Передменструальний синдром (ПМС)

Щомісяця приблизно за тиждень до менструації багато жінок помічають, що їх дратують дрібниці, джинси сідають тісніше, а шоколад раптом здається життєвою необхідністю. За оцінками, з передменструальними симптомами стикається приблизно кожна друга жінка репродуктивного віку^[1]. Для більшості це неприємні, але терпимі кілька днів. Проте в 5–8% жінок симптоми настільки сильні, що заважають працювати, навчатися й спілкуватися з близькими^[2]. Саме для них важливо знати, що ПМС лікується.

Що таке ПМС і чим він відрізняється від звичайного «настрою»

Головна ознака ПМС полягає в чіткому ритмі. Симптоми з'являються в другій половині циклу, після овуляції, посилюються в останні дні перед менструацією і зникають протягом кількох днів після її початку. Потім настає період, коли жінка почувається звично^[3]. Найчастіше перші симптоми з'являються за 1–2 тижні до менструації^[4]. Якщо поганий настрій чи втома тримаються весь місяць, це вже не ПМС, і причину треба шукати деінде.

Найтяжчу форму, у якій на перший план виходять пригніченість, сильна дратівливість і тривога, називають передменструальним дисфоричним розладом (ПМДР). Його підтверджений діагноз мають приблизно 3% жінок, а в загальній популяції ще менше, близько 1,6%^[5]. ПМДР вважають психічним розладом, і лікують його серйозніше.

Читайте:

Передменструальний дисфоричний розлад (ПМДР)

Передменструальний дисфоричний розлад (ПМДР) є тяжкою формою передменструальних симптомів: за тиждень-два д...

Чому одні жінки відчувають ПМС, а інші ні

Довго вважалося, що жінки з ПМС мають «неправильні» гормони. Дослідження показали інше: рівні естрогену й прогестерону в них зазвичай такі самі, як у жінок без симптомів. Різниця в тому, як мозок реагує на їхні звичайні щомісячні коливання. У відомому досліді жінкам із ПМС тимчасово «вимикали» роботу яєчників ліками, і симптоми зникали. Коли гормони повертали, симптоми з'являлися знову, а в жінок без ПМС ті самі гормони настрою не змінювали^[6].

Важливу роль, імовірно, відіграє серотонін, одна з речовин, через які мозок регулює настрій, сон і апетит. Непрямий доказ цього в тому, що препарати, які підвищують дію серотоніну, добре полегшують ПМС^[7]. Чутливість до гормонів частково передається в спадок: у дослідженні 1312 жінок-близнючок спадковість стійких передменструальних симптомів оцінили приблизно в 56%^[8].

Коротко: ПМС виникає не через «збій» гормонів, а через підвищену чутливість мозку до їхніх нормальних щомісячних змін. Тому аналізи крові на гормони для діагнозу ПМС не потрібні^[9].

Як проявляється ПМС

Симптоми бувають дуже різними, і в кожної жінки свій набір. Найчастіше трапляються^[10]:

• перепади настрою, дратівливість, плаксивість, тривожність, пригніченість;
• труднощі з концентрацією й пам'яттю^[11];
• менший інтерес до звичних справ і бажання усамітнитися^[4][12];
• втома й проблеми зі сном: безсоння чи, навпаки, підвищена сонливість^[11];
• здуття живота й спазми;
• набряклість і болючість грудей;
• головний біль;
• висипання на шкірі (прищі, зокрема гормональне акне) і жирне волосся;
• зміни апетиту й тяга до певної їжі.

Інколи перед менструацією посилюються наявні хвороби: депресія чи тривожні розлади, менструальна мігрень, синдром подразненого кишківника. Лікарі називають це передменструальним загостренням. Воно відрізняється від ПМС тим, що симптоми хвороби є впродовж усього місяця, а перед менструацією лише стають сильнішими^[13].

Схожу картину описують і жінки з міалгічним енцефаломієлітом, або синдромом хронічної втоми: у багатьох із них симптоми погіршуються саме перед менструацією^[11].

Як лікар ставить діагноз

Спеціального аналізу на ПМС не існує. Найкорисніший інструмент дуже простий: щоденник симптомів, який варто вести щонайменше два менструальні цикли^[10]. Щодня записуйте день циклу й самопочуття, а також оцінюйте основні симптоми, наприклад за шкалою від 0 до 3. Через два місяці стане видно, чи справді симптоми прив'язані до другої половини циклу й чи є між ними «вільний» тиждень. Записи «по пам'яті» тут ненадійні. Наприклад, у дослідженнях ПМДР без щоденника розлад «знаходили» в 7,7% жінок, а з щоденником лише в 3,2%^[5].

Під час огляду лікар виключає стани, які можуть маскуватися під ПМС: депресію й тривожні розлади, хвороби щитоподібної залози (гіпотиреоз і гіпертиреоз), анемію, перименопаузу^[9].

Критерії діагнозу

За критеріями Американської колегії акушерів і гінекологів (ACOG), про ПМС говорять, коли є щонайменше один емоційний і один фізичний симптом, які порушують роботу, навчання чи спілкування. Вони мають з'являтися протягом 5 днів перед менструацією в кожному з трьох попередніх циклів, минати протягом 4 днів після її початку й не повертатися щонайменше до 13-го дня циклу. Таку картину треба підтвердити щоденником ще за два цикли, і симптоми не повинні пояснюватися прийомом ліків, гормонів, алкоголю чи наркотиків^[12].

Що можна зробити самостійно

При легкому й помірному ПМС найчастіше вистачає змін у способі життя. Служба охорони здоров'я Великої Британії радить регулярні фізичні вправи, збалансоване харчування, достатній сон, менше стресу (допомагають йога чи медитація), а також відмову від куріння й надлишку алкоголю^[10]. Управління з питань здоров'я жінок США радить спати близько восьми годин на добу, бо нестача сну посилює пригніченість, тривожність і перепади настрою^[11].

Фізичну активність варто виділити окремо. Метааналіз 20 досліджень показав, що регулярний біг, йога чи пілатес зменшують негативні емоції, біль і втому при ПМС. Найкращий результат давали заняття тричі на тиждень і частіше впродовж 9–12 тижнів^[14]. Тобто ефект накопичується: одна пробіжка напередодні місячних навряд чи допоможе, а регулярна ходьба чи біг протягом кількох місяців уже може.

Поради зменшити сіль, цукор і каву звучать часто, але якісних досліджень щодо них мало. Систематичний огляд 31 рандомізованого дослідження не знайшов достатніх доказів на користь спеціальних «дієт від ПМС»^[1]. Тож якщо після солоного вас «набрякає», обмежте його. Але суворі харчові заборони на весь цикл не потрібні.

Читайте:

Що таке когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): на чому ґрунтується цей метод психотерапії, як побудовані сеанси, з яки...

Які ліки допомагають

Якщо самодопомоги недостатньо, лікар може запропонувати медикаментозне лікування. Вибір залежить від того, які симптоми найбільше заважають, і від того, чи потрібна жінці контрацепція.

Знеболювальні. Нестероїдні протизапальні засоби, як-от ібупрофен чи напроксен, зменшують біль, спазми й болючість грудей^[13].

Гормональна контрацепція. Комбіновані оральні контрацептиви «вирівнюють» щомісячні гормональні коливання. Найкраще вивчено таблетки з дроспіреноном: за даними огляду Cochrane, вони помірно зменшують передменструальні симптоми, переважно в жінок із ПМДР^[15].

Антидепресанти з групи СІЗЗС. Їх вважають одним із найефективніших методів при тяжкому ПМС і ПМДР. Огляд Cochrane 2024 року (34 дослідження) показав, що вони помітно зменшують симптоми. Приймати їх можна щодня або лише в другій половині циклу, але постійний прийом, імовірно, діє краще^[7]. Побічні ефекти трапляються часто, найчастіше це нудота, слабкість і сонливість, тому дозу підбирає лікар.

Психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія вчить помічати й змінювати думки та реакції, які посилюють передменструальний стрес. За даними метааналізу, її ефект невеликий або помірний, приблизно такий самий, як в антидепресантів, і зберігався на контрольних оглядах після завершення курсу^[16].

При вираженій затримці рідини лікар іноді призначає спіронолактон, а в найтяжчих випадках, коли інші методи не допомогли, розглядають препарати, що тимчасово пригнічують роботу яєчників^[9].

Вітаміни, трави й добавки

Багато жінок починають із аптечних добавок. Деякі з них мають певні докази, але їхня якість здебільшого невисока.

Кальцій. У рандомізованому дослідженні 466 жінок 1200 мг кальцію на день за три цикли зменшили симптоми ПМС на 48% проти 30% у групі плацебо^[17].

Вітамін B6. Систематичний огляд 9 досліджень показав, що B6 може полегшувати симптоми, але більшість досліджень були низької якості^[18]. Обережно з дозою: у дослідженнях давали до 100 мг на день, а з 2023 року Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (EFSA) вважає безпечною для дорослих верхню межу 12 мг на добу через ризик ураження нервів^[19].

Вітекс священний (авраамове дерево). Найпопулярніша трава при ПМС. У метааналізі 14 досліджень 13 показали користь, але більшість мали високий ризик упередженості, тож реальний ефект, імовірно, менший, ніж виглядає^[2].

Магній й омега-3. Для них, як і для вітаміну D чи вітаміну B1, доказів поки недостатньо^[1].

Звіробій. Досліджень щодо ПМС мало, і користь не доведена. Головне, що варто знати: звіробій послаблює дію протизаплідних таблеток, а разом з антидепресантами може спричинити серйозні побічні реакції^[20].

Доказів користі добавок мало. Найкращі дані має кальцій (одне велике рандомізоване дослідження). Для вітаміну B6 і вітексу результати обнадійливі, але дослідження здебільшого невеликі й неякісні^[18][2]. Для магнію, омега-3 і звіробою доказів користі при ПМС немає. Перш ніж приймати добавки, особливо разом із ліками чи контрацептивами, порадьтеся з лікарем.

Як жити з ПМС

Щоденник симптомів корисний і після діагнозу. Коли видно, на які дні припадають найважчі симптоми, важливі зустрічі, іспити чи складні розмови можна за змоги планувати на «вільний» тиждень, а передменструальні дні залишати для рутинніших справ.

Якщо симптоми помітно заважають роботі чи навчанню, варто обговорити з керівником або викладачем гнучкіший графік чи можливість працювати з дому в найважчі дні.

Допомагає й підтримка близьких. Коли рідні знають, що дратівливість чи плаксивість пов'язані з циклом, їм легше поставитися до цього з розумінням, і вам простіше попросити про допомогу. Соціальну підтримку разом із психотерапією, достатнім відпочинком і фізичною активністю відносять до немедикаментозних методів, з яких починають при легких симптомах^[21].

Запишіться до гінеколога чи сімейного лікаря, якщо симптоми заважають роботі, навчанню чи стосункам, а зміни способу життя не допомогли^[10]. Не відкладайте візит, якщо пригніченість, тривога чи дратівливість дуже сильні або не минають після початку менструації. Якщо з'являються думки про самоушкодження чи самогубство, негайно зверніться по допомогу: зателефонуйте 103 чи 112 або зверніться до лікаря того ж дня.