Що таке електроліти

Слово «електроліти» часто бачимо на етикетках спортивних напоїв, але воно стосується не лише тренувань. Без цих заряджених частинок нерви не передавали б сигнали, м’язи не скорочувалися б, а вода не розподілялася б між кров’ю та клітинами.

Водночас слабкість, судоми чи головний біль самі по собі не доводять нестачу електролітів. Надлишок буває не менш небезпечним, а визначити конкретне порушення можна лише за аналізами та клінічною ситуацією.

Що таке електроліти

Електроліти — це речовини, які в рідині розпадаються на електрично заряджені частинки — іони. Позитивно заряджені іони називають катіонами, негативно заряджені — аніонами. У крові, сечі, травних соках і тканинах вони допомагають підтримувати водний та кислотно-лужний баланс, роботу нервів і м’язів^[1].

Коли говорять про електроліти в медицині, найчастіше мають на увазі натрій, калій, хлорид і бікарбонат, а також кальцій, магній і фосфат. Нирки разом із гормональними системами утримують їхні концентрації у вузьких межах. Значення «норми» залежать від лабораторії, віку, методу вимірювання та стану людини, тому один універсальний перелік цифр без бланка аналізу може ввести в оману.

Навіщо вони потрібні організму

• Нервові сигнали. Рух натрію, калію, кальцію та хлориду крізь клітинні мембрани створює електричні імпульси.
• Скорочення м’язів. Кальцій запускає скорочення, а магній і калій беруть участь у регуляції збудження та розслаблення, зокрема в серцевому м’язі.
• Розподіл води. Натрій переважає поза клітинами, калій — усередині; їхні концентрації впливають на рух води між цими просторами.
• Кислотно-лужна рівновага. Бікарбонат, хлорид і фосфат входять до систем, які допомагають утримувати pH крові в безпечному діапазоні.
• Кістки та обмін речовин. Кальцій і фосфат утворюють мінеральну основу кісток, а магній потрібний багатьом ферментам.

Це не означає, що більше електролітів — краще. Для клітин важлива концентрація, а не максимальна кількість. Саме тому і дефіцит, і надлишок можуть порушити роботу серця, мозку чи м’язів.

Читайте:

Основи здорового харчування

Здорове харчування — це не список заборонених продуктів. Що саме потрібно організму, які орієнтири дають ВОО...

Яку роль має кожний електроліт

• Натрій. Основний катіон позаклітинної рідини; впливає на її об’єм, тиск і передачу нервових сигналів. Рівень натрію в крові відображає насамперед співвідношення натрію та води, а не просто кількість солі в раціоні.
• Калій. Основний внутрішньоклітинний катіон; потрібний для мембранного потенціалу, скорочення м’язів і нормального серцевого ритму. Навіть невеликі зміни концентрації в крові можуть бути клінічно важливими^[2].
• Кальцій. Потрібний не лише кісткам і зубам, а й згортанню крові, вивільненню гормонів, нервовій провідності та м’язовому скороченню.
• Магній. Бере участь у роботі сотень ферментних систем, енергетичному обміні, перенесенні кальцію й калію крізь мембрани та підтриманні ритму серця^[3].
• Хлорид. Головний позаклітинний аніон; разом із натрієм підтримує об’єм рідини, а також входить до складу соляної кислоти шлунка.
• Бікарбонат. Один із головних буферів крові. Його показник допомагає оцінити кислотно-лужний стан, але не є «харчовою нормою», яку треба самостійно поповнювати.
• Фосфат. Потрібний кісткам, молекулам енергії та клітинним мембранам. Його баланс тісно пов’язаний із кальцієм, вітаміном D і роботою нирок.

Чому виникає дисбаланс

Здорові нирки зазвичай пристосовують виведення води й мінералів до того, скільки людина отримала з їжею та напоями. Проблема частіше виникає не через один «неправильний» продукт, а через значні втрати рідини, захворювання або ліки.

• Втрати через травний тракт. Тривалі діарея і блювання забирають воду, натрій, хлорид і калій; характер зміни залежить від обсягу втрат та того, чим людина їх відшкодовує.
• Сильне потовиділення. Разом із потом втрачається переважно натрій і хлорид, але склад поту та швидкість втрат дуже різняться між людьми.
• Хвороби нирок. Коли нирки гірше виводять калій, фосфат або магній, їхній рівень може підвищитися. Діаліз і деякі канальцеві порушення, навпаки, здатні спричиняти дефіцити.
• Хвороби серця, печінки та гормональної системи. Вони можуть змінювати об’єм рідини, дію вазопресину, альдостерону або паратгормону й тим самим порушувати концентрації електролітів.
• Ліки. Діуретики, проносні, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину, калійзберігальні препарати, антациди та інші засоби можуть змінювати рівні різних електролітів.
• Надмірне пиття. Великий об’єм рідини за короткий час іноді розводить натрій у крові. Це особливо небезпечно під час тривалих навантажень або коли нирки не можуть швидко вивести воду.
• Недостатнє надходження. Сам раціон рідко спричиняє гостре тяжке порушення, але тривале недоїдання, розлади всмоктування, алкоголізм або дуже обмежувальні дієти можуть зробити внесок.

Читайте:

Діарея: причини, лікування і коли звертатися до лікаря

Діарея найчастіше минає сама за кілька днів, але через зневоднення може бути небезпечною, особливо для дітей ...

Які симптоми можливі

Легке відхилення може не мати жодних проявів. Симптоми залежать від конкретного електроліту, швидкості зміни та загального стану, а не від одного універсального «синдрому дефіциту». Можливі нудота, слабкість, м’язові спазми, поколювання, сплутаність свідомості, судоми або аритмія. Ті самі скарги трапляються при багатьох інших станах, тому за ними не можна вибрати добавку.

Небезпечні зміни калію іноді взагалі не дають ранніх симптомів і виявляються в аналізі або на ЕКГ. Гіпонатріємія може проявлятися від нудоти й головного болю до сплутаності та судом, особливо якщо натрій упав швидко. При значному порушенні кальцію можливі м’язові спазми, оніміння, зміни свідомості чи серцевого ритму.

Негайна допомога потрібна, якщо після блювання, діареї, спеки, фізичного навантаження або прийому ліків з’явилися непритомність, судоми, виражена сплутаність, задишка, біль у грудях, сильна слабкість чи нерівне серцебиття. Самостійне лікування «електролітами» не повинно затримувати звернення.

Як перевіряють електроліти

Починають з аналізу крові. Електролітна або біохімічна панель зазвичай містить натрій, калій, хлорид і бікарбонат; кальцій, магній і фосфат можуть визначати окремо. Лікар також оцінює креатинін і функцію нирок, глюкозу, ліки, артеріальний тиск, набряки та ознаки втрати або надлишку рідини.

За потреби роблять ЕКГ, вимірюють осмоляльність крові й сечі, електроліти в сечі, кислотно-лужні показники або гормони. Наприклад, концентрація натрію в сечі та осмоляльність допомагають розрізнити причини гіпонатріємії, але їх не трактують окремо від стану людини. Аніонний проміжок — розрахунковий показник для оцінки окремих кислотно-лужних порушень, а не тест на «загальну кількість електролітів».

Результат калію інколи буває хибно високим через руйнування клітин крові в пробірці, тривале стискання кулака або техніку забору. Якщо показник не відповідає самопочуттю та іншим даним, лабораторія або лікар можуть попросити повторити аналіз.

Де взяти електроліти з їжі

Більшість здорових людей отримує їх зі звичайного різноманітного раціону. Натрій і хлорид надходять переважно із солі та готових продуктів; калій — з бобових, картоплі, овочів, фруктів і молочних продуктів; кальцій — із молочних та збагачених продуктів, риби з їстівними кістками й деякої зелені; магній — з горіхів, насіння, бобових, цільного зерна та зелених листових овочів.

Порошок або таблетка не є «страховкою» від будь-якої слабкості. Особливо обережно з калієвими добавками та замінниками солі мають бути люди з хронічною хворобою нирок і ті, хто приймає інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину чи калійзберігальні діуретики: навіть звична доза може сприяти гіперкаліємії^[4].

Коли потрібен розчин для регідратації

При значній діареї або блюванні звичайна вода відшкодовує рідину, але не всі втрати солей. Аптечний оральний регідратаційний розчин містить вивірене співвідношення глюкози й електролітів: глюкоза допомагає кишківнику всмоктувати натрій, а разом із ним — воду. Стандартний розчин зі зниженою осмолярністю містить 75 ммоль/л натрію і 75 ммоль/л глюкози^[5].

Спортивний напій, сік або солодка газована вода не рівнозначні аптечному розчину для лікування зневоднення при діареї: в них інші концентрації цукру й солей. Порошок треба розводити точно в об’ємі води, указаному в інструкції; концентрованіший розчин може погіршити ситуацію. Якщо людина не може пити, стає млявою, майже не мочиться, має кров у випорожненнях або ознаки тяжкого зневоднення, потрібна медична оцінка.

Чи потрібні електроліти під час тренування

Для більшості занять тривалістю менш як годину достатньо води та звичайної їжі. Під час довгого інтенсивного навантаження, у спеку, при великій швидкості потовиділення або короткому відновленні між сесіями напій із вуглеводами та електролітами може бути корисним. Універсальної дози немає: швидкість потіння у дорослих і концентрація натрію в поті різняться в рази.

Пити «про запас» небезпечно. Надлишок навіть спортивного напою може спричинити гіпонатріємію, якщо людина отримує більше рідини, ніж втрачає. Позиційна заява для фізично активних людей радить індивідуалізувати пиття, не набирати масу під час навантаження та не приймати натрій понад власні втрати^[6].

Проста практична оцінка для повторюваних тренувань — зважитися до і після заняття в подібному одязі, врахувавши випиту рідину та сечовипускання. Але спортсменам із хворобами нирок, серця, порушеннями тиску або попереднім епізодом гіпонатріємії план пиття краще погодити з лікарем.

Читайте:

Тренування в спеку: як не перегрітися

Тренування в спеку: як висока температура й вологість впливають на організм під час навантаження, коли спорт ...

Чи є сенс у «натуральних електролітах»

Кокосова вода, розсіл, мінеральна вода й домашні напої містять різні кількості солей та цукру, але склад не стандартизований. Вони можуть бути звичайною частиною харчування, проте не замінюють аптечний регідратаційний розчин при значних кишкових втратах і не лікують лабораторно підтверджений дисбаланс.

Не намагайтеся коригувати аналізи великими дозами солі, калію, магнію чи соди. Причиною може бути не нестача в їжі, а порушення роботи нирок, гормонів, дія ліків або надлишок води. Обговоріть добавки з лікарем і не припиняйте призначене лікування самостійно.