Хламідіоз: симптоми і лікування

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я, у 2020 році хламідіями заразилися 128,5 мільйона людей віком 15–49 років, а носіями інфекції були 4% жінок і 2,5% чоловіків цього віку^[1]. Більшість із них нічого не відчувала: у понад 80% жінок інфекція минає безсимптомно або з ледь помітними ознаками^[2].

Хламідіоз належить до найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом. У країнах ЄС і ЄЕЗ у 2024 році зареєстрували 213 443 підтверджені випадки, і найчастіше хворобу виявляли в жінок 20–24 років^[3]. Хламідіоз виліковується антибіотиками, але без лікування може призвести до безпліддя, хронічного болю в малому тазі та позаматкової вагітності^[4].

Що таке хламідіоз?

Хламідіоз спричиняє бактерія Chlamydia trachomatis. Вона розмножується всередині клітин слизових оболонок і викликає в них запалення. Найчастіше уражаються статеві органи, але хламідії можуть оселятися також у прямій кишці, горлі та на кон'юнктиві ока^[5]. Хворіють і чоловіки, і жінки.

У жінок інфекція може піднятися до матки й маткових труб. У чоловіків вона здатна спричинити запалення придатка яєчка, а зв'язок із простатитом доведений значно слабше^[2]. Під час вагітності нелікований хламідіоз підвищує ризик передчасних пологів і народження дитини з малою вагою^[1].

Коротко: хламідіоз часто називають «тихою інфекцією». Відсутність симптомів нічого не гарантує, тому людям із новими чи кількома партнерами варто регулярно здавати аналіз, навіть коли нічого не турбує.

Як передається хламідіоз?

Хламідіоз передається переважно статевим шляхом, проте є й інші способи зараження^[5]. Основні з них:

• Вагінальний секс: найпоширеніший шлях. Бактерії передаються зі спермою або вагінальними виділеннями інфікованої людини.
• Анальний секс: інфекція потрапляє в пряму кишку з виділеннями партнера, навіть якщо в нього немає жодних симптомів. Як знизити ризики, описано в матеріалі про безпеку анального сексу.
• Оральний секс: шлях рідший, але хламідії передаються, коли рот контактує з інфікованими статевими органами або анусом.
• Спільні секс-іграшки: на іграшках і руках залишаються сперма чи вагінальні виділення, тому ділитися іграшками без презерватива чи миття не варто^[5].
• Контакт з очима: інфіковані виділення, що потрапили в око, спричиняють кон'юнктивіт, тобто запалення слизової оболонки ока.

Вагітна жінка може передати хламідії дитині під час пологів^[4]. У новонародженого розвивається кон'юнктивіт, а у 5–30% дітей, народжених від матерів з інфекцією шийки матки, ще й пневмонія^[2]. Тому вагітним рекомендують аналіз на хламідіоз.

Як не передається хламідіоз

Обмін слиною чи дотики хламідіозом не загрожують. Заразитися не можна через:

• Поцілунки.
• Спільну їжу або напої.
• Обійми чи тримання за руки.
• Користування туалетом після іншої людини.
• Краплі, що розлітаються під час кашлю чи чхання.

Міф: хламідіозом можна заразитися на сидінні унітаза, у басейні чи через спільний посуд. Насправді: Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC) і Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) називають лише вагінальний, анальний і оральний секс, контакт із виділеннями на секс-іграшках і руках, а також передачу від матері дитині під час пологів^[4]. Повністю уникнути ризику можна лише без статевих контактів.

Симптоми хламідіозу

Якщо симптоми з'являються, то через тиждень або навіть кілька місяців після зараження^[5]. Найчастіше це незвичні виділення з піхви чи пеніса, печіння під час сечовипускання, біль під час сексу, кров'янисті виділення між менструаціями або після статевого акту і біль унизу живота.

Прояви відрізняються в чоловіків і жінок і залежать від того, де оселилася інфекція.

У жінок

Хламідіоз часто нагадує цервіцит (запалення шийки матки) або інфекцію сечовивідних шляхів. Можливі ознаки:

• Незвичні виділення з піхви: білуваті, жовті або сірі, іноді з неприємним запахом.
• Гній у сечі (піурія): ознака запалення в сечовивідних шляхах, яку виявляє аналіз сечі.
• Часте сечовипускання: позиви частіші, ніж зазвичай, без видимої причини.
• Болісне сечовипускання: печіння або біль під час сечовипускання.
• Кровотечі між менструаціями: кров'янисті виділення поза циклом або кровотеча після сексу^[5].
• Болісні менструації: біль або важкість під час місячних, особливо коли інфекція поширилася на органи малого таза.
• Біль під час статевого акту: дискомфорт або біль під час чи після сексу.
• Свербіж або печіння в ділянці піхви: підвищена чутливість і дискомфорт.
• Тупий біль унизу живота: може свідчити про запалення органів малого таза.

У чоловіків

У чоловіків хламідії найчастіше уражають уретру і спричиняють негонококовий уретрит. Інші ознаки статевих інфекцій у чоловіків часто схожі, тому діагноз ставлять лише за аналізом. Можливі симптоми:

• Виділення з пеніса: слизові або прозорі, водянисті.
• Болісне сечовипускання: печіння або біль (дизурія).
• Біль і набряк яєчка: трапляються рідше, але свідчать про поширення інфекції на придаток яєчка^[4].

Інші симптоми

Хламідіоз уражає і позастатеві ділянки:

• Анус: біль, дискомфорт, кровотеча або слизові виділення з прямої кишки.
• Горло: після орального сексу можливі ознаки фарингіту, хоча частіше інфекція в горлі нічим себе не виявляє.
• Очі: кон'юнктивіт із почервонінням, болем і виділеннями.

Як діагностують хламідіоз?

Оскільки хламідіоз здебільшого перебігає безсимптомно, його виявляють за аналізом, а не за скаргами. CDC рекомендує щорічне обстеження всім сексуально активним жінкам до 25 років^[6].

Основні методи діагностики:

• Тест на ампліфікацію нуклеїнових кислот (NAAT, зокрема ПЛР): найточніший метод, що виявляє ДНК Chlamydia trachomatis. Для жінок оптимальний зразок: вагінальний мазок, причому взятий самостійно він не поступається мазку, який бере лікар. Для чоловіків: перша порція ранкової сечі^[6].
• Мазки з інших ділянок: якщо був анальний чи оральний секс, беруть мазок із прямої кишки або горла. Ректальний мазок теж можна взяти самостійно^[6]. У 33–83% жінок з урогенітальною інфекцією хламідії знаходять і в прямій кишці^[6].
• Клінічний огляд: лікар оцінює виділення, біль при сечовипусканні чи під час сексу. Проте за оглядом хламідіоз не відрізнити від інших інфекцій, тому основою діагнозу залишається лабораторний тест.

Домашні методи діагностики хламідіозу

Пройти обстеження можна й без візиту до клініки.

Типи домашніх тестів на хламідіоз:

• Імунохроматографічні (швидкі) тести: виявляють антиген хламідій у мазку чи сечі. У Кокранівському огляді 19 досліджень (13 676 учасників) їхня середня чутливість становила лише 48%, тобто приблизно половину інфекцій вони пропускають, хоча хибнопозитивні результати рідкісні: специфічність 98%^[7].
• Набори для самозабору з аналізом методом ПЛР: людина вдома бере мазок чи збирає сечу і надсилає зразок до лабораторії^[5]. Це той самий NAAT, що й у клініці, тож додаткового підтвердження позитивний результат зазвичай не потребує.

Коротко: негативний швидкий тест хламідіоз не виключає. Надійний варіант для дому: набір для самозабору з аналізом ПЛР у лабораторії.

Кому рекомендується тестування?

• Жінки: щороку всім сексуально активним до 25 років, а старшим за наявності нових чи кількох партнерів. Під час вагітності аналіз теж рекомендують^[4].
• Чоловіки: сексуально активним чоловікам, які мають секс із чоловіками, щороку, а іншим за наявності симптомів або ризикових контактів^[4].

Лікування хламідіозу

Хламідіоз лікують антибіотиками. Припиняти прийом ліків, щойно минули симптоми, не можна. Контрольний аналіз одразу після курсу зазвичай не потрібен (виняток: вагітні, яким його повторюють приблизно через 4 тижні), але через 3 місяці CDC радить перевіритися знову, бо повторні випадки здебільшого означають нове зараження, а не невдачу лікування^[6].

Ключові етапи лікування:

• Антибіотики. За настановами CDC 2021 року препарат першої лінії: доксициклін по 100 мг двічі на день 7 днів. Альтернативи: азитроміцин 1 г одноразово або левофлоксацин 7 днів; вагітним призначають азитроміцин^[6]. Доксициклін надійніший при інфекції прямої кишки: у рандомізованому дослідженні за участю 625 чоловіків він вилікував 96,9% проти 76,4% для азитроміцину^[8]. Схему і дозу визначає лікар.
• Уникнення повторного зараження. Від вагінального, анального й орального сексу утримуються 7 днів після одноразової дози або до кінця 7-денного курсу і зникнення симптомів^[6].
• Повідомлення сексуальних партнерів. Обстежитися й пролікуватися мають усі партнери за 60 днів до появи симптомів чи діагнозу, а також останній партнер, навіть якщо контакт був раніше^[6].

Хламідіоз нерідко поєднується з іншими статевими інфекціями, тому разом із ним перевіряються на ВІЛ, сифіліс, гонорею та за потреби генітальний герпес.

Коротко: антибіотики знищують хламідії, але не відновлюють уже пошкоджені маткові труби. Тому так важливо виявити інфекцію до того, як вона дала ускладнення.

Чи може хламідіоз зникнути сам по собі?

Іноді організм справляється з інфекцією сам, але розраховувати на це не можна. За моделюванням на даних спостережень, у більшості людей хламідіоз зберігається довго: у жінок у середньому 1,35 року, у чоловіків близько 2,8 року^[9]. Весь цей час людина заразна, а запалення може пошкодити маткові труби.

Чи можна вилікувати хламідіоз?

Так. Перший курс антибіотиків виліковує приблизно 95% випадків^[2]. Перенесений хламідіоз не дає імунітету, тож заразитися можна знову.

Як скоро після лікування я почуватимусь краще?

Полегшення зазвичай настає протягом тижня після початку прийому антибіотиків. Курс потрібно завершити, навіть якщо симптоми минули раніше.

Як довго слід утримуватися від сексу, якщо я проходжу лікування від хламідіозу?

Щонайменше 7 днів після початку лікування і до завершення курсу, причому це стосується вагінального, анального та орального сексу. ВООЗ допускає замість утримання правильне використання презерватива^[1]. Партнер має пролікуватися одночасно, інакше інфекція повернеться.

Ускладнення хламідіозу

Нелікований хламідіоз може спричинити серйозні ускладнення і в жінок, і в чоловіків:

• Реактивний артрит. Це імунна реакція на інфекцію з болем і набряком суглобів, а іноді й запаленням очей. Розвивається приблизно в 1% чоловіків із хламідійним уретритом^[2].
• Збільшення ризику зараження ВІЛ. У метааналізі 32 досліджень хламідіоз підвищував ризик інфікування ВІЛ у жінок приблизно в 1,5 раза (RR 1,49), хоча якість даних обмежена^[10].

Ускладнення для жінок:

• Запальне захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ). Запалення матки, труб і яєчників, яке може залишити рубці, хронічний біль у тазі та непрохідність маткових труб^[4]. У дослідженні POPI за рік ЗЗОМТ розвинулося в 9,5% жінок із нелікованою хламідійною інфекцією проти 1,6% серед тих, кого обстежили і пролікували^[11]. Через пошкодження труб зростає ризик позаматкової вагітності, яка загрожує життю жінки.
• Ускладнення вагітності. Передчасні пологи, мала вага дитини і передача інфекції під час пологів з кон'юнктивітом чи пневмонією в новонародженого^[1].
• Безпліддя. Повторні інфекції особливо небезпечні: кожна наступна збільшує рубцювання маткових труб^[2].

Ускладнення для чоловіків:

• Епідидиміт. Інфекція поширюється на придаток яєчка і спричиняє біль, набряк і чутливість мошонки.
• Зниження фертильності. Запалення статевих шляхів може погіршувати якість сперми, хоча для чоловіків цей зв'язок вивчений гірше, ніж для жінок.

Профілактика хламідіозу

Найнадійніше захищають взаємно моногамні стосунки з обстеженим партнером і правильне використання презерватива під час кожного статевого контакту^[4]. Інші заходи:

• Регулярне тестування на статеві інфекції. Особливо при кількох партнерах або частій їх зміні: рання діагностика запобігає ускладненням.
• Бар'єрні методи. Презервативи, а для орального сексу з вульвою чи анусом латексні серветки знижують ризик передачі хламідій та інших інфекцій.
• Окремі або чисті секс-іграшки. Іграшки миють після кожного використання або надягають на них новий презерватив для кожного партнера.

Читайте:

ЗПСШ: які аналізи здати і як захиститися

Статеві інфекції (ІПСШ) на практиці: коли і які аналізи здавати, скільки чекати після контакту, як працюють PrEP,...