Вірусні гепатити A, B, C, D і E

Ці п'ять вірусів носять одну назву, але різниця між ними величезна. Від гепатиту A у 2023 році у світі померли близько 35,6 тисячі людей^[1], а від наслідків гепатиту B лише за 2024 рік 1,1 мільйона^[2]. Гепатит C сьогодні виліковується курсом таблеток, гепатит B ліки лише стримують, а проти гепатиту D донедавна не було жодного спеціального препарату. Спільне в них одне: печінка може роками мовчати, навіть коли вірус уже руйнує її тканину, тож симптоми нерідко з'являються тоді, коли пошкодження вже суттєве.

Що таке вірусний гепатит і як він впливає на печінку

Слово «гепатит» означає запалення печінки. Гепатити A, B, C, D та E спричиняють п'ять різних вірусів, які між собою не споріднені: у кожного свої шляхи передачі, свій перебіг і свої способи захисту. Запалення печінки буває й невірусним, наприклад алкогольним, медикаментозним чи аутоімунним. Симптоми вірусного гепатиту можуть бути різними: від легкої слабкості до жовтяниці (пожовтіння шкіри й білків очей), а можуть роками бути відсутніми. Саме тому хронічні гепатити B і C здатні прогресувати без жодних попереджень.

Тканина печінки майже не має больових рецепторів, тому печінка рідко «болить» у звичному сенсі. Відчуття тяжкості чи тупого болю під правим ребром з'являється, коли збільшений орган розтягує свою оболонку, капсулу. Водночас печінка відповідає за сотні процесів, і коли вірус руйнує її клітини, це б'є по всьому організму.

Що саме порушується при прогресуванні вірусного гепатиту:

• Фільтрація токсинів з крові: шкідливі речовини накопичуються в організмі замість того, щоб виводитися.
• Вироблення жовчі: погіршується засвоєння жирів і жиророзчинних вітамінів.
• Синтез білків: знижується рівень білків, що регулюють згортання крові та транспорт гормонів.
• Збереження поживних речовин: організм втрачає запаси глікогену та вітамінів.
• Регуляція обміну речовин: порушується баланс гормонів, глюкози та холестерину.

П'ять вірусів поруч

Читайте:

Що варто знати про гепатит

Гепатит: що означає запалення печінки, якими бувають його види (вірусні, алкогольний, токсичний і медикаменто...

Гепатит A: зараження через їжу й воду та гострий перебіг

Вірус гепатиту A є типовим прикладом кишкової інфекції, що вражає печінку. У побуті цю хворобу досі називають «хворобою Боткіна» або просто «жовтухою», хоча жовтяниця буває за багатьох хвороб печінки й жовчних шляхів і сама по собі діагнозом не є. Через кров вірус A передається рідко, а статевим шляхом, особливо під час орально-анальних контактів, може передаватися^[3]. Головний шлях зараження фекально-оральний: у рот потрапляє мікроскопічна кількість фекалій інфікованої людини, найчастіше з їжею, водою або з немитих рук^[1]. Вірус дуже стійкий і залежно від умов здатен місяцями зберігатися поза організмом^[3], зокрема у воді та на поверхнях.

Ця інфекція перебігає гостро і хронічним не стає^[1]. Інкубаційний період у середньому триває близько 4 тижнів (від 15 до 50 днів)^[3]. Далі з'являються гарячка, нудота, біль у животі, втрата апетиту, темна сеча, світлий кал, свербіж шкіри та жовтяниця^[4]. У дітей до 6 років близько 70% інфекцій минають без симптомів, тоді як у старших дітей і дорослих зазвичай буває жовтяниця. Симптоми здебільшого тривають менше 2 місяців, але в 10–15% хворих хвороба затягується або повертається хвилями до півроку. Печінкова недостатність трапляється рідко, частіше в літніх людей і за хронічних хвороб печінки^[3]. Специфічних противірусних ліків немає: лікування підтримувальне, а зайвих препаратів, які навантажують печінку, краще уникати^[1].

Як відбувається зараження вірусом гепатиту A

Поширення вірусу напряму пов'язане з порушеннями гігієни. Заразитися можна навіть без очевидного контакту з хворим: досить з'їсти страву, яку готувала інфікована людина з немитими руками. Особливо часто вірус поширюється в закладах громадського харчування, дитячих колективах, під час подорожей у регіони зі спалахами інфекції.

Основні ситуації, у яких може відбутися інфікування:

• Немиті овочі, фрукти або зелень: особливо небезпечні продукти, що вживаються сирими.
• Молюски із забруднених водойм: устриці, мідії та інші двостулкові молюски фільтрують воду й накопичують вірус; саме мідії стали джерелом спалаху, який дослідники простежили через кілька країн^[5].
• Вода без очищення: колодязна, джерельна або водогінна вода з порушеною дезінфекцією.
• Недотримання особистої гігієни: особливо після туалету чи зміни підгузків у дітей.

Профілактика та щеплення

Найефективніший спосіб захисту дає вакцинація. Вакцини містять інактивований вірус, курс складається з двох доз з інтервалом 6 місяців^[6]. Щеплення також допомагає після контакту з хворим: вакцина або імуноглобулін, введені протягом 2 тижнів, можуть запобігти хворобі^[3].

Кому рекомендоване щеплення проти гепатиту A:

• Дітям віком від 1 року: у деяких країнах щеплення входить до дитячого календаря^[7]; в Україні воно належить до рекомендованих і робиться власним коштом^[6].
• Мандрівникам до регіонів із високою захворюваністю: зокрема до країн Африки, Південної Азії та Латинської Америки.
• Працівникам громадського харчування, харчової промисловості, водоочисних і каналізаційних споруд: Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ) радить їм щеплення особливо наполегливо.
• Людям із хронічними захворюваннями печінки: зокрема з гепатитом B чи C або цирозом, бо в них гепатит A може перебігати тяжче.
• Чоловікам, які мають секс із чоловіками: через підвищений ризик фекально-оральної передачі вірусу під час контакту^[7].

Гепатит B: передача через кров і статевим шляхом

Гепатит B (у побуті часто пишуть «гепатит Б») передається через кров і біологічні рідини. Він значно небезпечніший за гепатит A, адже часто перебігає безсимптомно і в частини людей переходить у хронічну форму. Хронічна інфекція може роками не давати ознак, але поступово веде до фіброзу (рубцювання тканини), цирозу або навіть раку печінки. За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), у 2024 році з хронічним гепатитом B жили близько 240 мільйонів людей, щороку інфікуються ще приблизно 0,9 мільйона, а про свій діагноз знають лише 27%^[2].

Вірус дуже заразний і стійкий: на поверхнях він лишається заразним щонайменше 7 днів, тож інколи досить непомітного мікропорізу або спільної бритви. Інкубаційний період триває 2–5 місяців, у середньому близько 3^[8]. Результат зараження дуже залежить від віку: у дорослих хронічна інфекція розвивається менш ніж у 5% випадків, у немовлят приблизно в 95%^[2]. Хронічний гепатит B ліки поки не виліковують повністю, але щоденний тенофовір або ентекавір надійно пригнічують вірус і знижують ризик ускладнень^[9].

Як поширюється вірус гепатиту B

Передача гепатиту B пов'язана з потраплянням зараженої крові або інших біологічних рідин в організм людини, їжа й вода тут ролі не відіграють. Основні шляхи: від матері до дитини під час пологів (вертикальний), статевий та ін'єкційний. У регіонах, де вірус дуже поширений, найчастіше заражаються саме під час пологів, а статевий шлях частіше трапляється в нещеплених людей із багатьма партнерами^[2].

Ситуації, у яких найчастіше відбувається зараження:

• Спільне використання голок або шприців: особливо серед людей, які вживають наркотики ін'єкційно.
• Незахищений секс з інфікованою людиною: збудник передається через сперму та вагінальні виділення, як і багато інших захворювань, що передаються статевим шляхом.
• Татуювання або пірсинг: якщо інструменти не були належно стерилізовані, такі процедури несуть ризик інфекції після татуювання, зокрема й вірусної.
• Контакт із кров'ю або відкритими ранами інфікованої людини: навіть через подряпини чи порізи.
• Передача від матері до дитини: ризик зараження є вже під час пологів.

Вакцинація та захист

Єдиний надійний спосіб захисту від гепатиту B полягає у вакцинації. Вакцини містять рекомбінантний поверхневий антиген вірусу (HBsAg, у побуті «австралійський антиген»), а не живий вірус. Імунітет формується після повного курсу щеплень, ефективність становить близько 95%^[8], і після завершеного курсу бустерні дози зазвичай не потрібні^[2]. Щепитися можна в будь-якому віці.

Основні схеми:

• Тридозова схема: класичний графік, щеплення у 0, 1 і 6 місяців.
• Дводозова схема: для дорослих від 18 років є вакцина, яку вводять двома дозами з інтервалом 4 тижні^[8].
• Дитяча схема в Україні з 2026 року: дітей поза групами ризику щеплюють у 2, 4, 6 і 18 місяців у складі комбінованої вакцини^[10].

Захист повноцінний лише тоді, коли курс завершено: людина, яка зупинилася після першої дози, лишається вразливою.

Кому особливо рекомендована вакцинація від гепатиту B:

• Немовлятам: ВООЗ радить першу дозу протягом 24 годин після народження^[2]; в Україні з 2026 року таку дозу в пологовому отримують діти з груп ризику, зокрема якщо мати має гепатит B або її статус невідомий^[11].
• Медичним працівникам: через постійний контакт із кров'ю та біологічними рідинами.
• Людям із численними статевими партнерами: зростає ризик передачі під час незахищеного статевого акту.
• Пацієнтам з хронічними захворюваннями печінки: навіть легкий перебіг гепатиту B може погіршити основну хворобу.
• Родичам або партнерам людей із гепатитом B: у разі спільного проживання чи побутового контакту.

Гепатит C: хронічна загроза без симптомів

На початкових етапах гепатит C (у побуті нерідко пишуть «гепатит Ц») найчастіше не дає жодних симптомів. За це його й прозвали «ласкавим убивцею». Людина може роками не здогадуватися про інфекцію, поки зміни в печінці не зайдуть далеко. За даними ВООЗ, у світі з хронічним гепатитом C живуть близько 47 мільйонів людей, щороку додається приблизно 0,9 мільйона нових інфекцій, а за 2024 рік від його наслідків померли близько 239 тисяч^[12]. Основний механізм зараження: прямий контакт з інфікованою кров'ю. Статевим шляхом вірус передається неефективно: у дослідженні моногамних гетеросексуальних пар, де один партнер мав хронічний гепатит C, ризик для іншого виявився надзвичайно низьким^[13]. Вищий він за контактів, під час яких можлива кровотеча, і в людей з вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ)^[14].

Міф: гепатитом C можна заразитися через поцілунок, обійми чи спільний посуд. Насправді: вірус не передається через грудне молоко, їжу, воду і звичайні побутові контакти^[12]. Ризик дають лише речі, на яких може лишитися кров: бритви, зубні щітки, манікюрні ножиці^[14].

Близько 30% інфікованих позбуваються вірусу самостійно протягом 6 місяців^[12]. Якщо ж вірус лишається в організмі довше, інфекцію вважають хронічною, і запалення в печінці стає постійним. З роками воно може перерости у фіброз, а згодом у цироз чи рак. Часто хворобу виявляють випадково, під час обстеження з іншого приводу або коли людина здає кров як донор.

Групи ризику та діагностика

Будь-якій людині, яка хоч раз мала справу з інструментами чи процедурами, де можливе потрапляння чужої крові в організм, має сенс обстежитися. Особливо це стосується тих, хто не має жодних скарг, але належить до груп ризику. В Україні тестування на гепатити B і C безоплатне, пройти його можна в сімейного лікаря^[15].

Коли рекомендовано пройти обстеження на гепатит C:

• Після татуювань або пірсингу: особливо якщо процедури проводились у місцях із сумнівною репутацією або без належної стерилізації.
• При вживанні ін'єкційних наркотиків: навіть якщо спільною голкою користувалися лише раз.
• У разі професійного контакту з кров'ю: медсестри, лаборанти, працівники пунктів забору крові.
• Якщо діагностовано ВІЛ: у таких випадках ризик одночасного зараження обома вірусами (коінфекції) значно вищий.
• Після переливання крові, пересадки органів чи операцій у минулому: до запровадження перевірки донорської крові на гепатит C, яку різні країни почали в різні роки, цей шлях був поширеним^[14].

Обстеження починається з аналізу крові на антитіла до вірусу гепатиту C (anti-HCV). Позитивний результат означає, що людина колись мала контакт із вірусом, тож далі роблять тест на РНК вірусу методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), який підтверджує активну інфекцію і потребу в лікуванні^[12].

Сучасне лікування

Раніше гепатит C лікували інтерферонами: ін'єкціями з великою кількістю побічних ефектів і невисокою ефективністю. Сьогодні лікарі мають препарати прямої противірусної дії, які безпосередньо блокують розмноження вірусу. Вони виліковують понад 95% людей із гепатитом C^[12], а ефективної вакцини проти цього вірусу досі немає.

Сучасні схеми передбачають приймання таблеток протягом кількох місяців. Найкоротші курси тривають 8 тижнів: у великому дослідженні реальної практики 8-тижнева схема вилікувала 95,5% пацієнтів, навіть із компенсованим цирозом^[16]. Зазвичай курс триває 8–12 тижнів, а за цирозу чи після невдалого лікування до 24^[17]. За даними МОЗ України, терапія майже не спричиняє побічних реакцій; держава закуповує препарати, і в Україні лікування безоплатне^[15].

Головна перешкода сьогодні в тому, що люди не знають про хворобу. Серед усіх, хто інфікувався у 2015–2024 роках, про свій діагноз знали лише 36%, а з тих, кому поставили діагноз хронічного гепатиту C, до кінця 2024 року лікування отримали близько 20%^[12]. Кожен невиявлений випадок означає і ризик для печінки самої людини, і подальшу циркуляцію вірусу.

Коротко: з п'яти гепатитів тільки C зазвичай вдається повністю вилікувати таблетками, тому найкорисніше, що можна зробити, це хоч раз здати аналіз крові на антитіла.

Гепатит D: залежність від вірусу гепатиту B

Збудник гепатиту D (його ще називають дельта-гепатитом) є найменшим відомим вірусом, що інфікує людину, і самостійно розмножуватися не здатен: як оболонку він використовує білок вірусу гепатиту B^[18]. Тому заразитися гепатитом D можна або одночасно з гепатитом B, або вже маючи його. Ознаки цієї інфекції мають близько 4,5% людей із хронічним гепатитом B, і серед них вірус D причетний приблизно до 18% випадків цирозу та до 20% випадків раку печінки^[19]. Європейська асоціація з вивчення печінки вважає його найагресивнішим вірусом гепатиту: гостра інфекція може спричинити печінкову недостатність, а хронічна швидко й часто веде до цирозу^[20].

Є дві форми інфікування. Перша: коли обидва віруси потрапляють в організм одночасно. Така форма може перебігати гостро, але зазвичай минає. Друга: коли вірус гепатиту D приєднується до вже наявного хронічного гепатиту B. Саме ця ситуація найнебезпечніша, бо суттєво прискорює руйнування печінки й часто призводить до ускладнень. ВООЗ з 2024 року радить перевіряти на антитіла до вірусу D кожного, у кого виявили гепатит B^[21].

Як захиститися від гепатиту D

Окремої вакцини проти вірусу гепатиту D не існує. Проте є перевірений спосіб профілактики: вакцинація проти гепатиту B. Якщо людина має імунітет до гепатиту B, вірус гепатиту D не зможе розмножуватися в її організмі. Це ще один аргумент на користь своєчасного щеплення.

Вірус гепатиту D передається тими ж шляхами, що і вірус гепатиту B:

• Через контакт з інфікованою кров'ю: наприклад, при спільному використанні голок.
• Статевим шляхом: при незахищених статевих контактах з інфікованою людиною.
• При контакті з нестерильними інструментами: під час косметичних або медичних процедур.
• Від матері до дитини під час пологів: ризик зростає, якщо мати має обидва віруси.

Перспективи лікування

Довгий час єдиним варіантом був пегінтерферон альфа, але його ефективність обмежена, а побічні ефекти значні^[22]. У 2023 році в Європейському Союзі остаточно схвалили булевіртид, перший препарат саме проти вірусу D: він не дає вірусу проникати в клітини печінки^[22]. У дослідженні III фази після 48 тижнів щоденних ін'єкцій у дозі 2 мг комбінованої відповіді, тобто помітного зниження вірусного навантаження разом із нормалізацією печінкового ферменту АЛТ, досягли 45% пацієнтів проти 2% у групі без лікування, а сам рівень АЛТ нормалізувався в 51% проти 12%^[23]. Інші засоби, зокрема лонафарніб, який заважає збиранню нових вірусних частинок, проходять клінічні випробування^[22].

Гепатит E: інфекція з водним і харчовим шляхом зараження

Гепатит E має багато спільного з гепатитом A. Він також передається фекально-оральним шляхом: через забруднену воду, їжу або брудні руки. ВООЗ оцінює, що щороку ним інфікуються близько 20 мільйонів людей, з них 3,3 мільйона мають симптоми^[24]. Великі спалахи пов'язані з забрудненою питною водою, особливо в зонах конфліктів і таборах для переміщених осіб, де порушене водопостачання й санітарія.

Інкубаційний період триває від 2 до 10 тижнів, у середньому 5–6^[24]. Хвороба зазвичай перебігає гостро і минає самостійно за кілька тижнів. Однак для вагітних, особливо в другому й третьому триместрах, гепатит E небезпечний печінковою недостатністю і втратою дитини: якщо жінка захворіє в третьому триместрі, ризик смерті сягає 20–25%^[24]. У людей з ослабленим імунітетом, насамперед після пересадки органів, інфекція може стати хронічною.

Основні шляхи зараження

Вірус гепатиту E поширюється через їжу або воду, забруднену фекаліями, а деякі його різновиди (генотипи 3 і 4) живуть у тваринах і передаються людям через сире чи недостатньо термічно оброблене м'ясо^[24]. Саме такий гепатит E став найчастішою причиною гострого вірусного гепатиту в багатьох країнах Європи^[25].

Типові ситуації, у яких може відбутися зараження:

• Вживання води без очищення: з відкритих водойм, колодязів, джерел без кип'ятіння, а також лід невідомого походження.
• Сире або недосмажене м'ясо: особливо свиняча печінка, м'ясо дикого кабана чи оленя, які можуть містити вірус.
• Недотримання гігієни рук: після туалету або перед приготуванням їжі.
• Контакт із тваринами-носіями вірусу: зокрема свинями та дикими кабанами.

Профілактика та вакцинація

Найкраща профілактика гепатиту E полягає в гігієні, безпечній воді та термічній обробці їжі. Специфічного лікування, яке змінювало б перебіг гострого гепатиту E, немає; організм здебільшого сам долає інфекцію, а лікарі радять уникати зайвих ліків, що навантажують печінку, зокрема парацетамолу^[24]. Хронічний гепатит E у людей після пересадки органів лікують рибавірином: у великому європейському дослідженні 255 пацієнтів вірус зник після першого курсу у 81,2%^[26].

Вакцина проти гепатиту E існує: з 2011 року нею щеплюють здорових людей від 16 років у Китаї, її також застосовували для зупинки спалаху в Південному Судані у 2022 році^[24]. Проте для широкого використання вона поки недоступна, тому головний акцент лишається на запобіганні зараженню.