Різкі зміни настрою: основні причини та способи стабілізації

Раптові зміни настрою можуть виглядати як частина щоденного стресу чи втоми, але іноді вони сигналізують про глибші порушення. Ігнорування таких коливань здатне призвести до загострення психологічного стану.

Настрій будь-якої людини не є стабільною величиною — він змінюється залежно від обставин, фізичного самопочуття чи життєвих подій. Але якщо перепади виникають без зрозумілих причин, стають різкими або заважають нормально функціонувати, це вже інша історія. У таких випадках важливо розібратись, що стоїть за цією емоційною мінливістю: звичайна реакція на подразник, побічна дія препарату, а можливо — ознака психічного розладу.

Зміни настрою: коли це нормально, а коли — ні

Людський настрій постійно коливається, і це природно. Один день може початися з ентузіазму, але зіпсуватися через дрібний конфлікт чи раптову втому. В таких випадках емоційна реакція — це логічна відповідь на зовнішні події або внутрішній стан. Проте існує межа між типовою зміною настрою й тим, що може свідчити про розлад.

Якщо настрій змінюється без очевидного приводу, надто різко або часто, а також якщо це заважає роботі, спілкуванню чи звичному способу життя — це привід звернути увагу. У деяких випадках перепади стають настільки глибокими чи неконтрольованими, що людина не може самостійно з ними впоратись. Це вже не питання характеру чи «емоційності» — мова може йти про симптом психічного порушення або наслідок впливу зовнішніх факторів, які зачіпають нервову систему.

Симптоми різких змін настрою

Час від часу відчувати коливання емоцій — нормально. Але є ситуації, коли ці зміни виходять за межі звичайного. Важливо розпізнати симптоми, які можуть вказувати на наявність порушення, а не просто на поганий день чи перевтому. У психіатрії є чіткі критерії для емоційних станів, які не є нормальними, і саме за ними орієнтуються при діагностиці.

Зміни настрою можуть мати дві основні крайнощі — депресивну та маніакальну. Вони суттєво відрізняються за проявами, тривалістю та впливом на життя людини. Нижче — характерні симптоми для кожного з них.

Симптоми депресивного епізоду можуть включати:

• уповільнення мовлення або рухів порівняно зі звичайною поведінкою
• пригнічений настрій, відчуття безнадії, провини чи нікчемності
• порушення сну: або безсоння, або надмірна сонливість
• підвищений апетит і збільшення ваги
• труднощі з концентрацією уваги та зниження працездатності
• відсутність інтересу до звичних занять, навіть приємних
• втомлюваність навіть без фізичних навантажень
• думки про самогубство або самопошкодження.

Симптоми маніакального епізоду можуть включати:

• прискорене мовлення або розмови без зупинки
• зайнятість ризикованими діями (наприклад, азартні ігри, безконтрольні покупки)
• ейфорія або дратівливість без явної причини
• гіперактивність і надмірна ініціативність у побуті чи на роботі
• значне скорочення потреби у сні — людина відпочиває 2–3 години і почувається бадьорою
• відчуття, що думки «мчать», складно зосередитись
• переконаність у власній винятковості, ідеях «місії» чи особливих здібностях.

Якщо ці стани виникають неодноразово, тривають кілька днів або тижнів і супроводжуються змінами в поведінці чи функціонуванні — вони можуть вказувати на наявність психічного розладу.

Психічні розлади, пов’язані зі змінами настрою

Коли коливання настрою не лише часті, а й різкі, виснажливі або непрогнозовані, це може бути проявом психічного розладу. У таких випадках зміни емоційного стану не обмежуються реакцією на зовнішні події — вони набувають автономного, іноді циклічного характеру. Нижче — основні діагнози, для яких зміни настрою є ключовим симптомом.

Біполярний розлад

Для біполярного розладу характерні епізоди депресії, манії або гіпоманії. Гіпоманія — це легша форма манії, але вона також може порушувати повсякденне життя. Зміни настрою тривають від кількох днів до кількох місяців. Людина може почуватися надзвичайно енергійною, впевненою й натхненною, а потім — надломленою, пригніченою й апатичною. У перервах між фазами може настати тривалий період емоційної стабільності, що ускладнює розпізнавання хвороби.

Прикордонний розлад особистості

Прикордонний розлад особистості супроводжується хронічними труднощами з регуляцією емоцій. Настрій може змінюватися впродовж кількох хвилин або годин у відповідь на зовнішні подразники. Людина може переживати сильну злість, тривогу, відчай чи збудження в залежності від найменших змін у поведінці близьких чи оточення. Імпульсивність, емоційна нестабільність та відчуття «порожнечі» — поширені супутні симптоми.

Циклотимічний розлад

Циклотимічний розлад вважається «м’якою» формою біполярного розладу. Люди з циклотимією переживають нестабільний емоційний стан, де періоди легкої депресії чергуються з фазами гіпоманії. Ці коливання можуть тривати два роки або довше, при цьому стабільні проміжки тривають менше восьми тижнів. Хоча симптоми не настільки виражені, як при біполярному розладі, вони можуть суттєво впливати на соціальне та професійне функціонування.

Депресивні розлади

Зміни настрою можуть бути складовою депресії – великого депресивного розладу, хронічної депресії (персистентного депресивного розладу), а також специфічних форм, як-от післяпологова депресія чи сезонний афективний розлад. У цих випадках домінує пригнічений настрій, але в окремих фазах можливі дратівливість, тривожність чи внутрішнє збудження. Ці емоційні коливання не є манією, але значно впливають на якість життя людини.

Інші медичні причини змін настрою

Не всі перепади настрою мають психіатричне походження. Іноді вони пов’язані з іншими медичними станами або впливом ліків. У таких випадках зміна емоційного стану є вторинною, тобто виникає як побічна реакція або супровід певного процесу в організмі. Важливо враховувати ці чинники, особливо якщо людина не має психіатричного анамнезу.

Гормональні зміни

Коливання рівня гормонів впливають на хімічні процеси в мозку, що регулюють настрій. У жінок вони часто виникають перед менструацією (ПМС), у важчій формі — при передменструальному дисфоричному розладі (ПМДР), а також під час вагітності, після пологів і в менопаузі. Ці зміни можуть супроводжуватись не тільки дратівливістю, а й тривожністю, безсонням або сльозливістю.

У чоловіків зниження рівня тестостерону також здатне викликати емоційну нестабільність, зниження мотивації, втому та пригнічений стан. Крім того, у деяких випадках гормональні коливання можуть впливати на перебіг психічних розладів, зокрема біполярного.

Медикаменти

Деякі препарати мають побічні ефекти, пов’язані з психоемоційним станом. Найчастіше такі зміни спостерігаються при прийомі стероїдних засобів. Існують два основні класи:

• Кортикостероїди: препарати, як-от преднізолон, метилпреднізолон, які застосовують для лікування запальних захворювань (артрит, астма, системний червоний вовчак тощо). У високих дозах вони можуть викликати дратівливість, зміни особистості, депресію, маніакальні стани або навіть психоз.
• Анаболічні стероїди: синтетичні аналоги тестостерону, які використовують для лікування затримки статевого розвитку або безконтрольно — для збільшення м’язової маси. Можуть викликати підвищену агресивність, тривожність, збудження, безсоння, депресію або епізоди манії.

Також зміни настрою можуть виникати при застосуванні ізотретиноїну — препарату, що використовується при тяжких формах акне. Окремі антидепресанти, зокрема з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), як-от сертралін або ескіталопрам, іноді також викликають парадоксальні емоційні реакції — збудження, тривожність, нестабільний настрій, особливо на початку лікування.

Нейродегенеративні хвороби

Зміни настрою можуть бути одним із симптомів таких захворювань, як хорея Гантінгтона. Це спадкова патологія, яка вражає нервову систему і супроводжується поступовим погіршенням когнітивних функцій, руховими порушеннями та емоційною нестабільністю. У людей із цим діагнозом часто спостерігаються депресивні або дратівливі стани, які змінюються без очевидних зовнішніх причин.

Залежність і подвійний діагноз

Раптові зміни настрою нерідко пов’язані із вживанням психоактивних речовин або ж виникають на тлі залежності. У таких випадках йдеться про явище, яке в клінічній практиці називають подвійним діагнозом — коли в однієї людини водночас наявні і психічний розлад, і розлад, пов’язаний із вживанням речовин.

Залежність від алкоголю, канабісу, опіоїдів чи стимуляторів (наприклад, кокаїну) може не лише посилювати наявні симптоми емоційної нестабільності, а й сприяти виникненню нових. Дослідники вказують на можливий генетичний зв’язок між вразливістю до залежності та схильністю до афективних порушень — зокрема депресії або біполярного розладу.

Наводимо декілька ключових цифр, які підкреслюють масштаб проблеми:

• близько 75% людей із тяжкими психічними розладами (наприклад, шизофренією або біполярним розладом) мають супутній розлад, пов’язаний із вживанням психоактивних речовин
• понад 60% дорослих із діагностованою залежністю мають щонайменше один психічний розлад.

У таких випадках лікування має бути комплексним, адже без корекції одного стану інший часто не піддається терапії. Це також пояснює, чому деякі люди не реагують на стандартні методи психіатричного лікування — за наявності залежності клінічна картина значно ускладнюється.

Інші чинники: СДУГ, стрес і життєві події

Психічні розлади — не єдина причина нестабільного настрою. У багатьох людей емоційні коливання мають більш побутове або контекстуальне пояснення. Йдеться не лише про стрес, а й про розлади нейророзвитку, такі як синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ), де емоційна нестабільність виявляється з дитинства і зберігається в дорослому віці.

У дослідженні за участю 502 дорослих з діагностованим СДУГ, 50% респондентів повідомили про часті зміни настрою, тоді як серед учасників контрольної групи — лише 5%. Багато з цих людей у дитинстві описувалися як імпульсивні, емоційно нестабільні, схильні до конфліктів з авторитетами. Емоційні труднощі нерідко переносяться і в доросле життя, погіршуючи професійну та соціальну адаптацію. [дослідження]

Окрім неврологічних особливостей, настрій людини може залежати від стресових факторів у поточному житті. Іноді зміни настрою виникають у відповідь на ситуації, які потребують адаптації або викликають психологічне навантаження. Вразливість до таких змін вища у тих, хто має спадкову або клінічну схильність до депресії.

Серед подій, які найчастіше викликають емоційну нестабільність:

• зміна роботи, навчального середовища або переїзд
• втрата близької людини
• фінансові труднощі
• розрив у стосунках або розлучення.

Хоча ці обставини знайомі багатьом, їхній емоційний вплив може бути тривалим і глибоким. Особливо це помітно, коли людина не має достатнього ресурсу для адаптації або підтримки з боку оточення.

Як діагностують причини змін настрою

Не існує єдиного аналізу чи обстеження, яке могло б точно визначити причину емоційних коливань. Діагностика ґрунтується насамперед на розмові з фахівцем, зборі детального медичного та сімейного анамнезу, описі симптомів і контексту їх виникнення. Якщо підозрюється психічний розлад, можуть залучатися інші лікарі або збиратися додаткова інформація від членів родини, якщо пацієнт дає на це згоду.

Лікар звертає увагу на частоту та тривалість змін настрою, реакцію на зовнішні події, супутні симптоми (наприклад, тривогу, безсоння, імпульсивність). Важливо з’ясувати, чи є подібні випадки в родині, чи були епізоди вживання психоактивних речовин, а також оцінити вплив симптомів на повсякденне життя.

Як впоратися зі змінами настрою

Підхід до лікування залежить від причин, які викликають коливання настрою. Якщо йдеться про тимчасову реакцію на стрес або життєві зміни, іноді достатньо часу та підтримки. Проте при наявності психічного розладу або супутнього захворювання потрібне системне втручання. Найефективнішим вважається поєднання фармакології, психотерапії та змін у стилі життя.

Медикаментозне лікування

У випадках біполярного розладу, великих депресій або емоційної нестабільності, лікар може призначити препарати, які стабілізують настрій. В Україні використовуються:

• Стабілізатори настрою: наприклад, літію карбонат
• Атипові антипсихотики: зокрема, арипіпразол
• Антидепресанти: препарати з групи СІЗЗС, такі як сертралін, ескіталопрам .

Підбір препаратів здійснюється індивідуально, з урахуванням форми розладу, анамнезу та побічних ефектів.

Психотерапія

Робота з психологом або психотерапевтом допомагає розпізнавати тригери, формувати здорові способи реагування та вчитися керувати емоціями. Найчастіше застосовують:

• Когнітивно-поведінкову терапію (КПТ): допомагає відслідковувати автоматичні думки та перебудовувати реакції на ситуації
• Діалектично-поведінкову терапію (ДПТ): спеціалізується на роботі з емоційною нестабільністю та імпульсивністю, особливо при прикордонному розладі особистості

Зміни способу життя

У багатьох випадках стабілізації настрою сприяють прості, але регулярні звички. Щоб поліпшити емоційний стан, варто включити до щоденної рутини наступні дії:

• вести щоденник настрою: відслідковувати, що викликає зміни, як ви реагуєте, і що допомагає відновитись
• дотримуватись режиму сну: регулярний повноцінний сон зменшує ризик перепадів настрою
• регулярно займатись фізичною активністю: помірне навантаження позитивно впливає на рівень нейромедіаторів
• обмежити або уникати вживання психоактивних речовин, зокрема алкоголю та стимуляторів.

Ці заходи не є заміною лікування при серйозних порушеннях, але значно покращують якість життя та зменшують ризик рецидиву.

10 популярних ефірних олій

Як щитоподібна залоза впливає на настрій?

Хвороба Паркінсона: все, що потрібно знати