Алергічні тести: як проходять і коли потрібні

Перш ніж звинувачувати весняний пилок або улюбленого кота у нежиті та сверблячих очах, варто з’ясувати, що насправді викликає реакцію. Алерготест дозволяє точно визначити джерело алергії — від харчових продуктів до латексу або пилових кліщів — і нарешті зрозуміти, з чим ви маєте справу.

Алергія може маскуватися під застуду, проблеми з травленням або хронічну втому. У когось це сльозоточивість після полуниці, в когось — свербіж після крему, а хтось не може дихати поруч із собакою. При цьому причини не завжди очевидні. Саме тому існують спеціальні тести, які допомагають не здогадуватися, а точно знати — на що саме реагує ваш організм і як із цим жити далі.

Що таке алергічний тест

Алергічний тест — це метод перевірки, як ваша імунна система реагує на певні речовини. У контрольованих умовах медичний працівник вводить або наносить потенційні алергени, щоб побачити, чи викликають вони симптоми. Це може бути пилок, білок коров’ячого молока, білки латексу, отрута комах або навіть пеніцилін. Якщо організм “визнає” речовину за ворога, він запускає каскад реакцій — саме їх і фіксує тест.

Такий підхід дозволяє точно визначити джерело алергії — замість припущень. А ще — підібрати відповідну стратегію: уникати контакту, змінити лікування або, якщо можливо, зменшити чутливість за допомогою імунотерапії. Тест не виліковує алергію, але дає зрозумілу стартову точку для дій.

Основні типи алерготестів

Тестів на алергію існує кілька, і обрати найдоречніший може лише лікар-алерголог. Вибір залежить від симптомів, віку, загального стану й того, що саме викликає підозру — пилок, їжа, ліки чи контакт із речовинами на шкірі. Нижче — огляд основних методів.

Шкірні тести

Шкірні тести - найпоширеніша форма діагностики алергії. Суть — в оцінці реакції шкіри на безпосередній контакт із потенційним алергеном. Зазвичай використовують передпліччя або верхню частину спини.

Прик-тест (шкірна проба методом уколу): лікар наносить краплі розчинів з можливими алергенами й легенько проколює верхній шар шкіри тонкою голкою. Якщо виникає місцева реакція — почервоніння, набряк, пухир — тест вважається позитивним.

Внутрішньошкірний тест: застосовують, якщо прик-тест не дав чіткого результату. У цьому випадку невелику кількість алергену вводять підшкірно. Метод чутливіший, але має вищий ризик побічної реакції.

Патч-тест: цей метод застосовують, щоб з’ясувати причину контактного дерматиту — коли шкіра реагує на щось, що з нею контактує. На шкіру (зазвичай спини) наносять краплі алергенів і заклеюють спеціальними пластирами. Через 48–96 годин пацієнт повертається до лікаря, і той оцінює, чи з’явилась реакція.

Патч-тест не викликає негайної реакції, як прик-тест, і підходить для діагностики відстрочених алергій — на нікель, консерванти, парфуми, косметику, латекс.

Читайте:

Шкірні алергопроби: як проходить тест, коли потрібен і що показує

Шкірні алергопроби допомагають виявити, на які речовини організм реагує як на загрозу. Це безпечна й ефектив...

Кров на IgE

Аналіз крові на імуноглобуліни класу Е (IgE) — ще один спосіб перевірити, чи є алергія. У лабораторії до зразка крові додають різні алергени та вимірюють кількість IgE-антитіл, які реагують на них.

Існує два типи цього тесту: загальний IgE (визначає загальний рівень алергічної налаштованості) і специфічний IgE (показує реакцію на конкретну речовину). Метод зручний, коли шкірні проби протипоказані або неможливі, наприклад, через наявність шкірних захворювань.

Читайте:

Аналіз крові на алергію: що покаже і коли його призначають

Аналіз крові на алергію дає змогу виявити реакцію імунної системи на потенційні алергени без прямого контак...

Пероральна провокаційна проба

Пероральна провокаційна проба: цей метод вважається «золотим стандартом» для підтвердження харчової або медикаментозної алергії. Пацієнт під наглядом лікаря вживає невеликі дози потенційного алергену — у вигляді капсули, напою чи їжі — і лікар поступово збільшує дозу, спостерігаючи за реакцією.

Проба проводиться лише в умовах медичного закладу, де є можливість негайно надати допомогу при розвитку анафілаксії. Її призначають, коли попередні тести дали суперечливі результати або щоб підтвердити толерантність до продукту після елімінаційної дієти.

Читайте:

Пероральна харчова проба: надійний тест на алергію

Пероральна харчова проба — це точний медичний тест, який дозволяє визначити, чи є у людини алергія на конкрет...

Коли варто робити тест на алергію

Не кожен нежить — це алергія. І не кожна висипка — реакція на їжу. Але якщо симптоми повторюються без очевидної причини або виникають у схожих ситуаціях, це привід не здогадуватись, а перевіритись. Особливо важливо виявити алерген, якщо є ризик серйозної реакції або вже траплялись випадки анафілаксії.

• Постійний нежить, чхання або закладений ніс без ознак інфекції: може бути проявом алергічного риніту на пилок, пилових кліщів або шерсть тварин
• Свербіж, висип або набряк після вживання певних продуктів: свідчить про можливу харчову алергію
• Труднощі з диханням, кашель або хрипи: можуть бути проявами алергічної астми
• Сильна реакція після укусу комахи або прийому ліків: це привід негайно провести тестування
• Повторні випадки кропив’янки, особливо без видимих причин: можуть бути ознакою сенсибілізації до алергену

Як підготуватися до тесту

Аби результати були точними, до деяких тестів потрібно трохи підготуватись. Насамперед, варто повідомити лікаря про всі ліки, які ви приймаєте — зокрема антигістамінні препарати, спреї для носа, заспокійливі або засоби від кашлю. Деякі з них можуть приглушити реакцію й дати хибнонегативний результат.

Зазвичай за 3–7 днів до шкірних проб рекомендують припинити прийом антигістамінів — це важливо узгодити з лікарем, особливо якщо ви приймаєте їх регулярно. Препарати для лікування бронхіальної астми не скасовують, але теж треба зазначити їх у анамнезі.

Фізична активність напередодні тесту має бути помірною. Не варто перевтомлюватись або приходити натще. Також важливо попередити фахівця, якщо у вас був анафілактичний шок у минулому або є схильність до тяжких реакцій — це вплине на вибір методу обстеження.

Як проходить тестування

Процес залежить від типу обраного тесту. Якщо це прик-тест, пацієнта просять оголити передпліччя або верхню частину спини. Медичний працівник очищує шкіру, наносить краплі з алергенами та робить невеликі проколи. Через 15–20 хвилин оцінюють реакцію: чи з’явились почервоніння, пухирці або свербіж. Внутрішньошкірні проби виконуються схоже, але з ін'єкцією алергену під верхній шар шкіри.

Під час патч-тесту на шкіру наклеюють пластирі з різними речовинами. З ними пацієнт іде додому та повертається через 2–3 дні, щоб лікар оцінив, чи є запалення чи висип у місцях контакту.

Аналіз крові передбачає лише забір венозної крові, зазвичай із ліктьової вени. Зразок надсилають у лабораторію, де визначають рівень IgE-антитіл до конкретних алергенів.

Провокаційна проба проходить тільки під наглядом лікаря — пацієнт приймає підозрюваний алерген у дуже малій дозі. Якщо реакції немає, дозу поступово збільшують. Весь час медики слідкують за станом, аби негайно втрутитись у разі появи симптомів.

Що показують результати

Після проведення шкірного тесту результати можна побачити майже одразу. Якщо в місці контакту з алергеном з’являється почервоніння, пухир чи свербіж — це свідчить про наявність алергії. У випадку аналізу крові доведеться трохи зачекати: результати надходять за 1-2 днів, залежно від лабораторії.

Позитивний результат означає, що організм виробляє антитіла IgE у відповідь на конкретну речовину. Проте варто пам’ятати: навіть якщо тест підтвердив алергію, це ще не гарантує, що кожен контакт із цим алергеном викликатиме реакцію. І навпаки — негативний результат не завжди повністю виключає алергію, особливо якщо симптоми виражені.

У деяких випадках трапляються хибнопозитивні або хибнонегативні результати. Тому тести не замінюють анамнез, а доповнюють його. Остаточне рішення — завжди комплексне: лікар враховує симптоми, історію захворювань і дані лабораторної або шкірної діагностики.

Що робити після діагностики

Тест на алергію — це не фініш, а лише старт. Коли алерген виявлено, далі потрібно обрати дієву стратегію: уникнення контакту, медикаментозна підтримка або довгострокове вирішення через імунотерапію. У деяких випадках потрібна також готовність до екстрених ситуацій.

Уникнення алергену

Найочевидніший, але не завжди простий крок — максимально обмежити контакт із тим, що викликає реакцію. Якщо це пилок — стежити за рівнем концентрації в повітрі, зачиняти вікна, носити окуляри. Якщо алергія харчова — уважно читати етикетки, уточнювати склад у кафе, уникати перехресного забруднення. Для деяких алергенів, як-от пилові кліщі або пліснява, потрібна регулярна гігієна приміщення: пилососи з HEPA-фільтрами, контроль вологості, мінімум текстилю.

Ліки для контролю симптомів

Якщо уникнути алергену неможливо або симптоми все одно проявляються, лікар може призначити антигістамінні препарати, назальні кортикостероїди, або, при алергічній астмі — бронхолітики. Доступні різні засоби: таблетки, спреї, краплі. Вибір залежить від віку, типу симптомів та наявності супутніх захворювань. Приймати ліки слід лише за призначенням лікаря, навіть якщо вони продаються без рецепта.

Імунотерапія

Для частини пацієнтів можлива алерген-специфічна імунотерапія — поступове введення алергену у дуже малих дозах, щоби "привчити" імунну систему реагувати менш бурхливо. Вона триває кілька років, але здатна зменшити прояви алергії або навіть повністю зняти чутливість. Такий підхід застосовується, наприклад, при алергії на пилок, кліщів домашнього пилу, шерсть котів, а також у деяких випадках харчової алергії під суворим наглядом.

Ношення епінефрину

Для людей із ризиком тяжких реакцій — особливо анафілаксії — стандартом безпеки є носіння автоінжектора з адреналіном (епінефрином). Наприклад, препарати типу EpiPen® або його аналоги використовують у разі перших ознак сильної реакції: набряку обличчя, утрудненого дихання, запаморочення. Також варто мати при собі медичну картку або браслет, що вказує на наявність алергії, особливо при харчовій, медикаментозній або на отруту комах.

Часті питання

Чи можна зробити тест на алергію вдома?

Теоретично — так, є набори для самостійного тестування. Але на практиці вони часто дають хибнопозитивні результати або не охоплюють потрібні антитіла. Без лікаря інтерпретувати їх складно. Самостійне тестування не замінює професійну діагностику і може ввести в оману.

Чи можна тестувати дітей?

Так, тести на алергію проводять і дітям. Шкірні проби зазвичай не застосовують у віці до 6 місяців. Аналіз крові — менш чутливий у дітей до 5 років, але може бути інформативним. Рішення про тестування залежить від симптомів, віку та загального стану дитини.