проте сучасні засоби допомагають значно полегшити стан і запобігти ускладненням. Головна мета лікування — зменшити біль, пришвидшити загоєння висипу та знизити ризик постгерпетичної невралгії. Найкращий ефект дає ранній початок терапії — протягом перших трьох діб після появи симптомів.

Для лікування використовують такі групи препаратів:

• Противірусні засоби: ацикловір, фамцикловір, валацикловір. Вони зменшують активність вірусу і скорочують тривалість захворювання.
• Знеболювальні препарати: парацетамол або ібупрофен допомагають полегшити біль і знизити температуру.
• Кортикостероїди: застосовуються, якщо вірус уражає очі або обличчя, щоб зменшити запалення.

У більшості випадків лікування проводиться вдома, але при тяжкому перебігу може знадобитися госпіталізація. Щоб зменшити ризик поширення вірусу, рекомендується прикривати висип чистими сухими пов’язками та уникати контакту з людьми, які не мали вітрянки. Своєчасне лікування дозволяє швидше відновити шкіру і полегшити неприємні відчуття.

Тривалість і прогноз

Повний цикл оперізувального лишаю зазвичай триває від трьох до п’яти тижнів. Спочатку з’являється біль і свербіж, потім формується висип, який перетворюється у пухирці, а згодом — у кірочки. Через кілька тижнів шкіра очищується, але біль може залишатись ще довго.

Більшість людей одужують без серйозних наслідків, проте приблизно одна з п’яти осіб може відчувати тривалий нервовий біль після зникнення висипу. Такий стан називається постгерпетичною невралгією і може тривати місяцями або навіть роками. Ранній прийом противірусних препаратів допомагає зменшити ризик розвитку цього ускладнення.

У рідкісних випадках оперізувальний лишай може повторитися. Це частіше трапляється у людей із послабленим імунітетом, але зазвичай висип з’являється в іншому місці, ніж під час попереднього епізоду.

Профілактика

Зменшити ризик повторної активації вірусу допомагає вакцинація. Сучасна вакцина Shingrix створює потужний імунний захист навіть у тих, хто вже мав оперізувальний лишай або раніше отримував щеплення Zostavax. Її ефективність висока у людей різного віку, особливо після 50 років.

Поки висип не зник повністю, важливо дотримуватись правил безпеки, щоб не заразити інших. Висип потрібно тримати закритим, не розчісувати пухирці, часто мити руки та уникати контакту з немовлятами, вагітними жінками і людьми з ослабленим імунітетом, які не мали вітрянки. Такі прості заходи допомагають не лише захистити близьких, а й прискорюють власне одужання.

Щитоподібна залоза та її вплив на шкіру, волосся, нігті

Родимки: типи, ознаки небезпеки та коли йти до дерматолога

Що таке вітрянка та як її лікувати