Чому з’являється головний біль і нечіткий зір одночасно

Коли лікарі однієї з лікарень США переглянули записи 736 людей з ішемічним інсультом, виявилося, що 14% із них не мали жодної ознаки з відомої пам'ятки FAST: ні перекошеного обличчя, ні слабкої руки, ні порушеної мови. Майже в 40% цих «непомітних» хворих сигналом були розлади зору^[1]. Здебільшого головний біль разом із розмитою картинкою, яку в побуті називають «пливе в очах» або «туман перед очима», має буденніше пояснення: очі перевтомилися за екраном, людина мало пила або почався напад мігрені. Проте те саме поєднання буває при глаукомі, менінгіті, запаленні артерій чи розриві аневризми, де рахунок іде на години. Тому корисно знати весь діапазон причин і ознаки, які відрізняють утому від небезпеки. Повільне затуманення зору без головного болю має інший набір причин, переважно в самому оці.

Читайте:

Головний біль: коли небезпечно і треба до лікаря

Головний біль і його червоні прапорці: за якими ознаками треба викликати швидку, з чим іти до лікаря того ж дн...

Напруження очей

Коли погляд годинами прикутий до екрана, очі втомлюються. Офтальмологи називають це зоровою втомою, або астенопією, у побуті кажуть «очі втомилися» чи «комп'ютерний зоровий синдром». Це одна з найпоширеніших причин головного болю з нечітким зором, і її найлегше усунути. Напруження не ушкоджує очей і не залишає стійкої шкоди, хоча картинка може розпливатися, а голова боліти^[2].

Така сама втома буває після кількох годин читання, шиття чи водіння. Екран додає свого: зазвичай людина кліпає близько 15 разів на хвилину, а за комп'ютером лише 5–7, тож поверхня ока підсихає^[3]. Неправильно підібрані окуляри чи лінзи, надто яскраве або тьмяне освітлення посилюють відчуття^[2].

До типових симптомів напруження очей належать^[2]:

• Легкий головний біль: зазвичай ниючий, у ділянці чола або скронь.
• Нечіткий зір і труднощі з фокусуванням: з'являються після тривалої роботи зблизька чи з текстом на екрані.
• Червоні, втомлені очі: часто з печінням, сльозотечею або відчуттям піску^[3].
• Важкі повіки й утома м'язів обличчя: від тривалого мруження, особливо коли людина не носить потрібних окулярів.

Щоб зняти напруження, очам дають перепочинок за правилом 20–20–20: кожні 20 хвилин щонайменше 20 секунд дивитися на предмет, віддалений приблизно на 6 метрів^[2]. Допомагають свідоме часте кліпання, зволожувальні краплі (штучні сльози), яскравість екрана, вирівняна з освітленням кімнати, і монітор на відстані витягнутої руки, трохи нижче рівня очей^[3].

Міф: окуляри з фільтром синього світла захищають від втоми очей за екраном. Насправді: у кокранівському огляді 17 рандомізованих досліджень такі лінзи, імовірно, не зменшували симптомів зорової втоми^[4], і Американська академія офтальмології їх для роботи за комп'ютером не рекомендує^[5].

Зневоднення

Коли рідини бракує, першими це відчувають голова і загальне самопочуття. Частіше зневоднюються немовлята, діти й люди похилого віку, а також хворі на діабет, ті, хто має блювання чи пронос, перегрівся на сонці, випив забагато алкоголю, сильно спітнів на тренуванні, має високу температуру або приймає сечогінні ліки^[6].

Розмитість зору до класичних ознак зневоднення не належить. Якщо вона з'являється, то найчастіше разом із запамороченням, коли людина різко встає: при нестачі рідини падає артеріальний тиск^[7], а низький тиск сам по собі дає нечіткий зір, слабкість і переднепритомний стан^[8].

За нестачі рідини можуть виникнути такі симптоми^[6]:

• Головний біль: часто разом із відчуттям легкості в голові.
• Тимчасово нечіткий зір: переважно під час різкого вставання, коли знижується тиск^[8].
• Спрага і сухість у роті: сохнуть також губи та язик.
• Запаморочення, втома.
• Рідше сечовипускання: сеча темно-жовта і з різким запахом.

Щоб відновити баланс рідини, здебільшого досить пити воду, а якщо нудить, починати з малих ковтків. При блюванні чи проносі разом із водою втрачаються цукри й солі, тому фармацевт порадить порошки для пероральної регідратації, які розводять водою^[6]. Сплутаність свідомості, незвична сонливість, холодна бліда чи «мармурова» шкіра і часте дихання свідчать про шок; тоді треба телефонувати 103 або 112^[6].

Мігрень

Мігрень є неврологічним захворюванням з повторюваними нападами: пульсуючий, часто однобічний біль, що посилюється від руху, нудота чи блювання, чутливість до світла й звуків. Напад зазвичай триває від 4 годин до 3 діб^[9]. У частини людей біль попереджає аура: зигзаги, спалахи, поколювання чи труднощі з мовленням^[9]. Найчастіше аура буває саме зоровою: так вона проявляється в понад 90% людей з мігренню з аурою хоча б під час деяких нападів^[10].

Зорові порушення при мігрені мають упізнаваний почерк. Мерехтлива зигзагоподібна фігура з'являється біля точки, куди дивиться людина, повільно розростається вбік і лишає по собі сліпу пляму. Кожен симптом аури наростає поступово, щонайменше 5 хвилин, триває від 5 до 60 хвилин і повністю минає^[10]. Аура охоплює ту саму половину поля зору обох очей, хоча людям часто здається, що погано бачить одне око^[10]. Справжні повторювані напади погіршення зору на одне око описують при ретинальній мігрені, але вона дуже рідкісна, тому інші причини короткочасної сліпоти одного ока лікар має спершу виключити^[11].

Найпоширеніші симптоми включають^[10]:

• Нечіткий зір або сліпі плями: частина зображення розпливається чи зникає на кілька хвилин.
• Світлові ефекти: блимаючі вогники, зигзаги з мерехтливим краєм.
• Світлобоязнь: під час нападу навіть звичайне світло посилює біль^[9].
• Нудота, поколювання, оніміння, порушення мовлення: поколювання повільно поширюється з одного місця на половину обличчя, язика чи тіла; мовні розлади трапляються рідше.

Мігрень не виліковується остаточно, але напади можна полегшувати й попереджати. Знеболювальні, як-от ібупрофен чи парацетамол, приймають якомога раніше від початку болю, а при сильних нападах лікар призначає триптани (суматриптан, ризатриптан) чи гепанти і засоби від нудоти^[9]. Знеболювальні не варто пити частіше ніж 2 дні на тиждень, бо так головного болю стає ще більше. Для профілактики частих нападів застосовують бета-адреноблокатори, деякі антидепресанти та протиепілептичні (протисудомні) препарати^[9]. Якщо аура триває довше години, потрібна термінова консультація, а слабкість руки чи ноги з одного боку, раптовий нестерпний біль або втрата зору є приводом телефонувати 103 або 112^[9].

Гіпоглікемія

Гіпоглікемія, у побуті «цукор упав», означає, що рівень глюкози в крові опустився нижче 3,9 ммоль/л (70 мг/дл)^[12]. Найчастіше вона трапляється в людей з цукровим діабетом, які отримують інсулін чи деякі інші цукрознижувальні ліки, а без діабету буває рідко^[13].

Мозок живиться передусім глюкозою, тож при її нестачі швидко страждають зір, координація і мислення.

Стан може супроводжуватися такими проявами^[13]:

• Головний біль і запаморочення: разом із втомою та слабкістю.
• Порушення зору: розмиття зображення.
• Серцебиття, тремтіння, пітливість, поколювання губ: організм намагається компенсувати нестачу глюкози.
• Тривожність, дратівливість, сплутаність: зниження цукру впливає на психіку і поведінку.

Легку гіпоглікемію лікують за правилом «15–15»: 15 г швидких вуглеводів і повторне вимірювання через 15 хвилин^[12]. Підійдуть невелика склянка соку чи солодкого газованого напою або таблетки глюкози; якщо цукор досі низький, їх повторюють, а після покращення з'їдають щось ситніше, наприклад бутерброд^[13]. Людині без свідомості не можна давати їжу чи пиття: її кладуть у стабільне положення на боці, вводять глюкагон, якщо він є, і телефонують 103 або 112^[13].

Глаукома

Глаукома є групою хвороб ока, за яких ушкоджується зоровий нерв, що передає сигнал від ока до мозку. Точна причина найпоширеніших форм невідома, але в багатьох хворих підвищений внутрішньоочний тиск, а ліки, що його знижують, сповільнюють хворобу^[14]. На початку глаукома зазвичай нічим себе не виявляє, тому приблизно половина людей з нею навіть не знає про діагноз^[14].

Головний біль і різке погіршення зору характерні для гострого нападу закритокутової глаукоми, коли тиск в оці підскакує за лічені години. Це невідкладний стан: телефонуйте 103 або 112 чи попросіть когось відвезти вас до лікарні, але не сідайте за кермо самі^[15].

Про глаукому можуть свідчити такі ознаки:

• Головний біль: при гострому нападі разом із сильним болем в оці та болючістю довкола очей^[15].
• Відчуття тиску всередині ока: напруженість або розпирання.
• Веселкові кола навколо джерел світла: типова ознака гострого нападу^[15].
• Звуження поля зору, «тунельний зір»: при хронічній глаукомі периферичний зір зникає поступово й непомітно, згодом з'являються сліпі ділянки^[14].
• Почервоніння ока, нудота і блювання: особливо при гострому нападі^[15].

Внутрішньоочний тиск найчастіше знижують краплями, наприклад з бета-адреноблокаторами чи аналогами простагландинів. Також застосовують лазер, який полегшує відтік рідини з ока, і операцію^[14]. Ушкоджені волокна зорового нерва не відновлюються, тому глаукома потребує щоденного закапування і регулярних оглядів^[15].

Коротко: біль в одному оці з почервонінням, нудотою і веселковими колами навколо ламп не схожий на звичайну мігрень. Так може проявлятися гострий напад глаукоми, з яким до лікарні їдуть негайно.

Неврит зорового нерва

Неврит зорового нерва, у побуті «запалення зорового нерва», є самостійною хворобою, за якої запалюється нерв, що передає зорові сигнали від ока до мозку. Типовий неврит виникає через аутоімунну реакцію проти зорового нерва і найчастіше вражає молодих, загалом здорових людей; понад 70% хворих становлять жінки^[16]. Він може бути першим проявом розсіяного склерозу: протягом 15 років після типового невриту розсіяний склероз розвивається приблизно в половини людей. Рідше неврит пов'язаний з іншими аутоімунними хворобами, як-от системний червоний вовчак чи саркоїдоз, або з інфекціями^[16].

Зазвичай хвороба починається з болю при рухах ока, а потім зір погіршується протягом кількох днів і найгіршим стає за один-два тижні. Обидва ока одночасно уражаються лише в 0,4% випадків. Людина бачить темніше, нечіткіше й менш контрастно, а кольори здаються «брудними» і блідими^[16].

Ознаки, на які варто звернути увагу^[16]:

• Біль в оці: посилюється під час руху очного яблука; його відзначають 92% хворих.
• Нечіткий зір або його втрата на одне око: від легкого затемнення до повної сліпоти ураженого ока, яка трапляється у 3% випадків.
• Випадіння ділянок поля зору: найчастіше сліпа пляма в центрі.
• Зниження сприйняття кольору: навіть яскраві кольори здаються сірими або «вимитими».
• Світлові спалахи: мерехтіння під час рухів очей, хоча реального джерела світла немає.

Здебільшого зір повертається сам: приблизно 60% людей відновлюють нормальну гостроту зору протягом двох місяців. Високі дози метилпреднізолону внутрішньовенно пришвидшують відновлення, але кінцевого результату не змінюють, тому таке лікування можливе, проте не обов'язкове. Звичайні дози преднізолону в таблетках без крапельниць у великому дослідженні вдвічі частіше давали ранні рецидиви, тож від такої схеми відмовилися^[16]. Після епізоду невриту потрібне спостереження в офтальмолога й невролога, а магнітно-резонансна томографія головного мозку допомагає оцінити ризик розсіяного склерозу.

Оперізувальний лишай з ураженням ока (герпес-офтальмікус)

Офтальмічний оперізувальний лишай, або герпес-офтальмікус, є формою оперізувального лишаю, що вражає гілку трійчастого нерва, яка відповідає за чутливість ока, чола й верхньої повіки. У побуті його називають «лишаєм» чи «герпесом на оці», хоча звичайний герпес на губах спричиняє інший вірус. Причина в реактивації вірусу вітряної віспи, який після перенесеної хвороби залишається в нервових клітинах на все життя. Найчастіше й найтяжче хворіють люди після 60 років^[17].

Висипу часто передують гарячка, нездужання, головний біль і біль в оці, іноді відчуття тиску, сльозотеча чи погіршення зору^[17]. Біль однобічний, а шкіра на лобі чи біля ока пече або поколює.

Типові симптоми включають^[17]:

• Головний біль на одному боці: разом із болем у лобі, скроні чи навколо ока.
• Печіння, поколювання або свербіж шкіри: передують появі висипу.
• Почервоніння та біль в оці: зір стає розмитим.
• Світлобоязнь і відчуття стороннього тіла в оці: дискомфорт посилюється під час кліпання.
• Сльозотеча або виділення з ока.

Через кілька днів на лобі, верхній повіці, іноді на носі з'являються болючі пухирці з прозорою рідиною. Висип на кінчику, боці чи корені носа, так звана ознака Гетчинсона, сильно підвищує ймовірність запалення всередині ока. Без лікування запалення рогівки, зорового нерва чи сітківки може залишити рубці й стійку втрату зору^[17].

Основою лікування є противірусні препарати ацикловір, валацикловір або фамцикловір курсом 7–10 днів, а при запаленні всередині ока додають кортикостероїди^[17]. Найкраще противірусні діють, якщо почати їх у перші 3 доби від появи висипу, і висип біля ока чи на носі потребує термінового огляду лікаря^[18]. Від самого лишаю найнадійніше захищає рекомбінантна вакцина: у великому дослідженні людей від 50 років вона знизила ризик хвороби на 97,2%^[19]. Щеплення рекомендують людям від 50 років і дорослим від 18 років з ослабленим імунітетом^[17].

Менінгіт

Менінгіт є запаленням оболонок головного і спинного мозку. Його спричиняють бактерії, віруси, грибки чи паразити. Найнебезпечніший бактеріальний менінгіт: приблизно кожен шостий хворий помирає, а кожен п'ятий з тих, хто вижив, має тривалі наслідки, як-от втрату слуху, судоми, слабкість кінцівок, проблеми із зором, мовленням і пам'яттю^[20].

Зір при менінгіті страждає через ураження мозку та його оболонок: запалення здатне підвищувати тиск усередині черепа, а він дає розмитість, затемнення зору і світлобоязнь^[21]. Людина при цьому може бути сонливою чи сплутаною і не скаржитися на зір.

Ознаки менінгіту включають^[20]:

• Сильний головний біль: часто разом із гарячкою.
• Скутість шиї (ригідність м'язів потилиці): підборіддя не вдається без болю притиснути до грудей.
• Порушення зору: розмитість, тимчасове затемнення.
• Світлобоязнь, нудота і блювання: додаткові ознаки подразнення оболонок мозку.
• Сплутаність свідомості, судоми, висип: при менінгококовій інфекції крові може з'явитися висип, що не блідне під тиском, але чекати на нього не можна.

При підозрі на бактеріальний менінгіт антибіотики вводять якнайшвидше, не чекаючи результатів люмбальної пункції, тобто аналізу спинномозкової рідини^[20]. Вірусні форми зазвичай перебігають легше, але відрізнити їх від бактеріальної може лише лікар. Гарячка зі скутою шиєю, сплутаністю чи висипом є приводом одразу телефонувати 103 або 112.

Псевдопухлина мозку

Ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія, яку раніше називали псевдопухлиною мозку, означає підвищення тиску навколо мозку без видимої причини^[21]. У побуті «підвищеним внутрішньочерепним тиском» часто пояснюють будь-який головний біль, проте справжнє підвищення підтверджують лише огляд очей, томографія і люмбальна пункція^[21]. Хвороба рідкісна і найчастіше вражає жінок віком від 20 до 40 років, які набрали вагу^[21]. У найбільшому дослідженні таких пацієнтів середній вік становив 29 років, а чоловіків серед них було лише 2,4%^[22].

Тиск передається на зорові нерви, і вони набрякають. Головний біль зазвичай постійний і пульсуючий, сильніший уранці, під час кашлю чи напруження, і може легшати, коли людина встає^[21].

Найхарактерніші ознаки включають^[21]:

• Наростаючий головний біль: у згаданому дослідженні його мали 84% хворих^[22].
• Короткочасне затемнення зору: на кілька секунд зображення темніє чи «сіріє», часто під час кашлю, чхання або нахилу; таке траплялося в 68% хворих^[22].
• Нудота, блювання, пульсуючий шум у вухах: шум у ритмі серця відзначали 52% пацієнтів^[22].
• Сонливість, дратівливість, світлобоязнь, порушення координації.

Про погіршення зору самі повідомили лише 32% учасників дослідження, хоча дефекти поля зору в них виявляли спеціальним обстеженням, периметрією^[22]. Лікування спрямоване на зниження тиску. Людям із зайвою вагою насамперед допомагає схуднення, яке іноді повністю знімає симптоми^[21]. Призначають ацетазоламід, що зменшує утворення спинномозкової рідини, та сечогінні засоби. Якщо зір погіршується, виконують шунтування, тобто відведення зайвої рідини тонкою трубкою, або розсічення оболонки зорового нерва^[21].

Гігантоклітинний артеріїт

Гігантоклітинний артеріїт, або скроневий артеріїт, є запаленням артерій голови, передусім тих, що проходять на скронях^[23]. Він належить до васкулітів, тобто запалень судин, і хворіють на нього лише дорослі, зазвичай після 50 років, жінки частіше за чоловіків. Приблизно половина хворих має також ревматичну поліміалгію з болем і скутістю м'язів плечей, шиї та стегон^[24]. Без швидкого лікування хвороба загрожує сліпотою та інсультом^[23].

Ранні симптоми нагадують грип: втома, гірший апетит, схуднення, а найчастішим стає новий головний біль, зазвичай у скронях^[24].

До типових проявів гігантоклітинного артеріїту належать^[23]:

• Частий сильний головний біль: зазвичай у скронях, з болючістю шкіри голови.
• Порушення зору: двоїння, яке трапляється приблизно в 7% хворих^[25], або втрата зору на одне чи обидва ока.
• Біль у щелепі під час їди чи розмови.
• Загальна слабкість: грипоподібний стан, схуднення без причини, пригнічений настрій, утома.

Це невідкладний стан. Лікування кортикостероїдами, зазвичай преднізолоном, починають ще до підтвердження діагнозу, бо зволікання загрожує втратою зору. Перші тижні дають високу дозу, потім її поступово знижують, і лікування може тривати кілька років^[23]. Щоб зменшити потребу в стероїдах, додають імуносупресанти або біологічний препарат тоцилізумаб: у дослідженні стійкої ремісії через рік досягли 56% пацієнтів, які отримували його щотижня, проти 14% у групі плацебо^[26]. Якщо змінився зір, огляд офтальмолога потрібен того ж дня^[23].

Аневризма мозку

Аневризма судин головного мозку, яку зазвичай називають просто аневризмою мозку, є випинанням стінки артерії в ослабленому місці^[27]. Такі випинання трапляються частіше, ніж здається: за метааналізом 2026 року, що охопив понад 316 тисяч учасників, їх мають приблизно 3,9% людей^[28]. Більшість аневризм маленькі, не дають симптомів і знаходяться випадково під час обстеження з іншого приводу. Розрив буває рідко, але спричиняє субарахноїдальний крововилив, у побуті «крововилив у мозок», і загрожує життю^[27].

Велика аневризма може тиснути на нерви, які керують рухами ока. Тоді з'являються нечіткий зір чи двоїння, опущена повіка, розширена зіниця, біль над оком і за ним^[29].

Тривожні прояви, які можуть вказувати на аневризму^[29]:

• Раптовий і дуже сильний головний біль: люди описують його як «найсильніший у житті».
• Порушення зору: розмитість або двоїння зображення.
• Опущення однієї повіки.
• Різниця в розмірі зіниць: одна зіниця розширена.
• Оніміння або слабкість з одного боку тіла чи обличчя.
• Судоми, блювання, скутість шиї, втрата свідомості: найчастіше вже при розриві.

Маленькі безсимптомні аневризми зазвичай лише спостерігають на повторних знімках. Якщо ризик розриву високий або аневризма вже розірвалася, її закривають металевою кліпсою під час відкритої операції або зсередини судини спіраллю чи сітчастим каркасом^[27]. У курців аневризми знаходили частіше з відносним ризиком 1,4, у людей з артеріальною гіпертензією 1,6, у жінок 1,9^[28]. Тому після виявлення аневризми радять кинути курити й тримати тиск під контролем.

Інсульт

Інсульт, у побуті «удар», означає раптове порушення кровопостачання ділянки мозку. Судину може закупорити тромб (ішемічний інсульт), або вона розривається з крововиливом (геморагічний інсульт)^[30]. Зір страждає, коли уражаються ділянки мозку, що обробляють зорові сигнали.

Симптоми зазвичай з'являються раптово, хоча іноді наростають годинами. Вони можуть швидко минути, як при транзиторній ішемічній атаці, але допомога потрібна й тоді^[30]. Розпізнати інсульт допомагає пам'ятка BE FAST: рівновага (Balance), очі (Eyes), обличчя (Face), руки (Arms), мова (Speech) і час (Time). До класичної FAST додали рівновагу і зір саме тому, що без них частину інсультів пропускали^[1].

До типових ознак інсульту належать^[31]:

• Раптовий сильний головний біль: без явної причини, часто з нудотою або блюванням.
• Раптова втрата або розмитість зору: на одне чи обидва ока, іноді випадає половина поля зору.
• Порушення мовлення: людина невиразно вимовляє слова, плутається, не може дібрати потрібне слово.
• Оніміння чи слабкість на одному боці тіла: обличчя, рука, нога; підняти й утримати обидві руки не вдається.
• Порушення координації, запаморочення: людина може раптово впасти.
• Асиметрія обличчя: один бік «опускається», усмішка стає кривою.

Інсульт є невідкладним станом: телефонуйте 103 або 112, навіть якщо ознаки вже минули^[31], і запам'ятайте час, коли вони з'явилися^[32]. При ішемічному інсульті в перші години тромб розчиняють ліками (тромболізис) або видаляють через судину (тромбектомія), а при крововиливі намагаються не допустити наростання тиску всередині черепа^[33].

Інші причини

Те саме поєднання головного болю й порушень зору дають ще кілька станів, пов'язаних із тиском, вагітністю чи отруєнням:

• Гіпертензивний криз: тиск 180/120 мм рт. ст. і вище разом із головним болем, болем у грудях, запамороченням чи раптовим погіршенням зору потребує виклику швидкої. Якщо скарг немає, кілька хвилин відпочивають і вимірюють тиск повторно^[34].
• Прееклампсія: у вагітної, найчастіше після 20-го тижня, або в перші тижні після пологів сильний головний біль, що не минає від звичайних знеболювальних, розмитий зір чи спалахи перед очима, біль під ребрами й раптовий набряк обличчя чи рук потребують негайного огляду^[35].
• Отруєння чадним газом: головний біль, запаморочення, нудота, слабкість, сплутаність і навіть втрата зору, які посилюються в певному приміщенні й слабшають надворі, є приводом вийти на свіже повітря, вимкнути газові прилади й звернутися по допомогу^[36].

Коротко: раптовий біль, «найсильніший у житті», втрата зору, слабкість чи оніміння половини тіла, порушена мова, гарячка зі скутою шиєю або сильний біль із розмитим зором у вагітної означають виклик 103 або 112. Новий біль у скронях після 50 років потребує огляду лікаря того ж дня.