Гепатит B: вірус, що вражає печінку

Гепатит B — це вірус, який уражає печінку, може протікати безсимптомно, але в окремих випадках переходить у хронічну форму з ризиком цирозу чи раку. Передається через біологічні рідини.

Серед вірусних захворювань, що вражають печінку, гепатит B займає особливе місце — не лише через поширеність, а й через свою здатність залишатися в організмі довічно. Для одних він минає безслідно, для інших стає щоденним супутником із потенційно серйозними наслідками. Головна складність полягає в тому, що вірус може не давати про себе знати роками, поширюючись на інших і поступово руйнуючи клітини печінки. І хоча вилікувати його повністю неможливо, сучасна медицина має достатньо засобів, щоб контролювати інфекцію, знижувати ризики ускладнень і попереджати її передачу.

Що таке гепатит B

Гепатит B — це інфекційне захворювання печінки, викликане вірусом гепатиту B. Він належить до однієї з п’яти основних форм вірусного гепатиту — поряд із гепатитами A, C, D і E. Кожен із них має різну природу, але саме типи B і C найчастіше переходять у хронічний перебіг, тобто залишаються в організмі на тривалий час або на все життя. Головною мішенню гепатиту B є клітини печінки, які з часом можуть зазнати фіброзних змін, запалення, а у важких випадках — цирозу чи злоякісної трансформації.

Вірус передається через контакт із зараженою кров’ю або іншими біологічними рідинами — зокрема, спермою, вагінальними виділеннями, менструальною рідиною, амніотичною рідиною чи слиною (за наявності мікропошкоджень). Після потрапляння в організм інфекція може протікати по-різному: в одних вона минає безсимптомно, в інших — викликає гостре захворювання, а ще в частини людей зберігається в печінці довічно, навіть якщо симптоми відсутні.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, з хронічним гепатитом B станом на 2022 рік живе приблизно 254 мільйонів людей [джерело]. У 2022 році 1,2 мільйона людей вперше дізналися, що інфіковані вірусом, причому більшість із них не мали скарг. Гепатит B часто не виявляють роками, адже приблизно 9 із 10 інфікованих навіть не підозрюють про свою хворобу. У цьому й полягає його особлива небезпека.

Форми захворювання: гострий і хронічний перебіг

Гепатит B може мати два основні клінічні варіанти — гострий або хронічний. Перебіг хвороби залежить від віку зараження, стану імунної системи та наявності супутніх патологій. У більшості дорослих людей вірус зникає з організму протягом кількох місяців, але у новонароджених та дітей раннього віку ймовірність переходу в хронічну форму надзвичайно висока.

Гострий гепатит B

Гостра форма — це короткочасне захворювання, яке виникає незабаром після зараження. Симптоми можуть бути вираженими або взагалі відсутні. У більшості здорових дорослих осіб імунна система здатна повністю подолати вірус без необхідності противірусної терапії. Гострий гепатит B триває не більше 6 місяців, і після повного одужання вірус не зберігається в організмі. Водночас протягом цього періоду людина залишається заразною. У деяких випадках, особливо в людей похилого віку, може розвинутися гостра печінкова недостатність.

Хронічний гепатит B

Хронічна форма означає, що вірус зберігається в організмі понад 6 місяців. Такий стан може тривати все життя, навіть якщо симптоми відсутні. У деяких людей вірус перебуває в неактивному стані — тоді він не спричиняє активного запалення й менш імовірно передається іншим. Але при імуносупресії або припиненні лікування гепатит B може реактивуватися — тобто повернутися в активну фазу, навіть якщо раніше не проявлявся.

У хронічного перебігу гепатиту B існують потенційні ускладнення, які можуть розвиватися повільно, без явних попереджувальних ознак:

• Цироз: заміщення функціональної тканини печінки рубцевою
• Печінкова недостатність: поступова втрата здатності печінки виконувати свої функції
• Рак печінки: гепатит B є провідною причиною первинної карциноми печінки у світі
• Інфікування гепатитом D: додаткова вірусна інфекція можлива лише за наявності гепатиту B
• Реактивація вірусу: поновлення активності гепатиту B після періоду неактивності, зокрема при імуносупресивній терапії.

Симптоми гепатиту B

Більшість людей із гепатитом B не мають симптомів або помічають їх лише через кілька місяців після зараження. Іноді інфекція взагалі минає непомічено. Проте навіть безсимптомні носії можуть передавати вірус іншим. Прояви захворювання залежать від форми перебігу, віку та загального стану організму. Найгостріше симптоми проявляються в людей віком понад 60 років, а також у тих, хто має супутні захворювання печінки.

Симптоми гострої форми

У разі гострого перебігу симптоми зазвичай розвиваються через 60–90 днів після контакту з вірусом. У цей період людина є високозаразною і може передавати вірус іншим, навіть якщо скарги незначні або відсутні. Якщо симптоми є, вони можуть бути схожими на грип чи отруєння, але з деякими характерними ознаками.

Найтиповіші симптоми включають:

• Втома: відчуття виснаження навіть після сну або відпочинку
• Темна сеча: сеча набуває кольору міцного чаю через виведення білірубіну
• Біль у суглобах і м’язах: дискомфорт без видимих причин або травм
• Втрата апетиту: байдужість до їжі, навіть у звичних ситуаціях голоду
• Лихоманка: підвищення температури тіла без інших причин
• Дискомфорт або біль у животі: найчастіше в ділянці правого підребер’я
• Слабкість: загальна нестача енергії, млявість, апатія
• Жовтяниця: жовте забарвлення шкіри та білків очей унаслідок порушеного обміну білірубіну.

Симптоми ускладнень

У хронічному перебігу симптоматика часто відсутня до розвитку серйозних порушень роботи печінки. До таких пізніх проявів належать:

• Світлий або сіруватий кал: знебарвлення через порушене виведення жовчі
• Набряки: накопичення рідини в черевній порожнині (асцит), на ногах або руках
• Жовтяниця: стає помітнішою з прогресуванням хвороби.

Шляхи зараження і фактори ризику

Гепатит B передається при потраплянні вірусу в організм через кров або інші біологічні рідини людини. Найчастіше інфекція поширюється внаслідок прямого контакту з кров’ю, спермою, вагінальними виділеннями, менструальною чи амніотичною рідиною. Вірус може передаватися навіть у разі мікроскопічних ушкоджень шкіри або слизових оболонок. При цьому гепатит B надзвичайно життєздатний: він залишається активним на поверхнях щонайменше 7 днів, зберігаючи здатність інфікувати навіть без явних симптомів у носія.

Основні шляхи передачі

Існують чітко визначені ситуації, за яких ризик зараження гепатитом B зростає найбільше:

• Незахищений статевий контакт: передача вірусу через сперму або вагінальні виділення
• Використання нестерильного інструменту: зараження через скальпелі, голки, шприци, катетери або стоматологічне обладнання
• Спільне користування особистими речами: зубні щітки, бритви, манікюрні ножиці, де можуть бути сліди крові
• Внутрішньовенне вживання наркотиків: зараження через спільні шприци або фільтри
• Передача від матері до дитини під час пологів: контакт із кров’ю чи амніотичною рідиною в момент народження
• Татуювання або пірсинг: якщо використовувалися інструменти без належної стерилізації.

Неможливі шляхи зараження

У побуті гепатит B не передається так легко, як це іноді уявляють. Важливо знати ситуації, які не становлять загрози:

• Поцілунки: за відсутності крові в слині зараження не відбувається
• Чхання або кашель: вірус не передається повітряно-крапельним шляхом
• Обійми чи рукостискання: тілесний контакт без крові не є ризиком
• Використання спільного посуду або їжі: гепатит B не передається через їжу чи напої
• Грудне вигодовування: допустиме навіть при наявності вірусу, якщо немає тріщин або крові на сосках.

Групи підвищеного ризику

Деякі люди мають вищу ймовірність інфікування через обставини життя або роботи. Сюди належать:

• Медичні працівники: особливо ті, хто має справу з кров’ю чи біоматеріалами
• Пацієнти на діалізі: через частий доступ до крові
• Люди з хронічними хворобами печінки: мають вищу чутливість до вірусних гепатитів
• Особи, які приймають імуносупресивну терапію: ризик ускладнень при зараженні
• Люди, які живуть із ВІЛ чи іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом: подвійне навантаження на імунітет
• Сексуальні партнери або співмешканці інфікованих осіб: ризик побутового або інтимного зараження
• Ув’язнені та люди в інституціях закритого типу: унаслідок тісного контакту й обмеженого доступу до медичних засобів захисту.

Діагностика гепатиту B

Щоб підтвердити наявність вірусу гепатиту B в організмі, використовують лабораторні аналізи крові, а в разі потреби — додаткові візуалізаційні дослідження або біопсію печінки. Тестування рекомендоване не тільки людям із симптомами, а й тим, хто входить до груп ризику, мав контакт із потенційно зараженою кров’ю або народився в країнах, де HBV широко поширений. Діагностика має кілька етапів і базується на чіткому алгоритмі.

Коли слід пройти обстеження

Підставою для скринінгу можуть бути не лише клінічні симптоми, а й спосіб життя або професійні ризики. У лікарських анкетах можуть бути особисті запитання, які стосуються вживання ін’єкційних наркотиків, статевого життя, перебування в інституціях або особливостей роботи. Ці питання важливі не для засудження, а для того, щоб вчасно запобігти ускладненням. До груп, яким рекомендовано обстеження, належать:

• Люди, які приймають імунознижувальні препарати: зниження імунного захисту збільшує ризик реактивації вірусу
• Особи, які мають підвищені печінкові ферменти: навіть за відсутності симптомів
• Вагітні: скринінг проводиться під час кожної вагітності
• Люди з ВІЛ або гепатитом C: можливе співіснування кількох інфекцій
• Чоловіки, які мають секс із чоловіками: підвищена вірогідність статевої передачі вірусу
• Донорам крові чи органів: для виключення інфекції до процедури
• Новонародженим від інфікованих матерів: для раннього виявлення інфекції.

Основні методи діагностики

Тестування починається з аналізів крові:

• HBsAg (поверхневий антиген): показує, чи є вірус в організмі в активній формі
• Anti-HBc (антитіло до серцевого антигену): виявляє нинішнє або перенесене захворювання, як гостре, так і хронічне
• Anti-HBs (антитіло до поверхневого антигену): підтверджує імунітет після вакцинації або одужання
• Аналізи функції печінки: виявляють підвищені рівні ферментів, що свідчать про запалення або пошкодження тканини печінки.

Додаткові інструментальні методи

Якщо біохімічні показники змінені або потрібна деталізація ураження, застосовують:

• Ультразвукове дослідження печінки: дозволяє оцінити її структуру та наявність ускладнень
• Еластографію: визначає ступінь фіброзу (ущільнення) тканини печінки
• Біопсію: проводять у виняткових випадках, коли інші методи не дають повної картини стану органу.

Лікування гепатиту B

Тактика лікування залежить від того, коли саме виявлено вірус, у якому стані перебуває печінка, та чи має інфікована людина симптоми. У більшості випадків лікування не починають відразу після інфікування — замість цього зосереджуються на профілактиці ускладнень, підтримці функції печінки та, за потреби, противірусній терапії. Гострий гепатит зазвичай не потребує медикаментозного лікування, тоді як хронічна форма — це довготривала історія з постійним моніторингом і можливим прийомом ліків протягом усього життя.

Профілактичне лікування після контакту з вірусом

Якщо є підозра на нещодавній контакт з вірусом (наприклад, укол голкою або контакт з інфікованою кров’ю), варто діяти протягом перших годин. Найбільшу ефективність профілактика має у перші 48 годин після ймовірного зараження.

• Вакцина проти гепатиту B: перша доза вводиться якомога швидше, а потім — відповідно до графіка
• Імуноглобулін проти гепатиту B (HBIG): містить готові антитіла, які забезпечують короткотривалий, але швидкий захист. Його вводять внутрішньом’язово одноразово, одночасно з вакциною, але в різні ділянки тіла.

Лікування гострої форми

У разі гострої форми гепатиту B специфічного противірусного лікування не застосовують. Більшість людей одужує самостійно. Основне завдання — підтримати організм і запобігти зневодненню або іншим ускладненням.

• Внутрішньовенне введення рідини: необхідне при сильній блювоті чи діареї для компенсації втрати води
• Фізичний спокій: варто уникати фізичних навантажень і забезпечити якісний сон
• Контроль температури й болю: за потреби — парацетамол або ібупрофен у дозволених дозах (без перевищення, щоб не перевантажувати печінку)
• Охолодження: прохолодне приміщення й легкий одяг зменшують дискомфорт
• Корекція харчування: легке, нежирне харчування для зменшення навантаження на печінку.

Лікування хронічного гепатиту B

Якщо аналізи свідчать про активність вірусу після 6 місяців, ідеться про хронічну форму. У цьому випадку варіанти лікування залежать від ступеня пошкодження печінки та вірусного навантаження. Декому призначають лише регулярний моніторинг, іншим — постійну терапію. У важких випадках — оперативні втручання.

• Моніторинг (режим спостереження): контроль стану печінки кожні 3–6 місяців за допомогою аналізів і візуалізаційних досліджень
• Антивірусна терапія: призначається для зниження вірусного навантаження та запобігання ускладненням. Найчастіше використовують:

Препарати, доступні в Україні:

• Пегінтерферон альфа-2а: вводиться ін’єкційно один раз на тиждень протягом 6–12 місяців. Активує імунну систему для боротьби з вірусом;
• Ентекавір: приймається щодня у формі таблеток. Один із найчастіше використовуваних препаратів для довготривалої терапії;
• Тенофовір: доступний у двох формах — тенофовіру дизопроксил і тенофовіру алафенамід. Приймається щодня, добре переноситься;
• Адефовір: менш популярний, але ефективний у частини пацієнтів. Вимагає регулярного контролю функції нирок;
• Телбівудин: призначається рідше через ризик розвитку резистентності. Приймається 1 раз на день;
• Ламівудин: ефективний, але з часом може втратити дію через розвиток вірусної стійкості. Застосовується обмежено;
• Інтерферон альфа-2b: старіший препарат, застосовується рідше через нижчу ефективність і часті побічні ефекти.

У разі розвитку злоякісного утворення в печінці можливе хірургічне лікування — часткова резекція органа або трансплантація. Такі втручання виконуються лише у вузькоспеціалізованих умовах і після оцінки загального стану пацієнта.

Гепатит B і вагітність

Інфікування вірусом гепатиту B під час вагітності становить ризик не тільки для жінки, а й для новонародженого. Найбільше вірус передається саме під час пологів — через контакт дитини з кров’ю або навколоплідними водами. Тому всім вагітним рекомендовано проходити скринінг на гепатит B під час кожної вагітності, незалежно від анамнезу чи симптомів.

Ризик для новонародженого

Залежно від форми інфекції у матері ризик передачі вірусу дитині суттєво відрізняється:

• При гострій формі гепатиту B: вірус передається новонародженому у понад 90% випадків
• При хронічному перебігу: ризик передачі становить приблизно 10–20%

Профілактика передачі інфекції при народженні

Щоб захистити немовля, протягом перших 12 годин після народження вводять два препарати:

• Вакцину проти гепатиту B: перша доза
• Імуноглобулін проти гепатиту B (HBIG): містить готові антитіла для негайного захисту.

За відсутності цього лікування, приблизно 40% дітей, народжених від інфікованих матерів, розвинуть хронічну форму гепатиту B. Із них близько 25% у майбутньому помруть від ускладнень, пов’язаних із хворобою печінки.

Профілактика гепатиту B

Єдиний надійний спосіб захисту від вірусу гепатиту B — вакцинація. Вона дає змогу сформувати тривалий імунітет і запобігти як інфікуванню, так і можливим ускладненням у майбутньому. Сучасні вакцини мають доведену безпечність та ефективність і рекомендовані практично для всіх вікових груп.

Схеми вакцинації

Існує два стандартних графіки введення вакцини:

• Класична схема: три дози — перша в будь-який день (0), друга через 1 місяць, третя через 6 місяців від початку
• Альтернативна схема: дві дози з інтервалом у 30 днів — застосовується для певних вакцин, затверджених для скороченого графіка.

Кому показана вакцинація

Вакцинація рекомендована як дітям, так і дорослим, особливо тим, хто має підвищений ризик інфікування. До таких груп належать:

• Немовлята: перша доза вводиться протягом 24 годин після народження
• Діти та підлітки: які не були щеплені в дитинстві
• Дорослі до 60 років: особливо з наявними чинниками ризику
• Особи старші за 60: можуть вакцинуватись за власним бажанням, навіть без факторів ризику
• Люди, які мають контакт із кров’ю: медики, донори, пацієнти на діалізі, люди з хронічними хворобами печінки або іншими інфекціями
• Чоловіки, які мають секс із чоловіками: через підвищений ризик статевої передачі вірусу
• Особи, які перебувають в установах закритого типу або в місцях позбавлення волі: через обмежені можливості індивідуального захисту
• Сексуальні партнери та родичі інфікованих осіб: з метою запобігання побутовому зараженню.

Інші заходи профілактики

До моменту завершення курсу вакцинації важливо дотримуватися додаткових запобіжних заходів:

• Захищений секс: використання бар’єрних методів (презервативів) при статевих контактах
• Не користуватися чужими особистими речами: особливо тими, що можуть містити сліди крові — бритвами, щітками, манікюрними інструментами
• Використовувати лише стерильні інструменти: у кабінетах татуажу, стоматології, манікюру та пірсингу
• Не використовувати спільні шприци чи голки: навіть одноразове порушення цього правила може призвести до зараження.

Життя з хронічним гепатитом B

Після встановлення діагнозу хронічного гепатиту B важливо не лише дотримуватись призначеного лікування, а й переглянути щоденні звички. Часто це стан без виражених симптомів, але саме прихований перебіг вимагає регулярного контролю, щоб не допустити ускладнень. Основні зусилля мають бути спрямовані на підтримку функції печінки, уникнення вторинного інфікування та недопущення реактивації вірусу.

Регулярний медичний контроль

Навіть за відсутності скарг необхідно проходити обстеження кожні 3–6 місяців. Це передбачає лабораторні аналізи та інструментальні методи (наприклад, УЗД або еластографію), щоб вчасно виявити будь-які зміни в тканині печінки. За потреби лікар коригуватиме лікування або додає нові методи підтримки.

Щоденні рекомендації

Для людей із хронічною формою HBV важливим є спосіб життя. Зокрема:

• Відмова від алкоголю: навіть незначні дози можуть сприяти токсичному навантаженню на печінку
• Обережність із ліками: слід уникати самолікування та безконтрольного прийому навіть рослинних препаратів
• Збалансоване харчування: варто надавати перевагу середземноморському типу дієти — овочі, риба, цільні зерна, нежирні білки
• Тестування на гепатит C: за потреби — лікування, адже ця інфекція піддається повному вилікуванню;
• Вакцинація проти гепатиту A: запобігає ускладненню при подвійній інфекції.

Взаємодія з іншими людьми

Люди з неактивним гепатитом B рідко становлять загрозу для оточення, але варто уникати дій, які можуть призвести до передачі крові іншим. Це означає: не ділитися особистими речами, повідомляти медичному персоналу про діагноз і дотримуватися безпечної поведінки. Додаткову користь може дати психологічна підтримка — як індивідуальна, так і в групах, де можна поділитися досвідом і не залишатися наодинці з хворобою.

Що таке цироз печінки: причини, симптоми, лікування

Захворювання печінки: типи, симптоми, лікування

Дефіцит вітаміну E: як відчувається і що робити