Печінкова недостатність: ознаки, причини, стадії та лікування

У 1970-х роках у лондонській лікарні King's College, одному з найбільших печінкових центрів Європи, гостру печінкову недостатність переживав лише кожен шостий пацієнт. У 2004–2008 роках там виживали вже 62%, а серед тих, кому встигли пересадити печінку, 86%^[1]. За ці десятиліття змінилися інтенсивна терапія і підходи до термінової трансплантації, а після обмеження продажу парацетамолу госпіталізацій через його передозування стало значно менше. Печінкова недостатність може розвинутися за кілька днів або визрівати роками, і в обох випадках результат дуже залежить від того, як швидко людина потрапить до лікаря.

Що таке печінкова недостатність

Печінкова недостатність означає, що печінка вже не виконує свою роботу в обсязі, потрібному для життя. Вона очищує кров, виробляє білки згортання, керує обміном речовин і зберігає енергію, тож коли вона здає, страждає весь організм. У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) цей стан має окрему рубрику K72 з поділом на гостру та хронічну форми. Процес розгортається або дуже стрімко, або поступово, крок за кроком, тому лікарі говорять про збій у роботі багатьох органів одночасно.

Зниження функціональності печінки як процес

Здебільшого печінкова недостатність є підсумком тяжкого ураження печінки, коли її резерви вже вичерпані. Вона може виникнути внаслідок гострого токсичного чи вірусного ураження або після багатьох років хронічних захворювань печінки. Печінка має великий запас міцності і довго працює навіть після загибелі значної частини клітин. Коли пошкоджених клітин стає більше, ніж функціональних, орган перестає справлятися, і з'являються перші клінічні прояви недостатності.

Життєві функції печінки

Щоб зрозуміти, чому втрата функцій печінки така небезпечна, достатньо поглянути на її щоденну роботу:

• Очищення крові від токсинів: знешкоджує продукти обміну, зокрема аміак, лікарські речовини та отрути.
• Синтез білків згортання: забезпечує нормальну згортальну здатність крові.
• Утворення жовчі: жовч потрібна для травлення і всмоктування жирів та жиророзчинних вітамінів.
• Збереження енергії у формі глікогену: підтримує рівень глюкози в проміжках між їдою.
• Регуляція обміну речовин: бере участь у переробці жирів, білків і вуглеводів, а також статевих гормонів.

Види печінкової недостатності

Класично печінкову недостатність ділять на гостру й хронічну. В обох випадках печінка втрачає здатність підтримувати життєво важливі процеси, проте темп, причини й клінічна картина різні. Одні люди потрапляють у реанімацію за кілька днів після першого нездужання, інші роками живуть із цирозом, не знаючи про нього. Окремо сучасна гепатологія виділяє третій, особливо небезпечний варіант: гостру недостатність, яка спалахує на тлі вже наявного цирозу.

Гостра печінкова недостатність

Гостра форма розвивається раптово в людини, у якої раніше не було цирозу чи іншої відомої хвороби печінки. Лікарі ставлять цей діагноз, коли протягом 26 тижнів від початку ураження з'являються порушення свідомості (печінкова енцефалопатія) і розлад згортання крові з міжнародним нормалізованим відношенням (МНВ) 1,5 і вище^[2]. За швидкістю розвитку енцефалопатії розрізняють надгостру форму (до 7 днів), гостру (1–4 тижні) і підгостру (понад 4 тижні). Надгостра частіше ускладнюється набряком мозку, а підгостра, попри повільніший темп, без трансплантації має гірший прогноз^[2]. Застарілий термін «фульмінантна (блискавична) печінкова недостатність» досі трапляється в розмовах і на форумах.

Найхарактерніші прояви гострої печінкової недостатності:

• Біль у правому підребер'ї: часто на тлі нудоти або загального нездужання^[3].
• Жовтяниця: пожовтіння шкіри та білків очей з'являється швидко. У побуті кажуть «жовтуха» і нерідко так називають сам гепатит, хоча жовтяниця є лише симптомом.
• Нудота, блювання: часто супроводжуються втратою апетиту.
• Порушення свідомості: від сонливості й дезорієнтації до коми; характерний також солодкувато-затхлий запах із рота^[3].

Хронічна печінкова недостатність

Хронічна форма виникає поступово, як підсумок тривалого ураження печінки. Найчастіше причиною є цироз, що формується роками на тлі хронічного гепатиту, зловживання алкоголем або жирової хвороби печінки. Довгий час хвороба протікає майже безсимптомно: це так званий компенсований цироз. Коли з'являються асцит, кровотечі з вен стравоходу, енцефалопатія чи жовтяниця, лікарі говорять про декомпенсацію, і це ознака того, що резерви печінки вичерпані.

Основні симптоми хронічної печінкової недостатності:

• Повільна втрата апетиту: спочатку непомітна, але з часом призводить до схуднення і втрати м'язової маси.
• Хронічна втома: навіть після сну людина відчуває виснаження.
• Порушення травлення: особливо після жирної їжі.
• Наростання ускладнень: асцит, порушення свідомості, кровотечі з вен стравоходу.

Гостра на тлі хронічної печінкова недостатність

Цей варіант описали відносно недавно, у 2013 році. Його англійська назва acute-on-chronic liver failure (ACLF). Він виникає в людей із цирозом, у яких різке погіршення стану супроводжується відмовою інших органів: нирок, мозку, системи кровообігу, легень^[4]. Пусковим чинником найчастіше стають бактеріальна інфекція з сепсисом або тяжкий алкогольний гепатит, хоча іноді явної причини знайти не вдається. Сам механізм пов'язують із надмірною запальною реакцією всього організму^[4].

У європейському дослідженні CANONIC за участі 1343 госпіталізованих пацієнтів із декомпенсованим цирозом протягом 28 днів помирали близько третини хворих із цим синдромом (29,7–33,9%) і лише 1,9% тих, у кого його не було^[5]. Такі пацієнти були молодшими, частіше мали алкогольну хворобу печінки і бактеріальні інфекції. За настановою Європейської асоціації з вивчення печінки (EASL), таких хворих лікують у відділенні інтенсивної терапії, усувають пусковий чинник і якомога раніше оцінюють можливість трансплантації^[4].

Коротко: для людини з цирозом раптова гарячка, сплутаність свідомості або різке зменшення кількості сечі можуть бути початком гострої недостатності на тлі хронічної. Цей стан лікують у реанімації, і кожна година зволікання погіршує шанси.

Стадії ураження печінки

Хронічна печінкова недостатність не з'являється на рівному місці: вона завершує поступове руйнування тканини органа. Процес часто починається непомітно й може тривати роками, перш ніж з'являться симптоми. Кожна наступна стадія виводить з ладу дедалі більше функцій. Що раніше вдається усунути причину, то більше шансів зупинити або навіть частково повернути процес назад.

Хронічний гепатит

Перший етап визначає тривалість запалення печінки (гепатиту). Воно може розвиватися на тлі вірусної інфекції, аутоімунної реакції, алкоголю, жирової хвороби печінки або токсичного навантаження. Запалення є спробою організму усунути шкоду, але коли воно не припиняється, починає руйнувати сам орган: клітини гинуть, здатність до відновлення (регенерації) слабшає. Фіброзу ще немає, проте саме тут запускається ланцюг змін.

Фіброз

Фіброз означає, що тривале запалення провокує утворення сполучної, рубцевої тканини в печінці. Вона формується як захисна реакція, але її надлишок порушує структуру органа. Фіброз ще не вирок: якщо вдається зупинити причину, рубцева тканина може частково розсмоктатися. Проблема в тому, що зміни відбуваються повільно і майже безсимптомно, тому на цьому етапі хворобу часто не помічають.

Цироз

Коли рубцева тканина розростається по всьому органу і перебудовує його у вузли, йдеться вже про цироз. Архітектура печінки змінюється настільки, що порушується її кровопостачання, а з ним і доступ кисню та поживних речовин до клітин. Навіть уцілілі клітини не здатні працювати ефективно в нових умовах. Утім, і цироз іноді частково зворотний: у дослідженні з тривалим лікуванням хронічного гепатиту B тенофовіром через 5 років у 74% із 96 пацієнтів із цирозом біопсія вже не показувала цирозу^[6].

Печінкова недостатність

На завершальному етапі печінка не встигає за базовими потребами організму. Вона вже не здатна повноцінно очищати кров, регулювати обмін речовин, синтезувати білки й підтримувати сталість внутрішнього середовища. З'являються енцефалопатія, порушення згортання крові, асцит. На цій стадії хвороба печінки перетворюється на системний збій, що зачіпає мозок, нирки, легені й судини.

Симптоми печінкової недостатності

Симптоми печінкової недостатності можуть з'являтися поступово або раптово, залежно від форми та стадії процесу. На ранніх етапах їх легко сплутати з ознаками інших станів. З прогресуванням ураження ознаки стають виразнішими. Більшість із них пов'язана з накопиченням токсичних речовин у крові, зниженням вироблення білків, порушенням травлення й згортання.

Ранні неспецифічні ознаки

Початкові прояви зазвичай не асоціюються з печінкою і схожі на звичайне нездужання. Саме вони можуть бути першими підказками:

• Втома: постійна, не минає навіть після відпочинку.
• Нудота: без чіткого зв'язку з їжею.
• Втрата апетиту: іноді з відразою до жирної їжі.
• Дискомфорт у животі: здебільшого в ділянці правого підребер'я.

Ознаки порушення функцій печінки

Із застоєм жовчі та гіршим знешкодженням речовин симптоми стають специфічнішими. Вони пов'язані з накопиченням жовчних пігментів і токсичних речовин у крові:

• Жовтяниця: пожовтіння шкіри та білків очей.
• Темна сеча й світлий кал: зміни забарвлення через застій жовчі.
• Свербіж шкіри без висипу: пов'язують із накопиченням жовчних кислот.
• Печінкова енцефалопатія: сплутаність свідомості, дратівливість, уповільнене мислення, порушення сну, тремтіння рук. Типова ознака має назву астериксис, або «пурхаючий» тремор: витягнуті вперед кисті рук мимовільно смикаються, ніби крила^[7]. У побуті тяжкий стан часто називають «печінковою комою», хоча кома є лише найглибшою стадією енцефалопатії.

Ознаки системного погіршення

На пізніх стадіях виникають симптоми, які свідчать, що печінкова недостатність зачіпає інші органи та системи. Вони сигналізують про серйозне погіршення загального стану:

• Асцит: скупчення рідини в черевній порожнині, яке в народі називають «водянкою живота».
• Набряки: особливо на ногах, рідше на руках і обличчі.
• Кровотечі: з ясен, носа, шлунково-кишкового тракту, синці від незначних ударів.
• Блювання «кавовою гущею»: ознака кровотечі в шлунку або стравоході, що потребує швидкої допомоги.
• Порушення координації: тремтіння, м'язові посмикування.
• Задишка: особливо при асциті або гепатопульмональному синдромі.
• Мала кількість сечі: ознака супутнього ураження нирок.

Гормональні порушення при недостатності

Хвора печінка зачіпає і гормональний баланс. Такі зміни менш помітні, ніж жовтяниця чи асцит, проте нерідко першими впадають в око.

Порушення обміну статевих гормонів

Печінка розщеплює статеві гормони, тому її ураження змінює баланс естрогенів і тестостерону. Частина змін на шкірі має саме гормонально-судинне походження: судинні «зірочки» (судинні павучки, павукоподібні ангіоми) на обличчі, шиї та грудях і почервоніння долонь, яке в побуті називають «печінковими долонями» (пальмарна еритема)^[8]. Ознаки ендокринного зсуву різняться залежно від статі.

Про порушення гормонального обміну можуть свідчити такі прояви:

• Зникнення або порушення менструацій: цикл стає нерегулярним або припиняється повністю.
• Гінекомастія: збільшення грудних залоз у чоловіків; цироз є однією з відомих її причин^[9].
• Зменшення об'єму яєчок: наслідок дефіциту тестостерону.
• Зниження лібідо: як у чоловіків, так і в жінок, через порушення балансу статевих гормонів.

Причини печінкової недостатності

Причини бувають дуже різними. Іноді це одномоментна загибель великої кількості клітин, іноді повільне руйнування, яке триває роками. При гострій формі пошкодження стається раптово, часто на тлі повного здоров'я. Хронічна розвивається як завершення тривалої хвороби печінки, що поступово вичерпує її ресурси.

Причини гострої форми

Цей тип недостатності трапляється рідше, але розгортається стрімко. У країнах Заходу її найчастішою причиною є отруєння парацетамолом, а в Азійсько-Тихоокеанському регіоні гострий вірусний гепатит^[2].

До найпоширеніших причин належать:

• Вірусні інфекції: вірусні гепатити A, B, E, а також D, який розвивається тільки разом із гепатитом B і вважається найагресивнішим^[10]; іноді вірус Епштейна-Барр, вірус простого герпесу, цитомегаловірус, вітряна віспа. Гепатит A старше покоління досі називає «хворобою Боткіна».
• Передозування і токсичність ліків: насамперед парацетамол, а також деякі антибіотики, нестероїдні протизапальні препарати й протисудомні засоби^[3]. Небезпечний парацетамол часто входить до комбінованих засобів від застуди, тож людина може перевищити дозу, сама того не помічаючи^[11].
• Трав'яні засоби та харчові добавки: з гострою печінковою недостатністю пов'язували, зокрема, каву-каву, ефедру, шоломницю і м'яту болотну^[3]. «Натуральне» не означає безпечне для печінки.
• Ускладнення вагітності: зокрема гостра жирова дистрофія печінки вагітних, прееклампсія, HELLP-синдром.
• Спадкові та аутоімунні захворювання: хвороба Вільсона, рідкісне спадкове порушення обміну міді, через яке мідь накопичується в печінці й мозку^[12]; аутоімунний гепатит, за якого імунна система атакує клітини печінки. На відміну від хвороби Вільсона, аутоімунний гепатит спадковим захворюванням не є.
• Інші причини: отруєння грибами, насамперед мухомором зеленим, відомим як бліда поганка, яку плутають із їстівними грибами; сепсис і шок; закупорення печінкових вен (синдром Бадда–Кіарі); злоякісні пухлини печінки або метастази в неї; тепловий удар^[3]. Частину випадків пояснити так і не вдається.

Коротко: після передозування парацетамолу не можна чекати, поки з'явиться жовтяниця. Антидот ацетилцистеїн найкраще діє в перші години, коли людина ще почувається майже нормально.

Причини хронічної форми

Хронічна печінкова недостатність здебільшого є результатом цирозу, а той, своєю чергою, виникає через довготривале пошкодження печінкової тканини. Спільна риса цих процесів полягає в постійному запаленні, через яке функціональна тканина поступово заміщується рубцевою.

Основні хронічні причини включають:

• Хронічні вірусні гепатити: зокрема гепатит B і гепатит C, які переходять у хронічну форму та з часом призводять до цирозу.
• Алкогольна хвороба печінки: при тривалому вживанні великих доз алкоголю.
• Метаболічно асоційований стеатогепатит: запальна форма метаболічно асоційованої стеатотичної хвороби печінки (МАСХП), яку в побуті називають «жировим гепатозом» або «ожирінням печінки». Вона розвивається в людей із надмірною вагою, цукровим діабетом 2 типу або порушенням обміну жирів.
• Аутоімунні захворювання: аутоімунний гепатит, первинний біліарний холангіт, первинний склерозивний холангіт.
• Порушення відтоку жовчі: біліарна атрезія в немовлят, жовчні камені, звуження (стриктури) жовчних проток.
• Спадкові метаболічні хвороби: хвороба Вільсона, гемохроматоз (надлишкове накопичення заліза), глікогенози, хвороба Гоше.
• Серцево-судинні причини: синдром Бадда–Кіарі, тяжка серцева недостатність з ураженням правого шлуночка, ураження печінкових артерій.

Ускладнення печінкової недостатності

Печінка підтримує роботу багатьох інших систем, від імунної до кровотворної. Тому коли вона поступово втрачає функціональність, наслідки не обмежуються травленням і поширюються на мозок, легені, нирки, судини. Часто саме ускладнення, а не основна хвороба, стають приводом для госпіталізації.

Загальні токсичні ефекти

Речовини, які печінка не встигає знешкодити, накопичуються в крові. Це впливає на мозок, імунітет, травлення і згортання крові. У людини можуть з'явитися ознаки, які на перший погляд не пов'язані з печінкою, але прямо залежать від її недостатності.

Найчастіші загальносистемні ускладнення:

• Порушення свідомості: печінкова енцефалопатія, сплутаність, апатія, тремор, м'язові посмикування.
• Мальабсорбція (порушення всмоктування): печінка не виробляє достатньо жовчі для травлення жирів, виникає дефіцит жиророзчинних вітамінів A, D, E і K.
• Порушення згортання крові: через дефіцит білків згортання з'являється схильність до кровотеч.
• Зниження імунного захисту: часті бактеріальні інфекції, тяжчий перебіг навіть звичайних застуд. Саме інфекції найчастіше запускають гостру недостатність на тлі хронічної^[5].

Ускладнення портальної гіпертензії

Коли цироз блокує нормальний кровотік через печінку, тиск у системі ворітної вени підвищується. Це явище називають портальною гіпертензією. Її наслідки належать до найнебезпечніших: вони часто з'являються ще до явної недостатності та різко погіршують стан.

Основні ускладнення, пов'язані з портальною гіпертензією:

• Асцит: накопичення рідини в черевній порожнині, що ускладнює дихання і підвищує ризик спонтанного бактеріального перитоніту, тобто інфікування цієї рідини.
• Варикозне розширення вен стравоходу та шлунка: у побуті просто «варикоз стравоходу»; небезпечне раптовою кровотечею, яка може бути масивною.
• Гіперспленізм: селезінка збільшується й руйнує клітини крові, насамперед тромбоцити, а також лейкоцити й еритроцити.
• Гепаторенальний синдром: нирки перестають працювати через різке звуження їхніх судин, хоча сама ниркова тканина майже не змінена^[13]. Цей синдром становить 15–20% випадків гострого ураження нирок при цирозі^[13].
• Гепатопульмональний синдром: через розширення судин легень кров гірше насичується киснем, розвивається задишка навіть у спокої.

Діагностика печінкової недостатності

Для підтвердження печінкової недостатності застосовують низку лабораторних і візуалізаційних методів. Вони дають змогу оцінити ступінь ураження, його причину й ускладнення, що вже розвинулися.

Методи обстеження

Діагноз не ставлять лише за симптомами. Щоб оцінити роботу печінки і стадію процесу, потрібен комплекс досліджень, який водночас шукає причину і ускладнення. Від цього залежить вибір лікування.

Основні методи діагностики включають:

• Біохімічні аналізи крові: визначення рівнів аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), білірубіну, альбуміну, лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) для оцінки стану печінкових клітин і жовчних шляхів.
• Коагулограма: протромбіновий час, міжнародне нормалізоване відношення, рівень фібриногену. Ці показники відображають, скільки білків згортання ще виробляє печінка.
• Ультразвукове дослідження: дає уявлення про розміри печінки, щільність тканини, наявність асциту, зміни кровотоку у ворітній вені.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): використовується для детальної оцінки структури органа, особливо при підозрі на пухлини або складні анатомічні зміни.
• Еластографія: метод на основі УЗД або МРТ, який вимірює жорсткість печінки для визначення ступеня фіброзу.
• Біопсія печінки: взяття зразка тканини голкою для дослідження під мікроскопом; дозволяє підтвердити діагноз і з'ясувати причину захворювання.

Лікування печінкової недостатності

Тактика лікування залежить від того, чи є шанс стабілізувати стан і зупинити процес. Іноді достатньо підтримувати організм, поки печінка відновиться сама. В інших випадках потрібне цільове лікування причини. Коли резерви вичерпано, єдиним радикальним варіантом стає трансплантація. У всіх випадках лікарі контролюють ускладнення і зменшують навантаження на печінку. Гостру печінкову недостатність лікують лише в стаціонарі, бажано в центрі, де виконують пересадку печінки^[3].

Підтримувальна терапія

Цей напрям включає заходи, які допомагають організму пережити наслідки печінкової недостатності. Їх застосовують незалежно від причини, і вони особливо важливі при гострій формі та при гострій недостатності на тлі хронічної.

До таких заходів належать:

• Внутрішньовенні інфузії: для корекції об'єму рідини та електролітного балансу.
• Контроль рівня глюкози: із введенням глюкози при гіпоглікемії.
• Парентеральне або ентеральне харчування: при порушенні всмоктування або тяжкому загальному стані.
• Антибіотики або противірусні засоби: для лікування або профілактики інфекцій.
• Лікування печінкової енцефалопатії: основою є лактулоза, яка зменшує всмоктування аміаку з кишківника. Додавання антибіотика рифаксиміну знижувало ризик повторних епізодів енцефалопатії: протягом 6 місяців вони траплялися у 22,1% пацієнтів проти 45,9% у групі плацебо^[14]. У метааналізі 7 рандомізованих досліджень поєднання рифаксиміну з лактулозою також було пов'язане з нижчою смертністю, ніж сама лактулоза^[15].
• Переливання компонентів крові: при анемії або порушенні згортання.
• Штучна вентиляція легень: при тяжкій енцефалопатії з порушенням дихання.
• Лікування гепаторенального синдрому і замісна ниркова терапія (діаліз): при гепаторенальному синдромі вводять терліпресин разом з альбуміном. У рандомізованому дослідженні за участі 300 пацієнтів це повертало роботу нирок у 32% хворих проти 17% у групі плацебо, але частіше давало ускладнення з боку дихання^[16]. Діаліз потрібен, коли нирки не відновлюються.
• Зупинка кровотеч: медикаментозно або ендоскопічно, залежно від джерела.

Етіологічне лікування

Якщо причину можна усунути, це пріоритет. У гострих випадках це може врятувати життя, у хронічних зупинити прогресування. Усе залежить від діагнозу, перебігу й реакції на терапію.

Цільові варіанти лікування включають:

• Ацетилцистеїн: основний засіб при отруєнні парацетамолом; що раніше його почати, то краще він захищає печінку^[2].
• Допомога при отруєннях: якщо після прийняття токсичної речовини минуло не більше години (для речовин, що всмоктуються повільно, іноді й більше) і людина при свідомості, лікар може дати активоване вугілля^[2]. Промивання шлунка рутинно вже не рекомендують: доказів користі немає, а ризик серйозних ускладнень є^[17].
• Противірусна терапія: при гепатиті B і C сучасні препарати пригнічують або виліковують інфекцію; тривале пригнічення вірусу гепатиту B може навіть повернути назад фіброз і цироз^[6].
• Імуносупресивна терапія: зокрема кортикостероїди при аутоімунному гепатиті.
• Пологи при ускладненнях вагітності: при гострій жировій дистрофії печінки вагітних або HELLP-синдромі рекомендують якнайшвидше розродження^[2].
• Виключення токсичного чинника: повна відмова від алкоголю, гепатотоксичних ліків і добавок, припинення контакту з хімікатами.

Трансплантація печінки

Якщо печінка вже не здатна відновитися, розглядають трансплантацію, яку в побуті називають пересадкою печінки. Трансплантацію отримують приблизно 30% пацієнтів із гострою печінковою недостатністю^[2]. Рішення про включення до списку очікування ухвалюють на основі клінічних шкал, стану пацієнта і прогнозу без операції. Для гострої форми таку оцінку робить, зокрема, система критеріїв лікарні King's College, а для хронічної шкала MELD, яка добре передбачає виживання кандидатів на трансплантацію^[18]. Трансплантацію краще розглядати вчасно, поки вона ще може змінити перебіг хвороби: за даними регістрів США та Європи, після пересадки з приводу гострої недостатності 1 рік переживали до 79% пацієнтів, а 5 років 72%^[2].

Прогноз і тривалість життя

Тривалість життя при печінковій недостатності залежить від типу ураження, стадії процесу, супутніх захворювань і відповіді на лікування. Прогноз оцінюють за сукупністю клінічних і лабораторних показників.

Фактори, що впливають на перебіг

Походження, швидкість розвитку і шанси на зворотність у кожного свої. Прогноз визначається ступенем ураження, швидкістю виявлення проблеми, резервами організму і тим, чи можна вплинути на першопричину. Ураховують також ускладнення, супутні хвороби і відповідь на лікування.

Міф: печінкова недостатність завжди означає смертельний вирок без пересадки. Насправді: після отруєння парацетамолом близько 75% пацієнтів одужують без трансплантації, за інших причин гострої форми таких близько 40%^[2].

Основні чинники, що впливають на прогноз:

• Тип недостатності: гостра форма за умови вчасного лікування має більше шансів на відновлення, ніж декомпенсований цироз; найвищий короткостроковий ризик має гостра недостатність на тлі хронічної^[5].
• Причина порушень: токсичне ураження або гострий гепатит можуть бути зворотними, тоді як аутоімунні або метаболічні процеси часто тривають роками.
• Швидкість розвитку симптомів: стрімке погіршення свідомості чи згортання крові є несприятливою ознакою.
• Рівень білірубіну, альбуміну та показники згортання: їх використовують у спеціальних шкалах (MELD, Чайлд–П'ю) для оцінки тяжкості та прогнозу.
• Ускладнення: асцит, кровотечі, енцефалопатія, ниркова недостатність значно погіршують прогноз.
• Наявність трансплантаційного варіанту: у багатьох випадках трансплантація є єдиним шансом на довгострокове виживання.

Проміжок життя після встановлення діагнозу може варіювати від кількох тижнів при тяжкій гострій формі до багатьох років при контрольованому хронічному перебігу. Найбільше на нього впливають рання діагностика і лікування причини.

Читайте:

Як зберегти здоров’я печінки: ефективні способи

Як зберегти здоров'я печінки щодня: чому цей орган так легко перевантажити, що їсти й пити, як безпечно прийма...

Чистка печінки: чи потрібен детокс

Очищення печінки обіцяють детокс-чаї, добавки, соки й «чистки» з оливковою олією. Чи потребує печінка такої д...

Часті питання

Коли рівень білірубіну вважається критичним?

Єдиного «критичного» числа немає, усе залежить від клінічної ситуації. У дорослих нормальний рівень загального білірубіну становить менше 1 мг/дл, тобто приблизно до 17 мкмоль/л; межі норми в різних лабораторіях дещо різняться. Пожовтіння білків очей добре помітне, коли білірубін перевищує 3 мг/дл, тобто близько 50 мкмоль/л^[19]. При гострій печінковій недостатності, спричиненій вірусом або ліками, рівень понад 300 мкмоль/л належить до критеріїв поганого прогнозу, за якими відбирають кандидатів на термінову трансплантацію^[20]. Значення має і швидкість її зростання, співвідношення прямого й непрямого білірубіну та інші показники.

Чи заразна печінкова недостатність?

Ні, сама печінкова недостатність не заразна. Це стан, що виникає внаслідок ушкодження клітин печінки. Але деякі її причини можуть передаватися, наприклад вірусні гепатити B або C. У такому разі заразною є інфекція, а не сама недостатність як діагноз чи ускладнення.

Чи допомагає вода при печінковій недостатності?

Достатня кількість води підтримує водно-сольовий баланс, але не лікує печінкову недостатність. У деяких випадках, особливо при набряках, асциті або низькому рівні натрію в крові (гіпонатріємії), кількість рідини доводиться обмежувати. Самостійно збільшувати чи зменшувати об'єм випитої води без рекомендацій лікаря не можна, режим пиття підбирають під конкретну ситуацію.

Коли печінкова недостатність є самостійним захворюванням, а коли лише симптомом?

У більшості випадків печінкова недостатність є наслідком іншого захворювання: хронічного гепатиту, цирозу, токсичного ураження, судинних або метаболічних порушень. Водночас гостру печінкову недостатність розглядають як окремий діагноз, коли клітини печінки масово гинуть без попереднього хронічного процесу. Відрізнити її від загострення хронічної хвороби можна за перебігом, термінами розвитку, даними аналізів і обстежень.