Портальна гіпертензія: підвищений тиск у печінкових венах

Порушення кровотоку через печінку не обмежується лише цим органом. Коли в портальній вені зростає тиск, змін зазнає вся система: шлунок, кишечник, селезінка, легені, нирки й навіть мозок.

Організм вміє справлятися з перешкодами. Але коли шлях крові до печінки перекрито, компенсаторні механізми перестають бути безпечними. Вени, які не мали би приймати великий тиск, розтягуються, слабшають і починають кровити. Інші судини розширюються в легенях або стискаються в нирках. Частина токсичних речовин більше не фільтрується — і з’являються когнітивні порушення. Усе це — портальна гіпертензія. Стан, який найчастіше не має симптомів на початку, але може різко проявитися серйозними ускладненнями.

Що таке портальна гіпертензія

Портальна гіпертензія — це стан, коли зростає тиск у венах, що ведуть кров від органів травлення до печінки. Основна з них — портальна вена — приймає кров зі шлунка, кишечника, селезінки та підшлункової залози. У нормі ця кров проходить через печінку, де очищується від токсинів, зайвих речовин і бактерій. Але коли на цьому шляху виникає перешкода, кров починає накопичуватися, і тиск у венозній системі зростає.

Підвищений тиск змушує організм шукати обхідні шляхи. В результаті формуються нові вени, які беруть на себе надмірне навантаження. Вони тонкі, нестійкі й розташовані в чутливих зонах — наприклад, у стравоході, шлунку або прямій кишці. Такі вени легко розриваються, особливо при напрузі чи стрибках тиску, що створює загрозу для життя.

Ще один серйозний наслідок — кров, яка минає печінку, залишається нефільтрованою. Вона не очищується належним чином, і продукти обміну, зокрема токсичні речовини, продовжують циркулювати в організмі. З часом це впливає на мозок, дихання та інші системи. Портальна гіпертензія — складне ускладнення, яке розвивається на тлі інших серйозних захворювань і зачіпає більше, ніж одну ділянку тіла.

Чому виникає цей стан

Портальна гіпертензія ніколи не виникає просто так. Вона — наслідок того, що кров більше не може нормально проходити крізь печінку. А причин для цього — чимало. Найпоширеніша — цироз, тобто заміщення здорової печінкової тканини рубцевою. Ці рубці стискають внутрішні судини, блокують потік крові й створюють надлишковий тиск у портальній вені.

Цироз виникає не лише через алкоголь. Його можуть спричинити хронічні гепатити, зокрема вірусний гепатит С, а також неалкогольна жирова хвороба печінки, яка часто пов’язана з надмірною вагою або діабетом. Печінка довго зберігає свою функцію, але коли зруйновано достатньо тканини — тиск у судинах зростає.

Інша причина — тромбоз. Це коли в портальній вені або її гілках утворюється згусток крові, який блокує прохід. Такий стан може бути пов'язаний із порушенням згортання, травмою або післяопераційним періодом. У рідкісних випадках — вродженою схильністю до утворення тромбів.

Ще один чинник — паразитарні інфекції. У деяких країнах поширений шистосомоз — захворювання, при якому яйця паразитів викликають запалення й фіброз судин печінки. І хоча в багатьох регіонах ця інфекція трапляється рідко, вона залишається однією з провідних причин портальної гіпертензії у світі.

Є й інші менш відомі механізми — наприклад, формування гранульом або доброякісних пухлин, які здавлюють судини ззовні. Але всі вони зводяться до одного: порушення руху крові через печінку.

Хто в зоні ризику

Портальна гіпертензія найчастіше виникає в тих, чия печінка вже зазнала тривалого або глибокого ураження. Протягом тривалого часу зміни можуть залишатися безсимптомними, тому знати свої ризики важливо ще до появи перших ознак.

Є кілька категорій, де ймовірність розвитку портальної гіпертензії суттєво підвищується. Причини різні, але всі вони пов’язані або з пошкодженням печінкової тканини, або з порушенням кровотоку через портальну вену.

До таких ситуацій належать:

• Хронічні хвороби печінки: зокрема вірусні гепатити, неалкогольна жирова хвороба печінки, аутоімунний гепатит.
• Вживання алкоголю протягом років: навіть без діагнозу цироз, тривале вживання шкодить печінці на мікроскопічному рівні.
• Генетичні порушення згортання крові: спадкові стани, які сприяють утворенню тромбів у венах печінки.
• Тривалий вплив токсичних речовин: наприклад, деяких ліків, хімікатів або важких металів, що ушкоджують клітини печінки.

Особливу групу становлять люди, які мають одночасно кілька факторів. Наприклад, гепатит у поєднанні з ожирінням або зловживанням алкоголем — це вже значно вищий ризик.

Симптоми і перші прояви

Портальна гіпертензія довго може залишатися без ознак. Багато людей дізнаються про неї вже тоді, коли починаються ускладнення. Але навіть до цього моменту організм подає сигнали — просто вони не завжди сприймаються як щось серйозне. Усе залежить від ступеня підвищення тиску в судинах та від того, як тіло намагається компенсувати цей стан.

Перші прояви часто пов’язані з появою нових або розширених вен, які намагаються обійти перешкоду в печінці. Ці вени не витримують тиску й можуть кровити. Одночасно розвиваються ознаки скупчення рідини або порушення роботи мозку. Складність у тому, що ці симптоми можуть з’являтися поступово або бути єдиною тривожною подією — наприклад, раптова блювота з кров’ю.

До характерних симптомів належать:

• Кров у блювоті: сигнал про кровотечу з варикозно розширених вен стравоходу чи шлунка.
• Темний або чорний кал: ознака шлунково-кишкової кровотечі, часто не супроводжується болем.
• Набряки ніг: зумовлені затримкою рідини та зниженим рівнем білка в крові.
• Раптове здуття живота: скупчення рідини (асцит), що з’являється не від харчування чи газів.
• Зміни свідомості: втома, забудькуватість або дезорієнтація, пов’язані з накопиченням токсинів у крові.

Якщо з’являється щось із цього переліку, особливо на тлі захворювань печінки, це привід не відкладати оцінку стану.

Ускладнення: що може статися

Портальна гіпертензія майже завжди призводить до змін, які виходять за межі самої печінки. У міру зростання тиску в судинах ризики підвищуються: спочатку організм намагається компенсувати ситуацію, але з часом починає втрачати контроль. Ускладнення можуть бути різноплановими — від дискомфорту до загрози життю.

Асцит і перитоніт

Коли рідина просочується з судин у черевну порожнину, з’являється асцит. Живіт помітно збільшується, відчувається тиск усередині, зменшується апетит. Якщо ця рідина інфікується, розвивається спонтанний бактеріальний перитоніт — важкий стан, який потребує термінового лікування.

Внутрішні кровотечі

Найнебезпечніше — це розрив варикозно змінених вен, зазвичай у стравоході чи шлунку. Такі кровотечі виникають раптово і можуть супроводжуватися втратою свідомості. Їхня особливість — вони не болять, але швидко виснажують резерви організму.

Ознаки, які можуть вказувати на кровотечу:

• блювота з яскраво-червоною кров’ю або згустками
• чорний, дьогтеподібний кал
• раптове зниження тиску, запаморочення, слабкість.

Порушення з боку інших органів

Збільшення селезінки (гіперспленізм) призводить до зменшення кількості тромбоцитів і лейкоцитів — відповідно, знижується здатність згортати кров і опиратися інфекціям. У деяких людей розвивається гепатопульмональний синдром — судини в легенях розширюються, порушується обмін кисню. Можуть з’являтися задишка і ціаноз губ навіть без ураження самих легень.

Печінкова енцефалопатія і ниркова недостатність

Коли кров оминає печінку, токсини накопичуються. З часом це проявляється змінами в мисленні: сонливість, дезорієнтація, дивна поведінка. У важких випадках — кома. А якщо порушується кровотік у нирках — виникає гепаторенальний синдром, форма ниркової недостатності, яка швидко прогресує.

Як встановлюється діагноз

Підвищення тиску в портальній системі неможливо побачити чи відчути безпосередньо. Але лікарі можуть запідозрити його за характерними ознаками — наприклад, наявністю асциту, варикозно змінених вен або збільшеної селезінки. Зазвичай у діагностиці використовують поєднання лабораторних та інструментальних методів. І що важливіше — не просто підтвердити наявність гіпертензії, а й знайти її причину.

Методи, які допомагають уточнити діагноз

Жоден із тестів окремо не дає повної картини. Але в сукупності вони дозволяють оцінити і стан печінки, і те, як саме змінився кровотік у її судинах.

До основних досліджень належать:

• Загальний аналіз крові: дозволяє виявити анемію, зменшену кількість тромбоцитів чи лейкоцитів — ознаки гіперспленізму або крововтрати.
• Біохімічний аналіз: оцінює функцію печінки та нирок (рівень білірубіну, альбуміну, креатиніну).
• Ультразвукове дослідження з доплером: показує напрямок і швидкість кровотоку в судинах печінки, допомагає виявити тромбоз або зниження прохідності.
• Ендоскопія: використовується при підозрі на шлунково-кишкову кровотечу — дає змогу побачити варикозні вени, які можуть кровити.
• МРТ або КТ: додатково візуалізують структуру печінки, стан судин, наявність пухлин або фіброзу.

Лікування і підтримка

Портальна гіпертензія — це не захворювання, яке можна вилікувати однією таблеткою. У багатьох випадках вона не зникає повністю, особливо якщо її причиною став цироз. Основна мета лікування — не допустити ускладнень або зупинити їх якомога швидше. Тактика залежить від ситуації: іноді потрібні термінові дії, іноді — довготривала підтримка.

Термінова допомога при кровотечах

Якщо виникає шлунково-кишкова кровотеча, лікарі насамперед зупиняють її. Це критичний момент, і діяти треба швидко.

• Ендоскопічне втручання: варикозні вени перетискають спеціальними кільцями (бандінг) або вводять у них речовину, що зупиняє кров (склеротерапія).
• Препарати для зниження тиску: найчастіше використовують неселективні бета-блокатори, які зменшують кровотік у портальній системі.
• Вазоконстриктори: препарати, що звужують судини, допомагають зменшити об’єм крові, яка надходить у венозну систему печінки.

Інше лікування ускладнень

У залежності від проявів, лікарі можуть використовувати й інші методи:

• Парацентез: видалення надлишкової рідини при асциті.
• Препарати для зменшення аміаку: наприклад, лактулоза — для зниження ризику печінкової енцефалопатії.
• Киснева терапія або діаліз: застосовуються при ураженні легень або нирок.

Хірургічні варіанти

Якщо медикаментозне лікування не дає результату або ускладнення повторюються, можуть знадобитися інвазивні методи:

• Шунтування TIPS: створення тунелю всередині печінки між портальною та печінковою веною за допомогою стента. Це знижує тиск у системі.
• Операція DSRS: відведення крові з селезінки до ниркової вени — варіант для пацієнтів, які можуть перенести хірургію.
• Трансплантація печінки: у випадках, коли інші методи не дають ефекту і печінка більше не виконує своїх функцій.

Життя з діагнозом: що змінюється

Після встановлення діагнозу портальної гіпертензії спосіб життя доведеться трохи перебудувати. Частина змін стосується харчування, частина — регулярного контролю. Дотримання цих правил не вилікує сам стан, але допоможе уникнути ускладнень і тримати ситуацію під контролем.

Ось що зазвичай радять змінити:

• Зменшити споживання солі: це допомагає уникати затримки рідини і зменшити ризик асциту.
• Відмовитися від алкоголю повністю: навіть у незначній кількості він погіршує стан печінки.
• Регулярно перевіряти стан печінки: аналізи крові та УЗД потрібно здавати не рідше ніж двічі на рік.
• Не приймати нові ліки без узгодження: багато препаратів можуть впливати на печінку або змінювати тиск у венах.
• Слідкувати за змінами стану: навіть незначна зміна апетиту, набряки або плутанина в голові — привід звернутись до лікаря.

Профілактика і прогноз

Як швидко розвивається портальна гіпертензія та наскільки небезпечними будуть ускладнення — залежить від основного захворювання. Якщо печінка ще зберігає частину функції, ризики нижчі. Але при першій кровотечі з вен ймовірність летального результату може сягати 40%. Повторні епізоди — ще більш небезпечні. У той же час раннє втручання й постійний контроль можуть істотно змінити прогноз на краще.

Є кілька речей, які реально допомагають уникнути портальної гіпертензії або принаймні стримати її розвиток:

• Своєчасне лікування гепатитів: противірусна терапія знижує ризик цирозу.
• Повна відмова від алкоголю: навіть у малих дозах він підсилює пошкодження печінки.
• Контроль ваги й рівня цукру: особливо важливо при неалкогольній жировій хворобі печінки.
• Регулярні обстеження: УЗД, аналізи крові, контроль згортання — усе це дає шанс виявити проблему раніше.

Захворювання печінки: типи, симптоми, лікування

Розторопша (Чортополох)

Дефіцит вітаміну E: як відчувається і що робити