Потилична невралгія

Різкий «електричний» простріл починається біля основи черепа й за секунди проходить угору по шкірі голови. Інколи боляче навіть торкнутися волосся або спертися потилицею на подушку. Такий опис схожий на потиличну невралгію, але одного місця болю для діагнозу недостатньо.

У потилиці можуть відчуватися мігрень, головний біль напруги та біль, що походить від суглобів або м’язів шиї. Вони лікуються по-різному, тому важливі характер нападу, огляд і, за потреби, діагностична блокада.

Як відчувається потилична невралгія

Потиличні нерви передають чутливість від задньої частини голови. Найчастіше йдеться про великий потиличний нерв, рідше про малий або третій. Коли один із них подразнений, біль іде смугою від верхньої частини шиї до тімені, ділянки за вухом, а іноді до лоба чи ока.

Міжнародна класифікація головного болю описує напади як сильні, стріляючі, колючі або гострі. Вони повторюються пароксизмами тривалістю від кількох секунд до кількох хвилин. У тій самій зоні бувають поколювання, зниження чутливості або алодинія, коли звичайний дотик до шкіри чи волосся стає болючим. Над нервом часто є болісна точка^[1].

• Біль може бути однобічним або двобічним. Частіше він починається з одного боку, але згодом може охопити обидва.
• Між прострілами може лишатися тупий фон. Проте постійний ниючий біль без коротких гострих нападів змушує шукати іншу або додаткову причину.
• Рух чи натискання можуть провокувати напад. Поворот шиї, розчісування, тугий головний убір або подушка іноді запускають біль, але це не є окремим діагностичним тестом.

Читайте:

Головний біль: причини, види, методи лікування

Головний біль може бути легким дискомфортом, а може сигналізувати про серйозну проблему зі здоров'ям. Деякі в...

Чому біль може віддавати в око

Здається дивним, що нерви потилиці спричиняють біль попереду голови. У стовбурі мозку сигнали від верхніх шийних нервів і трійчастого нерва сходяться в спільній системі обробки. Через це мозок може «проєктувати» потиличний імпульс у лобно-очну ділянку. Такий маршрут передбачений критеріями ICHD-3 і сам по собі не означає хворобу ока.

Водночас біль навколо ока, порушення зору, почервоніння або слабкість м’язів ока не варто автоматично списувати на невралгію. Лікар має виключити інші види головного болю, очні й неврологічні причини.

Звідки береться подразнення нерва

Чітку причину знаходять не завжди. Нерв може стискатися або подразнюватися там, де проходить між м’язами й фасціями потилиці. Напружені м’язи здатні підтримувати біль, однак популярна формула «усе через неправильну поставу» надто спрощує проблему.

• Травма шиї або потилиці. Симптоми іноді починаються після удару, різкого згинання чи розгинання шиї або операції в цій ділянці.
• Зміни у верхній частині шийного відділу. Шийний спондильоз, ураження суглобів, рідше пухлина, кіста чи судинна аномалія можуть створювати структурну причину.
• М’язове перенапруження. Воно може посилювати чутливість і обмежувати рухи, особливо коли одночасно болить шия. Проте біль від м’язових тригерних точок не тотожний невралгії.
• Запальні або системні хвороби. Подагра, васкуліт, інфекція та інші стани описані як рідкі вторинні причини. Їх шукають за симптомами й анамнезом, а не аналізами «про всяк випадок».

Огляд 2021 року підкреслює, що потиличну невралгію важко відрізнити від інших головних болів і що доказова база лікування досі складається переважно з невеликих досліджень^[2].

Читайте:

Болить шия: причини і лікування

Біль у шиї, або цервікалгія: як він проявляється, чому виникає, коли він може сигналізувати про серйозну хворо...

Чим невралгія відрізняється від мігрені

Мігрень частіше триває годинами, має пульсуючий характер і може супроводжуватися нудотою, світло- та звукочутливістю. Потилична невралгія дає короткі простріли вздовж нерва, болючість при натисканні й змінену чутливість шкіри. Однак ці стани можуть співіснувати, а потиличний нерв бере участь у деяких мігренозних больових шляхах.

Цервікогенний головний біль походить від структур шиї та часто залежить від її рухів. Головний біль напруги зазвичай відчувається як стискання, а не електричні удари. Кластерний біль зосереджується навколо ока й супроводжується сльозотечею, почервонінням ока або закладенням носа. Власний опис болю корисний, але самодіагностика за одним симптомом легко заводить у хибний бік.

Коротко: біль у потилиці ще не означає потиличну невралгію. Для неї характерне поєднання коротких гострих нападів, зміненої чутливості, болісності над нервом і тимчасової відповіді на місцевий анестетик.

Коли потрібна термінова допомога

Невралгія неприємна, але сама по собі зазвичай не загрожує життю. Негайної оцінки потребує інша картина:

• Раптовий найсильніший головний біль. Особливо якщо він досяг максимуму за кілька хвилин.
• Нові неврологічні симптоми. Слабкість або оніміння кінцівки, перекошення обличчя, порушення мовлення, координації, свідомості чи зору.
• Гарячка й ригідність шиї. Поєднання головного болю з температурою, висипом, сплутаністю або різкою скутістю потребує невідкладної оцінки.
• Біль після травми. Особливо за блювання, сонливості, приймання антикоагулянтів або погіршення стану.
• Новий біль при раку чи ослабленому імунітеті. Так само не варто відкладати звернення, якщо симптом прогресує або змінив звичний характер.

Ці ознаки входять до переліку причин для додаткового обстеження або направлення при головному болю^[3].

Читайте:

Головний біль: коли небезпечно і треба до лікаря

Головний біль і його червоні прапорці: за якими ознаками треба викликати швидку, з чим іти до лікаря того ж дн...

Як встановлюють діагноз

Невролог або лікар, який працює з головним болем, уточнює напрямок поширення болю, тривалість прострілів, чутливість шкіри, травми й супутні симптоми. Під час огляду перевіряють рухливість шиї та обережно натискають уздовж виходу потиличних нервів.

За критеріями ICHD-3 біль має тимчасово зменшитися після блокади ураженого нерва місцевим анестетиком. Це важлива частина діагностики, але не абсолютний доказ: разова блокада може дати хибнопозитивний результат, а той самий нерв блокують і при інших видах головного болю. Результат оцінюють разом із клінічною картиною^[4].

МРТ або КТ не потрібні кожній людині. Їх призначають, коли є травма, нетипові симптоми, неврологічний дефіцит або підозра на структурне утворення, ураження суглобів чи іншу вторинну причину. Звичайний знімок не може сам по собі підтвердити, що джерелом болю є саме потиличний нерв.

З чого починають лікування

Спершу лікар лікує виявлену причину та підбирає найменш інвазивний спосіб контролю болю. Тепло, короткі перерви в роботі, сон без тиску на болючу ділянку й обережне повернення до руху можуть полегшувати супутнє м’язове напруження. Жорсткий шийний комір і тривале уникнення рухів без окремих показань не вважаються доведеним лікуванням.

З ліків можуть застосовувати нестероїдні протизапальні засоби, трициклічні антидепресанти, інгібітори зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну або протисудомні препарати для нейропатичного болю. Вибір залежить від інших хвороб, взаємодій та побічних ефектів; якісних випробувань саме при потиличній невралгії мало. Опіоїди не усувають причину й не є стандартним довгостроковим рішенням.

Фізична терапія може бути доречною, якщо є обмеження рухів, слабкість або вторинне м’язове напруження. Вона не повинна перетворюватися на силове «вправляння» шиї чи агресивні маніпуляції через біль. Сучасний огляд включає навчання, самодопомогу, ліки, фізичну терапію та TENS до консервативних варіантів, але визнає обмеженість доказів^[5].

Що дають блокади й інші процедури

Блокада місцевим анестетиком може одночасно підтримати діагноз і на певний час зменшити біль. Іноді додають кортикостероїд, але його додаткова користь і оптимальна схема не визначені. Полегшення може тривати довше за дію самого анестетика, однак результат у кожної людини різний. Можливі біль у місці уколу, кровотеча, інфекція, запаморочення або тимчасове оніміння; процедуру має виконувати навчений фахівець.

Систематичний огляд блокад при потиличних головних болях показав зменшення болю, особливо на ранніх термінах, але об’єднав різні діагнози та невеликі дослідження. Це не дає підстав обіцяти тривале полегшення кожному пацієнтові^[6].

При стійкому болю в спеціалізованому центрі можуть обговорювати імпульсну радіочастотну терапію або ін’єкції ботулотоксину. У рандомізованому дослідженні 81 людини з потиличною невралгією або мігренню з болючістю нерва імпульсна радіочастотна терапія зменшувала середній потиличний біль більше, ніж ін’єкція стероїду; перевага зберігалася до шести місяців. Змішана група й невелика вибірка не дозволяють переносити результат на всіх^[7].

Коли розглядають операцію

Операція не є наступним автоматичним кроком після невдалої таблетки. Декомпресію, нейроліз або інші втручання розглядають лише при тяжкому підтвердженому болю, який не піддається менш інвазивним методам, і після повторної перевірки діагнозу.

Стимуляція потиличних нервів передбачає пробний етап, а потім імплантацію електродів і генератора. Оновлена настанова Конгресу нейрохірургів допускає цей метод при медикаментозно резистентній потиличній невралгії, але всі включені дослідження дали лише докази класу III, тобто без сильних рандомізованих даних^[8]. Можливі інфекція, зміщення електрода, біль у ділянці пристрою та повторна операція.

Систематичний огляд хірургічного лікування також назвав декомпресію перспективною, але наголосив на браку проспективних рандомізованих досліджень^[9]. Тому фраза «операція повністю прибирає біль» не відповідає рівню доказів.

Чи допомагають масаж і акупунктура

Обережний масаж може тимчасово розслабити м’язи, але немає надійних випробувань, які показали б, що він усуває подразнення потиличного нерва. Сильний тиск на болісну точку або різкі маніпуляції шиєю здатні посилити симптоми.

Для акупунктури опубліковано систематичний огляд 11 рандомізованих досліджень. Об’єднані результати виглядали сприятливо, але автори назвали висновок непевним через недоліки дизайну й потребу в більших якісних випробуваннях^[10]. Якщо ви обираєте такий метод, обговоріть його з лікарем і не замінюйте ним діагностику чи призначене лікування.

Чи можна запобігти новим нападам

Універсальної профілактики немає, бо причини відрізняються. Якщо напади пов’язані з конкретною травмою, захворюванням суглобів або м’язовим перенапруженням, робота з цією причиною може зменшити загострення. Ергономічне робоче місце, зміна пози, поступове навантаження й підібрані вправи корисні для шиї, але не гарантують, що невралгія не повернеться.

Записуйте тривалість, бік, напрямок болю, провокатори й супутні симптоми. Такий щоденник допомагає побачити закономірність і відрізнити короткі нервові простріли від тривалої мігрені або нового типу головного болю.