Загальне нездужання: чому ми почуваємось зле

У дослідженні 2001 року 20 здоровим чоловікам увели в вену крихітну дозу бактеріального ендотоксину, тобто частинок оболонки бактерій. Температура піднялася лише на 0,5 °C, тиск і пульс не змінилися, явних ознак хвороби не з'явилося. Проте протягом кількох годин у них зросли тривожність і пригніченість, погіршилася пам'ять, і що більше в крові було запальних речовин (цитокінів), то сильніше це відчувалося^[1]. Саме так виглядає загальне нездужання зсередини: людині зле без болю, температури чи кашлю, і це не примха. Імунні клітини у відповідь на інфекцію виділяють цитокіни, які діють на мозок і змінюють самопочуття й поведінку. Науковці називають це «поведінкою хворого»^[2]. Тому відпочинок, спроба виспатися чи відволіктися часто не допомагають: причина сидить глибше, і її варто знайти.

Що таке загальне нездужання

Загальне нездужання лікарі описують як загальне відчуття дискомфорту, хвороби чи браку благополуччя. Воно може з'явитися майже при будь-якому стані, раптово або поступово^[3]. У побуті кажуть «нездоровиться», «щось ламає», «я ніби не в своїй тарілці». Це стан десь посередині між «здоровий» і «хворий», без конкретного симптому, який би все пояснював^[4]. У когось нездужання проявляється як раптова розбитість, ніби тіло втратило тонус. Іншим важко зосередитися, з'являються дратівливість, «туман» у голові або внутрішній дискомфорт. Може здаватися, що починається застуда, хоча температури немає, горло не дере й тиск у межах норми.

Цей стан не прив'язаний до конкретного органа. Нічого не болить, але все тіло ніби «розсипається». Іноді людина прокидається вже розбитою, іноді нездужання наростає поступово, поки не заповнює весь день. Організм поводиться так, наче хворіє, хоча видимих ознак хвороби немає.

Нездужання може тривати кілька годин або днів. Часто його супроводжує втома, яку не знімає навіть тривалий сон. У кожного воно проявляється трохи інакше, але суть одна: тіло подає сигнал, що в ньому щось не в порядку.

Можливі причини нездужання

Нездужання не виникає просто так. За ним можуть стояти інфекції, хронічні хвороби, гормональні порушення, психологічні стани, ліки або кілька чинників одразу^[3]. Визначити джерело без обстеження часто неможливо, тому корисно знати, які групи причин трапляються найчастіше.

Медичні стани

Найчастіше нездужання виникає як частина загальної реакції організму на хворобу. Іноді воно з'являється раніше за основні ознаки, тому його не варто ігнорувати. Причиною можуть бути як гострі інфекції, так і хронічні процеси, що вже розвинулися в тілі^[3].

Можливі стани, при яких виникає нездужання:

• Захворювання опорно-рухової системи: хронічний біль у суглобах і м'язах заважає спати, а поганий сон сам по собі додає розбитості. У метааналізі 81 дослідження порушення сну мали 68,9% людей з остеоартритом, і це посилювало в них біль, втому та обмеження в рухах^[5].
• Артрит: і при остеоартриті, і при ревматоїдному артриті людина часто відчуває слабкість і розбитість. Ревматоїдний артрит та інші аутоімунні й запальні хвороби лікарі прямо відносять до частих причин нездужання^[4].
• Гостра ВІЛ-інфекція: через 2–6 тижнів після зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) у частини людей буває коротка грипоподібна хвороба з болем у горлі, температурою, збільшеними лімфовузлами, болем у м'язах, втомою й висипом. Потім ВІЛ роками може не давати симптомів^[6]. До хронічних інфекцій, які дають тривале нездужання, належать також туберкульоз і хронічний гепатит^[3].
• Синдром хронічної втоми: міалгічний енцефаломієліт, або синдром хронічної втоми (МЕ/СХВ), поєднує біль у тілі, постійне виснаження й відчуття, що організм не може «увімкнутися». Його ключова ознака, післянавантажувальне виснаження, означає значно більше, ніж просто втому^[4].
• Фіброміалгія: хронічний біль і виснаження в усьому тілі без видимого запалення, але з відчуттям, що тіло хворіє^[4].
• Хвороба Лайма: кліщовий бореліоз через кілька днів чи тижнів після укусу кліща може починатися як грип: температура або озноб, головний біль, біль у м'язах і суглобах, втома та брак сил. Висип, схожий на мішень, зазвичай з'являється через 1–4 тижні, але буває й до 3 місяців після укусу^[7].
• Анемія: при недокрів'ї в крові бракує гемоглобіну, тканини гірше отримують кисень. Найчастіші ознаки залізодефіцитної анемії: втома й брак енергії, задишка, відчутне серцебиття, блідіша шкіра, головний біль^[8].
• Серцева недостатність: серце не встигає постачати кров усім органам, тому людина швидко втомлюється й почувається виснаженою^[3].
• Хронічне обструктивне захворювання легень: задишка, брак кисню й поступове зниження витривалості виснажують^[3]. У побуті цю хворобу часто називають «бронхітом курця», хоча вона не зводиться до бронхіту.
• Захворювання нирок: на ранніх стадіях хронічна хвороба нирок зазвичай не дає симптомів. Пізніше з'являються втома, погіршення апетиту й схуднення, набряки щиколоток, стоп чи кистей, задишка, свербіж шкіри, нудота, порушення сну^[9].
• Захворювання печінки: гострі й хронічні хвороби печінки, зокрема хронічний гепатит, теж входять до переліку причин нездужання^[3].
• Цукровий діабет: розбитість дають і надто високий, і надто низький рівень цукру в крові^[4]. У побуті кажуть «у мене цукор», маючи на увазі саме діабет.
• Захворювання щитоподібної залози: при гіпотиреозі, коли «щитовидка» (так залозу часто називають у побуті) виробляє замало гормонів, людина почувається дуже втомленою, мерзне частіше, ніж зазвичай, набирає вагу, має закрепи, труднощі з концентрацією й пригнічений настрій^[10]. Хвороби щитоподібної залози MedlinePlus відносить до гормональних причин нездужання^[3].
• Онкологічні захворювання: лейкемія, лімфома й пухлини, як-от рак товстої кишки, іноді дають нездужання ще до того, як хворобу виявлено^[3].
• Недостатність надниркових залоз: коли наднирники виробляють замало гормонів, зокрема кортизолу, розвивається хвороба Аддісона. Вона проявляється сильною втомою, втратою апетиту й ваги, болем у животі, запамороченням при вставанні, м'язовою слабкістю, потягом до солоного й темнішими ділянками шкіри^[11]. Міф: постійне нездужання часто пояснюють «втомою наднирників» від стресу. Насправді: систематичний огляд 58 досліджень не знайшов підтвердження, що такий стан існує^[12]. Справжню недостатність наднирників виявляють аналізами й лікують гормонами.

Психологічні чинники

Причиною нездужання можуть бути й внутрішні переживання. Тривога, депресія, тривалий стрес чи перевтома змінюють самопочуття тіла не менше, ніж хвороба^[4]. Людина почувається знесиленою, дратівливою, ніби «вичавленою». Іноді важко визначити, що було першим, пригнічений настрій чи нездужання, бо вони підсилюють одне одного. Зв'язок працює і в зворотний бік: тривале запалення при хронічних інфекціях, раку чи аутоімунних хворобах через ті самі цитокіни може запускати депресію в схильних до неї людей^[2].

Інші можливі причини

Деякі інфекції не є хронічними, але дають періоди вираженого нездужання, коли організм реагує на збудника всім тілом^[3].

Серед таких чинників:

• Паразитарні хвороби: у побуті їх часто звуть просто «глистами», хоча паразитами бувають і найпростіші. Хронічні паразитарні інфекції MedlinePlus відносить до тривалих інфекційних причин нездужання^[3].
• Грип: на відміну від застуди, починається раптово, за кілька годин: висока температура, ломота в тілі, втома або виснаження, сухий кашель, головний біль^[13].
• Інфекційний мононуклеоз: його іноді називають «хворобою поцілунків», бо вірус передається через слину. Найчастіше хворіють люди 15–24 років, а серед симптомів температура, біль у горлі, збільшені лімфовузли й втома. Зазвичай одужання займає 2–4 тижні, але втома може триматися кілька місяців^[14]. У проспективному дослідженні більшість симптомів минала за місяць, а втома відступала повільніше за інші^[15].

Коротко: нездужання саме по собі не вказує на конкретну хворобу. Підказку дають супутні ознаки: озноб і ломота частіше означають інфекцію, мерзлякуватість і закрепи щитоподібну залозу, задишка й серцебиття анемію чи серце.

Ліки як можлива причина нездужання

Іноді джерелом нездужання стають препарати, які людина приймає регулярно чи час від часу. Слабкість буває побічною дією самого препарату, а буває наслідком поєднання кількох ліків, навіть якщо кожен окремо переноситься добре^[3]. Якщо ви почали почуватися гірше після початку нового лікування, скажіть про це лікарю.

MedlinePlus називає серед таких препаратів^[3]:

• Протиепілептичні (протисудомні) засоби: препарати для лікування епілепсії, а також деяких хронічних болів, можуть спричиняти втому, млявість і загальну загальмованість.
• Ліки для лікування серцево-судинних захворювань: насамперед бета-адреноблокатори (бета-блокатори), які знижують тиск і частоту серцевих скорочень. Їхній ефект менший, ніж прийнято вважати: в огляді 15 рандомізованих досліджень із понад 35 000 учасників на кожних 57 пацієнтів, які рік приймали бета-адреноблокатор, припадала одна додаткова скарга на втому. Старіші препарати цієї групи давали втому частіше, ніж новіші^[16].
• Препарати для лікування психічних розладів: деякі антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) і заспокійливі можуть спричиняти сонливість, гірше зосередження, загальну слабкість.
• Антигістамінні засоби: «таблетки від алергії» першого покоління, як-от дифенгідрамін чи хлоропірамін, усі мають снодійну дію. Вони погіршують якість сну, навчання й працездатність^[17].

Навіть ліки, які ви приймаєте давно, можуть почати діяти інакше, наприклад після додавання нового препарату чи зміни дози. Скасовувати чи міняти їх самостійно не можна: часто є заміна, яку підбере лікар.

Зв'язок між нездужанням і втомою

Загальне нездужання часто йде поруч із втомою, але це не одне й те саме. Нездужання означає загальне відчуття, що ти хворієш, а втома стосується браку енергії, і кожен оцінює її відносно власної звичної бадьорості. Вони можуть виникати окремо, хоча частіше трапляються разом^[18]. Втома буває однією зі складових нездужання^[4], тож у класифікації хвороб їх навіть об'єднано під одним кодом R53 «нездужання та втома»^[19].

На практиці різницю відчути просто. Після важкого тижня ви втомлені, але здорові: вихідні повертають сили. При нездужанні до браку сил додаються ломота, дискомфорт, «туман» у голові, і відпочинок не допомагає. Якщо ж головна скарга полягає в тому, що ви завжди почуваєтеся втомленими, без відчуття хвороби, причини доведеться шукати серед сну, звичок, анемії чи настрою.

У деяких випадках саме нездужання запускає сильну втому, в інших втома наростає поступово, а з нею приходить і відчуття загального розладу. Причин багато, від запалення до гормональних порушень, тому лікування починається з пошуку джерела проблеми.

Читайте:

Чому я прокидаюся втомленим навіть після повного сну?

Прокидатися втомленим навіть після тривалого сну — не завжди дрібниця. Іноді це наслідок дрібних звичок, але...

Коли варто звернутися до лікаря

Іноді нездужання минає саме по собі. MedlinePlus радить звернутися до лікаря, якщо воно супроводжується іншими симптомами або триває понад тиждень, а при сильному нездужанні не чекати й шукати допомоги одразу^[3]. Тим більше, якщо з'явилися лихоманка, біль, проблеми зі сном, апетитом чи звичними справами.

Зверніть увагу на ці сигнали:

• нездужання триває більше 7 днів;
• паралельно з'являються інші зміни в самопочутті;
• стан настільки виснажує, що заважає в побуті;
• з'являється тривога через незрозуміле погіршення здоров'я.

Планово, але не відкладаючи, варто показатися лікарю, якщо ви без зусиль схудли більш ніж на 5% ваги за 6–12 місяців, або якщо температура тримається понад три дні чи сягає 39,4 °C^[20].

Коли потрібна негайна допомога

Нездужання іноді буває першим сигналом інфаркту чи інсульту, і тоді треба одразу викликати швидку^[4]. Телефонуйте 103, якщо разом із нездужанням з'являються:

• біль у грудях, що стискає чи давить і віддає в руку, шию чи щелепу, задишка, пітливість, бліда, синюшна чи сірувата шкіра^[21];
• обличчя перекошене з одного боку, людина не може підняти обидві руки, мова невиразна чи плутана^[22];
• дуже часте дихання, сплутаність свідомості, синюшна, бліда чи плямиста шкіра, висип, що не зникає при натисканні, дуже висока або дуже низька температура з ознобом: так може проявлятися сепсис^[23];
• сильне запаморочення при вставанні, сильний біль у животі чи боці, блювання, сплутаність або непритомність у людини з хворобою наднирників^[11].

Якщо пригніченість переходить у думки про самогубство, не залишайтеся з ними наодинці: зателефонуйте на лінію психологічної підтримки Національної психологічної асоціації 0 800 100 102 або «Ла Страда-Україна» 116 123, а в небезпеці 112 або 103.

Як лікарі шукають причину

Щоб з'ясувати, звідки нездужання, лікар починає з розпитування й огляду. Крім симптомів, розкажіть про обставини: що змінилося в житті, коли з'явилося нездужання, чи були подорожі або контакти з хворими.

Лікар може запитати^[3]:

• коли вперше з'явилося нездужання;
• чи відчувається воно постійно, чи періодично;
• чи заважає воно виконувати повсякденні справи;
• чи є інші симптоми, навіть незначні;
• які ліки ви приймаєте;
• чи вживаєте алкоголь або наркотики;
• чи є у вас хронічні захворювання;
• чи не було нещодавно подорожей або зміни клімату.

Залежно від відповідей і огляду лікар може призначити аналізи крові, рентген або інші обстеження, щоб звузити коло можливих причин, а лікування обирає за їхніми результатами^[3].

Коротко: чесні відповіді про ліки, алкоголь, подорожі й тривалість симптомів часто дають лікарю більше, ніж аналізи навмання.

Як полегшити стан до встановлення причини

Нездужання є симптомом, тому окремого лікування від нього немає: лікують причину^[4]. Поки її шукають, можна підтримати себе простими способами. Вони не замінюють медичної допомоги, але зменшують дискомфорт.

Є кілька речей, які можуть полегшити стан:

• Достатній відпочинок: дайте тілу змогу відновлюватися, не перевантажуючи його.
• Регулярна фізична активність: метааналіз 81 рандомізованого дослідження з 7050 учасниками показав, що регулярні тренування трохи зменшують втому й додають відчуття енергії та життєвих сил^[24]. Виняток становить післянавантажувальне виснаження: людям, які його мають, радять дозувати навантаження, щоб не провокувати погіршення^[4].
• Збалансоване харчування: регулярна їжа з овочами, цільнозерновими продуктами й білком допомагає уникнути дефіцитів.
• Обмеження стресу: нервове напруження посилює втому й погіршує загальний стан.
• Щоденник самопочуття: записуйте дні, коли з'являється нездужання, сон, їжу, ліки й інші симптоми. Так легше помітити зв'язки, а лікарю простіше поставити діагноз.

Ці кроки не усувають причину, але роблять очікування діагнозу менш виснажливим.