Вірусні гепатити A, B, C, D і E

Вірусні гепатити — не одна хвороба, а декілька різних вірусних інфекцій, які по-різному вражають печінку, потребують різного підходу та мають зовсім різні наслідки.

Печінка може мовчати роками, навіть коли її тканини вже зруйновані вірусом. Вона здатна витримати багато, але не безкінечно. Коли симптоми гепатиту все ж з’являються, це часто означає, що пошкодження вже суттєве. У світі немає єдиного гепатиту — є A, B, C, D та E. У кожного з них своя історія зараження, свій механізм впливу, своя можливість запобігання та лікування. І якщо один минає самостійно, то інший — потребує тривалого лікування й може викликати рак печінки.

Що таке вірусний гепатит і як він впливає на печінку

Гепатити A, B, C, D та E — це п’ять окремих вірусів, які викликають запалення печінки. Кожен з них має свої шляхи передачі, свої наслідки та свою реакцію організму. Але в усіх випадках йдеться про одне: ураження клітин печінки з подальшими порушеннями її функцій. Симптоми можуть бути різними — від легкої слабкості до тривалої жовтяниці або взагалі їх може не бути роками. І саме це робить вірусні гепатити небезпечними: вони здатні прогресувати без жодних попереджень.

Печінка не має нервових закінчень, тому не «болить» у звичному сенсі. Але вона відповідає за сотні процесів, які забезпечують нормальну роботу організму. Якщо вірус руйнує її клітини — це б'є по всіх системах.

Що саме порушується при прогресуванні вірусного гепатиту:

• Фільтрація токсинів з крові: шкідливі речовини накопичуються в організмі замість виведення.
• Вироблення жовчі: погіршується засвоєння жирів і жиророзчинних вітамінів.
• Синтез білків: знижується рівень білків, що регулюють згортання крові та транспорт гормонів.
• Збереження поживних речовин: організм втрачає запаси глікогену та вітамінів.
• Регуляція обміну речовин: порушується баланс гормонів, глюкози та холестерину.

Гепатит A: харчове зараження та легкий перебіг

Вірус гепатиту A — типовий приклад кишкової інфекції, яка викликає запалення печінки. Його не передають ні через кров, ні через статевий контакт. Головне джерело зараження — фекально-оральний шлях. Тобто людина інфікується через потрапляння в організм мікроскопічної кількості фекалій інфікованої особи. Найчастіше це стається через їжу, воду або брудні руки. Вірус доволі стійкий до зовнішніх умов, тому здатен довго виживати в навколишньому середовищі — зокрема у воді чи на поверхнях, де залишилися сліди біологічного забруднення.

Гепатит A має гострий перебіг. Інкубаційний період триває зазвичай 2–6 тижнів, після чого з’являються симптоми: підвищена температура, нудота, болі в животі, відсутність апетиту, зміна кольору сечі та калу, жовтяниця. Більшість людей одужує повністю без хронізації процесу. Але хвороба може затягнутися на кілька місяців, викликаючи тривалу втому й погіршення самопочуття. У деяких випадках, особливо у літніх людей або при супутніх захворюваннях печінки, можливий тяжчий перебіг.

Як відбувається зараження вірусом гепатиту A

Поширення вірусу напряму пов’язане з порушеннями гігієни. Зараження можливе навіть у побуті, без очевидного контакту з хворим — достатньо спожити їжу, яку готувала інфікована особа з немитими руками. Особливо часто вірус поширюється в місцях масового харчування, дитячих колективах, під час подорожей у регіони зі спалахами інфекції.

Основні ситуації, у яких може відбутися інфікування:

• Немиті овочі, фрукти або зелень: особливо небезпечні продукти, що вживаються сирими
• Молюски з забруднених водойм: устриці, мідії, креветки можуть накопичувати вірус у тканинах
• Вода без очищення: колодязна, джерельна або водогінна вода з порушеною дезінфекцією
• Недотримання особистої гігієни: особливо після туалету чи зміни підгузків у дітей.

Профілактика та щеплення

Найефективніший спосіб захисту — вакцинація. Вакцина містить інактивований вірус і формує тривалий імунітет після двох ін’єкцій з інтервалом у 6 місяців. Щеплення рекомендоване не лише дітям, а й дорослим, які планують поїздки в регіони з високою захворюваністю або мають хронічні хвороби печінки.

Кому рекомендоване щеплення проти гепатиту A:

• Дітям віком від 1 року: як частина календаря профілактичних щеплень
• Мандрівникам до регіонів із небезпечною епідеміологічною ситуацією: зокрема країни Африки, Південної Азії та Латинської Америки
• Працівникам сфери громадського харчування та дитячих закладів: через високий ризик контакту з вірусом
• Людям із хронічними захворюваннями печінки: оскільки гепатит A може мати тяжчий перебіг
• Чоловікам, які мають секс із чоловіками: через підвищений ризик фекально-оральної передачі вірусу під час контакту.

Гепатит B: статевий і крововий шлях передачі

Гепатит B належить до вірусів, які передаються через кров і біологічні рідини. Він значно небезпечніший за гепатит A, адже часто протікає безсимптомно, а у частини хворих переходить у хронічну форму. Таке хронічне ураження може роками не давати ознак, але поступово призводить до фіброзу, цирозу або навіть раку печінки. Вірус зберігається в організмі, вражаючи печінкові клітини, і здатен передаватися від людини до людини під час контакту з кров’ю, спермою або іншими рідинами, в яких міститься збудник.

Особливість гепатиту B у тому, що він надзвичайно заразний. Іноді достатньо непомітного мікропорізу або спільного використання предметів гігієни, щоби відбулася передача. Інкубаційний період триває 1–6 місяців. Частина людей перехворіває у легкій формі й одужує, формуючи імунітет. Але у багатьох вірус не зникає й залишається активним роками, зберігаючись у клітинах печінки та поступово знищуючи їх.

Як поширюється вірус гепатиту B

Передача гепатиту B пов’язана не з харчуванням чи водою, а з потраплянням зараженої крові або рідин в організм людини. Основні шляхи — вертикальний (від матері до дитини під час пологів), статевий та ін’єкційний. Найвища ймовірність зараження — при повторному, тривалому контакті з інфікованою кров’ю або при прямому контакті з інфікованими біологічними рідинами.

Ситуації, у яких найчастіше відбувається зараження:

• Спільне використання голок або шприців: особливо серед людей, які вживають наркотики ін’єкційно
• Незахищений секс із носієм вірусу: збудник передається через сперму та вагінальні виділення
• Проведення татуювань або пірсингу: якщо інструменти не були стерилізовані належним чином
• Контакт із кров’ю або відкритими ранами інфікованої особи: навіть через подряпини чи порізи
• Передача від матері до дитини: ризик зараження є вже під час пологів.

Вакцинація та захист

Єдиний надійний спосіб захисту від гепатиту B — вакцинація. В Україні зареєстровані кілька вакцин, які містять очищений поверхневий антиген вірусу. Імунітет формується після повного курсу щеплень. У дітей вакцинація починається з перших діб життя, дорослим її можна зробити в будь-якому віці, особливо якщо є ризик контакту з вірусом.

Наразі доступні дві схеми:

• Триін’єкційна вакцинація: класична схема — щеплення у 0, 1 і 6 місяців
• Дводозова вакцинація: прискорена схема — два щеплення з інтервалом у 30 днів.

Успішне завершення вакцинації формує захист у понад 95% щеплених. Проте частина людей зупиняється після першої або другої дози, не завершуючи повний курс, через що імунітет не встигає сформуватися повністю.

Кому особливо рекомендована вакцинація від гепатиту B:

• Немовлятам від народження: першу дозу вводять у перші 24 години життя
• Медичним працівникам: через постійний контакт із кров’ю та біологічними рідинами
• Людям із численними статевими партнерами: зростає ризик передачі під час незахищеного статевого акту
• Пацієнтам з хронічними захворюваннями печінки: навіть легка форма гепатиту може погіршити перебіг основної хвороби
• Родичам або партнерам осіб із позитивним статусом на гепатит B: у разі спільного проживання чи побутового контакту.

Гепатит C: хронічна загроза без симптомів

Гепатит C — це вірусне захворювання печінки, яке найчастіше не дає жодних симптомів на початкових етапах. Саме тому його іноді називають «тихим руйнівником». Людина може роками не здогадуватись про інфекцію, поки зміни в печінці не стануть незворотними. На відміну від гепатиту B, цей вірус дуже рідко передається статевим шляхом і зовсім не передається побутово або через їжу. Основний механізм зараження — прямий контакт з інфікованою кров’ю.

Найбільшу небезпеку становить саме хронічна форма: якщо вірус залишається в організмі понад 6 місяців, це створює постійне запалення в тканинах печінки. З роками таке запалення може перерости у фіброз, а згодом — у цироз чи рак. Часто хворобу виявляють випадково під час обстеження з іншого приводу або при здачі крові.

Групи ризику та діагностика

Будь-яка людина, яка хоч раз у житті мала контакт з інструментами або процедурами, де можливе потрапляння чужої крові в організм, має сенс пройти обстеження. Це особливо важливо для осіб, які не мають жодних скарг, але належать до груп ризику.

Коли рекомендовано пройти обстеження на гепатит C:

• Після татуювань або пірсингу: особливо якщо процедури проводились у місцях із сумнівною репутацією або без належної стерилізації
• При вживанні ін’єкційних наркотиків: навіть при одноразовому використанні спільних голок
• У разі професійного контакту з кров’ю: медсестри, лаборанти, працівники пунктів забору крові
• Якщо діагностовано ВІЛ: у таких випадках ризик коінфекції значно вищий
• Після переливання крові або операцій у минулому: особливо до 1990-х років, коли перевірка донорської крові не була обов’язковою.

Обстеження починається з серологічного тесту на антитіла до вірусу гепатиту C. Якщо результат позитивний — призначається ПЛР-аналіз для підтвердження активної інфекції.

Сучасне лікування

Раніше гепатит C лікували інтерферонами — препаратами з великою кількістю побічних ефектів і невисокою ефективністю. Сьогодні ситуація докорінно змінилася. У розпорядженні лікарів є прямі противірусні засоби, які не стимулюють імунітет, а безпосередньо блокують реплікацію вірусу. Завдяки цьому вдається досягти повного знищення вірусу в більшості пацієнтів.

Сучасні схеми передбачають прийом таблеток протягом 8–12 тижнів. Переважна більшість курсів переноситься добре, без значних побічних реакцій. Ефективність — понад 90%, але доступ до лікування обмежений. Через високу вартість деякі пацієнти не можуть отримати препарати вчасно, а частина страхових компаній або державних програм ставить додаткові обмеження на призначення терапії.

Ситуація, коли людина знає про діагноз, але не має доступу до лікування, залишається поширеною. А це перешкоджає не лише одужанню окремих пацієнтів, а й загальній меті — зменшенню циркуляції вірусу в популяції.

Гепатит D: залежність від вірусу гепатиту B

Гепатит D — це унікальний вірус, який самостійно не здатен спричинити інфекцію. Йому для цього потрібен вірус гепатиту B. Тобто заразитися гепатитом D можна лише у разі, якщо людина вже має гепатит B. Саме тому цю інфекцію називають супутньою або залежною. Вірус гепатиту D підсилює ураження печінки, робить перебіг агресивнішим і значно збільшує ризик цирозу чи печінкової недостатності. Це найтяжча форма вірусного гепатиту з усіх відомих.

Є дві форми інфікування. Перша — коли обидва віруси потрапляють в організм одночасно. Така форма може мати гострий, але самообмежений перебіг. Друга — коли вірус гепатиту D приєднується вже після наявного хронічного гепатиту B. І саме ця ситуація є найбільш небезпечною, оскільки суттєво прискорює руйнування печінки й часто призводить до ускладнень.

Як захиститися від гепатиту D

Окремої вакцини проти вірусу гепатиту D не існує. Проте є один перевірений спосіб профілактики — вакцинація проти гепатиту B. Якщо людина має сформований імунітет до гепатиту B або ніколи ним не хворіла, вірус гепатиту D просто не зможе розмножуватися в її організмі. Це ще один аргумент на користь своєчасного щеплення.

Також важливо розуміти, що вірус гепатиту D передається тими ж шляхами, що і вірус гепатиту B, а саме:

• Через контакт з інфікованою кров’ю: наприклад, при спільному використанні голок
• Статевим шляхом: при незахищених статевих контактах з носієм вірусу
• При контакті з нестерильними інструментами: під час косметичних або медичних процедур
• Від матері до дитини під час пологів: ризик зростає, якщо у матері є коінфекція.

Перспективи лікування

На сьогодні специфічного й повністю ефективного лікування гепатиту D не існує. У деяких випадках використовують пегільований інтерферон, але результати лікування залишаються обмеженими. Через це увага фахівців зосереджена на розробці нових препаратів, які безпосередньо впливають на реплікацію вірусу гепатиту D. Один із таких експериментальних засобів — лонафарніб — показав перспективні результати в лабораторних умовах. Він перешкоджає збиранню нових вірусних частинок і зменшує вірусне навантаження в організмі. Клінічні випробування цих препаратів тривають.

Гепатит E: сезонна інфекція з харчовим шляхом зараження

Гепатит E має багато спільного з гепатитом A. Він також передається фекально-оральним шляхом — через забруднену воду, їжу або брудні руки. Найчастіше його виявляють у регіонах, де є проблеми з водопостачанням, санітарією або доступом до безпечних продуктів. У таких умовах поширення відбувається швидко, особливо під час повеней, стихійних лих чи порушення роботи комунальних служб.

Захворювання зазвичай має гострий перебіг і минає самостійно протягом кількох тижнів. Однак у деяких людей, зокрема у вагітних, можливий тяжкий перебіг із розвитком печінкової недостатності. Саме тому гепатит E вважається однією з основних причин вірусного гепатиту серед вагітних у регіонах із низьким рівнем гігієни.

Основні шляхи зараження

Вірус гепатиту E поширюється через споживання їжі або води, забрудненої фекаліями. Він стійкий у довкіллі, легко потрапляє у водні джерела та продукти тваринного походження. Найчастіше джерелом зараження стають непрокип’ячена вода або недостатньо термічно оброблене м’ясо.

Типові ситуації, у яких може відбутися зараження:

• Вживання води без очищення: з відкритих водойм, колодязів, джерел без кип’ятіння
• Сире або недосмажене м’ясо: особливо печінка свині, м’ясо кабана чи оленини, що може містити вірус
• Недотримання гігієни рук: після туалету або перед приготуванням їжі
• Контакт із тваринами-носіями вірусу: зокрема свинями та дикими кабанами.

Профілактика та вакцинація

Найкраща профілактика гепатиту E — це гігієна, безпечне водопостачання та термічна обробка їжі. Надійних ліків, які б знищували вірус гепатиту E, наразі не існує. У більшості випадків організм самостійно справляється з інфекцією без тривалого лікування. У складних випадках застосовують підтримувальну терапію.

Вакцина проти гепатиту E розроблена й затверджена в окремих країнах. Її застосування наразі обмежене й недоступне для широкого використання. Тому основний акцент залишається на запобіганні зараженню.

Ротавірус: що потрібно знати

Печінкова недостатність: ознаки, причини, стадії та лікування

Біль у верхній частині живота: які причини?