Себорейний дерматит: причини, симптоми, лікування

Себорейний дерматит — це хронічне шкірне захворювання, яке викликає свербіж, лущення та почервоніння в ділянках із підвищеною активністю сальних залоз. Воно не заразне, але має схильність до рецидивів.

Щоденна присутність білих пластівців на одязі, свербіж шкіри голови або почервоніння в носогубних складках — усе це може бути проявом себорейного дерматиту. Незважаючи на поширеність, його часто плутають з іншими шкірними станами, а неправильне лікування лише посилює симптоми. Це захворювання потребує не просто догляду, а постійної уваги до деталей: до того, як шкіра реагує на шампунь, зміну погоди, стрес або склад косметики.

Що таке себорейний дерматит

Це захворювання шкіри має хронічний перебіг і схильність до періодичних загострень. Себорейний дерматит виникає в зонах із високою концентрацією сальних залоз і проявляється як почервоніння, свербіж, жирні лусочки або кірочки. Хвороба не є заразною й не пов'язана з гігієною — це розлад роботи шкіри, а не наслідок недогляду.

Сам термін складається з двох частин: “себорейний” — від “себум” (шкірне сало), і “дерматит” — тобто запалення шкіри. Коли захворювання проявляється на шкірі голови у дорослих і підлітків, його називають просто лупою, або pityriasis capitis. У немовлят — це “молочна кірка”, або cradle cap. В усіх випадках ідеться про один і той самий процес, що реалізується в різному віці й у різних зонах.

Прояви себорейного дерматиту не обмежуються лише волосистою частиною голови. Ураження може з’явитися в будь-якій ділянці, де активні сальні залози. До таких зон належать:

• шкіра голови — найпоширеніше місце виникнення симптомів
• лоб і брови
• область навколо носа, особливо носогубні складки
• за вухами і вушні раковини
• груди та верхня частина спини
• ділянки під грудьми
• пахвові западини й пахові складки
• область між сідницями
• пупок
• підколінні та ліктьові згини.

Захворювання має хвилеподібний перебіг — періоди ремісії змінюються загостреннями. У деяких людей симптоми майже непомітні, в інших — періодично значно посилюються і потребують втручання.

Хто хворіє на себорейний дерматит

Себорейний дерматит вважається досить поширеним. У середньому він трапляється приблизно в 11% населення. Найчастіше захворювання розвивається у двох вікових групах — у немовлят до трьох місяців та у дорослих у віці від 30 до 60 років. Для дітей це тимчасовий стан, який зазвичай минає самостійно. А от дорослим часто доводиться вчитися жити з ним роками.

Частіше за все себорейний дерматит реєструють у чоловіків. Також спостерігається більша поширеність серед осіб зі світлою шкірою. Хоча колір шкіри не є чинником ризику, він впливає на ймовірність звернення за медичною допомогою та виявлення захворювання.

Групи ризику за станом здоров’я

Є кілька клінічних станів і захворювань, за яких ризик розвитку себорейного дерматиту суттєво зростає. Найбільше це стосується імуносупресивних, неврологічних і психіатричних діагнозів.

• Імуносупресія: трансплантація органів, лімфоми (як Ходжкіна, так і неходжкінські форми).
• ВІЛ: себорейний дерматит є одним із частих шкірних проявів цієї інфекції.
• Депресія: психіатричні розлади, особливо в поєднанні з медикаментозною терапією, асоціюються з дерматитом.
• Неврологічні захворювання: хвороба Паркінсона, епілепсія, пізня дискінезія, ураження лицевого нерва, травми спинного мозку.
• Вроджені порушення: зокрема синдром Дауна, при якому себорейний дерматит часто має більш виражений перебіг.

До окремої групи ризику належать особи, які приймають певні психотропні препарати. Йдеться, зокрема, про:

• літій
• буспірон
• галоперидол деканоат
• хлорпромазин.

Їхній вплив на роботу сальних залоз і стан шкіри може сприяти розвитку себорейного дерматиту. Тому за наявності скарг під час лікування цими засобами важливо не ігнорувати зміни на шкірі.

Окрім супутніх хвороб, значення мають і індивідуальні особливості. Якщо шкіра жирна від природи — ризик розвитку захворювання значно зростає. Те саме стосується спадковості: якщо в сім’ї був псоріаз, це може бути додатковим чинником.

Також впливає клімат. Холодне і сухе повітря не викликає себорейного дерматиту напряму, але значно погіршує його перебіг. Волога, температура і сонячне світло — все це має значення для активності шкірного сала й стану мікрофлори шкіри.

Симптоми та ознаки

Прояви себорейного дерматиту залежать від віку, ділянки ураження та чутливості шкіри. Найчастіше це свербіж, лущення, почервоніння та поява жирних лусочок. Симптоми можуть посилюватися в холодну пору року, після стресу або при зміні засобів догляду.

Найхарактерніші ознаки, які виникають у різних формах і комбінаціях:

• Свербіж шкіри голови, що посилюється після миття
• Білі або жовтуваті лусочки, які обсипаються на одяг
• Почервоніння та лущення у носогубних складках, на лобі, грудях або в складках тіла
• Щільні кірки на голові немовлят — так звана “молочна кірка”
• Плями з обідком або формою пелюстки, переважно на грудях і спині
• Дрібні запалені фолікули у ділянці щік, шиї або верхньої частини тулуба
• Лусочки на краях повік з почервонінням і подразненням очей.

У дорослих

Найчастіше уражається шкіра голови: з’являється свербіж, почервоніння, жирні лусочки. Лусочки прилипають до волосся або обсипаються на плечі. На обличчі вражаються носогубні складки, міжбрів’я, брови, лоб і ділянки біля вух. Шкіра червоніє, лущиться, іноді пече. На грудях або спині можуть з’являтися плями з виразним обідком або схожі на пелюстки.

У немовлят

Себорейний дерматит у немовлят найчастіше проявляється у вигляді молочної кірки — щільних жовтуватих або коричневих лусочок на шкірі голови. Кірки можуть бути товстими, злипатися й утворювати великі зони ураження. Зазвичай це не спричиняє свербежу, але при розчісуванні можлива поява подразнення або мікропошкоджень шкіри.

У складках шкіри

У пахвових западинах, під грудьми, у паху, між сідницями або в згинах рук і ніг з’являються почервоніння, жирне лущення, відчуття печіння. У деяких випадках виникає мацерація — розм’якшення шкіри, яка стає вразливою до вторинного бактеріального ураження.

На повіках

Себорейний блефарит проявляється лущенням по краях повік, почервонінням шкіри біля вій і свербежем. Можливе подразнення очей, відчуття стороннього тіла, сльозотеча. Лусочки можуть прилипати до вій, спричиняючи дискомфорт і бажання потерти очі.

Причини та провокувальні фактори

Точна причина себорейного дерматиту досі не встановлена. Це не одна хвороба — радше поєднання кількох процесів, які активуються одночасно. У більшості випадків спостерігається комбінація індивідуальної схильності, порушення бар’єрної функції шкіри, впливу мікроорганізмів і реакції імунної системи.

Одним з головних учасників у розвитку себорейного дерматиту вважається дріжджоподібний грибок Malassezia, який присутній на шкірі більшості людей. У здорової шкіри він не викликає проблем, але у деяких людей починає активно розмножуватись, особливо в умовах підвищеної жирності та послаблення імунного контролю. Це призводить до запалення та лущення.

Іншим важливим чинником є підвищений рівень андрогенів — гормонів, які стимулюють вироблення шкірного сала. У підлітків і дорослих це може пояснювати частоту загострень. У той самий час високий вміст ліпідів на поверхні шкіри створює сприятливе середовище для росту грибка Malassezia.

Також відіграє роль імунна відповідь організму. У деяких людей навіть невелика кількість грибка викликає надмірну реакцію з боку шкіри, яка проявляється почервонінням, свербежем і лущенням. Генетичний компонент також не виключено: якщо в родині є випадки себорейного дерматиту або псоріазу, ризик зростає.

Поза основними причинами є чинники, які не викликають захворювання напряму, але можуть суттєво погіршити його перебіг. Варто звернути увагу на такі подразники:

• Стрес: емоційне напруження часто супроводжується загостренням симптомів
• Холодна й суха погода: взимку шкіра швидше пересихає і стає більш чутливою
• Жирна шкіра: надмірна секреція сальних залоз підтримує активність Malassezia;
• Спиртовмісна косметика: тоніки й лосьйони на основі етанолу подразнюють і пересушують шкіру
• Супутні дерматологічні захворювання: розацеа, акне, псоріаз можуть посилювати симптоматику.

Вплив клімату і харчування

Хоча клімат сам по собі не є причиною себорейного дерматиту, він має прямий вплив на перебіг хвороби. У суху й холодну погоду симптоми зазвичай посилюються. Повітря в опалювальних приміщеннях знижує рівень вологи в шкірі, що погіршує бар’єрну функцію та провокує загострення. У таких умовах навіть легкі прояви можуть ставати більш вираженими — з інтенсивнішим свербежем і лущенням.

У теплу пору року багато людей помічають покращення. Причиною цього може бути ультрафіолетове випромінювання. Промені UVA та UVB частково пригнічують активність грибка Malassezia, який відіграє роль у розвитку захворювання. Водночас сонячне світло зменшує запалення, але лише при помірному впливі. Надлишок сонця — особливо з опіками — діє навпаки, погіршуючи стан шкіри.

Щодо харчування, то воно не впливає безпосередньо на розвиток або інтенсивність себорейного дерматиту. Незважаючи на поширені припущення, на сьогодні немає підтверджених доказів, що будь-які продукти або дієти можуть викликати або зменшувати симптоми. Лупа та себорейний дерматит не залежать від раціону.

Відмінність від інших захворювань

Себорейний дерматит має характерні прояви, але може виглядати схоже на інші шкірні захворювання. Найчастіше його плутають із псоріазом. Обидва стани викликають почервоніння, свербіж і лущення шкіри, особливо в зоні голови й верхньої частини тулуба. Але є важливі відмінності, на які варто звертати увагу.

Псоріаз — це хронічне запальне захворювання шкіри, яке зустрічається приблизно у 2–4% населення. На відміну від себорейного дерматиту, він має чітко окреслені межі уражень, а самі лусочки щільніші, товстіші й мають сріблясто-білий колір. При псоріазі вони щільно прилягають до шкіри і знімаються з труднощами, часто з утворенням крапкової кровотечі — це так званий феномен Ауспітца.

На волосистій частині голови лусочки при псоріазі щільні, сухі й ближчі до сріблястого, тоді як при себорейному дерматиті вони жирніші, більш м’які, білі або жовтуваті. Крім того, псоріаз має схильність до симетричних уражень ліктів, колін та попереку, чого не буває при себорейному дерматиті.

Існує також стан, який називають себопсоріазом. Це не окреме захворювання, а поєднання ознак обох станів. У таких випадках пацієнт має симптоми себорейного дерматиту (свербіж, жирні лусочки, залучення шкіри голови) разом із щільнішими сріблястими лусочками, характерними для псоріазу. Локалізація теж може бути змішаною — як на голові, так і на тулубі.

У разі сумнівів важливо звернутися до лікаря-дерматолога, адже лікування себорейного дерматиту й псоріазу відрізняється. Засоби, що ефективні для одного захворювання, можуть бути неактуальними або навіть погіршити інший стан.

Чи викликає себорейний дерматит випадіння волосся?

Себорейний дерматит сам по собі не є причиною випадіння волосся. Він не ушкоджує волосяні фолікули й не порушує їхню роботу. Проте свербіж, запалення та розчісування шкіри голови можуть викликати тимчасове пошкодження шкіри й послаблення волосся. У таких випадках волосся справді може випадати, але не через саме захворювання, а внаслідок механічного або запального впливу.

Після усунення загострення дерматиту ріст волосся, як правило, відновлюється. Постійне випадіння потребує додаткової діагностики, оскільки воно може бути пов’язане з іншими причинами — наприклад, алопецією, гормональними порушеннями або дефіцитом заліза.

Зв’язок з акне

Себорейний дерматит і акне — це різні захворювання, але вони можуть з’являтися одночасно. Обидва стани мають спільну особливість: підвищена активність сальних залоз. Надлишкове вироблення шкірного сала створює умови як для розвитку запальних елементів при акне, так і для активізації грибка Malassezia, що пов’язаний із себорейним дерматитом.

У пацієнтів із акне частіше діагностують лупу або себорейний дерматит волосистої частини голови. Водночас у людей із себорейним дерматитом іноді спостерігається поява чорних цяток або запалених вузликів у зонах підвищеної жирності шкіри — наприклад, на лобі, носі або щоках.

Хоча ці два стани можуть збігатися в часі, вони мають різні механізми розвитку й потребують відмінного підходу до лікування. Звичайні засоби від акне не усувають симптоми себорейного дерматиту, а протигрибкові шампуні або креми не впливають на вугровий висип.

Діагностика

Себорейний дерматит зазвичай діагностується клінічно, тобто на основі характерного вигляду висипань і їхньої локалізації. Лікар-дерматолог визначає діагноз під час огляду шкіри голови, обличчя, тулуба або складок. Типові ознаки — це жирні лусочки, почервоніння, лущення в зонах із підвищеною активністю сальних залоз.

Лабораторні або алергічні тести не потрібні. Аналізи крові чи сечі не дають інформації для встановлення цього діагнозу. У випадках, коли стан не реагує на стандартне лікування або має нетиповий перебіг, може бути проведена біопсія шкіри для виключення інших захворювань — наприклад, псоріазу, екземи або грибкових інфекцій.

У дітей діагноз «молочної кірки» (немовлячий себорейний дерматит) також встановлюється лише за зовнішніми ознаками — щільними жовтими кірками на волосистій частині голови без супутніх системних симптомів.

Лікування

У підлітків і дорослих себорейний дерматит рідко зникає сам по собі. Щоб позбутися лущення, свербежу та почервоніння, потрібне регулярне й цілеспрямоване лікування. Тактика залежить від локалізації симптомів і тяжкості перебігу. У більшості випадків застосовують комбінацію зовнішніх засобів, які впливають на грибок Malassezia та запалення шкіри. Після покращення стану часто потрібно проводити підтримувальну терапію, щоб запобігти рецидивам.

Шкіра голови

У немовлят “молочна кірка” зазвичай минає самостійно до 8–12 місяців. Щоб полегшити її перебіг, достатньо щоденного миття голови м’яким дитячим шампунем. Рекомендується акуратно розчісувати або масажувати волосисту частину голови м’якою щіткою після миття. Якщо кірка залишається щільною або дитина починає розчісувати уражену ділянку, педіатр може призначити лікувальний шампунь або слабкий стероїдний крем для короткочасного застосування.

У підлітків і дорослих легкі форми себорейного дерматиту волосистої частини голови лікуються за допомогою шампунів проти лупи, які доступні без рецепта. Їхній активний компонент має значення:

• селену сульфід (наприклад, «Сульсена»);
• цинк піритіон (наприклад, «Head & Shoulders»);
• дьоготь (наприклад, шампуні з березовим або кам’яновугільним дьогтем).

Такі шампуні застосовуються 2 рази на тиждень або згідно з інструкцією. Для тривалого контролю можуть знадобитися спеціальні лікувальні засоби з протигрибковими речовинами:

• кетоконазол (наприклад, «Нізорал»);
• циклопірокс (наприклад, «Себозол» або «Лопрокс»).

У більш тяжких випадках дерматолог може призначити шампуні з кортикостероїдами: бетаметазон валерат, флуоцинолон, або клобетазол. Такі засоби застосовуються за схемою: щоденно або 2 рази на день протягом обмеженого періоду (як правило, до 2 тижнів), а потім — підтримувально.

Важливо дотримуватися рекомендацій щодо часу впливу шампуню — засіб повинен залишатися на шкірі голови щонайменше 5 хвилин перед змиванням.

Обличчя і тіло

Для лікування себорейного дерматиту на обличчі, вушних раковинах, грудях і складках шкіри застосовують препарати в інших формах: креми, пінки, гелі або розчини.

Протигрибкові засоби — основа терапії. Зазвичай використовують:

• кетоконазол (1% або 2% крем);
• циклопірокс (1% крем або гель);
• сертаконазол (2% крем).

Ці засоби наносяться 1–2 рази на день до зникнення симптомів (зазвичай протягом 2–8 тижнів), а потім — у разі потреби при перших ознаках загострення.

Якщо протигрибкова терапія не дає бажаного ефекту, лікар може призначити кортикостероїди місцевої дії: гідрокортизон, бетаметазон валерат, флуоцинолон або десонід. Їх використовують у формі кремів, лосьйонів або гелів протягом короткого часу, щоб уникнути стоншення шкіри.

Альтернативою стероїдам є інгібітори кальциневрину:

• пімекролімус (крем «Елідел»);
• такролімус (мазь «Протопік»).

Ці засоби наносять двічі на день. Вони не викликають атрофії шкіри й підходять для тривалого контролю симптомів у зонах із тонкою шкірою — наприклад, на обличчі або навколо очей.

У тяжких випадках, коли місцеве лікування недостатнє, можливе призначення системних протигрибкових препаратів або фототерапії — опромінення вузькосмуговим ультрафіолетом для зменшення запалення.

Кожен випадок себорейного дерматиту потребує індивідуального підходу. Після досягнення покращення важливо підтримувати результат за допомогою правильно підібраного засобу — шампуню або крему — щонайменше кілька разів на місяць. Ігнорування підтримувального лікування зазвичай призводить до рецидиву.

Прогноз і тривалість

У більшості немовлят себорейний дерматит зникає самостійно до року життя. У цьому віці захворювання майже не супроводжується свербежем, не викликає дискомфорту та не потребує активного лікування. Догляд зводиться до м’якого очищення шкіри й уникнення подразнень.

У підлітків і дорослих перебіг захворювання інший. Себорейний дерматит має хронічний характер із періодами покращення та загострення. Він не загрожує життю, але часто супроводжується емоційним дискомфортом і потребує постійного контролю. Правильно підібрана терапія дозволяє швидко досягти помітного полегшення, але повного зникнення симптомів надовго очікувати не варто.

При регулярному застосуванні профілактичних засобів і дотриманні рекомендацій можна досягти тривалих ремісій. Однак у періоди стресу, зміни погоди або при зміні режиму догляду можливі рецидиви — це нормальна частина перебігу захворювання.

Профілактика та догляд

Повністю запобігти себорейному дерматиту неможливо, особливо якщо є генетична схильність або супутні захворювання. Але низка щоденних дій може суттєво зменшити ймовірність загострень. Основне завдання профілактики — стабілізувати стан шкіри, зменшити провокаційні чинники й підтримувати природний баланс мікрофлори.

У немовлят так звану “молочну кірку” можна контролювати без застосування медикаментів. Достатньо дотримуватись регулярного й делікатного догляду за шкірою голови: використовувати м’які шампуні, не здирати лусочки насильно, а розм’якшувати їх теплим маслом або дитячим кремом перед миттям.

У дорослих головним підходом до профілактики є підтримувальне використання шампунів і кремів, які раніше допомогли усунути загострення. Важливо уникати агресивних косметичних засобів, не використовувати спиртовмісні лосьйони та ретельно очищати шкіру після фізичних навантажень або потіння.

Щоб зменшити ризик рецидивів, варто звернути увагу на такі здорові звички:

• Повноцінний сон: стабільний режим відпочинку допомагає знизити рівень стресу;
• Контроль емоційного навантаження: зниження стресу напряму впливає на стан шкіри;
• Помірний вплив сонця: короткочасне перебування на сонці може покращити стан, але варто уникати опіків;
• Регулярний догляд за шкірою: очищення без пересушування, вибір засобів без ароматизаторів і спирту;
• Уникання тригерів: різкі зміни температури, переохолодження, занадто гарячі душі, зловживання стайлінг-засобами.

Також важливо дотримуватися інструкцій щодо лікувальних засобів. Неправильне або нерегулярне застосування навіть ефективного препарату часто призводить до повернення симптомів або зниження чутливості до лікування.

Саліцилова кислота: все, що потрібно знати

Екзема: все, що потрібно знати

Причини виникнення лупи: детальний розбір