За рік головний біль напруги хоча б раз трапляється майже в кожного третього дорослого: у великому популяційному дослідженні таких було 38,3%. Він рідко звалює з ніг, проте 43,6% людей з цим болем казали, що через нього гірше працюють, вчаться або справляються з домашніми справами[1]. Найчастіше напад запускає стрес[2], а лікування здебільшого обмежується знеболювальною таблеткою. І саме в цій таблетці криється пастка.

Що таке головний біль напруги?

Головний біль напруги є найпоширенішим видом головного болю і належить до первинних, тобто він не викликаний іншими захворюваннями[3]. Біль тупий, стискаючий або ниючий, зазвичай з обох боків голови. Його часто описують як «обруч», що стискає лоб, скроні й потилицю[4].

Інтенсивність легка або помірна, тож більшість людей продовжує звичні справи[5]. Проте часті або хронічні епізоди помітно погіршують якість життя: люди з хронічною формою в середньому втрачали 27,4 робочого дня на рік проти 8,9 у тих, хто мав епізодичні напади[1].

Міф: головний біль напруги виникає через те, що м'язи шиї та голови «затиснуті». Насправді: дослідження не підтвердили, що причиною є скорочення м'язів; найпоширеніша теорія пояснює біль підвищеною чутливістю больової системи[2]. Точний механізм досі невідомий[6].

Типи головного болю напруги

Залежно від того, скільки днів на місяць болить голова, біль напруги поділяють на епізодичний і хронічний. Від цього залежить, чи достатньо таблетки під час нападу, чи потрібна профілактика.

Епізодичний головний біль напруги

Епізодичний головний біль трапляється час від часу і за частотою буває:

  • Рідкісні епізоди. Біль виникає в середньому рідше ніж раз на місяць, тобто менше 12 днів на рік[7]. Такі випадки зазвичай пов'язані зі стресовою ситуацією, перевтомою або разовим фізичним перевантаженням.
  • Часті епізоди. Голова болить від 1 до 14 днів на місяць понад 3 місяці[5]. Такі епізоди часто пов'язані з постійним стресом або повторюваними факторами, як-от недосипання чи тривала робота в одній позі.

Один напад триває від 30 хвилин до 7 днів[5]. Після нього людина повертається до звичайного ритму, але часті епізоди виснажують і потребують уваги лікаря.

Хронічний головний біль напруги

Хронічний головний біль напруги є тривалішим і важчим для життя станом:

  • Біль буває 15 або більше днів на місяць понад 3 місяці, тобто щонайменше 180 днів на рік; напад може тривати годинами, днями або взагалі не минати[8].
  • Напади можуть бути слабшими, ніж при мігрені, але саме їхня частота найбільше погіршує якість життя.

Хронічна форма трапляється значно рідше за епізодичну: протягом року її мали 2,2% дорослих[1]. Вона обмежує працездатність, знижує соціальну активність і виснажує емоційно. Біль стає частиною буднів, тож людині потрібна ретельна діагностика й продумане лікування.

Цей тип болю нерідко потребує комбінованого підходу: профілактичні ліки, фізіотерапія та психологічна підтримка.

Реклама

Симптоми головного болю напруги

Симптоми схожі для обох типів, епізодичного й хронічного. Різняться інтенсивність і частота нападів.

Найпоширеніші симптоми:

  • Тупий або стискаючий біль легкої чи середньої інтенсивності. Він не пронизливий і не пульсуючий, як при мігрені, а дає відчуття постійного тиску[5].
  • Відчуття тиску з обох боків голови. Біль здебільшого симетричний, тоді як мігрень частіше болить з одного боку. Якщо біль зосереджений в одному місці, підказки щодо причини дає розташування болю в голові.
  • Чутливість шкіри голови. Голова болить сильніше, коли до неї торкаються[4].
  • Дискомфорт у м'язах шиї та плечей. Болючість цих м'язів типова для головного болю напруги[2].
  • Відчуття «обруча» навколо голови. Це класичний опис, який дає більшість людей з таким болем.
  • Біль не посилюється під час фізичної активності. Ходьба чи підйом сходами його не підсилюють, на відміну від мігрені[5].

Відмінності від мігрені

На відміну від мігрені, біль напруги рідко супроводжується такими симптомами, як:

  • Нудота або блювання.
  • Світлобоязнь (фотофобія) чи чутливість до гучних звуків (фонофобія).

При хронічному головному болю напруги можлива легка нудота або одна з цих чутливостей (до світла чи звуку), але не обидві разом. Помірна чи сильна нудота і блювання для нього нетипові[8]. Пульсуючий біль спереду або з одного боку голови, блювання чи біль від світла і звуку радше вказують на мігрень або кластерний головний біль[4]. Біль у ділянці лоба й щік, що посилюється при нахилі, буває пов'язаний із синусовими головними болями.

Симптоми зазвичай слабшають після відпочинку, тепла чи холоду на напружені м'язи[9] або вправ на розслаблення. Якщо ж біль тримається довго чи змінив свій характер, лікар має виключити інші причини.

Читайте:

Причини та фактори ризику

Точна причина головного болю напруги не встановлена[2]. Ось що найчастіше провокує напади:

  • Стрес. Емоційне напруження і тривога є найчастішими тригерами як головного болю напруги, так і мігрені в людей з різних країн[10]. До болю схиляють також депресія і тривожні розлади[3].
  • Нестача сну. Недосипання, безсоння і апное сну належать до можливих тригерів[3].
  • Фізичне перенапруження. Погана постава і тривале перебування в одній позі (наприклад, за комп'ютером) навантажують шию і плечі[3]. До цього ж ряду належать проблеми зі скронево-нижньощелепним суглобом, через які буває біль у щелепі.
  • Перевтома очей. Довгий погляд в екран або робота з дрібними деталями може спровокувати біль[3].
  • Вживання алкоголю, тютюну або кофеїну. Серед частих причин Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) називає кофеїн і радить обмежити чай, каву та колу[4]. Для алкоголю і куріння зв'язок слабкий: метааналіз 7 досліджень не знайшов достовірної асоціації цих звичок із головним болем напруги[11].
  • Інфекційні захворювання. Застуда, грип та інші інфекції теж викликають біль голови, але це вже окремий, вторинний головний біль, пов'язаний з інфекцією. Висока температура разом зі скутою шиєю вимагає негайної допомоги.

Фактори ризику:

  • Стать. Жінки мають епізодичний головний біль напруги частіше за чоловіків у всіх вікових групах[1]. Чи пов'язано це з гормональними коливаннями, переконливо не доведено.
  • Вік. Найчастіше такий біль трапляється у 30–39 років, як у жінок, так і в чоловіків[1]. Із віком він стає рідшим, тому новий головний біль, що вперше з'явився після 50 років, вважають тривожною ознакою і обстежують на інші причини[6].
Реклама

Діагностика

Діагноз «головний біль напруги» ставлять за описом болю і виключенням інших причин. Лікар розпитує, коли біль почався, як часто буває, що його посилює і що допомагає, та проводить огляд[9]. Якщо типова картина без тривожних ознак, додаткові обстеження зазвичай не потрібні. Приводом для обстеження є так звані «червоні прапорці»: раптовий початок, неврологічні симптоми, гарячка, новий біль у старшому віці[12].

Методи діагностики:

  • Фізичний огляд. Перевірка болючості м'язів голови й шиї, рухливості шиї.
  • Неврологічне обстеження. Перевірка рефлексів, чутливості, сили, координації та зору допомагає виключити серйозні захворювання нервової системи.
  • МРТ або КТ. Призначають лише для виключення таких станів, як пухлина чи крововилив у мозок[9].

Лікування головного болю напруги

Лікування має три завдання: зняти біль під час нападу, зменшити частоту нападів і не допустити, щоб біль став хронічним. Найкраще працює поєднання ліків і немедикаментозних методів.

Медикаментозне лікування

  • Безрецептурні знеболювальні препарати. Ібупрофен, парацетамол, ацетилсаліцилова кислота (аспірин) та інші нестероїдні протизапальні засоби є засобами першого вибору при епізодичному болю[13]. Ефект скромніший, ніж обіцяє реклама: з кожних 22 людей, які прийняли парацетамол 1000 мг, лише одна позбувається болю за 2 години саме завдяки препарату, а не плацебо[14]. Серед простих знеболювальних найкращі результати показали ібупрофен і диклофенак калію[15]. Комбінації з кофеїном (близько 130 мг) діють сильніше за самий анальгетик[16], але є засобом другого вибору[13]. Ацетилсаліцилову кислоту не дають дітям і підліткам до 16 років через ризик синдрому Рейє, рідкісного, але тяжкого ураження мозку й печінки; при вагітності першим вибором є парацетамол[4].
  • Антидепресанти. Амітриптилін, трициклічний антидепресант, є препаратом першого вибору для профілактики хронічного головного болю напруги; препаратами другого вибору є міртазапін і венлафаксин[13]. Амітриптилін призначають для зменшення болю навіть тоді, коли депресії немає, починаючи з 10–25 мг на добу[6]. Ефект накопичується повільно: приймати ліки зазвичай доводиться кілька місяців, перш ніж вони почнуть діяти[4]. Користь профілактичних препаратів часто обмежена, а побічні ефекти можуть заважати лікуванню[13].
  • Міорелаксанти. Ці препарати розслабляють м'язи, і їх досі іноді радять при головному болю напруги. Проте європейські клінічні настанови EFNS прямо вказують, що міорелаксанти, як і триптани та опіоїди, при головному болю напруги застосовувати не слід[13]. Доказів ефективності мало, а ризик звикання є[6].

Коротко: таблетка добра для рідких нападів. Якщо ж голова болить часто, щоденне знеболювальне може саме підтримувати біль, і допомагає профілактика: амітриптилін, КПТ, біофідбек.

Немедикаментозні методи

Ці методи варто розглядати завжди, хоча наукова база для більшості з них обмежена[13].

  • Фізіотерапія. Розслабляючі вправи для шиї та плечей, масаж і вправи для постави можуть бути корисними при частому болю, хоча переконливих доказів їхньої ефективності немає[13]. Масаж особливо допомагає, коли болять напружені м'язи потилиці, шиї та плечей[9].
  • Психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) і навчання релаксації найімовірніше ефективні[13]. КПТ вчить помічати думки й реакції, які підсилюють стрес і біль, та змінювати їх.
  • Акупунктура. Систематичний огляд Cochrane 2016 року (12 досліджень, 2349 учасників) показав, що при частому епізодичному чи хронічному болю акупунктура зменшує частоту нападів. Принаймні вдвічі рідше голова стала боліти в 51% учасників після справжньої акупунктури і в 43% після імітації, тобто значна частина ефекту пов'язана з самою процедурою. Якість доказів помірна або низька[17]. Як саме акупунктура діє, достеменно невідомо.
  • Біофідбек. Це метод, який за допомогою датчиків показує людині її фізіологічні реакції (наприклад, напругу м'язів чи пульс) і вчить їх свідомо знижувати. Біофідбек за даними електроміографії (запису активності м'язів) має доведену дію при головному болю напруги[13].

Інші рекомендації

  • Часте вживання знеболювальних викликає медикаментозно-індукований головний біль (раніше його називали «рикошетним»). Його діагностують, коли голова болить 15 і більше днів на місяць на тлі регулярного надмірного приймання ліків понад 3 місяці[18]. Для простих знеболювальних межа становить 15 і більше днів приймання на місяць, а основне лікування полягає у відміні препарату, яким зловживали[6].
  • Техніки релаксації (медитація, глибоке дихання) допомагають знизити рівень стресу[9].
  • Регулярний сон і харчування допомагають запобігти частим нападам; якщо болю сприяє безсоння, варто змінити звички сну[4].

Лікування, яке враховує і тіло, і емоційний стан, дає найкращий результат. При частих або хронічних болях лікар допоможе підібрати профілактику.

Профілактика головного болю напруги

Запобігти нападам допомагають прості заходи:

  • Ведіть щоденник головного болю. Записуйте дату, тривалість, силу болю, обставини і прийняті ліки[4]. Без записів люди погано розпізнають свої тригери: в одному експерименті учасники бачили зв'язок там, де просто було більше днів з болем, і ігнорували дні, коли тригер був, а голова не боліла[19].
  • Слідкуйте за режимом сну. Лягайте й прокидайтеся в один і той самий час.
  • Контролюйте стрес. Практикуйте йогу, медитацію чи інші розслабляючі техніки[4].
  • Підтримуйте правильну поставу. Гарна постава не дає м'язам перенапружуватися[9]; допоможуть ергономічне робоче місце і низька тверда подушка[4].
  • Обмежте кофеїн і алкоголь. Кофеїн входить до частих причин головного болю напруги[4].
  • Рухайтеся більше. Фізичні вправи NHS відносить до розслабляючих занять, які полегшують головний біль напруги[4].

Коли звертатися до лікаря?

Запишіться до лікаря, якщо:

  • Голова болить кілька разів на тиждень або біль сильний[4].
  • Голова болить 15 і більше днів на місяць.
  • Напади стали сильнішими, змінили характер або не минають після знеболювальних.
  • Новий головний біль уперше з'явився після 50 років[6].
  • Кашель, чхання, нахил чи фізичне напруження посилюють біль[20], або він змінюється залежно від положення тіла, наприклад стає гіршим лежачи[12].
  • Разом із головним болем з'явився біль у щелепі під час жування або болючість шкіри голови: тут потрібен терміновий огляд[20].

Негайно викликайте швидку (103), якщо головний біль:

  • Почався раптово і одразу став нестерпним («як удар грому»)[20].
  • Супроводжується онімінням чи слабкістю в обличчі або тілі, порушенням мови, рівноваги, зору, сплутаністю свідомості чи судомами[20].
  • Поєднується з високою температурою і скутістю шиї, особливо якщо є висип, що не блідне під склянкою: це можливі ознаки менінгіту.
  • З'явився після травми голови[20].

Ці «червоні прапорці» допомагають відрізнити звичний біль напруги від небезпечного головного болю[12].

Підсумок

Біль напруги неприємний, але сам по собі не небезпечний. Для рідких нападів достатньо ібупрофену чи парацетамолу, а міорелаксанти в лікуванні не потрібні. Справжній ризик у звичці ковтати таблетки щодня: так легко отримати медикаментозно-індукований біль. Коли напади часті, допомагають щоденник, сон, робота зі стресом, КПТ і, за призначенням лікаря, амітриптилін. А раптовий «громовий» біль, новий біль після 50, гарячка зі скутою шиєю чи неврологічні симптоми потребують негайного огляду лікаря.

Джерела20
  1. Дослідження. Schwartz BS. та ін. Epidemiology of tension-type headache. JAMA, 1998.
  2. Mayo Clinic
  3. What Is a Tension Headache?. Cleveland Clinic.
  4. Tension headaches. NHS.
  5. Довідник. 2.2 Frequent episodic tension-type headache. ICHD-3.
  6. Довідник. NCBI Bookshelf
  7. Довідник. 2.1 Infrequent episodic tension-type headache. ICHD-3.
  8. Довідник. 2.3 Chronic tension-type headache. ICHD-3.
  9. Mayo Clinic
  10. Огляд. Tai MS. та ін. Geographical Differences in Trigger Factors of Tension-Type Headaches and Migraines. Curr Pain Headache Rep, 2019.
  11. Мета-аналіз. Gao T. та ін. The relationship between lifestyle behaviors and tension-type headache and migraine: A systematic review and meta-analysis. Medicine (Baltimore), 2025.
  12. Огляд. Do TP. та ін. Red and orange flags for secondary headaches in clinical practice: SNNOOP10 list. Neurology, 2019.
  13. Довідник. Bendtsen L. та ін. EFNS guideline on the treatment of tension-type headache - report of an EFNS task force. Eur J Neurol, 2010.
  14. Мета-аналіз. Stephens G. та ін. Paracetamol (acetaminophen) for acute treatment of episodic tension-type headache in adults. Cochrane Database Syst Rev, 2016.
  15. Мета-аналіз. Xie R. та ін. Efficacy and safety of simple analgesics for acute treatment of episodic tension-type headache in adults: a network meta-analysis. Ann Med, 2024.
  16. Огляд. Lipton RB. та ін. Caffeine in the management of patients with headache. J Headache Pain, 2017.
  17. Мета-аналіз. Linde K. та ін. Acupuncture for the prevention of tension-type headache. Cochrane Database Syst Rev, 2016.
  18. Довідник. 8.2 Medication-overuse headache (MOH). ICHD-3.
  19. Дослідження. Turner DP. та ін. Appraisal of Headache Trigger Patterns Using Calendars. Headache, 2020.
  20. Headaches. NHS.