Суха шкіра та її причини

Американська академія дерматології зазначає, що до 60 років суху шкіру має майже кожна людина^[1]. У німецькому дослідженні дерматологи оглянули 223 мешканців будинків для літніх людей із середнім віком 83,6 року, і ксероз шкіри, як медики називають сухість, виявили у 99,1% з них^[2]. Втім, вік є лише однією з причин: шкіру висушують гарячий душ, мороз, опалення, деякі ліки та хвороби.

Коли шкіра втрачає природну вологу, вона стає менш еластичною і легко подразнюється. Стягнутість, свербіж і тріщини заважають у повсякденних справах, а на руках і п'ятах тріщини ще й болять. У побуті потріскану від холоду й води шкіру рук і ніг здавна називають «ципками». У різні періоди життя сухість проявляється по-різному, і здебільшого її вдається зменшити, якщо змінити щоденні звички.

Читайте:

Чому шкіра залишається сухою навіть після зволоження

Шкіра залишається сухою навіть після зволоження: чому так буває, які звички, засоби, ліки й хвороби заважають ...

Зимовий догляд за чутливою шкірою: поради

Взимку чутлива шкіра частіше пече, свербить і лущиться, бо холод і сухе повітря послаблюють її захисний бар'є...

Симптоми сухої шкіри

Суха шкіра може виглядати і відчуватися по-різному: від легкого лущення до глибоких тріщин. Поверхня стає шорсткою, з'являється відчуття стягнутості, колір тьмяніє. На світлій шкірі сухі ділянки часто червоніють, а на смаглявій і темній набувають сіруватого, «попелястого» відтінку^[3]. Подразнення нерідко переходить у свербіж шкіри, а якщо сухість триває довго, через пошкоджений бар'єр зростає ризик інфекцій.

Найпоширеніші прояви сухості^[4]:

• Шорстка текстура: поверхня втрачає гладкість і стає грубою.
• Тріщини на шкірі: втрачаючи воду, шкіра «стискається» і тріскається; глибокі тріщини можуть кровоточити.
• Свербіж: у деяких людей із дуже сухою шкірою вона свербить майже постійно, особливо в сухому теплому приміщенні.
• Біль у місцях подразнення: потріскана шкіра болить під час дотику або руху.
• Лущення: зовнішній шар шкіри (епідерміс) відшаровується дрібними чи більшими лусочками.
• Печіння або пощипування: особливо після вмивання чи купання, коли на шкіру потрапляє вода.
• Схильність до інфекцій: крізь тріщини всередину легше проникають бактерії.
• Втрата еластичності: шкіра стає зморшкуватою, а з віком і в'ялою.

Сила і набір симптомів залежать від причини сухості та загального стану здоров'я. Комусь дошкуляє лише легке лущення взимку, а в інших сухість стає постійною проблемою, яка потребує щоденного догляду.

Стани, що можуть призводити до сухості шкіри

Іноді сухість буває одним із проявів шкірної хвороби. Тоді вона поєднується з характерними ознаками, які допомагають лікарю визначити причину й підібрати лікування.

Екзема

Екзема є запальним захворюванням шкіри, що проявляється сухістю, свербежем і висипаннями у вигляді дрібних пухирців. Після їх розкриття можуть залишатися мокнучі ділянки, які згодом вкриваються кірочками. Шкіра грубішає, тріскається, а пошкоджені місця легко інфікуються. Найпоширеніший різновид, атопічний дерматит, часто починається в дитинстві, і перенесене в дитинстві свербляче захворювання шкіри підвищує ризик сухості й у дорослому віці^[1]. У літніх людей суха шкіра сама може перейти в астеатозну, або «зимову», екзему: на гомілках з'являється сітка тонких тріщин, схожа на висохле русло річки, і взимку вона загострюється^[5].

Псоріаз

Псоріаз є хронічним захворюванням, за якого на шкірі формуються підняті бляшки, вкриті щільними лусочками. У побуті його досі іноді називають «лускатим лишаєм», хоча до грибкових лишаїв він стосунку не має. Найпоширеніша форма, бляшковий псоріаз, буває у 80–90% людей із цією хворобою, а бляшки найчастіше з'являються на шкірі голови, колінах, ліктях і тулубі. Приблизно в кожного третього з псоріазом розвивається псоріатичний артрит, тобто запалення суглобів^[6]. Бляшки сверблять і пересихають, а сама хвороба пов'язана з порушенням роботи імунної системи і схильна до повторних загострень.

Себорейний дерматит

Себорейний дерматит є запаленням шкіри в місцях, багатих на сальні залози. На ній з'являються жирні на вигляд плями з білими чи жовтуватими лусочками або кірочками. Легка форма проявляється як лупа, а в побуті весь стан часто називають просто «себореєю». Крім волосистої частини голови, уражаються обличчя, крила носа, брови, вуха, повіки, груди та шкірні складки. Загострення провокують стрес, втома і зміна сезону, а заразною ця хвороба не є^[7].

Причини сухої шкіри

Сухість з'являється, коли шкірний бар'єр втрачає ліпіди (жири) та воду швидше, ніж встигає їх відновити. На це впливають і щоденні звички, і медичні чинники.

Найчастіші пускові чинники^[1]:

• Вік: із середнього віку сальні залози виробляють менше шкірного сала, тож поверхня легше втрачає вологу.
• Холод і низька вологість: мороз, вітер і сухе повітря в опалювальних приміщеннях швидко висушують верхні шари шкіри.
• Гарячі й тривалі душі чи ванни: гаряча вода і довгий контакт із нею вимивають природні ліпіди.
• Мило та агресивні засоби для очищення: поверхнево-активні речовини (ПАР) у їхньому складі розчиняють захисну ліпідну плівку; дерматологи окремо згадують дезодорувальне мило й побутову хімію.
• Ліки: сухість можуть спричиняти сечогінні засоби (діуретики) і статини. Майже неминуча вона під час лікування акне ізотретиноїном: у дослідженні 102 підлітків і молодих людей сухість шкіри відзначали у 72,13% місяців лікування, сухість губ ще частіше^[8]. Суху шкіру подразнюють і ретиноїди для зовнішнього застосування^[9].
• Онкологічне лікування: хіміотерапія, таргетна і променева терапія часто спричиняють виражену сухість шкіри, зокрема й після завершення курсу.
• Діаліз: процедура виводить з організму воду, а обмеження рідини, яке зазвичай його супроводжує, додатково сушить шкіру. В одному дослідженні поширену сухість шкіри мали 63,6% із 77 пацієнтів на гемодіалізі^[10].

Іноді переважає один чинник, частіше їх кілька одночасно. Якщо прибрати тригери неможливо, як під час діалізу чи хіміотерапії, допомагають густіші засоби з відновлювальними компонентами і м'якше очищення.

Сезонна сухість шкіри

Холодне зимове повітря містить мало вологи, а опалення в приміщеннях ще більше її знижує^[11]. У таких умовах шкіра швидше втрачає воду, а захисний бар'єр слабшає. Тому сухі ділянки взимку з'являються навіть у тих, хто зазвичай із цим не стикається.

Звичний лосьйон, який добре працює в інші сезони, взимку часто не справляється. Для утримання вологи краще підходять засоби густішої консистенції^[9]:

• Креми: містять більше жирових компонентів і створюють щільніший захисний шар.
• Мазі: найкраще утримують вологу і захищають від холоду та вітру.

Вдома допомагає зволожувач повітря. Оптимальна вологість у житлі становить 30–50%, а сам прилад треба регулярно чистити, щоб у ньому не розмножувалися бактерії^[12]. Стежте й за температурою води під час вмивання та душу і не зловживайте очищувальними засобами.

Коротко: узимку шкірі потрібна щільніша текстура: крем або мазь замість лосьйону, тепла вода замість гарячої і зволожене повітря в домі.

Фактори ризику

Деякі обставини підвищують імовірність сухості шкіри. Вони пов'язані з віком, особливостями організму, роботою або способом життя.

До найпоширеніших чинників належать^[1]:

• Вік понад 40 років: сальні залози працюють слабше, і шкіра гірше утримує вологу^[3].
• ВІЛ-інфекція: ВІЛ підвищує ризик сухості шкіри, навіть коли людина отримує антиретровірусну терапію.
• Дуже світла або темна шкіра: за спостереженнями дерматологів, вона частіше буває дуже сухою, ніж шкіра середнього відтінку.
• Хронічні захворювання: цукровий діабет, хвороби нирок і захворювання щитоподібної залози (у побуті «щитовидки») часто супроводжуються сухістю шкіри. Клініка Мейо окремо називає гіпотиреоз, тобто знижену функцію щитоподібної залози^[3].
• Дерматологічні стани: екзема, псоріаз і себорейний дерматит, а також іхтіоз, спадкова хвороба з постійним сильним лущенням, підвищують ризик вираженої сухості.
• Дефіцит поживних речовин: нестача вітамінів D і A, ніацину, цинку або заліза, а також анорексія погіршують здатність шкіри утримувати вологу.
• Куріння: хімічні речовини із сигарет пришвидшують старіння і пересихання шкіри; це ще один пункт у довгому переліку того, як куріння руйнує організм.
• Робота з водою і хімією: перукарі, медсестри, будівельники та всі, хто часто миє руки чи працює з агресивними засобами, цементом або ґрунтом, мають вищий ризик^[3].

Коли кілька чинників збігаються, наприклад вік, зима і діабет, сухість частіше стає хронічною і потребує ретельнішого догляду.

Можливі ускладнення

Сама по собі сухість зазвичай не загрожує життю, але тривала сухість без належного догляду може призводити до неприємних і болючих наслідків.

Серед ускладнень найчастіше трапляються:

• Інфекції: крізь тріщини та подряпини бактерії й грибки потрапляють у глибші шари шкіри. Про інфекцію свідчать жовті кірки, виділення гною чи рідини, набряк і зміна кольору шкіри^[4].
• Хронічний свербіж: у людей старших 65 років сухість належить до найчастіших причин свербежу, що триває понад 6 тижнів і порушує сон^[13]. Розчухування ще більше пошкоджує шкірний бар'єр, тому прийоми, як не чухатися при екземі та атопічному дерматиті, стануть у пригоді й тут.
• Екзема і потовщення шкіри: дуже суха шкіра може спровокувати атопічний дерматит^[3], а там, де її постійно розчухують, вона грубішає і стає менш еластичною.

Чим довше триває сухість, тим вищий ризик цих ускладнень. До лікаря варто звернутися, якщо сухість не минає попри догляд, шкіра запалюється чи болить, свербіж заважає спати чи працювати, з'являються відкриті ранки, ознаки інфекції або великі ділянки лущення, а також якщо шкіра стала товстою й сухою під час лікування раку^[3]. За стійкою сухістю можуть стояти атопічний дерматит, псоріаз чи хвороба нирок, яким потрібне лікування^[9].

Як позбутися сухості шкіри

Щоб зменшити сухість і відновити захисний бар'єр шкіри, поєднують зволожувальні засоби та зміну щоденних звичок.

Зволожувальні засоби

Зволожувальні засоби, або емоленти (від латинського слова «пом'якшувати»), утримують воду в шкірі. Мазі та креми роблять це краще за лосьйони. Дерматологи радять шукати в складі один або кілька таких компонентів^[9]:

• Диметикон: силіконова речовина, яка створює захисну плівку і зменшує втрату вологи.
• Гліцерин: притягує воду до поверхні шкіри та утримує її.
• Гіалуронова кислота: притягує і зв'язує воду. Як і інші речовини, що притягують воду (гумектанти), без жирної основи в дуже сухому повітрі вона може навіть посилити втрату вологи, тому краще працює у складі крему^[14].
• Олія жожоба: пом'якшує шкіру і доповнює її ліпідний шар.
• Молочна кислота: зволожує і м'яко відлущує; при сухій шкірі її застосовують у концентраціях до 12%^[14].
• Ланолін: віск з овечої вовни, що пом'якшує шкіру й утримує вологу.
• Мінеральна олія: створює бар'єр, який не дає волозі випаровуватися.
• Вазелін (петролатум): найефективніший серед засобів, що утворюють плівку, він зменшує втрату води через шкіру майже на 99%^[14].
• Олія ши (каріте): пом'якшує шкіру і захищає її від пересихання.
• Сечовина: природна складова шкіри, яка притягує воду, а у вищих концентраціях ще й розм'якшує та допомагає злущувати ороговілі ділянки. Побічні ефекти в неї легкі й частіші за високих концентрацій^[15]. Креми із сечовиною і молочною кислотою радять при сухій шкірі й медичні довідники^[11].

Коротко: найкраще працюють засоби, де речовини, що притягують воду (гліцерин, сечовина, гіалуронова кислота), поєднані з тими, що її «запечатують» (вазелін, ланолін, олії).

Вазелін

Вазелін недорогий і дуже ефективний засіб від сухості. Найкраще наносити його на злегка вологу шкіру після купання, а сухим губам допоможе тонкий шар вазеліну чи бальзаму^[9].

Міф: вазелін закупорює пори і спричиняє прищі, тому при схильності до акне його слід уникати. Насправді: огляд дерматологів 2024 року проаналізував дані про його комедогенність і назвав уявлення про вазелін як причину акне хибним^[16]. Водночас Американська академія дерматології радить людям зі схильністю до акне не наносити вазелін на обличчя, бо в окремих людей після нього з'являються висипання^[17]. Якщо шкіра обличчя жирна, його текстура може бути просто незручною, і тоді легший крем без ароматизаторів стане компромісом.

Щоденні звички

Крім вибору засобів, варто змінити кілька побутових звичок, щоб шкіра менше втрачала вологу^[9]:

• Засоби з позначкою «без ароматизаторів» (fragrance-free): менше подразнюють шкіру; напис «без запаху» (unscented) не гарантує, що подразнювальних речовин у складі немає.
• Тепла вода замість гарячої і 5–10 хвилин у душі: так вимивається менше природних ліпідів; після душу шкіру промокають рушником, а не розтирають.
• Нанесення крему одразу після купання: поки шкіра ще волога, засіб утримує більше води; при сухості крем наносять кілька разів на день.
• Зволожувач повітря: особливо корисний у спальні під час сну.
• Виявлення та уникання тригерів: рукавички для миття посуду, роботи в саду й виходу на мороз, вільний бавовняний одяг замість вовни та поліестеру на голому тілі.

Найкращий результат дає поєднання правильних засобів і нових звичок.

Профілактика сухої шкіри

Регулярний догляд зменшує ризик пересихання навіть у тих, хто до нього схильний, і полегшує симптоми, якщо вони вже з'явилися.

Основні кроки для підтримання зволоження:

• Щоденне використання зволожувального засобу: підтримує бар'єрну функцію шкіри, особливо на руках, які часто миють.
• Короткі теплі душі або ванни: не довше 10 хвилин і не частіше ніж раз на день^[3].
• Обережне витирання: легке промокання рушником замість інтенсивного тертя.
• Подалі від джерел сухого тепла: каміни, обігрівачі й батареї знижують вологість повітря^[3].
• Достатнє споживання води: корисне для організму, але шкіру зсередини зволожує слабше, ніж прийнято думати. Міф: якщо пити більше води, суха шкіра зникне. Насправді: систематичний огляд знайшов лише шість невеликих досліджень; після додаткової води зволоженість верхнього шару шкіри трохи зростала, переважно в тих, хто раніше пив мало, проте докази слабкі, тож вода не замінить крему^[18].
• Душ після плавання: змиває залишки хлору та інших подразників зі шкіри, а після нього варто знову нанести крем.