Що таке аневризма: типи, симптоми, ризики та лікування

Коли розривається аневризма черевної аорти, понад половина людей помирає ще до того, як їх довезуть до лікарні^[1]. Водночас знайти таку аневризму заздалегідь можна звичайним УЗД живота, британська програма скринінгу пропонує його всім чоловікам у 65 років, навіть без жодних скарг^[2]. Аневризма може роками рости беззвучно, і саме тому про неї варто знати до того, як рахунок піде на хвилини.

Що таке аневризма

Аневризма означає стійке місцеве розширення артерії: ділянка судини стає ширшою за сусідню здорову щонайменше в півтора раза^[1]. Артерії несуть збагачену киснем кров від серця до тканин усього тіла. Якщо певна ділянка стінки втрачає еластичність або пошкоджується, тиск крові поступово розтягує її, і з'являється характерне випинання.

Процес нагадує надутий шарик: поки стінка витримує тиск, усе здається стабільним, але що більшим стає розширення, то вищий ризик розриву. Найчастіше аневризми утворюються у великих артеріях, де кров тече під високим тиском, проте трапляються вони в будь-якій частині тіла, від головного мозку до судин ніг.

Далеко не всі аневризми спричиняють симптоми. Багато з них залишаються непоміченими до ускладнення. Деякі ж дають про себе знати під час росту: тиснуть на сусідні органи, нерви чи спричиняють біль.

Ось кілька рис, що допомагають зрозуміти природу аневризми:

• Ослаблення судинної стінки: наслідок змін у тканинах артерії, пов'язаних із віком, високим тиском, курінням або хворобами.
• Розширення під дією тиску крові: поступове або раптове збільшення ураженої ділянки.
• Безсимптомний перебіг: більшість аневризм нічим себе не виявляє до ускладнення^[3].
• Потенційна загроза життю: розрив спричиняє внутрішню кровотечу, яка часто смертельно небезпечна.

Види аневризм

Аневризми класифікують передусім за розташуванням, бо саме місце визначає перебіг, симптоми та можливі наслідки. Найчастіше діагностують аневризми аорти, але не менш важливі ураження судин мозку та периферичних артерій.

Аневризми аорти

Аорта є головною артерією тіла: вона відходить від серця й розносить кров до всіх органів. Аневризми аорти поділяють за тим, у якій її частині вони виникли.

• Аневризма черевної аорти: формується там, де аорта проходить через черевну порожнину, найчастіше нижче відходження ниркових артерій. Це найпоширеніший тип аневризм аорти^[1].
• Аневризма грудної аорти: виникає у відділі аорти, що лежить у грудній клітці. Трапляється рідше, але може бути не менш небезпечною.

Аневризми головного мозку

Церебральні, тобто внутрішньочерепні, аневризми виникають у судинах, що живлять мозок. Приблизно 85% із них розташовані в передніх відділах мозкового кровообігу. Найчастіші місця: з'єднання передньої мозкової і передньої сполучної артерій, місце відходження задньої сполучної артерії від внутрішньої сонної та розгалуження середньої мозкової артерії^[4]. Близько 90% мозкових аневризм мішкоподібні, їх ще називають «ягідними»^[4]. Така аневризма схожа на маленький мішечок, прикріплений до артерії тонкою шийкою, ніби ягода, що звисає з гілки.

Периферичні аневризми

Аневризми артерій кінцівок, внутрішніх органів або шиї трапляються рідше, проте можуть мати тяжкі наслідки. Часто вони проявляються пульсівним утворенням або болем у відповідній ділянці.

• Аневризма сонної артерії: формується у внутрішній або зовнішній сонній артерії, що живлять мозок, обличчя та шию. Трапляється вкрай рідко.
• Аневризма підколінної артерії: виникає в артерії за коліном і може промацуватися як пульсівне утворення. На неї припадає близько 85% усіх периферичних аневризм, і її часто знаходять разом з аневризмою черевної аорти^[5].
• Аневризма брижових артерій: уражає артерії, що кровопостачають кишківник. Небезпечна ризиком ішемії кишківника, тобто гострої нестачі крові в його стінці.
• Аневризма селезінкової артерії: найпоширеніша серед аневризм артерій черевних органів^[6]. Справжні аневризми цієї артерії вчетверо частіше трапляються в жінок, а їхній розрив під час вагітності закінчується смертю матері в 65–75% випадків^[7].

Поширеність і фактори ризику

Аневризми трапляються частіше, ніж здається, бо значна частина з них ніколи не дає симптомів. Різні типи мають різну поширеність: одні частіше знаходять у чоловіків, інші в жінок. Важать також вік і спадковість.

Поширеність

За даними метааналізу 2026 року, нерозірвану аневризму мозку мають близько 3,9% дорослих^[8]. За даними ранішого метааналізу 68 досліджень, у жінок їх знаходять приблизно в 1,6 раза частіше, ніж у чоловіків, а в людей до 30 років вони майже не трапляються^[9]. У 20–30% людей із мозковою аневризмою знаходять одразу кілька^[4]. Більшість мозкових аневризм так і не розривається й не спричиняє проблем^[10].

Аневризми аорти з віком трапляються дедалі частіше: їхня частота зростає після 60 років і найвища у віці 60–80 років. Аневризми черевної аорти значно частіше мають чоловіки: під час УЗД-скринінгу у Швеції їх знайшли в 4,3% чоловіків і 2,1% жінок^[1].

Фактори ризику

Розвиток аневризми пов'язаний із цілою низкою чинників, від способу життя до спадкових особливостей. Основні з них:

• Чоловіча стать і вік понад 60 років: особливо для аневризм черевної аорти^[1].
• Куріння: один із найсильніших чинників. У метааналізі 23 проспективних досліджень у людей, які курять зараз, ризик аневризми черевної аорти був у 4,87 раза вищим, ніж у тих, хто ніколи не курив, а в колишніх курців удвічі вищим^[11].
• Підвищений артеріальний тиск: постійне навантаження на стінку артерії сприяє її ослабленню^[3].
• Атеросклероз: накопичення бляшок у судинах порушує будову їхньої стінки.
• Сімейний анамнез: аневризма в близьких родичів підвищує ймовірність захворювання. Для мозкових аневризм ризик у родичів першого ступеня в 3–7 разів вищий^[4].
• Європеоїдне походження: білі чоловіки мають найвищий ризик аневризми черевної аорти, але аневризми виникають у людей будь-якого походження^[1].

Читайте:

Серцево-судинні захворювання: види, причини та ризики

Серцево-судинні захворювання, які в побуті часто називають просто «хворобами серця»: які бувають види уражен...

Симптоми та прояви

Здебільшого аневризма довго не дає про себе знати. Людина може роками жити з нею й не підозрювати, доки та не почне тиснути на сусідні структури або, у найгіршому разі, не розірветься. Тому аневризму часто знаходять випадково, під час обстеження з іншої причини.

Симптоми залежать від розташування та розміру аневризми. Розрив же завжди є невідкладним станом: ознаки з'являються раптово й швидко наростають.

Ознаки розриву аневризми

Розрив призводить до внутрішньої кровотечі, яка за лічені хвилини може спричинити шок або смерть. Насторожують такі симптоми:

• Раптовий сильний біль: у голові, грудях, животі або спині, залежно від розташування аневризми. При розриві аневризми черевної аорти це раптовий сильний біль у животі чи спині^[3].
• Запаморочення або втрата свідомості: наслідок масивної крововтрати або крововиливу в мозок.
• Прискорене серцебиття: реакція організму на крововтрату й падіння тиску.
• Зниження артеріального тиску, бліда або сіра шкіра: ознаки шоку^[3].
• Слабкість у руці чи нозі, перекошене обличчя, порушення мовлення або зору: особливо при крововиливі в мозок^[10].

Симптоми без розриву

Іноді аневризма проявляється ще до ускладнень, коли росте або тисне на сусідні тканини. Такі ознаки не варто ігнорувати:

• Пульсівне утворення: найчастіше в животі або за коліном, його видно чи можна відчути, промацуючи.
• Біль: постійний, тупий або ниючий, у животі, грудях, спині, боці чи нозі^[1].
• Проблеми з ковтанням або охриплість: можуть виникати при аневризмі грудної аорти, яка тисне на стравохід або поворотний гортанний нерв.
• Зміни зору: двоїння, розмитість, що трапляється при деяких мозкових аневризмах.
• Головний біль: особливо новий за характером. У 30–50% людей за 6–20 днів до розриву мозкової аневризми з'являється раптовий «попереджувальний» головний біль^[4]. Звичайний однобічний біль, як-от головний біль зліва, рідко пов'язаний з аневризмою, але незвично сильний і раптовий біль потребує огляду лікаря.

Ускладнення аневризми

Головна небезпека аневризми полягає в її розриві. Наслідки залежать від місця, обсягу кровотечі та швидкості допомоги. Проте й без розриву аневризма здатна порушувати кровообіг або стискати важливі структури.

Розрив аневризми

Розрив аневризми аорти означає масивну кровотечу в черевну чи грудну порожнину. Розрив мозкової аневризми спричиняє субарахноїдальний крововилив, тобто кровотечу в простір між мозком і його оболонками, який належить до різновидів інсульту. Люди описують його як «найсильніший головний біль у житті», що починається раптово, мов удар грому, і не минає^[10]. Такий громовий головний біль часто супроводжують нудота, блювання, скутість шиї, сплутаність або втрата свідомості^[4].

Без екстреної допомоги такий стан часто закінчується смертю: від субарахноїдального крововиливу через розрив аневризми помирають 25–50% хворих, а 10–30% не доживають до лікарні^[4]. Навіть після вчасного лікування можливі тривале відновлення та інвалідність.

Коротко: раптовий нестерпний головний біль, який досягає піку за секунди, або раптовий сильний біль у животі чи спині в людини з аневризмою є приводом негайно викликати швидку за номером 103, а не чекати, що минеться.

Інші ускладнення

Навіть нерозірвана аневризма може створювати ризики. Інколи в ній утворюються тромби, які звужують просвіт судини або відриваються й закупорюють дрібніші артерії.

Ось що може статися:

• Ішемічний інсульт: якщо тромб з аневризми шийних артерій досягає мозку й перекриває судину.
• Інфаркт органу: закупорка артерії, що живить, наприклад, нирку або кишківник.
• Стиснення нервів чи органів: аневризма, що росте, може здавлювати стравохід, нерви, легені.
• Хронічний біль: особливо при великих аневризмах, які тиснуть на навколишні тканини.

Причини виникнення аневризми

У частини людей схильність до аневризм закладена від народження, але значно частіше вони з'являються протягом життя. Конкретну причину не завжди вдається встановити, проте відомо кілька механізмів, що пошкоджують артерії.

Головну роль відіграють зміни в стінці судини. З віком або під впливом шкідливих чинників вона втрачає еластичність, стоншується, іноді частково руйнується. Під постійним тиском крові ця ділянка розширюється. Рідше причиною стають інфекція або травма.

Серед основних причин і передумов розвитку аневризми:

• Атеросклероз: найчастіша причина аневризм черевної аорти: холестеринові бляшки пошкоджують внутрішній шар стінки й змінюють її будову^[1].
• Артеріальна гіпертензія: тривало підвищений тиск перевантажує стінку артерії та сприяє її ослабленню.
• Спадкові чинники: аневризми в близьких родичів і деякі спадкові хвороби сполучної тканини, наприклад синдром Марфана, підвищують ризик^[3].
• Травматичне ушкодження: удар або поранення можуть пошкодити артерію, і згодом на цьому місці формується аневризма.
• Інфекційні ураження: інфіковані (мікотичні) аневризми виникають, коли інфекція з крові осідає в стінці артерії, часто при ураженні клапанів серця^[12].

Діагностика

Оскільки аневризми часто перебігають безсимптомно, їх знаходять або випадково під час візуалізаційних обстежень, або вже після появи тривожних симптомів. В обох випадках лікар має визначити розмір аневризми, її розташування та ризик розриву.

Якщо людина приходить зі скаргами, що можуть свідчити про аневризму, лікар оглядає її, розпитує про хвороби в родині й звички, а далі скеровує на інструментальне обстеження.

Найчастіше використовують такі методи:

• Комп'ютерна томографія (КТ): швидкий та інформативний метод для виявлення аневризм аорти й мозку, особливо при підозрі на розрив.
• КТ- або МР-ангіографія: дослідження судин із контрастною речовиною, яке показує форму, розмір і точне розташування аневризми.
• Ультразвукове дослідження (УЗД): простий і безпечний метод для скринінгу й спостереження за аневризмами черевної аорти та периферичних артерій. Аорту діаметром менше 3 см вважають нормальною, 3–4,4 см означає малу аневризму, 4,5–5,4 см середню, від 5,5 см велику^[3].
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): використовується переважно для мозкових аневризм, дає детальне зображення без опромінення.

Скринінг аневризми черевної аорти

Скринінг означає обстеження людей без скарг, щоб знайти хворобу до ускладнень. У Великій Британії всіх чоловіків запрошують на УЗД аорти в рік, коли їм виповнюється 65; при малій аневризмі контроль повторюють щороку, при середній кожні 3 місяці^[2]. Робоча група профілактичних послуг США радить одноразове УЗД чоловікам 65–75 років, які будь-коли курили, тобто викурили за життя щонайменше 100 сигарет; чоловікам, які ніколи не курили, його пропонують вибірково^[13].

Коротко: чоловікові 65–75 років, який курив або курить, варто попросити сімейного лікаря скерувати на УЗД черевної аорти: одне обстеження може виявити аневризму задовго до розриву.

Класифікація за формою

Окрім розташування, аневризми поділяють за формою. Від неї залежать ймовірність розриву, вибір методу лікування та особливості операції.

Форму аневризми лікар оцінює за результатами КТ, МРТ або ангіографії.

Розрізняють кілька основних форм:

• Веретеноподібна (фузиформна) аневризма: артерія розширюється рівномірно по всьому колу. Частіше трапляється в аорті й підколінній артерії.
• Мішкоподібна (сакулярна) аневризма: випинання з одного боку артерії у вигляді мішечка. Це найпоширеніша форма мозкових аневризм^[4].
• Інфікована (мікотична) аневризма: формується, коли інфекція пошкоджує стінку артерії, зокрема при бактеріальному ендокардиті. Назва вводить в оману: термін «мікотична» запровадив лікар Вільям Ослер, бо змінені тканини нагадували гриб, хоча збудниками здебільшого є бактерії^[12].
• Псевдоаневризма (хибна аневризма): на відміну від справжньої, її стінку утворюють не всі шари артерії. Вона виникає через розрив стінки, коли кров виходить назовні й утримується навколишніми тканинами, наприклад після травми, пункції артерії або при запаленні підшлункової залози^[6].

Лікування

Стратегія лікування залежить від типу, розташування й розміру аневризми, наявності симптомів і загального стану людини. Невелику стабільну аневризму зазвичай спостерігають і контролюють чинники ризику. Якщо ризик розриву високий або кровотеча вже почалася, потрібна операція.

Медикаментозна терапія

Коли аневризма невелика й стабільна, лікар призначає ліки для контролю чинників ризику. Аневризма від них не зникне, і жодних ліків, доведено здатних уповільнити ріст аневризми черевної аорти, поки немає; бета-адреноблокатори, які колись для цього пропонували, у дослідженнях не підтвердили ефекту^[1]. Мета ліків полягає в тому, щоб знизити загальний серцево-судинний ризик^[1].

Зазвичай призначають:

• Антигіпертензивні препарати: для зниження артеріального тиску й навантаження на стінки судин (наприклад, периндоприл, амлодипін).
• Статини: для контролю холестерину і стримування атеросклерозу (аторвастатин, розувастатин).
• Антитромбоцитарні засоби: за рішенням лікаря, у людей з атеросклерозом та аневризмою аорти для зниження ризику інфаркту й інсульту.

Хірургічне втручання

Якщо аневризма велика, швидко росте, болить або розірвалася, потрібна операція. Для аневризми черевної аорти планове лікування зазвичай розглядають при діаметрі від 5,5 см у чоловіків і від 5,0 см у жінок, а також при рості понад 1 см на рік чи появі симптомів^[1].

• Ендоваскулярне втручання: малоінвазивна процедура, під час якої через катетер, найчастіше зі стегнової артерії, у судину вводять стент-графт, тобто спеціальну трубку, що укріплює стінку зсередини. Для черевної аорти це EVAR, для грудної TEVAR, для складних випадків із відгалуженнями судин FEVAR (фенестрований стент-графт). Ендоваскулярне лікування нині застосовують для більшості аневризм черевної аорти, особливо в людей старшого віку й з вищим операційним ризиком, але після нього потрібне довічне спостереження з візуалізацією^[1].
• Відкрита операція: коли стентування неможливе. Хірург розтинає черевну або грудну порожнину, вирізає пошкоджену ділянку і вшиває судинний протез.
• Ендоваскулярна емболізація спіралями (койлінг): застосовується при мозкових аневризмах. Через катетер у порожнину аневризми вводять платинові спіралі, які перекривають у ній кровотік^[4].
• Мікрохірургічне кліпування: відкрита операція на мозку, під час якої на шийку аневризми накладають металеву кліпсу, що вимикає її з кровотоку^[4].
• Катетерна емболізація: перекриття ураженої ділянки спеціальними речовинами або мікроспіралями. Її застосовують у різних ділянках, від селезінкової до брижових артерій.

Прогноз

Прогноз залежить від типу, розміру й розташування аневризми, наявності симптомів і того, наскільки швидко людина отримала допомогу в разі розриву. Найгірший сценарій означає раптовий розрив поза лікарнею: смертність тоді надзвичайно висока.

Розрив мозкової аневризми часто призводить до субарахноїдального крововиливу, однієї з найнебезпечніших форм інсульту. Навіть після негайного лікування можливі тривалі наслідки: порушення руху, мовлення, пам'яті чи мислення. Реабілітація може повернути людину до повноцінного життя, але не завжди: усе залежить від того, наскільки сильно пошкоджено мозок.

Якщо аневризму виявили вчасно й тримають під контролем, прогноз значно кращий. Люди з невеликими стабільними аневризмами можуть жити десятиліттями за умови регулярного нагляду й контролю чинників ризику.

Після операції спостереження теж потрібне: після стент-графта чи кліпування періодично роблять візуалізацію, щоб вчасно помітити зміни або ускладнення.

Профілактика

Запобігти аневризмі вдається не завжди, особливо якщо вона пов'язана зі спадковими чи вродженими особливостями. Проте більшість чинників ризику піддаються впливу, і робота з ними зменшує ймовірність появи аневризми та стримує ріст уже виявленої.

Профілактика зводиться до простих, але систематичних кроків:

• Контроль артеріального тиску: регулярні вимірювання, приймання призначених препаратів, менше солі в їжі.
• Збалансоване харчування: раціон із мінімумом насичених жирів і трансжирів, з достатньою кількістю клітковини, овочів і продуктів, багатих на калій та омега-3.
• Фізична активність: помірні регулярні навантаження, як-от ходьба, плавання чи їзда на велосипеді, допомагають контролювати тиск і масу тіла.
• Відмова від куріння: найдієвіший крок, адже в колишніх курців ризик аневризми черевної аорти помітно нижчий, ніж у тих, хто курить і далі^[11].
• Контроль ліпідного профілю й цукру крові: допомагає стримувати атеросклеротичне ураження судин.
• Планові обстеження: УЗД черевної аорти для чоловіків від 65 років, а при родинному анамнезі мозкових аневризм обстеження за рекомендацією лікаря, наприклад МР-ангіографія.

Життя з аневризмою

Діагноз «аневризма» не завжди означає негайну операцію чи постійну загрозу життю. Багато людей роками живуть з невеликими стабільними аневризмами за умови регулярного контролю. Головне знати свій стан, ознаки ускладнень і вчасно реагувати.

Інколи лікар радить лише спостереження. Це активний процес: планові УЗД або КТ, здоровий спосіб життя, приймання призначених ліків. Варто уникати навантажень, що різко підвищують тиск: підіймання дуже важкого, виснажливої фізичної праці, перенапруження під час спорту.

Є симптоми, які не можна ігнорувати. Якщо вони з'явилися раптово, це може бути ознакою ускладнення:

• Раптовий громовий головний біль: найсильніший у житті, досягає максимуму за лічені секунди. Одразу телефонуйте 103 і не їдьте до лікарні самі^[10].
• Раптове запаморочення або різка слабкість: ознака порушення кровообігу або крововиливу.
• Сильний біль у грудях, животі чи спині: незвичний за силою або новий за відчуттями.
• Раптова втрата свідомості, утруднене дихання, бліда чи сіра шкіра: потребує негайного виклику швидкої^[3].
• Пульсівне ущільнення під шкірою: зазвичай у животі або під коліном, потребує дообстеження.

При таких ознаках панікувати не треба, але й чекати теж: допомога потрібна якнайшвидше.