Що таке менінгіт і які його симптоми

У британському дослідженні 638 дорослих із менінгітом віруси знайшли у 36% хворих, бактерії лише в 16%, а у 42% причину так і не встановили^[1]. Вірусний менінгіт зазвичай минає сам за 7–10 днів^[2], тоді як бактеріальний убиває приблизно кожного шостого хворого і може забрати життя за 24 години^[3]. У перші години ці дві хвороби схожі, тож розрізнити їх допомагає лише аналіз спинномозкової рідини, а якщо обстеження затримується, антибіотики вводять, не чекаючи результатів^[4].

Що таке менінгіт

Менінгіт означає запалення оболонок, які оточують головний і спинний мозок. Ці оболонки (менінги) утворюють захисний бар'єр, у якому проходять судини й нерви, а між ними циркулює спинномозкова рідина. Вони оберігають нервову тканину від ушкоджень і підтримують стабільне середовище для її роботи.

Захворювання буває інфекційним, коли його спричиняють бактерії, віруси, грибки, паразити чи амеби, і неінфекційним, коли причиною стають аутоімунні хвороби, травми, операції або дія окремих ліків^[5].

У медичній практиці трапляється кілька назв цього стану. «Спинальний менінгіт» означає те саме, що й менінгіт: назва лише підкреслює, що оболонки спинного мозку теж залучені^[5]. «Асептичним» менінгіт називають, коли в спинномозковій рідині не знаходять бактерій. Найчастіше за цим стоять віруси, хоча буває й інша причина.

Менінгіт і енцефаліт легко сплутати. Перший уражає оболонки мозку, другий запалює саму мозкову тканину, а коли охоплено і те, і те, говорять про менінгоенцефаліт. Від того, що саме запалене, залежать перебіг і можливі наслідки.

Читайте:

Чим відрізняється енцефаліт від менінгіту

Чим відрізняється енцефаліт від менінгіту: що саме запалюється в кожному випадку, які віруси й бактерії їх сп...

Типи та причини менінгіту

Менінгіт поділяють за збудником і за перебігом. Від типу залежать швидкість наростання симптомів, ризик ускладнень і лікування.

Бактеріальний менінгіт

Цей тип вважають найнебезпечнішим. Він зазвичай починається гостро, а без лікування стан може погіршитися за години. Головні збудники^[4]:

• Пневмокок (Streptococcus pneumoniae): найчастіший збудник у більшості вікових груп.
• Стрептокок групи B (Streptococcus agalactiae): типовий для немовлят до 2 місяців.
• Менінгокок (Neisseria meningitidis): найчастіший у підлітків 11–17 років.
• Гемофільна паличка (Haemophilus influenzae): після запровадження щеплень трапляється здебільшого в нещеплених.
• Лістерія (Listeria monocytogenes): небезпечна для вагітних, новонароджених і людей старшого віку; у новонароджених лістеріоз може перебігати як менінгіт, і помирає приблизно кожна п'ята дитина^[6].
• Кишкова паличка (Escherichia coli): переважно в новонароджених.
• Мікобактерія туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis): спричиняє туберкульозний менінгіт, який розвивається повільніше.

Серед 696 дорослих із бактеріальним менінгітом у великому дослідженні пневмокок знайшли в 51% випадків, менінгокок у 37%; пневмококовий менінгіт закінчувався смертю в 30% випадків, менінгококовий у 7%^[7]. Бактеріальний менінгіт потребує негайних антибіотиків, і навіть за успішного лікування можливі тривалі наслідки, як-от втрата слуху чи неврологічні розлади.

Вірусний менінгіт

Це найпоширеніший варіант^[1], і він зазвичай легший за бактеріальний. Часто минає без спеціального лікування, хоча симптоми бувають дуже виразними. Найвідоміші збудники:

• Неполіомієлітні ентеровіруси (Коксакі, ЕСНО): найчастіша причина вірусного менінгіту, найактивніші влітку та на початку осені^[8]
• Вірус епідемічного паротиту (у побуті «свинка»)
• Вірус кору
• Вірус грипу
• Арбовіруси, яких переносять комахи й кліщі, зокрема вірус Західного Нілу та вірус кліщового енцефаліту. У дітей кліщовий енцефаліт у другій фазі хвороби здебільшого обмежується саме менінгітом^[9].
• Вірус лімфоцитарного хоріоменінгіту, який поширюють гризуни
• Герпесвіруси: вірус Епштейна-Барр (мононуклеоз), вірус простого герпесу, вірус вітряної віспи й оперізувального лишаю

Вірусний менінгіт здебільшого минає за 7–10 днів, і після того, як лікар виключив бактеріальну причину, його часто лікують удома відпочинком, знеболювальними й засобами від нудоти^[2]. Проте легким він буває не завжди: у тому ж британському дослідженні дорослі після вірусного менінгіту ще протягом року помітно гірше оцінювали якість свого життя^[1].

Грибковий менінгіт

Трапляється рідко, переважно в людей зі зниженим імунітетом. Найважливіший збудник криптокок (Cryptococcus neoformans): він є однією з головних причин підгострого й хронічного менінгіту у світі, а найбільший ризик мають люди з пізньою стадією ВІЛ-інфекції^[10]. Рідше менінгіт спричиняють грибки Coccidioides і Candida^[5].

Грибковий менінгіт розвивається повільно, а лікування триває місяцями: після двох або кількох тижнів інтенсивної терапії протигрибкові засоби приймають ще щонайменше 8 тижнів, а потім до року й довше для запобігання рецидиву^[10]. Без лікування ця інфекція загрожує життю.

Паразитарний менінгіт

Інколи запалення мозкових оболонок спричиняють паразити. Найвідоміші з них Angiostrongylus cantonensis (щурячий легеневий черв'як, збудник ангіостронгільозу), Baylisascaris procyonis (круглий черв'як єнотів, збудник байліаскаридозу)^[5] та Gnathostoma spinigerum (збудник гнатостомозу). Заражаються переважно через забруднену їжу чи воду, а перебіг буває від легкого до тяжкого.

Амебний менінгіт

Надзвичайно рідкісна, але майже завжди смертельна форма, яку точніше називають первинним амебним менінгоенцефалітом. Її спричиняє амеба Naegleria fowleri, відома з новин як «амеба, що їсть мозок». Вона живе в теплій прісній воді озер і річок і потрапляє в організм лише через ніс, наприклад під час пірнання чи промивання носа водою з-під крана; випита вода зараження не спричиняє^[11]. Симптоми з'являються приблизно через 5 днів після зараження, а смерть зазвичай настає протягом наступних 5 днів^[11]. У США з 1962 по 2017 рік вижили лише 4 зі 143 відомих хворих^[12].

Асептичний менінгіт

Діагноз «асептичний менінгіт» ставлять, коли в спинномозковій рідині не виявлено бактерій. Найчастіше причиною є віруси, але не завжди. Окремо виділяють медикаментозний асептичний менінгіт: його найчастіше спричиняють нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та антибіотики^[5]. Симптоми зазвичай з'являються протягом тижня від початку приймання ліків і швидко минають після їх відміни^[13].

Хронічний менінгіт

Цей тип діагностують, коли симптоми тривають понад місяць. Серед причин туберкульоз, грибкові інфекції (передусім криптокок) або аутоімунні процеси^[10]. Хвороба наростає повільно, тому її часто розпізнають пізно, і це підвищує ризик ускладнень.

Гострий менінгіт

Починається раптово й перебігає тяжко. Найчастіше це бактеріальна форма, яка потребує термінового лікування. Чим раніше почати терапію, тим вищі шанси уникнути смерті та тяжких наслідків.

Неінфекційний менінгіт

Запалення може розвиватися і без участі мікроорганізмів. Основні чинники:

• Системний червоний вовчак: за цієї хвороби медикаментозний менінгіт на тлі НПЗЗ, особливо ібупрофену, трапляється частіше^[13]
• Приймання деяких ліків (НПЗЗ, антибіотики)
• Черепно-мозкові травми
• Хірургічні втручання на мозку

Такі випадки трапляються рідше, але можуть перебігати подібно, тому лікар спершу ретельно виключає інфекцію.

Як передається менінгіт

Саме запалення оболонок мозку не заразне, заразними бувають лише деякі його причини^[5]. Тому шлях виникнення хвороби залежить від конкретного збудника чи чинника.

Основні варіанти, як може розвинутися менінгіт:

• Від людини до людини: бактерії й віруси передаються зі слиною (поцілунки, спільні пляшки чи вейпи) і під час тривалого тісного контакту, наприклад у спільному житлі. Найчастіше їх поширюють носії, які самі не хворіють^[14].
• Забруднена їжа: лістерія потрапляє в організм через непастеризоване молоко й продукти з нього^[5], а вірус кліщового енцефаліту теж може передаватися через непастеризовані молочні продукти^[9].
• Вода: через неї передаються деякі паразити, а амеба Naegleria fowleri небезпечна лише тоді, коли вода потрапляє в ніс.
• Грибкові спори: їх вдихають із довкілля, і найбільшу загрозу вони становлять для людей зі слабким імунітетом.
• Ускладнення інших хвороб: наприклад, сепсису (у побуті «зараження крові») чи пневмонії.
• Травми та операції: переломи черепа, нейрохірургічні втручання й кохлеарні імпланти відкривають мікробам шлях до оболонок^[4].
• Побічна дія ліків: деякі препарати здатні спричинити асептичний менінгіт.

Травми чи реакції на ліки не становлять небезпеки для оточення, тому профілактика завжди залежить від конкретного збудника або чинника ризику.

Міф: менінгіт можна «заробити», якщо застудити голову чи ходити взимку без шапки. Насправді: менінгіт спричиняють віруси й бактерії, які передаються від інших людей, найчастіше від здорових носіїв^[14]. Шапка грає роль хіба що для комфорту.

Хто у групі ризику

Менінгіт може виникнути в будь-кого, але частіше він буває в немовлят і малих дітей, підлітків і молодих дорослих, людей старшого віку та в тих, чий імунітет ослаблений^[14].

• Вік: бактеріальний менінгіт найчастіший у дітей до року^[4], а загалом ризик вищий до 5 років і після 65^[5].
• Порушення імунного захисту: високий ризик у людей із ВІЛ, онкологічними захворюваннями, після трансплантацій і тих, хто приймає імуносупресанти або хіміотерапію^[14].
• Умови проживання: гуртожитки та інші місця, де люди тривалий час живуть скупчено^[5].
• Анатомічні чи функціональні проблеми: витікання спинномозкової рідини, відсутність або видалення селезінки^[5].
• Подорожі: проживання в регіонах, де поширені інфекції, що спричиняють менінгіт, або поїздки туди.
• Хронічні та супутні хвороби: повторні запалення вуха чи пазух носа, пневмонія або сепсис можуть перейти на оболонки мозку. Отит чи синусит у дорослих із бактеріальним менінгітом пов'язували з гіршим перебігом^[7].
• Травми: черепно-мозкові чи спінальні ушкодження полегшують проникнення збудників.
• Спадкові стани: серпоподібноклітинна анемія підвищує вразливість до інфекцій^[5].
• Зловживання алкоголем: розлад вживання алкоголю послаблює імунітет і підвищує ризик хвороби^[5].

Що більше таких чинників поєднується в однієї людини, то вищий ризик.

Симптоми та прояви

Ознаки менінгіту залежать від віку та збудника. У дорослих і дітей хвороба зазвичай починається раптово, тоді як у немовлят прояви бувають менш очевидними. Класична тріада (гарячка, ригідність м'язів потилиці та порушення свідомості) трапилася лише в 44% дорослих із бактеріальним менінгітом, зате 95% мали щонайменше дві з чотирьох ознак: головний біль, гарячку, ригідність потилиці чи зміну свідомості^[7].

Головний біль вважають ключовим проявом. Він має характерні риси:

• зазвичай дуже сильний і посилюється з часом^[15]
• може віддавати в потилицю чи спину
• посилюється від рухів шиєю
• іноді такий інтенсивний, що людина не може знайти зручного положення.

Симптоми у дітей та дорослих

Бактеріальний менінгіт здебільшого починається різко й швидко прогресує. Основні прояви^[15]:

• Гарячка: висока температура, при цьому руки й ноги можуть бути дуже холодними.
• Ригідність м'язів потилиці: у побуті кажуть «скутість шиї»; підборіддя не вдається притиснути до грудей через біль і напруження.
• Нудота та блювання: часто супроводжуються ще й діареєю.
• Світлобоязнь (фотофобія): біль в очах від яскравого світла.
• Порушення свідомості: сплутаність, дезорієнтація, зміни поведінки.
• Сонливість або млявість: людину важко розбудити, вона мляво реагує.
• Судоми: напади, яких раніше не було.
• Біль у м'язах і суглобах.
• Відсутність апетиту: небажання їсти чи пити.
• Петехії: дрібні червоні чи фіолетові цятки або плями, які не блідніють, якщо щільно притиснути до шкіри бік прозорої склянки.

Міф: без висипу це точно не менінгіт. Насправді: у людини з менінгітом можуть бути не всі симптоми, і висип часто з'являється пізно або не з'являється зовсім^[15]. У дорослих без висипу бактеріальний менінгіт навіть частіше перебігав несприятливо, бо таким буває пневмококовий^[7].

Додаткові симптоми при амебному менінгіті

Через кілька днів після перших ознак (головного болю, гарячки, нудоти) можуть приєднатися^[11]:

• Галюцинації: спотворене сприйняття реальності.
• Втрата рівноваги (атаксія): порушення координації рухів.
• Проблеми з концентрацією: людина перестає зважати на оточення й не може зосередитися.

Симптоми у немовлят

У найменших дітей класичні прояви, як-от головний біль чи ригідність потилиці, можуть бути відсутні. Натомість спостерігаються інші ознаки^[15]:

• Випукле тім'ячко: «м'яке місце» на маківці напружене й підняте.
• Відмова від їжі: дитина не хоче годуватися.
• Сонливість: дитину важко розбудити.
• Млявість: тіло «ватне» або, навпаки, напружене, дитина слабко реагує на подразники.
• Незвичний плач: пронизливий, слабкий або безперервний.

Коротко: гарячка разом із сильним головним болем, блюванням, скутістю шиї, сплутаністю чи сонливістю означає дзвінок 103 або 112 одразу, не чекаючи висипу. У немовляти тривожні ознаки інші: відмова від їжі, пронизливий плач і випукле тім'ячко.

Діагностика

Підозра на менінгіт завжди потребує підтвердження аналізами. Лікар оглядає людину й розпитує про контакти з хворими та недавні подорожі, а далі призначає обстеження, які показують збудника й вираженість запалення^[5].

Основні методи діагностики:

• Фізикальний огляд: перевірка симптомів, загального стану та неврологічних порушень. Відсутність класичних менінгеальних симптомів хворобу надійно не виключає^[4].
• Люмбальна пункція: голкою в попереку беруть спинномозкову рідину. Хоч процедуру в побуті називають «пункцією спинного мозку», сам мозок не проколюють. За бактеріального менінгіту в рідині багато нейтрофілів, а глюкози менше за половину її рівня в крові; за вірусного переважають лімфоцити, а глюкоза зазвичай у нормі^[16].
• Мазки з носа або горла: пошук збудників на слизових оболонках^[5].
• Аналіз крові: ознаки запалення та сам збудник.
• Комп'ютерна томографія чи МРТ: показують набряк і запалення довкола мозку. Томографію перед пункцією роблять, коли є ризик зміщення мозку: набряк диска зорового нерва, нові судоми, слабкість у кінцівках чи ослаблений імунітет^[4].
• Аналіз калу: інколи допомагає знайти віруси чи паразитів.

Ранній аналіз спинномозкової рідини частіше дає змогу знайти конкретну причину, ніж відкладений^[1].

Лікування

Лікування залежить від причини менінгіту, і головне правило не змінюється: починати якомога раніше.

Методи лікування включають:

• Антибіотики: основа терапії бактеріального менінгіту. Їх вводять у вену в лікарні, зазвичай щонайменше тиждень^[2].
• Протигрибкові препарати: при грибковій формі, тривалим курсом.
• Противірусні засоби: лише за деяких вірусних інфекцій, зокрема герпесвірусних чи грипу^[5]. Їх непотрібне призначення лише подовжує перебування в лікарні^[1].
• Кортикостероїди: дексаметазон вводять разом з антибіотиками^[4]. В огляді 25 досліджень із 4121 учасником кортикостероїди знижували частоту тяжкої втрати слуху й інших неврологічних наслідків, а при пневмококовому менінгіті і смертність^[17].
• Знеболювальні: полегшують головний біль та інші неприємні симптоми.
• Рідини та кисень: розчини у вену запобігають зневодненню, а кисень через маску підтримує дихання^[2].

Іноді симптоми слабшають за кілька днів, а повне відновлення займає тижні чи місяці^[5]. Які саме препарати й у якій комбінації потрібні, визначає лікар.

Прогноз і тривалість

Перебіг менінгіту та швидкість одужання залежать від збудника й тяжкості хвороби. Більшість людей за своєчасного лікування одужують, проте іноді наслідки залишаються на все життя.

Тривалість перебігу

Вірусний менінгіт зазвичай минає сам за 7–10 днів, хоча й завдає чималого дискомфорту^[2]. Бактеріальні та грибкові форми тривають довше, потребують терапії й можуть залишати ускладнення. Повне відновлення після тяжкого перебігу займає від кількох тижнів до місяців.

Довгострокові наслідки

Приблизно кожен п'ятий, хто переніс бактеріальний менінгіт, має тривалі ускладнення^[18]: у метааналізі 132 досліджень хоча б один наслідок після виписки мали 19,9% людей^[19]. До можливих наслідків належать^[2]:

• Втрата слуху чи зору: часткова або повна.
• Порушення пам'яті та концентрації: труднощі з навчанням і щоденними справами.
• Епілепсія: судомні напади після хвороби.
• Рухові та координаційні проблеми: втрата рівноваги, уповільнені рухи.
• Артрит: запалення суглобів.
• Ураження внутрішніх органів: зокрема ниркова недостатність після менінгококової інфекції^[20].
• Ампутації: через відмирання тканин при тяжкому сепсисі іноді доводиться видаляти пальці чи кінцівки^[20].

Такі наслідки частіше бувають після бактеріального менінгіту. Вірусні та паразитарні форми рідше залишають стійкі порушення.

Сепсис як ускладнення

Особливо небезпечне ускладнення бактеріального менінгіту, передусім менінгококового, це сепсис: надмірна реакція організму на інфекцію, яка ушкоджує тканини й органи. Його зовнішня ознака висип із петехій, що не блідне під склянкою; якщо він швидко поширюється й зливається в синці (блискавична пурпура), це вказує на менінгокок^[4]. Менінгококова інфекція прогресує дуже швидко, а коли до неї приєднується сепсис, смертність сягає 40%^[20].

Профілактика

Профілактика менінгіту поєднує щеплення, профілактичні антибіотики для контактних осіб і повсякденні звички, які зменшують ризик зараження. Жоден спосіб окремо не захищає повністю, але разом вони відвертають найнебезпечніші форми.

Основні способи профілактики:

• Вакцинація: вакцини захищають від головних бактеріальних і вірусних збудників менінгіту, а поширення кон'югованих вакцин уже змінило картину бактеріального менінгіту у світі^[21]. В Україні Національний календар щеплень безоплатно охоплює Hib-інфекцію (гемофільну інфекцію типу b), туберкульоз, кір і епідемічний паротит; другу дозу вакцини проти кору, паротиту та краснухи з 2026 року вводять у 4 роки^[22]. Щеплення БЦЖ у немовлят приблизно вдесятеро знижувало ризик туберкульозного менінгіту й міліарного туберкульозу^[23].
• Пневмококова й менінгококова вакцини: в Україні вони належать до рекомендованих щеплень і їх роблять власним коштом^[24]. Додати пневмококову вакцину до календаря МОЗ планує, щойно дозволять фінанси й домовленості з виробниками^[25].
• Регулярне миття рук: миття з милом зменшує поширення вірусів і бактерій^[5].
• Менше спільного посуду: не користуватися чужими пляшками, чашками й вейпами, бо збудники передаються зі слиною^[14].
• Безпечна вода для носа: для промивання носа беріть кип'ячену, фільтровану чи дистильовану воду^[11].
• Безпечна їжа: не пити непастеризоване молоко й не їсти продукти з нього^[5].
• Захист від укусів комарів і кліщів: репеленти й закритий одяг зменшують ризик арбовірусних інфекцій^[5].
• Профілактичні антибіотики: після тісного контакту з хворим на менінгококову інфекцію чи тяжку Hib-інфекцію лікар може призначити антибіотик^[5]. Для контактних осіб із менінгококовою інфекцією це рифампіцин, ципрофлоксацин або цефтріаксон^[26].

Коротко: безоплатний календар щеплень в Україні захищає від гемофільної палички, туберкульозного менінгіту та паротиту, а пневмококову й менінгококову вакцини поки роблять за власний кошт. Про них варто спитати педіатра чи сімейного лікаря, особливо перед вступом дитини до гуртожитку чи поїздкою.

Життя з менінгітом

Перенесений менінгіт може залишити тимчасові або постійні наслідки, тому відновлення не завжди закінчується з випискою. Темп реабілітації залежить від тяжкості хвороби й того, як швидко почалося лікування.

У перші тижні після виписки людину часто переслідує втома. Повертатися до активності краще поступово, з достатнім відпочинком, а будь-які нові проблеми зі слухом, зором, пам'яттю чи настроєм варто показати лікарю.

Найважливіші напрями:

• Перевірка слуху: після бактеріального менінгіту слух треба перевірити протягом 4 тижнів після одужання, найкраще ще до виписки. Кохлеарний імплант при глибокій глухоті найбільш ефективний, якщо його встановили в перші 6 місяців від початку хвороби^[27].
• Контроль когнітивних функцій: у деяких людей з'являються труднощі з пам'яттю чи концентрацією, які потребують корекції та підтримки.
• Фізична реабілітація: спеціальні вправи й поступове повернення до активності відновлюють рухи та координацію.
• Соціальна адаптація: дітям і підліткам може знадобитися додаткова допомога в навчанні.

Тяжка хвороба стає й психологічним випробуванням, тож підтримка близьких і поступове повернення до звичного ритму допомагають не менше за ліки.

Часті питання

Наскільки болісний менінгіт

Головний біль при менінгіті часто описують як нестерпний: він наростає, може віддавати в спину, а будь-який рух шиєю його посилює. Проте в частини людей прояви слабші, і хвороба все одно може стрімко прогресувати, тож сила болю не є мірилом небезпеки.

Чи можна вижити при менінгіті

Так, більшість людей одужують^[5]. Шанси залежать від збудника й того, як швидко почалося лікування: бактеріальний менінгіт забирає життя приблизно кожного шостого хворого, тож виживає більшість, хоча частина з них має тривалі наслідки. Вірусні форми легші й рідше залишають ускладнення. Найзагрозливіший амебний менінгіт, проте він трапляється вкрай рідко, тому найбільше смертей за частотою дає саме бактеріальний менінгіт.

Чи можна перевірити менінгіт удома

Надійних домашніх тестів не існує. Діагноз встановлюють лише після огляду лікаря та аналізів. Удома можна лише помітити симптоми (сильний головний біль, гарячку, скутість шиї, світлобоязнь, блювання, висип) і негайно звернутися по допомогу. Тест склянкою корисний, але висип, що блідне, менінгіт не виключає.

Коли потрібно звернутися до лікаря

Якщо симптоми нагадують менінгіт, телефонуйте 103 або 112 одразу^[15]. Звернутися до лікаря варто й після близького контакту з людиною, у якої діагностували бактеріальний менінгіт чи Hib-інфекцію: у такому разі можуть знадобитися профілактичні антибіотики.

Які питання поставити лікарю

Щоб краще розуміти свій стан і прогноз, варто запитати в лікаря:

• Який саме тип менінгіту в мене діагностовано?
• Які методи лікування потрібні?
• Як можна полегшити симптоми під час лікування?
• Коли прийти на повторний огляд?
• Які ознаки є приводом для негайного звернення в лікарню?
• Чи можу я захворіти повторно і як цього уникнути? Менінгіт справді може повторитися^[14].
• Чи є ризик довготривалих ускладнень?
• Чи заразний я для оточення?

Відповіді допоможуть підготуватися до періоду одужання і вчасно помітити ускладнення.