Біль при сечовипусканні (дизурія): причини

Від 50 до 60% дорослих жінок хоча б раз у житті переносять інфекцію сечових шляхів^[1], і для більшості з них знайомство з дизурією починається саме так: раптове печіння, різь і постійні позиви до туалету. Серед людей, старших за 40 років, неприємні відчуття під час сечовипускання хоча б час від часу виникають приблизно у 3%^[2]. Дизурія сама по собі є симптомом, і джерело проблеми може бути в сечовому міхурі, уретрі, піхві, передміхуровій залозі або навіть у прийнятих ліках. Своєчасний візит до лікаря допомагає знайти причину і запобігти ускладненням, як-от інфекції нирок.

Що таке дизурія?

Дизурія — це біль, печіння чи дискомфорт під час сечовипускання. Відчуття бувають від легкої печії до різкого болю. Окремою хворобою дизурія не є, вона сигналізує про проблему в сечовивідних шляхах або статевих органах, яку треба знайти й лікувати. Найчастіша причина гострої дизурії — інфекція, передусім цистит; серед інших інфекційних причин уретрит, інфекції, що передаються статевим шляхом, і вагініт^[3]. Буває й неінфекційне походження: камені чи інші сторонні тіла в сечових шляхах, шкірні захворювання статевих органів, травми, деякі ліки та інтерстиційний цистит^[3].

Хто може страждати від дизурії?

Дизурія може виникнути в людей будь-якого віку та статі, однак частіше вона трапляється в жінок. Це пов'язано з анатомією: жіноча уретра значно коротша за чоловічу, тож бактеріям легше дістатися сечового міхура і нирок^[4]. З віком інфекції стають частішими: у жінок після 65 років їх приблизно вдвічі більше, ніж у жіночій популяції загалом^[1]. Чоловіки теж можуть страждати від дизурії, особливо в зрілому віці, коли виникають захворювання передміхурової залози. Чоловіча стать сама по собі належить до ознак ускладненої інфекції сечових шляхів, тому чоловікам потрібне обстеження^[3].

До групи підвищеного ризику також входять:

• Вагітні жінки, оскільки гормональні зміни та тиск матки, що росте, впливають на сечовипускання. Вагітність також належить до ознак ускладненої інфекції^[3], а безсимптомну бактеріурію у вагітних, на відміну від більшості інших людей, перевіряють і лікують^[5].
• Люди з цукровим діабетом: погано контрольований рівень цукру в крові послаблює захист від інфекцій сечових шляхів^[4].
• Люди з хворобами сечових шляхів: циститом, каменями в нирках чи сечовому міхурі, а також ті, кому важко повністю спорожнити міхур або хто користується катетером^[4].

Симптоми дизурії

Найхарактерніші прояви болісного сечовипускання:

• Печіння чи біль при сечовипусканні. Це основний симптом дизурії, який зазвичай посилюється на початку сечовипускання, але може тривати і після нього.
• Часте сечовипускання, яке може супроводжуватися неприємними відчуттями. Буває, що людина відчуває сильний позив, а виділяється лише трохи сечі. Якщо жінка без факторів ризику має дизурію і часті позиви, але не має виділень із піхви, імовірність інфекції сечових шляхів сягає близько 90%^[2].
• Біль у нижній частині живота. Іноді біль виникає ще до сечовипускання або після нього, що може свідчити про захворювання сечового міхура. Біль у спині під ребрами, збоку, вказує вже на можливе ураження нирок^[4].
• Кров у сечі (гематурія). Сеча може бути яскраво-рожевою, червоною чи темно-коричневою^[4]. Це ознака інфекції, каменя або травми сечових шляхів.
• Мутна сеча або неприємний запах сечі, що може вказувати на інфекційне запалення. Якщо темна сеча з різким запахом є єдиним симптомом, частіше причина в тому, що людина мало п'є^[4].

Коротко: Печіння і часті позиви без виділень із піхви найчастіше означають інфекцію сечових шляхів, а виділення чи свербіж змушують шукати вагініт або статеву інфекцію.

Причини дизурії

Дизурію можуть спричиняти різні захворювання та стани. Одні з них пов'язані з інфекціями, інші із запаленням без мікробів, травмами чи ліками.

Інфекції сечових шляхів (ІСШ)

Інфекції сечових шляхів є однією з найпоширеніших причин дизурії, особливо в жінок. Вони можуть вражати сечовий міхур (цистит), сечовипускальний канал (уретрит), а також нирки (пієлонефрит). Збудником найчастіше буває кишкова паличка: у дослідженні в Бельгії її виявили в 74,6% позитивних посівів сечі жінок із неускладненою інфекцією^[6]. Окрім болю чи печіння, ІСШ проявляються частими позивами, мутною сечею з неприємним запахом, а при ураженні нирок підвищенням температури та ознобом^[4].

Запалення сечового міхура (цистит)

Цистит — це запалення сечового міхура, яке найчастіше спричиняє інфекція, рідше подразнення, камені в сечовому міхурі або деякі лікарські засоби. Симптоми циститу включають біль і дискомфорт при сечовипусканні, часті позиви, а також відчуття переповненого сечового міхура. Окремий стан становить інтерстиційний цистит (синдром болючого сечового міхура): хронічний біль і дизурія без інфекції в сечі^[3].

Камені в сечовому міхурі та нирках

Камені, що утворюються в нирках або сечовому міхурі, діють як стороннє тіло й можуть спричиняти дизурію^[3]. Камені в нирках частіше дають сильний біль у боці чи попереку, який хвилями віддає в пах, а також часті позиви та мутну сечу^[7]. Камінь може перекривати сечовивідні шляхи, і найсильніший біль виникає, коли він проходить сечоводом. Камені в сечовому міхурі також можуть викликати печіння та біль у нижній частині живота.

Захворювання передміхурової залози у чоловіків

У чоловіків дизурія часто пов'язана із захворюваннями передміхурової залози, такими як доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) або простатит^[8]. Збільшена залоза звужує сечовипускальний канал, що ускладнює сечовипускання. Якщо після сечовипускання в міхурі залишається понад 100 мл сечі, чоловікові радять консультацію уролога^[2]. Простатит, запалення передміхурової залози, може викликати печіння та біль при сечовипусканні, а також біль унизу живота чи в ділянці промежини.

Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)

Дизурію можуть викликати й інфекції, що передаються статевим шляхом: гонорея, хламідіоз, трихомоніаз, рідше генітальний герпес^[8]. Вони спричиняють запалення уретри. Крім дискомфорту, бувають виділення з уретри або піхви, свербіж чи подразнення в ділянці геніталій, а при герпесі болючі виразки. Печіння під час сечовипускання дає і вагініт, зокрема вагінальний кандидоз чи бактеріальний вагіноз, тому жінкам із виділеннями або свербежем перевіряють піхву^[3].

Ліки та хіміотерапія

Деякі лікарські препарати й речовини викликають дизурію як побічний ефект. До них належать сперміциди, циклофосфамід, кетамін, опіоїди та ніфедипін^[2]. Циклофосфамід, який застосовують для лікування раку, утворює метаболіт акролеїн; він накопичується в стінці сечового міхура і викликає геморагічний цистит, тому разом із препаратом призначають месну^[9]. Кетаміновий цистит є дедалі частіше визнаним ускладненням зловживання кетаміном^[10]. Під час лікування гліфлозинами (інгібіторами SGLT2) частішають генітальні грибкові інфекції: у метааналізі досліджень за участі пацієнтів від 65 років ризик зростав у 2,4 раза^[11]. Променева терапія ділянки таза також може спричиняти радіаційний цистит із болем при сечовипусканні^[12].

Читайте:

Ознаки статевих інфекцій у чоловіків

Виділення, печіння під час сечовипускання, виразки чи висип на долонях: як статеві інфекції проявляються в чо...

Як діагностується дизурія?

Якщо ви відчуваєте біль чи печіння при сечовипусканні, зверніться до лікаря. Без зволікань це треба зробити при температурі чи ознобі, болю в спині або боці, крові в сечі, під час вагітності, чоловікам, а також якщо симптоми не минають за 48 годин лікування^[4]. У літніх людей інфекція іноді проявляється лише сплутаністю свідомості^[8]. Для діагностики лікар зазвичай з'ясовує історію хвороби, зокрема наявність супутніх захворювань, таких як діабет або імунодефіцит. Він може також запитати про вашу статеву історію, щоб визначити, чи може дизурія бути викликана ІПСШ. Жінкам від 16 до 55 років без ускладнювальних чинників лікування циститу можна призначити й без додаткових аналізів^[3]. В інших випадках призначають загальний аналіз сечі або тест-смужку: наявність нітритів підтверджується посівом у 75–95% випадків^[8], проте приблизно в чверті людей із симптомами та нормальною тест-смужкою інфекція все ж є^[2]. Якщо підозрюють ІПСШ, хламідії та гонококи шукають методом ампліфікації нуклеїнових кислот (МАНК, зокрема ПЛР) у сечі чи мазку^[3].

Коротко: Нормальна тест-смужка не виключає інфекцію: приблизно в кожного четвертого з симптомами вона все одно є.

Лікар також може призначити бактеріологічний посів сечі, щоб підтвердити інфекцію та вибрати найефективніший антибіотик. Посів потрібен при ускладнювальних чинниках, повторних епізодах і коли лікування не допомагає^[8].

Лікування дизурії

Лікування дизурії залежить від причини. При інфекції призначають антибіотики. Для неускладненого циститу в жінок препаратами першої лінії європейські урологічні настанови називають фосфоміцин (3 г одноразово), нітрофурантоїн (5 днів) і півмецилінам (3–5 днів); ко-тримоксазол (3 дні) застосовують, лише коли стійкість кишкової палички в регіоні нижча за 20%^[5]. Біль швидко знімає феназопіридин, але його приймають не довше 2 днів: він забарвлює сечу в червонувато-помаранчевий колір і протипоказаний при дефіциті G6PD^[13]. Бактерії в сечі без симптомів (безсимптомна бактеріурія) у здорових жінок, літніх людей і людей із діабетом не лікують, винятки становлять вагітність та урологічні втручання^[14]. Якщо дизурія викликана каменями в сечових шляхах, може знадобитися медичне втручання або навіть хірургічне лікування. У разі захворювань передміхурової залози лікування зазвичай включає прийом лікарських засобів для зменшення запалення або нормалізації функції передміхурової залози.

Якщо дизурія є побічним ефектом прийому лікарських препаратів, лікар може замінити ліки або запропонувати способи полегшення симптомів.