Людей із синдромом подразненого кишківника частіше оперують. У дослідженні з 89 008 учасниками медогляду жовчний міхур видалили 12,4 % людей зі СПК і 4,1 % без нього, апендикс 21,1 % проти 11,7 %, матку 33,2 % проти 17,0 %[1]. Частину цих операцій, імовірно, робили через біль, який насправді йшов від подразненого кишківника. Тому точний діагноз тут має цілком практичну цінність.
Синдром подразненого кишківника (СПК) належить до найпоширеніших розладів травлення. За сучасними Римськими критеріями IV його мають 3,8 % дорослих у світі, а за м'якшими попередніми критеріями виходило 9,2 %[2]. Головні прояви: біль у животі, здуття, гази, діарея або закреп. Кишківник при цьому залишається структурно цілим, проте симптоми здатні роками псувати якість життя, роботу й відпочинок.
Що таке синдром подразненого кишківника?
СПК є хронічним розладом роботи кишківника, при якому обстеження не знаходять запалення, виразок чи пухлин. Раніше його називали спастичною кишкою, нервовою кишкою, слизовим або спастичним колітом[3]. Слово «коліт» тут неточне: при СПК немає запалення, яке є при запальних захворюваннях кишківника, зокрема хворобі Крона та виразковому коліті.
Раніше СПК називали функціональним розладом, тобто збоєм у роботі без видимих пошкоджень. Сучасні настанови відносять його до розладів взаємодії кишківника й мозку: нервова система кишки і головний мозок обмінюються сигналами з помилками, і кишка надміру реагує на звичайні подразники[4][5].
Основні форми синдрому подразненого кишківника
Форму СПК визначають за тим, який кал переважає в дні з порушеними випорожненнями: якщо понад 25 % таких випорожнень тверді чи грудкуваті, а рідких менше 25 %, це СПК із закрепом, і навпаки[3]:
- СПК з переважанням діареї (СПК-D): часті рідкі випорожнення, раптові нестримні позиви, біль і спазми. За Римськими критеріями IV це найчастіша форма: її мають 31,5 % людей зі СПК[2].
- СПК з переважанням закрепу (СПК-C): утруднене випорожнення, твердий кал, біль і здуття.
- Змішана форма (СПК-M): понад 25 % випорожнень тверді і понад 25 % рідкі. Діарея і закреп чергуються, іноді впродовж одного тижня, тому лікувати таку форму складніше.
- Невизначена форма (СПК-U): симптоми відповідають СПК, але характер випорожнень не вкладається в жодну з трьох форм.
Форма може змінюватися з роками, тому лікар періодично переглядає її і підбирає лікування під актуальні симптоми.
Як розпізнати синдром подразненого кишківника?
Прояви різняться залежно від форми та людини. Основні з них:
- періодичний біль у животі, пов'язаний із випорожненням
- здуття живота та підвищене газоутворення
- чергування закрепу й діареї або переважання одного з цих станів
- відчуття неповного випорожнення навіть після дефекації.
Багато людей помічають також слиз у калі[6]. Симптоми тривають місяцями й роками, то слабшаючи, то посилюючись, і в частини людей обмежують поїздки, роботу та спілкування.
Чим синдром подразненого кишківника відрізняється від інших захворювань?
СПК часто плутають із запальними захворюваннями кишківника. Ключова різниця в тому, що СПК не пошкоджує травний тракт і не призводить до інших хвороб[5]. При хворобі Крона і виразковому коліті натомість бувають кров у калі, анемія, підвищення запальних маркерів і видимі зміни слизової під час колоноскопії.
Міф: СПК з часом переходить у рак кишківника. Насправді: у загальнонаціональному дослідженні в Данії з 57 851 пацієнтом зі СПК ризик раку був підвищений лише в перші 3 місяці після діагнозу, коли за «СПК» ще ховалися не виявлені пухлини; через 4–10 років ризик колоректального раку не перевищував звичайного[7]. Звідси практичний висновок: нові симптоми з кров'ю, схудненням чи анемією потрібно обстежити одразу, а давній підтверджений СПК рак не провокує.
Схожими на СПК бувають і інші стани: лактозна непереносимість, целіакія, нецеліакійна чутливість до глютену. Короткі напади різкого болю в задньому проході без змін випорожнень мають іншу природу: це прокталгія фугакс.
Як проявляється синдром подразненого кишківника?
Симптоми СПК різняться силою й тривалістю і часто з'являються непередбачувано. Основні прояви:
- Біль і спазми в животі. Найчастіше болить унизу живота. Біль може слабшати або посилюватися після випорожнення[8]. Часто він відчувається як спазми товстої кишки: короткі сильні судоми, що скручують живіт.
- Здуття живота. Відчуття переповненості й видиме збільшення живота, яке зазвичай наростає до вечора і після їжі.
- Надмірне газоутворення. Людина зі СПК часто відчуває болісно навіть звичайну кількість газів у кишці[5]. Як зменшити здуття та гази, залежить від їхньої причини.
- Чергування діареї та закрепу. В одних людей переважають рідкі випорожнення, в інших закреп, а при змішаній формі ці стани змінюють одне одного без видимих причин.
- Відчуття неповного випорожнення. Після туалету лишається враження, що кишківник спорожнився не до кінця, і це додає тривоги.
Циклічний характер симптомів
СПК перебігає хвилями. Симптоми можуть на тижні чи місяці затихати, а потім повертатися. Загострення часто збігаються зі стресом, певною їжею, зміною режиму дня чи менструальним циклом.
У тяжких випадках симптоми майже постійні. Щоденник, де людина записує їжу, події дня і самопочуття, допомагає побачити власні закономірності й обговорити їх із лікарем.
Що спричиняє синдром подразненого кишківника?
Єдиної причини СПК не знайшли. Дослідники описують кілька механізмів, які в різних людей поєднуються по-різному.
Гіперчутливість кишківника
У людей зі СПК нервові закінчення в стінці кишки надто чутливі. Звичайне розтягнення кишки газом чи калом сприймається як біль[5]. Це різновид вісцерального болю, тобто болю внутрішніх органів, і він пояснює, чому сильний біль виникає при нормальних результатах обстежень.
Порушення моторики кишківника
Моторика означає хвилеподібні скорочення, що просувають вміст кишкою. При СПК вміст може рухатися надто швидко, що дає діарею, або надто повільно, що дає закреп[5]. Нерівномірні скорочення супроводжуються спазмами й болем.
Бактеріальний дисбаланс
У частини людей зі СПК змінений склад кишкових бактерій або є надмірний бактеріальний ріст у тонкій кишці[5]. Бактерії зброджують залишки їжі, і це посилює здуття та гази. На мікробіоту діє антибіотик рифаксимін, який допомагає частині людей із СПК-D[9]. Наскільки часто дисбаланс є причиною, а наскільки наслідком, поки не з'ясовано.
Роль серотоніну
Серотонін відомий як речовина настрою, але більшу частину його виробляють клітини кишківника, де він керує скороченнями та чутливістю стінки. На ролі серотоніну при СПК побудоване лікування: алосетрон, який блокує один із серотонінових рецепторів, у метааналізі 8 досліджень (4170 пацієнтів) у 1,6 раза частіше за плацебо давав загальне покращення[10].
Взаємодія нервової та імунної систем
Кишківник і мозок постійно обмінюються сигналами через нерви, гормони та імунні речовини. Цю двосторонню систему називають віссю «кишківник–мозок». Стрес посилює чутливість кишки, а постійний біль у животі, своєю чергою, підвищує тривожність. Тому загострення так часто збігаються з емоційним напруженням.
Міф: СПК «у голові», і досить просто заспокоїтися. Насправді: у людей зі СПК інакше працюють нервові закінчення кишки, її моторика та мікробіота, а сам стан визнано розладом взаємодії кишківника й мозку з фізіологічною основою[4]. Психологічні методи допомагають через ту саму вісь: у метааналізі 41 рандомізованого дослідження (4072 учасники) когнітивно-поведінкова терапія і гіпнотерапія, спрямована на кишківник, зменшували симптоми порівняно з контролем[11].
Постінфекційний СПК
Часто СПК починається після гострої кишкової інфекції чи харчового отруєння. У метааналізі 45 досліджень (21 421 учасник) після інфекційного ентериту (запалення кишки, спричиненого мікробами) СПК розвинувся у 10,1 % людей протягом року; після паразитарних і протозойних інфекцій частка сягала 41,9 %[12].
Чинники ризику
Деякі фактори підвищують імовірність СПК:
- перенесені інфекції шлунково-кишкового тракту
- приймання антибіотиків під час кишкової інфекції
- спадкова схильність, коли СПК є в родичів[3]
- хронічний стрес або тривожні стани
- наявність інших захворювань травної системи.
Коротко: біль при СПК справжній: кишка надчутлива до звичайних подразників, і саме тому нормальні аналізи не означають, що людина «вигадує».
Хто в зоні ризику розвитку синдрому подразненого кишківника?
Розвиток СПК пов'язаний із рядом факторів ризику:
- Жінки: у метааналізі СПК мали 12,0 % жінок і 8,6 % чоловіків[2]. Симптоми часто посилюються навколо менструації[13].
- Молодий вік: дорослі до 50 років хворіють частіше, ніж старші[3].
- Психологічний стан: тривожність, депресія та соматизація підвищують ризик СПК після кишкової інфекції[12].
- Попередні інфекції травного тракту: перенесені харчові отруєння або гастроентерити підвищують ризик у 4,2 раза протягом наступного року[12].
- Антибіотики: їх приймання під час кишкової інфекції пов'язане з вищим ризиком СПК[12].
- Спадковість: СПК у родичів підвищує власний ризик.
- Стресові події в дитинстві, зокрема фізичне чи сексуальне насильство[5].
- Харчування: жирна, важка чи гостра їжа сама СПК не спричиняє, але в багатьох людей провокує симптоми.
Як діагностують синдром подразненого кишківника?
Єдиного аналізу, який підтверджує СПК, не існує. Сучасні настанови радять ставити діагноз «позитивно»: за типовими симптомами і мінімальним набором аналізів, без багатомісячного перебирання всіх можливих хвороб. Такий підхід швидше дає людині лікування[9].
Для виключення схожих станів зазвичай використовують:
- Аналіз крові. Загальний аналіз крові, С-реактивний білок і ШОЕ (маркери запалення) та антитіла до целіакії[14]. При СПК з діареєю тест на целіакію рекомендують усім[9].
- Аналіз калу. Фекальний кальпротектин (білок, якого багато в калі при запаленні кишки) допомагає відрізнити СПК з діареєю від запального захворювання кишківника[9]. За потреби калом перевіряють інфекції та приховану кров.
- Колоноскопія. Огляд товстої кишки зсередини гнучкою трубкою з камерою. Для підтвердження СПК її не роблять рутинно[14]. Колоноскопія потрібна при тривожних ознаках: крові в калі, чорному калі, схудненні, анемії, а також при раку товстої кишки, целіакії чи запальних захворюваннях кишківника в родині[15].
Римські критерії IV
Діагноз СПК ставлять за Римськими критеріями IV. Біль у животі має виникати в середньому щонайменше раз на тиждень протягом останніх 3 місяців, перші симптоми мали з'явитися щонайменше за 6 місяців до звернення, і біль має поєднуватися щонайменше з двома ознаками[8][15]:
- зв'язок із випорожненням (біль слабшає або посилюється після нього)
- зміна частоти дефекації (частіше або рідше, ніж зазвичай)
- зміна консистенції та вигляду калу (тверді, рідкі або нерегулярні).
Додаткові підходи
Окремі методи лікар підключає вибірково:
- Елімінаційну дієту. Певні продукти тимчасово виключають, щоб перевірити, чи слабшають симптоми. Найкраще вивчена дієта з низьким вмістом FODMAP. Перед тим як прибирати глютен, потрібно здати аналіз на целіакію, бо безглютенова дієта робить його результат недостовірним.
- Ультразвукове дослідження черевної порожнини. Для діагностики СПК УЗД не потрібне[14]; його призначають, коли симптоми вказують на жовчний міхур, печінку чи органи малого таза.
- Тести на харчову непереносимість. Водневий дихальний тест на лактозу і бактеріальний надмірний ріст для підтвердження СПК не потрібен[14]. Тести на «харчову чутливість» усім людям зі СПК Американська колегія гастроентерологів (ACG) не радить; їх роблять лише тоді, коли певний продукт стабільно викликає реакцію, схожу на алергію[9].
Діагностика спирається на розмову з лікарем, огляд і кілька цільових аналізів. Що точніше описані симптоми, то менше зайвих обстежень.
Коротко: для діагнозу СПК зазвичай достатньо типових симптомів, аналізу крові з тестом на целіакію і, при діареї, кальпротектину в калі, а колоноскопія потрібна при тривожних ознаках.
Що може провокувати симптоми синдрому подразненого кишківника?
Тригери в кожної людини свої, але найчастіше симптоми провокують:
- Їжа. Жирні й гострі страви, молочні продукти з лактозою, бобові, капуста, цибуля, часник, шоколад, газовані напої.
- Стрес. Емоційне напруження через вісь «кишківник–мозок» підвищує чутливість кишки і провокує біль, здуття та зміни випорожнень.
- Гормональні зміни. Жінки зі СПК відзначають більше симптомів, пов'язаних із менструацією, ніж люди з іншими розладами взаємодії кишківника й мозку[13].
Інші можливі тригери:
- Переїдання або нерегулярне харчування. Великі порції та довгі перерви між їжею погіршують самопочуття; Національний інститут охорони здоров'я та досконалості допомоги Великої Британії (NICE) радить їсти регулярно й не поспіхом[14].
- Непереносимість певних продуктів. Фруктоза, підсолоджувач сорбіт у «цукерках без цукру» та інші продукти з FODMAP. Людям із діареєю NICE радить уникати сорбіту[14].
- Ліки. Антибіотики змінюють мікробіоту, а деякі знеболювальні, препарати заліза та інші ліки здатні спричиняти закреп чи діарею.
- Кава, чай, алкоголь. NICE радить обмежити чай і каву до 3 чашок на день та зменшити алкоголь і газовані напої[14].
Щоденник харчування і самопочуття допомагає знайти власні тригери, щоб прибирати з раціону лише те, що справді шкодить.
Як лікується синдром подразненого кишківника?
СПК поки що не виліковують повністю, проте симптоми можна суттєво зменшити. Зазвичай поєднують зміни способу життя, харчування, психологічні методи та ліки відповідно до форми СПК.
Зміни способу життя
Корекція способу життя є першим кроком:
- Регулярна фізична активність. NICE радить людям із низькою активністю отримати від лікаря коротку пораду щодо руху[14]; прогулянки, плавання чи велосипед добре переносяться.
- Зниження рівня стресу. Йога, медитація й дихальні вправи допомагають частині людей, а при стійких симптомах краще працює психотерапія.
- Дотримання режиму сну. Стабільний розпорядок дня і достатній сон зменшують коливання самопочуття.
Корекція харчування
Дієта є одним із головних інструментів:
- Low FODMAP дієта. Вона тимчасово обмежує вуглеводи, що погано всмоктуються й бродять у кишці (лактозу, надлишок фруктози, поліоли, фруктани з цибулі, часнику, пшениці). У мережевому метааналізі 24 досліджень вона зменшувала загальні симптоми СПК порівняно зі звичайним харчуванням а щодо здуття лише вона з дієт, перевірених більш ніж в одному дослідженні, перевершила звичайне харчування[16]. ACG рекомендує обмежене в часі випробування цієї дієти[9], а NICE радить проходити її під наглядом фахівця з харчування[14], бо після суворого етапу продукти треба поступово повертати, щоб раціон не збіднів.
- Уникнення тригерних продуктів. Тригери індивідуальні, але часто це молочні продукти, жирна їжа і продукти з підсолоджувачами. Свіжі фрукти NICE радить обмежити до 3 порцій на день[14].
- Додавання клітковини. Корисна розчинна клітковина: псиліум, овес. Нерозчинну, наприклад висівки, людям зі СПК краще обмежити[14]. Клітковину додають поступово, щоб не посилити здуття.
Читайте:
Медикаментозна терапія
Ліки підбирають за формою СПК і головним симптомом:
- Антиспазматичні препарати. Спазмолітики, зокрема гіосцину бутилбромід, і капсули з олією м'яти перцевої зменшують кольки, здуття й гази[17].
- Проносні засоби. При СПК-C спершу пробують звичайні проносні[14]. Якщо не допомагають, ACG рекомендує препарати, що посилюють виділення рідини в кишку: лінаклотид і любіпростон[9].
- Препарати проти діареї. При СПК-D першим вибором є лоперамід[14]; ACG також рекомендує курс рифаксиміну[9].
- Пробіотики. Дані суперечливі, бо в дослідженнях використовували дуже різні штами. Пробіотики можна спробувати, приймаючи обраний продукт щонайменше 4 тижні й оцінюючи результат[14].
- Низькі дози антидепресантів. Трициклічні антидепресанти в малих дозах знижують чутливість кишки до болю; NICE розглядає їх як другу лінію лікування[14]. Їх призначають через біль, навіть коли депресії немає.
Психотерапія
Психологічні методи діють на вісь «кишківник–мозок». Когнітивно-поведінкова терапія і гіпнотерапія, спрямована на кишківник, мають найбільшу доказову базу та тримають ефект довше за інші методи[11]; ACG пропонує їх для зменшення загальних симптомів СПК[9]. Ефективними виявилися й КПТ через інтернет чи телефон та самостійні програми з мінімальним контактом із терапевтом[11].
СПК лікують поетапно і під конкретну людину: спочатку режим харчування, рух і робота зі стресом, далі дієта під наглядом фахівця, ліки за формою СПК і психологічні методи. Якщо один крок не допоміг, це привід переходити до наступного.
Підсумок
СПК є реальним розладом взаємодії кишківника й мозку, який не пошкоджує кишку і не переходить у рак, але може роками заважати жити. Діагноз ставлять за Римськими критеріями IV з тестом на целіакію і, при діареї, кальпротектином; кров у калі, схуднення, анемія чи обтяжена сімейна історія потребують колоноскопії. Найкраще працює поєднання: регулярне харчування і розчинна клітковина, дієта з низьким вмістом FODMAP під наглядом фахівця, ліки під свою форму СПК і когнітивно-поведінкова терапія або гіпнотерапія, коли симптоми не відступають.
Джерела17
- Дослідження. Longstreth GF. та ін. Irritable bowel syndrome and surgery: a multivariable analysis. Gastroenterology, 2004.
- Мета-аналіз. Oka P. та ін. Global prevalence of irritable bowel syndrome according to Rome III or IV criteria: a systematic review and meta-analysis. Lancet Gastroenterol Hepatol, 2020.
- Definition & Facts for Irritable Bowel Syndrome. NIDDK.
- Довідник. Vasant DH. та ін. British Society of Gastroenterology guidelines on the management of irritable bowel syndrome. Gut, 2021.
- Symptoms & Causes of Irritable Bowel Syndrome. NIDDK.
- Mayo Clinic
- Дослідження. Nørgaard M. та ін. Irritable bowel syndrome and risk of colorectal cancer: a Danish nationwide cohort study. Br J Cancer, 2011.
- Довідник. Mearin F. та ін. Bowel Disorders. Gastroenterology, 2016.
- Довідник. Lacy BE. та ін. ACG Clinical Guideline: Management of Irritable Bowel Syndrome. Am J Gastroenterol, 2021.
- Мета-аналіз. Rahimi R. та ін. Efficacy and tolerability of alosetron for the treatment of irritable bowel syndrome in women and men: a meta-analysis of eight randomized, placebo-controlled, 12-week trials. Clin Ther, 2008.
- Мета-аналіз. Black CJ. та ін. Efficacy of psychological therapies for irritable bowel syndrome: systematic review and network meta-analysis. Gut, 2020.
- Мета-аналіз. Klem F. та ін. Prevalence, Risk Factors, and Outcomes of Irritable Bowel Syndrome After Infectious Enteritis: A Systematic Review and Meta-analysis. Gastroenterology, 2017.
- Дослідження. Sarnoff RP. та ін. Sex Differences, Menses-Related Symptoms and Menopause in Disorders of Gut-Brain Interaction. Neurogastroenterol Motil, 2025.
- Довідник. Recommendations | Irritable bowel syndrome in adults: diagnosis and management | Guidance | NICE.
- Diagnosis of Irritable Bowel Syndrome. NIDDK.
- Мета-аналіз. Cuffe MS. та ін. Efficacy of dietary interventions in irritable bowel syndrome: a systematic review and network meta-analysis. Lancet Gastroenterol Hepatol, 2025.
- Diet, lifestyle and medicines for IBS (irritable bowel syndrome). NHS.
