Жовтяниця: чому жовтіє шкіра та очі

Жовтяниця — це зміна кольору шкіри та очей на жовтий або зеленуватий. Це помітний сигнал, що в організмі відбуваються певні внутрішні порушення.

Жовтяниця помітна не завжди. У когось вона починається з легкого відтінку на білках очей, у когось — проявляється поступово на шкірі. Це може бути єдиним проявом або супроводжуватися іншими симптомами. У когось вона зникає сама, в інших — вимагає термінового втручання. Найчастіше жовтяницю бачать у новонароджених, але насправді вона може виникнути в будь-якому віці — і завжди має пояснення.

Що таке жовтяниця

Жовтяниця — це зовнішній прояв, що свідчить про надлишок білірубіну в крові. Білірубін — це пігмент, який утворюється під час природного розпаду еритроцитів. У нормі він переробляється печінкою та виводиться з організму через жовч. Якщо на якомусь етапі цей процес порушується, білірубін починає накопичуватися в крові, просочуючись у тканини. У результаті шкіра, білки очей і слизові оболонки змінюють колір — найчастіше на жовтий, іноді з зеленуватим відтінком.

Цей симптом може бути ледь помітним або вираженим настільки, що змінюється загальний вигляд людини. Інтенсивність кольору залежить не лише від рівня білірубіну, а й від особливостей шкіри, швидкості розвитку процесу та супутніх станів. Зелений відтінок виникає, коли жовчний пігмент окислюється до білівердину — це трапляється рідко, але є клінічно значущою ознакою при тяжких ураженнях печінки або жовчовивідних шляхів.

Жовтяниця може залишатися єдиним симптомом на ранніх стадіях серйозних захворювань. Тому її поява завжди потребує обстеження, навіть якщо загальне самопочуття не викликає занепокоєння. Немає універсального механізму появи жовтяниці — вона виникає внаслідок порушень у різних системах: кровотворній, гепатобіліарній, ферментній. Саме тому визначення причини є ключовим етапом у діагностиці.

Що відбувається в організмі під час жовтяниці

Жовтяниця розвивається, коли організм не справляється з переробкою або виведенням білірубіну — жовчного пігменту. У нормальних умовах цей процес відбувається без наслідків для зовнішнього вигляду людини. 

Як утворюється білірубін

Еритроцити живуть у середньому 120 днів. Після цього організм розщеплює їх на складові. Один з побічних продуктів цього процесу — вільний (некон’югований) білірубін, який сам по собі не розчиняється у воді. З потоком крові він транспортується до печінки, де ферментні системи перетворюють його на кон’югований — водорозчинну форму, придатну для виведення.

Ключові етапи цього процесу:

• Розпад еритроцитів: вивільнення гемоглобіну й утворення вільного білірубіну
• Транспорт до печінки: зв’язування білірубіну з альбуміном у плазмі крові
• Перетворення: у гепатоцитах білірубін стає кон’югованим
• Виведення: надходження в жовч і далі — в кишечник

Що відбувається при порушеннях

Якщо будь-який з етапів — від утворення до виведення — порушено, білірубін починає накопичуватися. Некон’югований білірубін легко проникає крізь стінки капілярів у тканини, насамперед у шкіру й слизові, що й викликає характерне жовте забарвлення. При значному накопиченні або тривалому перебігу процесу частина пігменту окислюється, утворюючи білівердин. Цей зелений пігмент відповідальний за зеленуватий відтінок шкіри, який іноді можна помітити при тяжких захворюваннях печінки або жовчовивідних шляхів.

Симптоми жовтяниці

Жовтяниця може проявлятися по-різному — залежно від причини, віку, швидкості накопичення білірубіну та чутливості тканин. Для одних це — помітна зовнішня зміна кольору шкіри, для інших — ледь помітний відтінок білків очей, що стає зрозумілим лише під певним освітленням. У новонароджених жовтяниця зазвичай починається з обличчя й спускається вниз тулуба. У дорослих прояви можуть бути мозаїчними або нерівномірними. У людей із темним тоном шкіри перші ознаки частіше видно на білках очей, ніж на обличчі.

Помітні зовнішні прояви

Класичні зміни, які зазвичай асоціюються з жовтяницею, стосуються кольору шкіри, очей і слизових. Але інтенсивність забарвлення не завжди свідчить про тяжкість процесу. Іноді навіть помірне підвищення білірубіну спричиняє помітну зміну кольору, особливо в людей зі світлою шкірою.

Супутні симптоми

Окрім кольору, жовтяниця може супроводжуватися іншими проявами — як реакція організму на основне захворювання або накопичення пігменту. Нижче наведено ознаки, які можуть з’явитися разом із жовтяничним забарвленням.

Найпоширеніші супутні симптоми:

• Свербіж шкіри: особливо інтенсивний при порушенні відтоку жовчі
• Темна сеча: колір темного чаю або пива, з’являється раніше, ніж жовтизна
• Світлий або знебарвлений кал: ознака блокування жовчовивідних шляхів
• Втома, слабкість: при ураженнях печінки або хронічних процесах
• Біль у животі: зокрема в правому підребер’ї або по всій черевній порожнині
• Зниження апетиту та схуднення: частіше при тривалому перебігу
• Підвищення температури: можливе при запальних або інфекційних причинах

Причини жовтяниці

Для зручності розуміння всі причини жовтяниці поділяють на три основні групи: допечінкові (пре-гепатичні), печінкові (гепатичні) та післяпечінкові (пост-гепатичні). Такий поділ базується на тому, на якому етапі порушується шлях білірубіну — до, у межах або після печінки.

Пре-гепатичні причини

Цей варіант жовтяниці виникає ще до того, як білірубін потрапляє до печінки. Причиною є надмірний розпад еритроцитів, унаслідок чого утворюється занадто багато некон’югованого білірубіну, і печінка не встигає його переробити.

Серед основних причин пре-гепатичної жовтяниці:

• Гемолітична анемія: передчасне руйнування еритроцитів у крові
• Розсмоктування великих гематом: зокрема після травм чи операцій
• Спадкові гемоглобінопатії: порушення будови або стабільності гемоглобіну.

Гепатичні причини

У цьому випадку проблема виникає всередині печінки — її клітини або канальці не можуть переробити або вивести білірубін. Таку жовтяницю часто супроводжують й інші симптоми ураження печінки.

Причинами можуть бути:

• Гепатити: вірусні (A, B, C), аутоімунні або медикаментозні
• Цироз печінки: заміщення функціональної тканини сполучною
• Алкогольне ураження: при хронічному вживанні алкоголю
• Токсичні ушкодження: зокрема при передозуванні парацетамолу.

Пост-гепатичні причини

Тут причина полягає в порушенні відтоку жовчі з печінки в кишечник. При цьому кон’югований білірубін не може покинути організм і знову потрапляє в кров.

Основні причини такого типу жовтяниці:

• Жовчні камені: закупорка жовчовивідних проток
• Пухлини підшлункової залози або жовчних шляхів: стискання або перекриття проток
• Запалення жовчного міхура: особливо при хронічному перебігу

Жовтяниця у новонароджених

Після народження організм дитини швидко адаптується до життя поза утробою. Однією з таких адаптацій є зміна типу гемоглобіну — з фетального на дорослий. У цей період значна кількість еритроцитів розпадається, а печінка новонародженого ще не здатна ефективно переробляти білірубін. Саме тому в перші дні життя жовтяниця виникає у більшості немовлят і, як правило, не є патологією.

Фізіологічна жовтяниця

Це нормальний стан, який не пов’язаний із захворюванням. Вона зазвичай з’являється на 2–3 день після народження, має помірну інтенсивність і зникає самостійно до другого тижня життя. У дитини може бути жовтуватий колір шкіри, особливо на обличчі та грудях, однак загальний стан при цьому залишається задовільним. Додаткового лікування зазвичай не потрібно, лише спостереження.

Типові ознаки фізіологічної жовтяниці:

• Початок: 2–3 день після народження
• Локалізація: спочатку обличчя, далі тулуб
• Стан дитини: загалом без змін, активність і апетит збережені
• Тривалість: до 10–14 дня життя

Патологічна жовтяниця

Іноді жовтяниця у немовлят виникає не через фізіологічні процеси, а як наслідок захворювання. В таких випадках її інтенсивність значно вища, вона з’являється раніше або триває довше, ніж очікується. Також можуть з’являтися додаткові симптоми — млявість, відмова від годування, зміни кольору сечі чи калу.

Причини патологічної жовтяниці у новонароджених можуть включати:

• Гіпотиреоз: вроджена недостатність гормонів щитоподібної залози
• Несумісність груп крові: антигени матері викликають руйнування еритроцитів дитини
• Резус-конфлікт: руйнування крові через імунну реакцію
• Синдром Кріглера–Найяра: генетичне порушення ферменту, який обробляє білірубін
• Інфекції: зокрема сечовивідної системи
• Обструкція жовчовивідних шляхів: структурні аномалії або порушення відтоку.

Грудне вигодовування може сприяти тимчасовому підвищенню білірубіну, однак це не є підставою припиняти годування. У більшості випадків таке підвищення не потребує втручання й минає самостійно протягом кількох тижнів.

Як виявляють жовтяницю

Діагностика жовтяниці починається з оцінки зовнішнього вигляду пацієнта. Лікар звертає увагу на колір шкіри, білків очей, слизових оболонок, а також вивчає загальний стан — наявність свербежу, слабкості, змін кольору сечі чи калу. Обов’язково проводиться пальпація живота для оцінки розмірів і щільності печінки, селезінки, виявлення болючості. Але зовнішніх ознак недостатньо: для підтвердження жовтяниці та з’ясування її причини потрібне лабораторне й інструментальне обстеження.

Аналізи крові

Основним маркером є рівень білірубіну — загального, прямого (кон’югованого) та непрямого (некон’югованого). Це дозволяє оцінити, на якому етапі відбувається порушення. Окрім цього, лікар може призначити аналізи на функцію печінки (АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза), повний аналіз крові, тести на вірусні гепатити.

Найчастіші лабораторні дослідження при жовтяниці:

• Загальний білірубін: для підтвердження підвищення
• Прямий і непрямий білірубін: для визначення типу порушення
• Печінкові ферменти: АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза
• Аналіз крові (CBC): оцінка кількості еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів
• Тести на гепатити: A, B, C

Інструментальна діагностика

Для з’ясування причини жовтяниці використовують візуалізаційні методи — ультразвукове дослідження (УЗД), комп’ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію (МРТ). Якщо є підозра на обструкцію жовчовивідних шляхів, призначається ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ERCP). У складних випадках проводять біопсію печінки для вивчення її структури під мікроскопом.

Рівень білірубіну

Щоб визначити, чи є жовтяниця клінічно значущою, лікарі орієнтуються на кількісні показники білірубіну в крові. У здорової дорослої людини загальний білірубін зазвичай не перевищує 1 мг/дл. Жовтяниця стає помітною, коли його концентрація сягає приблизно 3 мг/дл. Однак поріг візуальної помітності може змінюватися залежно від типу шкіри, освітлення й темпу розвитку процесу.

У немовлят ситуація інша: через незрілість ферментних систем печінки допустимі рівні білірубіну вищі. Проте при стрімкому зростанні або перевищенні критичних значень виникає ризик ураження нервової системи — стану, відомого як кераніктер.

Показники, на які орієнтуються при діагностиці жовтяниці:

• У дорослих: жовтяниця зазвичай помітна при ≥3 мг/дл
• У немовлят: ризик виникає при >5 мг/дл за добу або понад 0.2 мг/дл на годину

Нормативи можуть дещо відрізнятися в різних лабораторіях, тому важливо враховувати референсні значення конкретного аналізу та загальний стан пацієнта.

Лікування жовтяниці

Жовтяницю не лікують як окремий стан — медична допомога спрямована на усунення причини, яка призвела до порушення обміну білірубіну. Після цього рівень пігменту в крові знижується, і симптом зникає. Залежно від типу жовтяниці, це може бути медикаментозне, хірургічне або підтримувальне лікування. У деяких випадках потрібне тимчасове полегшення симптомів, наприклад свербежу, особливо якщо відтік жовчі порушений.

Усунення основного захворювання

Це перший і головний крок у терапії. Наприклад, при вірусному гепатиті застосовують противірусні препарати; при медикаментозному ураженні печінки — відміняють ліки, які викликали токсичний ефект. Якщо причина жовтяниці — механічна обструкція (жовчні камені, пухлина), проводиться хірургічне втручання або малоінвазивні процедури для відновлення відтоку жовчі. У випадках тяжкого ураження печінки іноді розглядають питання трансплантації.

Полегшення симптомів

У пацієнтів з високим рівнем білірубіну, особливо при холестазі, може виникати інтенсивний свербіж шкіри. Це значно погіршує якість життя, тому потребує цілеспрямованого лікування. Існують як безрецептурні засоби для полегшення, так і препарати, які призначає лікар.

Засоби, що можуть допомогти зменшити свербіж:

• Ванни з вівсяним відваром: знижують подразнення шкіри
• Антигістамінні препарати: зменшують свербіж при легких проявах
• Холестирамін або колестипол: зв’язують жовчні кислоти в кишечнику.

У новонароджених із патологічною жовтяницею найчастіше застосовують фототерапію — опромінення шкіри спеціальним світлом, яке допомагає організму виводити надлишковий білірубін.

Ускладнення жовтяниці

Жовтяниця — це симптом, але в деяких випадках її наслідки можуть бути небезпечними. Особливу загрозу становить надлишок білірубіну в організмі, який при високих концентраціях стає токсичним, особливо для нервової системи. Це стосується переважно новонароджених, у яких незріла печінка не здатна ефективно виводити пігмент. У таких випадках виникає ризик розвитку кераніктера — ураження мозку, що може призвести до незворотних наслідків.

У дорослих ускладнення жовтяниці пов’язані з основною хворобою, яка її спричинила. Якщо, наприклад, причина — цироз печінки або злоякісне новоутворення, можливе прогресування ураження з розвитком печінкової недостатності, порушенням згортання крові, накопиченням токсинів і навіть комою.

Найнебезпечніші наслідки жовтяниці:

• Кераніктер у немовлят: ураження мозку внаслідок токсичного впливу білірубіну
• Печінкова енцефалопатія: порушення функцій мозку через накопичення токсичних речовин
• Печінкова кома: фінальна стадія тяжкої недостатності печінки

Профілактика жовтяниці

Оскільки жовтяниця є симптомом, а не окремим захворюванням, її профілактика залежить від запобігання основним порушенням, які можуть призвести до підвищення рівня білірубіну. Насамперед це стосується здоров’я печінки, обережного використання ліків і дотримання загальних правил безпеки. У новонароджених ризики можна зменшити завдяки ретельному контролю в пологовому будинку та подальшому спостереженню педіатра.

Звички та дії, що допомагають знизити ризик розвитку жовтяниці:

• Вакцинація проти гепатитів: запобігає вірусним ураженням печінки
• Помірне вживання алкоголю: зменшує ризик хронічного ураження печінки
• Відмова від токсичних речовин: як побутових, так і промислових
• Безпечний секс: зменшує ймовірність інфікування гепатитами B і C
• Контрольоване застосування ліків: лише за призначенням лікаря
• Уникнення трав’яних препаратів без нагляду: особливо при вже існуючих проблемах з печінкою.

Для новонароджених профілактичними заходами є своєчасне прикладання до грудей, контроль маси тіла, спостереження за рівнем білірубіну в перші дні життя й уникнення переохолодження чи зневоднення.

Назальний вестибуліт: що це

Дефіцит уваги з гіперактивністю у дорослих: основні симптоми та критерії...

Захворювання печінки: типи, симптоми, лікування