Генітальний герпес: симптоми, лікування і захист партнера

Люди з генітальним герпесом, які ніколи не помічали в себе жодної виразки, все одно виділяють вірус. У дослідженні майже 500 людей з ВПГ-2 у тих, хто не мав симптомів, вірус знаходили в мазках зі статевих органів приблизно на кожен десятий день^[1]. Тому інфекція так легко переходить від партнера до партнера, а перший висип часто стає повною несподіванкою. Позбутися вірусу поки неможливо, але противірусні ліки, презервативи й відверта розмова з партнером помітно знижують і кількість загострень, і ризик зараження.

Читайте:

Герпес простий: все, що потрібно знати

Герпес простий є однією з найпоширеніших інфекцій у світі: вірус першого типу мають близько двох третин люде...

Що таке генітальний герпес

Генітальний герпес належить до захворювань, що передаються статевим шляхом. Його спричиняє вірус простого герпесу (ВПГ), який проникає в організм через слизові оболонки або дрібні тріщинки на шкірі. Заразитися можна під час вагінального, анального чи орального сексу, а також через спільні секс-іграшки^[2].

Вірус має два типи. ВПГ-1 переважно спричиняє висип на губах, але під час орального сексу може потрапити й на статеві органи: за оцінкою ВООЗ, генітальну інфекцію ВПГ-1 мають близько 376 мільйонів людей віком 15–49 років^[3]. ВПГ-2 є головною причиною генітального герпесу, ним інфіковані приблизно 520 мільйонів людей цього віку, тобто 13%^[3]. Людина може мати обидва типи одночасно.

Після зараження вірус залишається в організмі назавжди. Він піднімається нервовими волокнами до чутливих нервових вузлів (гангліїв) біля хребта і «спить» там у латентному, тобто прихованому, стані^[4]. Час від часу вірус прокидається, повертається по нерву до шкіри і спричиняє новий висип або тихо виділяється без жодних ознак. Більшість інфекцій ВПГ перебігають безсимптомно або залишаються нерозпізнаними, тож багато людей передають вірус, не знаючи про нього^[3].

Читайте:

ЗПСШ: які аналізи здати і як захиститися

Статеві інфекції (ІПСШ) на практиці: коли і які аналізи здавати, скільки чекати після контакту, як працюють PrEP,...

Відмінності між генітальним і оральним герпесом

Оральний і генітальний герпес спричиняють ті самі віруси, різниться місце висипу. Оральний зазвичай з'являється болючими пухирцями на губах або навколо рота, і найчастіше його спричиняє ВПГ-1. Він передається зі слиною: через поцілунки, а також через речі, яких щойно торкалася слина, наприклад спільну чашку чи ложку^[3].

На статевих органах частіше «оселяється» ВПГ-2, але дедалі частіше й ВПГ-1, переважно через орально-генітальний контакт. Вірус переходить від партнера з герпесом на губах до статевих органів іншої людини. Тому «звичайна застуда на губах» цілком може стати причиною генітальної інфекції.

Тип вірусу важливий для прогнозу. Після першого епізоду генітального ВПГ-1 рецидиви трапляються рідше, ніж при ВПГ-2, а виділення вірусу зі статевих органів швидко зменшується вже протягом першого року^[5]. При генітальному ВПГ-2 повторні загострення після першого епізоду з симптомами були у 89% людей, а в 38% їх набиралося щонайменше шість за перший рік^[6]. Тому під час аналізу корисно дізнатися тип вірусу.

Зовнішній вигляд висипу при обох формах схожий: дрібні пухирці, які лопаються і залишають ерозії або виразки. Обидві форми можуть бути заразними й без симптомів.

Презервативи або латексні серветки знижують ризик передачі, але не усувають його повністю^[5]: вірус може виділятися зі шкіри навколо статевих органів, яку презерватив не закриває. У дослідженні пар, де один партнер мав ВПГ-2, презерватив знижував ризик зараження за один статевий акт від чоловіка до жінки на 96%, а від жінки до чоловіка приблизно на 65%^[7].

Симптоми генітального герпесу

Генітальний герпес не завжди проявляється помітно. Дехто дізнається про вірус випадково, з аналізу крові, або лише тоді, коли з'являється перший висип. Пухирці можуть виникнути через кілька днів після зараження, а можуть через місяці чи навіть роки, тому новий висип у тривалих стосунках не доводить зради^[2]. Загострення провокують стрес, інші хвороби, менструальний цикл, тертя в ділянці статевих органів і ультрафіолет^[2].

Перше загострення зазвичай найболючіше. Багато хто напередодні відчуває поколювання, свербіж чи печіння в місці майбутнього висипу: це провісники загострення (продром). Потім з'являються маленькі прозорі пухирці, які швидко лопаються й утворюють відкриті виразки. Вони можуть сильно боліти, особливо під час сечовипускання чи тертя одягу. У дослідженні 268 людей з першим епізодом біль під час сечовипускання при первинній інфекції мали 63%^[8].

Висип зазвичай з'являється там, куди потрапив вірус: на зовнішніх статевих органах, промежині, внутрішній поверхні стегон або навколо заднього проходу, і тоді говорять про анальний герпес. Іноді пухирці зливаються в більші ураження. При первинній інфекції виразки трималися в середньому 19 днів, при рецидивах близько 10 днів^[8].

Крім висипу, можуть з'явитися загальні симптоми, як при будь-якій гострій вірусній інфекції. При первинному епізоді їх мали дві третини хворих^[8].

До загальних симптомів, які можуть з'явитися під час першого загострення, належать такі:

• головний біль
• підвищення температури
• загальна слабкість або втома
• збільшення й болючість пахвинних лімфовузлів
• біль у м'язах.

Легкий висип іноді плутають із прищами, запаленням волосяних мішечків (фолікулітом) чи врослим волоссям. Але навіть при легкому перебігу вірус активний і може передаватися.

Як відрізняються симптоми у жінок і чоловіків

Вірус однаковий, але анатомія впливає на те, наскільки помітні прояви і як часто вони повертаються.

У чоловіків

У чоловіків з генітальним ВПГ-2 рецидивів приблизно на 20% більше, ніж у жінок^[6]. Пухирці або болючі виразки з'являються на статевому члені, мошонці чи навколо анального отвору. Іноді бувають незвичні виділення із сечівника (уретри)^[2], тож герпес можна сплутати з уретритом: ознаки статевих інфекцій у чоловіків часто схожі. З часом загострень зазвичай меншає, але перші епізоди бувають тривалими й інтенсивними.

У жінок

У жінок симптоми бувають менш помітними, якщо виразки розташовані всередині піхви або на шийці матки. При первинному генітальному герпесі вірус виявляли на шийці матки у 88% жінок, а в сечівнику у 82%^[8]. Водночас сам перший епізод жінки зазвичай переносять тяжче, ніж чоловіки^[8]. Через нетипові прояви герпес іноді плутають з іншими станами, і діагноз затримується.

Симптоми герпесу у жінок можуть нагадувати інші поширені стани:

• вульвовагінальний кандидоз (молочницю)
• запалення сечового міхура (цистит)
• неспецифічне подразнення або вульвовагініт.

Менструація входить до відомих провокаторів загострень^[2]. Деякі жінки помічають, що рецидиви з'являються в один і той самий період циклу.

Шляхи передачі генітального герпесу

Передається вірус лише при безпосередньому контакті шкіри чи слизових з ураженою ділянкою або виділеннями іншої людини. Міф: герпесом можна заразитися через унітаз, рушник, басейн чи постільну білизну. Насправді: через рушники, басейни, сауни чи сидіння унітазу генітальний герпес не передається, бо там немає контакту шкіри зі шкірою^[2].

Найчастіше зараження відбувається під час статевого контакту, будь-якого: вагінального, анального чи орального. Ризик найвищий, коли є відкриті виразки або провісники загострення, але заразитися можна й тоді, коли симптомів немає^[5].

Герпес може передаватися через такі контакти:

• вагінальний або анальний секс з інфікованим партнером
• оральний секс з людиною, яка має герпес на губах
• дотик до герпетичних виразок, а потім до власних статевих органів
• передача вірусу дитині під час пологів.

Зовнішні прояви не єдиний показник небезпеки. Вірус може періодично виділятися зі шкіри та слизових без жодних ознак, це називають безсимптомним виділенням вірусу^[5]. У людей з ВПГ-2, які мали симптоми, вірус виявляли приблизно на 20% днів, і більш ніж половина цих днів припадала на періоди без видимого висипу^[1].

Коротко: генітальний герпес не підхоплюють через побутові предмети, його передає тіло, часто без жодного висипу. Тому захист потрібен постійно: презерватив, пауза в сексі під час загострення і, за потреби, щоденні противірусні ліки.

Діагностика генітального герпесу

Діагностувати генітальний герпес не завжди просто, особливо коли симптоми слабкі чи відсутні. Аналізу на герпес немає в стандартному обстеженні на статеві інфекції, і це свідомий вибір: настанови Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC) не радять перевіряти на ВПГ-2 загальне населення без симптомів^[5].

Першим кроком є розмова з лікарем (дерматовенерологом, гінекологом чи урологом) і огляд. Навіть коли висип типовий, лікар зазвичай підтверджує діагноз аналізом, бо схожі виразки дають й інші інфекції.

Найточніший метод: мазок зі свіжої виразки чи пухирця на ПЛР, тобто полімеразну ланцюгову реакцію, що знаходить ДНК вірусу^[5]. Цей аналіз одразу показує і тип вірусу, ВПГ-1 чи ВПГ-2. Мазок беруть, поки виразка свіжа, бо після загоєння вірус може вже не знайтися.

Аналіз крові шукає антитіла класу IgG до ВПГ-1 чи ВПГ-2 і показує, що зараження колись відбулося. Сказати, коли і від кого людина заразилася, жоден тест не може^[2]. У перші тижні після зараження антитіла можуть ще не виробитися. Аналіз на IgM при герпесі не рекомендують, бо він не допомагає^[5]. Типоспецифічний аналіз крові корисний, наприклад, коли симптоми повторюються, а мазок був негативним, або коли в партнера діагностовано генітальний герпес^[5].

Тому результати тлумачить лікар з огляду на те, коли й за яких обставин з'явилися симптоми.

Лікування

Повністю вилікувати генітальний герпес наразі неможливо: ліки не виганяють вірус з нервових вузлів. Проте вони гальмують його розмноження, скорочують загострення і зменшують ризик передачі. Застосовують ацикловір, валацикловір і фамцикловір^[5].

Лікування буває епізодичним або супресивним (стримувальним). Перший епізод лікують 7–10 днів, а курс при рецидиві коротший: від 1 до 5 днів залежно від препарату^[5]. Епізодичне лікування найкраще діє, якщо почати його в перший день висипу або ще на етапі провісників^[5]. Ранній старт допомагає швидше позбутися герпесу під час загострення, тож людям з частими рецидивами лікар може виписати ліки заздалегідь.

Супресивна терапія означає щоденне приймання ліків протягом місяців чи років. Вона зменшує частоту рецидивів на 70–80%^[5] і підходить тим, у кого загострення часті або є постійний партнер без вірусу. При генітальному ВПГ-1 її зазвичай призначають лише за частих рецидивів^[5].

Крім ліків, під час висипу важлива гігієна: вона зменшує дискомфорт і ризик передачі вірусу.

Під час активного висипання можна зменшити дискомфорт і ризики, дотримуючись таких рекомендацій:

• утримуватися від статевих контактів до повного загоєння виразок
• мити уражену ділянку теплою водою та ретельно висушувати
• не торкатися виразок руками без нагальної потреби
• мити руки одразу після дотику до зони висипання
• після загоєння повертатися до сексу з презервативом або латексною серветкою.

Перший епізод зазвичай найтяжчий. Рецидиви здебільшого коротші й легші, загальні симптоми під час них бувають рідко, а чверть рецидивів взагалі минає непомітно^[8].

Ускладнення

У більшості випадків генітальний герпес не має тяжких наслідків, але в певних ситуаціях підвищує ризики для здоров'я. Відкриті виразки стають «вхідними воротами» для інших інфекцій.

Одне з головних ускладнень: вища вразливість до ВІЛ. Генітальний ВПГ-2 підвищує ризик заразитися ВІЛ приблизно втричі^[3], бо через ушкоджені шкіру й слизові ВІЛ легше проникає в організм під час незахищеного сексу.

Ще одна проблема: приєднання бактеріальної інфекції. Якщо розчісувати уражену ділянку чи нехтувати гігієною, рани можуть інфікуватися бактеріями, гноїтися й довше гоїтися. Можлива й грибкова інфекція: при першому епізоді її відзначали в 11% хворих^[8].

У людей з ВІЛ чи іншим ослабленим імунітетом загострення бувають тривалішими, тяжчими й нетиповими. Якщо виразки не гояться попри лікування, лікар перевіряє, чи не став вірус стійким до ацикловіру^[5].

Рідкісні, але серйозні ускладнення стосуються нервової системи. При першому епізоді асептичний менінгіт (запалення оболонок мозку без бактерій) виникав у 8% хворих, а порушення роботи нервів крижової ділянки, через яке важко помочитися, у 2%^[8]. Ще у 20% висип з'являвся поза статевими органами, наприклад на пальцях, а руками вірус можна перенести й в око^[8][9]. Тому негайно звертатися по медичну допомогу потрібно, якщо на тлі герпесу не вдається помочитися, сильно болить голова і шию важко зігнути, болить і червоніє око чи погіршився зір.

Особливої уваги потребує герпес під час вагітності. Найнебезпечніше, коли жінка вперше заражається незадовго до пологів: тоді ризик передати вірус дитині становить 30–50%. Якщо ж герпес був ще до вагітності, ризик менше 1%^[5]. Герпес новонародженого трапляється рідко, але може спричинити стійкі ураження нервової системи^[3]. Вагітним з генітальним герпесом радять супресивну терапію з 36-го тижня, а якщо на початку пологів є висип чи провісники загострення, рекомендують кесарів розтин^[5]. Тому про діагноз варто сказати лікарю, який веде вагітність, навіть якщо загострень давно не було, а нові пухирці в третьому триместрі є приводом звернутися одразу.

Профілактика

Повністю усунути ризик зараження неможливо, але його можна суттєво зменшити. Найзаразніший період настає, коли є виразки, пухирці або провісники загострення.

Проте вірус передається й без видимих проявів, тому профілактика потрібна постійно, і поза загостреннями теж.

Знизити ризик зараження можна такими способами:

• використовувати презерватив або латексну серветку під час кожного статевого контакту
• утримуватися від сексу, коли є виразки, підозрілий висип або провісники загострення
• розповідати партнерові про діагноз до початку статевих стосунків і обговорювати результати обстежень^[5]
• після зміни статевого партнера проходити обстеження на ІПСШ, пам'ятаючи, що аналіз на герпес без симптомів роблять лише за певних показань.

Противірусні ліки також захищають партнера. У великому дослідженні пар, де один партнер мав ВПГ-2, а інший ні, щоденний валацикловір у партнера з вірусом удвічі зменшив частку заражень: 1,9% проти 3,6% на плацебо. Вірус у статевих шляхах при цьому виявляли на 2,9% днів замість 10,8%^[10]. Такий підхід особливо важливий для пар у постійних стосунках і тих, хто планує вагітність.

Розмова про діагноз лякає багатьох, але генітальний герпес дуже поширений, і спокійне пояснення разом із планом захисту часто знімає напругу. Якщо в постійного партнера діагностували генітальний герпес, другому варто обговорити з лікарем аналіз крові на антитіла: результат допоможе парі вирішити, як саме захищатися.

Часті запитання

Чи зникає герпес назавжди?

Ні. Вірус ховається в нервових вузлах. Його ДНК не вбудовується в геном людини: вона зберігається в ядрі нервової клітини окремо, у «сплячому» стані, і час від часу прокидається^[11]. У когось рецидиви часті, в інших рідкісні або їх немає зовсім. Знищити вірус ліки не можуть, але добре тримають його під контролем.

З чим найчастіше плутають генітальний герпес?

Через схожість симптомів генітальний герпес легко сплутати з іншими станами. Наприклад, з аногенітальними бородавками (гострокінцевими кондиломами), хоча їх спричиняє зовсім інший збудник, вірус папіломи людини (ВПЛ). Або з грибковою інфекцією, яка теж дає свербіж і почервоніння. Деякі плутають перші пухирці з врослим волоссям чи подразненням після видалення лобкового волосся. Справжню причину визначають лише огляд лікаря та аналіз.

Чи завжди герпес є заразним?

Міф: людина з герпесом заразна завжди, без перерв, або навпаки лише тоді, коли видно висип. Насправді: вірус виділяється хвилями, тож бувають дні, коли передати його можна, і дні, коли ні, а передбачити їх неможливо^[5]. Тому захисту дотримуються і в спокійні періоди, особливо з постійним партнером.