Цистит у жінок: симптоми і лікування

У 2015 році в Німеччині 494 жінки з типовими симптомами циститу отримали або одну дозу антибіотика фосфоміцину, або протягом трьох днів знеболювальний ібупрофен. Дві третини жінок із групи ібупрофену одужали взагалі без антибіотиків. Проте симптоми в них тривали довше, а пієлонефрит, тобто запалення нирок, траплявся частіше^[1]. Цей експеримент добре показує, що цистит буває і легкою недугою, яка минає сама, і стартом серйозної інфекції.

Сечовий міхур є резервуаром для сечі, яка потрапляє туди з нирок крізь сечоводи. Коли міхур запалений, кожен похід до вбиральні може супроводжуватися болем або печінням, а позиви виникають знову й знову. Цистит належить до найпоширеніших інфекцій сечовивідних шляхів, від яких переважно потерпають жінки через анатомічні особливості. Чоловіки хворіють рідше, і в них будь-яка інфекція сечових шляхів вважається ускладненою та потребує обстеження^[2].

Читайте:

Гіперактивний сечовий міхур: часте сечовипускання і лікування

Гіперактивний сечовий міхур: що це за синдром, кого він вражає, чому виникають раптові позиви, як його діагнос...

Що таке цистит і які його основні причини

Цистит означає запалення сечового міхура. Найчастіше воно охоплює внутрішню слизову оболонку міхура і спричиняє біль, часте сечовипускання та інші неприємні симптоми. Основна причина полягає в тому, що бактерії потрапляють у міхур, активно розмножуються там і викликають запальну реакцію.

Найчастіший збудник, бактерія Escherichia coli (кишкова паличка), зазвичай живе в кишківнику й не шкодить, поки не опиниться не там, де треба^[3]. Якщо вона потрапляє в сечівник (уретру), то може піднятися до міхура. У жінок це трапляється частіше: їхній сечівник коротший і розташований ближче до анального отвору, тому шлях бактерій до міхура коротший.

Міф: цистит буває від того, що посиділа на холодному чи змерзли ноги. Насправді: інфекційний цистит зазвичай спричиняють бактерії з кишківника, які потрапляють у сечові шляхи^[4]. Холод сам бактерій у міхур не заносить, тому теплі шкарпетки не замінять ні гігієни, ні лікування.

Окрім кишкової палички, причиною бувають інші мікроби: клебсієла, протей, ентерокок, сапрофітний стафілокок^[3], рідше грибки або віруси, переважно в людей з ослабленим імунітетом чи сечовим катетером. Існують і неінфекційні форми циститу. Вони виникають без бактерій: через подразнення слизової хімічними речовинами (наприклад, деякими гігієнічними засобами), опромінення, ліки чи наркотичні речовини, алергічні реакції, а інколи причину так і не вдається знайти.

Інтерстиціальний цистит (синдром болючого сечового міхура)

Так називають тривалий біль, тиск чи дискомфорт, який людина відчуває в ділянці сечового міхура, разом із частими й сильними позивами, коли інфекції чи іншої зрозумілої причини немає. Американська урологічна асоціація (AUA) говорить про цей діагноз, якщо симптоми тримаються понад шість тижнів, а посіви сечі негативні^[5]. Хвороба не така рідкісна: в опитуванні в США симптоми, що відповідають цьому синдрому, мали від 2,7% до 6,5% дорослих жінок, але діагноз встановили лише 9,7% із них^[6]. Жінки хворіють приблизно вдвічі частіше за чоловіків^[7].

Лікування добирають індивідуально і часто поєднують кілька підходів: самодопомогу й зміну звичок, керування стресом, таблетки (амітриптилін, циметидин, гідроксизин або пентозану полісульфат, який може пошкоджувати сітківку ока), введення ліків безпосередньо в міхур, а за наявності особливих виразок Гуннера їх припікають або обколюють^[5][8]. Тривалі курси антибіотиків AUA прямо не радить, бо інфекції тут немає. Частина пацієнтів помічає, що біль посилюють певні продукти чи напої, тому корисно вести щоденник і шукати власні тригери.

Променевий і медикаментозний цистит

Променевий цистит розвивається після опромінення органів малого таза, найчастіше при раку простати чи матки. Під час курсу з'являються часті позиви та біль, які згодом минають. Пізня форма з кров'ю в сечі може виникнути через 2–10 років після променевої терапії; її частоту оцінюють у 5% або менше^[9]. При тривалій кровотечі одним із варіантів є гіпербарична оксигенація, тобто дихання киснем у барокамері: за кокранівським оглядом, вона може покращувати стан при пізніх променевих ураженнях, хоча доказів поки мало^[10].

Медикаментозний цистит найвідоміший на прикладі протипухлинних препаратів циклофосфаміду та іфосфаміду у великих дозах. Їхній продукт розпаду акролеїн накопичується в сечовому міхурі, робить судини крихкими й може спричинити геморагічний цистит, тобто запалення з кровотечею. Для захисту застосовують препарат месну, що знешкоджує акролеїн, і посилене промивання сечових шляхів рідиною^[11].

Окрема проблема пов'язана з кетаміном, анестетиком, який вживають як наркотик. В опитуванні 3806 осіб сечові симптоми мали 26,6% тих, хто вживав кетамін протягом останнього року, і що більша доза й частота, то частіше^[12]. Хронічне запалення може поширитися на сечоводи й нирки аж до ниркової недостатності; основою лікування є повна відмова від кетаміну, і навіть тоді міхур відновлюється лише частково^[13]. Серед тих, хто припинив вживання, половина (51%) відзначила покращення^[12].

Причинні чинники інфікування

Щоб бактерії потрапили в сечовий міхур і закріпилися там, часто мають збігтися певні обставини. Ось чинники, які полегшують розвиток бактеріального циститу:

• Недотримання інтимної гігієни: особливо важливо для жінок, бо короткий сечівник і близьке розташування до анального отвору спрощують перехід бактерій. Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить витиратися спереду назад^[4].
• Застосування сперміцидів і діафрагм: ці методи контрацепції порушують природну мікрофлору піхви й послаблюють захист від шкідливих мікроорганізмів^[14].
• Менопауза: із віком зменшується рівень жіночих гормонів, естрогенів. Слизова піхви й сечівника стоншується і гірше протистоїть інфекції; не випадково вагінальні естрогени знижують кількість рецидивів^[15].
• Хронічні закрепи: в опитуванні людей віком від 50 років ті, хто часто або постійно мав закрепи, повідомляли про інфекцію сечових шляхів за останній рік у 5,48 раза частіше, ніж люди без закрепів^[16]. Це зв'язок, а не доведена причина, але лікувати закрепи варто в будь-якому разі.
• Катетеризація сечового міхура: катетер створює прямий шлях для бактерій до сечового міхура, а інфекції сечових шляхів є найчастішою інфекцією, якої люди набувають у закладах охорони здоров'я^[17].
• Часті або інтенсивні статеві контакти: у молодих жінок активне статеве життя є одним із головних чинників ризику^[17]. Під час сексу бактерії легше потрапляють у сечівник, тому радять помочитися невдовзі після статевого акту^[14].

Актуальність проблеми

Інфекції сечовивідних шляхів, зокрема цистит, належать до найчастіших причин звернень до лікаря. Протягом життя їх переносять 50–60% дорослих жінок, а в молодих жінок повторна інфекція протягом пів року трапляється часто^[17]. Приблизно кожна третя жінка вже до 25 років отримувала антибіотик через інфекцію сечових шляхів^[18]. Один епізод циститу в молодої жінки в середньому означає близько 6 днів симптомів і 2–3 дні, коли доводиться обмежувати звичні справи^[19].

Чоловіки хворіють значно рідше, але в них цистит частіше пов'язаний з урологічною патологією, як-от збільшенням передміхурової залози чи звуженням сечівника. Тому таке запалення в чоловіка завжди потребує ретельнішого обстеження^[2].

Цистит не можна вважати «легким дискомфортом». Інтерстиціальний цистит, наприклад, у дослідженні жінок із таким діагнозом пов'язувався з частішими пропусками роботи та відсутністю зростання доходів протягом років хвороби^[20].

Основні симптоми

Цистит зазвичай має яскраву симптоматику, яку складно не помітити. Найпоширеніший прояв: часте сечовипускання малими порціями, з невідкладними позивами. Характерні також печіння або різь під час сечовипускання, особливо в кінці.

Серед інших типових симптомів:

• Тягнучий біль у нижній частині живота: часто відчувається над лобком або в ділянці таза, може посилюватися при сечовипусканні.
• Зміни в сечі: вона може ставати каламутною, набувати неприємного запаху, іноді має рожевуватий або червонуватий відтінок через домішки крові (гематурія).
• Почуття неповного випорожнення міхура: після походу в туалет залишається відчуття, ніби міхур не спорожнився повністю.
• Нестримні позиви: у деяких людей, особливо літніх, запалення спричиняє епізоди нетримання сечі.

Якщо запалення піднімається вище, до нирок, з'являються гарячка, озноб, біль у боці чи попереку, нудота або блювання. Такий стан потребує негайної медичної допомоги, бо може свідчити про пієлонефрит, серйозне ускладнення, яке не лікують самостійно вдома^[14].

Діагностика

У жінки без чинників ризику, яка скаржиться на печіння, часті й невідкладні позиви і не має виділень із піхви, лікар може поставити діагноз за самими скаргами. Європейська асоціація урологів (EAU) вважає, що посів сечі в такому типовому випадку зазвичай не потрібен, а експрес-тест смужкою допомагає підтвердити запалення^[21]. Загальний аналіз сечі виявляє лейкоцити, бактерії, нітрити, іноді еритроцити. Виділення з піхви чи свербіж натякають на інше: вагініт, уретрит або статеві інфекції.

Бактеріальний посів сечі визначає, яка саме бактерія спричинила інфекцію і до яких антибіотиків вона чутлива. Результат зазвичай готовий за кілька днів. Посів потрібен, якщо є підозра на пієлонефрит, симптоми не минають або повертаються протягом чотирьох тижнів, картина нетипова, а також під час вагітності^[21].

У разі рецидивного циститу або якщо симптоми не зникають після лікування, лікар може призначити додаткові методи обстеження:

• Ультразвукове дослідження (УЗД): показує стан нирок і сечового міхура, допомагає виключити камені чи анатомічні відхилення та оцінити, чи повністю спорожнюється міхур.
• Цистоскопія: огляд внутрішньої поверхні міхура тонким оптичним інструментом. Її виконують у складних або незрозумілих випадках, при крові в сечі, а також при підозрі на виразки Гуннера в разі інтерстиціального циститу^[5].

Лікування і підходи до терапії

Бактеріальний цистит у більшості випадків добре лікується. Основний метод полягає в короткому курсі антибіотика, який при типових симптомах призначають одразу, без очікування посіву. Для неускладненого циститу в жінок EAU рекомендує першою лінією^[21]:

• Фосфоміцин: 3 г одноразово.
• Нітрофурантоїн: 100 мг двічі на день протягом 5 днів.
• Півмецилінам: 400 мг тричі на день протягом 3–5 днів.
• Нітроксолін: 250 мг тричі на день протягом 5 днів.

Альтернативою є цефалоспорини (цефадроксил) і триметоприм, останній лише там, де стійкість кишкової палички до нього нижча за 20%. Амоксицилін і фторхінолони (ципрофлоксацин, левофлоксацин) EAU для лікування циститу не рекомендує: перший часто не діє через стійкість бактерій, а другі мають серйозні побічні ефекти, і їх приберігають для важчих інфекцій^[21]. Зайві курси антибіотиків підживлюють стійкість бактерій до антибіотиків^[22].

Окрім антибіотиків, лікування може включати допоміжні засоби:

• Спазмолітики (наприклад, дротаверин): їх іноді призначають, щоб зменшити спазми й біль унизу живота.
• Протизапальні препарати: ібупрофен зменшує біль, а в легких випадках частина жінок одужує з ним навіть без антибіотика, хоча симптоми тоді тривають довше, а ризик пієлонефриту вищий^[1]. Відмовлятися від антибіотика можна лише після розмови з лікарем.
• Знеболювальні засоби: NHS радить парацетамол для полегшення болю і зниження температури^[4].
• Питний режим: пити достатньо води, щоб частіше спорожнювати міхур, але без надмірних кількостей через силу.

Міф: журавлинний сік лікує гострий цистит. Насправді: у систематичному огляді трьох рандомізованих досліджень порада пити журавлинний сік замість води не зменшила ні симптомів, ні потреби в антибіотиках, а журавлинний сік разом з антибіотиком не полегшив перебігу^[23]. NHS також зазначає, що журавлина не допомагає, коли інфекція вже почалася, а людям, які приймають варфарин, журавлинних продуктів слід уникати^[4].

Під час лікування деякі люди помічають, що гостре, алкоголь чи кава посилюють печіння; якщо так, їх краще тимчасово обмежити. Антибіотик треба приймати саме так і стільки, як призначено. Якщо за 48 годин стан не покращився, потрібно знову звернутися до лікаря^[4]. У вагітних і чоловіків цистит уважають ускладненим: перед антибіотиком беруть сечу на посів, а курс триває довше, зазвичай 7 днів^[24]. Під час вагітності гормони розслаблюють сечоводи, а матка тисне на сечовий міхур, тож інфекція легше піднімається до нирок^[25]. Нітрофурантоїну наприкінці вагітності уникають, а цефалоспорини залишаються запасним варіантом^[21].

Повторний цистит: чому він повертається

Після першого циститу у 20–30% жінок інфекція повертається вже за 3–4 місяці^[19]. Про повторний (рецидивний) цистит говорять, якщо за останні шість місяців було щонайменше два епізоди або за рік три^[21].

У дослідженні, де порівнювали 229 молодих жінок із частими циститами і 253 жінки без них, ризик повторення найбільше залежав від таких чинників^[26]:

• Частота статевих контактів: 4–8 статевих актів за останній місяць підвищували ризик майже вшестеро. Цистит не є статевою інфекцією, просто під час сексу бактерії з промежини легше потрапляють у сечівник.
• Новий партнер і сперміциди: новий статевий партнер чи застосування сперміцидів упродовж останнього року підвищували ризик майже вдвічі кожен.
• Перший цистит до 15 років: ризик повторних інфекцій майже вчетверо вищий.
• Цистит у матері: ризик більш ніж удвічі вищий, тобто схильність частково передається в родині.

У будь-якому віці інфекцію полегшують цукровий діабет та ослаблений імунітет, наприклад через ВІЛ-інфекцію^[27]. Міф: цистит повертається через тісну синтетичну білизну. Насправді: переконливих доказів цього немає, а поради щодо одягу й побутових звичок загалом мають слабку доказову базу^[21]. Чинники, які справді виявили дослідження, стосуються статевого життя, контрацепції та спадковості.

Часті повторення інколи означають, що не усунуто причину, яка підтримує інфекцію: камені, порушення відтоку сечі, гормональні зміни після менопаузи. Тоді знадобляться посів сечі й УЗД, описані вище. Контрольний аналіз сечі після вилікуваного епізоду, якщо симптомів немає, не потрібен^[21]. Виняток становить кров у сечі: якщо еритроцити лишаються в аналізі й після лікування, лікар шукає іншу причину, бо інколи так проявляється пухлина^[28][29]. Якщо ж біль триває тижнями, а посіви чисті, варто подумати про інтерстиціальний цистит: нові й нові курси антибіотиків тут не допоможуть^[5].

Профілактика

Частину рецидивів можна відвернути простими звичками. Основні поради:

• Пийте достатньо рідини: у рандомізованому дослідженні жінки з частими циститами, які пили мало, додавали до звичного раціону 1,5 л води на день. За рік у них було в середньому 1,7 епізоду циститу проти 3,2 у контрольній групі^[30]. Найбільше користі отримують ті, хто зазвичай п'є мало.
• Не стримуйте сечовипускання: застій сечі полегшує розмноження мікробів^[14].
• Правильна інтимна гігієна: підтиратися потрібно спереду назад, щоб не переносити бактерії з анальної зони до уретри, хоча прямих доказів, що саме це зменшує кількість циститів, мало.
• Регулюйте харчування: раціон, багатий на овочі, фрукти й клітковину, допомагає уникати закрепів.
• Зверніть увагу на контрацепцію: якщо застосовуються сперміциди або діафрагми і цистити повторюються, варто обговорити інші методи.
• Після менопаузи: вагінальні естрогени за призначенням лікаря зменшують кількість рецидивів більш ніж удвічі (відносний ризик 0,42), а таблетки естрогенів такого ефекту не дають^[15]. Вони ж допомагають при вагінальній сухості.

Для профілактики використовують і натуральні засоби. Продукти з журавлини, за кокранівським оглядом 2023 року, що об'єднав 50 досліджень, ймовірно, знижують ризик повторних підтверджених інфекцій у жінок із рецидивами приблизно на чверть (відносний ризик 0,74)^[31]. Міф: D-маноза надійно запобігає циститу. Насправді: у великому дослідженні MERIT до лікаря з підозрою на нову інфекцію звернулися 51,0% жінок у групі D-манози і 55,7% у групі плацебо, і ця різниця статистично незначуща^[32]. Метааналіз шести рандомізованих досліджень 2025 року теж не виявив надійного зменшення кількості рецидивів^[33].

Що може запропонувати лікар

Якщо звички й натуральні засоби не допомагають, EAU пропонує такі кроки^[21]:

• Метенаміну гіпурат: препарат без антибіотика, що в кислій сечі виділяє формальдегід. У дослідженні ALTAR за участі 240 жінок він запобігав рецидивам не набагато гірше за щоденний антибіотик: 1,38 епізоду на рік проти 0,89^[34].
• Профілактика після статевого акту: одна доза антибіотика після сексу. У невеликому контрольованому дослідженні інфекція повторилася у 2 із 16 жінок, які приймали триметоприм із сульфаметоксазолом, і в 9 з 11 у групі плацебо^[35].
• Тривала профілактика антибіотиком у низькій дозі: щоденний курс протягом кількох місяців, коли інші заходи не спрацювали. Фторхінолони (ципрофлоксацин, левофлоксацин) для профілактики повторних інфекцій сечових шляхів Європейське агентство з лікарських засобів радить не призначати через рідкісні, але тривалі побічні ефекти^[36].
• Самолікування за планом: жінці, яка добре знає свої симптоми, лікар може заздалегідь виписати короткий курс, щоб почати його при першому епізоді.

Коротко: вода для тих, хто п'є мало, вагінальні естрогени після менопаузи, журавлина та метенамін мають докази проти рецидивів; антибіотик для профілактики залишають на крайній випадок.

Можливі ускладнення

Цистит у більшості випадків не становить небезпеки, якщо його вчасно розпізнати та правильно лікувати. Без лікування частина жінок одужує сама, проте в інших симптоми тримаються тижнями^[37], а інфекція може поширитися вище.

Одне з найнебезпечніших ускладнень є пієлонефрит, тобто запалення нирок. Інфекція з сечового міхура піднімається сечоводами до нирок і спричиняє реакцію всього організму. Симптоми стають більш вираженими:

• раптове підвищення температури
• озноб, тремтіння, ломота в тілі
• гострий біль з одного або обох боків спини, біль у ділянці нирок
• нудота, блювання, слабкість, відсутність апетиту.

Пієлонефрит вимагає невідкладного лікування, іноді в стаціонарі. Без терапії він може призвести до ураження ниркової тканини і сепсису, загрозливої реакції всього організму на інфекцію^[14].

Постійне або неконтрольоване вживання антибіотиків, особливо без призначення лікаря, сприяє появі антибіотикорезистентних бактерій. У дослідженні ALTAR під час профілактики стійку до антибіотиків кишкову паличку знаходили в 72% жінок, які щодня приймали антибіотик, і в 56% тих, хто приймав метенамін^[34]. З кожним новим рецидивом звичні ліки можуть виявитися неефективними.

Структурне пошкодження сечового міхура, коли стінка втрачає еластичність, рубцюється, а об'єм міхура зменшується, більш характерне для неінфекційних форм: кетамінового чи променевого циститу. При кетаміновому ураженні хронічне запалення може дійти до сечоводів і нирок^[13]. Такі стани потребують спеціалізованого урологічного лікування.

Тож головне: не ігнорувати симптоми, не займатися самолікуванням антибіотиками і вчасно звертатися до лікаря.