Овуляція: коли настає і ознаки

У застосунку для відстеження циклу 124 648 жінок зафіксували 612 613 циклів з овуляцією. Середня тривалість циклу виявилася 29,3 дня, а фолікулярна фаза, тобто час до овуляції, тривала в середньому 16,9 дня з розкидом від 10 до 30 днів^[1]. Підручниковий «14-й день» трапляється значно рідше, ніж прийнято думати.

Довжина менструального циклу у дорослих жінок зазвичай становить 21–35 днів, і день виходу яйцеклітини зсувається разом із нею. Знати власний ритм корисно і тим, хто планує вагітність, і тим, хто хоче її уникнути: перевірка слизу шийки матки, вимірювання базальної температури й тести на лютеїнізувальний гормон показують, коли тіло готується до овуляції.

Що таке овуляція

Овуляція — це момент циклу, коли яйцеклітина, що дозріла в одному з яєчників, виходить із фолікула і потрапляє в маткову (фаллопієву) трубу. Там вона залишається здатною до запліднення приблизно 12–24 години. Якщо запліднення відбулося, зигота рухається до матки й імплантується в її слизову. Якщо ні, яйцеклітина гине, рівні гормонів падають і починається менструація^[2].

Виходу яйцеклітини передує ланцюжок гормональних сигналів. Гіпоталамус виробляє гонадотропін-рилізинг-гормон (ГнРГ), який змушує гіпофіз виділяти фолікулостимулювальний (ФСГ) і лютеїнізувальний (ЛГ) гормони. ФСГ запускає ріст кількох фолікулів, але зазвичай лише один стає домінантним і виробляє дедалі більше естрогену. Коли естроген досягає піку, гіпофіз відповідає різким викидом ЛГ, і приблизно через 34 години (у різних жінок від 22 до 56 годин) фолікул розривається^[3].

Менструальний цикл і його зв’язок з овуляцією

Цикл ділять на дві основні фази. У фолікулярній під впливом ФСГ ростуть фолікули в яєчнику, а пік ЛГ наприкінці цієї фази запускає овуляцію. Після неї настає лютеїнова фаза: розірваний фолікул перетворюється на жовте тіло, яке виробляє прогестерон. Цей гормон готує слизову матки (ендометрій) до імплантації й підтримує ранню вагітність, доки не сформується плацента. Якщо вагітність не настала, жовте тіло регресує приблизно за два тижні, прогестерон падає, і починається менструація.

Без вивільнення яйцеклітини зачаття неможливе, тому овуляція є центральною ланкою всього циклу. Але менструальна кровотеча сама по собі не доводить, що овуляція відбулася: про ановуляторні цикли йдеться нижче.

Коли відбувається овуляція

Довжина циклу залежить переважно від фолікулярної фази, тому день овуляції краще рахувати від наступної менструації, а не від попередньої. Лютеїнова фаза стабільніша: у згаданому аналізі 612 тисяч циклів вона тривала в середньому 12,4 дня (у 95% циклів від 7 до 17 днів)^[1]. Тож за циклу у 26 днів овуляція ймовірна приблизно на 12–14-й день, а за циклу в 34 дні приблизно на 20–22-й.

Міф: овуляція завжди настає на 14-й день циклу. Насправді: у проспективному дослідженні з щоденними аналізами гормонів у сечі лише в 30% жінок фертильне вікно повністю вкладалося в дні 10–17, а на будь-який день між 6-м і 21-м припадало щонайменше 10% імовірності опинитися у фертильних днях. Навіть за зазвичай регулярного циклу овуляція може несподівано запізнитися^[4].

Спостереження за кількома циклами дає змогу оцінити власний ритм. Дані про довжину циклів і фаз з віком змінюються: з 25 до 45 років цикл скорочується в середньому на 0,18 дня за кожен рік, а за індексу маси тіла понад 35 коливання довжини циклу в однієї жінки на 14% більші, ніж за нормальної ваги^[1].

Розрахунок овуляції:

Розрахунок менструального циклу

Розрахунок менструального циклу допомагає визначити фертильні дні, планувати вагітність або уникати її, про...

Скільки “живе” яйцеклітина

Після овуляції яйцеклітина зберігає здатність до запліднення 12–24 години^[2]. Сперматозоїди в цервікальному слизу й маткових трубах залишаються активними до п’яти днів^[5]. Тому шанс на вагітність дають насамперед статеві контакти в дні перед овуляцією, коли сперматозоїди встигають «дочекатися» яйцеклітини в трубі.

Коротко: чекати позитивного тесту на ЛГ чи стрибка температури, щоб лише тоді почати спроби, означає пропустити більшу частину фертильних днів. Для зачаття корисніші регулярні контакти в другій третині циклу.

Як відстежувати овуляцію

Визначити період найвищої фертильності можна кількома способами, і їх краще поєднувати.

• Перший метод — щоденник циклу протягом кількох місяців. Записують дату початку менструацій, їхню тривалість і рясність, а також супутні відчуття: біль у ділянці яєчника, зміни настрою, чутливість грудей^[6]. Коли накопичиться статистика, видно, що овуляція припадає не на «середину», а приблизно на 12–14 днів перед наступною менструацією.
• Другий метод — календарний розрахунок. Збирають дані щонайменше за пів року, від найкоротшого циклу віднімають 18 днів, від найдовшого 11. Наприклад, якщо найкоротший цикл тривав 24 дні, а найдовший 32, потенційно фертильними будуть дні з 6-го (24–18) до 21-го (32–11). Міф: календарний метод надійно захищає від вагітності. Насправді: методи, що спираються на ознаки фертильності, за реального використання дають від 2 до 23 вагітностей на 100 жінок за рік^[7], а Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) оцінює їхню ефективність за неточного дотримання лише у 76%^[8].
• Третій метод — спостереження за цервікальним слизом. За кілька днів до овуляції слиз шийки матки стає прозорим, тягучим і слизьким, схожим на сирий яєчний білок. Така консистенція полегшує рух сперматозоїдів, тому цей природний маркер вважають доволі надійною ознакою наближення овуляції.
• Четвертий спосіб — вимірювання базальної температури. Щоранку одразу після пробудження, не встаючи з ліжка, жінка міряє температуру тим самим термометром. До овуляції вона в більшості жінок становить 35,5–36,6 °C, а після неї під дією прогестерону піднімається приблизно на 0,2–0,6 °C^[9]. Метод ретроспективний: стрибок температури показує, що овуляція вже відбулася, тож для поточного циклу він запізнюється.
• П’ятий варіант — аптечні тести на овуляцію. Вони працюють як тести на вагітність, але реагують на підвищення ЛГ у сечі. Позитивний результат означає, що овуляція ймовірна протягом наступних 1–2 діб: за метааналізом, від початку піку ЛГ до розриву фолікула минає в середньому 34 години^[3]. Спосіб зручний для жінок із відносно регулярним циклом, які планують зачаття.

Симптоми овуляції

Не всі жінки помічають овуляцію, але в багатьох з’являються характерні ознаки:

• Підвищена чутливість грудей: набряклість або біль у грудях через гормональні зміни.
• Біль у нижній частині живота: легкий біль або поколювання з одного боку живота, пов’язані з розривом фолікула^[10].
• Кров’янисті виділення: невелика мажа або слизові виділення в дні овуляції.
• Зміни настрою: підвищена активність, дратівливість або, навпаки, енергійність, спричинені гормональними коливаннями.
• Підвищення сексуального потягу: у щоденних спостереженнях з аналізами гормонів лібідо досягало піку в середині циклу, а після овуляції знижувалося паралельно з ростом прогестерону^[11].
• Покращення чутливості: загострення нюху, смаку або зору. У невеликому дослідженні чутливість до запаху тестової речовини була найвищою саме під час овуляції і зростала разом з рівнем естрадіолу^[12].
• Набряклість або здуття живота: відчуття тяжкості чи дискомфорту через гормональні зміни.
• Зміни апетиту: у фертильні дні жінки в середньому їли менше, а з ростом прогестерону в лютеїновій фазі споживання їжі збільшувалося^[13].
• Стан шийки матки: перед овуляцією шийка піднімається, стає м’якшою, а її канал трохи відкривається; це можна помітити при самообстеженні.

Фертильне “вікно”

Фертильне вікно охоплює дні, коли статевий акт може призвести до вагітності. У дослідженні 625 циклів зачаття відбувалося лише за статевого акту протягом шести днів, що закінчувалися днем овуляції. Імовірність зачаття зростала від 10% за п’ять днів до овуляції до 33% у сам день овуляції^[14]. Після виходу яйцеклітини вікно швидко закривається^[15]. Якщо вагітність поки небажана, ці дні треба враховувати під час вибору контрацепції.

Міф: під час менструації завагітніти неможливо. Насправді: фертильне вікно може починатися вже з 6-го дня циклу^[4], а сперматозоїди живуть до п’яти днів. За короткого циклу або тривалої менструації статевий акт в останні дні кровотечі може призвести до зачаття.

Біль під час овуляції

Біль під час овуляції (міттельшмерц) поширене явище: він виникає приблизно за 14 днів до менструації, триває від кількох хвилин до 1–2 днів і зазвичай відчувається з одного боку внизу живота, там, де розривається фолікул^[10]. Здебільшого він не загрозливий, але якщо біль сильний, не минає після знеболювальних або супроводжується кровотечею, нудотою, блюванням, бажано звернутися до лікаря. Іноді за «овуляторний» біль приймають кісту яєчника, ендометріоз чи позаматкову вагітність, і тоді потрібна діагностика.

Міф: яєчники працюють почергово, тож біль щомісяця «перестрибує» на інший бік. Насправді: в ультразвуковому спостереженні 199 циклів у 80 жінок правий яєчник овулював у 52,3% циклів, а зміна боку в сусідніх циклах відбулася лише в 51,3% пар циклів, тобто фактично випадково^[16].

Чому овуляція може бути відсутньою

Причини ановуляції класифікують за рівнем збою: гіпоталамус, гіпофіз, яєчники і окремо синдром полікістозних яєчників^[17]. Під час грудного вигодовування високий рівень пролактину пригнічує дозрівання фолікулів; на цьому ґрунтується метод лактаційної аменореї, який за точного дотримання правил ефективний понад 99%^[8]. Пролактин може бути підвищеним і патологічно, наприклад через пухлину гіпофіза чи деякі ліки; гіперпролактинемія часто проявляється відсутністю овуляції та порушеннями циклу. Збій дають і захворювання щитоподібної залози. Природне припинення овуляцій настає в менопаузу.

Полікістоз яєчників (СПКЯ) — стан, за якого овуляція порушується або трапляється рідко. Яєчники виробляють надлишок андрогенів, а фолікули не досягають повної зрілості. Буває й передчасна недостатність яєчників, коли вони втрачають функцію раніше 40 років. Усе це веде до нерегулярних менструацій і проблем із зачаттям. Функціональна гіпоталамічна аменорея виникає через стрес, втрату ваги, надмірні фізичні навантаження або їх поєднання: організм «вимикає» овуляцію, коли енергії не вистачає^[18]. Тому ризиковими є і розлади харчової поведінки, і жорсткі дієти, і надмірна маса тіла, яка також збільшує нерегулярність циклу^[1].

Овуляція та контрацепція

Комбіновані оральні контрацептиви, пластирі й вагінальні кільця пригнічують овуляцію, а також роблять цервікальний слиз густішим. За реального використання, з пропусками й запізненнями, вони дають близько 7 вагітностей на 100 жінок за рік^[7], тому важливо дотримуватися графіка прийому пігулок чи заміни пластиря. Внутрішньоматкова система з левоноргестрелом діє переважно локально: у дослідженні пристрою з вивільненням 20 мкг левоноргестрелу на добу ознаки овуляції фіксували в 77% циклів^[19], проте її ефективність найвища серед гормональних методів, 0,1–0,4 вагітності на 100 жінок за рік^[7].

Міф: довге використання контрацептивів шкодить здатності овулювати в майбутньому. Насправді: у метааналізі 22 досліджень за участю 14 884 жінок 83,1% завагітніли протягом 12 місяців після відміни контрацепції, і ні тип методу, ні тривалість прийому пігулок на це суттєво не впливали^[20].

Чи можлива овуляція без менструації

Регулярна менструація зазвичай іде «рука об руку» з овуляцією, але бувають ановуляторні цикли, коли яйцеклітина не виходить, а кровотеча все одно настає: це «проривні» кровотечі через коливання естрогену. Буває й навпаки: перша овуляція після пологів, під час грудного вигодовування чи на тлі рідкісних циклів настає до першої менструації, тому вагітність можлива ще до того, як цикл відновився. Якщо виникають сумніви, гінеколог і ендокринолог допоможуть з’ясувати, як працюють яєчники насправді.

Ліки, що сприяють овуляції

Для жінок, у яких овуляції немає або вона рідкісна, існують препарати для її стимуляції: летрозол, кломіфен, гонадотропіни. У рандомізованому дослідженні 750 жінок із СПКЯ летрозол дав вищу частоту овуляції (61,7% проти 48,3% циклів) і більше живонароджень (27,5% проти 19,1%), ніж кломіфен; частота двієнь статистично не відрізнялася (3,4% і 7,4%)^[21]. Лікування ведеться лише під наглядом лікаря, з контролем росту фолікулів за допомогою УЗД і корекцією дози.

Лікар також враховує масу тіла, супутні захворювання, стан щитоподібної залози. Серед ризиків стимуляції є багатоплідна вагітність і синдром гіперстимуляції яєчників, серйозне ускладнення, ризик якого залежить від віку й зростає за полікістозної будови яєчників^[22].