Болить шия (цервікалгія): причини, симптоми, лікування

Якщо зробити МРТ шиї людям, які ні на що не скаржаться, у 87,6% з них знайдуть випинання міжхребцевих дисків, а серед двадцятирічних таких 73–78%^[1]. Водночас за рік біль у шиї відчувають від 30 до 50% дорослих, і великий огляд Task Force з болю в шиї не визнав дегенерацію дисків його чинником ризику^[2]. Тож «грижа на знімку» і біль, через який людина прийшла до лікаря, часто є двома різними історіями.

Шия тримає голову вагою кілька кілограмів, дозволяє вільно її повертати й нахиляти та впливає на поставу. Багато хто проводить години за комп'ютером або смартфоном, тому проблеми з шиєю трапляються навіть у молоді. Незручна поза, мала фізична активність, стрес і ослаблені м'язи можуть призвести до затяжного дискомфорту. Здебільшого цервікалгія минає сама, але вона може повертатися, тому корисно знати, звідки береться біль, як на нього правильно реагувати і як не допустити, щоб він став хронічним.

Суть цервікалгії

Шия складається з хребців, міжхребцевих дисків, зв'язок, м'язів і нервів. Ця система підтримує голову і дозволяє її повертати й нахиляти. Коли баланс порушується, з'являється ціла гама неприємних відчуттів: ниючий біль, скутість, поколювання, інколи дискомфорт поширюється на плечі та руки. Цервікалгія не завжди пов'язана з серйозною патологією, проте може суттєво ускладнити життя.

Причиною стають або структурні зміни (зношування дисків, остеоартрит), або зовнішні чинники (малорухливий спосіб життя, погана постава), а нерідко обидва разом. Серед чинників ризику, які можна змінити, огляд Task Force назвав куріння, вдихання тютюнового диму і погане психологічне здоров'я, а серед незмінних вік, стать і генетику^[2].

За оцінкою дослідження Global Burden of Disease, у 2020 році біль у шиї мали 203 мільйони людей у світі, а до 2050 року їх стане приблизно 269 мільйонів, передусім через зростання і старіння населення^[3]. Жінки страждають частіше за чоловіків, а пік поширеності припадає на вік 45–74 роки^[3]. Біль не обов'язково сильний: це може бути тягуче відчуття, яке посилюється під вечір. Проте навіть помірний, але тривалий біль погіршує продуктивність, настрій і якість сну.

Як відчувається біль у шиї

Залежно від причини шийний біль буває різним за характером та інтенсивністю. Люди, які стикаються з цією проблемою, описують її як:

Постійний біль: тупий, ниючий дискомфорт, який триває навіть у спокої і часто нагадує звичайний м'язовий біль.
Пекучий або колючий біль: гострі відчуття, що можуть нагадувати різкі уколи чи печіння.
Біль, що іррадіює: стріляючий біль, який віддає з шиї в плече, руку або верхню частину спини і часто супроводжує подразнення чи защемлення нервового корінця^[4].

Шийний біль рідко буває ізольованим і часто поєднується з іншими неприємними відчуттями:

Головний біль: часто виникає в потиличній ділянці і може бути пов'язаний із напруженням м'язів шиї, як при головному болю напруги. Різкий стріляючий біль у потилиці буває ознакою потиличної невралгії.
Скутість: утруднені рухи шиї, плечей і верхньої частини спини. Людині важко повернути голову або нахилити її вбік.
Оніміння чи поколювання: відчуття «мурашок» у плечах або руках, що виникає через подразнення нервів. Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить показатися лікарю, якщо поколювання чи відчуття холоду в руці з'являються разом із болем у шиї^[5].
Слабкість у руках: зниження сили в руках свідчить про ураження нервового корінця або спинного мозку, і якщо слабкість наростає, це привід для термінового огляду^[4].

Ці симптоми бувають ледь помітними або суттєво обмежують рухливість і заважають навіть у спокої. Якщо біль супроводжується сильним головним болем, онімінням чи слабкістю в руках, зверніться до лікаря.

Причини болю у шиї

Шию можуть «зачепити» різні чинники, від механічного перенапруження до серйозних захворювань. Знання основних причин допомагає вчасно розпізнати проблему і обрати правильний підхід до лікування.

Вікові зміни

Із віком шийний відділ хребта зазнає природних змін, пов'язаних зі старінням, які можуть спричиняти біль:

Остеоартрит (шийний спондильоз): зношування хряща міжхребцевих суглобів, через яке кісткові поверхні труться і болять.
Спінальний стеноз: звуження хребтового каналу, яке здавлює спинний мозок або нервові корінці.
Дегенерація дисків: міжхребцеві диски з віком втрачають еластичність і міцність, що може призводити до гриж і защемлення нервів. Утім, випинання дисків на МРТ має переважна більшість людей без жодних скарг, і з віком таких знахідок лише більшає^[1].

Фізичне напруження

Часті повторювані рухи чи неправильна постава перевантажують шийний відділ:

Довготривала робота за комп'ютером із нахиленою головою. У метааналізі 15 досліджень дорослі з болем у шиї частіше тримали голову висунутою вперед, і що сильніше висунута голова, то сильніші біль і обмеження^[6].
Незручне положення тіла під час сну.
Напруження м'язів через слабкі м'язи живота або зайву вагу, яка створює додаткове навантаження на хребет.

Психоемоційний стрес

Стрес часто стає причиною болю в шиї через:

Мимовільне напруження м'язів шиї та плечей у стані тривоги чи хвилювання.
Постійне стискання м'язів, яке може залишатися непомітним, доки не з'явиться біль.

Психосоціальні чинники, зокрема психологічне здоров'я і способи долати труднощі, виявилися найсильнішими прогностичними чинниками того, чи повернеться біль у шиї через 1–5 років^[7].

Травми

Травматичні ушкодження належать до основних причин гострого болю в шиї:

Хлистові травми: різкий рух голови вперед і назад, який часто трапляється під час автомобільних аварій. Приблизно половина людей із хлистовою травмою через рік після неї досі відчувають біль у шиї, а одужання сповільнюють пасивна поведінка, пригнічений настрій і страх болю та руху^[8].
Удари, падіння або спортивні травми, які пошкоджують м'язи, зв'язки, диски або нервові корінці.

Новоутворення

Утворення в шийній ділянці, такі як пухлини, кісти або остеофіти (кісткові вирости), можуть здавлювати нерви і спричиняти біль. Пухлини серед причин болю в шиї рідкісні: в описаних випадках насторожували сильний біль, що наростає і стає постійним, неврологічні симптоми та біль уночі^[9].

Порушення постави через спорт

Деякі види спорту або однобічні тренування можуть формувати неправильну поставу, яка перевантажує шию. Наприклад:

Кіфоз: посилений вигин грудного відділу хребта, коли плечі висуваються вперед і округлюються, а шия бере на себе додаткове навантаження.
Велоспорт: нахилена вперед поза на велосипеді змушує м'язи шиї постійно напружуватися. В одному з досліджень, які аналізувала Task Force, регулярна їзда на велосипеді передбачала гірший перебіг болю в шиї^[7].
Нерівномірне тренування м'язів: наприклад, у бодибілдингу, коли нарощують м'язи грудей, а м'язи спини залишаються слабкими. Це створює дисбаланс і навантаження на шию.

Інші захворювання

Інколи за болем у шиї стоять серйозні медичні стани, зокрема:

Менінгіт: запалення оболонок головного та спинного мозку. Типові ознаки: скутість шиї, сильний головний біль, що наростає, висока температура, біль в очах від яскравого світла і висип, який не блідне під натисканням склянки^[10].
Ревматоїдний артрит: аутоімунне захворювання, за якого імунна система атакує суглоби, спричиняючи біль у суглобах, зокрема в шийному відділі. Ураження шиї при ньому поширене, може спричиняти нестабільність хребців і стискання спинного мозку, тому людям із високим ризиком радять регулярно обстежувати шийний відділ^[11].
Онкологічні захворювання: біль у шиї іноді є симптомом метастазів чи пухлин.

Читайте:

Скутість (ригідність) шиї: причини і небезпечні симптоми
Скутість (ригідність) шиї: чому голова раптом перестає вільно повертатися, які причини бувають побутовими й м...

Діагностика болю у шиї

Більшість болю в шиї минає за кілька тижнів^[5]. Якщо ж біль або скутість не зникають за кілька тижнів, не допомагають парацетамол чи ібупрофен або з'являються тривожні симптоми (оніміння, слабкість у руках, небезпечний головний біль), потрібна консультація лікаря^[5]. Найчастіше пацієнтів із такими скаргами оглядає сімейний лікар, невролог або ортопед.

Лікар детально розпитає і уточнить:

коли з'явився біль і за яких обставин
його характер (тупий, гострий, пекучий)
що посилює або полегшує симптоми
чи є додаткові скарги, такі як оніміння, головний біль, запаморочення.

Після цього проводиться фізикальний огляд:

оцінюється рухливість шиї
перевіряється стан м'язів (напруження, спазми, болючість)
перевіряється симетрія рухів та постава.

Інструментальні методи діагностики

Залежно від клінічної картини лікар може призначити додаткові обстеження:

Рентгенографія: дозволяє оцінити стан кісткових структур, виявити зсув хребців, остеоартрит чи інші деформації.
МРТ (магнітно-резонансна томографія): показує м'які тканини, міжхребцеві диски, нерви і спинний мозок, тому добре виявляє грижі, пухлини чи запалення. Результат оцінюють разом із симптомами: у дослідженні 1211 людей без скарг випинання дисків мали 87,6%, а здавлення спинного мозку лише 5,3%^[1].
КТ (комп'ютерна томографія): застосовується, якщо МРТ недоступна, або для детальнішої оцінки кісткових змін.
Лабораторні аналізи: загальний аналіз крові, показники запалення (С-реактивний білок, ШОЕ) або специфічні тести, щоб виключити інфекції (наприклад, остеомієліт хребців), ревматоїдні чи інші аутоімунні процеси.

Рідкісні додаткові методи

У складних випадках лікар може призначити:

Електроміографію (ЕМГ): вона підтверджує порушення роботи конкретного нервового корінця, коли симптоми і знімки не дають однозначної відповіді^[4].
Люмбальну пункцію: якщо є підозра на менінгіт чи іншу інфекцію нервової системи. Попри поширену назву «пункція спинного мозку», сам мозок не проколюють: голку вводять у попереку між хребцями L3–L4 або L4–L5, нижче місця, де спинний мозок закінчується (зазвичай на рівні L1), і беруть спинномозкову рідину^[12].

Коротко: знахідки на МРТ шиї є майже в кожного дорослого, тож самі собою вони не пояснюють біль. Знімок потрібен тоді, коли є слабкість, оніміння, травма чи інші тривожні ознаки.

Зверніть увагу!

Якщо біль супроводжується онімінням, м'язовою слабкістю в руках, сильним головним болем чи запамороченням або виник після травми, зверніться до невролога чи ортопеда без зволікань. Скутість шиї разом із високою температурою, сильним головним болем і висипом, що не блідне під склянкою, може бути менінгітом: у такому разі телефонуйте 103 або 112^[10].

Лікувальні підходи

Лікування має зменшити біль і запалення та повернути шиї рухливість. Здебільшого причини шийного болю не є серйозними, і симптоми полегшуються консервативними методами: навіть гостра радикулопатія (біль через подразнення нервового корінця) у понад 85% випадків минає за 8–12 тижнів без спеціального лікування^[4].

Медикаментозна терапія

Перший етап лікування зазвичай включає ліки, що зменшують біль і запалення:

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): зменшують запалення та полегшують біль. NHS радить при болю в шиї парацетамол, ібупрофен у таблетках або ібупрофен у вигляді гелю на шию^[5]. Ібупрофен може спричинити виразку чи кровотечу в шлунку, тому його приймають у найменшій дозі якомога коротше і без поради лікаря не довше 10 днів^[13].
М'язові релаксанти: знімають м'язовий спазм. У систематичному огляді 30 рандомізованих досліджень тривалого застосування таких препаратів (баклофен, тизанідин, циклобензаприн) найпереконливіші дані про користь стосувалися саме болю в шиї, а найчастішими побічними ефектами були сонливість і сухість у роті^[14].

У складніших випадках, наприклад при радикулопатії, лікар може призначити короткий курс стероїдних препаратів усередину або епідуральні ін'єкції стероїдів, які можуть суттєво полегшити біль^[4].

Фізична терапія

Фізичні вправи є основою відновлення. Працюючи з фізичним терапевтом або фахівцем із реабілітації, пацієнт:

Вивчає вправи для зміцнення м'язів шиї та плечового пояса. За даними огляду Cochrane, саме зміцнення м'язів шиї, лопаток і рук має докази помірної якості щодо зменшення хронічного болю^[15].
Покращує гнучкість і відновлює нормальну рухливість шиї.
Опановує правильну техніку рухів, щоб уникнути повторних травм.

Альтернативні методи

Акупунктура: в аналізі індивідуальних даних 20 827 пацієнтів із 39 досліджень голкотерапія полегшувала хронічний м'язово-скелетний біль краще за імітацію процедури, хоча різниця з імітацією була невеликою (близько 0,2 стандартного відхилення), а ефект через рік зменшувався приблизно на 15%^[16].
Масаж: розслабляє м'язи і може короткочасно полегшити біль, але огляд Cochrane через низьку якість досліджень не зміг дати жодних рекомендацій. В одному з досліджень у 22% учасників після процедури знижувався тиск^[17].
Техніка TENS (черезшкірна електрична нейростимуляція): слабкі електричні імпульси впливають на нервові закінчення і мають приглушувати больові сигнали. Огляд Cochrane за 7 дослідженнями з 651 учасником знайшов лише докази дуже низької достовірності, тож ефект TENS при хронічному болю в шиї невідомий^[18].

При болючих тригерних точках у м'язах шиї застосовують також суху голкову терапію: у метааналізі 8 досліджень вона знімала біль не краще і не гірше за фізіотерапевтичні процедури^[19].

Хірургічне втручання

Більшість випадків шийного болю не потребує хірургії. Операцію розглядають, якщо через грижу диска, стеноз чи зміщення хребців наростає слабкість, з'являються ознаки стискання спинного мозку або сильний біль не минає попри 6–12 тижнів правильного консервативного лікування^[4].

Коротко: найкращі докази при хронічному болю в шиї мають вправи на зміцнення м'язів шиї та лопаток. Масаж, TENS і голкотерапія можуть дати короткочасне полегшення, але вправ не замінюють.

Що можна зробити вдома для полегшення болю

Крім лікарських призначень, біль можна зменшити і вдома:

Теплова терапія: прикладіть до шиї грілку, загорнуту в рушник, на 20 хвилин 2–3 рази на день^[5] або прийміть теплий душ. Тепло розслабляє м'язи і зменшує дискомфорт.
Холодова терапія: пакет із льодом або замороженими овочами, загорнутий у рушник, NHS радить прикладати на 5 хвилин 3 рази на день^[5]. Холод доречніший після травми, коли є набряк.
Фізичні вправи: легка розтяжка шиї та плечей допомагає повернути рухливість. Комір носити не варто: шиї краще рухатися, якщо лікар не сказав інакше^[5]. Утримайтеся від вправ, якщо біль сильний або є ознаки защемлення нерва.
Релаксація та управління стресом: медитація, дихальні вправи чи йога знімають м'язову напругу. У метааналізі 3 досліджень із 188 учасниками йога короткочасно зменшувала хронічний біль у шиї й покращувала настрій без серйозних побічних ефектів^[20], а в мережевому метааналізі 30 досліджень функцію шиї покращували також цигун і тайцзі^[21].
Відмова від куріння: куріння і вдихання тютюнового диму належать до змінюваних чинників ризику болю в шиї^[2].

Як запобігти болю в шиї

Профілактика болю в шиї починається з уваги до постави, руху і відпочинку. Прості щоденні звички суттєво знижують ризик проблем у шийній ділянці.

Дотримуйтеся правильної постави

Робоче місце: розташуйте монітор на рівні очей, щоб не нахиляти голову. Тримайте плечі розслабленими, спину рівною, а стопи на підлозі. Якщо, щоб бачити екран, доводиться задирати підборіддя через нижню частину лінз, обговоріть з окулістом окуляри для роботи за комп'ютером.
Використання смартфонів: піднімайте телефон на рівень очей замість того, щоб схиляти голову. У метааналізі 7 досліджень із 10 715 учасниками надмірне користування смартфоном пов'язувалося з удвічі вищим ризиком болю в шиї (скоригований коефіцієнт шансів 2,34)^[22].
Положення під час руху: під час ходьби та сидіння тримайте голову прямо, не висуваючи її вперед.

Покращуйте позицію для сну

Спіть на спині або на боці, на низькій щільній подушці, щоб голова була на одному рівні з тілом, і на твердому матраці^[5]. Систематичний огляд 5 досліджень не показав переконливої переваги спеціальних ортопедичних подушок^[23]. Сон на боці має свої нюанси для плечей.
Уникайте сну на животі: голова в цій позі весь час повернута, і шия напружується^[5].
Якщо ви спите на спині, покладіть невелику подушку під коліна, щоб розвантажити поперек.

Будьте фізично активними

Регулярно виконуйте вправи для зміцнення м'язів шиї, плечей і верхньої частини спини, а також більше рухайтеся впродовж дня, наприклад завдяки ходьбі.

Якщо ви багато сидите, не тримайте шию в одному положенні надовго^[5] і кожні 30–40 хвилин робіть розминку з обертаннями шиєю, розтяжкою плечей і легкими вправами для спини. Самі лише додаткові перерви, за оглядом Cochrane, помітно не зменшують ризик болю в шиї (докази дуже низької достовірності)^[24], тому в перервах важливо саме рухатися.

Уникайте перенавантажень

Не носіть важкі сумки на одному плечі. Використовуйте рюкзаки або валізи на колесах.

Піднімаючи важкі речі, тримайте їх ближче до тіла і не нахиляйте шию вперед.

Зміцнюйте м'язи верхньої частини спини

М'язи-розгиначі верхньої частини спини допомагають утримувати природне положення хребта. З віком ці м'язи слабшають, що може погіршувати поставу і додатково навантажувати шию.

Виконуйте прості вправи для зміцнення цих м'язів (саме вправи для лопаткового пояса мають у дослідженнях найкращі докази^[15]):

Зведення лопаток: сядьте або станьте рівно. Зведіть лопатки разом і утримуйте 5 секунд. Повторіть 10 разів.
Віджимання від дверної рами: станьте в дверному прорізі, обіпріться руками об раму. Виконуйте віджимання, дозволяючи плечам проходити за руки. Повторіть 10 разів.
Тренування з еспандером: закріпіть еспандер на дверній ручці. Станьте прямо, візьміть кінці еспандера обома руками і тягніть їх до талії, зводячи лопатки. Повторіть 10 разів.

Управляйте стресом

Опануйте техніки розслаблення: медитацію, глибоке дихання або релаксацію перед сном. Менше стресу означає менше напруги в м'язах шиї та плечей, а психологічний стан, за даними Task Force, сильніше за інші чинники впливає на те, чи повернеться біль^[7].

Підсумок

Біль у шиї здебільшого минає за кілька тижнів, і в цей час краще рухатися, ніж берегти шию коміром: допоможуть тепло, парацетамол чи ібупрофен короткий час, низька щільна подушка і щоденні вправи на зміцнення м'язів шиї та лопаток. Знахідки на МРТ є майже в кожного дорослого, тож знімок без тривожних ознак рідко щось змінює. До лікаря треба йти, якщо біль не минає кілька тижнів, і терміново, якщо з'явилися слабкість чи оніміння рук, біль після травми або скутість шиї з температурою і сильним головним болем.

Джерела24