Мелена: причини чорного калу

Темний кал із різким запахом може бути ознакою внутрішньої кровотечі. Якщо він став майже чорним і змінив структуру — це серйозний сигнал, який не можна ігнорувати.

Кров, що потрапляє у верхні відділи травної системи, не залишається непоміченою: під дією шлункової кислоти вона змінює колір і властивості. Випорожнення стають неприродно темними, густими, мають виразний неприємний запах. Такий стан називають меленою — це не хвороба, а симптом, що свідчить про наявність джерела кровотечі у шлунку, дванадцятипалій кишці або стравоході. Кількість втраченої крові зазвичай немаленька, і якщо причина не буде вчасно знайдена, наслідки можуть бути серйозними. Тому важливо розпізнати цей прояв правильно — і не сплутати його з нешкідливим потемнінням калу після певної їжі чи ліків.

Що таке мелена

Мелена — це симптом внутрішньої кровотечі у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, коли кров змінює колір, консистенцію і запах калу. Коли вона потрапляє до шлунка або дванадцятипалої кишки, її структура змінюється під дією соляної кислоти та ферментів. Потім така перероблена кров виводиться з організму разом із випорожненнями.

На вигляд це дуже темний, майже чорний кал. Він густий, липкий, тягучий, з характерним різким запахом, який важко сплутати з іншим. Забарвлення не минає одразу — воно може зберігатися кілька днів, навіть після зупинки кровотечі, поки організм не виведе всі залишки.

Щоби кал набув настільки насиченого кольору, достатньо втратити приблизно 100–200 мл крові. Менша кількість не завжди змінює вигляд, але може мати клінічне значення. Мелену не варто плутати зі зміною кольору після їжі чи ліків. Це завжди наслідок патологічного процесу, який не проходить сам по собі.

Основні причини мелени

Мелена виникає лише тоді, коли в просвіт шлунка або дванадцятипалої кишки потрапляє кров. Причиною цього можуть бути різні патології, але всі вони мають спільну рису — порушення цілісності судин у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Нижче розглянуто найпоширеніші стани, що супроводжуються такою кровотечею.

Пептична виразка

Пептична виразка - найчастіше мелену спричиняє кровотеча з виразки шлунка або дванадцятипалої кишки. Вона виникає, коли ушкодження слизової проникає достатньо глибоко, щоби зачепити судини. Основні чинники — інфекція Helicobacter pylori або тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів. Іноді виразка перебігає безсимптомно, й перша її ознака — саме чорний кал.

Варикозне розширення вен стравоходу або шлунка

При цирозі порушується кровотік через печінку, що призводить до підвищення тиску в портальній вені. Це викликає формування варикозно розширених вен у стравоході або шлунку. Вони схильні до раптових або хронічних кровотеч, які не супроводжуються болем, але можуть проявитися меленою навіть за відсутності інших симптомів.

Синдром Меллорі-Вейсса

Після повторного або дуже інтенсивного блювання іноді виникає надрив слизової в місці переходу стравоходу в шлунок. Це призводить до утворення лінійного розриву, який може кровити. Причиною часто буває сильна нудота, алкогольне навантаження або спроби блювання на порожній шлунок. Хоч ушкодження й невелике, кровотеча може бути помітною.

Ерозивний езофагіт

Ерозивний езофагіт – запалення слизової оболонки стравоходу внаслідок тривалого контакту з шлунковою кислотою або іншими подразниками може призводити до утворення поверхневих ушкоджень. Якщо процес ускладнюється, в зону ерозії втягуються судини — і починається кровотеча. До типових причин належать кислотний рефлюкс, застрягання таблетки у стравоході, інфекції або механічна травма.

Судинні мальформації

Рідкісною, але потенційно важливою причиною мелени є судинні ураження слизової. Це можуть бути вроджені або набуті аномалії, які формуються через хронічні захворювання серця, нирок або за наявності штучного клапана. Вони можуть давати мляву, але тривалу кровотечу, яка проявляється темним калом без явних скарг.

Пухлини

Деякі новоутворення шлунково-кишкового тракту, зокрема гастроінтестинальні стромальні пухлини (GIST), можуть бути джерелом крові. Це трапляється, коли пухлина проростає у слизову або судини. Часто такі випадки не супроводжуються болем і діагностуються вже на етапі появи мелени. Найчастіше подібні утворення виявляють у віці після п’ятдесяти.

Супутні симптоми

Мелена іноді зʼявляється на тлі повного клінічного спокою, але частіше їй передують або супроводжують інші скарги. Вони можуть бути невираженими або здаватися несуттєвими, але у поєднанні з темним калом мають велике діагностичне значення.

Серед типових симптомів, які варто враховувати:

• Біль або дискомфорт у верхній частині живота: часто з’являється при виразці або запаленні слизової.
• Нудота та зниження апетиту: супроводжують гастрит або ерозивні зміни в шлунку.
• Запаморочення, слабкість, втрата свідомості: ознаки значної крововтрати, зниження тиску або анемії.
• Печія, відчуття тяжкості після їжі: можуть свідчити про рефлюкс або порушення моторики шлунка.
• Порушення ковтання або біль за грудиною: характерні для ушкоджень у стравоході.
• Блювання з домішками крові або "кавової гущі": трапляється при кровотечі у шлунку або при вираженій ерозії слизової.

Як відрізнити мелену від інших причин темного калу

Темний колір випорожнень — це ще не діагноз. У деяких випадках він з’являється не через кров, а як реакція на їжу, добавки або ліки. Але коли кал справді містить гемоглобін, змінений шлунковим середовищем, він має специфічні ознаки, які не сплутати з випадковим потемнінням.

Характерні риси мелени

Кал, що справді містить кров із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, виглядає як густа, блискуча маса дуже темного кольору. Його текстура нагадує смолу — тягуча, липка, важко змивається. Запах — різко виражений, гнильний, із солодкуватим відтінком, який важко з чимось переплутати. Зміна кольору тримається не одне випорожнення, а протягом кількох днів, поки кров повністю не виведеться. Жодна їжа або добавка не дає одночасно всіх цих ознак.

Інші можливі причини чорного калу

Є речовини, які можуть викликати затемнення калу без жодного зв’язку з кровотечею. У таких випадках відсутня смолистість, запах звичайний або взагалі не змінюється, і забарвлення швидко минає після припинення контакту з чинником.

До таких чинників належать:

• Продукти з темними пігментами: чорна лакриця, чорниця, буряк, деякі види печива або желейних цукерок.
• Харчові барвники: синтетичні чорні, сині, фіолетові чи червоні барвники, особливо у великій кількості.
• Препарати заліза: викликають помітне потемніння, але кал не має смолистої структури.
• Субсаліцилат вісмуту: діюча речовина в засобах проти діареї або печії, яка може давати схожий ефект.

Що допомагає зорієнтуватися

Якщо є сумніви, варто пригадати, що було з’їдено або прийнято за останні 1–2 дні. Коли кал потемнів на тлі прийому вітамінів чи ліків, не має смолистості й запаху, а наступного разу став нормального кольору — ймовірність внутрішньої кровотечі невелика. Якщо ж зберігається характерна консистенція, темний колір не зникає, а загальне самопочуття змінилося — це вже ситуація, яка потребує уваги. І в таких випадках остаточну відповідь може дати лише лабораторне або інструментальне обстеження.

Читайте:

Чорний кал: коли це нешкідливо, а коли небезпечно

Чорний колір калу може бути викликаний як нешкідливими факторами, так і серйозними порушеннями у роботі шлун...

Діагностика мелени

Виявити джерело кровотечі — головне завдання при наявності мелени. У більшості випадків потрібне комплексне обстеження, оскільки симптом не дає точної відповіді, де саме виникла проблема. Підхід залежить від стану пацієнта, супутніх скарг, віку та наявності факторів ризику. Частину досліджень проводять уже на етапі госпіталізації.

До основних діагностичних методів належать:

• Фекальний тест на приховану кров: дозволяє виявити навіть незначні домішки крові у калі, якщо зовні вона не визначається.
• Езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС): ендоскопічне дослідження стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки з можливістю зупинки кровотечі під час процедури.
• Капсульна ендоскопія: ковтання капсули з камерою для перегляду тонкої кишки, яку неможливо оцінити звичайними методами.
• Колоноскопія: застосовується, якщо інші дослідження не дають відповіді або є підозра на супутнє ураження товстої кишки.
• Ангіографія: візуалізація судин із використанням контрасту для виявлення активної кровотечі.
• Сканування ШКТ: радіоізотопний метод, що дозволяє виявити навіть повільну або інтермітуючу втрату крові.
• Загальний аналіз крові та коагулограма: оцінка ступеня анемії, згортальної системи та супутніх змін.
• Тест на Helicobacter pylori: необхідний при підозрі на виразкову хворобу як причину кровотечі.

Лікування мелени

Коли з’являється чорний кал, це не просто тривожний симптом — це сигнал, що в організмі є джерело кровотечі, яке потрібно якнайшвидше знайти й зупинити. Лікування мелени починається не з пігулки, а з визначення причини. Від того, де саме виникла кровотеча, скільки крові втрачено і в якому стані перебуває пацієнт, залежить уся подальша тактика.

Найчастіше перші дії відбуваються вже під час ендоскопії — процедури, яка дозволяє не лише побачити джерело кровотечі, а й відразу його усунути. Якщо лікар виявляє пошкоджену судину, виразку або інше джерело, він може:

• Накласти кліпси: спеціальні скоби стискають судину й зупиняють кров.
• Застосувати електрокоагуляцію: точкове припікання ушкодженої ділянки.
• Ввести ін’єкцію: вводять препарати, які звужують судини й знижують кровотік.

Якщо зупинити кровотечу таким чином не вдається, можуть знадобитися альтернативні методи: хірургічна операція або емболізація — цілеспрямоване перекриття судини за допомогою катетера під контролем рентгену або ангіографії.

Окреме завдання — стабілізація стану організму після втрати крові. Якщо кровотеча була рясною, застосовують:

• Внутрішньовенні інфузії: фізіологічні розчини для підтримки об’єму крові.
• Переливання крові: вводять еритроцитарну масу, якщо рівень гемоглобіну критично знизився.
• Моніторинг життєвих показників: тиск, пульс, сатурація — під постійним контролем.

Коли загроза минула, переходять до етапу лікування основного захворювання. Наприклад:

• Антибіотики й кислотознижувальні препарати: якщо виявлено H. pylori у разі пептичної виразки.
• Протизапальні засоби та обволікаючі препарати: при ерозіях або езофагіті.
• Препарати для зниження портального тиску: якщо причина — варикозні вени стравоходу.

Важливо розуміти: мелена — це не хвороба, а лише прояв. Тому повноцінне лікування можливе лише після чіткого розуміння, звідки й чому з’явилася кровотеча. Часто потрібен комплексний підхід: гастроентеролог, ендоскопіст, хірург, іноді гематолог. Вибір тактики залежить не лише від діагнозу, а й від перебігу симптомів, супутніх станів і загального прогнозу.

Коли звертатися по допомогу

Кров у випорожненнях — це завжди підстава для обстеження, навіть якщо загальне самопочуття не викликає тривоги. У разі появи мелени зволікати не можна, особливо якщо зʼявляються ознаки масивної крововтрати або ускладнень.

Негайна медична допомога потрібна, якщо спостерігаються:

• Рясний чорний кал: велика кількість темних випорожнень за короткий час.
• Виділення тільки крові без калу: ознака активної масивної кровотечі.
• Запаморочення, блідість, втрата свідомості: свідчать про критичне зниження об’єму циркулюючої крові.
• Сильний біль у животі або грудях: може бути ознакою ускладнення основного процесу.
• Неможливість ковтнути навіть воду: симптом механічного ураження або спазму стравоходу.

Чорний кал: коли це нешкідливо, а коли небезпечно

Дуоденіт: що потрібно знати

Закреп: причини, симптоми, методи лікування