Болить голова: причини за місцем болю

Кожного дня голова болить приблизно в 15,8% населення Землі, а хоча б один активний головний біль протягом року мають 52% людей. Такі дані дав аналіз 357 публікацій: на мігрень припадає 14%, на головний біль напруги 26%, а 4,6% людей страждають від болю 15 і більше днів на місяць^[1]. Більшість цих болів не загрожує життю, проте серед них трапляються й небезпечні, і місце, де болить, допомагає зорієнтуватися, з чим саме людина має справу.

Багато хто сприймає головний біль як щось буденне й приглушує його знеболювальними. Біль, який повертається знову і знову, може бути симптомом іншої хвороби або реакцією на зовнішні чинники, і без усунення причини напади повторюватимуться. Тому корисно розрізняти типи головного болю, вести спостереження за своїм станом і вчасно звертатися до лікаря.

Основні поняття про головний біль

Головний біль означає дискомфорт або біль у будь-якій частині голови, включно з потилицею, скронями, лобом чи обличчям. Він буває короткочасним, що минає за лічені хвилини, або хронічним, коли дискомфорт зберігається годинами, днями й довше. Під час оцінки головного болю лікар звертає увагу на такі характеристики:

• Розташування (локалізація болю): одна сторона, вся голова, лоб, потилиця, скроні тощо.
• Інтенсивність і якість болю: пульсуючий, стискаючий, гострий, стріляючий, тупий.
• Супутні симптоми: нудота, чутливість до світла або гучних звуків, запаморочення, проблеми із зором тощо.
• Часова динаміка: частота та тривалість нападів.

Лікарі поділяють головний біль на первинний та вторинний. Первинний не викликаний іншими захворюваннями і є самостійним клінічним станом: це головний біль напруги, мігрень, кластерний головний біль. Вторинний головний біль є наслідком іншої патології (інфекції, травми, різкого підвищення тиску чи системного захворювання). Тому для точного діагнозу іноді потрібні додаткові обстеження, щоб виключити або підтвердити інші причини.

Читайте:

Головний біль: причини, види, методи лікування

Головний біль може бути легким дискомфортом, а може сигналізувати про серйозну проблему зі здоров'ям. Деякі в...

Головний біль і мігрень: яка різниця?

Звичайний головний біль чи мігрень? Відрізнити їх можна за кількома ознаками, і від цього залежить, які ліки д...

Первинні та вторинні головні болі

Первинні та вторинні болі відрізняються причиною і підходом до лікування. Первинний біль є самостійним захворюванням, а вторинний завжди має в основі іншу хворобу чи патологічний процес. Від правильного визначення типу залежить тактика лікування.

• Первинні головні болі: До первинних належить головний біль напруги: двобічний, стискаючий або тиснучий, легкої чи помірної сили, який не посилюється від ходьби чи підйому сходами і не супроводжується нудотою^[2]. Сюди ж входить мігрень: пульсуючий, частіше однобічний біль, що триває 4–72 години, посилюється від звичайної фізичної активності й супроводжується нудотою або нетерпимістю до світла і звуку^[3]. Кластерний головний біль проявляється короткими, дуже сильними нападами болю навколо ока, які можуть повторюватися кілька разів на добу.
• Вторинні головні болі: Виникають через інші проблеми: захворювання пазух носа (синусит), інфекції (наприклад, менінгіт), травми голови чи хребта, дуже високий артеріальний тиск, порушення мозкового кровообігу, системні аутоімунні процеси. У таких випадках лікують насамперед основне захворювання.

Локалізація болю

Локалізація болю є одним із критеріїв, що допомагають розпізнати можливу природу головного болю. Однобічний біль найчастіше характерний для мігрені або кластерного головного болю, двобічний стискаючий біль у лобі, скронях чи потилиці типовий для головного болю напруги. Проте зв'язок між місцем болю та його природою не завжди однозначний: слід враховувати інтенсивність, супутні ознаки, тригери та інші фактори.

Біль з одного боку голови

Однобічний головний біль зазвичай асоціюється з такими станами:

• Мігрень: Характеризується пульсуючим болем, який від нападу до нападу може переходити з одного боку голови на інший. Приблизно в третини людей з мігренню буває аура^[4]: візуальні ефекти (спалахи світла, мерехтіння) або сенсорні порушення (поколювання, оніміння), які тривають не довше години^[5]. Також можуть спостерігатися нудота, блювання, чутливість до світла та звуків.
• Кластерний головний біль: Дуже інтенсивний біль навколо ока або скроні, що триває від 15 хвилин до 3 годин. Він повторюється серіями (кластерами) протягом тижнів або місяців, між якими бувають перерви від кількох тижнів до років. На боці болю червоніє і сльозиться око, опускається або набрякає повіка, закладає ніс^[6]. Звичайні знеболювальні, як-от парацетамол чи ібупрофен, тут не діють; напад знімають ін'єкцією або назальним спреєм триптану (зазвичай суматриптану) та вдиханням кисню через маску^[6]. У рандомізованому дослідженні 100% кисень зі швидкістю 12 л/хв протягом 15 хвилин усував біль у 78% нападів, а повітря лише у 20%^[7].
• Гемікранія континуа: Рідкісний однобічний біль, який триває понад 3 місяці без повного зникнення, з періодами посилення до помірної чи сильної інтенсивності. Біль завжди на одному й тому ж боці, а для діагнозу важливо, що він повністю минає від індометацину^[8].
• Пароксизмальна гемікранія: Рідкісний стан з дуже сильними однобічними нападами по 2–30 хвилин, які повторюються понад 5 разів на день і так само повністю припиняються від індометацину^[9].

Біль у задній частині голови

Біль у потилиці часто поєднується з болем у шиї і пов'язаний із проблемами шийного відділу хребта або напруженням м'язів:

• Цервікогенний головний біль: Біль, що йде від суглобів, дисків чи м'язів шиї й «віддає» у потилицю, зазвичай з одного боку. Його провокують певні положення шиї, а рухливість шиї обмежена. У рандомізованому дослідженні і лікувальна фізкультура, і мануальна терапія зменшили частоту та силу такого болю, і ефект зберігався через 12 місяців^[10].
• Потилична невралгія: Подразнення потиличних нервів дає напади різкого, стріляючого чи колючого болю тривалістю від секунд до хвилин. Шкіра потилиці стає надчутливою: біль може виникати навіть від дотику до волосся, а місце виходу нерва болюче при натисканні^[11].

Інші фактори, що сприяють болю у задній частині голови:

• Неправильна постава під час сидіння або роботи за комп'ютером.
• Тривале сидіння без перерв.
• Стрес, який викликає напругу м'язів шиї та плечей.
• Перенапруження м'язів під час важкої фізичної роботи або спорту.

Біль у передній частині голови

Передня частина голови охоплює лоб, надбрів'я, ділянку навколо носа і очей. Основні причини болю в цій зоні:

• Синусний головний біль: Справжній біль від синуситу виникає через запалення або інфекцію придаткових пазух носа (лобових, гайморових). Він тупий, посилюється при нахилі вперед і супроводжується закладеністю носа, гнійними виділеннями, часто підвищенням температури. Міф: якщо болить лоб і щоки, а ніс закладений, це гайморит. Насправді: серед майже 3 тисяч людей із самостійно або лікарем встановленим «синусним» головним болем 88% мали мігрень чи мігренеподібний біль; тиск і закладеність у ділянці пазух часто є частиною нападу мігрені, якщо немає температури і гнійних виділень^[12].
• Перенапруження очей: Тривала робота за комп'ютером або читання можуть супроводжуватися болем у лобі та втомою очей. Іноді причиною є некоригована вада зору, тому при регулярному болю після зорового навантаження варто перевірити зір і за потреби підібрати окуляри для роботи за комп'ютером.
• Мігрень: Може локалізуватися в лобно-скроневій зоні, характеризується пульсуючим болем.
• Головний біль напруги: Відчуття «стискаючого» болю, ніби пов'язка або шолом стискає голову з обох боків.

Біль по всій голові

Коли біль охоплює всю голову, найчастіше це свідчить про:

• Головний біль напруги: Відчуття тиску або стискання по всьому периметру голови, часто разом із напруженням м'язів шиї та плечей. Може виникати після тривалого стресу або втоми.
• Мігрень: Хоча зазвичай однобічна, інколи біль поширюється по всій голові, особливо при сильних нападах.
• Синусний головний біль: Гострий синусит може давати відчуття тиску, що поширюється на всю голову.

Окремий випадок становить громовий головний біль: надзвичайно сильний біль, що починається раптово і не минає. Найчастіша серйозна причина такого болю полягає в розриві аневризми судини мозку з крововиливом у простір навколо мозку (субарахноїдальний крововилив). Разом з ним можуть з'явитися ригідність м'язів потилиці, блювання, світлобоязнь, сплутаність свідомості, судоми чи слабкість з одного боку тіла. Це привід викликати швидку, а не їхати до лікарні самостійно за кермом^[13].

Біль у верхній частині голови

Біль у верхній частині голови трапляється в таких випадках:

• Головний біль напруги: Пов'язаний з напруженням м'язів шиї та верхньої частини спини. Від ходьби чи підйому сходами такий біль не посилюється; якщо ж біль у тім'ї щоразу з'являється під час кашлю, чхання чи фізичного зусилля, це одна з ознак, що вимагають обстеження^[14].
• Мігрень: У деяких випадках біль концентрується у верхній частині голови або тім'яній зоні, часто з пульсацією.
• Потилична невралгія: Біль може поширюватися від потилиці до тім'я.

Корисно відстежувати, в яких умовах біль у верхній частині голови посилюється: тривале перебування в одній позі, недосипання, стрес чи інші фактори.

Біль у скронях

Найчастіше скроні болять при головному болю напруги та мігрені, рідше при кластерному болю або проблемах зі скронево-нижньощелепним суглобом, коли біль пов'язаний з жуванням і стисканням зубів (біль у щелепі). У людей після 50 років новий біль у скроні може бути ознакою гігантоклітинного (скроневого) артеріїту, запалення артерій, яке частіше трапляється у віці 70–79 років. Шкіра скроні стає болючою на дотик, майже в половини хворих щелепа втомлюється або болить під час жування. В аналізах крові зазвичай підвищені ШОЕ та С-реактивний білок. Без лікування хвороба може спричинити незворотну втрату зору (за сучасними оцінками, у 8,2% хворих), тому глюкокортикоїди починають, щойно лікар запідозрив діагноз, не чекаючи біопсії^[15].

Коротко: новий біль у скроні після 50 років, особливо з болем у щелепі під час жування чи погіршенням зору, є приводом показатися лікарю того ж дня.

Таблиця порівняння різних видів головного болю

Причини виникнення головного болю

Від причини залежать характер та інтенсивність болю, а також частота рецидивів. Основні фактори ризику та тригери:

• Стрес та емоційне перенапруження. Емоційні перевантаження підвищують тонус м'язів шиї та голови і часто проявляються головним болем напруги; стрес і втома також входять до типових тригерів мігрені^[5].
• Фізичне перенапруження та втома. Інтенсивна фізична праця, тренування без належного відпочинку, а також нестача сну можуть призвести до систематичних головних болів.
• Зміни погоди чи атмосферного тиску. Деякі люди чутливі до перепадів атмосферного тиску, вологості та температури, і зміна погоди входить до відомих тригерів мігрені^[4].
• Проблеми з поставою. Тривале сидіння в незручній позі (наприклад, за комп'ютером) без перерв створює постійне напруження м'язів, яке з часом проявляється болем.
• Хронічні захворювання. Хвороби серцево-судинної системи, ендокринні патології (наприклад, гіпотиреоз), хвороби опорно-рухового апарату та неврологічні розлади можуть спричиняти вторинні головні болі. Гіпертонія зазвичай не болить: сильний головний біль належить до ознак гіпертонічного кризу, коли тиск сягає 180/120 мм рт. ст. і вище^[16].
• Гормональні зміни. Коливання гормонів у жінок (під час менструального циклу, вагітності або менопаузи) можуть спричиняти або посилювати мігрень; місячні названо серед її частих тригерів^[5], а окрему форму виділяють як менструальну мігрень.
• Неправильне харчування і зневоднення. Надмір кофеїну, алкоголь, пропущені прийоми їжі й недостатня кількість води також можуть провокувати біль^[4].

Одна й та сама причина може викликати різні типи болю в різних людей.

Методи самодіагностики та відмінності між видами головного болю

Щоб наблизитися до розуміння свого типу головного болю, допомагає щоденник болю. У ньому відмічають:

• Час початку болю і його тривалість.
• Локалізацію (одна сторона, лоб, потилиця, вся голова).
• Характер болю (пульсуючий, тупий, стискаючий, гострий).
• Рівень інтенсивності (за шкалою від 1 до 10).
• Супутні симптоми (нудота, блювання, запаморочення, шум у вухах тощо).
• Можливі тригери (стрес, певна їжа, запахи, фізичні навантаження, недосипання).

Систематичні записи виявляють закономірності, які допомагають встановити найімовірніший діагноз. Якщо біль з'являється після кількох годин напруженої роботи за комп'ютером і має стискаючий характер, імовірніше це головний біль напруги; пульсуючий однобічний біль з нудотою після недосипання чи зміни погоди більше схожий на мігрень. Міф: шоколад провокує мігрень, тож його треба виключити. Насправді: в опитуваннях шоколад як тригер називали від 1,3 до 33% людей з мігренню, але всі три провокаційні дослідження не знайшли різниці між шоколадом і плацебо; потяг до солодкого часто належить до продромальної стадії мігрені, тобто нападу, що вже почався^[17].

Коли симптоми змішані, визначити природу болю самостійно складно. Тоді краще звернутися до сімейного лікаря або невролога, який за потреби призначить аналізи крові, МРТ чи КТ.

Лікування головного болю

Лікування залежить від типу головного болю, його інтенсивності, частоти та загального стану здоров'я. Основні напрями терапії:

• Безрецептурні та рецептурні препарати. Ібупрофен, парацетамол, ацетилсаліцилова кислота часто є першим вибором при помірному головному болю; при мігрені вони діють краще, якщо прийняти їх одразу на початку болю^[5]. При мігрені також застосовують триптани та гепанти, а при кластерному болю, як описано вище, триптани в ін'єкціях і кисень.
• Немедикаментозні методи. Масаж шиї та плечей, фізіотерапія, мануальна терапія, йога та медитація можуть зменшити м'язове напруження і рівень стресу. Для акупунктури при частому головному болю напруги є дані кокранівського огляду: порівняно з несправжньою акупунктурою частота болю зменшилася вдвічі у 51% проти 43% учасників^[18].
• Профілактичне лікування. Якщо напади часті й сильні (як при хронічній мігрені), лікар може призначити препарати для профілактики: бета-адреноблокатори, деякі антидепресанти, протисудомні засоби, блокатори кальцієвих каналів тощо. Для профілактики кластерного болю використовують верапаміл, кортикостероїди або літій^[6].
• Зміна способу життя. Регулярний сон (дорослим до 60 років потрібно 7 і більше годин на добу^[19]), помірність з алкоголем і кофеїном, регулярне харчування, фізична активність допомагають зменшити частоту нападів.
• Усунення вторинної причини. Якщо головний біль є наслідком іншого захворювання (синуситу, інфекції, дуже високого тиску), лікують основну патологію, і після цього вторинний біль зазвичай зникає або слабшає.

Окрема проблема полягає в головному болю від надмірного вживання ліків. Ризик зростає, якщо приймати прості знеболювальні (парацетамол, ібупрофен, напроксен) понад 15 днів на місяць або триптани, комбіновані знеболювальні чи опіоїди 10 і більше днів на місяць, особливо три місяці поспіль. Щоденний кофеїн, зокрема в комбінованих таблетках, може погіршувати ситуацію, а біль найчастіше минає після відміни надмірно вживаного препарату^[20].

Коротко: знеболювальні від головного болю краще не приймати частіше ніж 2 дні на тиждень^[5]; якщо без них не обходиться, з лікарем варто обговорити профілактичне лікування.

Профілактика головного болю

Профілактичні заходи можуть знизити частоту й інтенсивність головного болю:

• Правильний режим дня. Лягайте та прокидайтеся в один і той самий час. При вже наявному болю не варто спати довше, ніж зазвичай: надлишок сну може його посилити^[21].
• Збалансоване харчування. Уникайте пропусків їжі, пийте достатньо води, контролюйте споживання кави та алкоголю.
• Зниження рівня стресу. Виділяйте час на відпочинок, користуйтеся дихальними вправами або медитацією. Регулярні прогулянки, плавання, помірні тренування зменшують тривожність і поліпшують сон; недостатня фізична активність сама належить до тригерів мігрені^[5].
• Дотримання ергономіки на робочому місці. Налаштуйте висоту стільця та монітора, робіть перерви кожні 45–60 хвилин, виконуйте легкі розминки для шиї та плечей.
• Уникання явних тригерів. Якщо щоденник показує, що певні продукти, запахи чи погода стабільно передують болю, обмежте їхній вплив або підготуйтеся завчасно (наприклад, майте при собі ліки).

Коли варто звертатися до лікаря

Більшість нападів головного болю минають без наслідків, проте є симптоми, за яких потрібна негайна медична допомога. Лікарі для цього використовують перелік «червоних прапорців» головного болю SNOOP, розширений 2019 року до SNNOOP10: системні симптоми й лихоманка, онкологічне захворювання в анамнезі, неврологічні порушення, раптовий початок, вік понад 65 років на момент появи болю, зміна звичного характеру болю, залежність від положення тіла, біль від кашлю чи зусилля, набряк диска зорового нерва, вагітність, травма, імунодефіцит, надмірне вживання знеболювальних^[14]. Негайно звертайтеся по допомогу, якщо є:

• Дуже сильний і раптовий («громовий») біль. Біль, що виникає буквально за секунди і відчувається як найгірший у житті, може свідчити про субарахноїдальний крововилив чи іншу серйозну патологію.
• Супутні неврологічні порушення. Порушення зору, мовлення, рівноваги, слабкість чи оніміння в кінцівках, сонливість або сплутаність свідомості, судоми можуть бути ознакою інсульту чи іншої неврологічної хвороби^[21].
• Біль з температурою і висипом. Висока температура з ригідністю м'язів потилиці чи світлобоязню, а також висип, який не блідне під склянкою, вимагають виклику швидкої^[21].
• Біль після травми голови. Навіть незначний удар може призвести до струсу мозку чи внутрішньочерепної гематоми, тому біль, що наростає і супроводжується запамороченням або блюванням, потребує огляду лікаря.
• Хронічний біль, що посилюється з часом. Якщо головний біль стає частішим і сильнішим, це може свідчити про прогресування захворювання.
• Відсутність реакції на стандартні препарати. Коли знеболювальні або профілактичне лікування не допомагають, потрібна додаткова діагностика.

Лікар за потреби проведе огляд, призначить аналізи крові, КТ чи МРТ або інші дослідження, щоб з'ясувати причину болю.