Головний біль напруги: симптоми і лікування

За рік головний біль напруги хоча б раз трапляється майже в кожного третього дорослого: у великому популяційному дослідженні таких було 38,3%. Він рідко звалює з ніг, проте 43,6% людей з цим болем казали, що через нього гірше працюють, вчаться або справляються з домашніми справами^[1]. Найчастіше напад запускає стрес^[2], а лікування здебільшого обмежується знеболювальною таблеткою. І саме в цій таблетці криється пастка.

Що таке головний біль напруги?

Головний біль напруги є найпоширенішим видом головного болю і належить до первинних, тобто він не викликаний іншими захворюваннями^[3]. Біль тупий, стискаючий або ниючий, зазвичай з обох боків голови. Його часто описують як «обруч», що стискає лоб, скроні й потилицю^[4].

Інтенсивність легка або помірна, тож більшість людей продовжує звичні справи^[5]. Проте часті або хронічні епізоди помітно погіршують якість життя: люди з хронічною формою в середньому втрачали 27,4 робочого дня на рік проти 8,9 у тих, хто мав епізодичні напади^[1].

Міф: головний біль напруги виникає через те, що м'язи шиї та голови «затиснуті». Насправді: дослідження не підтвердили, що причиною є скорочення м'язів; найпоширеніша теорія пояснює біль підвищеною чутливістю больової системи^[2]. Точний механізм досі невідомий^[6].

Типи головного болю напруги

Залежно від того, скільки днів на місяць болить голова, біль напруги поділяють на епізодичний і хронічний. Від цього залежить, чи достатньо таблетки під час нападу, чи потрібна профілактика.

Епізодичний головний біль напруги

Епізодичний головний біль трапляється час від часу і за частотою буває:

• Рідкісні епізоди. Біль виникає в середньому рідше ніж раз на місяць, тобто менше 12 днів на рік^[7]. Такі випадки зазвичай пов'язані зі стресовою ситуацією, перевтомою або разовим фізичним перевантаженням.
• Часті епізоди. Голова болить від 1 до 14 днів на місяць понад 3 місяці^[5]. Такі епізоди часто пов'язані з постійним стресом або повторюваними факторами, як-от недосипання чи тривала робота в одній позі.

Один напад триває від 30 хвилин до 7 днів^[5]. Після нього людина повертається до звичайного ритму, але часті епізоди виснажують і потребують уваги лікаря.

Хронічний головний біль напруги

Хронічний головний біль напруги є тривалішим і важчим для життя станом:

• Біль буває 15 або більше днів на місяць понад 3 місяці, тобто щонайменше 180 днів на рік; напад може тривати годинами, днями або взагалі не минати^[8].
• Напади можуть бути слабшими, ніж при мігрені, але саме їхня частота найбільше погіршує якість життя.

Хронічна форма трапляється значно рідше за епізодичну: протягом року її мали 2,2% дорослих^[1]. Вона обмежує працездатність, знижує соціальну активність і виснажує емоційно. Біль стає частиною буднів, тож людині потрібна ретельна діагностика й продумане лікування.

Цей тип болю нерідко потребує комбінованого підходу: профілактичні ліки, фізіотерапія та психологічна підтримка.

Симптоми головного болю напруги

Симптоми схожі для обох типів, епізодичного й хронічного. Різняться інтенсивність і частота нападів.

Найпоширеніші симптоми:

• Тупий або стискаючий біль легкої чи середньої інтенсивності. Він не пронизливий і не пульсуючий, як при мігрені, а дає відчуття постійного тиску^[5].
• Відчуття тиску з обох боків голови. Біль здебільшого симетричний, тоді як мігрень частіше болить з одного боку. Якщо біль зосереджений в одному місці, підказки щодо причини дає розташування болю в голові.
• Чутливість шкіри голови. Голова болить сильніше, коли до неї торкаються^[4].
• Дискомфорт у м'язах шиї та плечей. Болючість цих м'язів типова для головного болю напруги^[2].
• Відчуття «обруча» навколо голови. Це класичний опис, який дає більшість людей з таким болем.
• Біль не посилюється під час фізичної активності. Ходьба чи підйом сходами його не підсилюють, на відміну від мігрені^[5].

Відмінності від мігрені

На відміну від мігрені, біль напруги рідко супроводжується такими симптомами, як:

• Нудота або блювання.
• Світлобоязнь (фотофобія) чи чутливість до гучних звуків (фонофобія).

При хронічному головному болю напруги можлива легка нудота або одна з цих чутливостей (до світла чи звуку), але не обидві разом. Помірна чи сильна нудота і блювання для нього нетипові^[8]. Пульсуючий біль спереду або з одного боку голови, блювання чи біль від світла і звуку радше вказують на мігрень або кластерний головний біль^[4]. Біль у ділянці лоба й щік, що посилюється при нахилі, буває пов'язаний із синусовими головними болями.

Симптоми зазвичай слабшають після відпочинку, тепла чи холоду на напружені м'язи^[9] або вправ на розслаблення. Якщо ж біль тримається довго чи змінив свій характер, лікар має виключити інші причини.

Читайте:

Головний біль і мігрень: яка різниця?

Звичайний головний біль чи мігрень? Відрізнити їх можна за кількома ознаками, і від цього залежить, які ліки д...

Причини та фактори ризику

Точна причина головного болю напруги не встановлена^[2]. Ось що найчастіше провокує напади:

• Стрес. Емоційне напруження і тривога є найчастішими тригерами як головного болю напруги, так і мігрені в людей з різних країн^[10]. До болю схиляють також депресія і тривожні розлади^[3].
• Нестача сну. Недосипання, безсоння і апное сну належать до можливих тригерів^[3].
• Фізичне перенапруження. Погана постава і тривале перебування в одній позі (наприклад, за комп'ютером) навантажують шию і плечі^[3]. До цього ж ряду належать проблеми зі скронево-нижньощелепним суглобом, через які буває біль у щелепі.
• Перевтома очей. Довгий погляд в екран або робота з дрібними деталями може спровокувати біль^[3].
• Вживання алкоголю, тютюну або кофеїну. Серед частих причин Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) називає кофеїн і радить обмежити чай, каву та колу^[4]. Для алкоголю і куріння зв'язок слабкий: метааналіз 7 досліджень не знайшов достовірної асоціації цих звичок із головним болем напруги^[11].
• Інфекційні захворювання. Застуда, грип та інші інфекції теж викликають біль голови, але це вже окремий, вторинний головний біль, пов'язаний з інфекцією. Висока температура разом зі скутою шиєю вимагає негайної допомоги.

Фактори ризику:

• Стать. Жінки мають епізодичний головний біль напруги частіше за чоловіків у всіх вікових групах^[1]. Чи пов'язано це з гормональними коливаннями, переконливо не доведено.
• Вік. Найчастіше такий біль трапляється у 30–39 років, як у жінок, так і в чоловіків^[1]. Із віком він стає рідшим, тому новий головний біль, що вперше з'явився після 50 років, вважають тривожною ознакою і обстежують на інші причини^[6].

Діагностика

Діагноз «головний біль напруги» ставлять за описом болю і виключенням інших причин. Лікар розпитує, коли біль почався, як часто буває, що його посилює і що допомагає, та проводить огляд^[9]. Якщо типова картина без тривожних ознак, додаткові обстеження зазвичай не потрібні. Приводом для обстеження є так звані «червоні прапорці»: раптовий початок, неврологічні симптоми, гарячка, новий біль у старшому віці^[12].

Методи діагностики:

• Фізичний огляд. Перевірка болючості м'язів голови й шиї, рухливості шиї.
• Неврологічне обстеження. Перевірка рефлексів, чутливості, сили, координації та зору допомагає виключити серйозні захворювання нервової системи.
• МРТ або КТ. Призначають лише для виключення таких станів, як пухлина чи крововилив у мозок^[9].

Лікування головного болю напруги

Лікування має три завдання: зняти біль під час нападу, зменшити частоту нападів і не допустити, щоб біль став хронічним. Найкраще працює поєднання ліків і немедикаментозних методів.

Медикаментозне лікування

• Безрецептурні знеболювальні препарати. Ібупрофен, парацетамол, ацетилсаліцилова кислота (аспірин) та інші нестероїдні протизапальні засоби є засобами першого вибору при епізодичному болю^[13]. Ефект скромніший, ніж обіцяє реклама: з кожних 22 людей, які прийняли парацетамол 1000 мг, лише одна позбувається болю за 2 години саме завдяки препарату, а не плацебо^[14]. Серед простих знеболювальних найкращі результати показали ібупрофен і диклофенак калію^[15]. Комбінації з кофеїном (близько 130 мг) діють сильніше за самий анальгетик^[16], але є засобом другого вибору^[13]. Ацетилсаліцилову кислоту не дають дітям і підліткам до 16 років через ризик синдрому Рейє, рідкісного, але тяжкого ураження мозку й печінки; при вагітності першим вибором є парацетамол^[4].
• Антидепресанти. Амітриптилін, трициклічний антидепресант, є препаратом першого вибору для профілактики хронічного головного болю напруги; препаратами другого вибору є міртазапін і венлафаксин^[13]. Амітриптилін призначають для зменшення болю навіть тоді, коли депресії немає, починаючи з 10–25 мг на добу^[6]. Ефект накопичується повільно: приймати ліки зазвичай доводиться кілька місяців, перш ніж вони почнуть діяти^[4]. Користь профілактичних препаратів часто обмежена, а побічні ефекти можуть заважати лікуванню^[13].
• Міорелаксанти. Ці препарати розслабляють м'язи, і їх досі іноді радять при головному болю напруги. Проте європейські клінічні настанови EFNS прямо вказують, що міорелаксанти, як і триптани та опіоїди, при головному болю напруги застосовувати не слід^[13]. Доказів ефективності мало, а ризик звикання є^[6].

Коротко: таблетка добра для рідких нападів. Якщо ж голова болить часто, щоденне знеболювальне може саме підтримувати біль, і допомагає профілактика: амітриптилін, КПТ, біофідбек.

Немедикаментозні методи

Ці методи варто розглядати завжди, хоча наукова база для більшості з них обмежена^[13].

• Фізіотерапія. Розслабляючі вправи для шиї та плечей, масаж і вправи для постави можуть бути корисними при частому болю, хоча переконливих доказів їхньої ефективності немає^[13]. Масаж особливо допомагає, коли болять напружені м'язи потилиці, шиї та плечей^[9].
• Психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) і навчання релаксації найімовірніше ефективні^[13]. КПТ вчить помічати думки й реакції, які підсилюють стрес і біль, та змінювати їх.
• Акупунктура. Систематичний огляд Cochrane 2016 року (12 досліджень, 2349 учасників) показав, що при частому епізодичному чи хронічному болю акупунктура зменшує частоту нападів. Принаймні вдвічі рідше голова стала боліти в 51% учасників після справжньої акупунктури і в 43% після імітації, тобто значна частина ефекту пов'язана з самою процедурою. Якість доказів помірна або низька^[17]. Як саме акупунктура діє, достеменно невідомо.
• Біофідбек. Це метод, який за допомогою датчиків показує людині її фізіологічні реакції (наприклад, напругу м'язів чи пульс) і вчить їх свідомо знижувати. Біофідбек за даними електроміографії (запису активності м'язів) має доведену дію при головному болю напруги^[13].

Інші рекомендації

• Часте вживання знеболювальних викликає медикаментозно-індукований головний біль (раніше його називали «рикошетним»). Його діагностують, коли голова болить 15 і більше днів на місяць на тлі регулярного надмірного приймання ліків понад 3 місяці^[18]. Для простих знеболювальних межа становить 15 і більше днів приймання на місяць, а основне лікування полягає у відміні препарату, яким зловживали^[6].
• Техніки релаксації (медитація, глибоке дихання) допомагають знизити рівень стресу^[9].
• Регулярний сон і харчування допомагають запобігти частим нападам; якщо болю сприяє безсоння, варто змінити звички сну^[4].

Лікування, яке враховує і тіло, і емоційний стан, дає найкращий результат. При частих або хронічних болях лікар допоможе підібрати профілактику.

Профілактика головного болю напруги

Запобігти нападам допомагають прості заходи:

• Ведіть щоденник головного болю. Записуйте дату, тривалість, силу болю, обставини і прийняті ліки^[4]. Без записів люди погано розпізнають свої тригери: в одному експерименті учасники бачили зв'язок там, де просто було більше днів з болем, і ігнорували дні, коли тригер був, а голова не боліла^[19].
• Слідкуйте за режимом сну. Лягайте й прокидайтеся в один і той самий час.
• Контролюйте стрес. Практикуйте йогу, медитацію чи інші розслабляючі техніки^[4].
• Підтримуйте правильну поставу. Гарна постава не дає м'язам перенапружуватися^[9]; допоможуть ергономічне робоче місце і низька тверда подушка^[4].
• Обмежте кофеїн і алкоголь. Кофеїн входить до частих причин головного болю напруги^[4].
• Рухайтеся більше. Фізичні вправи NHS відносить до розслабляючих занять, які полегшують головний біль напруги^[4].

Коли звертатися до лікаря?

Запишіться до лікаря, якщо:

• Голова болить кілька разів на тиждень або біль сильний^[4].
• Голова болить 15 і більше днів на місяць.
• Напади стали сильнішими, змінили характер або не минають після знеболювальних.
• Новий головний біль уперше з'явився після 50 років^[6].
• Кашель, чхання, нахил чи фізичне напруження посилюють біль^[20], або він змінюється залежно від положення тіла, наприклад стає гіршим лежачи^[12].
• Разом із головним болем з'явився біль у щелепі під час жування або болючість шкіри голови: тут потрібен терміновий огляд^[20].

Негайно викликайте швидку (103), якщо головний біль:

• Почався раптово і одразу став нестерпним («як удар грому»)^[20].
• Супроводжується онімінням чи слабкістю в обличчі або тілі, порушенням мови, рівноваги, зору, сплутаністю свідомості чи судомами^[20].
• Поєднується з високою температурою і скутістю шиї, особливо якщо є висип, що не блідне під склянкою: це можливі ознаки менінгіту.
• З'явився після травми голови^[20].

Ці «червоні прапорці» допомагають відрізнити звичний біль напруги від небезпечного головного болю^[12].