Різкі зміни настрою: основні причини та способи стабілізації

Таблетки від астми, артриту чи вовчака здатні змінити настрій не гірше за життєву кризу. За науковим оглядом, під час лікування кортикостероїдами всередину або в ін'єкціях тяжкі психічні реакції виникали майже в 6% пацієнтів, а легкі чи помірні приблизно у 28%^[1]. Тому за перепадами настрою, які здаються «характером», іноді стоять ліки, гормони чи інша хвороба.

Настрій будь-якої людини змінюється залежно від обставин, самопочуття чи життєвих подій. Але якщо перепади виникають без зрозумілих причин, стають різкими або заважають нормально жити, з'ясовувати треба, що стоїть за ними: звичайна реакція на подразник, побічна дія препарату чи ознака психічного розладу.

Зміни настрою: коли це нормально, а коли ні

Людський настрій постійно коливається, і це природно. День може початися з ентузіазму, а зіпсуватися через дрібний конфлікт чи раптову втому. У таких випадках емоція є логічною відповіддю на зовнішні події або внутрішній стан. Проте існує межа між типовою зміною настрою і тим, що може свідчити про розлад.

Якщо настрій змінюється без очевидного приводу, надто різко або часто, а також якщо це заважає роботі, спілкуванню чи звичному способу життя, це привід звернути увагу. Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить звернутися до сімейного лікаря, коли сильні перепади настрою тривають довго або впливають на повсякденне життя^[2]. Інколи коливання стають настільки глибокими чи некерованими, що людина не може впоратися з ними сама. Тоді мова вже не про «емоційність», а про можливий симптом психічного розладу або наслідок чинників, які діють на нервову систему.

Симптоми різких змін настрою

Час від часу відчувати коливання емоцій нормально. Але бувають ситуації, коли зміни виходять за межі звичайного, і їх важливо відрізнити від поганого дня чи перевтоми. Для таких станів у психіатрії є чіткі критерії, на які спираються під час діагностики.

Зміни настрою мають дві основні крайності: депресивну та маніакальну. Вони різняться проявами, тривалістю та впливом на життя людини.

Симптоми депресивного епізоду можуть включати:

• уповільнення мовлення або рухів порівняно зі звичайною поведінкою
• пригнічений настрій, відчуття безнадії, провини чи нікчемності
• порушення сну: або безсоння, або надмірна сонливість
• зміни апетиту й ваги: людина може їсти значно більше або значно менше, ніж зазвичай^[2]
• труднощі з концентрацією уваги та зниження працездатності
• відсутність інтересу до звичних занять, навіть приємних
• втомлюваність навіть без фізичних навантажень
• думки про самогубство або самоушкодження.

Симптоми маніакального епізоду можуть включати:

• прискорене мовлення або розмови без зупинки
• ризиковані вчинки (наприклад, азартні ігри, безконтрольні покупки)
• ейфорія або дратівливість без явної причини, іноді агресивність
• гіперактивність і надмірна ініціативність у побуті чи на роботі
• значно менша потреба у сні: людина спить кілька годин і почувається бадьорою
• відчуття, що думки «мчать», складно зосередитися
• переконаність у власній винятковості, ідеях «місії» чи особливих здібностях; за тяжкої манії можуть з'являтися галюцинації або марення^[2].

Якщо такі стани повторюються, тривають кілька днів або тижнів і змінюють поведінку чи здатність працювати й спілкуватися, вони можуть вказувати на психічний розлад.

Думки про смерть чи самогубство є симптомом, а не способом «привернути увагу», і такі слова завжди сприймають серйозно^[3]. Якщо вони з'явилися у вас чи в близької людини, не залишайтеся з ними наодинці: скажіть про це лікарю або комусь, кому довіряєте. Безкоштовна лінія психологічної підтримки Національної психологічної асоціації України 0 800 100 102 працює щодня з 9:00 до 5:00 ранку^[4]. Лінія «Ла Страда-Україна» доступна за номерами 116 123 (з мобільного) або 0 800 500 335, а для дітей і молоді є 116 111 або 0 800 500 225^[5]. Якщо є безпосередня небезпека для життя, телефонуйте 112 або 103 і не залишайте людину саму. Пережити найважчі години допомагає заздалегідь складений план безпеки при суїцидальних думках.

Психічні розлади, пов'язані зі змінами настрою

Коли коливання настрою часті, різкі, виснажливі або непередбачувані, вони можуть бути проявом психічного розладу. Тоді емоційний стан змінюється вже незалежно від зовнішніх подій, іноді циклічно. Нижче основні діагнози, для яких зміни настрою є ключовим симптомом.

Біполярний розлад

Для біполярного розладу (у МКХ-10 «біполярний афективний розлад», F31; застаріла побутова назва «маніакально-депресивний психоз») характерні епізоди депресії, манії або гіпоманії. Гіпоманія є легшою формою манії, але вона теж може порушувати повсякденне життя. За даними NHS, піднесений чи пригнічений настрій зазвичай тримається кілька днів або тижнів поспіль, а періоди стабільності між ними можуть тривати тижні, місяці й навіть роки^[2]. Людина може почуватися надзвичайно енергійною, впевненою й натхненною, а потім надломленою, пригніченою й апатичною. Довгі «світлі» проміжки ускладнюють розпізнавання хвороби. Імовірність біполярного розладу вища, якщо він є в батьків, брата чи сестри; підвищують ризик також дитяча травма, тяжкі стресові події та вживання канабісу чи кокаїну^[2].

Міф: настрій, що скаче кілька разів на день, означає біполярний розлад. Насправді: епізоди при біполярному розладі тривають днями й тижнями, а настанова Національного інституту охорони здоров'я та досконалості допомоги Великої Британії (NICE) вимагає перед діагнозом виключити інші пояснення: розлади особистості, вживання алкоголю чи наркотиків, СДУГ і хвороби щитоподібної залози^[6].

Прикордонний розлад особистості

Прикордонний розлад особистості (у МКХ-10 «емоційно нестійкий розлад особистості, прикордонний тип», F60.31) супроводжується хронічними труднощами з регуляцією емоцій. NHS називає емоційну нестабільність однією з чотирьох головних груп його симптомів поряд з імпульсивністю, викривленим сприйняттям і бурхливими, але нестійкими стосунками^[7]. Настрій може змінюватися впродовж кількох хвилин або годин у відповідь на зовнішні подразники. Людина переживає сильну злість, тривогу, відчай чи збудження через найменші зміни в поведінці близьких. Імпульсивність і відчуття «порожнечі» є частими супутніми симптомами. Розлад зазвичай проявляється в підлітковому віці, і багато хто з людей із ним пережив у дитинстві травму чи нехтування; за належного лікування з часом симптоми в багатьох слабшають^[7].

Циклотимічний розлад

Циклотимічний розлад (циклотимія) вважають «м'якою» формою біполярного розладу. Періоди легкої депресії чергуються з фазами гіпоманії, але жоден із них не досягає тяжкості повноцінного епізоду. Діагноз ставлять, коли такі коливання тривають щонайменше два роки, а стабільні проміжки не перевищують двох місяців поспіль; протягом життя циклотимію мають приблизно 0,4–1% людей^[8]. Хоча симптоми не такі виражені, як при біполярному розладі, вони можуть суттєво впливати на навчання, роботу й стосунки.

Депресивні розлади

Зміни настрою можуть бути складовою депресії: великого депресивного розладу, хронічної депресії (персистентного депресивного розладу, або дистимії), а також післяпологової депресії чи сезонної (зимової) депресії, яку раніше називали сезонним афективним розладом. Післяпологову депресію мають понад 10% вагітних і жінок, які нещодавно народили^[9]. У цих випадках переважає пригнічений настрій, але в окремі періоди можливі дратівливість, тривожність чи внутрішнє збудження. Такі коливання не є манією, проте значно погіршують якість життя.

Коротко: важить тривалість перепаду. Зміни настрою за хвилини чи години частіше пов'язані з реакцією на події або з прикордонним розладом особистості, а піднесення чи спад, що тримаються днями й тижнями, привід перевірити біполярний розлад і депресію.

Інші медичні причини змін настрою

Не всі перепади настрою мають психіатричне походження. Іноді вони пов'язані з іншими хворобами або дією ліків. Тоді зміна емоційного стану є вторинною, тобто виникає як побічна реакція або супровід певного процесу в організмі. Ці чинники особливо важливо врахувати, якщо раніше в людини не було психічних розладів.

Гормональні зміни

Коливання рівня гормонів впливають на процеси в мозку, що регулюють настрій. У жінок перепади настрою, дратівливість і тривожність часто виникають за тиждень-два до менструації (передменструальний синдром, ПМС)^[10], а в значно тяжчій формі при передменструальному дисфоричному розладі (ПМДР), коли людина може відчувати сильний гнів, відчай і навіть думки про самогубство^[10]. Настрій також змінюється під час вагітності, після пологів і в менопаузі. Ці зміни можуть супроводжуватися тривожністю, безсонням або сльозливістю.

Перепади настрою, дратівливість і тривожність входять до типових симптомів гіпертиреозу, тобто надмірної роботи щитоподібної залози, а пригнічений настрій чи депресія буває при її недостатній роботі (гіпотиреозі)^[11][12]. Тому вплив щитоподібної залози на настрій перевіряють, коли емоції змінюються без зрозумілої причини.

У чоловіків зниження рівня тестостерону також здатне спричиняти емоційну нестабільність, зниження мотивації, втому та пригнічений стан. Міф: після 45–50 років у всіх чоловіків настає «чоловічий клімакс», або чоловіча менопауза (андропауза), з різким падінням тестостерону. Насправді: після 30–40 років тестостерон знижується поступово, приблизно на 1% на рік, і це саме по собі навряд чи спричиняє проблеми; перепади настрою в цьому віці частіше пов'язані зі стресом, депресією, тривогою, нестачею сну чи алкоголем, а справжній дефіцит гормону (пізній гіпогонадизм) трапляється нечасто і підтверджується аналізом крові^[13]. Гормональні коливання можуть також впливати на перебіг психічних розладів, зокрема біполярного.

Медикаменти

Деякі препарати мають побічні ефекти, пов'язані з психоемоційним станом. Особливо часто їх описують при застосуванні стероїдних засобів. Існують два основні класи:

• Глюкокортикоїди (кортикостероїди): препарати, як-от преднізолон, метилпреднізолон, які застосовують для лікування запальних захворювань (артрит, астма, системний червоний вовчак тощо). Що вища доза, то частіше виникають психічні побічні ефекти. За короткого курсу найчастіше бувають ейфорія та гіпоманія, за тривалого лікування депресивні симптоми; можливі також дратівливість, порушення сну, сплутаність свідомості чи психоз. Зазвичай симптоми з'являються на початку курсу і минають після зниження дози або відміни препарату, яку призначає лікар^[1].
• Анаболічні стероїди (у побуті просто «стероїди»): синтетичні аналоги тестостерону, які застосовують за медичними показаннями або безконтрольно для збільшення м'язової маси. NHS серед психічних наслідків зловживання називає агресивну поведінку, перепади настрою, параною, маніакальні стани, галюцинації й марення, а після різкого припинення можливі депресія, апатія, тривожність і безсоння^[14].

Зміни настрою можуть виникати й під час лікування ізотретиноїном, препаратом від тяжких форм акне. Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) у 2018 році вирішило додати до інструкцій пероральних ретиноїдів попередження про можливі депресію, тривожність і зміни настрою, хоча дані не дозволили чітко довести, що їх спричиняють саме ці ліки^[15]. Міф: ізотретиноїн «гарантовано» спричиняє депресію і підштовхує до самогубства. Насправді: у метааналізі 24 досліджень із понад 1,6 мільйона учасників ризик психічних розладів у тих, хто його приймав, не був підвищений, а спроб самогубства через 2–4 роки після лікування було навіть менше^[16]. Проте будь-які зміни настрою під час курсу треба одразу обговорити з лікарем.

Антидепресанти з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), як-от сертралін або есциталопрам, на початку лікування іноді спричиняють збудження, тривожність, дратівливість чи емоційне «оніміння». Рідко в перші тижні з'являються думки про самогубство або самоушкодження, тому лікар зазвичай бачиться з пацієнтом кожні 1–2 тижні, а кидати препарат різко не можна^[17].

Коротко: різка зміна настрою після початку нового препарату не є приводом самостійно його скасувати. Про симптоми потрібно сказати лікарю, який вирішить, чи змінити дозу, чи замінити засіб.

Нейродегенеративні хвороби

Зміни настрою можуть бути одним із перших симптомів хвороби Гантінгтона (раніше її називали хореєю Гантінгтона). Це спадкова хвороба нервової системи: дитина людини з цим діагнозом має 50% імовірності успадкувати змінений ген^[18]. Симптоми зазвичай з'являються у 30–50 років: пригнічений настрій, депресія, тривожність, дратівливість та імпульсивність, які оточенню часто помітніші, ніж самій людині, а також труднощі з концентрацією, проблеми з пам'яттю та мимовільні посмикування (хорея)^[18]. З роками зміни настрою й особистості посилюються.

Зміни настрою, депресія і підвищена емоційність бувають і при деменції, зокрема судинній, разом із погіршенням пам'яті, уваги та орієнтації^[19].

Залежність і подвійний діагноз

Раптові зміни настрою нерідко пов'язані із вживанням психоактивних речовин або виникають на тлі залежності (у медичній термінології «розлад вживання психоактивних речовин»). Коли в однієї людини водночас є психічний розлад і розлад вживання речовин, у клінічній практиці говорять про подвійний діагноз.

Розлад вживання алкоголю, залежність від канабісу, опіоїдів чи стимуляторів (наприклад, кокаїну) може посилювати наявну емоційну нестабільність і сприяти появі нових симптомів. Канабіс і кокаїн NHS прямо відносить до чинників, що підвищують імовірність біполярного розладу^[2]. Дослідники також вивчають спільну генетичну вразливість до залежності та афективних розладів, зокрема депресії й біполярного розладу.

Масштаб проблеми показують узагальнення досліджень:

• серед людей із біполярним розладом 42% мають розлад вживання алкоголю, 20% розлад вживання канабісу, ще 17% інших заборонених речовин; у таких пацієнтів хвороба раніше починається і частіше потребує госпіталізації^[20]
• серед людей із шизофренією та спорідненими розладами розлад вживання якоїсь речовини мають 41,7%^[21].

Тому лікування має бути комплексним: якщо лікувати лише один стан, інший часто заважає результату. Це також пояснює, чому дехто погано реагує на стандартне психіатричне лікування: за наявності залежності клінічна картина значно складніша.

Інші чинники: СДУГ, стрес і життєві події

Психічні розлади не єдина причина нестабільного настрою. У багатьох людей емоційні коливання мають побутове чи ситуативне пояснення. Йдеться і про стрес, і про розлади нейророзвитку, як-от синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ), коли емоційна нестабільність проявляється з дитинства і зберігається в дорослому віці.

У норвезькому дослідженні 502 дорослих із діагностованим СДУГ опитувальник розладів настрою виявив періоди помітних емоційних коливань у 50,2% учасників, тоді як у контрольній групі з 818 людей лише в 5%^[22]. Тих, у кого коливання зберігалися в дорослому віці, у дитинстві частіше описували як імпульсивних, схильних втрачати контроль і конфліктувати з авторитетами. Емоційні труднощі нерідко переходять у доросле життя і погіршують професійну та соціальну адаптацію.

Читайте:

Дефіцит уваги з гіперактивністю у дорослих: основні симптоми та критерії

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю у дорослих впливає на концентрацію, імпульсивність і планування. С...

Настрій також залежить від стресу в поточному житті. Іноді він змінюється у відповідь на ситуації, які потребують адаптації або створюють психологічне навантаження. Вразливість до таких змін вища в тих, хто має спадкову або клінічну схильність до депресії.

Серед подій, які найчастіше спричиняють емоційну нестабільність:

• зміна роботи, навчального середовища або переїзд
• втрата близької людини
• фінансові труднощі
• розрив стосунків або розлучення.

Хоча ці обставини знайомі багатьом, їхній емоційний вплив може бути тривалим і глибоким. Особливо це помітно, коли людині бракує сил на адаптацію або підтримки з боку оточення.

Як діагностують причини змін настрою

Єдиного аналізу чи обстеження, яке точно визначило б причину емоційних коливань, не існує. Діагностика ґрунтується насамперед на розмові з фахівцем, детальному медичному та сімейному анамнезі, описі симптомів і обставин, за яких вони з'являються. Настанова NICE радить запропонувати людині запросити члена родини чи близького, щоб доповнити розповідь, а також оцінити фізичне здоров'я й ліки, які вона приймає^[6].

Лікар звертає увагу на частоту та тривалість змін настрою, реакцію на зовнішні події, супутні симптоми (наприклад, тривогу, безсоння, імпульсивність). Важливо з'ясувати, чи були подібні випадки в родині, чи вживала людина психоактивні речовини, і як симптоми впливають на повсякденне життя. Щоб виключити фізичні причини, часто призначають аналіз крові, зокрема на гормони щитоподібної залози^[11].

Як впоратися зі змінами настрою

Підхід залежить від причини коливань. Якщо йдеться про тимчасову реакцію на стрес або життєві зміни, іноді досить часу та підтримки. Якщо ж є психічний розлад або інша хвороба, потрібне системне лікування, яке зазвичай поєднує ліки, психотерапію та зміни способу життя.

Медикаментозне лікування

У разі біполярного розладу, тяжкої депресії чи вираженої емоційної нестабільності лікар може призначити препарати, які стабілізують настрій:

• Тимостабілізатори (стабілізатори настрою, нормотиміки): наприклад, літію карбонат. NICE рекомендує літій як першу лінію тривалого лікування біполярного розладу^[6]. У метааналізі 48 рандомізованих досліджень із 6674 учасниками літій порівняно з плацебо помітно зменшував кількість самогубств при розладах настрою^[23]. Препарати вальпроєвої кислоти в ЄС заборонено застосовувати при біполярному розладі під час вагітності, а жінкам, які можуть завагітніти, їх призначають лише за програмою запобігання вагітності^[24].
• Атипові антипсихотики (другого покоління): зокрема, арипіпразол, кветіапін, оланзапін.
• Антидепресанти: препарати з групи СІЗЗС, як-от сертралін, есциталопрам. При біполярному розладі настанови не підтримують лікування лише антидепресантом без тимостабілізатора чи антипсихотика^[25], а якщо на такому лікуванні розвивається манія, NICE радить розглянути відміну антидепресанту^[6].

Препарати підбирають індивідуально, з урахуванням діагнозу, попереднього лікування та побічних ефектів. NICE не рекомендує ліки спеціально для лікування прикордонного розладу особистості чи окремих його проявів, як-от емоційної нестабільності^[26]: тут основою є психотерапія.

Психотерапія

Робота з психологом або психотерапевтом допомагає розпізнавати тригери, формувати здорові способи реагування та вчитися керувати емоціями. Найчастіше застосовують:

• Когнітивно-поведінкову терапію (КПТ): допомагає відстежувати автоматичні думки та змінювати реакції на ситуації; NHS називає її серед методів лікування біполярного розладу^[2]
• Діалектичну поведінкову терапію (ДПТ): розроблена для роботи з емоційною нестабільністю та імпульсивністю, особливо при прикордонному розладі особистості. У кокранівському огляді 75 рандомізованих досліджень (4507 учасників, найчастіше вивчали саме цей метод) психотерапія порівняно зі звичайним лікуванням клінічно відчутно зменшувала тяжкість симптомів прикордонного розладу^[27].

Зміни способу життя

Стабілізувати настрій часто допомагають прості, але регулярні звички. NHS радить людям із біполярним розладом дотримуватися режиму, висипатися, здорово харчуватися, рухатися та уникати перевтоми^[2]. У щоденну рутину варто включити:

• щоденник настрою: записуйте, що спричиняє зміни, як ви реагуєте і що допомагає відновитися; при ПМС NHS радить вести такі записи щонайменше два менструальні цикли й узяти їх на прийом^[10]
• режим сну: брак сну належить до відомих тригерів піднесених і пригнічених фаз^[2]
• регулярна фізична активність: у мережевому метааналізі 218 досліджень із 14 170 учасниками ходьба чи біг, йога та силові тренування помірно зменшували симптоми депресії^[28]
• обмеження або відмова від психоактивних речовин, зокрема алкоголю та стимуляторів
• помірність із кавою та енергетиками: NHS радить людям із біполярним розладом не пити багато напоїв із кофеїном і, якщо можливо, уникати нічних змін і перельотів через часові пояси^[2].

Ці заходи не замінюють лікування при серйозних порушеннях, але покращують якість життя та зменшують ризик рецидиву.