Мігрень - це не просто недуг, це серйозне неврологічне захворювання, що змінює життя людини. Вона впливає на працездатність, стосунки, рівень стресу та загальну якість життя.
Мігрень часто сприймається як звичайний головний біль, проте насправді це складне неврологічне захворювання, яке має безліч форм і може значно впливати на повсякденне життя. Вона здатна порушувати сон, роботу, концентрацію, соціальні контакти й навіть змінювати стиль життя людини.
Серед типових проявів мігрені — не лише інтенсивний пульсуючий біль, а й нудота, чутливість до світла (фотофобія) та звуків (фонофобія), запаморочення, втома, порушення зору, мовлення або чутливості. У деяких людей напади супроводжуються так званою аурою — передвісниками у вигляді мерехтливих ліній перед очима, оніміння або труднощів із підбором слів. В інших аура відсутня, але симптоми залишаються виснажливими.
Мігрень непередбачувана. Одні й ті самі тригери — наприклад, стрес, голод, недосип, різкі запахи чи зміни погоди — можуть спричиняти напади в однієї людини й не викликати жодної реакції в іншої. Так само і форма захворювання — у когось напади чітко пов’язані з менструацією або зоровими навантаженнями, а в когось прояви схожі на симптоми отруєння або навіть інсульту.
Мігрень має десятки форм, і деякі з них можуть не мати нічого спільного з класичним болем у скроні. Щоб не плутати одне з іншим, варто розуміти, як саме проявляються різні типи — від найпоширеніших до рідкісних. Це дозволяє точніше описати свої симптоми й краще орієнтуватися у власному стані.
Мігрень без аури
Мігрень без аури — це найпоширеніший тип мігрені, який становить понад дві третини всіх випадків. На відміну від мігрені з аурою, вона не супроводжується попередніми неврологічними симптомами — наприклад, зоровими спотвореннями чи онімінням. Напад починається раптово й одразу з головного болю.
Біль зазвичай має пульсуючий або стягуючий характер, локалізується з одного боку голови (але може бути й двостороннім), посилюється при фізичній активності, нахилах, яскравому світлі або гучних звуках. Часто супроводжується нудотою, блюванням, світлобоязню (фотофобією) та фонофобією. У деяких випадках з’являється запаморочення або втрата апетиту.
Мігрень без аури зазвичай триває від 4 до 72 годин. Її інтенсивність і частота можуть сильно відрізнятися в різних людей — від поодиноких епізодів кілька разів на рік до хронічного перебігу з нападами кілька разів на тиждень. У жінок вона зустрічається частіше, особливо в репродуктивному віці.
Типові тригери включають недосипання або навпаки — пересипання, пропуск прийому їжі, зневоднення, стрес, перевтому, гормональні зміни, вживання алкоголю (особливо червоного вина) чи певних продуктів — таких як зрілі сири або шоколад. У деяких людей напад виникає без видимої причини.
Діагноз ґрунтується на характері болю та супутніх симптомах. За критеріями ICHD-3, має бути щонайменше п’ять подібних епізодів, які відповідають типу болю (однобічний, пульсуючий, середньої або високої інтенсивності, посилюється при навантаженні) та супроводжуються хоча б одним з таких симптомів: нудота або блювання, чутливість до світла й звуку.
Лікування включає знеболювальні препарати (парацетамол, ібупрофен, напроксен), триптани (за призначенням), антиеметики, а при частих нападах — профілактичні засоби. Важливу роль відіграє зміна способу життя: достатній сон, гідратація, регулярне харчування, уникнення тригерів і ведення щоденника мігрені.
Мігрень з аурою
Мігрень з аурою — це один з основних типів мігрені, який супроводжується короткочасними неврологічними симптомами, що виникають до або під час нападу головного болю. Найчастіше ці симптоми зачіпають зір, але також можуть впливати на чутливість, мовлення або рухи.
Зорові симптоми при аурі включають спалахи світла, мерехтіння, хвилясті або зигзагоподібні лінії, «сліпі плями» (скотоми), викривлення об’єктів або візуальний шум. Зазвичай ці явища виникають в обох очах одночасно, хоча людина може сприймати їх як однобічні — це пов’язано з ураженням кори потиличної частки мозку, а не сітківки.
Окрім зорових симптомів, можуть виникати поколювання, оніміння обличчя або руки, порушення мовлення, відчуття дезорієнтації або рідко — проблеми з координацією. Усі ці прояви з’являються поступово, один за одним, і тривають від 5 до 60 хвилин. Після цього зазвичай настає типовий пульсуючий головний біль, хоча іноді болю може не бути (тоді це класифікується як ацефалгічна мігрень).
Мігрень з аурою має ті самі тригери, що й інші форми мігрені: стрес, порушення сну, голод, кофеїн, гормональні зміни, миготливе світло. Вона частіше зустрічається в осіб із сімейною схильністю до мігрені та може з’являтися в підлітковому або молодому віці.
Попри те, що симптоми аури іноді можуть бути схожими на транзиторні ішемічні атаки або епілептичні феномени, вони завжди зворотні та мають поступовий розвиток. У будь-якому разі, при першій появі подібних симптомів потрібно виключити інші неврологічні причини.
Лікування таке саме, як і при мігрені без аури — триптани, анальгетики, профілактичні препарати при частих нападах. Важливо уникати провокувальних факторів, вести щоденник мігрені та дотримуватись стабільного режиму дня.
Читайте:
Мігрень з аурою: що цеМігрень із аурою — це стан, що супроводжується зоровими, фізичними чи мовними симптомами, які виникають пере...
Менструальна мігрень
Менструальна мігрень — це форма мігрені, яка тісно пов’язана з фазами менструального циклу. У більшості випадків напади виникають у період від двох днів до початку менструації до третього дня самої кровотечі. Цей проміжок збігається з різким зниженням рівня естрогену — саме ці гормональні коливання вважаються головним тригером менструальної мігрені.
Такий тип головного болю частіше трапляється у жінок, схильних до мігрені загалом, але може виникати і в тих, хто ніколи не мав нападів у звичайні дні циклу. Якщо жінка страждає від мігрені й помічає, що симптоми загострюються або з’являються саме перед менструацією, є велика ймовірність, що це саме менструальна форма. Вона може відбуватися як з аурою, так і без, хоча переважно — без аури.
Типові симптоми включають сильний пульсуючий біль з одного боку голови, нудоту, чутливість до світла й звуків, підвищену стомлюваність, а також відчуття «розбитості» або погіршення настрою. Іноді такі напади тривають довше, ніж звичайні — до трьох діб або більше — і гірше піддаються лікуванню.
Важливо відрізняти справжню менструальну мігрень від випадкових нападів, які просто збіглися за часом. Для цього використовують спеціальні календарі або застосунки, де фіксують частоту, тривалість і періодичність нападів. Якщо більше ніж два з трьох циклів поспіль показують чіткий зв’язок із менструацією — діагноз підтверджується.
Існує також поняття «супутня менструальна мігрень», коли напади трапляються не лише під час менструації, а й у будь-який інший період циклу. У такому разі говорять про змішану форму.
Крім гормональних тригерів, у ці дні на жінку можуть впливати й інші чинники — зміни настрою, проблеми зі сном, коливання артеріального тиску, підвищена тривожність або зниження рівня заліза. Усе це може погіршувати перебіг нападу.
У жінок у перименопаузі та під час гормональної терапії менструальна мігрень також може змінювати свій характер — іноді вона посилюється, іноді зникає. Це пов’язано з нестабільністю рівнів естрогену. Після менопаузи у більшості жінок цей тип мігрені слабшає або зникає повністю.
Читайте:
Менструальна мігрень: причини, симптоми, лікуванняМенструальна мігрень — це сильний головний біль, що виникає у жінок перед або під час менструації через коли...
Ацефалгічна або безболісна мігрень
Ацефалгічна мігрень — це форма мігрені, при якій відсутній головний біль, але присутні інші типові симптоми нападу. Її також називають «мігрень без головного болю», «мігрень з ізольованою аурою» або «тиха мігрень». Хоч вона зустрічається нечасто, саме ця форма може викликати найбільше здивування — як у пацієнтів, так і у лікарів, особливо якщо її прояви нагадують неврологічні порушення.
Найхарактернішою ознакою є аура — тимчасовий набір симптомів, які зазвичай виникають перед початком нападу звичайної мігрені. У цьому випадку аура виникає, але біль у голові не настає зовсім. Зорові прояви включають спалахи, світлові плями, зигзагоподібні лінії, затемнення в полі зору або викривлення зображення. Можуть також з’являтися поколювання або оніміння на обличчі, в пальцях рук, тимчасові труднощі з мовленням або навіть втрата здатності формулювати слова.
Нерідко до аури додаються нудота, світлобоязнь або відчуття дезорієнтації — як і при звичайній мігрені. І хоч відсутність болю може здаватися полегшенням, для багатьох людей ці симптоми є не менш тривожними. Через схожість із транзиторними ішемічними атаками або епілептичними епізодами важливо пройти обстеження, щоб виключити інші причини.
Ацефалгічна мігрень частіше зустрічається у людей, які вже мали напади звичайної мігрені, хоча іноді вона з’являється вперше у зрілому віці — наприклад, після 50 років. У таких випадках особливо важливо виключити інсульт або інші порушення мозкового кровообігу.
Цей тип мігрені не потребує окремого лікування, але якщо аури стають частими або тривалі, лікар може призначити ті самі профілактичні засоби, що й при звичайній мігрені, включаючи зміни способу життя, медикаменти або когнітивні стратегії зниження стресу.
Вестибулярна мігрень
Вестибулярна мігрень — це форма мігрені, в якій на перший план виходять запаморочення, хиткість і дезорієнтація. Вона впливає на вестибулярну систему — частину мозку, що відповідає за контроль рівноваги та просторового сприйняття. І хоча головний біль може бути присутнім, у багатьох випадках він або відсутній зовсім, або виникає лише після вестибулярних симптомів, що ускладнює діагностику.
Основні прояви включають епізоди раптового запаморочення, відчуття обертання навколишнього простору (вертиго), хиткість, втрату рівноваги, нудоту, блювання або труднощі з фокусуванням погляду. У деяких випадках з'являється відчуття «від'єднаності» від тіла або навколишнього середовища, особливо при зміні положення голови. Такі симптоми можуть тривати від кількох хвилин до кількох годин, іноді — навіть довше.
Цей тип мігрені нерідко проявляється у людей, чутливих до руху: наприклад, тих, хто погано переносить катання на транспорті, гойдалках або віртуальну реальність. Але така чутливість — не обов’язкова умова. Вестибулярна мігрень може розвинутись у будь-якої людини, навіть якщо раніше проблем із рівновагою не було.
Оскільки класичного головного болю може не бути, вестибулярна мігрень часто плутається з іншими захворюваннями внутрішнього вуха або неврологічними розладами. Найчастіші диференційні діагнози — хвороба Меньєра, вестибулярний неврит, перилімфатична фістула, доброякісне позиційне запаморочення та навіть тривожні розлади. Через це діагноз часто ставиться із запізненням.
Підтвердження вестибулярної мігрені ґрунтується на сукупності симптомів, історії захворювання та виключенні інших причин. Часто для цього потрібна спільна робота невролога та отоневролога. У деяких випадках можуть знадобитися МРТ, електроністагмографія або постурографія, але специфічного тесту не існує.
Лікування подібне до звичайної мігрені: можуть застосовуватися триптани, бета-блокатори, протиепілептичні засоби, антидепресанти або зміни способу життя. Людям із вестибулярною формою також рекомендують вправи на стабілізацію погляду, обмеження кофеїну, регулярний сон і уникання сенсорного перевантаження.
Читайте:
Вестибулярна мігрень: чому паморочиться в голові, але болю немає?Вестибулярна мігрень — це неврологічне порушення, яке спричиняє запаморочення, дезорієнтацію та складнощі ...
Абдомінальна мігрень
Абдомінальна мігрень — це форма мігрені, яка вражає переважно дітей віком від 3 до 10 років, хоча іноді трапляється і в підлітків або навіть у дорослих. Її головна особливість полягає в тому, що основний біль локалізується не в голові, а в животі. Цей стан часто плутають із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, тому діагноз іноді ставлять із запізненням.
Напади зазвичай починаються раптово. Дитина може скаржитися на ниючий або пульсуючий біль у середині живота, іноді — на тлі повного благополуччя. До болю часто приєднуються нудота, блювання, втрата апетиту, блідість, слабкість або темні кола під очима. Деякі діти стають дуже млявими, мовчазними або, навпаки, дратівливими. Напади можуть тривати від однієї години до двох діб і нерідко минають раптово, як і почалися.
На відміну від харчових отруєнь чи кишкових інфекцій, при абдомінальній мігрені немає проносу, температури або ознак запалення. Це одна з ключових ознак, яка допомагає відрізнити її від гастроентерологічних причин. Водночас, симптоми можуть бути схожі на синдром роздратованого кишечника, апендицит, гастрит або функціональні розлади травлення.
У багатьох дітей, які страждають на абдомінальну мігрень, у підлітковому віці вона трансформується у звичайну мігрень з головним болем. Це не означає, що проблема зникає — просто змінюється її форма. Проте в окремих випадках абдомінальні напади можуть зберігатися і в дорослому віці, особливо в людей із сімейною схильністю до мігрені.
Причини цієї форми мігрені точно не відомі, але передбачається, що вона пов’язана з дисбалансом нейромедіаторів (особливо серотоніну), які впливають як на мозок, так і на роботу кишечника. Саме тому абдомінальну мігрень іноді відносять до порушень в осі "кишечник — мозок". Тригерами можуть бути стрес, порушення режиму харчування, зневоднення, зміна сну або гормональні коливання.
Діагноз ставиться на основі повторюваних епізодів болю в животі зі збереженням періодів повного благополуччя між нападами. Часто лікарі використовують міжнародні критерії ICHD-3, які передбачають не менше п’яти типових нападів, що супроводжуються як мінімум двома з таких симптомів: анорексія, нудота, блювання або блідість. Також має бути відсутність інших причин симптомів.
Специфічного лікування немає, але при важких або частих нападах можуть використовуватись препарати, що застосовуються при звичайній мігрені — триптани, протиблювотні засоби, профілактичні медикаменти. У легких випадках достатньо відпочинку, рідини, спокою та виключення тригерів.
Читайте:
Абдомінальна мігрень: причини, симптоми, лікуванняАбдомінальна мігрень — це незвичний тип мігрені з сильним болем у животі, що може спричинити серйозний диско...
Геміплегічна мігрень
Геміплегічна мігрень — це рідкісна, але потенційно серйозна форма мігрені, яка супроводжується неврологічними симптомами, схожими на інсульт. Її характерна ознака — тимчасова слабкість, оніміння або параліч в одній половині тіла (геміпарез або геміплегія), що виникає до або під час нападу головного болю. У більшості випадків ці симптоми зникають повністю, але іноді тривають кілька діб.
Крім м’язової слабкості, можуть з’являтися порушення мовлення, труднощі з концентрацією, затуманення або подвійне бачення, порушення координації, запаморочення, оніміння обличчя або кінцівок. Часто ці прояви мають характер аури — тобто виникають перед початком болю, але іноді можуть зберігатися протягом усього нападу або навіть після нього.
Існує дві основні форми геміплегічної мігрені. Спорадична — виникає у людини без родинного анамнезу. Сімейна геміплегічна мігрень (СГМ) — це генетичне захворювання, при якому схожі напади спостерігаються в кількох членів родини. Відомі щонайменше три гени, пов’язані з СГМ, які впливають на роботу кальцієвих каналів і передачу сигналів у мозку.
Оскільки симптоми можуть майже ідентично імітувати інсульт, діагностика цього типу мігрені є надзвичайно важливою. Будь-який новий або незвичний епізод слабкості в тілі потребує негайного медичного обстеження, щоб виключити судинні катастрофи. Іноді потрібна госпіталізація та обстеження — МРТ, КТ, аналізи на генетичні мутації або спостереження невролога.
Геміплегічна мігрень зустрічається рідше, ніж інші типи, але напади можуть бути інтенсивнішими та важчими. Деякі пацієнти мають підвищену чутливість до певних ліків, зокрема до триптанів, тому ці препарати часто виключаються з лікування. Замість них застосовуються інші профілактичні засоби — блокатори кальцієвих каналів, протиепілептичні препарати, магній або антидепресанти, залежно від клінічної картини.
Попри серйозність симптомів, більшість людей з геміплегічною мігренню не мають довготривалих неврологічних ускладнень. Водночас регулярне спостереження та індивідуально підібраний план лікування є обов’язковими.
Ретинальна мігрень
Ретинальна мігрень — це рідкісний тип мігрені, що викликає тимчасову втрату зору або візуальні спотворення в одному оці. Це ключова відмінність від зорової аури при мігрені, яка завжди зачіпає обидва ока (оскільки походить із кори головного мозку).
Зорові симптоми при ретинальній мігрені можуть включати повне затемнення зору, миготіння, «сліпу пляму» або викривлення зображення в одному оці. Напад триває зазвичай від кількох хвилин до однієї години. Після цього часто виникає типовий мігренозний головний біль, але не завжди. Інші симптоми — нудота, фотофобія, пульсуючий біль з одного боку голови — можуть бути присутні, як і при інших формах.
Ретинальна мігрень виникає через зниження кровотоку до сітківки або спазм судин, які її живлять. Це не те саме, що порушення в потиличній корі мозку — саме тому зорові симптоми односторонні. Така мігрень частіше зустрічається у молодих жінок, особливо з супутніми судинними факторами ризику або сімейною історією мігрені.
Оскільки симптоми ретинальної мігрені можуть бути схожими на серйозні офтальмологічні або судинні порушення — такі як тромбоз сітківкової артерії, амавроз, ішемія або відшарування сітківки — обов’язкове повне обстеження в офтальмолога. Важливо також виключити глаукому або ураження зорового нерва.
Після підтвердження діагнозу лікування схоже на інші типи мігрені: при нападі — відпочинок, гідратація, за потреби триптани (обережно, лише після консультації з лікарем), профілактично — уникнення тригерів, контроль артеріального тиску, нормалізація сну. У разі частих епізодів — індивідуальний підбір профілактичної терапії неврологом або офтальмологом.
Читайте:
Ретинальна мігрень: причини, симптоми, лікуванняРетинальна мігрень — це рідкісний підтип мігрені, за якого зорові порушення обмежуються одним оком і часто с...
Мігрень зі стовбуровою аурою
Мігрень зі стовбуровою аурою — це рідкісний тип мігрені з особливим варіантом аури, яка зачіпає функції стовбура головного мозку. Цей тип раніше називали «базилярною мігренню», однак сучасна Міжнародна класифікація головного болю (ICHD-3) від цього терміну відмовилася, оскільки він некоректно натякав на конкретну судину, хоча механізми можуть бути складнішими.
Аура при цьому типі мігрені включає щонайменше два такі симптоми: двоїння в очах (диплопія), запаморочення, порушення рівноваги, невиразне мовлення, шум у вухах або зниження слуху, затьмарення свідомості, рідше — слабкість кінцівок. Усі ці симптоми мають бути зворотними, тривати не більше 60 хвилин і супроводжуватись або передувати типовому мігренозному головному болю, що зазвичай виникає в потиличній частині голови, але не обов’язково.
На відміну від звичайної зорової аури, яка походить з потиличної кори, стовбурова аура виникає через тимчасове порушення функцій у ділянках стовбура мозку. При цьому, однак, не спостерігається моторної слабкості — її наявність означає вже інший тип мігрені, зокрема геміплегічну.
Мігрень зі стовбуровою аурою найчастіше розвивається у підлітків і молодих людей, переважно жінок. Деякі пацієнти мають лише поодинокі епізоди в житті, інші — повторювані. Симптоми можуть бути дуже тривожними та імітувати транзиторну ішемічну атаку або навіть інсульт.
У разі появи порушень мовлення, координації, свідомості або зору необхідно звернутися до лікаря, навіть якщо це схоже на типовий для вас напад. Повторні епізоди потребують обстеження у невролога, щоб підтвердити діагноз і виключити інші причини — пухлини, інсульти, епілепсію.
Лікування подібне до інших типів мігрені, однак у деяких випадках лікарі уникають застосування судинозвужувальних препаратів (наприклад, триптанів), особливо при нетиповому перебігу. Для профілактики можуть призначати антиконвульсанти, бета-блокатори або антагоністи кальцію, залежно від клінічної картини.
Читайте:
Мігрень зі стовбуровою аурою: симптоми, причини, лікуванняМігрень зі стовбуровою аурою — це рідкісний і складний у діагностиці тип мігрені, який проявляється симптом...
Статус мігренозус
Статус мігренозус — це особливо тяжка форма мігрені, при якій напад триває понад 72 години без перерв або з короткими полегшеннями, що не приносять стійкого ефекту. На відміну від звичайних нападів, цей стан не реагує на стандартні засоби лікування і може супроводжуватись зневодненням, виснаженням та порушенням сну.
Під час такого нападу головний біль зазвичай інтенсивний, пульсуючий, часто однобічний, і супроводжується типовими мігренозними симптомами — нудотою, блюванням, світлобоязню, звукобоязню, а іноді й гіперчутливістю до запахів. У деяких випадках розвивається фотофобія настільки виражена, що пацієнт змушений перебувати в темному приміщенні без звуків і руху.
Найбільша небезпека полягає в зневодненні та ризику медикаментозного виснаження: повторний прийом ліків без ефекту може призвести до інтоксикації або парадоксального посилення болю. Також статус може провокувати тривожні розлади, паніку, виснаження ЦНС. У дітей — викликати порушення свідомості або знепритомнення.
Цей стан класифікується як медичне невідкладне порушення і потребує обов’язкового стаціонарного лікування. Стандартний підхід включає внутрішньовенне введення рідин, антиеметиків (протиблювотних засобів), кортикостероїдів, а також седативних препаратів. У деяких випадках застосовуються антагоністи серотонінових рецепторів, інфузії магнію або барбітурати. При тяжких випадках можливе використання госпітальних схем із ерготаміном або дихлорфенамідом.
Причини розвитку статусу мігренозусу різноманітні — від пропуску профілактичного лікування, гормональних коливань або виснаження до надмірного вживання триптанів чи анальгетиків (так званий синдром відміни або мігрень від надмірного вживання ліків). Часто передує період стресу, зміна режиму або хронічне недосипання.
Попри драматичний перебіг, при своєчасному лікуванні симптоми повністю минають, а тривалих неврологічних ускладнень зазвичай не залишається. У подальшому пацієнтам із подібним анамнезом рекомендують обов’язкову профілактику, регулярний сон, гідратацію та уникнення тригерів. Часто також підключають психотерапію або поведінкову корекцію для попередження рецидивів.
Підсумок
Мігрень — це багатолике захворювання, яке далеко виходить за межі звичайного головного болю. Вона може проявлятись як класичними пульсуючими нападами, так і запамороченням, болем у животі, порушенням мовлення чи навіть тимчасовим паралічем. У декого напади чітко пов’язані з гормональними змінами або зоровим навантаженням, в інших — виникають без видимих причин.
