Генітальний герпес: як розпізнати, передається і чи лікується

Генітальний герпес — інфекція, яка може протікати безсимптомно, але залишатися заразною. Вона передається під час сексуального контакту та здатна спричиняти болючі висипання і загальні симптоми, як-от лихоманка й втома.

Не всі інфекції передаються помітно. Генітальний герпес — приклад вірусу, який роками може не давати про себе знати, але при цьому поширюватися між партнерами. Людина може бути носієм, не маючи жодних ознак, а перший прояв хвороби часто стає несподіванкою. Хоч повністю позбутися вірусу наразі неможливо, сучасні засоби допомагають тримати ситуацію під контролем, знижувати ризик зараження та жити без постійних рецидивів.

Читайте:

Герпес: все, що потрібно знати

Герпес — це вірусна інфекція, яка залишається з людиною на все життя. Незважаючи на поширеність цього захвор...

Що таке генітальний герпес

Генітальний герпес — це інфекційне захворювання, яке передається під час сексуального контакту. Воно викликається вірусом простого герпесу, який потрапляє в організм через слизові оболонки або мікротріщини на шкірі. Людина може заразитися під час вагінального, анального або орального сексу.

Цей вірус існує у двох формах. Перший тип — HSV-1 — переважно спричиняє герпес на губах, але може передаватися й на статеві органи, особливо якщо під час орального сексу є відкриті висипання. Другий тип — HSV-2 — зазвичай відповідальний саме за генітальні прояви. Обидва типи здатні викликати висипання на геніталіях, і людина може мати одночасно обидві форми вірусу.

Після первинного зараження вірус лишається в організмі на все життя. Він здатен довго перебувати в латентному стані, періодично активуючись і викликаючи повторні висипання. Часто інфікована людина не має жодних симптомів, але при цьому залишається джерелом зараження.

Читайте:

Що варто знати про статеві інфекції (ІПСШ)

Статеві інфекції часто не дають жодних сигналів, але це не означає, що їх немає. Усе, що передається через секс...

Відмінності між генітальним і оральним герпесом

Оральний і генітальний герпес викликаються тими самими типами вірусу, але проявляються по-різному. Оральний герпес зазвичай з’являється у вигляді болісних пухирців або виразок на губах чи навколо рота. Найчастіше він спричинений HSV-1 і передається через слину: під час поцілунків або спільного користування посудом, бритвами, рушниками.

Генітальний герпес частіше викликає HSV-2, але все частіше його також спричиняє HSV-1, особливо через орально-генітальний контакт. У цьому випадку вірус передається від партнера з активним герпесом на губах до статевих органів іншої людини. Це пояснює, чому навіть "простий герпес на губах" може стати причиною генітальної інфекції.

Зовнішній вигляд висипань при обох формах подібний — це маленькі бульбашки, які згодом лопаються, залишаючи ерозії або виразки. Відмінність — лише в місці виникнення. Обидва варіанти є заразними, навіть якщо симптоми відсутні.

Використання бар’єрної контрацепції, зокрема презервативів або латексних серветок, знижує ризик передачі, але не усуває його повністю. Вірус може бути присутнім і на шкірі навколо статевих органів, яка лишається відкритою під час сексуального контакту.

Симптоми генітального герпесу

Генітальний герпес не завжди проявляється помітно. Дехто дізнається про вірус випадково — під час аналізу крові або вже після появи перших висипань. Після зараження симптоми можуть з’явитися через кілька днів або навіть через кілька тижнів. Іноді перша поява відбувається лише після сильного стресу або зниження імунітету.

Найчастіше перше загострення є найболючішим. Багато хто помічає поколювання, свербіж або відчуття печіння на шкірі в місці майбутнього висипання — це продромальний період, який може тривати від кількох годин до доби. Потім з’являються маленькі прозорі бульбашки, які швидко лопаються, утворюючи відкриті виразки. Вони можуть викликати різкий біль, особливо під час сечовипускання чи тертя одягу.

Зазвичай ці висипання з’являються на тих ділянках тіла, які першими контактували з вірусом. Це можуть бути зовнішні статеві органи, промежина, анальна ділянка або внутрішня поверхня стегон. У деяких випадках бульбашки зливаються, формуючи більші ураження. Загоєння триває від одного до трьох тижнів.

Крім шкірних проявів, можуть з’явитися загальні симптоми — організм реагує на активність вірусу системно.

До невиразних симптомів, які можуть з’явитися під час першого загострення, належать такі:

• головний біль
• підвищення температури
• загальна слабкість або втома
• збільшення лімфатичних вузлів у паху
• біль у м’язах.

У деяких випадках людина може сплутати легкі симптоми герпесу з прищами, фолікулітом або врослими волосками. Але навіть при легкому перебігу вірус залишається активним і може передаватися іншим.

Як відрізняються симптоми у жінок і чоловіків

Хоча вірус герпесу може інфікувати будь-кого, його прояви іноді залежать від анатомічних особливостей. У жінок і чоловіків симптоми можуть мати відмінності, що важливо враховувати при діагностиці та спостереженні за перебігом хвороби.

У чоловіків

Генітальний герпес у чоловіків частіше проявляється рецидивами. Бульбашки або болісні виразки з’являються на статевому члені, мошонці або навколо анального отвору. Іноді можуть спостерігатися атипові виділення з уретри. Хоч із часом кількість загострень зазвичай зменшується, перші епізоди можуть бути інтенсивними та тривалими.

У жінок

У жінок симптоми можуть бути менш помітними, особливо якщо ураження знаходяться всередині піхви або на шийці матки. Через це початкові прояви іноді плутають з іншими захворюваннями, що ускладнює своєчасну діагностику.

Симптоми герпесу у жінок можуть нагадувати інші поширені стани:

• вагінальний кандидоз (молочницю)
• запалення сечового міхура (цистит)
• неспецифічне подразнення або вульвовагініт.

Менструація може провокувати нові висипання, оскільки зміни гормонального фону здатні активувати вірус. Деякі жінки відзначають, що рецидиви з’являються регулярно в один і той самий період циклу.

Шляхи передачі генітального герпесу

Генітальний герпес передається від людини до людини лише під час безпосереднього контакту — через слизові оболонки або мікропошкодження шкіри. Вірус не може виживати поза тілом достатньо довго, щоб бути переданим через предмети побуту, воду або поверхні.

Найчастіше зараження відбувається під час статевого контакту. Не має значення, був це вагінальний, анальний чи оральний секс — вірус може проникати в організм через будь-який із цих шляхів. Особливо високий ризик передачі — при наявності відкритих виразок. Але навіть у разі відсутності симптомів зараження цілком можливе.

Герпес може передаватися через такі контакти:

• вагінальний або анальний секс із інфікованим партнером
• оральний секс із людиною, яка має герпес на губах
• дотик до герпетичних виразок, а потім — до власних геніталій
• передача вірусу дитині під час пологів.

Зовнішні прояви — це не єдиний показник небезпеки. Людина може бути заразною навіть тоді, коли не має жодних симптомів або ще не знає про свою інфекцію. Особливу загрозу становлять періоди, коли вірус активний, але не дає клінічних ознак — це називається безсимптомним виділенням вірусу.

Слід наголосити: вірус не передається через унітази, рушники, басейни або постільну білизну. Його джерело — тільки контакт із тілом людини, яка вже має вірус.

Діагностика генітального герпесу

Діагностувати генітальний герпес не завжди просто, особливо коли симптоми слабо виражені або відсутні повністю. Більшість людей не проходить перевірку на герпес під час рутинних обстежень, оскільки він зазвичай не входить до стандартного переліку тестів на інфекції, що передаються статевим шляхом.

Першим кроком до діагностики зазвичай є розмова з лікарем і візуальний огляд. Якщо у пацієнта є характерні висипання, лікар може визначити діагноз на основі зовнішнього вигляду уражень. У разі сумнівів або відсутності активних проявів, може бути рекомендований лабораторний аналіз.

Для підтвердження діагнозу застосовують два основні методи: зішкріб із поверхні виразки або аналіз крові. Перший дає змогу безпосередньо виявити вірус у клітинах тканин. Другий — виявити антитіла до HSV-1 або HSV-2, що свідчать про перенесену або поточну інфекцію.

Однак обидва методи мають обмеження. Наприклад, у перші дні після зараження антитіла можуть ще не виробитися, а тестування виразок ефективне лише протягом короткого періоду. Тому інтерпретація результатів потребує клінічного досвіду та розуміння контексту — коли, як і за яких обставин з’явилися симптоми.

Лікування

Повністю вилікувати генітальний герпес наразі неможливо — вірус залишається в організмі на все життя. Після первинного зараження він зберігається в нервових гангліях у неактивному стані й може час від часу активуватися, викликаючи нові висипання. Проте сучасна медицина має засоби для зменшення частоти рецидивів і зниження ризику передачі іншим людям.

Основою терапії є противірусні препарати. Вони не виводять вірус з організму, але пригнічують його активність. Доступні такі засоби, як ацикловір, валацикловір та фамцикловір. Їх призначають або курсами — під час загострення, або постійно — для профілактики повторних епізодів.

Лікування може бути епізодичним (на 5–10 днів під час кожного загострення) або супресивним — тривалим прийомом ліків щодня протягом місяців чи років. Супресивна терапія особливо актуальна для тих, у кого часті рецидиви або є постійний статевий партнер, якого необхідно захистити від інфекції.

Крім медикаментозного лікування, важливе дотримання гігієнічних заходів у період активних висипань. Це зменшує ризик ускладнень та передачі вірусу.

Під час активного висипання можна зменшити дискомфорт і ризики, дотримуючись таких рекомендацій:

• утримуватися від сексуальних контактів до повного загоєння виразок
• мити уражену ділянку теплою водою та ретельно висушувати
• не торкатися виразок руками без нагальної потреби
• мити руки одразу після дотику до зони висипання
• використовувати презерватив або латексну серветку до повного загоєння

Перший епізод захворювання зазвичай найважчий. Згодом організм виробляє певний імунітет, і наступні загострення стають коротшими та менш інтенсивними.

Ускладнення

У більшості випадків генітальний герпес не викликає важких наслідків, але він може підвищувати ризики для здоров’я в певних ситуаціях. Особливо небезпечними є моменти, коли на шкірі присутні відкриті виразки — це створює вхідні ворота для інших інфекцій.

Одне з головних ускладнень — збільшення вразливості до ВІЛ. Якщо в людини є активні герпетичні виразки, інші віруси, зокрема ВІЛ, мають більше шансів проникнути через ушкоджену шкіру. Це підвищує ймовірність інфікування під час незахищеного сексу з ВІЛ-позитивним партнером.

Ще одна потенційна проблема — приєднання бактеріальної інфекції. Якщо людина розчісує уражену ділянку або нехтує гігієною, рани можуть інфікуватися бактеріями, що призводить до нагноєння й подовження періоду загоєння.

Герпес також ускладнює перебіг захворювання у людей, які вже живуть із ВІЛ. У таких випадках висипання можуть бути глибшими, тривалішими й боліснішими, а лікування — менш ефективним без корекції основної імунної терапії.

Особливу увагу слід приділяти герпесу під час вагітності. Якщо на момент пологів у жінки є активні висипання, існує ризик інфікування новонародженого. У таких випадках лікарі зазвичай призначають противірусні препарати в останні тижні вагітності для зниження ризику активації вірусу або можуть рекомендувати кесарів розтин.

Профілактика

Хоча повністю усунути ризик зараження генітальним герпесом неможливо, існують ефективні способи зменшити ймовірність його передачі. Найбільш критичний період — це активна фаза, коли є виразки або бульбашки. Саме тоді вірус найбільш заразний.

Проте навіть без видимих проявів людина може передавати вірус. Це пов’язано з так званим безсимптомним вірусним виділенням, коли частинки герпесу присутні на шкірі, хоча жодних ознак немає. Через це профілактика має бути постійною, а не лише у періоди загострення.

Знизити ризик зараження можна такими способами:

• використовувати презерватив або латексну серветку під час кожного сексуального контакту
• утримуватися від сексу в періоди появи виразок або підозрілих висипань
• обговорювати результати обстежень із партнером і бути відкритими щодо статусу
• проходити тестування на інфекції після кожної зміни статевого партнера

Противірусна терапія також може виконувати профілактичну функцію. Якщо один із партнерів має часті рецидиви, а інший — негативний статус, лікар може запропонувати супресивне лікування як засіб зниження ризику передачі. Такий підхід має особливе значення для пар, які планують вагітність або підтримують постійні стосунки.

Пам’ятати про обстеження варто навіть тоді, коли немає жодних симптомів. Багато людей дізнаються про герпес лише під час першого загострення або взагалі випадково. Чим раніше виявлено вірус, тим простіше уникнути ускладнень і захистити партнера.

Часті запитання

Чи зникає герпес назавжди?

Ні. Після потрапляння в організм вірус герпесу залишається в ньому назавжди. Він вбудовується в нервові клітини й може залишатися неактивним роками. У деяких людей рецидиви трапляються часто, у інших — лише один раз у житті. Повного знищення вірусу сучасна медицина поки не забезпечує, але за допомогою противірусних препаратів можна тримати ситуацію під контролем.

З чим найчастіше плутають генітальний герпес?

Через схожість симптомів генітальний герпес легко сплутати з іншими станами. Наприклад, з генітальними бородавками — хоча ті викликає зовсім інший вірус (папіломавірус), або з грибковою інфекцією, яка теж може спричиняти свербіж і почервоніння. Деякі плутають перші бульбашки з врослими волосками або подразненням після гоління. У таких випадках лише клінічний огляд або лабораторний аналіз дає змогу визначити справжню причину симптомів.

Чи завжди герпес є заразним?

Так. Людина може передавати вірус навіть тоді, коли не має симптомів. Це відрізняє герпес від багатьох інших інфекцій, які зазвичай передаються лише під час активної фази. Особливо висока ймовірність передачі у період загострення — коли присутні відкриті виразки, але повністю виключити ризик не можна навіть у безсимптомні періоди. Саме тому важливо постійно дотримуватися заходів профілактики, особливо у відносинах із постійним партнером.

Підвищене лібідо: причини, симптоми та шляхи корекції

Прищі у роті: причини, лікування і профілактика

Запальне захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ)