Остеофіти (кісткові шпори): що це

Коли в дослідженні у Фреймінгемі зробили магнітно-резонансну томографію (МРТ) колін 710 людям у середньому 62 років, чиї рентгенівські знімки не показували жодних ознак артрозу, остеофіти знайшли у 74% учасників. Вони виявилися найчастішою знахідкою, а зміни в суглобі майже однаково часто траплялися в колінах, які боліли, і в тих, що не турбували зовсім^[1]. Тобто кісткова шпора на знімку ще нічого не каже про те, чи болітиме суглоб. Організм нарощує її у відповідь на подразнення або пошкодження тканин біля кістки, ніби латає зношене місце, тільки замість рубця утворюється додатковий кістковий виступ. Більшість людей про свої шпори навіть не здогадується, поки не з'являться скарги або поки їх не помітять на обстеженні з іншого приводу.

Що таке кісткова шпора

Остеофіт, або кісткова шпора, є надлишковим наростом кісткової тканини, що виступає за звичайний контур кістки. Зазвичай це гладкий горбик на краю кістки, а якщо він лежить близько до шкіри, його можна намацати як тверду шишку^[2]. У побуті частіше кажуть просто «шпора», і найчастіше мають на увазі п'яту, хоча остеофіти бувають у колінах, хребті, плечових і кульшових (тазостегнових) суглобах, на пальцях рук.

Сама шпора хворобою не є. Це відповідь організму на тривале подразнення чи пошкодження навколишніх структур: хряща, зв'язок, сухожиль. Дослідники з'ясували, що остеофіти ростуть переважно з клітин-попередників в окісті (тонкій оболонці кістки), а запускають цей ріст особливі сигнальні білки, фактори росту. Остеофіти тісно пов'язані з пошкодженням хряща, проте можуть з'являтися і без явного руйнування хряща^[3]. Процес утворення таких наростів називають остеофітозом, і розвивається він поступово, роками.

Частина шпор так і лишається «німою». Інші починають тиснути на м'які тканини або нерви, і тоді з'являються біль, оніміння чи обмеження рухів^[2]. Саме з цього моменту остеофіт стає медичною проблемою.

Причини виникнення

Остеофіти утворюються під час «ремонту», який організм запускає після пошкодження кістки чи тканин довкола неї. Найчастіше йдеться про вікове зношення, але шпори спричиняють і травми, і низка хвороб^[2]. Тому вони виникають там, де тканини регулярно пошкоджуються, стискаються або перевантажуються.

Головний пусковий чинник один: хронічне подразнення тканин навколо суглоба чи в місці, де до кістки кріпляться сухожилля і зв'язки. Додатковий кістковий шар мав би зміцнити ослаблену ділянку, але іноді він заважає більше, ніж допомагає.

До основних причин формування остеофітів належать^[2]:

• Вікові зміни суглобів: при остеоартриті руйнується хрящ, і кістка по краях суглоба відповідає ростом. Утворення остеофітів є невід'ємною частиною розвитку цієї хвороби^[3].
• Запальні захворювання: ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, анкілозивний спондиліт (у побуті його називають хворобою Бехтерева) пошкоджують суглобові поверхні, і це активує ріст кістки. У дослідженні 202 людей із ревматоїдним артритом що більше ерозій (ділянок руйнування кістки) мала людина, то більше в неї було й остеофітів^[4].
• Зміни в хребті: дегенерація міжхребцевих дисків (в Україні її часто досі називають «остеохондрозом», хоча для дорослих цей діагноз застарів), стеноз, тобто звуження хребтового каналу, та дифузний ідіопатичний скелетний гіперостоз (хвороба Форестьє), при якому вздовж хребта окостенівають зв'язки. У популяційному дослідженні цю хворобу виявили у 7,4% учасників, значно частіше в чоловіків^[5].
• Повторювані мікротравми: хронічні навантаження під час фізичної праці або спорту сприяють появі остеофітів у місцях прикріплення сухожиль і зв'язок.
• Ураження зв'язок і сухожиль: імпінджмент-синдром плеча (коли сухожилля обертальної манжети защемлюються між кістками), тендиніт стопи або ахіллового сухожилля можуть спричинити місцеву реакцію кістки.
• Остеопороз: ця хвороба знижує щільність кістки, проте Cleveland Clinic включає її до переліку можливих причин шпор. На практиці обидва стани часто співіснують у літніх людей: серед 261 чоловіка з остеопорозом хоча б один остеофіт у поперековому відділі хребта мали 91,6%^[6].
• Травми та аварії: навіть одиничне ушкодження в зоні суглоба може запустити тривалу компенсаторну реакцію.

У всіх цих причин спільне одне: організм сприймає ситуацію як потребу в зміцненні або «ремонті» й запускає утворення кісткових наростів.

Симптоми остеофітів

Багато кісткових шпор залишаються непоміченими, доки не зачіпають нерв або не обмежують рух у суглобі. Тоді симптоми з'являються раптово або наростають поступово, і людина може довго шукати джерело болю, не підозрюючи, що воно криється в дрібному, але дуже незручно розташованому нарості.

Типові прояви остеофітів^[2]:

• Біль під час руху або натискання: особливо в положеннях, коли шпора контактує з іншими структурами: сухожиллями, м'язами або нервами.
• Скутість у суглобах: важче розігнути чи зігнути суглоб, з'являється відчуття механічної перешкоди.
• Поколювання або оніміння: ознаки подразнення або здавлення нервів, зокрема в хребті.
• Слабкість м'язів: при тривалому здавленні нерва м'яз може втрачати силу, а рухи стають менш точними.
• Обмеження обсягу рухів: суглоб ніби «не дає» розігнутися або повернутися в певний бік.
• Утворення, яке видно або можна намацати: на суглобах пальців, біля коліна або на п'яті може бути помітний виступ, що змінює контур суглоба. Тверді «шишки на пальцях» біля нігтів лікарі називають вузликами Гебердена. Вони є характерною ознакою остеоартриту, і їх довго вважали просто остеофітами, хоча зараз відомо, що в них задіяні також зв'язки^[7]. Такі вузлики найчастіше з'являються при артриті кисті та пальців, спричиненому остеоартритом.

Де остеофіти виникають найчастіше, залежить від того, куди припадає основне навантаження. Типові місця: п'яти (зокрема п'яткова шпора), суглоби пальців рук, плечові, кульшові й колінні суглоби, шия і хребет^[2]. Біль у п'яті люди часто списують на шпору, проте п'яткові шпори є приблизно в 15% людей, і більшість із них шпора не турбує; біль під п'ятою зазвичай дає підошовний фасциїт^[8].

Читайте:

Підошовний фасциїт: симптоми та лікування

Підошовний фасциїт: що відбувається з фасцією стопи, чому п’ята болить саме на перших кроках зранку, чим цей ...

Бурсит п’яти: симптоми, причини, лікування

Бурсит п'яти: що це за запалення сумки біля ахіллового сухожилля, які бувають його види і що таке деформація Г...

Наслідки і ускладнення

Здебільшого остеофіти жодних проблем не спричиняють. Найсерйозніші ускладнення дають шпори в хребті, хоча й вони трапляються нечасто^[2]. Головна небезпека полягає в здавленні нервових корінців або навіть спинного мозку, особливо в шийному й поперековому відділах. Водночас сам факт наявності шпор у хребті мало що пояснює: у популяційному дослідженні 585 людей близько 65 років остеофіти були найчастішою знахідкою на рентгенограмах поперекового відділу, і лише виражені остеофіти були помірно пов'язані з болем у спині, слабше, ніж звуження міжхребцевих проміжків^[9].

Коли кісткова шпора тисне на спинномозковий нерв там, де він виходить із хребта через міжхребцевий отвір, виникає радикулопатія, тобто ураження нервового корінця. У побуті це називають «защемленням нерва» або «радикулітом». Якщо остеофіт росте всередину хребтового каналу, він може звужувати канал і тиснути безпосередньо на спинний мозок. У шиї таке здавлення називають дегенеративною шийною мієлопатією, і це найпоширеніша причина порушень роботи спинного мозку в дорослих^[10]. Такі вікові зміни шийних хребців і дисків лежать в основі шийного спондильозу.

Здавлення нервів може призвести до таких ускладнень^[2]:

• Парестезії: поколювання, оніміння, печіння або «мурашки» в руках чи ногах.
• Слабкість м'язів і погіршення контролю рухів: особливо в ногах, коли порушується передача сигналів через здавлені нерви.
• Нетримання сечі й калу: у тяжких випадках людина втрачає контроль над сечовим міхуром і кишківником. Оніміння в ділянці промежини чи внутрішньої поверхні стегон, нові проблеми із сечовипусканням або підтікання сечі є приводом негайно їхати у відділення невідкладної допомоги: зволікання може призвести до незворотних порушень^[11].

Окремо описані рідкісні випадки, коли остеофіти шийного відділу хребта ростуть уперед, у бік стравоходу. Це може спричиняти^[2]:

• постійне покашлювання, яке не минає від звичайного лікування
• утруднене ковтання або відчуття «кома» в горлі
• поперхування під час їжі.

Такі ускладнення розвиваються поступово, і якщо ігнорувати перші симптоми, вони можуть посилюватися. Серед описаних у науковій літературі пацієнтів переважають чоловіки (85%), середній вік яких 67 років. Коли шпору, що тисне на стравохід, видаляють хірургічно, ковтання помітно покращується у 84% пацієнтів, а через тривалий час покращення зберігається у 82%^[12].

Як діагностують остеофіти

Найчастіше кісткові шпори виявляють випадково, на рентгенограмі чи томограмі, зробленій з іншого приводу^[2]. Якщо ж з'являються біль, оніміння чи обмеження рухів, лікар оглядає людину, перевіряє рухи, силу й чутливість і за потреби направляє на інструментальні обстеження.

Для візуалізації остеофітів застосовують такі методи:

• Рентгенографія: базове обстеження, на якому видно кісткові нарости, їхній розмір і розташування.
• Комп'ютерна томографія (КТ): дає точніше, тривимірне зображення кісток, зокрема в складних ділянках.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): показує м'які тканини довкола шпори: зв'язки, хрящі, нервові корінці, спинний мозок.

Якщо симптоми вказують на ураження нервів (поколювання, оніміння, м'язова слабкість), можуть знадобитися дослідження, які перевіряють, як нерви проводять сигнали^[2].

У таких випадках застосовують:

• Електроміографію (ЕМГ): реєструє електричну активність м'язів і показує, наскільки уражений нерв, що ними керує.
• Дослідження швидкості проведення по нервах: вимірює, як швидко сигнал проходить нервом, щоб знайти місце здавлення. В Україні обидва дослідження часто виконують разом під назвою «електронейроміографія».

Ці методи допомагають зрозуміти, чи саме остеофіт є джерелом симптомів. Від цього залежить, чи потрібне лікування шпори взагалі, бо біль може мати зовсім іншу причину.

Коротко: остеофіт на знімку є частою віковою знахідкою, а приводом для лікування стають лише симптоми, які він справді спричиняє.

Методи лікування

Більшість кісткових шпор не потребує жодного лікування, якщо вони не болять, не заважають рухам і не здавлюють нерви^[2]. Коли симптоми з'являються, починають із консервативних методів. Хірургію розглядають лише при серйозних ускладненнях або коли інші підходи не допомогли.

На початковому етапі мета проста: зменшити запалення й тиск на навколишні тканини, щоб полегшити біль і повернути рухливість.

Основні варіанти домашнього та амбулаторного лікування^[2]:

• Прикладання льоду: короткочасне охолодження зменшує набряк і запалення в тканинах навколо шпори.
• Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): безрецептурні ібупрофен або напроксен зменшують біль і запалення.
• Чергування активності з відпочинком: короткі перерви під час навантаження допомагають тканинам відновитися без перенапруження.
• Ортопедичні засоби: устілки для стоп або подушки для сидіння зменшують тиск на ділянки, де є остеофіти.

Якщо цього недостатньо, лікар може запропонувати один або кілька спеціалізованих підходів^[2]:

• Лікувальна фізкультура і фізична терапія: індивідуально підібрані вправи зменшують напруження м'язів, покращують рухливість і поставу.
• Мануальна терапія (остеопатичні маніпуляції): ручний вплив на хребет і суглоби. Шпору вона не прибирає і структур «не вирівнює». При хронічному болю в попереку маніпуляції на хребті дають приблизно такий самий ефект, як інші рекомендовані методи, наприклад вправи^[13].
• Міорелаксанти: іноді їх призначають короткими курсами, якщо біль посилюється через м'язовий спазм.
• Ін'єкції кортикостероїдів або місцевих анестетиків: препарат уводять точково, щоб швидко зменшити запалення, коли інші методи не допомагають.
• Хірургічне втручання: останній варіант при стійкому болю, здавленні нерва або порушенні рухів. Хірург видаляє шпору або звільняє простір навколо нерва.

Лікування завжди підбирають індивідуально: залежно від того, де розташований остеофіт, наскільки виражені симптоми і як вони заважають щоденним справам. Часто операції вдається уникнути, якщо вчасно змінити навантаження і зміцнити м'язи довкола ураженої ділянки.

Чи можна розчинити остеофіт природним шляхом?

Це питання часто ставлять пошуковику, і відповідь на нього однозначна: ні. Остеофіт складається з такої самої кісткової тканини, як і решта скелета, і жоден природний засіб, добавка чи мазь не здатні вибірково зруйнувати кістку^[2].

Міф: кісткові нарости є «відкладенням солей», які можна вивести дієтою, чистками чи «розсмоктувальними» мазями. Насправді: те, що в побуті називають «солями» на рентгенівському знімку, є остеофітами, тобто живою кісткою, що виросла з окістя^[3]. Кристали справді відкладаються в суглобах при подагрі, але це інша хвороба з іншим лікуванням.

Фізично прибрати кісткову шпору можна лише хірургічно. Усі інші методи, які в інтернеті обіцяють «розчинити шпору», насправді зменшують запалення або набряк довкола неї^[2].

Охолодження, фізична терапія або протизапальні засоби знижують тиск на навколишні тканини і полегшують симптоми, але наріст залишається на місці. Навіть ударно-хвильова терапія, яку часто пропонують при п'ятковій шпорі, діє на м'які тканини: у дослідженні 108 людей біль повністю минув у двох третин, а помітно не зменшилася жодна шпора^[14]. Якщо остеофіт не спричиняє ускладнень, у цьому зазвичай немає нічого страшного.

Тривалість і прогноз

Кісткові шпори не мають «терміну придатності»: вони лишаються на місці, доки їх не видалять хірургічно, навіть якщо симптоми давно минули^[2]. Водночас наявність остеофіта ще не означає, що ситуація обов'язково погіршуватиметься або потребуватиме лікування.

Здебільшого прогноз сприятливий. Шпора, яка не тисне на нерв і не обмежує рух, на якість життя не впливає. Коли симптоми все ж з'являються, їх зазвичай вдається контролювати без операції, а хірургія потрібна меншості людей.

Остеофіт можна сприймати як слід того, що тіло намагалося відновитися. Важливо вчасно помітити момент, коли ця адаптація починає шкодити.

Профілактика

Кісткові шпори часто є наслідком звичайного старіння, тому повністю запобігти їм неможливо. Проте здоровий спосіб життя може сповільнити зношення тканин і зменшити ризики^[2]. Ідеться про фізичну активність, харчування, вагу тіла і навіть умови праці.

Щоб зменшити ймовірність утворення остеофітів, зверніть увагу на такі чинники:

• Збалансоване харчування: достатньо кальцію, вітаміну D, білка та інших мікронутрієнтів для здоров'я кісток і сполучних тканин. Добавки самі по собі суглоби не захищають: у дворічному дослідженні 413 людей з остеоартритом колін і низьким рівнем вітаміну D його приймання не змінило ні об'єму хряща, ні болю порівняно з плацебо^[15].
• Регулярна фізична активність: особливо корисні вправи з невеликим ударним навантаженням на суглоби: плавання, скандинавська ходьба, їзда на велосипеді, а також розтяжка^[2].
• Контроль маси тіла: надмірна вага постійно перевантажує суглоби, які тримають масу тіла. Оцінити свою вагу допомагає індекс маси тіла (ІМТ).
• Ергономіка робочого місця: якщо робота сидяча або пов'язана з повторюваними рухами, правильно налаштуйте висоту стільця, розташування монітора, положення рук і ніг.
• Підтримання постави: стежте за положенням спини під час ходьби, сну і сидіння. Це особливо важливо для шийного та поперекового відділів хребта.

Жоден із цих пунктів не гарантує, що остеофіти не з'являться. Але всі вони зменшують навантаження на суглоби та хребет і хронічне подразнення тканин, яке запускає ріст кісткових наростів.

Життя з кістковими шпорами

Остеофіт не є приводом відмовлятися від активного життя чи постійно боятися погіршення. Здебільшого навіть із певним дискомфортом цілком можна рухатися, працювати, займатися спортом і самостійно давати раду щоденним справам.

Найважливіше вміти пристосувати звичну активність до свого стану: уникати рухів, які спричиняють біль, стежити за технікою вправ, носити зручне взуття і підтримувати силу м'язів.

Щоб полегшити симптоми й уникнути загострень, допомагають кілька простих правил^[2]:

• Обирайте активність із невеликим ударним навантаженням: плавання або ходьба менше травмують суглоби, ніж біг чи стрибки.
• Дотримуйтеся правильної техніки рухів: неправильне виконання вправ або погана постава збільшують навантаження на уражену ділянку.
• Робіть розминку та розтяжку: вони зменшують напруження м'язів і допомагають уникнути травм.
• Носіть зручне взуття: особливо це стосується людей із п'ятковими шпорами чи остеофітами в суглобах ніг.

Важить не сам факт наявності шпори, а те, як вона впливає на якість життя. Дуже часто ніяк, і це цілком нормально.