Літотрипсія — це метод, який дозволяє без хірургічного втручання подрібнити камені в нирках або сечоводах. Дроблені частинки виходять з організму природним шляхом — разом із сечею.

Камені в сечовивідних шляхах не завжди дають про себе знати, поки не перекриють відтік сечі або не викличуть біль. Якщо вони занадто великі або мають невдале розташування, організм самостійно не впорається. У таких ситуаціях лікарі застосовують літотрипсію — процедуру, яка допомагає подрібнити камінь до стану, що дозволяє йому вийти з потоком сечі. Її використовують у тих випадках, коли препарати не дають результату, а оперативне втручання — зайвий ризик. Методика застосовується як для нирок, так і для сечоводів, і має кілька варіантів проведення залежно від ситуації.

Коли призначають літотрипсію

Літотрипсія не є методом першого вибору. Її застосовують лише тоді, коли камінь не здатен вийти самостійно, а медикаментозна терапія не дає результату. Це не про косметичну зручність чи «на всяк випадок» — процедура показана при ризиках ускладнень або порушенні функції нирок. Часто мова йде про камені, які спричиняють сильний біль, тиснуть на тканини або блокують відтік сечі. При цьому розмір сам по собі не є єдиним критерієм — важливе і розташування, і щільність, і швидкість росту каменю.

Іноді можна почути, що літотрипсію застосовують і при жовчнокам’яній хворобі. Насправді це не так. Раніше дистанційне дроблення каменів у жовчному міхурі справді вивчали, але метод виявився ненадійним: уламки не завжди виводилися, часто спричиняли запалення або закупорку жовчних проток. Через це така практика майже повністю зникла. Нині стандартом лікування жовчних каменів є хірургічне видалення жовчного міхура. [джерело]

Показання до процедури

Лікар може призначити літотрипсію в таких випадках:

  • Камінь до 2,5 см, який не вийшов самостійно: зазвичай це критичний поріг для ефективного дроблення без операції
  • Механічне перешкоджання відтоку сечі: закупорка сечоводу або його деформація внаслідок тиску
  • Рецидивуючі інфекції сечової системи: камінь створює умови для бактеріального зростання
  • Хронічний або гострий біль: особливо у вигляді ниркової коліки
  • Неуспішна медикаментозна терапія: якщо препарати не зменшили розмір каменя або не покращили стан пацієнта.

Основні методи літотрипсії

У сучасній урології застосовують два головні способи дроблення каменів: дистанційну ударно-хвильову літотрипсію (скорочено — ДУХЛ) та ендоскопічну лазерну літотрипсію (ЕЛЛ). Обидві методики не потребують хірургічного розрізу, але принцип їх дії різний. Один метод працює зовні, інший — зсередини. Вибір залежить від особливостей каменя: розміру, щільності, місця розташування. Також враховують загальний стан здоров’я людини й анатомічну будову сечовивідних шляхів.

Дистанційна ударно-хвильова літотрипсія (ДУХЛ)

ДУХЛ — це неінвазивний спосіб, при якому камінь розбивають фокусованими хвилями, що проходять крізь тіло. Пацієнт лежить на процедурному столі, апарат направляє хвилі через водяну подушку, щільно притиснуту до тіла. Орієнтуються за допомогою рентгену або ультразвуку.

Процедура триває приблизно одну годину. Уламки каменя виходять із сечею поступово, протягом днів або тижнів. У деяких випадках встановлюють стент — гнучку трубочку в сечоводі, яка допомагає фрагментам вийти, не створюючи нових перешкод.

Ендоскопічна лазерна літотрипсія (ЕЛЛ)

ЕЛЛ проводиться внутрішньо, через сечовивідні шляхи. Через уретру вводять гнучкий уретероскоп — прилад із камерою й підсвіткою. Під контролем зображення лікар знаходить камінь і роздрібнює його лазером. Метод дає змогу точно впливати на утворення, незалежно від його форми чи твердості.

Процедура може тривати від 30 хвилин до 2 годин. Уламки виводяться природним шляхом. У частині випадків лікар також встановлює стент. Найчастіше після ЕЛЛ пацієнт залишає медичний заклад у той самий день.

Порівняння методів

ДУХЛ і ЕЛЛ мають різні показання та технічні особливості. Щоб розібратися в різниці, варто порівняти їхні ключові характеристики:

  • ДУХЛ частіше застосовують при каменях у нирках: метод зручний для утворень, добре помітних на зображеннях
  • ЕЛЛ ефективна при каменях у сечоводі та важкодоступних ділянках нирки: лазер дозволяє працювати точково
  • ДУХЛ — метод зовнішнього впливу: не потребує інструментів у сечовід
  • ЕЛЛ — ендоскопічне втручання: забезпечує візуальний контроль і точність
  • Обидва методи не потребують розрізів: процедура не залишає шрамів
  • Вибір залежить від ситуації: лікар враховує анатомію, розмір і локалізацію каменя

Як підготуватися до процедури

Підготовка до літотрипсії — не формальність, а важливий етап, який впливає на безпеку та ефективність втручання. Щоб розрахувати, який метод підійде — дистанційна ударно-хвильова літотрипсія (ДУХЛ) чи ендоскопічна лазерна літотрипсія (ЕЛЛ), — потрібно знати точні характеристики каменя. Для цього пацієнт проходить обстеження, надає інформацію про прийом препаратів і дотримується певних рекомендацій перед процедурою.

Обстеження перед літотрипсією

Передусім лікар має точно визначити кількість, розмір і розташування каменів. Найчастіше для цього використовують комп’ютерну томографію без контрасту — вона дозволяє виявити навіть дрібні й щільні утворення. Якщо є підозра на кальцієві камені, додають рентгенівський знімок черевної порожнини (так званий оглядовий знімок нирок, сечоводів і сечового міхура).

Що потрібно зробити перед процедурою

Перед втручанням лікар уточнює, які препарати приймає пацієнт. Особливо це стосується засобів, що впливають на згортання крові. У разі потреби доведеться тимчасово відмовитися від аспірину, ібупрофену та антикоагулянтів.

Також є вимоги щодо харчування: якщо заплановано наркоз, не можна їсти за 8–12 годин до процедури. А ще — варто заздалегідь домовитися з кимось із близьких, хто зможе забрати пацієнта додому. Після анестезії реакція сповільнена, самостійно кермувати чи пересуватись небажано.

  • Пройти комп’ютерну томографію або рентген: залежно від типу каменів
  • Повідомити лікаря про всі ліки: особливо про ті, що впливають на згортання крові
  • Утриматися від їжі перед наркозом: протягом щонайменше 8 годин
  • Підготувати змінний одяг і документи: для проходження процедури
  • Забезпечити супровід після втручання: анестезія може впливати на координацію

Що відбувається під час процедури

Під час літотрипсії головне — точність і контроль. Процедуру проводять у стерильному середовищі, зазвичай в операційній або спеціальному процедурному кабінеті. Усі дії координуються під візуальним спостереженням, що дає змогу максимально точно впливати на камінь і мінімізувати ризики для навколишніх тканин. Тип знеболення залежить від обраного методу, загального стану пацієнта та передбачуваної тривалості втручання.

Як проходить дистанційна ударно-хвильова літотрипсія

Пацієнт лежить на процедурному столі. На тіло кладуть спеціальну подушку, наповнену рідиною — вона забезпечує правильне проведення ударних хвиль. Лікар точно націлює апарат на камінь за допомогою рентгену або ультразвуку. Звукові імпульси проходять крізь тіло, не пошкоджуючи шкіру, і розбивають камінь ізсередини. Процедура зазвичай триває близько години. У деяких випадках одразу встановлюють стент для полегшення виведення уламків.

Як проходить ендоскопічна лазерна літотрипсія

Під загальним знеболенням лікар вводить уретероскоп через уретру та сечовий міхур у сечовід, а за потреби — і до нирки. Камінь виявляють за допомогою камери, а потім дроблять лазером. Уламки залишаються в сечоводі та виводяться згодом природним шляхом. Якщо є ризик закупорки, лікар встановлює тимчасовий стент.

Що очікувати після процедури

Після завершення літотрипсії пацієнта не виписують одразу. Його стан спостерігають упродовж щонайменше однієї години. Якщо все стабільно — дозволяють йти додому того ж дня. Період повного відновлення залежить від методу, кількості каменів і наявності стенту. Уламки каменя виходять із сечею поступово — іноді це триває кілька днів, а іноді й кілька тижнів. Після ендоскопічного втручання зазвичай призначають короткий курс антибіотиків, щоб зменшити ризик інфекції.

Повернення до звичного ритму

Реакція на процедуру в кожного своя. Після дистанційної ударно-хвильової літотрипсії більшість людей відновлюють активність за 1–3 дні. Ендоскопічна лазерна літотрипсія потребує трохи більше часу — від кількох днів до тижня. Усе залежить від того, наскільки легко виходять уламки і чи встановлено стент.

Найчастіше після процедури виникають тимчасові неприємні симптоми. Вони не потребують лікування, але важливо розуміти, що це не ускладнення, а очікувана реакція організму.

  • Кров у сечі: зазвичай зникає протягом перших кількох днів
  • Біль у боці чи попереку: може бути періодичним, але контрольованим
  • Часте сечовипускання або незначне печіння: особливо після ЕЛЛ
  • Незначне підвищення температури: як відповідь на втручання
  • Втома: через вплив наркозу або фізичне навантаження після процедури.

Ризики, ускладнення та обмеження

Літотрипсія — це не інвазивна операція, але ризики все одно існують. Після дистанційної ударно-хвильової літотрипсії (ДУХЛ) іноді з’являються синці на шкірі або біль у місці впливу. Ендоскопічна лазерна літотрипсія (ЕЛЛ) може спричинити запалення сечовивідних шляхів. Після обох методів можливе підвищення температури або озноб — це тривожні сигнали, які можуть свідчити про розвиток інфекції. Уламки каменя не завжди виходять одразу. Якщо вони застрягають, може виникнути блокування сечоводу, що потребує повторного втручання.

Літотрипсія не проводиться в період вагітності. Також обмеженням до застосування ДУХЛ може стати надмірна вага — ударні хвилі не досягають цілі. Камені великого розміру або з високою щільністю не завжди піддаються дробленню з першого разу. У таких випадках потрібна або повторна процедура, або альтернативний метод лікування.

Є симптоми, які не варто ігнорувати після процедури. Якщо вони з’являються — це привід звернутись до лікаря:

  • Сильний біль, що не минає після знеболювального: можливе закупорювання сечоводу
  • Підвищення температури або озноб: можуть вказувати на інфекцію
  • Повна відсутність сечі: сигнал про ускладнення відтоку
  • Кров у сечі довше трьох днів: потребує додаткового обстеження
  • Раптова слабкість або загальне погіршення самопочуття: не слід ігнорувати.

Підсумок

Літотрипсія — це не просто альтернатива операції, а повноцінний метод, що дозволяє вирішити проблему каменів без надмірного втручання в організм. І дистанційна ударно-хвильова літотрипсія, і ендоскопічна лазерна літотрипсія показали високу ефективність у реальних клінічних умовах. Але важливо не тільки підібрати правильний метод — результат багато в чому залежить від підготовки, точності діагностики й уважного ставлення до сигналів тіла після процедури. Рішення завжди комплексне, й воно не починається і не закінчується лише моментом дроблення каменя.