Що таке диплопія і чому виникає двоїння в очах

Бачити два зображення там, де має бути одне — відчуття дивне й тривожне. Диплопія, або двоїння в очах, може бути нешкідливим ефектом перевтоми, а може — сигналом серйозного порушення.

Порушення зору рідко минають непомітно, особливо якщо вони з’являються раптово. Диплопія змінює спосіб, у який ми сприймаємо простір, ускладнює пересування, роботу, спілкування. Людина буквально не може довіряти своїм очам. І хоча в багатьох випадках це явище не потребує складного лікування, ігнорувати його не можна. Найменша зміна у візуальному сприйнятті — це вже вагомий привід зупинитися і придивитися уважніше.

Що таке диплопія

Диплопія — це стан, при якому одна і та ж точка в просторі сприймається як два окремі зображення. Це може відбуватись у будь-якій площині — горизонтальній, вертикальній або навіть по діагоналі. Двоїння може виникати постійно або з’являтися час від часу, зачіпати одне око або обидва. Та найперше, що відчуває людина, — це втрата чіткості та орієнтації.

Щоразу, коли мозок отримує від очей суперечливу інформацію, виникає відчуття, що картинка роздвоюється. Це дезорієнтує, особливо під час руху, читання чи кермування. У побуті диплопія може бути не менш обмежувальною, ніж повна втрата гостроти зору. Підвищений ризик падінь, нездатність правильно визначити відстань до предметів — усе це може бути результатом цього стану.

У здорової людини очі працюють синхронно, як одна система. Якщо порушується ця узгодженість — через м’язи, нерви або інші структури — виникає диплопія. Причин багато, і про частину з них не здогадуєшся, поки проблема не проявиться в повному обсязі.

Типи диплопії

У клінічній практиці диплопію поділяють на два основні типи: монокулярну та бінокулярну. Відрізнити їх можна без складних досліджень — достатньо прикрити одне око та поспостерігати за змінами.

Монокулярна диплопія

Монокулярна диплопія не зникає, якщо одне око закрити. Зображення можуть накладатися, мати вигляд тіні або зсуву. Найчастіше причиною є структурні зміни в самому оці — проблеми з рогівкою, кришталиком або сітківкою. Також можливий вплив невдалих або старих оптичних засобів — наприклад, неправильно підібраних окулярів чи контактних лінз.

Це найменш загрозлива форма диплопії, але вона все одно потребує уваги. Іноді навіть незначні викривлення рогівки або початкова стадія катаракти можуть дати саме такий ефект.

Бінокулярна диплопія

Бінокулярна диплопія зникає, якщо одне око закрити. Це вказує на порушення в узгодженій роботі обох очей — тобто проблема не в самих очах, а в механізмах, які координують їхні рухи. Можуть бути задіяні очні м’язи, нервові волокна, мозкові структури.

Цей тип диплопії частіше свідчить про складніші порушення і потребує розширеного обстеження. У деяких випадках вона супроводжує розсіяний склероз, ураження черепно-мозкових нервів або наслідки черепно-мозкової травми.

Горизонтальна та вертикальна диплопія

Окрім поділу за причинами, диплопія відрізняється і за тим, як саме двоїться зображення в полі зору. Цей аспект має практичне значення під час діагностики, оскільки напрям роздвоєння підказує, які саме м’язи або нерви можуть бути залучені в патологічний процес.

Горизонтальна диплопія

Горизонтальна диплопія — це стан, коли об’єкти бачаться подвоєними по горизонталі, ніби одне зображення знаходиться збоку від іншого. Найчастіше такий тип виникає при ураженнях латерального або медіального прямого м’яза ока, а також при порушенні роботи відвідного нерва (VI пара черепно-мозкових нервів).

Вертикальна диплопія

Вертикальна диплопія проявляється як бачення одного об’єкта над іншим. Цей тип зазвичай пов'язаний з порушенням функції верхнього або нижнього прямого м’яза, або косих м’язів ока. Може бути наслідком ураження блокового нерва (IV пара) або травм орбіти.

Діагональна диплопія

Окрім чіткої вертикальної чи горизонтальної орієнтації, іноді спостерігається діагональна диплопія — зміщення зображень по обох осях. Такий варіант найчастіше свідчить про комбіноване ураження кількох м’язів або порушення центральної координації погляду.

Симптоми диплопії

Двоїння в очах — це симптом, який важко проігнорувати. Але він рідко приходить один. Диплопія часто супроводжується іншими проявами, які допомагають уточнити її природу. Особливо важливо звертати увагу на додаткові відчуття, якщо двоїння виникло раптово або супроводжується змінами загального стану.

Залежно від причини, до основного симптому можуть приєднуватися:

• Головний біль: з’являється через перенапруження очей або супутній неврологічний процес.
• Нудота: порушення вестибулярної системи або дезорієнтація через змінене зорове сприйняття.
• Запаморочення: мозок не може поєднати дві розбіжні картинки в єдину, виникає втрата просторової орієнтації.
• Біль в очах: особливо під час руху очними яблуками або при намаганні сфокусувати погляд.
• Втома та труднощі з концентрацією: постійне коригування зору змушує мозок працювати інтенсивніше, викликаючи швидке виснаження.

Не обов’язково всі ці симптоми будуть присутні одночасно. Проте навіть поодинокі з них, у поєднанні з двоїнням, є аргументом для термінового візиту до офтальмолога або невролога.

Причини диплопії

Диплопія — це не самостійне захворювання, а симптом, який може мати різне походження. Щоб зрозуміти, звідки береться роздвоєння зору, важливо спершу визначити його тип. Причини монокулярної та бінокулярної диплопії різні, і це визначає підхід до діагностики та лікування.

Причини монокулярної диплопії

Монокулярна форма виникає через зміни в одному оці. Вона не зникає, якщо друге око закрити. Часто має механічну або оптичну природу.

• Астигматизм: викривлення рогівки, при якому світлові промені фокусуються в різних точках.
• Короткозорість (міопія) або далекозорість (гіперметропія): можуть спричиняти нечітке або подвоєне зображення при неправильній корекції.
• Катаракта: помутніння кришталика, що розсіює світло і створює ефект "тіні".
• Кератоконус: деформація рогівки, яка порушує оптичну геометрію.
• Синдром сухого ока: нестабільність слізної плівки призводить до зміненої рефракції.
• Неправильно підібрані окуляри або лінзи: особливо при великих діоптрійних різницях між очима.

Причини бінокулярної диплопії

Бінокулярна диплопія зникає, коли одне око закривають. Вона пов’язана з порушенням синхронної роботи обох очей і вимагає глибшого аналізу.

• Косоокість (страбізм): неправильне вирівнювання очей, при якому погляд спрямований у різні точки. Часто проявляється в дитинстві, але в дорослих викликає помітне двоїння.
• Ураження черепно-мозкових нервів (III, IV, VI пари): порушують координацію очних м’язів, зокрема прямого та косого руху очей.
• Міастенія: аутоімунне захворювання, яке викликає втомлюваність м’язів. Симптоми часто посилюються ввечері.
• Розсіяний склероз: ураження нервових волокон, що перешкоджає нормальній передачі сигналів до м’язів очей.
• Інсульт або мікроінсульт: порушення кровопостачання структур мозку, що відповідають за контроль руху очей.
• Цукровий діабет: особливо у разі ураження зорового нерва або діабетичної нейропатії.
• Пухлини, травми черепа: можуть стискати нерви або м’язи, порушуючи симетрію руху очей.
• Захворювання щитоподібної залози (тиреоїдна офтальмопатія): викликає випинання очей (екзофтальм) і набряк очних м’язів.
• Авітаміноз, зокрема дефіцит вітаміну B1: провокує ураження нервової системи, включно з координацією зору.

Діагностика диплопії

Двоїння в очах — це не самостійне захворювання, а симптом, який вимагає уважного аналізу. Якісна діагностика має на меті визначити не лише тип диплопії, а й джерело порушення: оптичне, м’язове, неврологічне чи центральне. Щоб розібратись у причинах, лікар проводить комплексну оцінку зору, м’язової координації, а в деяких випадках — і роботи головного мозку.

Клінічне обстеження

Перший етап — це консультація офтальмолога або невролога. Огляд починається з аналізу скарг та базових функцій зору.

• Візометрія: оцінка гостроти зору з кожного ока окремо. Дозволяє виявити супутню рефракційну помилку або недокориговану короткозорість, далекозорість чи астигматизм.
• Тест з прикриттям: допомагає виявити приховану або явну косоокість. Пацієнта просять зафіксувати погляд на об’єкті, а лікар по черзі прикриває очі — так оцінюється компенсаторний рух.
• Альтернативний тест прикриття: використовується для виявлення мікрострабізму або латентних девіацій, які не видно неозброєним оком.
• Тест із призмами: дозволяє виміряти кут диплопії та зсув зображень. Важливий для підбору корекції при бінокулярних порушеннях.
• Оцінка рухів очей у шести напрямках погляду: за допомогою ліхтарика або ручки лікар перевіряє, як очі рухаються вправо, вліво, вгору, вниз та по діагоналі. Це дозволяє виявити обмеження, характерні для ураження конкретного м’яза або нерва.

Ці прості на вигляд тести насправді є ключовими у диференціальній діагностиці. Вони дозволяють розрізнити функціональні, анатомічні та неврологічні причини ще до призначення інструментальних досліджень.

Об’єктивні дослідження

Якщо клінічного огляду недостатньо або є підозра на патологію нервової системи, призначаються додаткові обстеження.

• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): необхідна при підозрі на розсіяний склероз, пухлини, запалення або ішемічні зміни. Особливо цінна при поступово прогресуючій диплопії без очевидних причин.
• Комп’ютерна томографія (КТ): актуальна після травм — наприклад, ударів у ділянку орбіти або черепно-мозкових ушкоджень. Дозволяє виявити переломи, зміщення м’язів чи інородні тіла.
• Аналізи крові: включають тести на цукор (глікемія), гормони щитоподібної залози (TSH, T4), рівень вітаміну B1, маркери запалення (CRP, лейкоцити) або аутоімунні показники (наприклад, антитіла при міастенії).
• Електроміографія очних м’язів: застосовується при підозрі на порушення нервово-м’язової передачі — наприклад, при міастенії.

Спеціалізовані тести

У деяких клініках також використовують вузькоспеціалізовані методи:

• Оцінка злиття зображень: пацієнт дивиться крізь спеціальні фільтри або призми, і лікар оцінює здатність мозку об’єднувати два зображення в одне. Порушення цієї функції підтверджує бінокулярну диплопію.
• Тест з червоним склом: один об’єктив забарвлений у червоний колір. Якщо пацієнт бачить червоне та біле зображення окремо — диплопія підтверджується.
• Гесс-тест: графічна оцінка рухів очей, яка виявляє, який м’яз ослаблений або надмірно активний. Результати фіксуються на спеціальній сітці.

Загальна мета діагностики — не лише підтвердити наявність диплопії, а й виявити її джерело. У деяких випадках причина очевидна вже після огляду, в інших — потрібно пройти повний маршрут між офтальмологом, неврологом, ендокринологом і навіть отоларингологом. Лише після цього можна обрати правильну тактику лікування.

Лікування диплопії

Схема лікування двоїння в очах залежить виключно від причини. Диплопія — це симптом, а не хвороба, тому основна мета терапії — усунути або компенсувати джерело порушення. В одних випадках достатньо нових окулярів, в інших — потрібне хірургічне втручання, корекція гормонального фону або навіть лікування центральної нервової системи.

Оптична та консервативна корекція

Якщо причина диплопії криється в оптичних або механічних змінах в оці, підхід буде офтальмологічний:

• Оновлення рецепта на окуляри або контактні лінзи: при недокоригованій міопії, астигматизмі чи гіперметропії.
• Спеціальні призматичні лінзи: використовуються при незначному зсуві зображень, зокрема при латентному страбізмі або після перенесених неврологічних подій.
• Заклеювання одного ока (оклюзія): тимчасове рішення, яке дозволяє усунути дискомфорт від двоїння. Використовується, наприклад, при паралітичній косоокості до моменту стабілізації.

У деяких випадках допомагає вправляння рухів очей — спеціальні вправи для тренування акомодації та координації (ортоптична терапія). Вони призначаються тільки після підтвердження, що не йдеться про активний неврологічний процес.

Лікування основного захворювання

Коли причиною є системне або неврологічне порушення, головне — усунути першопричину. У таких випадках працюють кілька фахівців разом: офтальмолог, невролог, ендокринолог, іноді — нейрохірург.

• Міастенія: застосовуються антихолінестеразні препарати (наприклад, піридостигміну бромід) та імуносупресори — лише за призначенням лікаря.
• Тиреоїдна офтальмопатія: вимагає стабілізації гормонального профілю та протизапальної терапії. При значному екзофтальмі — можлива хірургія.
• Розсіяний склероз: проводиться імуномодулююче лікування, іноді пульс-терапія стероїдами у разі загострень.
• Інсульт або черепно-мозкова травма: реабілітаційна та медикаментозна терапія з акцентом на відновлення функцій черепно-мозкових нервів.
• Цукровий діабет: контроль глікемії, при потребі — лікування діабетичної невропатії.

Якщо причина — пухлина, інфекція або запальний процес у мозкових структурах, план лікування формується індивідуально після нейровізуалізації та консиліуму.

Хірургічне втручання

Оперативне лікування застосовується у випадках, коли інші методи неефективні або коли м’язові/анатомічні зміни незворотні. Основні показання:

• Косоокість: проводиться хірургічна корекція положення очних м’язів з метою відновлення симетрії погляду.
• Катаракта: видалення помутнілого кришталика з імплантацією штучного — часто повністю усуває монокулярну диплопію.
• Орбітальні травми: репозиція кісткових фрагментів або декомпресія при защемленні м’язів.

Хірургія не завжди є першим варіантом. Вона розглядається тоді, коли стабільність стану дозволяє точно спрогнозувати ефект від втручання.

Прогноз і повсякденне життя з диплопією

Якщо диплопія виникає раптово, це завжди викликає занепокоєння. Але не кожен випадок є хронічним або небезпечним. У деяких людей двоїння минає самостійно або після незначної корекції. В інших ситуаціях симптом триває довго або з’являється періодично.

Більшість випадків монокулярної диплопії мають добрий прогноз, особливо якщо їх спричиняє порушення рефракції, сухість очей чи катаракта. Правильне лікування або заміна лінзи повертає повноцінне зорове сприйняття.

Бінокулярна диплопія більш складна в прогнозі, бо її причина часто пов’язана з порушенням координації м’язів чи з нервовими ураженнями. Але навіть у таких випадках сучасні методи лікування дозволяють досягти або повного відновлення, або стійкої компенсації симптомів.

Людям із диплопією іноді доводиться змінювати звички. Поки симптом не усунено повністю, не рекомендується:

• Керувати автомобілем: двоїння порушує глибину зору й здатність орієнтуватися на дорозі.
• Працювати на висоті або з точними механізмами: навіть короткочасна дезорієнтація може мати наслідки.
• Читати або працювати з екранами без перерв: симптоми можуть посилюватися при зоровому перенапруженні.

З часом, після початку лікування, зір або стабілізується, або пацієнт адаптується за допомогою компенсаторних стратегій: наприклад, головного повороту, заклеювання ока чи спеціальних лінз.

У важчих випадках — після інсультів, при розсіяному склерозі чи прогресуючій невропатії — двоїння може стати хронічним. Але навіть у цих обставинах важливо підбирати оптимальні засоби для зменшення симптомів і збереження якості життя.

Неоваскулярна макулодистрофія: що потрібно знати

Макулодистрофія: симптоми, причини, діагностика та лікування

Синдром сухого ока: причини, симптоми, лікування