Що таке аневризма: типи, симптоми, ризики та лікування

Аневризма — це ослаблена ділянка артерії, яка роздувається під тиском крові, мов повітряна кулька. Часто вона не дає про себе знати, але її розрив може стати фатальним.

Уявіть собі артерію, яка з часом втрачає міцність. На певній ділянці вона починає випинатися назовні під тиском крові — саме так виникає аневризма. Вона може формуватися роками без жодних симптомів, не викликаючи підозр. Іноді її виявляють випадково під час обстеження з інших причин. Але коли така артерія розривається, рахунок іде вже на хвилини. 

Що таке аневризма

Аневризма — це випинання стінки артерії, що виникає через її ослаблення. Артерії — це судини, які переносять кров, збагачену киснем, від серця до тканин по всьому тілу. Якщо певна ділянка артерії втрачає свою еластичність або пошкоджується, тиск крові починає поступово розширювати її стінку. Внаслідок цього формується характерне випинання, яке й називають аневризмою.

Цей процес можна порівняти з надутим шариком — поки стінки витримують тиск, все здається стабільним. Але з часом ризик розриву збільшується. Найпоширеніші аневризми виникають у великих артеріях, де кров тече під високим тиском. Проте такі ураження можуть трапитися в будь-якій частині тіла — від головного мозку до судин нижніх кінцівок.

Далеко не всі аневризми викликають симптоми. Багато з них залишаються непомітними до моменту, коли стає пізно. Водночас деякі аневризми спричиняють неприємні відчуття, здавлення сусідніх структур або можуть давати про себе знати під час зростання.

Є кілька важливих особливостей, які допомагають краще зрозуміти природу аневризми:

• Ослаблення судинної стінки: результат змін у структурі тканин артерії, пов’язаних із віком, тиском або хворобами.
• Розширення під дією тиску крові: поступове або раптове збільшення розміру ураженої ділянки.
• Безсимптомний перебіг: більшість аневризм не викликають відчуттів до моменту ускладнення.
• Потенційна загроза життю: розрив аневризми призводить до внутрішньої кровотечі, яка часто є смертельно небезпечною.

Види аневризм

Аневризми можуть виникати практично в будь-якій артерії людського тіла. Їх класифікують залежно від локалізації, оскільки саме місце формування визначає перебіг, симптоми та можливі наслідки. Найчастіше діагностують аневризми аорти, але не менш важливими є ураження судин мозку чи периферичних артерій.

Аневризми аорти

Аорта — це головна артерія, яка відходить від серця та постачає кров до всіх органів. Аневризми тут поділяють залежно від того, в якій частині судини вони виникають.

• Абдомінальна аортальна аневризма (AAA): формується в ділянці, де аорта проходить через черевну порожнину. Це найпоширеніший тип аневризми.
• Грудна аортальна аневризма: виникає у верхній частині аорти, в ділянці грудної клітки. Такий варіант трапляється рідше, але може бути не менш небезпечним.

Аневризми головного мозку

Церебральні аневризми виникають у судинах, що живлять мозок. Найчастіше вражаються артерії в основі мозку, зокрема середня мозкова артерія. Найбільш поширена форма — сакулярна або «ягідна» аневризма. Вона виглядає як невеликий мішечок, що прикріплений до артерії тонкою шийкою, і нагадує ягоду, яка звисає з гілки.

Периферичні аневризми

Ураження артерій, що постачають кров до кінцівок, органів або шиї, хоч і зустрічаються рідше, можуть мати тяжкі наслідки. Часто такі аневризми проявляються як пульсуючі утворення або викликають біль у відповідній ділянці.

• Каротидна аневризма: формується у внутрішніх або зовнішніх сонних артеріях, що живлять мозок, обличчя та шию. Вкрай рідкісна.
• Підколінна аневризма: виникає в артерії за коліном. Може бути помітною на дотик як пульсуюча маса.
• Мезентеріальна аневризма: уражає артерії, які забезпечують кровопостачання кишечника. Небезпечна ризиком ішемії кишківника.
• Селезінкова аневризма: розвивається в артерії, що постачає кров до селезінки. Частіше діагностується у жінок і має високий ризик розриву при вагітності.

Поширеність і фактори ризику

Аневризми трапляються частіше, ніж може здаватися. Частина з них залишається невиявленою, особливо якщо не спричиняє симптомів. Дані свідчать, що не всі типи аневризм мають однакову поширеність: деякі зустрічаються переважно в чоловіків, інші — частіше у жінок. Крім того, існує вікова та навіть расова залежність ризиків.

Поширеність

Аневризми мозку зустрічаються у 2–5% людей без симптомів. У чверті випадків таких пацієнтів виявляють одразу декілька аневризм. Найчастіше їх діагностують у дорослих, але іноді вони трапляються і в дітей. Середній вік постановки діагнозу — близько 50 років. Більшість церебральних аневризм не розриваються.

Аортальні аневризми з віком зустрічаються все частіше. Абдомінальні аортальні аневризми реєструються в чоловіків у 4–6 разів частіше, ніж у жінок. У віковій групі 55–64 років вони виявляються приблизно в 1% чоловіків. Із кожним десятиліттям цей показник зростає ще на 2–4%.

Фактори ризику

Аневризми не з’являються просто так. Їх розвиток пов’язаний з низкою чинників — від способу життя до спадкових особливостей. Ось основні з них:

• Чоловіча стать і вік понад 60 років: особливо для абдомінальних аневризм.
• Куріння: один із найсильніших факторів ризику для розвитку аневризм, особливо аортальних.
• Підвищений артеріальний тиск: постійний тиск на стінку артерії сприяє її ослабленню.
• Атеросклероз: накопичення бляшок у судинах порушує їхню структуру.
• Сімейна історія: наявність аневризми у близьких родичів підвищує ймовірність захворювання.
• Біла раса: статистично частіше уражаються представники цього типу популяції, але аневризми можуть виникати в людей будь-якого походження.

Симптоми та прояви

У більшості випадків аневризма довго не дає про себе знати. Людина може жити з нею роками й не підозрювати про її існування, допоки вона не почне тиснути на сусідні структури або — найгірший варіант — не розірветься. Саме тому аневризму часто виявляють випадково, під час обстеження з іншої причини.

Симптоми залежать від місця, де розташована аневризма, та її розміру. Але коли вона розривається — це невідкладна ситуація. Симптоми з’являються раптово й можуть стрімко прогресувати.

Ознаки розриву аневризми

Розрив аневризми призводить до внутрішньої кровотечі, яка здатна за лічені хвилини спричинити шок або смерть. Варто звертати увагу на такі симптоми:

• Раптова сильна біль: у голові, грудях, животі або спині, залежно від локалізації аневризми.
• Запаморочення або втрата свідомості: може бути наслідком масивної крововтрати або впливу на мозок.
• Прискорене серцебиття: реакція організму на зниження тиску та крововтрату.
• Зниження артеріального тиску: ознака шоку.
• Відчуття «втрати контролю» над тілом: особливо при крововиливі в мозок.

Симптоми без розриву

Іноді аневризма проявляється ще до ускладнень — за рахунок зростання або тиску на прилеглі структури. Важливо не ігнорувати такі ознаки:

• Пульсуюче утворення: найчастіше в животі або за коліном — видно або відчувається при пальпації.
• Біль: постійний, тупий або ниючий, з чіткою локалізацією — у животі, грудях, спині чи нозі.
• Проблеми з ковтанням або голосом: можуть виникати при грудній аневризмі через тиск на стравохід або поворотний нерв.
• Зміни зору: двоїння, розмитість — характерно для деяких мозкових аневризм.
• Головний біль: постійний або приступоподібний — особливо тривожним є новий за характером біль у потилиці чи навколо очей.

Ускладнення аневризми

Головна небезпека аневризми — це її розрив. Наслідки такого ускладнення залежать від місця, де це сталося, об’єму кровотечі та швидкості надання допомоги. Але навіть без розриву аневризма здатна викликати серйозні проблеми, якщо порушує кровообіг або стискає життєво важливі структури.

Розрив аневризми

Коли аневризма розривається, відбувається внутрішня кровотеча. У випадку з аортою — це масивна крововтрата прямо в черевну або грудну порожнину, а у випадку з мозком — субарахноїдальний крововилив, який вважається різновидом інсульту. Люди описують цей стан як «найсильніший головний біль у житті», після чого часто з’являється порушення свідомості, слабкість у кінцівках, труднощі з мовленням.

Без екстреної медичної допомоги такий стан зазвичай закінчується смертю. Навіть при вчасному лікуванні можливі серйозні наслідки — від тривалого відновлення до інвалідності.

Інші ускладнення

Навіть не розірвана аневризма може створювати додаткові ризики. У деяких випадках вона сприяє утворенню тромбів, які перешкоджають нормальному току крові або потрапляють у дрібні судини, блокуючи їх.

Ось що може статися:

• Ішемічний інсульт: якщо тромб із шийної аневризми досягає мозку й перекриває артерію.
• Інфаркт органу: закупорка судини, що живить, наприклад, нирку або кишечник.
• Стиснення нервів чи органів: зростаюча аневризма може здавлювати прилеглі структури — стравохід, нерви, легені.
• Хронічний біль: особливо при великих аневризмах, що чинять тиск на навколишні тканини.

Причини виникнення аневризми

У частини людей аневризми закладаються ще з народження, але значно частіше вони з’являються протягом життя. І хоча конкретна причина не завжди відома, науково підтверджено кілька механізмів, які ушкоджують артерії та призводять до розвитку аневризматичного розширення.

Основна роль належить змінам у структурі судинної стінки. З віком або під впливом шкідливих чинників вона втрачає еластичність, стоншується, іноді частково руйнується. Під постійним тиском крові ця ділянка роздувається, і виникає аневризма. В окремих випадках ураження може мати інфекційну природу або стати наслідком травми.

Серед основних причин і передумов розвитку аневризми:

• Атеросклероз: відкладення холестеринових бляшок в артеріях пошкоджує внутрішній шар стінки та змінює її структуру.
• Хронічна гіпертензія: тривале підвищення артеріального тиску перевантажує стінку артерії та сприяє її ослабленню.
• Спадкові фактори: наявність аневризм у близьких родичів підвищує особистий ризик.
• Післятравматичне ушкодження: удар або поранення можуть спричинити пошкодження артерії, яке згодом трансформується в аневризму.
• Інфекційні ураження: мікотичні аневризми виникають після поширення інфекції, часто при ураженні клапанів серця.

Діагностика

Оскільки аневризми часто протікають безсимптомно, їх діагностують або випадково під час візуалізаційних обстежень, або вже після появи тривожних симптомів. В обох випадках завдання лікаря — точно визначити наявність аневризми, її розміри, локалізацію та ризик розриву. Для цього використовуються сучасні методи візуалізації, що дають змогу побачити стан судин у режимі реального часу.

Якщо людина звертається зі скаргами, які можуть свідчити про наявність аневризми, лікар спочатку проводить огляд і збирає анамнез. Далі — направляє на одне з інструментальних обстежень, які здатні виявити навіть невеликі ураження.

Найчастіше використовують такі методи:

• Комп’ютерна томографія (КТ): швидкий та інформативний спосіб, особливо ефективний для виявлення аортальних і мозкових аневризм, особливо при підозрі на розрив.
• КТ- або МР-ангіографія: дає змогу оцінити форму, розмір і точне розташування аневризми за допомогою контрастної речовини.
• Ультразвукове дослідження (УЗД): застосовується для скринінгу абдомінальних або периферичних аневризм; простий і неінвазивний метод.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): використовується переважно для церебральних аневризм, дає деталізоване зображення без променевого навантаження.

Класифікація за формою

Окрім розташування, аневризми поділяють за формою. Ця характеристика має значення не лише для діагностики, а й для вибору методу лікування. Тип аневризми впливає на ймовірність її розриву, особливості хірургічного втручання та перебіг у післяопераційний період.

Перед тим як призначити лікування, лікар визначає, як саме змінена структура артерії. Для цього використовують результати КТ, МРТ або ангіографії.

Розрізняють кілька основних форм:

• Фузиформна (веретеноподібна) аневризма: артерія розширюється рівномірно по всьому колу. Такий тип частіше зустрічається в аорті й має меншу схильність до розриву, ніж мішкоподібна.
• Сакулярна (мішкоподібна) аневризма: випинання з одного боку артерії у вигляді мішечка. Це найпоширеніша форма серед мозкових аневризм. Має вузьку шийку та більш тонкі стінки, що підвищує ризик розриву.
• Мікотична аневризма: формується після інфекції, яка пошкоджує стінку артерії, зазвичай унаслідок бактеріального ендокардиту. Часто має нерівні контури та нестійку структуру.
• Псевдоаневризма (хибна аневризма): на відміну від справжньої, утворюється не всіма шарами артеріальної стінки. Це обмежене випинання, яке виникає через ушкодження внутрішнього шару судини, наприклад, після травми або пункції.

Лікування

Стратегія лікування аневризми залежить від кількох чинників — її типу, локалізації, розміру, наявності симптомів та загального стану людини. Якщо аневризма не розірвана і не створює серйозної загрози, лікування може бути консервативним. У разі ризику розриву або при вже наявній кровотечі потрібне оперативне втручання.

Мета будь-якого лікування — запобігти розриву аневризми або мінімізувати шкоду, якщо він уже стався. Підхід може включати як спостереження, так і медикаментозну підтримку або хірургію. Вибір залежить від конкретної клінічної ситуації.

Медикаментозна терапія

У випадках, коли аневризма невелика і стабільна, лікар може рекомендувати медикаментозне лікування для зниження ризиків її зростання чи розриву. Це не означає, що аневризма зникне, але такий підхід може сповільнити її прогресування.

Зазвичай призначають:

• Антигіпертензивні препарати: для зниження артеріального тиску та зменшення навантаження на стінки судин (наприклад, периндоприл, амлодипін).
• Статини: для контролю рівня холестерину та зменшення прогресування атеросклерозу (аторвастатин, розувастатин).
• Антитромботичні засоби: при церебральних аневризмах або в разі ризику утворення тромбів.

Хірургічне втручання

Якщо аневризма велика, росте або вже спричинила розрив, проводиться оперативне лікування. Сучасна хірургія пропонує кілька варіантів, і вибір залежить від локалізації ураження та анатомічних особливостей судини.

• Ендоваскулярне втручання: малоінвазивна процедура, під час якої через катетер у судину вводиться стент-графт — спеціальна трубка, що підсилює стінку артерії зсередини. Для грудної аорти це — TEVAR, а для складних випадків з гілками судин — FEVAR (фенестроване).
• Відкрите хірургічне лікування: у разі неможливості стентування. Проводиться розтин, видаляється пошкоджена ділянка судини та вшивається протез.
• Ендоваскулярне спіралеве емболізування: використовується при мозкових аневризмах. Через катетер у порожнину аневризми вводяться спіралі з платини, які блокують кровотік і зменшують ризик розриву.
• Мікросудинне кліпування: відкрита операція на мозку, під час якої металева кліпса накладається на шийку аневризми для повного припинення кровопостачання.
• Катетерна емболізація: метод перекриття ураженої ділянки із застосуванням спеціальних речовин або мікропружин. Використовується в різних зонах — від селезінкової до мезентеріальної артерії.

Прогноз

Прогноз при аневризмі залежить від багатьох факторів: типу, розміру, місця розташування, наявності симптомів та швидкості отримання допомоги у разі розриву. Найгірший сценарій — це раптовий розрив, особливо якщо він трапляється поза медичним закладом. У таких випадках летальність надзвичайно висока.

Розрив мозкової аневризми часто призводить до субарахноїдального крововиливу — це одна з найнебезпечніших форм інсульту. Навіть при негайному лікуванні можливі тривалі ускладнення, зокрема порушення руху, мови, пам’яті або когнітивних функцій. Тривала реабілітація може повернути людину до повноцінного життя, але не завжди — усе залежить від ступеня ушкодження мозкової тканини.

У випадку вчасно виявлених і контрольованих аневризм прогноз значно кращий. Люди з невеликими, стабільними аневризмами можуть жити десятки років за умови регулярного медичного нагляду та контролю супутніх факторів ризику.

Навіть після хірургічного лікування потрібне спостереження — деякі типи стентів або кліпс вимагають періодичного контролю, щоб переконатися у відсутності змін або ускладнень.

Профілактика

Запобігти появі аневризми не завжди можливо, особливо якщо вона обумовлена спадковими чи вродженими особливостями. Проте більшість факторів ризику піддаються впливу — і саме на них слід звернути увагу, щоб зменшити ймовірність розвитку аневризматичних змін або стримати прогресування вже виявленої патології.

Профілактика полягає не в якихось складних діях, а в систематичному дотриманні звичних і зрозумілих принципів здорового способу життя. Ось на що варто орієнтуватися:

• Контроль артеріального тиску: регулярні вимірювання, прийом призначених препаратів, уникнення стресів і надмірного вживання солі.
• Збалансоване харчування: раціон із мінімумом насичених жирів і трансжирів, достатньою кількістю клітковини, овочів і продуктів, багатих на калій та омега-3.
• Фізична активність: помірні регулярні навантаження, такі як ходьба, плавання або їзда на велосипеді, покращують еластичність судин.
• Відмова від куріння: один із ключових кроків у зниженні ризику аневризм і серцево-судинних ускладнень загалом.
• Моніторинг рівня холестерину і цукру: контроль ліпідного профілю та глікемії дозволяє уникнути атеросклеротичних уражень судин.
• Планові обстеження: особливо після 50 років або при наявності родинного анамнезу — УЗД, КТ або МР-ангіографія за рекомендацією лікаря.

Життя з аневризмою

Діагноз «аневризма» не завжди означає негайну операцію чи постійну загрозу життю. Багато людей живуть роками з невеликими, стабільними аневризмами — за умови регулярного контролю та виконання рекомендацій. Головне — розуміти свій стан, знати потенційні ознаки ускладнень і вчасно реагувати на зміни.

У деяких випадках лікарі рекомендують просто спостерігати за аневризмою. Це не пасивне очікування, а активний процес, що передбачає планові обстеження, підтримку здорового способу життя та прийом призначених препаратів. Також важливо уникати навантажень, які різко підвищують тиск — важка фізична праця, сильний стрес, перевантаження під час спорту.

Є певні симптоми, які не можна ігнорувати. Якщо вони з’явилися раптово, це може бути ознакою ускладнення:

• Світловідчуття або різка слабкість: ознака порушення кровообігу або крововиливу.
• Сильний головний біль, біль у грудях або животі: нехарактерний за інтенсивністю або новий за відчуттями.
• Раптова втрата свідомості: потребує негайної медичної допомоги.
• Пульсуюче ущільнення під шкірою: зазвичай у черевній або підколінній ділянці — потребує дообстеження.

Такі сигнали — не привід для паніки, але й не той випадок, коли варто чекати. При появі подібних ознак слід якнайшвидше звернутись по допомогу.

Артеріальний тиск: що означають числа

Дослідження: піднімання сходами зміцнює серце

Дослідження: Статичні вправи ефективніше знижують тиск