Гепатит C — це вірусна інфекція, яка уражає печінку, часто безсимптомна на початку, але здатна викликати серйозні наслідки. Сучасні ліки дають змогу повністю вилікуватись.

Захворювання на гепатит C протікає повільно, непомітно і роками може не викликати жодних змін у самопочутті. Людина може жити з вірусом і не здогадуватись про це, аж поки печінка не почне давати тривожні сигнали. Але сьогодні його вже не вважають вироком — якщо вчасно діагностувати інфекцію та пройти курс лікування, можна уникнути ускладнень і зупинити процес ураження печінки.

Інфекція передається тільки через кров і для зараження не потрібна велика її кількість. Це створює ризик навіть там, де його не очікуєш. 

Статистика свідчить, що сотні мільйонів людей у світі живуть із цим вірусом, не підозрюючи про нього.

Що таке гепатит C

Гепатит C — це інфекційне захворювання, при якому вірус викликає запалення тканин печінки. Його збудником є вірус гепатиту C, який передається виключно через кров. Цей вірус здатен довго залишатися в організмі безсимптомно, але поступово порушує функції печінки. На відміну від деяких інших форм вірусного гепатиту, для гепатиту C не існує вакцини. Інфекція має різні варіанти перебігу: вона може або зникнути самостійно, або перейти в хронічну форму, яка з роками призводить до ускладнень.

Що викликає хворобу

Причиною захворювання є вірус гепатиту C, який проникає в організм через контакт із кров’ю інфікованої людини. Він не передається через побутові предмети, повітря, воду або їжу. Після потрапляння в організм вірус вражає клітини печінки і спричиняє в них запалення. Це не завжди супроводжується симптомами, але запальний процес триває.

Гостра і хронічна форма інфекції

Після зараження розвивається гостра фаза, яка триває до шести місяців. У деяких випадках імунна система самостійно справляється з вірусом — організм очищується без медичного втручання. Але така реакція спостерігається не завжди. У більшості випадків інфекція не зникає, а переходить у хронічну форму, яка може тривати роками.

Залежно від перебігу, медики розрізняють два основні типи гепатиту C:

  • Гострий: перші шість місяців після зараження. Часто минає без симптомів або з незначними проявами.
  • Хронічний: розвивається після гострої фази, якщо вірус не зникає. Може призводити до цирозу, печінкової недостатності чи раку печінки.

Вакцини не існує

На сьогодні не існує вакцини, яка захищає від гепатиту C. Це пов’язано з високою мінливістю вірусу — він швидко змінює свою генетичну структуру, що ускладнює створення стабільного імунного захисту. У наукових колах розробка вакцини триває, але ефективного профілактичного засобу поки немає.

Симптоми гепатиту C

Гепатит C часто протікає безсимптомно, особливо на ранніх етапах. Це одна з причин, чому багато людей дізнаються про інфекцію вже після того, як вона встигла нашкодити печінці. Симптоми можуть з’явитися як у гостру фазу, так і через багато років після зараження — коли вірусна дія вже почала впливати на роботу печінки. Вираженість ознак залежить від стадії хвороби, а також від загального стану організму.

Ознаки гострої інфекції

Перші симптоми зазвичай виникають у межах 2–12 тижнів після зараження. Вони можуть бути слабо виражені або зовсім відсутні, тому часто залишаються непоміченими. Якщо все ж з’являються, то нагадують симптоми застуди або шлункового розладу.

До типових проявів гострої фази належать:

Ознаки хронічної інфекції

Якщо організм не здатен самостійно подолати вірус, гепатит C переходить у хронічну форму. Симптоми можуть проявлятися через місяці або навіть роки після зараження. Вони поступово наростають і часто супроводжують людину постійно або періодично загострюються.

Про хронічну інфекцію можуть свідчити такі прояви:

Ознаки ураження печінки

Тривале перебування вірусу в організмі без лікування може спричинити ураження печінки. У такому разі з’являються симптоми, пов’язані з порушенням її функцій і розвитком ускладнень.

Про ураження печінки можуть свідчити такі ознаки:

  • дискомфорт, здуття або біль у животі
  • набряки стоп і гомілок
  • постійне або періодичне свербіння шкіри без видимих причин
  • почервоніння долонь
  • судинні «зірочки» на шкірі
  • кров у калі або блювоті
  • схильність до легкого утворення синців або кровотеч.

Шляхи передачі та фактори ризику

Вірус гепатиту C передається тільки через кров. Щоб відбулося зараження, достатньо, щоб кров людини, яка має вірус, потрапила в організм іншої. Це може статись навіть у побутових ситуаціях, якщо використовуються предмети, на яких залишилась мікроскопічна кількість зараженої крові. Інфекція не передається через повітря, кашель, обійми, поцілунки, воду або їжу.

Людина може бути носієм вірусу й при цьому не мати жодних симптомів, але все одно залишатися джерелом інфекції для інших.

Як передається вірус

Основним шляхом передачі гепатиту C є контакт із зараженою кров’ю. У більшості випадків зараження відбувається через прямий обмін кров’ю, зокрема при використанні нестерильних медичних або побутових інструментів. Також передача можлива внаслідок медичних процедур або через мікротравми.

До найпоширеніших шляхів зараження належать:

  • використання спільних голок, шприців або інших інструментів для введення речовин
  • передача від матері до дитини під час пологів
  • нанесення татуювань або пірсингу нестерильними інструментами
  • статеві контакти без засобів захисту, особливо якщо є кровотечі або пошкодження слизових
  • використання чужих предметів гігієни — зубних щіток, бритв, манікюрного приладдя
  • контакт із зараженою кров’ю під час медичних маніпуляцій без належного захисту.

Хто в зоні ризику

Деякі групи людей мають підвищений ризик інфікування, навіть якщо самі про це не підозрюють. Це пов’язано як з поведінковими факторами, так і з минулим досвідом медичних втручань, особливо до початку обов’язкового тестування донорської крові.

До факторів ризику належать:

  • вживання інʼєкційних наркотиків у будь-який період життя
  • наявність статевого партнера з підтвердженим діагнозом гепатиту C
  • інфікування вірусом імунодефіциту (ВІЛ)
  • тривале лікування методом гемодіалізу.

Інфікування можливе також у разі повторного контакту з вірусом, навіть після успішного лікування. Це означає, що перенесене захворювання не створює довготривалого імунітету.

Діагностика

Оскільки гепатит C часто не супроводжується помітними симптомами, його наявність зазвичай виявляють під час обстеження з інших причин або за підозри на порушення функції печінки. Для підтвердження діагнозу використовують низку лабораторних і візуальних методів. Основна мета діагностики — встановити факт інфікування, визначити активність вірусу, його генотип та оцінити стан печінки. Всі ці показники впливають на вибір тактики лікування.

Початкове тестування

Первинне обстеження починають із виявлення антитіл до вірусу. Їх наявність свідчить про контакт організму з гепатитом C у минулому або теперішньому часі. Але сам по собі позитивний результат не означає, що інфекція активна. Для цього потрібно додаткове підтвердження.

Базові методи діагностики включають:

  • Тест на антитіла до вірусу гепатиту C: виявляє реакцію імунної системи на вірус. Результат стає позитивним упродовж 2–3 місяців після зараження.
  • RNA-тест (тест на рибонуклеїнову кислоту вірусу): виявляє, чи є вірус в організмі та чи він активний на момент обстеження.
  • Генотипування: визначає варіант вірусу гепатиту C. Відомо щонайменше шість генотипів, і вибір препарату часто залежить саме від цього показника.

Оцінка стану печінки

Після підтвердження активної інфекції проводять оцінку функціонального стану печінки. Це дає змогу зрозуміти, чи вже є ураження тканин та наскільки вони серйозні. Від результатів таких обстежень залежить тривалість і стратегія лікування.

Для оцінки стану печінки використовують такі методи:

  • Біохімічний аналіз крові: визначає рівень печінкових ферментів (зокрема аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази), які підвищуються при запаленні печінки.
  • Ультразвукова еластографія: метод дослідження, що дозволяє оцінити жорсткість печінки — чим вона вища, тим більше фіброзу (рубцювання тканин).
  • Біопсія печінки: у рідкісних випадках беруть зразок тканини для мікроскопічного аналізу, щоб визначити ступінь ушкодження.

Лікування

Сучасні підходи до лікування гепатиту C дозволяють повністю позбутися вірусу. Основу терапії становлять прямі противірусні препарати, які діють безпосередньо на вірус, зупиняючи його здатність до розмноження. Завдяки їм більшість людей досягають стійкої вірусологічної відповіді — стану, коли вірус більше не виявляється в крові через 12 тижнів після завершення курсу. У таких випадках вважається, що людина вилікувана. Вибір конкретного препарату залежить від генотипу вірусу, стану печінки та наявності супутніх хвороб.

Препарати прямої дії

Для лікування гепатиту C використовують препарати, які містять комбінацію кількох діючих речовин. Вони блокують ключові етапи життєвого циклу вірусу. Лікування призначають у формі таблеток, які приймаються щодня. Тривалість курсу становить зазвичай від 8 до 24 тижнів.

До найпоширеніших препаратів належать:

  • Харвоні: діючі речовини — софосбувір і ледіпасвір.
  • Епклуса: діючі речовини — софосбувір і велпатасвір.
  • Восеві: діючі речовини — софосбувір, велпатасвір і воксилапревір.
  • Мавірет: діючі речовини — глекапревір і пібрентасвір.
  • Зепатір: діючі речовини — елбасвір і гразопревір.

Побічні ефекти

Більшість людей добре переносить лікування. Однак деякі можуть відчувати тимчасові нездужання, які не потребують припинення терапії. Про можливі реакції важливо знати заздалегідь, щоб не сплутати їх із погіршенням основного стану.

Можливі побічні ефекти під час прийому прямих противірусних препаратів:

Самодопомога під час лікування

Хоча противірусна терапія є основою лікування, важливо також підтримувати загальний стан організму та зменшити додаткове навантаження на печінку. Це допомагає організму краще реагувати на лікування і знижує ризик прогресування хвороби.

Щоб зменшити вплив зовнішніх чинників на печінку, рекомендують:

  • повністю утримуватись від вживання алкоголю
  • відмовитися від куріння
  • пройти вакцинацію від гепатиту A та гепатиту B, якщо вона не проводилась раніше
  • регулярно проходити обстеження функції печінки, навіть після завершення курсу лікування.

Ускладнення

Якщо гепатит C не лікувати, він з великою ймовірністю призведе до хронічного запалення печінки. Це запалення з часом спричиняє поступове рубцювання тканини — фіброз, який у подальшому може перетворитися на цироз. Важкість ускладнень залежить від тривалості інфекції, способу життя та супутніх захворювань. Деякі зміни залишаються навіть після повного вилікування від вірусу. Саме тому важливо виявити гепатит C якомога раніше, ще до появи незворотних змін у печінці.

Цироз і печінкова недостатність

Цироз — це глибоке структурне перетворення печінки з втратою її нормальних функцій. У середньому 15–30% людей із хронічним гепатитом C розвивають цироз протягом 20 років [джерело].

Зі збільшенням фіброзу погіршується кровопостачання печінки, а функції цього органа поступово згасають. Останньою стадією стає печінкова недостатність — стан, при якому печінка не може виконувати життєво важливі функції, включно з очищенням крові, виробленням білків і жовчі. У таких випадках єдиним шансом на виживання стає трансплантація печінки.

Пов’язані стани та ускладнення

Цироз не лише послаблює печінку, а й призводить до ланцюга вторинних проблем, пов’язаних із тиском у судинах, накопиченням рідини та отруєнням організму токсинами. Деякі з ускладнень загрожують життю і потребують невідкладної медичної допомоги.

Серед можливих ускладнень тривалого перебігу гепатиту C:

  • Портальна гіпертензія: підвищення тиску в судинах, які постачають кров до печінки.
  • Асцит: накопичення рідини в черевній порожнині з ризиком інфікування (бактеріальний перитоніт).
  • Варикозне розширення вен стравоходу або шлунка: загрожує масивною внутрішньою кровотечею.
  • Спленомегалія: збільшення селезінки через порушення венозного відтоку.
  • Гепатоцелюлярна карцинома: рак печінки, що виникає на тлі цирозу.
  • Печінкова енцефалопатія: отруєння мозку токсичними речовинами, які не виводяться печінкою.
  • Остеопороз: зниження щільності кісткової тканини внаслідок порушення обміну речовин.
  • Пародонтит: ураження ясен, характерне для тривалих хвороб печінки.
  • Недоїдання: втрата маси тіла та дефіцит поживних речовин через порушення травлення.

Профілактика

Попри значні успіхи в лікуванні гепатиту C, уникнення інфекції залишається пріоритетом. На відміну від гепатиту A або гепатиту B, цього виду не можна запобігти за допомогою щеплення. Причина — велика варіативність вірусу: він швидко змінює свою структуру, що унеможливлює створення універсальної вакцини. У зв’язку з цим єдиним ефективним способом профілактики залишається мінімізація контактів з чужою кров’ю або предметами, які можуть її містити навіть у мікроскопічній кількості.

Як знизити ризик зараження

Запобігти інфікуванню гепатитом C можна лише шляхом дотримання заходів безпеки в повсякденному житті. Особливо це стосується ситуацій, де можливий контакт із кров’ю інших людей або використання нестерильних предметів.

Щоб зменшити ризик зараження, варто дотримуватись таких правил:

  • Не використовувати чужі голки, шприци чи інші гострі інструменти: навіть один контакт із забрудненим предметом може призвести до зараження.
  • Не ділити засоби особистої гігієни: бритви, манікюрні ножиці та зубні щітки можуть містити сліди крові.
  • Робити татуювання й пірсинг тільки у сертифікованих салонах: перевірені заклади використовують стерильне обладнання та дотримуються санітарних норм.
  • Використовувати презервативи: статевий контакт без захисту підвищує ризик зараження, особливо якщо є ушкодження слизової або кровотечі.
  • Носити рукавички під час контакту з чужими ранами або кров’ю: це стосується як медичних працівників, так і побутових ситуацій — наприклад, надання першої допомоги.

Підсумок

Гепатит C не завжди заявляє про себе одразу, але він не зникає сам по собі й не вибачає зволікань. Без лікування вірус поступово вражає печінку, змінюючи її структуру і функцію. І хоча симптоми можуть з’явитися лише через роки, дія вірусу відбувається з першого дня зараження. Саме тому ключове — не чекати сигналів від організму, а діяти наперед: проходити обстеження, не ігнорувати фактори ризику і не відкладати терапію. Сьогодні гепатит C виліковується — і це принципова різниця з минулим. Але шанс на повне відновлення залишається лише в тих, хто вчасно дізнається про свою хворобу.