Алергічні тести: як проходять і коли потрібні

Багато людей роками уникають антибіотиків пеніцилінового ряду, бо «колись був висип». Коли таких пацієнтів обстежують, справжню алергію на пеніцилін підтверджують менш ніж у 5%^[1]. Решта даремно відмовляється від надійних ліків. Алергія вміє маскуватися під застуду, проблеми з травленням чи хронічну втому, а звичний висип може мати зовсім іншу причину. Тому лікарі й покладаються на тести: вони допомагають знати, на що саме реагує організм, замість здогадуватися.

Що таке алергічний тест

Алергічний тест показує, як імунна система реагує на певні речовини. У контрольованих умовах медичний працівник вводить у шкіру, наносить на неї або дає проковтнути потенційний алерген і дивиться, чи з'являється реакція. Перевіряти можна пилок, білок коров'ячого молока, білки латексу, отруту комах, ліки (зокрема пеніцилін). Якщо організм «визнає» речовину ворогом, він запускає каскад реакцій, і саме їх фіксує тест.

Результат дає змогу обрати стратегію: уникати контакту, змінити лікування або, якщо можливо, зменшити чутливість за допомогою імунотерапії. Сам тест алергію не лікує, але дає зрозумілу стартову точку для дій.

Основні типи алерготестів

Тестів на алергію кілька, і обрати доречний може лише лікар-алерголог. Вибір залежить від симптомів, віку, загального стану і того, що саме під підозрою: пилок, їжа, ліки чи речовини, які контактують зі шкірою. Основні методи: аналіз крові на специфічні IgE, прик-тест, внутрішньошкірна проба і патч-тест^[2].

Шкірні тести

Шкірні тести - найпоширеніший спосіб діагностики алергії. Лікар оцінює, як шкіра відповідає на безпосередній контакт із потенційним алергеном. Зазвичай для цього використовують передпліччя або верхню частину спини.

Прик-тест (шкірна проба уколом): лікар наносить краплі розчинів з можливими алергенами й легенько проколює поверхневий шар шкіри тонким ланцетом. Якщо виникає місцева реакція (почервоніння, набряк, пухир), тест вважають позитивним.

Внутрішньошкірний тест: застосовують, якщо прик-тест не дав чіткого результату. Невелику кількість алергену вводять тонкою голкою в товщу шкіри (не під шкіру)^[3]. Метод чутливіший, але й ризик реакції вищий, тому для діагностики харчової алергії його не використовують^[3].

Патч-тест (аплікаційна, або епікутанна, проба): цей метод допомагає з'ясувати причину контактного дерматиту, тобто запалення шкіри від того, що з нею стикається. На шкіру (зазвичай спини) наносять алергени й заклеюють спеціальними пластирями. Їх носять 48 годин, а результат лікар оцінює через 72–96 годин після накладання^[3].

Патч-тест не дає негайної реакції, як прик-тест: він виявляє відстрочену алергію, за яку відповідають клітини імунної системи (Т-лімфоцити), без участі антитіл IgE^[2]. Так перевіряють чутливість до нікелю, консервантів, ароматизаторів, косметики, гуми. Для алергії на латекс з негайними симптомами (кропив'янка, набряк, утруднене дихання) частіше потрібні прик-тест або аналіз крові.

Читайте:

Шкірні алергопроби: як проходить тест, коли потрібен і що показує

Шкірні алергопроби: що таке прик-тест, внутрішньошкірна проба і патч-тест, кому і коли їх призначають, як підг...

Аналіз крові на IgE

Аналіз крові на імуноглобуліни класу Е (IgE) дає змогу перевірити алергію без контакту з алергеном. У лабораторії визначають у сироватці крові кількість антитіл IgE, які реагують на конкретні алергени^[4].

Існує два типи цього тесту. Загальний IgE показує лише загальний рівень цих антитіл: він не визначає, на що саме алергія, і малочутливий, тож у багатьох людей з алергією він у нормі^[5]. Тому для діагностики він майже нічого не дає. Специфічний IgE показує реакцію на конкретну речовину. Аналіз крові особливо зручний, коли шкірні проби протипоказані або неможливі, наприклад через поширене ураження шкіри чи ліки, які не можна відмінити^[4].

Читайте:

Аналіз на алергію: що покаже аналіз крові на IgE

Аналіз крові на алергію: що саме він вимірює, чим загальний IgE відрізняється від специфічного, коли його призн...

Пероральна провокаційна проба

Пероральна провокаційна проба вважається «золотим стандартом» для підтвердження харчової або медикаментозної алергії: інші тести показують лише чутливість, а проба відповідає на питання, чи справді продукт спричиняє реакцію^[6]. Пацієнт під наглядом лікаря з'їдає невелику дозу потенційного алергену (у капсулі, напої чи їжі), а лікар поступово збільшує дозу, стежачи за станом.

Пробу проводять лише там, де персонал і ліки готові до негайної допомоги при анафілаксії^[7]. Її призначають, коли попередні тести дали суперечливі результати, або щоб підтвердити, що людина вже переносить продукт після елімінаційної дієти (тимчасового повного виключення продукту з раціону).

Читайте:

Пероральна харчова проба: надійний тест на алергію

Пероральна харчова проба: що це за тест на харчову алергію, кому й коли його призначають, як він проходить, які...

Коли варто робити тест на алергію

Не кожен нежить означає алергію, і не кожна висипка пов'язана з їжею. Але якщо симптоми повторюються без очевидної причини або виникають у схожих ситуаціях, це привід перевіритися. Особливо важливо знайти алерген, якщо вже траплялися тяжкі реакції чи анафілаксія.

• Постійний нежить, чхання або закладеність носа без ознак інфекції: можуть бути проявом алергічного риніту на пилок, пилових кліщів або шерсть тварин
• Свербіж, висип або набряк після вживання певних продуктів: свідчать про можливу харчову алергію
• Утруднене дихання, кашель або свистячі хрипи: можуть бути проявами алергічної бронхіальної астми
• Сильна реакція після ужалення комахи або приймання ліків: привід обстежитися якнайшвидше
• Повторні епізоди кропив'янки: можуть бути ознакою алергії, але при хронічній кропив'янці без чіткого зв'язку з якимось чинником рутинні алерготести не рекомендовані^[6]

Як підготуватися до тесту

Щоб результати були точними, до деяких тестів треба трохи підготуватися. Насамперед повідомте лікарю про всі ліки, які ви приймаєте: антигістамінні препарати, спреї для носа, заспокійливі, засоби від кашлю. Деякі з них приглушують реакцію шкіри й дають хибнонегативний результат.

Антигістамінні препарати перед шкірними пробами відміняють заздалегідь: сучасні засоби можуть пригнічувати реакцію шкіри від 3 до 10 днів і довше^[8], тому клініки зазвичай просять припинити їх приблизно за тиждень до проби. Точний термін залежить від препарату, тож узгодьте його з лікарем, особливо якщо приймаєте їх щодня. Інгалятори від бронхіальної астми не відміняють, але про них теж треба сказати. За добу до проби не наносьте креми на шкіру передпліччя^[9].

Обов'язково попередьте фахівця, якщо у вас уже був анафілактичний шок або бувають тяжкі реакції. Від цього залежить вибір методу обстеження.

Як проходить тестування

Процес залежить від типу тесту. Під час прик-тесту пацієнта просять оголити передпліччя або верхню частину спини. Медичний працівник очищує шкіру, наносить краплі з алергенами і робить невеликі проколи. Через 15–20 хвилин оцінюють реакцію: чи з'явилися почервоніння, пухирці або свербіж^[3]. Внутрішньошкірні проби роблять схоже, але алерген вводять ін'єкцією в шкіру.

Під час патч-тесту на шкіру наклеюють пластирі з різними речовинами. З ними пацієнт іде додому, через 2 доби пластирі знімають, а остаточну оцінку лікар робить ще через 1–2 доби: чи є почервоніння або висип у місцях контакту^[10].

Аналіз крові потребує лише забору венозної крові, зазвичай із ліктьової вени. Зразок надсилають у лабораторію, де визначають рівень IgE-антитіл до конкретних алергенів.

Провокаційна проба проходить тільки під наглядом лікаря: пацієнт отримує підозрюваний алерген у дуже малій дозі. Якщо реакції немає, дозу поступово збільшують. Медики весь час стежать за станом, щоб негайно втрутитися при перших симптомах.

Що показують результати

Результат прик-тесту видно майже одразу, за чверть години. Якщо в місці контакту з алергеном з'являється почервоніння, пухир чи свербіж, тест позитивний. Результати аналізу крові доведеться почекати: зазвичай кілька днів, залежно від лабораторії^[5].

Позитивний результат означає, що організм виробляє антитіла IgE до конкретної речовини. Лікарі називають це сенсибілізацією, і вона ще не дорівнює алергії. Близько 50–60% позитивних результатів аналізу крові не означають справжньої алергії^[5]. І навпаки, негативний результат не завжди повністю виключає алергію, особливо якщо симптоми виражені.

Коротко: тест показує чутливість, діагноз дає лише її збіг із реальними симптомами. Позитивний результат без реакцій на цей продукт не привід викреслювати його з меню.

Хибнопозитивні та хибнонегативні результати трапляються, тому тести лише доповнюють анамнез (розповідь пацієнта про те, коли й після чого з'являються симптоми). Остаточне рішення завжди комплексне: лікар зіставляє симптоми, історію хвороби і дані шкірних чи лабораторних тестів^[6].

Що робити після діагностики

Коли алерген виявлено, наступний крок залежить від ситуації: уникати контакту, приймати ліки для контролю симптомів або пройти імунотерапію^[11]. Деяким людям ще потрібна готовність до екстрених ситуацій.

Уникнення алергену

Найочевидніший, але не завжди простий крок: максимально обмежити контакт із тим, що спричиняє реакцію. При пилковій алергії стежать за концентрацією пилку в повітрі, зачиняють вікна, носять окуляри. При харчовій алергії уважно читають етикетки, уточнюють склад страв у кафе, остерігаються перехресного забруднення (коли сліди алергену потрапляють у їжу через спільний посуд чи обладнання). Для пилових кліщів і плісняви потрібне регулярне прибирання: пилосос із HEPA-фільтром, контроль вологості, мінімум текстилю.

Ліки для контролю симптомів

Якщо уникнути алергену неможливо або симптоми все одно з'являються, лікар може призначити антигістамінні препарати, інтраназальні глюкокортикоїди (гормональні спреї для носа), а при алергічній астмі бронхолітики (засоби, що розширюють бронхи). Форми різні: таблетки, спреї, краплі. Вибір залежить від віку, симптомів і супутніх хвороб. Приймати ліки слід за призначенням лікаря, навіть якщо вони продаються без рецепта.

Імунотерапія

Частині пацієнтів підходить алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ): алерген вводять у дуже малих, поступово зростаючих дозах, щоб «привчити» імунну систему реагувати спокійніше. Це єдине лікування, яке діє на сам механізм алергії, тоді як ліки тільки притлумлюють симптоми. Щоб ефект зберігся надовго, курс має тривати щонайменше 3 роки, і найкраще тривалу користь доведено для алергії на пилок злакових трав^[11]. Імунотерапію застосовують також при алергії на кліщів домашнього пилу, алергії на кота, отруту комах, а в деяких випадках харчової алергії під суворим наглядом.

Автоінжектор адреналіну

Для людей з ризиком тяжких реакцій, особливо анафілаксії, стандарт безпеки полягає в тому, щоб завжди мати при собі автоінжектор адреналіну (епінефрину). Укол у м'яз стегна роблять при перших ознаках сильної реакції: набряку обличчя, утрудненого дихання, запаморочення. Внутрішньом'язовий адреналін залишається лікуванням першої лінії при анафілаксії^[12]. Також варто носити медичну картку або браслет з позначкою про алергію, особливо при харчовій, медикаментозній алергії чи алергії на отруту комах.

Часті питання

Чи можна зробити тест на алергію вдома?

Набори для домашнього тестування продають, але більшість онлайн-тестів на харчову алергію вводять в оману: у дослідженні 24 компаній лише одна лабораторія мала акредитацію і використовувала визнаний аналіз на специфічні IgE, решта працювали з біорезонансом або IgG^[13]. Без лікаря такий результат правильно витлумачити складно. Самостійне тестування не замінює професійну діагностику.

Міф: аналіз на антитіла IgG до сотні продуктів виявляє харчову алергію чи «непереносимість». Насправді: IgG до їжі утворюються в будь-якої людини, яка цю їжу їсть, і Європейська академія алергології та клінічної імунології (EAACI) не рекомендує такий тест для діагностики^[14].

Міф: біорезонанс, Vega-тест чи інша електропунктурна діагностика, а також прикладна кінезіологія (перевірка «сили м'язів» з продуктом у руці) знаходять алергени. Насправді: ці методи не мають ні технічного, ні клінічного підтвердження й не дають відтворюваних результатів^[15]. Через хибні «знахідки» людина сідає на непотрібну дієту, яка може призвести до нестачі поживних речовин.

Чи можна тестувати дітей?

Так, тести на алергію проводять і дітям. Шкірні прик-тести рідко роблять немовлятам до 6 місяців, а в старшому віці вікових обмежень немає^[16]. Аналіз крові можна зробити в будь-якому віці, хоча він буває менш чутливим, ніж шкірні проби^[16]. Рішення про тестування залежить від симптомів, віку та загального стану дитини.