Пептична виразкова хвороба: що варто знати

Виразку довго вважали хворобою, яка повертається знову і знову: її загоювали ліками, а згодом вона з'являлася на тому самому місці. Відкриття бактерії Helicobacter pylori змінило цю історію. За Кокранівським оглядом, виразка дванадцятипалої кишки поверталася в 64,4% людей, яким не лікували інфекцію, і лише в 12,9% тих, хто пройшов курс знищення бактерії^[1]. Пептична виразкова хвороба належить до хронічних хвороб травного тракту і виникає, коли захисний бар'єр слизової більше не протистоїть шлунковій кислоті та ферментам. Тому лікування починається з пошуку причини, а закінчується перевіркою, чи її справді усунуто.

Що таке пептична виразка

Пептична виразка є дефектом слизової оболонки травного тракту, який виникає під дією шлункового соку і проходить глибше за її поверхневі шари. У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) окремо виділяють виразку шлунка, виразку дванадцятипалої кишки та пептичну виразку неуточненої локалізації. Термін «пептична» походить від слова «пепсин», одного з головних ферментів травлення, який разом із соляною кислотою розщеплює їжу. Ці агресивні речовини діють у шлунку і в початковому відділі тонкої кишки, дванадцятипалій кишці.

У багатьох пацієнтів виразкова хвороба не виникає раптово. Вона часто розвивається на тлі хронічного гастриту, тривалого запалення слизової оболонки шлунка. Зокрема, при інфекції Helicobacter pylori (у побуті кажуть «хелікобактер») спочатку виникає гастрит, що поступово послаблює захисні механізми слизової. Якщо запалення триває або приєднується інший чинник, наприклад протизапальні знеболювальні, гастрит може ускладнитися ерозією або утворенням глибшої виразки.

Читайте:

Поширені захворювання шлунка: причини та що робити

Поширені захворювання шлунка: як працює цей орган, що таке рефлюксна хвороба, гастрит, виразка, шлунковий гри...

Дуоденіт: причини, симптоми і лікування

Дуоденіт: що це за запалення дванадцятипалої кишки, чому виникає, як його відрізнити від схожих проблем, як ді...

У нормі слизова оболонка захищена від дії шлункового соку спеціальним бар'єром: товстим шаром слизу й бікарбонатів, який виробляють клітини епітелію, і добрим кровопостачанням. За певних умов цей бар'єр порушується, і шлунковий сік починає руйнувати власні тканини.

На відміну від ерозій, які обмежуються поверхневими шарами слизової, пептична виразка проникає глибше, у підслизовий і навіть м'язовий шар. Тому вона може спричинити серйозні ускладнення, як-от кровотечу або перфорацію стінки шлунка чи кишки^[2].

Пептичні виразки найчастіше виникають у шлунку або дванадцятипалій кишці, де контакт із кислотою найінтенсивніший. Зрідка виразка з'являється в інших ділянках травної системи, наприклад у стравоході чи в тонкій кишці після операцій на шлунку, коли змінюється нормальна анатомія і кислота потрапляє у відділи, не пристосовані до неї.

Види пептичних виразок

Тип пептичної виразки залежить від того, яка частина травного тракту уражена. Механізм у них спільний, ушкодження слизової кислотою, але перебіг, чинники ризику й навіть підходи до обстеження різняться. Медичні джерела виділяють три основні форми.

Виразка дванадцятипалої кишки (дуоденальна)

Це найпоширеніший різновид: на неї припадає майже 80% пептичних виразок^[3]. Вона формується у верхній частині дванадцятипалої кишки, одразу за воротарем (пілоричним сфінктером), через який їжа виходить зі шлунка. Ця зона постійно контактує з кислим шлунковим вмістом. Виразки дванадцятипалої кишки тісно пов'язані з Helicobacter pylori: інфекцію виявляють у 90–100% таких пацієнтів^[4]. Частіше вони трапляються, коли запалення охоплює нижню, антральну частину шлунка і кислоти виробляється більше, тобто при тому, що в побуті називають «підвищеною кислотністю», хоча окремим діагнозом це не є^[5].

Виразка шлунка (гастральна)

Утворюється на внутрішній поверхні шлунка і становить майже 20% пептичних виразок^[3]. Біль при ній класично посилюється після їди. Виразки шлунка вимагають більшої уваги: під виглядом виразки іноді ховається рак шлунка, тому під час гастроскопії беруть біопсію, а після лікування повторюють обстеження, щоб переконатися, що виразка загоїлася^[6]. Пік захворюваності на виразку шлунка припадає на 40–70 років, тоді як виразка дванадцятипалої кишки частіше з'являється у 20–50 років^[7].

Виразка стравоходу (езофагеальна)

Найрідкісніша форма. Вона виникає в нижньому відділі стравоходу, найчастіше через хронічне запалення (езофагіт) на тлі тривалого рефлюксу, закидання кислоти зі шлунка вгору. Стравохід не має такого захисту від кислоти, як шлунок^[3]. Також її можуть спричиняти інфекції, деякі ліки, місцеві травми або наслідки променевої терапії. Симптоми часто змішуються з проявами гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, тож без ендоскопії таку виразку важко розпізнати, а лікування зазвичай триває довше.

Причини утворення виразок

Пептична виразка виникає тоді, коли захисні механізми слизової оболонки перестають ефективно протистояти дії кислоти та ферментів. Щоб дефект розвинувся, потрібне тривале або повторюване порушення цього балансу. Два основні чинники, на які припадає більшість випадків, це інфекція Helicobacter pylori та тривале приймання нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ)^[8].

Інфекція Helicobacter pylori

Ця бактерія дуже поширена: за метааналізом даних зі 111 країн, у 2015–2022 роках нею були інфіковані 43,9% дорослих у світі^[9]. Більшість інфікованих не мають жодних симптомів, а ризик розвитку виразки протягом життя в людини з хелікобактером оцінюють у 10–20%, що щонайменше в 3–4 рази вище, ніж без інфекції^[4]. Бактерія закріплюється в слизовій шлунка й підтримує в ній хронічне запалення, яке послаблює здатність тканин до самовідновлення та змінює вироблення кислоти.

Передається H. pylori через контакт зі слиною, блювотними масами або калом інфікованої людини^[10]. Без лікування інфекція зазвичай зберігається десятиліттями, поступово ушкоджуючи слизову без явних ознак хвороби.

Нестероїдні протизапальні препарати

Ацетилсаліцилова кислота (аспірин), ібупрофен, диклофенак, напроксен та інші препарати цієї групи легко доступні й часто продаються без рецепта. Їх приймають «від спини», «від суглобів» чи «від голови», не замислюючись про шлунок. Проте вони пригнічують синтез простагландинів, речовин, що підтримують захисний бар'єр і відновлення слизової оболонки шлунка й дванадцятипалої кишки. У контрольованих дослідженнях виразку знаходили в 35,8% людей, що приймали такі препарати, проти 8,3% у тих, хто їх не приймав^[11]. Найбільше ризикують люди похилого віку, а також ті, хто приймає ці ліки разом з антикоагулянтами, глюкокортикоїдами або алкоголем^[12]. Парацетамол до цих препаратів не належить і виразки не спричиняє^[12].

Інші можливі, хоча й рідкісні причини

Зрідка пептична виразка виникає через інші чинники^[3]:

• Інші інфекції: зокрема при ослабленому імунітеті або тяжких захворюваннях.
• Ішемія: зниження кровопостачання слизової оболонки через порушення роботи судин.
• Тяжкий фізіологічний стрес: наприклад, після тяжких опіків, травм голови, політравм або шокових станів; такі виразки називають стресовими^[7].
• Променева терапія або хіміотерапія: ушкодження тканин як побічна дія лікування.
• Синдром Золлінгера-Еллісона: рідкісна пухлина (гастринома), яка змушує шлунок виробляти надто багато кислоти^[8].
• Хвороба Крона або рак шлунка: можуть спричиняти виразкоподібні ураження слизової оболонки.
• Післяопераційні зміни: після операцій, коли шлунок з'єднують із тонкою кишкою (накладають анастомоз), виразка може з'явитися в порожній кишці, наступному за дванадцятипалою відділі тонкої кишки.

Додаткові чинники, які самі по собі виразки не спричиняють, але посилюють вплив основних, це куріння, зловживання алкоголем і одночасне приймання кількох ліків, що впливають на слизову оболонку.

Ризики та фактори розвитку

Порушення захисного шару слизової не завжди закінчується виразкою. Найчастіше її спричиняє поєднання кількох чинників, які послаблюють відновлення слизової або підсилюють агресивність шлункового соку.

Основні чинники ризику

Два ключові механізми, що найчастіше запускають хворобу, добре досліджені:

• Інфекція Helicobacter pylori: бактерія живе в шлунку майже кожного другого дорослого, але хронічне запалення з виразкою розвивається лише в частини з них, бо результат залежить і від штаму бактерії, і від особливостей організму^[4].
• Регулярне приймання протизапальних знеболювальних: ібупрофен, ацетилсаліцилова кислота та подібні препарати пригнічують вироблення простагландинів, які підтримують захисний бар'єр слизової оболонки шлунка й дванадцятипалої кишки.

Фактори, що підсилюють ризик

Деякі звички та умови не є самостійною причиною хвороби, але помітно підвищують її ймовірність у поєднанні з основними чинниками.

• Куріння: може підвищувати ризик виразки в людей з H. pylori, а відмова від куріння цей ризик знижує^[12]. Шкода куріння для травного тракту полягає також у погіршенні кровопостачання слизової і повільнішому загоєнні.
• Алкоголь: надмірне вживання подразнює і руйнує слизову оболонку шлунка й кишки^[6].
• Інші ліки: антикоагулянти, глюкокортикоїди та деякі інші препарати в поєднанні з протизапальними знеболювальними посилюють їхній негативний вплив на слизову.
• Поєднання кількох чинників: за метааналізом, у людей з H. pylori, які приймають протизапальні знеболювальні, ризик виразки був у 61 раз вищим, ніж у неінфікованих людей без таких ліків^[11].

Коротко: майже за кожною виразкою стоїть хелікобактер, протизапальні знеболювальні або обидва разом. Коли знеболювальне потрібне часто і шлунок «озивається», про це варто сказати лікареві. Парацетамол слизову не ушкоджує, людям із ризиком до протизапальних препаратів додають захист шлунка.

Статистична поширеність

За оцінками, пептична виразкова хвороба розвивається протягом життя в 5–10% людей^[7]. За систематичним оглядом, щороку лікарі діагностують її в 0,10–0,19% населення, і в більшості країн захворюваність знижується, ймовірно, через зменшення поширеності H. pylori^[13]. Колись виразка дванадцятипалої кишки була в багато разів частішою в чоловіків, але нині ця різниця між статями значно зменшилася^[7]. Певну роль можуть відігравати генетичні особливості, проте основні ризики залишаються пов'язаними з H. pylori, протизапальними знеболювальними та способом життя.

Симптоми та коли бити на сполох

Ознаки пептичної виразки бувають вираженими або малопомітними. До 70% людей із виразкою взагалі не помічають симптомів^[3]. Характер скарг залежить від того, де виразка, наскільки вона глибока і як довго триває хвороба.

Найчастіше людина відчуває біль у верхній частині живота, ниючий або пекучий^[8]. Для виразки дванадцятипалої кишки класично описують біль через 1–3 години після їди, натщесерце або вночі, який минає після їди^[7]. У побуті його називають «голодним болем». При виразці шлунка, навпаки, дискомфорт часто посилюється після їди. Утім, ці відмінності ненадійні, і за самим характером болю тип виразки не визначити.

Крім болю, бувають й інші скарги:

• здуття
• нудота
• втрата апетиту
• швидке насичення
• відрижка
• неприємний присмак у роті
• печія
• відчуття переповнення після невеликої кількості їжі

У деяких людей розвивається слабкість або загальна втома навіть без вираженого болю. Іноді звертаються через ненавмисну втрату ваги, зміни апетиту чи тривалу млявість. Це можуть бути прояви прихованої хронічної крововтрати і, як наслідок, анемії.

У певних випадках симптоми стають сигналом невідкладного стану^[12]. Ось ситуації, коли зволікати не можна:

• Блювання з кров'ю або вмістом, схожим на кавову гущу: ознака шлункової кровотечі.
• Чорний або дьогтеподібний кал (мелена): результат перетравлення крові в кишківнику.
• Раптовий різкий біль у животі: можлива перфорація, яку в побуті називають «проривом виразки», коли вміст шлунка потрапляє в черевну порожнину.
• Загальна слабкість, запаморочення, непритомність, блідість: можуть свідчити про значну втрату крові.

За появи таких симптомів слід негайно викликати швидку допомогу: ускладнення виразки лікують у лікарні^[14].

Діагностика

Діагностика пептичної виразкової хвороби починається з підозри, яка виникає через характерні симптоми або чинники ризику. Далі лікар підтверджує діагноз і шукає причину виразки, бо від неї залежить лікування.

Обстеження слизової оболонки

Найбільш інформативним методом є езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС), яку в побуті називають гастроскопією або ФГДС, а пацієнти часто кажуть «ковтати зонд». Під час процедури тонку гнучку трубку з камерою вводять через рот, щоб оглянути слизову оболонку стравоходу, шлунка й дванадцятипалої кишки. За потреби одразу беруть біопсію, шматочок тканини для аналізу^[15].

Біопсія дає змогу підтвердити наявність Helicobacter pylori і виключити рак шлунка. Під час обстеження іноді проводять швидкий уреазний тест, що виявляє активність H. pylori прямо у взятому зразку тканини.

Пошук H. pylori

Виявлення інфекції Helicobacter pylori є ключовим моментом у встановленні причини виразки. Для цього використовують:

• Уреазний дихальний тест: людина випиває розчин сечовини з міченим вуглецем; якщо бактерія є, вона розкладає сечовину до вуглекислого газу, який фіксують у видихуваному повітрі^[15].
• Аналіз калу на антиген H. pylori: визначає білки бактерії у зразку випорожнень.
• Біопсія під час ендоскопії: зразки тканини перевіряють на наявність бактерії, запальних змін і можливих ознак злоякісного переродження.

Антибіотики й кислотознижувальні ліки можуть спотворити результат, тому про них треба сказати лікареві, і він може попросити тимчасово їх відмінити^[6].

Візуалізація великих або ускладнених виразок

Іноді, особливо при підозрі на ускладнення або якщо ендоскопія недоступна, призначають:

• Рентгенологічне дослідження з барієм: людина випиває білу рідину з барієм, яка обволікає стінки, і на знімках стає видно виразку^[15].
• Комп'ютерну томографію (КТ): допомагає виявити перфорацію, вільне повітря в черевній порожнині чи ознаки кровотечі.

Додаткові аналізи

При підозрі на ускладнення або загальний вплив хвороби на організм можуть призначити:

• Загальний аналіз крові: для виявлення анемії, яка може бути наслідком хронічної крововтрати.
• Аналізи на рівень електролітів і функцію печінки: за потреби, для оцінки загального стану організму.

Діагностика ускладнень

При ознаках кровотечі, перфорації або звуження виходу зі шлунка може знадобитися додаткове обстеження. Ендоскопія дає змогу і побачити ураження, і одразу провести лікувальні маніпуляції: за рекомендаціями, кровотечу з виразки зупиняють ендоскопічно, якщо виразка активно кровить або на її дні видно судину^[16]. У складних випадках застосовують КТ або невідкладну лапароскопію.

Лікування

Пептична виразкова хвороба лікується комплексно. Основне завдання: усунути причину ушкодження слизової (інфекцію або подразнювальні ліки), зменшити кислотність шлункового вмісту і допомогти слизовій оболонці загоїтися. У більшості випадків достатньо ліків, але схему має підібрати лікар, а курс треба пройти до кінця.

Ерадикаційна терапія Helicobacter pylori

Якщо підтверджено інфекцію Helicobacter pylori, призначають ерадикаційну терапію, тобто курс, спрямований на повне знищення бактерії: кілька антибіотиків разом із препаратом, що знижує кислотність. Міжнародний консенсус Маастрихт VI (2022) через зростання стійкості бактерії до кларитроміцину, яка в більшості регіонів перевищила 15%, рекомендує як першу лінію чотирикомпонентну схему з вісмутом^[17]:

• інгібітор протонної помпи (ІПП): омепразол, езомепразол, пантопразол тощо
• вісмуту субцитрат
• метронідазол
• тетрациклін

Тривалість курсу зазвичай становить 14 днів: саме такий курс чотирикомпонентної терапії з вісмутом Американська колегія гастроентерологів у 2024 році визнала бажаним, коли чутливість бактерії до антибіотиків невідома^[18]. Класичну потрійну схему (інгібітор протонної помпи, амоксицилін і кларитроміцин) застосовують лише там, де бактерія чутлива до кларитроміцину або місцеві дані підтверджують високу ефективність, бо її результативність знизилася^[17].

Якщо лікування не вдалося або інфекція повернулася, застосовують інші схеми, наприклад з левофлоксацином чи рифабутином, бажано з урахуванням чутливості бактерії^[18].

Під час ерадикаційної терапії лікар може додати пробіотики, щоб зменшити побічні ефекти антибіотиків, як-от діарею, здуття чи нудоту. Найкраще вивчено Saccharomyces boulardii: у метааналізі 10 рандомізованих досліджень додавання цього пробіотика до схеми з вісмутом удвічі зменшувало загальну частоту побічних ефектів і трохи підвищувало частоту успішного знищення бактерії^[19].

Щонайменше через 4 тижні після завершення антибіотиків обов'язково перевіряють, чи бактерію справді знищено, а кислотознижувальні ліки зазвичай відміняють приблизно за 2 тижні до тесту^[20]. Для цього використовують:

• уреазний дихальний тест
• аналіз калу на антиген H. pylori

Контроль потрібен навіть тоді, коли симптоми зникли: інфекція може залишитися і знову спричинити виразку.

Усунення дії нестероїдних протизапальних препаратів

Якщо виразка виникла через тривале приймання протизапальних знеболювальних (ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти тощо), першим кроком є їх відміна або заміна. Якщо без них не обійтися (наприклад, при артриті), лікар підбирає мінімальну дозу і додає інгібітор протонної помпи для захисту слизової^[14].

Препарати для зниження кислотності

Основу лікування становлять інгібітори протонної помпи:

• омепразол
• езомепразол
• пантопразол
• лансопразол

Ці препарати суттєво знижують вироблення соляної кислоти і створюють умови для загоєння. Виразка дванадцятипалої кишки зазвичай загоюється приблизно за 4 тижні, а виразка шлунка за 8 тижнів^[7]. Альтернативою можуть бути блокатори H2-гістамінових рецепторів, наприклад фамотидин^[6]. Ранітидин більше не використовують: у 2020 році Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) вимагало відкликати його з ринку через домішку N-нітрозодиметиламіну (NDMA), можливого канцерогену^[21].

Антациди, наприклад засоби на основі алюмінію гідроксиду й магнію гідроксиду, швидко полегшують біль, але не загоюють виразку^[6], тому їх використовують лише як допоміжні засоби.

Коротко: зникнення болю ще не означає одужання. Виразку вважають вилікуваною, коли контрольний тест через місяць після антибіотиків показав, що хелікобактера немає, а при виразці шлунка повторна гастроскопія підтвердила загоєння.

Хірургічне лікування

У тяжких або невідкладних випадках, таких як перфорація виразки, масивна кровотеча чи непрохідність, може знадобитися операція. Хірургічне втручання розглядають і тоді, коли виразка не загоюється попри лікування, але сьогодні до цього вдаються рідко^[14].

Тип операції залежить від ситуації: від ушивання перфорації до часткової резекції шлунка. Кровотечу ж здебільшого зупиняють під час ендоскопії, без розрізу^[16].

Ускладнення

Якщо пептична виразкова хвороба тривалий час залишається без лікування, вона може призвести до серйозних наслідків. Іноді перші симптоми хвороби з'являються саме тоді, коли вже виникло ускладнення.

Кровотеча з виразки

Найчастіше і потенційно небезпечне ускладнення. Хронічна або раптова кровотеча виникає, коли виразка руйнує стінку судини. За систематичним оглядом 93 досліджень, протягом 30 днів після виразкової кровотечі помирали в середньому 8,6% пацієнтів^[22]. Кровотеча може проявлятися:

• чорним дьогтеподібним калом
• блюванням «кавовою гущею» або видимою кров'ю
• запамороченням, блідістю, прискореним пульсом
• втратою свідомості при масивній крововтраті

Після виразкової кровотечі обов'язково перевіряють наявність H. pylori: у метааналізі повторна кровотеча траплялася в 4,5% пацієнтів після лікування інфекції проти 23,7% без нього^[23].

Перфорація стінки шлунка або кишки

Тривала дія шлункового соку призводить до того, що виразка проходить усю товщу стінки органа, утворюючи наскрізний отвір. Таку виразку називають перфоративною, або прободною. Вміст шлунка чи кишки потрапляє в черевну порожнину і спричиняє гостре запалення очеревини, перитоніт. Це одне з найнебезпечніших ускладнень: протягом 30 днів після перфорації помирали в середньому 23,5% пацієнтів^[22]. Симптоми включають:

• раптовий, сильний, «кинджальний» біль у животі
• напруження м'язів передньої черевної стінки («дошкоподібний» живіт)
• гарячку та озноб
• різке погіршення стану

Пенетрація в інші органи

Буває, що виразка не утворює вільного отвору, а поглиблюється настільки, що проростає в сусідній орган, найчастіше в підшлункову залозу. Такий стан називають пенетрацією^[2]. Він може супроводжуватися стійким болем, що віддає в спину^[7], перестає залежати від їди і погано минає від кислотознижувальних ліків.

Пілородуоденальний стеноз (звуження виходу зі шлунка)

Повторне утворення виразок у пілоричному каналі або дванадцятипалій кишці спричиняє рубцювання й набряк, які звужують просвіт. Їжа погано проходить зі шлунка в кишку^[2]. У результаті виникають:

• здуття живота після їди
• нудота, багаторазове блювання їжею
• втрата апетиту та ваги
• закреп і загальна слабкість

Рецидиви та хронізація

Без усунення причини виразки (H. pylori або протизапальних знеболювальних) процес може тривати роками: виразка частково загоюється, а потім виникає знову. Із часом це спричиняє надмірне рубцювання, хронічний біль, порушення рухової функції шлунка. Часті рецидиви характерні для випадків, коли курс лікування не завершено, інфекцію не вдалося повністю знищити або людина продовжує часто приймати протизапальні знеболювальні^[6].

Можливий зв'язок із раком шлунка

Тривала інфекція H. pylori здатна змінювати клітини слизової оболонки шлунка і підвищує ризик розвитку аденокарциноми шлунка, найпоширенішого типу раку шлунка^[12]. Лікування інфекції цей ризик зменшує: у рандомізованих дослідженнях здорових інфікованих людей ерадикація знижувала ризик раку шлунка на 36%^[24]. Тому навіть при незначних симптомах важливо перевіряти наявність бактерії і за потреби лікувати інфекцію.

Харчування та спосіб життя

Міф: виразку спричиняють стрес, нерви і гостра їжа. Насправді: стрес і гострі страви виразки не спричиняють, хоча можуть посилювати симптоми^[12]. Головні причини залишаються ті самі: бактерія і протизапальні знеболювальні. Виняток становить тяжкий фізіологічний стрес у реанімації, після опіків чи травм, але це зовсім інша ситуація, ніж побутові переживання.

У минулому виразку пов'язували з конкретними продуктами: гострими стравами, кавою, цитрусовими. Сьогодні лікарі не радять спеціальної дієти і не забороняють певних продуктів для лікування чи профілактики виразки^[25]. Варто лише уникати того, що в конкретної людини посилює симптоми: для когось це жирна чи гостра їжа, кава або шоколад^[26].

Харчування з достатньою кількістю клітковини, овочів і фруктів пов'язане з меншим ризиком виразки. У проспективному дослідженні 47 806 чоловіків ті, хто споживав найбільше харчових волокон, мали на 45% нижчий ризик виразки дванадцятипалої кишки, ніж ті, хто споживав найменше^[27]. Це спостережні дані, які не доводять, що їжа лікує виразку.

Ось які продукти та звички можуть допомогти під час лікування виразкової хвороби:

• Фрукти та ягоди: чорниця, малина, яблука додають у раціон клітковину й поліфеноли; доказів, що вони прискорюють загоєння виразки, поки немає.
• Овочі: броколі, шпинат, цвітна капуста входять до раціону, який у спостереженнях пов'язували з меншим ризиком виразки^[27].
• Цільнозернові продукти: забезпечують організм клітковиною й підтримують здорову мікрофлору кишківника.
• Регулярність у харчуванні: невеликі порції без тривалих перерв допомагають уникнути «голодного болю».
• Відмова від куріння та обмеження алкоголю: обидва чинники погіршують стан слизової й заважають загоєнню^[26].

Збалансоване харчування не замінює ліків, але допомагає почуватися краще під час відновлення слизової.

Профілактика

Пептичну виразку можна попередити, якщо усунути або зменшити чинники, що порушують захист слизової шлунка й кишки. Основні зусилля спрямовані на виявлення Helicobacter pylori, обережне застосування протизапальних знеболювальних і корекцію щоденних звичок. Профілактика актуальна і для тих, хто вже мав виразку, і для людей із підвищеним ризиком, наприклад при тривалому прийманні знеболювальних.

Ось основні дії, які зменшують імовірність виразки:

• Протизапальні знеболювальні лише за потреби: не приймати їх часто без поради лікаря, найменшу дієву дозу і не запивати алкоголем^[12]; якщо вони потрібні довго, лікар може призначити захист шлунка.
• Контроль інфекції H. pylori: своєчасна діагностика і за потреби курс ерадикаційної терапії. Особливо важливо для людей зі скаргами на шлунок, з виразкою в минулому або з раком шлунка в родині.
• Гігієна та безпечна їжа: мити руки з милом, пити безпечну воду й уникати їжі з сумнівних джерел, щоб знизити ризик зараження H. pylori.
• Регулярне харчування: допомагає уникнути тривалого голодування, на тлі якого посилюється біль.
• Відмова від куріння та обмеження алкоголю: відмова від куріння знижує ризик виразки^[12], а поєднання алкоголю зі знеболювальними особливо шкідливе для слизової.

Джерела27

1. Мета-аналіз. Ford AC. та ін. Eradication therapy for peptic ulcer disease in Helicobacter pylori-positive people. Cochrane Database Syst Rev, 2016.
2. Definition & Facts for Peptic Ulcers (Stomach or Duodenal Ulcers). NIDDK.
3. What Is Peptic Ulcer Disease?. Cleveland Clinic.
4. Огляд. Kuipers EJ. та ін. The prevalence of Helicobacter pylori in peptic ulcer disease. Aliment Pharmacol Ther, 1995.
5. Огляд. Malfertheiner P. The intriguing relationship of Helicobacter pylori infection and acid secretion in peptic ulcer disease and gastric cancer. Dig Dis, 2011.
6. Mayo Clinic
7. Peptic ulcer disease.
8. Symptoms & Causes of Peptic Ulcers (Stomach or Duodenal Ulcers). NIDDK.
9. Мета-аналіз. Chen YC. та ін. Global Prevalence of Helicobacter pylori Infection and Incidence of Gastric Cancer Between 1980 and 2022. Gastroenterology, 2024.
10. Symptoms & Causes of Gastritis & Gastropathy. NIDDK.
11. Мета-аналіз. Huang JQ. та ін. Role of Helicobacter pylori infection and non-steroidal anti-inflammatory drugs in peptic-ulcer disease: a meta-analysis. Lancet, 2002.
12. Mayo Clinic
13. Мета-аналіз. Sung JJ. та ін. Systematic review: the global incidence and prevalence of peptic ulcer disease. Aliment Pharmacol Ther, 2009.
14. Treatment for Peptic Ulcers (Stomach or Duodenal Ulcers). NIDDK.
15. Diagnosis of Peptic Ulcers (Stomach or Duodenal Ulcers). NIDDK.
16. Довідник. Laine L. та ін. ACG Clinical Guideline: Upper Gastrointestinal and Ulcer Bleeding. Am J Gastroenterol, 2021.
17. Довідник. Malfertheiner P. та ін. Management of Helicobacter pylori infection: the Maastricht VI/Florence consensus report. Gut, 2022.
18. Довідник. Chey WD. та ін. ACG Clinical Guideline: Treatment of Helicobacter pylori Infection. Am J Gastroenterol, 2024.
19. Мета-аналіз. Jiang YZ. та ін. Effect of Saccharomyces boulardii supplementation to bismuth quadruple therapy on Helicobacter pylori eradication. BMC Gastroenterol, 2025.
20. Mayo Clinic
21. Довідник. Morgan KA. та ін. Ranitidine (Archived). 2022.
22. Мета-аналіз. Lau JY. та ін. Systematic review of the epidemiology of complicated peptic ulcer disease: incidence, recurrence, risk factors and mortality. Digestion, 2011.
23. Мета-аналіз. Gisbert JP. та ін. Meta-analysis: Helicobacter pylori eradication therapy vs. antisecretory non-eradication therapy for the prevention of recurrent bleeding from peptic ulcer. Aliment Pharmacol Ther, 2004.
24. Мета-аналіз. Ford AC. та ін. Eradication Therapy to Prevent Gastric Cancer in Helicobacterpylori-Positive Individuals: Systematic Review and Meta-Analysis of Randomized Controlled Trials and Observational Studies. Gastroenterology, 2025.
25. Peptic Ulcers (Stomach or Duodenal Ulcers). NIDDK.
26. Stomach ulcer. NHS.
27. Дослідження. Aldoori WH. та ін. Prospective study of diet and the risk of duodenal ulcer in men. Am J Epidemiol, 1997.