Гіпертензивний криз: небезпечне підвищення тиску

Гіпертензивний криз — це раптове і суттєве підвищення артеріального тиску, яке може становити загрозу для життя. У тяжких випадках тиск сягає критичних значень і викликає ураження органів-мішеней.

Раптове стрибкоподібне підвищення артеріального тиску — не просто неприємний епізод, а потенційно небезпечний стан. Такий криз часто виникає на тлі вже наявної гіпертензії, хоча трапляється й у людей без попереднього діагнозу. Організм не встигає адаптуватися до нового рівня тиску, тому серце, мозок, очі або нирки можуть зазнати гострого ушкодження. 

Що таке гіпертензивний криз

Гіпертензивний криз — це стан, за якого артеріальний тиск різко піднімається до небезпечних значень. У нормі систолічний тиск (верхній показник) має бути нижчим за 120 мм рт. ст., а діастолічний (нижній) — нижчим за 80 мм рт. ст. При кризі цифри сягають 180 мм рт. ст. і вище для систолічного тиску, або 120 мм рт. ст. і вище для діастолічного. Це вже не контрольована гіпертензія, а критичний стан.

У медичній літературі раніше використовували термін «гіпертонічний криз», але сьогодні його вважають застарілим. Сучасна практика віддає перевагу назві «гіпертензивний криз», яка точніше відображає механізми розвитку цього стану та відповідає міжнародним клінічним стандартам.

Зазвичай такий стрибок трапляється в людей із артеріальною гіпертензією, які мають проблеми з дотриманням призначеного лікування. Але іноді криз виникає без попередньої історії тиску. Проблема не лише в самих цифрах, а в тому, як швидко вони зростають. Органи не встигають адаптуватися до такого навантаження, через що можуть виникати ураження мозку, серця, нирок або очей.

Щоб зрозуміти межі, за яких уже йдеться про криз, варто знати такі орієнтири:

• Систолічний тиск: у нормі нижче 120 мм рт. ст., при кризі — 180 мм рт. ст. або більше
• Діастолічний тиск: у нормі нижче 80 мм рт. ст., при кризі — 120 мм рт. ст. або більше

Наявність таких значень — безумовний привід негайно звертатися за екстреною медичною допомогою, незалежно від того, є симптоми чи ні.

Типи гіпертензивного кризу

Гіпертензивний криз не завжди перебігає однаково. Лікарі розрізняють два його основні типи — один менш небезпечний, інший вимагає негайної допомоги. В одному випадку тиск дуже високий, але органи працюють без ознак ураження. В іншому — підвищений тиск уже починає шкодити серцю, мозку, очам або ниркам. Ці два сценарії відрізняються не лише симптомами, а й тим, як саме потрібно діяти.

Криз без ураження органів (гіпертензивна ургентність)

Це ситуація, коли артеріальний тиск сильно підвищений, але ще не викликає пошкодження життєво важливих органів. Такий стан може не мати помітних симптомів. Часто людина дізнається про проблему випадково, вимірявши тиск.

Іноді з’являються невиразні прояви — наприклад, легкий головний біль, відчуття тривоги, невелика кровотеча з носа або задишка. У таких випадках важливо знизити тиск поступово та відновити контроль над гіпертензією. У медичній документації цей тип можуть позначати як гіпертензивну ургентність.

Криз з ураженням органів (гіпертензивна екстренність)

Цей варіант є небезпечним для життя. Тиск настільки високий, що починає завдавати шкоди органам — наприклад, може порушувати кровообіг у мозку або спричиняти набряк легень. Симптоми зазвичай виражені й тривожні: біль у грудях, розлади зору, сильний головний біль, сплутаність свідомості, судоми, проблеми з сечовиділенням. 

У вагітних жінок окремими причинами такого стану можуть бути прееклампсія або еклампсія — серйозні ускладнення, що також супроводжуються різким підвищенням тиску й загрозою для матері й дитини.

Раніше для опису таких ситуацій використовували термін «злоякісна гіпертензія», але нині він вважається застарілим і майже не використовується. Сучасна медична практика віддає перевагу точнішому формулюванню — гіпертензивна екстренність.

Симптоми гіпертензивного кризу

Ознаки гіпертензивного кризу залежать від того, чи встиг високий тиск вже вплинути на органи. У багатьох випадках людина навіть не підозрює про критичні показники — симптоми або відсутні, або неспецифічні. Але якщо тиск уже порушує роботу серця, мозку чи нирок, з’являються тривожні сигнали, які потребують негайного реагування.

Криз без ураження органів

Цей варіант часто перебігає без яскравих проявів. У таких випадках дізнатися про критично високий тиск можна лише за допомогою тонометра. Водночас у деяких людей виникають неприємні, але не обов’язково загрозливі симптоми.

До них можуть належати:

• Тривожність: з внутрішнім відчуттям напруги чи паніки
• Легкий головний біль: зазвичай тупий, без локалізації
• Кровотеча з носа: можлива при різкому підвищенні тиску
• Задишка: частіше виникає під час фізичного навантаження.

Криз з ураженням органів

У цьому випадку симптоми можуть з’являтися раптово і набувати вираженого характеру. Ураження мозку, серця, очей або нирок призводить до порушення їхньої роботи, і це неможливо не помітити. Саме тому такий криз є невідкладним станом і потребує лікування в умовах реанімації.

Типові симптоми:

• Порушення свідомості: сплутаність, дезорієнтація, загальмованість
• Біль у грудях: тиснучого або стискаючого характеру
• Сильне запаморочення: з відчуттям нестійкості або втрати рівноваги
• Набряки: зокрема на ногах або обличчі
• Серцебиття: відчуття прискореного чи неритмічного пульсу
• Зменшення сечовиділення: або повна його відсутність
• Судоми: можуть супроводжувати тяжке ураження мозку
• Інтенсивний головний біль: різкий, локалізований, часто з нудотою
• Ознаки інсульту: раптове оніміння обличчя, порушення мовлення, слабкість у кінцівках
• Порушення зору: розмитість, двоїння, втрата зору або біль в очах

Під час медичного огляду лікар може також виявити додаткові тривожні ознаки: набряклі шийні вени, сторонні шуми в серці, патології очного дна або асиметричну слабкість кінцівок, яка свідчить про ураження мозку.

Причини та фактори ризику

Найчастішою причиною гіпертензивного кризу є недотримання режиму лікування. Багато людей пропускають прийом ліків або самовільно їх скасовують — іноді через побічні ефекти, іноді через відсутність симптомів. У результаті тиск втрачає контроль і стрімко зростає. Але не лише порушення терапії може призвести до кризи. Є й інші чинники, які сприяють різкому погіршенню стану.

До основних причин гіпертензивного кризу належать:

• Раптове припинення прийому ліків від тиску: навіть кілька пропущених доз можуть мати наслідки
• Комбінація несумісних препаратів: взаємодія між окремими засобами здатна підвищити тиск
• Хронічні захворювання нирок: порушують регуляцію артеріального тиску
• Гормональні порушення: наприклад, феохромоцитома або тиреотоксикоз
• Ускладнення вагітності: прееклампсія та еклампсія можуть супроводжуватись кризом
• Вживання психостимуляторів: кокаїн, амфетаміни, інші наркотики
• Травми голови або пухлини мозку: здатні порушити механізми контролю тиску
• Прийом деяких лікарських засобів: не всі з них безпечні при гіпертензії.

Серед медикаментів, що можуть спровокувати криз, особливу увагу звертають на:

• Кортикостероїди: наприклад, преднізолон
• Антидепресанти: окремі препарати впливають на судинний тонус
• Імуносупресори: зокрема циклоспорин
• Псевдоефедрин: речовина, яка входить до складу багатьох засобів від застуди

Фактори ризику

Деякі чинники підвищують імовірність розвитку гіпертензивного кризу. Вони не є прямими причинами, але створюють тло, на якому організм втрачає здатність компенсувати коливання тиску.

До них належать:

• Ожиріння: значно ускладнює контроль артеріального тиску
• Чоловіча стать: серед чоловіків частота кризу дещо вища
• Чорний колір шкіри: у цієї групи ризик гіпертензії й кризів вищий
• Порушення режиму лікування: нерегулярний прийом препаратів
• Вживання стимуляторів без медичних показань: зокрема, психотропних засобів.

Навіть за наявності кількох чинників ризику криз не обов’язково настане. Але ці фактори значно знижують поріг безпеки — і тоді будь-яке додаткове навантаження може спровокувати небезпечний стрибок тиску.

Ускладнення

Гіпертензивний криз — це не просто цифри на тонометрі. Якщо тиск залишається занадто високим, органи не отримують достатньо крові або зазнають механічного навантаження. У результаті порушується їхня функція, виникають гострі стани, які потребують невідкладного лікування. Деякі з них розвиваються стрімко — протягом кількох годин або навіть хвилин.

Можливі наслідки гіпертензивного кризу включають:

• Гостра серцева недостатність: раптове зниження здатності серця перекачувати кров
• Набряк легень: рідина накопичується в альвеолах, утруднюючи дихання
• Гостра ниркова недостатність: порушення фільтрації й різке зменшення сечі
• Дисекція аорти: розшарування стінки головної артерії — стан, що загрожує життю
• Крововилив у мозок: розрив судини з потраплянням крові в тканини головного мозку
• Ішемічний інсульт: зупинка кровопостачання частини мозку через спазм або тромб
• Гіпертензивна енцефалопатія: тимчасове порушення функцій мозку через критичний тиск.

Крім гострих станів, які розвиваються у відповідь на тиск, залишаються й довготривалі ризики. Навіть після стабілізації стану уражені органи можуть відновлюватися повільно або з ускладненнями. У деяких випадках порушення стають незворотними — наприклад, при масивному інсульті або тяжкій дисфункції нирок.

Діагностика та обстеження

Щоби підтвердити гіпертензивний криз і визначити його тип, лікар проводить низку обстежень. Перший крок — це вимірювання тиску на обох руках. Якщо показники перевищують критичні межі, необхідно з'ясувати, чи є вже ураження органів. Для цього враховуються симптоми, фізикальні ознаки та результати додаткових тестів.

Залежно від клінічної ситуації можуть призначатися такі обстеження:

• Загальний і біохімічний аналіз крові: дозволяє оцінити функцію нирок, наявність запалення або порушень електролітного балансу
• Аналіз сечі: допомагає виявити білок або кров — можливі ознаки ураження нирок
• Електрокардіограма (ЕКГ): фіксує зміни, пов’язані з перевантаженням серця або ішемією
• Огляд очного дна: дає змогу побачити ураження дрібних судин сітківки
• Неврологічний огляд: оцінює рухи, чутливість, мову та інші функції мозку
• Ехокардіографія (УЗД серця): дозволяє побачити зміни в структурі серця та функцію клапанів
• КТ голови або грудної клітки: призначається при підозрі на інсульт, крововилив або дисекцію аорти

Під час оцінки стану лікар враховує не лише цифри тиску, а й ознаки ураження органів. Якщо таких ознак немає, діагностують криз без ускладнень. Якщо ж фіксуються порушення з боку серця, мозку, нирок або очей — ідеться про гіпертензивну екстренність, яка потребує негайного лікування в стаціонарі.

Лікування гіпертензивного кризу

Гіпертензивний криз — це стан, який не можна лікувати в домашніх умовах. Він вимагає негайної медичної допомоги, найчастіше — у відділенні невідкладної допомоги або навіть у реанімації. Основна мета — знизити тиск до безпечного рівня, не допустивши при цьому недостатнього кровопостачання життєво важливих органів. Темп зниження тиску залежить від того, чи є ураження органів і які супутні захворювання має пацієнт.

Криз без ураження органів

У таких випадках пацієнта зазвичай не госпіталізують. Після обстеження в лікарні тиск знижують поступово, під контролем. Людина може повернутися додому того ж дня з новими призначеннями. Лікарі підбирають препарати, які потрібно буде приймати регулярно, і роз’яснюють важливість постійного моніторингу тиску.

Криз з ураженням органів

Це стан, що вимагає госпіталізації до палати інтенсивної терапії. Тиск знижують під контролем, внутрішньовенним шляхом, з поступовим коригуванням доз. При надто різкому зниженні може виникнути ризик ішемії — тому важливо досягти балансу між безпекою й ефективністю. У деяких випадках — наприклад, при розшаруванні аорти або еклампсії — тиск знижують швидше, оскільки зволікання може коштувати життя.

У лікуванні використовують лише препарати з доведеною безпечністю та ефективністю. Вибір залежить від клінічної ситуації, супутніх хвороб і наявних симптомів.

До препаратів, які застосовуються при гіпертензивному кризі, належать:

• Каптоприл: може застосовуватись перорально при ургентних станах
• Клонідин: використовується для поступового зниження тиску
• Лабеталол: ефективний у ситуаціях з ураженням органів, можливе внутрішньовенне введення
• Гідралазин: застосовується при еклампсії
• Нітрогліцерин: особливо при кризі з болем у грудях
• Нітропрусид натрію: швидкодіючий засіб при важких ускладненнях
• Нікардипін: антагоніст кальцію для внутрішньовенного введення

Усі ці препарати мають бути введені під контролем медичного персоналу, із частим вимірюванням тиску та моніторингом функцій органів. Самолікування в таких випадках може мати фатальні наслідки.

Подальше спостереження і профілактика

Навіть після успішного лікування гіпертензивного кризу важливо не зупинятися. Такий епізод — це сигнал, що артеріальний тиск вийшов з-під контролю і потребує системного підходу. Повернення додому — це не кінець лікування, а початок нового етапу, коли пацієнт разом із лікарем працює над стабілізацією тиску в довгостроковій перспективі.

Після кризу обов’язково потрібно:

• Продовжити контроль артеріального тиску: щоденні вимірювання допомагають виявити проблеми раніше, ніж з’являться симптоми
• Регулярно відвідувати свого лікаря: для корекції схеми лікування та оцінки ризиків
• Дотримуватись призначень: прийом ліків має бути без пропусків, навіть якщо самопочуття нормальне.

У багатьох випадках лікар рекомендує змінити спосіб життя. Найчастіше йдеться про раціон, фізичну активність та уникнення шкідливих звичок. Зокрема, може бути доцільною дієта з обмеженням солі та насичених жирів, відмова від тютюну й алкоголю, а також поступове включення помірних фізичних навантажень — наприклад, ходьби або плавання.

Профілактика повторних кризів передбачає не тільки дотримання рекомендацій, а й уважне ставлення до свого стану. Важливо навчитися розпізнавати сигнали тіла й не ігнорувати навіть незначні зміни самопочуття.

Магнiй: 7 станів, які він може полегшити

Домашні засоби від варикозного розширення вен

5 хвилин щоденної активності знизять артеріальний тиск