Інфекції сечовивідних шляхів: симптоми і лікування

Іноді найдешевша профілактика виявляється найдієвішою. У рандомізованому дослідженні 2018 року 140 жінок, які мали часті цистити й пили мало рідини, розділили на дві групи: одна додала до звичного раціону воду, друга нічого не змінювала. За рік у першій групі було в середньому 1,7 епізоду циститу, у другій 3,2, і курсів антибіотиків жінкам із «водної» групи знадобилося майже вдвічі менше^[1]. Цей приклад добре показує, що інфекції сечової системи мають цілком зрозумілу механіку, і на неї можна впливати.

Що таке інфекція сечової системи

Інфекція сечової системи означає, що в нирках, сечоводах, сечовому міхурі чи уретрі (сечівнику) розмножуються мікроорганізми і спричиняють запалення. Звідси знайомі симптоми: печіння, біль, часті позиви.

Міф: сеча здорової людини повністю стерильна. Насправді: у 2014 році посилений метод посіву виявив бактерії у 52 з 65 зразків сечі дорослих жінок, причому більшість цих зразків звичайна лабораторія визнала «без росту»^[2]. Хвороба починається тоді, коли агресивні збудники активно розмножуються і слизова відповідає на них запаленням.

Сечова система складається з кількох органів, і запалення може зачіпати різні її відділи. Залежно від місця інфекції виділяють кілька форм:

• Уретрит: запалення уретри, каналу, через який сеча виходить з організму. У чоловіків його найчастіше спричиняють збудники статевих інфекцій, зокрема хламідії та гонокок^[3].
• Цистит: інфекція сечового міхура, найпоширеніша форма, бо саме туди бактерії потрапляють найлегше.
• Пієлонефрит: ураження нирок, серйозніша форма інфекції, яка без лікування може призвести до сепсису, тобто загрозливої реакції всього організму на інфекцію^[4].
• Безсимптомна бактеріурія: бактерії в аналізі сечі є, а скарг немає. Її не шукають і не лікують у здорових жінок, людей похилого віку, при добре контрольованому діабеті чи сечовому катетері. Винятки становлять вагітність і підготовка до урологічних втручань, під час яких ушкоджується слизова^[5][6].

Найчастіше інфекцію спричиняє бактерія Escherichia coli (кишкова паличка)^[7]. Вона живе в товстій кишці, але може потрапити в уретру, особливо у жінок, бо в них уретра коротка й розташована близько до анального отвору. Звідти бактеріям уже недалеко до сечового міхура.

Головна загроза полягає в здатності інфекції підніматися вгору, до сечоводів і нирок. Якщо лікування запізнюється, зростає ризик ускладнень: ураження ниркової тканини, сепсису, повторних епізодів^[4].

Що таке сечова система

Сечова система очищує кров, виводить із організму надлишок рідини й продукти обміну, а також накопичує сечу і вчасно її спорожнює. Від неї залежить водно-сольовий баланс усього тіла.

До складу сечової системи входять такі органи:

• Нирки. Парні бобоподібні органи, розташовані в задній частині черевної порожнини, по обидва боки хребта. Вони фільтрують кров, видаляючи надлишок води, солей і непотрібних речовин. Так утворюється сеча, що містить продукти обміну, зокрема сечовину та креатинін.
• Сечоводи. Два вузькі м’язові канали, які з’єднують кожну нирку із сечовим міхуром. Хвилеподібні скорочення їхніх стінок (перистальтика) просувають сечу вниз.
• Сечовий міхур. М’язовий «резервуар», який тимчасово зберігає сечу. Його стінки розтягуються в міру наповнення, а коли міхур заповнюється, мозок отримує сигнал і з’являється позив.
• Уретра. Трубчастий канал, яким сеча виходить із тіла. У жінок уретра коротка і розташована близько до анального отвору, що полегшує бактеріям шлях угору. У чоловіків вона довша й проходить крізь передміхурову залозу (простату) та статевий член.

Ці органи працюють узгоджено: сеча утворюється, рухається, зберігається й виводиться. Будь-яка перешкода на цьому шляху, наприклад камені в нирках чи збільшена простата, створює застій, у якому бактерії розмножуються легше^[4].

Наскільки поширені інфекції сечової системи

Це одні з найчастіших інфекцій, із якими люди приходять до лікаря амбулаторно. Протягом життя їх переносять 50–60% дорослих жінок, а після 65 років такі інфекції у жінок трапляються приблизно вдвічі частіше, ніж у середньому серед жіночого населення^[8]. Причина знову в анатомії: коротка уретра поруч з анальним отвором.

У чоловіків інфекції сечової системи виникають рідше, переважно в літньому віці або за станів, що заважають повністю спорожнити міхур, як-от збільшення передміхурової залози чи сечовий катетер^[4]. Будь-яку інфекцію сечових шляхів у чоловіка лікарі за визначенням вважають ускладненою, тобто такою, що потребує обстеження^[9].

Інфекції трапляються і в дитячому віці: їх діагностують приблизно в 1–2% дітей^[10]. Серед немовлят із гарячкою інфекцію сечових шляхів знаходять у 7%. У перші три місяці життя частіше хворіють хлопчики (особливо необрізані), а в старшому віці переважають дівчатка^[11]. У маленьких дітей симптоми нетипові: гарячка, дратівливість, відмова від їжі, блювання, нічне нетримання^[4]. Тому будь-яка незрозуміла температура в немовляти є приводом перевірити сечу.

Серед жінок молодшого віку частою проблемою є рецидиви: повторна інфекція протягом пів року трапляється часто^[8]. При своєчасному й правильно підібраному лікуванні більшість епізодів минає без наслідків.

Симптоми інфекції сечової системи

Прояви залежать від того, який відділ уражено. Інфекція уретри або сечового міхура дає симптоми з боку сечовипускання. Коли бактерії дістаються нирок, додаються загальні ознаки запалення. У людей похилого віку чи з ослабленим імунітетом картина буває стертою.

Ознаки інфекції сечової системи:

• Відчуття печіння або болю під час сечовипускання (дизурія).
• Часті позиви до сечовипускання з невеликою кількістю сечі, зокрема вночі.
• Відчуття тиску, тяжкості або болю внизу живота.
• Раптове нетримання сечі або утруднений контроль над позивами.
• Помутніння сечі, зміна її кольору або неприємний, різкий запах. Темна сеча з різким запахом часто означає лише те, що людина мало пила^[4].
• Кров у сечі, помітна оком або лише в аналізі.
• При ураженні нирок: лихоманка, озноб, біль у боці чи попереку під ребрами, нудота і блювання, слабкість^[4].

У літніх і ослаблених людей інфекція може проявитися зміною поведінки, збудженням, сплутаністю свідомості чи посиленням нетримання^[4].

Міф: якщо літня людина стала розгубленою, а в сечі знайшли бактерії, причина точно в інфекції. Насправді: безсимптомна бактеріурія в літньому віці дуже поширена, і настанови радять тлумачити такі неспецифічні симптоми обережно та шукати інші причини, якщо немає лихоманки чи інших ознак інфекції^[5].

Читайте:

Гіперактивний сечовий міхур: часте сечовипускання і лікування

Гіперактивний сечовий міхур: що це за синдром, кого він вражає, чому виникають раптові позиви, як його діагнос...

Причини інфекції сечової системи

Інфекція починається, коли мікроорганізми, зазвичай бактерії, проникають у сечові шляхи й розмножуються там^[10]. Крім кишкової палички, збудниками бувають клебсієла, протей, ентерокок і сапрофітний стафілокок^[7].

Зазвичай бактерії з кишківника потрапляють до уретри зі шкіри промежини. У жінок це стається легше через коротку уретру поруч із прямою кишкою. Далі бактерії піднімаються до міхура, а без лікування можуть дійти й до нирок. Ризик зростає за таких умов:

• Неналежна інтимна гігієна або витирання ззаду наперед після дефекації^[4].
• Статеві контакти: у молодих жінок активне статеве життя є одним із головних чинників ризику^[8].
• Сперміциди та діафрагми як засоби контрацепції^[10].
• Хронічні захворювання, що послаблюють захист організму, зокрема цукровий діабет, а також вагітність і менопауза^[4].
• Звичка довго терпіти, неповне спорожнення міхура і замало рідини: сеча застоюється, і бактеріям легше рости^[4].

Діагностика та аналізи

Біль чи печіння під час сечовипускання, часті позиви, тиск унизу живота або дискомфорт у попереку можуть свідчити про інфекцію. Схожі скарги бувають і при інших хворобах, зокрема статевих інфекціях чи вагініті, тому діагноз ставить лікар.

Для підтвердження інфекції та вибору лікування використовують такі методи:

• Загальний аналіз сечі. Виявляє лейкоцити, еритроцити, білок, нітрити та інші показники запалення.
• Посів сечі на живильні середовища. Визначає конкретного збудника та його чутливість до антибіотиків. Цей аналіз особливо потрібен при повторних інфекціях, пієлонефриті, у чоловіків і вагітних.
• Ультразвукове дослідження нирок і сечового міхура. Допомагає оцінити стан органів, знайти перешкоди для відтоку сечі, камені чи інші аномалії. У дітей після інфекції з гарячкою воно особливо важливе: у 30–40% з них виявляють міхурово-сечовідний рефлюкс, тобто зворотний закид сечі з міхура до нирок^[12].
• Комп’ютерна томографія. Застосовують у складних або нетипових випадках. Наприклад, при пієлонефриті візуалізацію радять зробити, якщо температура тримається понад 72 години лікування або стан погіршується^[6].
• Цистоскопія. Огляд внутрішньої поверхні сечового міхура тонким оптичним інструментом. Її використовують переважно при рецидивах або ускладнених формах.

Лікування та управління

Такі інфекції зазвичай добре лікуються, особливо якщо діагноз встановлено рано.

Основою лікування є антибіотики. Коли симптоми типові, лікар часто призначає препарат одразу, з урахуванням місцевої стійкості бактерій, а після результатів посіву за потреби змінює його. Європейська асоціація урологів (EAU) для циститу в жінок рекомендує першою лінією фосфоміцин, нітрофурантоїн, півмецилінам або нітроксолін^[6].

Курси при циститі короткі: від однієї дози до кількох днів. Приймати препарат треба саме так, як призначено, без самовільних змін. Зайві й невиправдані курси підживлюють стійкість бактерій до антибіотиків^[5].

Залежно від форми інфекції та чутливості бактерій лікар може призначити один із таких препаратів:

• Нітрофурантоїн: препарат першої лінії при неускладненому циститі, курс 5 днів. У чоловіків його застосовують, лише коли виключено ураження простати^[6].
• Сульфаніламіди: найчастіше комбінація триметоприму та сульфаметоксазолу. EAU допускає її лише там, де стійкість кишкової палички до неї нижча за 20%^[6].
• Амоксицилін: у тому числі з клавулановою кислотою. Для лікування циститу EAU амінопеніциліни не рекомендує через поширену стійкість бактерій^[6].
• Цефалоспорини: наприклад, цефадроксил як альтернатива при циститі; пероральні цефалоспорини входять і до варіантів лікування легкого пієлонефриту вдома^[6].
• Доксициклін: для типової інфекції сечових шляхів його не використовують. Це препарат вибору при уретриті, спричиненому статевими інфекціями: 100 мг двічі на день 7 днів^[3].
• Фосфоміцин: одноразова доза 3 г при неускладненому циститі^[6].
• Фторхінолони: ципрофлоксацин, левофлоксацин. Для циститу EAU не рекомендує їх через побічні ефекти й стійкість; їх залишають для пієлонефриту та випадків, коли інші ліки не підходять^[6].

Профілактика

Інфекції сечових шляхів часто повертаються, особливо в жінок. Частину рецидивів можна відвернути простими звичками, частину завдяки засобам, які призначає лікар.

Чи можна запобігти інфекції

Ось що рекомендують фахівці і що з цього має докази:

• Пити достатньо води. Найбільше користі отримують жінки, які зазвичай випивають менше 1,5 л рідини на день^[6]. Пити через силу не потрібно. Постійна надмірна спрага є окремим симптомом, який варто перевірити.
• Не стримувати сечовипускання. Спорожнювати міхур вчасно, не поспішаючи, і помочитися невдовзі після статевого акту^[4].
• Дотримуватися гігієни. Мити руки перед і після контакту зі статевими органами, тримати інтимну зону чистою й сухою.
• Правильно витиратися після дефекації. Завжди в напрямку спереду назад, щоб кишкові бактерії не потрапляли до уретри.
• Носити зручну білизну. Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить бавовняну білизну^[4]; вільний одяг не створює вологого середовища.
• Уникати сперміцидів. Зокрема лубрикантів зі сперміцидом на презервативах і діафрагмах^[4].
• Жінкам у менопаузі можуть призначити місцеві естрогени. Вагінальні естрогени зменшують кількість рецидивів (відносний ризик 0,42), тоді як таблетки естрогенів такого ефекту не дали^[13].
• Розглянути профілактичні засоби. За кокранівським оглядом 2023 року, продукти з журавлини, ймовірно, знижують ризик повторних підтверджених інфекцій у жінок із рецидивами приблизно на чверть (відносний ризик 0,74), а в дітей більше ніж удвічі. У людей похилого віку в закладах догляду, вагітних і людей із порушенням спорожнення міхура користі не виявили^[14]. Метенаміну гіпурат у дослідженні ALTAR запобігав рецидивам у жінок не набагато гірше за щоденний антибіотик. Водночас стійку до антибіотиків кишкову паличку частіше знаходили в учасниць, які приймали антибіотик^[15]. Натомість D-манноза в дослідженні MERIT 2024 року не допомогла: до лікаря з підозрою на нову інфекцію звернулися 51,0% жінок у групі D-манози і 55,7% у групі плацебо, і ця різниця статистично незначуща^[16].

Коротко: вода, вагінальні естрогени після менопаузи, журавлина й метенамін мають докази проти рецидивів; D-манноза у великому дослідженні не спрацювала.

Якщо рецидиви тривають попри ці заходи, лікар може обговорити профілактичний прийом антибіотика: щоденний у низькій дозі або після статевого акту^[6].

Прогноз

У більшості випадків інфекція сечової системи минає без наслідків, якщо лікування почато вчасно. На перебіг впливають вік, супутні хвороби, стан імунітету і те, який відділ уражено. Коли інфекція дісталася нирок або часто повертається, лікування триває довше й вимагає ретельнішого обстеження.

Чого очікувати при інфекції сечової системи

Гостре запалення сечових шляхів зазвичай добре відповідає на правильно підібраний антибіотик, і більшість людей відчуває полегшення за кілька днів^[10]. Якщо інфекція переросла в пієлонефрит або є супутні проблеми, як-от камені, одужання триває довше, а іноді потрібна госпіталізація з внутрішньовенними антибіотиками^[6].

Життя з інфекцією сечової системи

Після успішного лікування варто залишатися уважним до сигналів організму. Рецидиви й ускладнення частіше бувають при хронічних хворобах, ослабленому імунітеті та анатомічних особливостях сечових шляхів.

Коли звертатися до лікаря

Якщо з’явилися біль під час сечовипускання, часті позиви, дискомфорт у попереку чи внизу живота, незвичні зміни кольору або запаху сечі, краще не зволікати. Без зволікань по допомогу варто звертатися чоловікам, вагітним, людям із діабетом чи сечовим катетером, а також батькам дитини з підозрою на інфекцію сечових шляхів^[4]. У чоловіків і дітей інфекція може бути ознакою перешкоди відтоку сечі чи вродженої аномалії, тому їм потрібне обстеження.

Коли їхати до відділення невідкладної допомоги

Невідкладна допомога потрібна, якщо з’явилися висока температура з ознобом або навпаки дуже низька температура, сильний біль у боці чи спині під ребрами, блювання і неможливість пити. Негайно викликайте швидку, якщо людина сплутана, сонлива або їй важко говорити: це можуть бути ознаки пієлонефриту з переходом у сепсис^[4].

Які запитання поставити лікарю

Щоб краще розуміти свій стан і лікування, варто підготувати кілька запитань:

• Які збудники виявлені у моєму випадку?
• Який антибіотик підійде найкраще і скільки триватиме курс?
• Чи є ризик рецидивів і як їм запобігти?
• Чи потрібні додаткові дослідження, щоб виключити камені, проблеми з простатою чи інші особливості будови?
• Які зміни у звичках зменшать ймовірність повторного запалення?

Додаткові поширені запитання

Через схожість симптомів різних форм інфекції люди часто плутають терміни. Різниця між циститом і пієлонефритом визначає, наскільки терміново треба діяти.

Яка основна причина інфекції сечової системи?

Здебільшого це кишкова паличка, яка природно мешкає в кишківнику. Вона спричиняє понад 90% інфекцій сечового міхура^[10]. Уретрит у чоловіків, на відміну від циститу, частіше викликають збудники статевих інфекцій^[17], тому в такому разі доречно пройти обстеження на статеві інфекції.

Чим відрізняються інфекція сечової системи та цистит?

«Інфекція сечової системи» охоплює запалення в будь-якому відділі: нирках, сечоводах, сечовому міхурі чи уретрі. Цистит означає конкретно ураження сечового міхура. Це найпоширеніший тип, бо бактерії зазвичай спершу опиняються саме в міхурі. Якщо ж інфекція переходить на нирки, йдеться про пієлонефрит із сильнішим болем, лихоманкою й небезпечнішим перебігом.

Як розрізнити інфекцію сечової системи і запалення сечового міхура?

Цистит є однією з форм інфекції сечової системи. Якщо турбують болісне сечовипускання, часті позиви й неприємні відчуття внизу живота, але немає високої температури й різкого болю в боці, найімовірніше, це цистит. Гострий біль у ділянці нирок, гарячка, слабкість і нудота свідчать, що бактерії, ймовірно, вже дісталися нирок.

Хто перебуває у найбільшій зоні ризику?

Найвразливіші жінки, через коротку уретру поруч з анальним отвором. Ризик підвищують і такі чинники^[4]:

• Використання сперміцидів або діафрагм для запобігання вагітності.
• Сечовий катетер (наприклад, під час госпіталізації).
• Цукровий діабет та інші стани, що послаблюють імунітет.
• Порушення відтоку сечі через камені, пухлини або збільшення простати.

Чи можливо отримати інфекцію через руки?

Так, бактерії можуть потрапити на статеві органи з пальців^[10]: під час туалету, статевого контакту чи мастурбації немитими руками. Найпростіший захист: мити руки до й після інтимного контакту та після туалету. Заразною в побутовому сенсі інфекція сечових шляхів не є.

Чи допомагає журавлинний сік у профілактиці?

Магазинний журавлинний сік, часто солодкий і з концентрату, інфекції не запобігає. Добавки з екстрактом журавлини можуть зменшувати ризик^[10]. Вилікувати вже наявну інфекцію журавлина не здатна. Людям, які приймають варфарин, журавлинних продуктів слід уникати^[4].

Чи може інфекція сечової системи зникнути сама?

Іноді може. В огляді трьох досліджень, де жінки з неускладненим циститом отримували плацебо, до 42% із них за перші 9 днів одужали або відчули покращення. Водночас у частини учасниць покращення не настало й за 6 тижнів, а в одному випадку розвинувся пієлонефрит^[18]. Висока температура, озноб, біль у спині, нудота чи блювання означають, що чекати вже не можна.

Коли чекати покращення?

Більшість людей відчуває полегшення за кілька днів від початку лікування: спершу слабшають біль і печіння, потім нормалізується частота позивів. Якщо за 48 годин краще не стало^[4] або при пієлонефриті гарячка тримається довше 72 годин^[6], це може означати стійкість бактерій до препарату, камінь чи звуження сечових шляхів. Тоді потрібні додаткове обстеження й зміна лікування.